Бюджетний дефіцит та джерела його фінансування в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 336.14

Таврійський державний агротехнологічний університет

БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ ТА ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Когут І.А

к.е.н., доцент

Анотація

У статті розглянуто дефіцит бюджету як економічне явище. Досліджено джерела його фінансування, що визначені бюджетним законодавством. Розглянуто показники бюджетного фінансування, індикатори стану бюджетної та боргової безпеки протягом 2007-2012 рр. Запропоновано напрями зменшення дефіциту державного бюджету.

Ключові слова: бюджет, бюджетний дефіцит, бюджетні запозичення, державний борг

дефіцит бюджет економічний борговий

Аннотация

В статье рассматривается дефицит бюджета как экономическое явление. Исследованы источники его финансирования, которые определены бюджетным законодательством. Рассмотрены показатели бюджетного финансирования, индикаторы состояния бюджетной и долговой безопасности на протяжении 2007-2012 гг. Предложены направления уменьшения дефицита государственного бюджета.

Ключевые слова: бюджет, бюджетный дефицит, бюджетные займы, государственный долг.

Summary

The article deals with the budget deficit as an economic phenomenon. Investigated the sources of its financing, as defined by the budget legislation. Are considered indicators of budget funding, status indicators, fiscal and debt security during 2007-2012. Directions to reduce public deficits.

Keywords: budget, budget deficit, budget loans, public debt.

Постановка проблеми

На сьогоднішній день питання фінансування бюджетних дефіцитів набувають надзвичайної ваги, адже розбалансованість бюджету негативно впливає на всі сфери суспільного добробуту та сприяє поглибленню фінансової нестабільності, а в умовах глобалізації економічного розвитку та інтернаціоналізації світових господарських зв'язків бюджетні дефіцити є чинником підвищення ризику економічної діяльності, несуть потенційний ризик монетизації та дефолту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання збалансування державного та місцевих бюджетів розгядаються в працях як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Серед вітчизняних дослідників слід виділити: Ю. Бескид [20, c. 190 - 214], В. Зайчикова [3, c 56 - 68], Ф. Ярошенко [21, c 3 - 13], Н. Кравчук [20, c. 221 - 236] та ін. Однак, беручи до уваги складність та неоднозначність такого економічного явища як дефіцит бюджету, далеко не всі питання є вирішеними та потребують свого подальшого розгляду.

Ціль роботи. Відповідно метою даної статті є дослідження сучасного стану збалансованості бюджетів, вивчення бюджетного дефіциту як економічного явища та визначення можливих джерел його фінансування в сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу. Світова фінансова наука неоднозначно підходить до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси у суспільстві. Тому, розглядаючи соціально-економічні наслідки існування бюджетного дефіциту, необхідно враховувати різні чинники та способи впливу дефіциту на розвиток економіки, соціальної сфери, рівень соціального захисту населення з урахуванням конкретних ситуацій. Зважаючи на такі підходи, наслідки можуть бути позитивними, негативними або взагалі наслідків може не бути. [20 ,c. 197].

Відповідно до Бюджетного кодексу України [1] дефіцит бюджету - це перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів з бюджету). Затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється уразі наявності обґрунтованих джерел фінансування бюджету.

Відповідно до ст. 15 Бюджетного кодексу [1] джерелами фінансування бюджету є:

1. Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень, тобто операцій, пов'язаних з отриманням державою (місцевим органом влади) позик на умовах повернення, платності та строковості для фінансування державного (місцевого) бюджету, наслідком яких є формування державного або місцевого боргу.

2. Кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету; кошти від відчуження майна, що перебуває в державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України “Про приватизацію державного майна” вiд 4 березня 1992 р. №2163-XII, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. До надходжень, безпосередньо пов'язаних із процесом приватизації, належать надходження від покупців за подання заяви на приватизацію; кошти від збору за реєстрацію покупців для участі в аукціоні, конкурсі; суми штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за придбані об'єкти приватизації; надходження від продажу патентів на право оренди приміщень; відсотки, нараховані на суму відстрочених платежів тощо [8].

3. Повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

4. Вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом, за яким залишок бюджетних коштів загального фонду використовується для фінансування дефіциту бюджету. якщо його обсяг на кінець попереднього бюджетного періоду перевищив обсяг оборотного залишку коштів відповідного бюджету.

Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України. Відповідно до ст. 54 Закону України “Про Національний банк України” від 20 квітня 1999 р. №679-XIV, Національний банк не має права надавати кредити на фінансування витрат Державного бюджету України в національній та іноземній валюті як прямо, так і опосередковано через державну установу чи іншу юридичну особу, майно якої перебуває в державній власності. [8]

За даними Законів України "Про державний бюджет" (табл. 1) основним джерелом фінансування дефіциту державного бюджету протягом 2007- 2012 рр. залишаються кошти від державних внутрішніх та зовнішніх запозичень.

Таблиця 1

Планові показники фінансування державного бюджету України

протягом 2007-2012 рр.

Джерело [11-16]

Особливо стрімко зростає потреба у залученні коштів для фінансування дефіциту бюджету у 2009 році до 89 001,67 млн. грн., з 18 199,97 млн. грн. у 2008 році та до 107 658, 38 млн. грн. у 2010 році, що є доволі загрозливим моментом у вирішенні питань забезпечення боргової безпеки держави в умовах боротьби з наслідками світової фінансової кризи та загострення проблем з реальним сектором економіки. Однак, вже за даними Інформації про стан виконання Зведеного та Державного бюджетів України за 2011 рік (відповідно до звіту Державної казначейської служби України від 24.01.2012) [5] загальний фонд державного бюджету за 2011 рік виконано із дефіцитом у сумі 20940,2 млн. грн. проти передбаченого розписом показника фінансування у 35 343,0 млн. гривень. Запланована необхідність у фінансуванні державного бюджету за рахунок запозичень на рівні 88 096,39 млн.грн була виконана на 91,55% , оскільки було залучено 80 654,5 млн. грн., у т.ч. до загального фонду - 71 048,0 млн. грн. (в тому числі випуск ОВДП на капіталізацію ПАТ “Родовід банк” у сумі 4,0 млрд. грн., ПАТ “Державний ощадний банк України” у сумі 0,6 млрд. грн., ПАТ “Укргазбанк” у сумі 4,3 млрд. грн. та поповнення статутного фонду НАК “Нафтогаз України” у сумі 12,5 млрд. гривень). На внутрішньому ринку було залучено 53403,7 млн. грн., у т.ч. до загального фонду - 48388,7 млн. грн., на зовнішньому ринку - 27250,9 млн. грн., у т.ч. до загального фонду - 22659,3 млн. гривень.

У 2012 році заплановано фінансування дефіциту бюджету за рахунок запозичень у розмірі 98 484,56 млн. грн., у тому числі внутрішніх - 60 952,64 млн. грн., або 61,9% від загальної суми запозичень. На зовнішніх ринках 37531,9 млн. грн., або 38,1 %.

Відповідно до Програми Управління державним боргом на 2012 рік [19] фінансування Державного бюджету України здійснюватиметься за допомогою широкого спектру боргових інструментів (табл. 2), що повинно підвищити ефективність управління державним боргом України та її кредитний рейтинг на міжнародному ринку капіталів.

Однак, зростання потреби фінансування бюджету за рахунок запозичень "може спровокувати кризу державної заборгованості й порушити хитку макрофінансову стабільність у країні…

Боргова криза може виникнути або у 2012 році на фоні зниження попиту інвесторів на боргові зобов'язання держави й неспроможності уряду рефінансувати накопичені борги, або у 2013-му в умовах стрімкого зростання витрат бюджету на погашення й обслуговування державного боргу, що підштовхуватиме державу до дефолту чи реструктуризації боргів, які підлягають погашенню". [2, с. 17]

Таблиця 2

Боргові інструменти фінансування бюджету у 2012 році

Джерело [18]

Відповідно до прогнозу Державного бюджету України на 2013 та 2014 роки [10] планування внутрішніх і зовнішніх державних запозичень повинно здійснюватись так, щоб на кінець бюджетного періоду обсяг державного боргу перебував у межах граничного обсягу, визначеного в Законі про Державний бюджет України, відповідно до ч. 1 ст. 18 Бюджетного кодексу (60% ВВП) [1].

