Завдання ринкової інфраструктури у контексті забезпечення сталого розвитку сільського господарства

У даному документі визначалося, що сталий розвиток означає такий розвиток, який, забезпечуючи потреби нинішнього покоління, водночас не позбавляє майбутні покоління можливості задовольняти власні життєво необхідні потреби [6].

Такий висновок випливав із суперечностей розвитку людської цивілізації, коли, з одного боку, спостерігаються бурхливі темпи наукового і технічного прогресу, а з іншого виявляються тенденції до економічної стагнації і навіть спаду економічної динаміки. Поряд з вичерпанням деяких не відтворюваних природних ресурсів, труднощами їх відновлення, агресивним втручанням людини в природу знижується якість навколишнього середовища. Погіршується стан здоров'я людей в багатьох регіонах світу, знижується середня тривалість їх життя. Крім того, ресурси планети використовуються такими темпами, що через декілька поколінь люди вже не матимуть можливості користуватися ними.

У зв'язку з цим стала зрозумілою необхідність розробки нової стратегії, яка б дозволила вирішити ці глобальні проблеми сучасності, запобігти погіршенню якості навколишнього середовища, забезпечити не тільки теперішнє, але і майбутнє суспільство ресурсами, необхідними для задоволення його потреб.

Забезпечення сталого економічного зростання є одним із основних стратегічних пріоритетів нашої країни відповідно до Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 роки [8].

Для галузі сільського господарства питання сталого розвитку набувають особливої актуальності, оскільки даний вид діяльності передбачає активну взаємодію господарюючих суб'єктів з природним середовищем. У свою чергу, аграрний сектор (сільське господарство, харчова і переробна промисловість) забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни, формує 17 відсотків валового внутрішнього продукту та близько 60 відсотків фонду споживання населення [3, с. 2].

Сталий розвиток включає два ключових поняття:

· поняття потреб, на задоволення яких спрямована будь-яка діяльність людини;

· поняття обмежень, зумовлених станом технології, використання ресурсів та організацією суспільства, поєднаних зі спроможністю навколишнього середовища задовольняти потреби нинішніх і майбутніх поколінь

Для характеристики рівня задоволення потреб слід проаналізувати обсяги виробництва сільськогосподарської продукції. У 1991--1999 роках виробництво сільськогосподарської продукції зменшилося в 2,1 рази. Такий спад виробництва став загрозливим для гарантування продовольчої безпеки країни. Певна стабілізація і нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції у 2000--2006 роках дали змогу підвищити рівень споживання основних продуктів харчування на душу населення, однак він залишається значно нижчим не лише від раціональних, але і від мінімальних норм. Такий критерій продовольчої безпеки держави як достатність продовольчого споживання - відношення фактичного рівня споживання основних харчових продуктів на одну особу до науково обґрунтованих (медично рекомендованих) норм здорового харчування - становив в Україні у 2005 році за найважливішими харчовими продуктами (молочними і м'ясними) лише 49-59 відсотків [3, с. 14].

Успадкована незбалансованість та недостатній сучасний рівень технологічного розвитку галузі сільського господарства України спричиняють її низьку ефективність. Зниження конкурентоспроможності на зовнішніх ринках та нарощування дефіциту власної продукції на внутрішньому ринках призводить як до марнотратства природних ресурсів, так і до зниження життєвого рівня населення. Ситуація загострюється, у тому числі через відсутність матеріальної зацікавленості сільськогосподарських товаровиробників у ефективному використанні ресурсів, а також застаріле матеріально-технічне забезпечення. В результаті проблема використання ресурсів з суто економічної переростає в екологічну проблему.

Тривале екстенсивне використання чорноземів обумовило прогресуючу деградацію земельних угідь. Інтенсивною ерозією уражені 18% території України, переважно в Хмельницькій. Вінницькій Чернівецькій, Одеській, Київській, Черкаській, Кіровоградській області і Автономній Республіці Крим. Протягом останнього десятиріччя значно зменшилися площі продуктивних земель, зокрема, сільськогосподарських угідь - на 64,4 тис. гектарів, зрошуваних земель - на 414,3 тис., осушених земель - на 412,4 тис. гектарів. Більшість сільськогосподарських товаровиробників не дотримується науково обґрунтованих сівозмін та ґрунтозахисних технологій, не вноситься необхідна кількість органічних і мінеральних добрив. Це спричиняє виснаження земель, зниження родючості ґрунтів, їх деградацію [4, с. 35]. маркетинговий фінансовий інфраструктура сільськогосподарський

