Теоретичні засади інтеграції України до европейської валютної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 336.71

Полтавський університет споживчої кооперації України

Теоретичні засади інтеграції України до европейської валютної системи

І. Г. Брітченко, д.е.н., професор кафедри маркетингу

В сучасних економічних умовах постійого розвитку та поглиблення ринкових відносин в Україні, її інтеграції до світових та європейських економічних процесів все більш актуальним стає питання захищення вітчизняного капіталу та створення сприятливих умов для його функціонування,. Світові глобалізаційні процеси поглиблення розподілення ринкв та капіталу підвищують актуальність цього питання. Специфіку формування та функціонування банківського капіталу розглянуто Брітченком І.Г. у статті “Реальний капітал в сучасних умовах” [1] та монографії „Регіональні аспекти банківського ринкознавства” [2]. Б. І. Суховірський зазначає, що «необхідна розробка теоретичних і прикладних проблем у рамках нового наукового напрямку - геоекономіки, що отримала розвиток у світовій економічній науці в умовах посилення процесів глобалізації і регіоналізації. У рамках геоекономіки України особливо актуальним є поєднання внутрішніх особливостей із впливом світового ринку. Таким чином, геоекономіка висуває підвищені вимоги до економічних досліджень, що повинні поєднувати знання про особливості світової економіки і міжнародних відносин із професіоналізмом стосовно даного регіону» [3].

Метою статті є аналіз теоретичних засад інтеграції української банківської системи до європейського валютного простіру, а також запропонування та активізація наукової дискусії у данному напрямку. При підході до банківського капіталу як до механізму функціонування та перерозподілу капіталу чітко простежується регіональна природа його формування та функціонування. Аналіз національних банківських механізмів, заснований на банківській специфіці формування залучених ресурсів показує особливу роль наступних факторів, які найбільш впливають на конкурентноздатність національної банківської системи:

1. Розмір капіталу вітчизняних банків;

2. Наявність та рівень розвитку розгалуженної мережі закордонних філій вітчизняних комерційних банків;

3. Асортимент та якість національних банківських продуктів.

При порівнянні статутного, залученого або бідь-якого капіталу українських банків можно переконатися, що їх капітал вимірюється десятками або сотнями міліонів доларів, у той же час коли капіталу європейських, американських або японських банків вимірюються як мінімум десятками або сотнями міліардів євро і більше. Так, наприклад, один із багатьох комерційних банків країни з недуже розвинутою банківською системою відносно інших членів Евросоюза - Греції „Альфабанк” володіє активами понад 40 міліардів євро. А статутний капітал Національного банку України складає 10 міліонів гривень [4]. При цьом є абсолютно непохитним той факт, що навіть дуже швидкі темпи росту національної економіки України, та аналогічні темпи збільшення розміру банківського капіталу не дозволяють суттєво скоротити наявне відставання.

Аналіз наявності та рівня розвитку мережі закордонних філій свідчить про те, що така мережа майже відсутня. Україна має за кордоном лише філію Приватбанка в м. Нікосія (Кіпр) та частку 13% (департамент) Національного банку України в Чорноморському банку торгівлі і розвитку м. Салонікі (Греція) [5].. Але українські закордонні філії є дуже малими і ніякого суттєвого впливу на міжнародні розрахунки та мультиплікаційні процеси не мають і мати не можуть. У той же час доведено, що відсутність закордонних філій національної банківської системи приводить до постійного перерозподілу частки національного валового продуку до банківських систем інших країн. Очевидним є також і той факт, що українська банківська система не володіє достатньою кількістю фінансових ресурсів навіть для створення мережі закордонних філій по всьому світу, не говорячи про підтримку конкурентноздатності такої мережі.

