Актуальні проблеми водогосподарської діяльності водопровідно-каналізаційних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

202

УДК 658. 265

Національний університет водного господарства та природокористування

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВОДОГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Хвесик М.А.

Сяська О.В.

Водні ресурси являються стратегічним, життєво важливим природним ресурсом, що має особливе значення. Вони є національним багатством кожної країни, однією з природних основ її економічного розвитку, оскільки забезпечують усі сфери життя і господарської діяльності людини, визначають можливості розвитку промисловості й сільського господарства, розміщення населених пунктів, організації відпочинку й оздоровлення людей [1].

За запасами доступних до використання водних ресурсів Україна належить до малозабезпечених країн. Отже, раціональне використання і охорона водного фонду країни є надзвичайно важливою природничо-науковою та соціально-економічною проблемою, яка вирішується на основі балансу між необхідним економічним ростом та збереженням водних ресурсів. Дана проблема активно піднімається у працях таких провідних вчених, як А. Бодюк, В. Голян, Л. Горєв, Б. Данилишин, С. Дорогунцов, І. Кирпач, Н. Ковшун, Л. Кожушко, В. Сташук, М. Хвесик, А. Яцик та інших.

Концепція „безплатності” природних ресурсів, що панувала до початку 80-х років супроводжувалась нераціональним використанням дарів природи, що в свою чергу, привело до їх дефіциту. Постійний розвиток економіки України вимагає залучення все більшої кількості природних ресурсів, отже, постає потреба в застосуванні їх економічної оцінки.

Основою економічної оцінки водних ресурсів є плата за воду, однак, обмеженість водних ресурсів та різні можливості їх використання з неоднаковою ефективністю передбачають проведення економічної оцінки води з урахуванням диференційної ренти. Нині в Україні рентний підхід є основою для визначення нормативів збору за спеціальне водокористування та штрафів за забруднення водних джерел.

Найважливішою умовою правильної економічної оцінки водогосподарських заходів повинно стати введення плати за водні ресурси. На сьогодні відсутні економічні характеристики води. Чинні ціни і тарифи майже не враховують вартості води як ресурсу і, як правило, мало обґрунтовані. Через відсутність обліку витрат спожитої та відведеної води інколи складається хибне уявлення про собівартість продукції [2].

Найбільш правильною, на нашу думку, є запропонована вченими економічна оцінка природних ресурсів на базі витрат, пов'язаних з їх підготовкою до використання або на відтворення. Методологічні підходи до економічної оцінки водних ресурсів розглядаються у працях багатьох вітчизняних науковців, серед яких А. Бодюк [3], Б. Данилишин [4], С. Дорогунцов, М. Хвесик, І. Головинський [2], В. Сташук [5], А. Яцик [6] та інші.

Проблема економічної оцінки води найбільш гостро стосується комунальних підприємств, оскільки основними платниками за надані послуги з водопостачання та водовідведення є більша частина населення країни. Однією з основних особливостей комунальних підприємств, які використовують близько 18% водних ресурсів від загального водоспоживання, є високі вимоги до якості води та надійності водозабезпечення.

Підприємства водопровідно-каналізаційного господарства є природними монополістами і свою діяльність здійснюють під жорстким контролем органів місцевого самоврядування та держадміністрації. Тарифи цих підприємств більше реагують на розмір витрат, ніж на рівень попиту.

В даній роботі об'єктом дослідження є Рівненське обласне виробниче комерційне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства „Рівнеоблводоканал”, яке обслуговує водозабори підземної води, що знаходяться в Гощанському, Здолбунівському, Рівненському районах області, надає послуги з водопостачання і водовідведення населенню, бюджетним організаціям та іншим споживачам. Підприємство сплачує до державного бюджету податки в якості збору за геологорозвідувальні роботи (за забір води) та збору за спеціальне водокористування (за втрати води та за використання води на власні потреби).

В 2006 році до нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 115, застосовувався коефіцієнт 1,94 (відповідно до статті 10 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV “Про Державний бюджет України на 2006 рік”). Відповідно до цього РОВКП ВКГ „Рівнеоблводоканал” в 2006 р. сплачувало 0,0168Ч1,94=0,0326 грн. за 1 м3 піднятої води.