Екологічна проблема разом з іншими факторами спричиняє зниження ряду соціальних показників. Погіршення екології, умов праці та відпочинку, експлуатація зношеного обладнання та функціонування застарілих технологій сприяють погіршенню стану здоров'я. Якщо врахувати такі проблеми села як відсутність мотивації до праці, бідність, трудова міграція, безробіття, занепад соціальної інфраструктури, то у сукупності з екологічними проблемами вони призводять до поглиблення демографічної кризи, відмирання сіл, депопуляції сільського населення (див. рис.).

Як демонструє рисунок, у сільській місцевості населення скорочується швидше, ніж у міських поселеннях. І хоча коефіцієнт народжуваності у сільській місцевості перевищує показник у міських поселеннях (10,3 проти 9,6 на 1000 наявного населення у 2006 році), але коефіцієнт смертності ще вагоміший (19,8 проти 14,5) [7, с. 336]. Отже, має місце скорочення чисельності сільського населення, тобто його депопуляція.

Все це свідчить про необхідність кардинальних змін у практиці господарювання з метою переорієнтації на сталий розвиток як на рівні держави в цілому, так і на рівні окремих галузей, у тому числі галузі сільського господарства.

Ми підтримуємо думку вітчизняних науковців щодо комплексного характеру необхідних перетворень з метою забезпечення сталого розвитку. Тому спробуємо визначити завдання, що постають у зв'язку з даною проблемою, для подальшого розвитку інфраструктури аграрного ринку.

Відомо, що ринкова інфраструктура набуває трьох видів: маркетингова, фінансова, інформаційна. Подальша розбудова елементів кожного виду інфраструктури крім завдань суто ринкового характеру має виконувати, на нашу думку, завдання щодо забезпечення сталого розвитку сільського господарства.

У сфері маркетингової інфраструктури слід сприяти розвитку об'єктів, що здійснюють заходи щодо забезпечення якості та безпеки продовольства, а також захисту ринку від імпортних товарів низької якості.

Зокрема, такий елемент маркетингової інфраструктури як біржова торгівля має взяти на себе завдання впровадити у практику базові агроекологічні вимоги і стандарти відповідно до регламентів ЄС для продукції, що реалізується. Це спонукатиме підприємства, орієнтовані на збут продукції через біржу, впроваджувати у виробництво ресурсозберігаючі та екологобезпечні технології. Крім того, товарні аграрні та агропромислові біржі мають сприяти ціноутворенню на сільськогосподарську продукцію з урахуванням її екологічності.

Важливим завданням розвитку маркетингової інфраструктури аграрного ринку на сьогоднішній день є створення мережі оптових сільськогосподарських ринків. На нашу думку, крім функцій надання послуг з транспортування, складування, пакування продукції та фінансового обслуговування операторів ринку за ними можна закріпити додатково функцію створення системи замовлень на закупівлю сільськогосподарської продукції в особистих селянських господарствах і сільськогосподарських підприємствах відповідно до довгострокових контрактів та екологічних норм. маркетинговий фінансовий інфраструктура сільськогосподарський

При забезпеченні розвитку інфраструктури роздрібної торгівлі слід орієнтуватись на визначені соціальні стандарти, посилити контроль за якістю товарів, приділити увагу удосконаленню механізму захисту сільських жителів від надання послуг низької якості.

Наступним важливим завдання є формування ринкової інфраструктури технічного сервісу, зокрема на кооперативних засадах, з урахуванням вимог щодо можливого впровадження у виробництво ґрунтозахисних технологій обробітку ґрунту, а також здійснення заходів щодо запобігання забрудненню ґрунтів важкими металами, промисловими відходами, пестицидами та іншими агрохімікатами.

Слід приділити увагу організації виставок у сфері агропромислового виробництва, де можуть бути представлені та реалізовані новітні розробки природоохоронного характеру.