Українська банківська система навряд здатна конкурувати з іноземними банками не тільки на світових ринках, а і в межах національного економічного простіру. Науковці, банкіри, політики, клієнти банків та пересічні громадяни повністю усвідомлюють факт неконкурентноздатності вітчизняної банковської системи без її підтримки з боку держави [6]. Водночас подальше просування та інтеграція України до світових економічних процесів та інтеграція до світових економічних організацій таких як Світова організація торгівлі та інш. викликають необхідність відмови від державної підтримки вітчизняних банків або її суттєвого зменшення, створення рівних умов для вітчизняних та іноземних банків на внутрішньому ринку банківських продуктів України. Це створює реальну небезпеку та загрозу вітчизняному банківському капіталу те економіці України. інтеграція банківський конкурентоспроможність лібералізація

Теоретично можливі наступні шляхи підвищення конкурентноспроможності національної банківської системи України:

1. Впровадження серьозних реформ банківської системи України спрямованих на її зміцнення. До таких перетворень можно віднести політику Національного банку спрямовану на підвищення власного капіталу банків, заохочення створення банківських філій за кордоном, інтенсифікацію моніторінга банків, розширення асортимент банківських продуктів, оптимізацію золотовалютного запасу країни, удосконалення системи розрахунків клієнтів банків при здійсненні міжнародних операцій тощо. Зазначене реформування банківської системи України повинно здійснюватись при інтенсифікації реформування інших галузей економіки при одночасному обмеженні державою доступа іноземних банків до українського ринку банківських продуктів.

2. Отримання від світової спільноти певного перехідного терміну для завершення системних реформ в Україні та зміцнення власної банківської системи. Зазвичай під таким терміном розуміють 5-7 років.Тобто мається на увазі, що цього терміну буде цілком достатньо для підвищення конкурентноспроможності українських банків до безпечного рівня. Якщо такий термін буде замалий, то допускаєтья можливість його продовження на кілька років.

3. Повна лібералізація українського банківського ринку з метою приходу до країни потужного іноземного капіталу для розвитку процесів суспільного відтворення. Це призведе до банкрутства біля третини вітчизняних банків та часткової втрати незалежності банківської системи україни. При цьому ті українські банки, що залишаться на вітчизняному ринку суттєво зменшат власну частку на ньому. В наслідок цього для національного капіталу існує реальна загроза втрати понад половини банківського ринку. Це розглядаеться як плата за розвиток галузей виробництва вітчизняного ВВП. Тобто частина українського банківського капіталу має бути принесена в жертву заради розвитку капіталу у виробничому секторі.

4. Відмова від інтеграції банківської системи України до світової, створення власної системи не схожої на закордонні аналоги, тобто свій особистий шлях по аналогії з Кітаєм та окремими арабськими країнами, або навіть створення абсолютно не схожої ні на кого власної банківської системи, що забезпечить ефективне функціонування національної економіки при адекватності взаємостосунків з міжнародними банківськими та платіжними системами, світовими фінансовими установами.

На власну думку автора жодна з зазначених моделей розвитку банківської системи України не відповідає вимогам сьогодення. Перший варіант розвитку має наступні недоліки. По-перше, маштабні реформи банківської ситеми в умовах існуючої політичної нестабільності та загострення боротьби між різними гілками влади можуть привести до втрати довіри певного значного кола вкладників та втрати системою суттєвого обсягу ресурсів, у той час коли реформи потрібні для збільшення капіталу банків, відкриттю закордонних філій тощо. По-друге, у банківської системи навідь без втрати національного капіталу не вистачає ресурсів для здійснення маштабного реформування та створення конкурентноздатної закордонної мережі філій. Навідь за дуже високіх темпів розвитку українських банків вони не зможуть досягти конкурентноздатності навіть у среднєстроковій перспективі. По-третє, зазначене реформування на певний термін (особливо на початку маштабних реформ) дещо послабить вітчизняні банки, що потребує створення в країні більш сприятливих умов для вітчизняних банків та безумовно викличе супротив та незадоволення міжнародної банківської, фінансової та політичної спільноти.