Для сплати збору за спеціальне водокористування підприємство користується постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 р. № 44, яка внесла зміни до постанови від 18.05.99 р. № 836 „Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики i водного транспорту”.

У листі ДПА України від 19.01.2006 р. № 865/7/15-0717 для нормативів збору за спеціальне водокористування введено індексацію 109,5%. Отже, в 2006 р. підприємство „Рівнеоблводоканал” сплачувало 0,0174Ч1,095=0,0191 грн. за 1 м3 води.

Деякі результати фінансово-господарської діяльності підприємства „Рівнеоблводоканал” в 2006 році наведені в табл. 1, 2.

Таблиця 1 Результати господарської діяльності РОВКП ВКГ „Рівнеоблводоканал” в 2006 році

де - долі величин Р, Е, М в собівартості 1 м3 реалізованої води;

д - коефіцієнт, який враховує рентабельність і ПДВ.

В нашому випадку:

б1=0,28776; б2=0,07567; д=1,331; в1=0,0326 грн./м3; в2=0,019133 грн./м3.

=0,5787 грн./м3; =0,0145 грн./м3; =0,0621 грн./м3;

Тсоб=1,3549 грн./м3; Тбаз=1,8047 грн./м3.

Отже, в 2006 р. на підприємстві „Рівнеоблводоканал” собівартість води становила 1,3549 грн./м3, а базовий тариф - 1,8047 грн./м3. При цьому частка податків (збір за геологорозвідувальні роботи та спеціальне водокористування) складала лише 6,21 коп. за 1 м3 реалізованої води (4,58%). Розмір податків (норматив плати за воду, як за ресурс) є, на наш погляд, досить низьким. Невже відро чистої підземної води, піднятої на 10-ий поверх, коштує всього 1,8 коп.?

1. Вияснимо, як впливає зміна нормативів плати за воду на собівартість води і на тариф. Для цього перейдемо від системи до системи , де величини з індексом „1” відповідають новим значенням , які утворились в результаті зміни нормативів плати за воду. Поклавши , де к - регулюючий коефіцієнт, отримаємо:

= Тсоб+(к-1) ; =д.

Величини і з урахуванням (6) приймуть вигляд:

=1,3549+0,0621(к-1); =1,331•.

Аналіз лінійних залежностей (8) (див. рис. 1) показує, що збільшення нормативів плати за воду приводить до незначного підвищення тарифу. Наприклад, збільшення нормативів плати за воду (податку ) на підприємстві „Рівнеоблводоканал” в 2006 р. у 10 разів (к=10) привело б до приросту собівартості води на величину ДТсоб=0,5592 грн./м3, що становить 41,3% від Тсоб.

2. Тепер вияснимо, як впливає на собівартість реалізованої води зменшення втрат піднятої води. Зменшення витоків приведе до зменшення об'єму V піднятої води (об'єм Vр реалізованої води приймаємо незмінним), витрат електроенергії Е і матеріалів М, податку Р, собівартості Тсоб і тарифу Тбаз, коефіцієнта б1. Позначимо нові значення цих величин через V1, Е1, М1, Р1, ,, к1б1, де (0; 1] - регулюючий коефіцієнт. Це означає, що система перейде в систему з параметрами .

У цьому випадку формули (1) - (4) матимуть вигляд:

V1=Vp+ к1б1V1+б2V1, Vp=(1- к1б1- б2)V1;

P1=в1V1+ к1б1в2V1+ б2в2V1;

; .

В результаті зменшення втрат води величини отримають прирости:

, ;

, , ;

.

Тоді собівартість води і базовий тариф, як функції коефіцієнта к1, запишуться у вигляді:

; .

Замінимо в (13), (14) коефіцієнт к1б1 відсотками у втрат води, поклавши у=100 к1б1. Це приведе лише до зміни коефіцієнта г:

.

З урахуванням (5), (6), (17) величини і , як функції у, приймуть вигляд:

; .

