Створення морського кластеру як інструмент інноваційного розвитку Південного регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Створення морського кластеру як інструмент інноваційного розвитку Південного регіону

Рощіна Нінель Вікторівна

Одеський національний морський університет, м. Одеса

На цей час в Україні створено досить широке правове поле для державного регулювання розвитку науки та інновацій, яке певною мірою узгоджується з нормативно-правовими актами цивільного та загальноекономічного законодавств. Проте, чинне законодавство, яким регулюються правовідносини в інноваційній сфері, не має необхідної структурної повноти і системної завершеності. В Україні раніше, ніж в інших пострадянських країнах, ще у 1991 році, було прийнято Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності». У тому ж році прийнято Закон України «Про інвестиційну діяльність». Однак Закон України «Про інноваційну діяльність» був прийнятий лише у 2002 році. Всі роки поспіль набрання чинності його статей щодо економічного стимулювання в інноваційній сфері блокувалося законами про Державний бюджет України з 2003 по 2005 роки, а при внесенні змін до останнього ці статті були зовсім вилучені із Закону.

Окрім протиріч законодавчої бази запровадження інновацій, суттєвим стримуючим чинником є нерозвиненість інфраструктури інноваційної діяльності в Україні. Тільки з 2006 року державою ініційовано створення Державного агентства України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій), основними завдання якого стали участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності, а також створення національної інноваційної системи для забезпечення проведення ефективної державної інноваційної політики, координація роботи центральних органів виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності.

З метою запровадження політики активного інноваційного розвитку регіонів Держінвестицій у 2007 році започатковано процес формування загальноукраїнської мережі регіональних центрів інноваційного розвитку. Центри інноваційного розвитку сприятимуть забезпеченню інформаційно-аналітичної, методичної, організаційної та іншої підтримки інноваційного розвитку регіонів, окремих галузей економіки України, впровадженню інноваційних проектів, що, в свою чергу, повинно призвести до сталого економічного зростання регіонів та зміцнення позицій України в цілому на світовому ринку високотехнологічних товарів та послуг.

Також у 2007 році Держінвестицій було утворено Державне підприємство «Національний центр впровадження галузевих інноваційних програм», що концентрує свою діяльність на розробці та впровадженні інноваційних програм та розвитку інноваційної інфраструктури. У тому ж році було таким чином переглянуто статут і функції Української державної інноваційної компанії (УДІК), щоб зосередити її діяльність виключно на здійсненні фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності, а також залученні вітчизняних та іноземних інвестицій для розвитку національної економіки. У зв'язку з цим УДІК отримала нову назву, що більше відповідає її безпосереднім функціям - Державна інноваційна фінансово-кредитна установа.

Таким чином, спостерігається позитивна тенденція до розвитку інноваційної інфраструктури. Однак, попри очікування, пожвавлення інноваційної діяльності не відбулося, про що свідчить офіційна статистика. Наукоємність ВВП знизилась з 1,36 % у 1996 році (максимального свого значення) до 0,9 % у 2008 році (мінімального значення за період незалежності), при тому, що для ефективного розвитку науки цей показник повинен бути не нижчим за 3 %. З 18 % у 2000 році до 13 % у 2008 році зменшилась частка підприємств, що впроваджували інновації. Негативні тенденції спостерігаються і за регіональними показниками інноваційної активності. Так, значно погіршився показник освоєння виробництва інноваційних видів продукції на промислових підприємствах Одеської області. Якщо у 2005 та 2006 роках він складав 214 та 300 найменувань відповідно, то у 2007 році лише 30. Не використовується значний транзитний потенціал Одещини: на цей час в регіоні немає жодного технопарку, жодного інноваційного проекту морської транспортної галузі не здійснюється.

Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що існуюча нині система інноваційного регіонального розвитку необхідного ефекту не дає, що потребує кардинальної її корекції. Досвід, набутий іншими країнами, показує, що вирішення цього складного і відповідального завдання лежить, передусім, у площині створення вертикалі регіонального розвитку, де регіональні інтереси відстоюватимуться в законодавчих та виконавчих органах державної влади різного рівня з метою надання регіонам реальних можливостей у плануванні розвитку своїх територій через чітко означені, достатні фінансові, правові та адміністративно-організаційні важелі.