Отримання для банківської системи перехідного терміну з одного боку нереальне, а з іншого боку, як свідчить практика реформування інших галузей, не призведе до суттєвих позитивних наслідків, тому що всі зазаначені недоліки у попередній моделі розвитку все одно залишаються. Крім того для отримання певного терміну для перехідного періоду треба чітко усвідомлювати від чого до чого треба переходити, та яку мету перетворень а в Україні не існує ні моделі, ні плану дій, ні усвідомлення завдань та реальних механізмів їх здіснення.

Повна лібералізація ринку банківських послуг є найбільш реальним сценарієм розвитку, але вона має дуже суттєвий недолік, який полягає у тому, що це призведе до переходу банківського капіталу України у вигляді механізмів формування, функціонування та перерозподілу фінансових ресурсів до іноземних установ та організацій, що неминуче призведе до негативних наслідків в середньостроковій перспективі. До таких наслідків можна віднести переміщення податкової бази банківської системи до країн походження іноземних банків в Україні, можлива монополізація ринку банківських продуктів України іноземними банками, кредитна та фінансова залежність від приватного іноземного капіталу підприємств, що виробляють національний продукт, послаблення курса національної валюти тощо.

Четвертий варіант може існувати лише теоретично, тому що він впроваджує в банківську систему України певні неринкові елементи та відносини. Взагалі вирогідність наявності будь-якого „особливого” шляху в економіці існує лише в теорії. Певна специфіка Кітайської моделі неприйнятна до України внаслідок величезної різниці у ресурсній базі та багатьох інших чинників. Україна не має настільки потужну економіку, щоб дозволити собі черговий економічний експерімент особливо з такою важливою її складовою як банківська система.

Українська банківська система опинилася в умовах коли з одного боку вітчизняний банківський капітал знаходиться у небезпеці, що загрожує і іншим економічним процесам та явищам в Україні, а з іншого боку - відсутні традиційні та очевидні шляхи вирішення проблеми. В таких умовах доцільно застосовувати дещо незвичайні (але не надзвичайні) заходи, котрі з одного боку є достатньо надійними та ефективноми, а з іншого - опрацьованими та перевіреними. На тверде переконання автора вирішити проблему можливо шляхом інтеграції України до єдиної європейської валюти. Така стратегія співпадає та може розглядатися як продовження концепції “регульованих” грошей М.І. Туган-Барановського, але в сучасних умовах набуває нових рис, притаманних дворівневим банківським системам [7].

Переваги такої стратегії полягають у наступному:

· українська банківська система уникає втрат безкоштовних кредитних ресурсів, котрі формуються за рахунок грошей клієнтів, що знаходяться у міжнародних розрахунках на кореспондентських рахунках українських банків за кордоном. Це відбувається внаслідок виникнення потреби у відкритті таких рахунків при традиційних механізмах розразунків. При переході на євро переважна більшість платежів здійснюється в тій же валюті, яка є національною;

· стабільность національної валюти України буде гарантовано усіма учасниками європейськго валютого простіру, що суттєво підвищить довіру вкладників українських банків;

· Україна наблизиться до європейських стандартів, будуть створені більш сприятливі умови для виходу українських виробників на європейський та світовий ринки;

· банківські операції стануть більш зручними, клієнту не потрібно буде відкривати валютний рахунок для здійснення міжнародних платежів, тому що рахунок у національній валюті - євро буде виконувати таку функцію, спроститься бухгалтерський облік та спорівняльне сприйняття економічних показників;

· суттєво поліпшиться механізм здійснення платежів за кордон, який сьогодні потребує відкриття з українськими банками кількох кореспондентських рахунків за кордоном для здійснення міжнародних платежів своїх клієнтів;

· українська банківська система буде отримувати додаткові ресурси у вигляді залишків на кореспондентських рахунках банків третіх країн, клієнти яких користуються євро для розрахунків по експортно-імпортних контрактах.