Аналіз гіперболічних залежностей (18) (див. рис. 2) показує, що зменшення втрат води приводить до зменшення тарифу. Наприклад, якби в 2006 р. на підприємстві „Рівнеоблводоканал” втрати води становили не 28,78%, а 15%, то собівартість води зменшилась би на величину |ДТсоб|=1,3549 - 1,2349=0,12 грн./м3, а базовий тариф - на 16 коп. за 1 м3. Якщо собівартість води залишити на рівні Тсоб=1,3549 грн./м3, то заощадженні кошти від зменшення втрат води підприємство могло б використати на власні потреби.

3. Розглянемо наступний варіант використання заощаджених коштів. Оскільки зменшення втрат води при її транспортуванні приводить до зменшення собівартості води на величину -ДТсоб (ДТсоб<0), то її доцільно використати на збільшення нормативів збору, які є занизькими.

З цією метою перейдемо від системи до системи , тобто збільшимо величину податку до величини , де к - регулюючий коефіцієнт, для того, щоб новий тариф . Тоді матиме місце рівність:

,

,

яка встановлює зв'язок між втратами води у (у відсотках до піднятої води) і коефіцієнтом к, який вказує на зростання нормативів плати за воду.

Враховуючи (5), (6), формула (20) набуде вигляду:

.

Гіперболічна залежність (21) показана на рис. 3.

Рис. 3. Залежність коефіцієнта збільшення нормативів плати за воду від втрат води

З графіка видно, що при незмінній собівартості води зменшення її втрат приводить до збільшення нормативів збору. Наприклад, якби в 2006 р. на підприємстві „Рівнеоблводоканал” втрати води становили 15% (а не 28,78%) при Тсоб=1,3549 грн./м3, то нормативи плати за воду (коефіцієнти в1, в2) можна було б збільшити у 3,5 рази.

Проведене в даній роботі дослідження показало, що на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства:

1. Збільшення нормативів плати за воду приводить до незначного підвищення тарифу.

2. Зменшення втрат води сприятиме економії використаної електроенергії, матеріалів та водних ресурсів і в результаті приводить до зниження тарифу або збільшення нормативів збору.

Сьогодні проблема раціонального використання води та усунення її втрат є актуальною не тільки для РОВКП ВКГ „Рівнеоблводоканал”, але і для всіх водопровідно-каналізаційних господарств. Вона характерна для промисловості та сільського господарства кожного регіону України. Ця проблема є однією з найважливіших народногосподарських задач, вирішення якої залежить від усіх галузей, причетних до видобування, підготовки, подачі та витрачання води. В умовах ринкових відносин підвищення ціни водних ресурсів сприятиме їх раціональному та економному використанні. Низька вартість води створює умови для неефективного водокористування. В той же час, реформування водоресурсних платежів не повинно істотно впливати на вартість кінцевої продукції, тому підвищення ціни на воду бажано здійснювати за рахунок зменшення її втрат при транспортуванні. Економія водних ресурсів сприятиме захисту водних джерел від виснаження і забруднення. Україні потрібна розробка та проведення на державному рівні цілеспрямованої водозберігаючої політики, тобто відпрацьованого на довгу перспективу господарського механізму і комплексу заходів з підвищення ефективності використання води при максимальному усуненні всіх її втрат.

Література

1. Водні ресурси на рубежі ХХІ ст.: проблеми раціонального використання, охорони та відтворення / За ред. акад. УЕАН, д.е.н., проф. М.А. Хвесика. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - 564 с.

2. Дорогунцов С.І., Хвесик М.А., Головинський І.Л. Водні ресурси України (проблеми теорії та методології): Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2002. - 227 с.

3. Бодюк А.В. Фіскальні аспекти економічного природокористування: Монографія. - Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. - 570 с.

4. Природно-ресурсна сфера України: проблеми сталого розвитку та трансформації / Під загальною редакцією чл.-кор. НАН України Б.М. Данилишина. К.: ЗАТ „Нічлава”, 2006. - 704 с.

5. Сташук В.А. Еколого-економічні основи басейнового управління водними ресурсами: Монографія. - Дніпропетровськ: ВАТ Вид-во „Зоря”, 2006. - 480 с.

6. Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. - К.: Генеза, 2000. - 456 с.

Размещено на Allbest.ru