Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційні аспекти розвитку підприємств машинобудування

Політанська О.Л., аспірантка кафедри Економіки підприємств та інвестицій (Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів)

Проводиться порівняння інноваційної активності підприємств України за основними видами економічної діяльності. В результаті аналізу зроблено висновки про вплив інноваційної діяльності на економічний розвиток машинобудування. Розглянуті причини низьких обсягів виробництва інноваційної продукції машинобудівним комплексом України.

The paper compares innovation activity of Ukrainian enterprises according to their major economics activity types. As the analysis result some conclusions were made regarding innovation activity impact on the economic development of engineering. Reasons for low volumes of innovation goods produced by the Ukrainian engineering complex were examined.

Загальновідомо, що машинобудування є основою технічного і технологічного прогресу. В Україні розвинуте широкопрофільне машинобудування, підприємства якого формують складний багатофункціональний взаємопов'язаний комплекс. До його складу входять усі основні галузі машинобудування, а провідне місце посідають приладобудування, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, де зайнято близько п'ятої частини працюючих в даній галузі. Поряд з ними розвиваються транспортне машинобудування, промисловість металевих конструкцій, верстатобудівна та інструментальна промисловість, тощо.

Характерною особливістю галузі є розширення випуску виробів, що раніше постачались з-за кордону, підвищення якості деяких видів продукції. Проте, машинобудування не поминули кризові явища, які призвели до значного скорочення випуску продукції, розриву виробничих зв'язків, втрати економічного простору та розбалансування виробництва. Причиною такого становища значною мірою є зниження ефективності виробництв та відсутність коштів на їх розвиток. Проблема підвищення ефективності виробництва стоїть перед кожною підприємницькою структурою, оскільки переважна їх більшість утворена в процесі приватизації на базі колишніх державних підприємств. Низькими на даний час залишаються вкладення коштів в інноваційний розвиток виробничих структур машинобудування [1]. Про те, що інноваційний розвиток вітчизняних підприємств перебуває на низькому рівні, свідчить і той факт, що частка України в науково-технічному розвитку країн Європи в десятки разів нижча від її середнього рівня розвитку (таблиця) [2].

Таблиця

Структурна характеристика науково-технічного розвитку країн Європи

Як видно з таблиці, частка України в науково-технічному розвитку семи країн Європи в 1998 році в десятки разів нижча, ніж частки розвинутих країн (Німеччина - 42 %, в той час як Україна - 1,5 %). Ще понад десять років тому Україна не як складова СРСР, а окрема республіка входила у першу десятку країн світу за науково-технічним потенціалом принаймні за декількома видами наукової діяльності. Тому, не втішає картина не такого вже значного відставання від Польщі та Угорщини - нещодавно вони відставали від України, мабуть, не менше ніж сьогодні наша держава від Франції. Якщо для Польщі показник «3,0» означає певне досягнення, то «1,5» для України - це деградація науково-технічного потенціалу.

Проте, вимальовується позитивна тенденція росту частки України у науково-технічному розвитку серед країн Європи. За вказаний період, цей показник для нашої держави зріс в два рази, а це за темпами приросту найкращий результат серед зазначених семи країн (в Німеччині та Франції відбувся навіть незначний спад). Для України такий результат став можливим за умови пожвавлення інноваційної діяльності на всіх рівнях, зокрема в машинобудуванні. Машинобудівний комплекс України тісно пов'язаний та обумовлює розвиток інших видів економічної діяльності держави. Велика частка його продукції використовується різними підприємствами промисловості країни, що вказує на пріоритетність інноваційного розвитку машинобудування, підприємства якого розміщені майже по всій території України.