Водночас впровадження обігу європеської валюти в Україні має і певні недоліки, до них можно віднести наступні:

· українцям потрібно буде подолати певний психологічний дискомфорт від видимості часткової втрати національного суверенітету та незалежності при відмові від гривні;

· стануть більш жорсткими умови та вимоги до фінансової дисципліни, банківського моніторингу, дотримання економічних нормативів, макроекономічних показників тощо;

· боротьба з підробниками грошей набере більш маштабних обсягів, тому що європейська валюта є більш привабливою для підроблення.

Не зважаючи на очевидні переваги трансформації банківської системи України до обігу євро сьогодні серед українських науковців, банкірів, політиків, бізнесменів, дипломатів тощо не дискутується це питання. В засобах масової інформації не простежується навіть припущення щодо можливості такої трансформації. В українському суспільстві спостегається парадоксальна ситуація при якій для банківської системи і суспільства корисним є запровадження обігу валюти євро, а суспільство на всіх рівня ігнорує навіть дискусію, навіть теоретичне припущення таких дій.

Головною причиною такої байдужості є певна політична ситуація на Україні, при якій жодна з політичних сил, що перемогли на парламентських виборах не зацікавлена в обговоренні цього питання. Так одна частина суспільства не підтримає впровадження євро з мотивів втрати незалежності України за яку так довго та наполегливо велась боротьба. Інша частина суспільства не готова однозначно підтримувати європейську інтеграцію України, що на їх думку може погіршити стосунки з російськими партнерами. Окремі політичні сили взагалі не мають жодних реальних економічних програм і обмежуються популістськими акціями і чорним піаром.

В таких умовах провідну роль у започаткуванні дискусії з цього питання можуть виконати вчені - економісти, або офіційні представники державної організації, яка безпосередно відповідає за безбеку діяльності банківського капіталу - Національний банк України. Але ті ж науковці і чиновники є часткою самого суспільства зі всіма його перевагами і недоліками. Тому серьозна дискусія за цією тематикою в Україні ще досі не почалась. Але на думку автора вона невідворотня бо цього вимагає сьогодення. Успішний досвід сусідніх країн, у тому числі країн колишнього СРСР, які прийняли рішення впровадити в обіг євро надихає на позитивне ставлення до цього процесу.

Приймаючи до уваги викладене можно зробити висновки про те, що питання підвищення конкурентноздатності банківської системи України шляхом її інтеграції до європейського валютного простіру є актуальним. Така інтеграція має певні переваги і недоліки. На теерішньому етапі важливим є запровадження наукової дискусії та відповідних науковихдосліджень, які дозволять обгрунтувати доцільність такої інтегрції, теоретичні засади та механізми інтеграції української банкіської системи до європейського валютного простіру, запропонують альтернативні шляхи підвищення конкурентноспроможності вітчизняних банків на світовому ринку банківських продуктів.

Література

Брітченко І. Г., Товстик В. А. Реальний капітал в сучасних умовах // Схід. - № 3(27). - 1999. - С. 17 - 24.

Бритченко И. Г. Региональные аспекты банковского рынковедения. - Донецк: ДонГУЭТ им. М. Туган-Барановского, 2003. - 291 с.

Суховірський Б.І. Регіональна стратегія економічного розвитку України. - Київ, 2000. - 154 с.

Інформація, отримана з офіційного веб-сайту Національного банку України http://www.bank.gov.ua/

Інформація, отримана з офіційного веб-сайту Державного комітету статистики України http://www.ukrstat.gov.ua/

Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. та ін. / За редакцією д.е.н., проф. А.М. Мороза. Банківські операції: Підручник - К.: КНЕУ, 2000. - С. 242

Туган-Барановський М.І. Паперові гроші та метал.- К.: КНЕУ, 2004. - 200 с.

Размещено на Allbest.ru