Зусилля мають бути спрямовані також на розвиток зовнішньоекономічної маркетингової кооперації в аграрній галузі, а також стимулюванню збільшення обсягів виробництва і постачання на зовнішній ринок екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

Для державних органів, що мають відношення до функціонування маркетингової інфраструктури аграрного ринку, звернемо увагу на наступні завдання [3]:

· завершення розробки і впровадження стандартів якості на основні види сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів відповідно до міжнародних;

· створення реєстрів стандартів на сільськогосподарську продукцію і продовольчі товари;

· акредитацію державних лабораторій ветеринарної медицини згідно з вимогами ISO/IEC 17025;

· розроблення законодавчої бази з питань використання харчових продуктів, вироблених з генетично модифікованих організмів;

· створити систему постійного аудиту дотримання технолого-екологічних вимог і стандартів господарювання;

· удосконалення системи залучення міжнародної технічної допомоги для гармонізації стандартів якості продукції, фітосанітарного та ветеринарного контролю в галузі сільського господарства;

· створення державної мережі інформаційно-маркетингових центрів, створення на базі зазначених центрів автоматизованої інформаційно-аналітичної системи моніторингу виконання показників соціально-економічного та екологічного розвитку аграрного сектору;

· забезпечення формування національної екологічної мережі

Фінансова складова ринкової інфраструктури регулює рух грошових коштів та інших фінансових активів між суб'єктами економічної діяльності в аграрній сфері. Проблема забезпечення сталого розвитку сільського господарства окреслює для неї наступні завдання:

· впровадити механізми стимулювання екологічного розвитку сільського господарства, створення умов для відновлення родючості ґрунтів, водних та інших природних ресурсів;

· розширення функцій Фонду підтримки фермерських господарств щодо мікрокредитування особистих селянських господарств та їх об'єднань, у тому числі для проведення діяльності екологічного характеру;

· удосконалення кредитних механізмів з метою формування ресурсів для проведення природоохоронних заходів та виробництва екологічно чистої продукції;

· формування інвестиційної підтримки фермерських господарств з першочерговим її спрямуванням на реалізацію інноваційних проектів екологічного типу;

· надання допомоги в структурній перебудові сільськогосподарського виробництва шляхом компенсації виведених з обороту деградованих природних ресурсів та через державні інвестиції для реструктуризації виробничої діяльності;

· фінансування інноваційних науково-дослідних розробок екологоорієнтованого типу та їх матеріально-технічного забезпечення;

· створення сприятливих умов для широкого залучення вітчизняних та іноземних інвестицій з метою фінансування екологічно чистого виробництва та природоохоронних заходів.

Одним із найважливіших напрямів розвитку інформаційної інфраструктури аграрного ринку на сучасному етапі є створення інституту дорадництва. Дорадчі служби можуть надавати цільові консультаційні послуги щодо впровадження ресурсоощадних, безпечних та екологічно чистих технологій виробництва сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки; раціональної організація сільських територій і сільськогосподарських землекористувачів; фінансування заходів із забезпечення захисту, відтворення та підвищення родючості ґрунтів; проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення; державної підтримки екологічних заходів тощо.

Враховуючи факт залучення закладів вищої аграрної освіти і науки для збільшення обсягів надання соціально спрямованих дорадчих послуг, можна розраховувати на реалізацію таких завдань як розробка та впровадження технологій прогнозування і моделювання розвитку аграрного сектору та сільських територій з урахуванням екологічної складової; надання органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування допомоги у підготовці та виконанні планів соціально-економічного розвитку сільських територій; наукове забезпечення розв'язання пріоритетних завдань з інноваційно-екологічного розвитку агропромислового виробництва.

Вдосконалення самого інформаційного простору також має відбуватись в напрямку забезпечення сталого розвитку аграрного сектору. Інформаційно-комунікативні мережи, маючи на меті забезпечення сільського населення загальнодоступними телекомунікаційними послугами, комп'ютеризацію сільських рад та вільного доступу до Інтернету, сприятимуть поширенню екологічної інформації. Крім того, вони є важливою ланкою в процесі забезпечення постійного контролю за станом навколишнього природного середовища в сільських населених пунктах та місцях накопичення відходів.

У найближчому майбутньому необхідно забезпечити створення бази даних про вітчизняні та зарубіжні технології, продуктові інновації нового покоління, що відповідають або перевищують рівень світових аналогів. Доцільно сформувати інформаційний простір для постачання на зовнішній ринок екологічно чистої сільськогосподарської продукції; провести інвентаризацію електронних інформаційних ресурсів та створити інтегровану інформаційно-довідкову (пошукову) мережу; утворити інформаційно-аналітичний центр.