Серед робіт, опублікованих в останні роки стосовно проблем інноваційного розвитку підприємств України можна виділити дослідження провідних науковців О.І. Амоші, І.В. Алексєєва, В.В. Козика, О.Є. Кузьміна, Й.М. Петровича, П.С. Харіва, О.І. Волкова, та ін. [1,2, 5-10]. В роботах вчених проводиться аналіз інноваційних процесів в економіці, широко проаналізовані причини сповільненого впровадження інноваційної продукції, подані рекомендації щодо вирішення проблем в економіці України. Зокрема, в роботі [8] наведений аналіз діяльності машинобудівних підприємств Західного регіону. Проте, дана робота не містить комплексної оцінки і беруться до уваги показники, що стосуються трьох областей (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська), що не в повній мірі відображає інноваційні аспекти розвитку підприємств машинобудування України.

Огляд публікацій показав, що недостатня увага приділена проблемам інноваційного розвитку підприємств машинобудування, не проведений аналіз росту темпів виробництва продукції, обумовлених впровадженням інновацій у порівнянні з іншими провідними галузями промисловості України.

Метою даної статті є дослідження інноваційної діяльності підприємств машинобудування, з'ясування причин низького обсягу виробництва інноваційної продукції даними підприємствами та визначення напрямків їх інноваційного розвитку.

Дослідження стану розвитку інноваційної діяльності підприємств машинобудування проводилось у порівнянні з підприємствами інших галузей економіки України на основі статистичних даних за період 2006 року [3].

Порівняння інноваційної активності підприємств проводилося за трьома показниками:

частка інноваційно активних підприємств по відношенню до загальної кількості підприємств галузі (рис.1);

обсяг інноваційної продукції (рис.2);

частка обсягу інноваційної продукції по відношенню до загального обсягу продукції (рис.3).

Рис.1. Частка інноваційно активних підприємств по відношенню до загальної кількості підприємств галузі (виражена у відсотках)

Рис.2. Обсяг інноваційної продукції (виражений у млн. грн.)

Рис.3. Частка обсягу інноваційної продукції по відношенню до загального обсягу продукції (виражена у відсотках)

інноваційний активність машинобудування розвиток

Із наведених вище рисунків можна виділити чотири напрямки економічної діяльності підприємств України, для яких характерний суттєвий приріст обсягів продукції: машинобудування, металургія та обробка металу, харчова і хімічна промисловість.

Порівнюючи темпи приросту продукції та інноваційну активність, можна виявити наступну тенденцію:

1. Найбільша частка інноваційно активних підприємств має місце для виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення, машинобудування та хімічної промисловості (рис.1).

2. Для галузей, на підприємствах яких проводилась інноваційна діяльність у 2006 р., спостерігається зростання приросту обсягів продукції у першому кварталі 2007 року. Найбільш інтенсивний розвиток можна зазначити для машинобудівної та металургійної і металообробної галузей (рис.2).

3. Найбільші частки обсягу інноваційної продукції у загальному обсязі спостерігаються для хімічної промисловості та машинобудування (рис.3).

Таким чином, можна зробити висновок, що підприємствам машинобудування характерний ріст обсягу інноваційної продукції як в абсолютному так і у відносному показниках.

Однак, як видно з рис.4, обсяг реалізованої продукції підприємствами машинобудування залишається на рівні 12,7% [4], а питома вага нової продукції в загальному обсязі випуску машинобудівної продукції у 2003 р. становила 4%, зокрема принципово нової дещо більше 3% [1], тоді як в розвинутих країнах частка нових та удосконалених товарів, техніки і технологій становить понад 70% приросту ВВП [5].

Рис.4. Розподіл обсягу реалізованої продукції промисловості за видами діяльності у 2005 році

Серед причин, що стримують розвиток інноваційних процесів у машинобудуванні необхідно зазначити наступні:

1. Відсутність фінансування інноваційних програм державою;

2. Недостатність обігових коштів підприємств машинобудування для впровадження інноваційної продукції;

3. Недосконалість чинного законодавства стосовно інноваційних структур;

4. Відсутність технопарків машинобудування як державного так і регіонального значення;

5. На державному рівні не визначені пріоритетні напрямки розвитку промисловості України;

6. Відсутність державного органу, який здійснював би керівництво та координацію робіт по широкому впровадженню інноваційних проектів;

7. Відсутність на державному рівні політики щодо довгострокового пільгового кредитування проектів, які мають стратегічне значення.