Для вирішення зазначеної проблеми пропонується використання кластерної моделі регіонального інноваційного розвитку, яка дозволить у найкоротший строк змінити структуру економіки, організувати в Україні масштабні виробництва інноваційної продукції, що буде споживатися не лише в країні, а й далеко за її межами. Кластерні ініціативи на цей час широко вивчаються представниками влади, науковцями, підприємцями, іноземними інвесторами. З початку 2009 року відбулося декілька офіційних подій, присвячених обговоренню перспектив створення інноваційних кластерів, зокрема 15 травня 2009 року в Києві - засідання круглого столу «Німеччина та Україна: можливості співпраці для розвитку транзитного потенціалу між Сходом та Заходом».

Визначимо основні орієнтири створення регіональних інноваційних кластерів в Україні.

У загальному розумінні, кластер - це система ефективної взаємодії чотирьох складових «влада - наука - фінанси - виробництво». З урахуванням норм законодавства України кластер може бути утворений як об'єднання учасників різних форм власності на основі договору про спільну діяльність, тобто без утворення юридичної особи.

Інноваційний регіональний кластер - це стратегічне об'єднання, спрямоване на інноваційний розвиток регіону. Загальна структура інноваційного кластеру зображена на рисунку.

інновація регіон кластер регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок. Структура інноваційного кластеру

Метою такого об'єднання має стати інтенсифікація процесів розроблення, виробництва, впровадження інноваційної продукції, ефективного та раціонального використання наявного наукового потенціалу, матеріально-технічної бази, інших ресурсів для розвитку інноваційної діяльності, підвищення конкурентоспроможності, комерціалізації та реалізації результатів своєї діяльності на вітчизняному та закордонному ринках.

В Україні пропонується створення дворівневої кластерної системи. На верхньому рівні національні інноваційні кластери забезпечать вироблення стратегії досягнення кожного з пріоритетів інноваційної діяльності. Реалізація цієї стратегії відбуватиметься на нижньому рівні в рамках виробничих кластерів, які будуть створювати інноваційні виробництва.

Щодо Південного регіону доцільне створення на верхньому рівні інноваційного кластеру у транспортній сфері, який відповідатиме двом основним пріоритетним напрямам інноваційного розвитку економіки України, а саме: розвиток транспортної системи країни та створення сучасних транспортних засобів (згідно до Закону вiд 16.01.2003 № 433-IV «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»).

На нижньому рівні пропонується створення так званого «морського кластеру», осередком якого стане тріада портів-лідерів Одеса, Іллічівськ і порт «Южний». Морський кластер у розширенні транзитного потенціалу України через будівництво і реконструкцію транспортних систем передбачатиме:

· створення та забезпечення функціонування єдиного інформаційного простору учасників, що дасть доступ усіх заінтересованих суб'єктів до оперативної інформації та інноваційних можливостей у сфері транспорту;

· спільне розроблення, виконання та фінансування науково-технічних, інноваційних та інвестиційних проектів;

· створення та комерціалізація нових видів послуг, продукції;

· виробництво та реалізація конкурентоспроможних послуг та продукції на вітчизняному та закордонних ринках;

· методичне, правове та консалтингове забезпечення учасників, надання патентно-ліцензійної допомоги;

· організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності.

Виходячи із вищевикладеного, можна зробити висновок, що кластерні об'єднання на регіональному рівні дадуть змогу підвищити внутрішню та міжнародну конкурентоспроможність його членів за рахунок комерційного і некомерційного співробітництва, наукових досліджень та інновації, освіти, навчання і заходів політики підтримки.

Метою подальших досліджень у цьому напрямку мають стати розробка плану заходів зі створення морського кластеру, визначення складу його майбутніх учасників та їх прав і обов'язків, розробка проекту договору про спільну діяльність, опрацювання робочої моделі кластеру тощо.

Размещено на Allbest.ru