Для забезпечення належної інноваційної діяльності підприємств машинобудування, росту обсягів виробництва нових видів продукції необхідно:

1. Провести реструктуризацію підприємств машинобудівного комплексу шляхом створення малих підприємств, що забезпечить оздоровлення їх фінансового стану та покращить інвестиційну привабливість підприємств, адже розвиток малого та середнього підприємництва - необхідна умова реструктуризації виробництва та підприємств [5].

2. Створення територіальних інноваційних структур із залученням галузевих науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів та підприємств машинобудування, оскільки основними і обов'язковими елементами технопарку є дослідний центр і виробнича зона [6].

3. Надання довгострокових пільгових кредитів підприємствам машинобудування для розвитку пріоритетних напрямків їх діяльності.

Поряд з позитивними тенденціями розвитку машинобудування в Україні існує ряд недоліків, які стримують розвиток цієї провідної сфери економічної діяльності. Більшість проблем підприємств машинобудівної галузі повинні вирішуватись на державному рівні.

Особливої уваги зі сторони держави заслуговують питання створення інноваційних структур (технопарків, бізнес-інкубаторів), які б відповідали своєму призначенню у відповідності із світовим досвідом; питання розробки, організації виконання та координації програм інноваційного розвитку машинобудування, що забезпечує функціонування різних ланок промисловості України.

У машинобудівному комплексі України інноваційна діяльність має концентруватися у сфері високоінтелектуальних і наукомістких виробів при новій формі організації співробітництва в галузі проектування, розробки, виробництва, фінансування і реалізації. Організаційні форми повинні бути націлені на кінцевий результат і протистояти високому рівні конкуренції на світовому ринку [9].

Неодмінною умовою сталого розвитку машинобудування є подальше удосконалення його організаційної структури в двох взаємопов'язаних напрямках: формування великих промислово-фінансових груп, концернів та холдингових компаній, які забезпечують фінансово-економічну стабілізацію та необхідні конкурентні переваги відповідним машинобудівним виробництвам на внутрішньому і зовнішньому ринках; розширення мережі малих вузькоспеціалізованих підприємств, орієнтованих, головним чином, на потреби регіонального машинобудування, місцевий споживчий ринок.

Література

1. В.В. Козик Проблеми формування національної промислової політики України // Вісн. НУ «Львівська політехніка» Менеджмент та підприємництво в Україні: Етапи становлення та проблеми розвитку. - Львів - 2005. № 527. - С.17-20.

2. О.І. Волков, М.П. Денисенко, А.П. Гречан. Інноваційний розвиток промисловості України. - К.: КНТ, 2006. - 648 с.

3. Статистичний бюлетень за січень - липень 2006 року. - Київ

4. Статистичний щорічник України 2005. - Київ: «Консультант»,2006 591 с.

5. І. Г. Алексєєв, А. Г. Оленець Стратегічні напрямки інноваційного розвитку підприємств в Україні // Вісн. НУ «Львівська політехніка» Менеджмент та підприємництво в Україні: Етапи становлення та проблеми розвитку. - Львів 2005. № 527. - С.232-236.

6. В.В. Козик, Т.Й. Машіка Методологічні аспекти формування інноваційних структур // Вісн. НУ «Львівська політехніка» Менеджмент та підприємництво в Україні: Етапи становлення та проблеми розвитку. - Львів 2005. № 527. - С.252-255.

7. Р.М. Скриньковський Аналіз підходів щодо оцінювання інвестиційної привабливості промислових підприємств // Вісн. НУ «Львівська політехніка» Менеджмент та підприємництво в Україні: Етапи становлення та проблеми розвитку. - Львів - 2006. № 567. - С.74-79.

8. Харів П. С. Інноваційна діяльність підприємства та економічна оцінка інноваційних процесів: Монографія . - Тернопіль: «Економічна думка», 2003. 326 с.

9. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: Проблеми та рішення// Економіст - 2005 - № 6 - С. 28-33.

Размещено на Allbest.ru