За період 2008-2009 років та за перші 2 місяці 2010 року було нарощено державний борг з 71,3 млрд. грн. до майже 230 млрд. грн., тобто зростання становило 3,2 раза (табл. 3). При цьому цей приріст в основному складався з вкрай невигідних запозичень на короткі терміни та під високі відсотки. Це спричинило інерційне зростання боргу і збільшення виплат з його обслуговування за результатами 2010 року і в 2011 році. У 2011 році вперше за 4 роки зламано негативну тенденцію зростання рівня державного боргу. На кінець року рівень державного боргу становив, за оцінкою Міністерства фінансів України, 27,2% до ВВП. У 2010 році він був на рівні 29,6%.

Таблиця 3

Відношення державного та гарантованого державного боргу України до ВВП (на кінець відповідних років), %*

* за даними Міністерства фінансів України

За прогнозними даними Державного бюджету України на 2013 та 2014 роки планується утримання обсягу державного боргу на рівні, що не перевищує 28 % ВВП, що повинно сприяти покращенню іміджу України як інвестиційно-привабливої держави, зміцнити довіру іноземних інвесторів, зменшити уразливість фінансової системи країни в умовах несприятливої кон'юнктури зовнішніх фінансових ринків.

Загалом, на думку Богдан Т.П. [2, c. 13-23], залучення масштабних позик на внутрішному ринку призводить до звуження джерел позичкових коштів для вітчизняних підприємств, а великі обсяги зовнішніх державних запозичень породжують ризики дестабілізації платіжного балансу і знецінення національної валюти в період здійснення боргових виплат. Обслуговування зростаючого обсягу державного боргу країни виливається у відволікання все більшої частки бюджетних ресурсів на боргові виплати.

У своєму дослідженні Н.Я. Кравчук [20, с. 236 ] доходить до висновків, що державний борг, його розміри, методи розміщення і погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі процеси економічного життя держави: економічне зростання і розподіл доходів, бюджетний дефіцит і розмір грошової маси в обігу, звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції, рівень споживання та нагромадження, баланс поточних зовнішніх рахунків, міжнародну платоспроможність та кредитний рейтинг держави. Тому держава не повинна категорично відмовлятися від залучення державного боргу як макроекономічного інструменту у процесі реформ. Залучення зовнішніх позик означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню, а зовнішня заборгованість дає можливість країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж вироблений національний дохід та фінансувати інвестиції, що не забезпечуються внутрішніми заощадженнями. Проте, поруч із надмірними державними витратами, незбалансованістю бюджету, неефективною податковою політикою, помилками у валютній політиці, зовнішній борг може спровокувати надзвичайно важкі фінансові кризи.

Другим за вагомістю джерелом фінансування бюджету є надходження від приватизації державного майна. Загалом, за роки приватизації (з 1992 по 2010 рр.), за даними Фонду державного майна України [4], роздержавлено більше 125 тис. об'єктів (28 608 об'єктів державної форми власності та 97 278 об'єктів комунальної власності). Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік" [14] було встановлено планове надходження від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації до державного бюджету у розмірі 6 350 млн. грн, однак фактично надійшло 1 093 млн. грн.. Невиконання плану пояснюється ФДМУ тим, що при встановленні завдання на 2010 рік передбачалося включення до переліку об'єктів цілого ряду інвестиційно-привабливих підприємств за рахунок зняття мораторію на їх приватизацію. Однак, протягом 10 місяців 2010 року продовжувала діяти заборона на приватизацію стратегічно-важливих інвестиційно-привабливих підприємств, встановлена Указами Президента України від 06.03.2008. №200/2008 та від 16.05.2008 №449, крім того, не була прийнята нова Державна програма приватизації, що повинна була вирішити проблемні питання, накопичені за період дії чинної Державної програми приватизації на 2000-2002 рр.

Від приватизації державного майна за 2011 рік надійшло до державного бюджету 11480,3 млн. грн., що становить 114,8 відсотка річного розпису. За рахунок коштів від приватизації державного майна у 2012 році планується профінансувати дефіцит державного бюджету на суму 10 000 млн.грн. шляхом продажу ще 265 об'єктів державної власності.

Розглянуті джерела фінансування бюджету (запозичення та надходження від приватизації) при неефективному управлінні та використанні несуть загрозу фінансовій безпеці держави, мають вичерпний характер та не вирішують глибинних проблем розбалансування бюджету.

У Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України, затвердженої наказом Міністерства економіки України від 02.03.2007 № 60 [7], фінансова безпека має певні складові, зокрема виділяється бюджетна безпека, яка характеризується як стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів. Цією ж Методикою визначені індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки України, які запровадженні з метою моніторингу та контролю фінансового розвитку держави. Найбільш розповсюдженим індикативним показником, що використовується для оцінки стану бюджетної безпеки на сьогодні, є відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, яке не повинно перевищувати 3%, що є одним з критеріїв оцінки бюджетної безпеки країн членів Європейського союзу відповідно до Маастрихтського договору 1992 (міжнародний правовий документ про утворення міжнародного політико-економічного об'єднання європейських держав -- Європейського Союзу, підписаний державами -- членами Європейських співтовариств (Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Франція) у м. Маастрихті (Нідерланди)).

Для бюджетної практики в Україні накладання самообмежень є новим. Однак, при складанні головного кошторису країни його намагаються дотримуватись, хоча зазначена норма не є прописаною у головному документі, що регламентує бюджетний процес - Бюджетному кодексі України.

В Україні протягом 2007-2011 рр. (табл. 4) показник бюджетного дефіциту по відношенню до ВВП перевищував встановлене порогове значення лише у 2009-2010 рр., та становив відповідно 3,88% та 6,5%

Таблиця 4

Показники стану бюджетної безпеки протягом 2007-2014 рр.*

* розраховано за даними Міністерства фінансів України

Загострення проблем збалансування бюджетів у 2008-2010 рр. пов'язане з наслідками світової фінансової кризи, "через повільне відновлення економічного зростання та необхідність збільшення соціальних виплат і забезпечення пенсійних видатків" [21, с. 3]. Це пов'язано, зокрема, як зазначає Ярошенко Ф.О., з :

- з падінням рівня виробництва та ВВП;

- нестабільністю на ринку зайнятості, зростанням безробіття;

- високою часткою бюджетних витрат на реалізацію антикризових заходів;

- використанням інструментів фіскального стимулювання;

- фінансовими проблемами пенсійних фондів.

За даними Прогнозу Державного бюджету України на 2013 та 2014 роки [10] передбачається скорочення дефіциту державного бюджету з 1,6 відсотка ВВП у 2012 році до 1 відсотка у 2013 та 1,5 відсотка у 2014 році, що забезпечить помірковане зростання темпів державного боргу, яке не перевищуватиме темпи зростання ВВП. Утримання зазначеного рівня дефіциту планується досягти завдяки зростанню доходів бюджету та оптимізації бюджетних видатків.

В Україні боротьба із незбалансованістю бюджету розпочалася з прийняття Програми економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" [17], нової редакції Бюджетного кодексу [1], прийняття Податкового кодексу [9], Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" [18].

Аналіз змісту зазначених документів та перші результати апробації їх на практиці вказують на необхідність поступового доопрацювання та внесення змін у їх положення. Однак, прийняття цих, подекуди незовсім "популярних" законодавчих актів, є реальним початком економічних реформ, що вкрай необхідні нашій державі для подальшого збалансування бюджетів, оскільки прагнення до цього прописане в головному документі держави - ч. 3 ст. 95 Конституції України [6]. Крім того, це дасть можливість переглянути склад та структуру видатків державного бюджету та переорієнтувати соціально спрямований бюджет споживання на бюджет розвитку. Беззаперечною є пріоритетність функції соціального захисту держави своїх громадян, однак, і беззаперечним є те, що без налагодженої роботи реального сектору економіки, без відпрацювання реальних стимулів та зацікавленості громадян у створенні суспільного продукту (а не очікуванні соціального захисту) не може йти мова навіть про наявність простого відтворення в економіці держави.

Висновки

Отже, стратегічним завданням при вирішенні проблем збалансування бюджету має стати підвищення ефективності суспільного виробництва, яке сприятиме зростанню обсягів фінансових ресурсів суспільства, що є основним джерелом доходів бюджетів. Досягти практичної реалізації поставленого завдання можливо лише шляхом проведення економічних реформ (податкової, бюджетної, пенсійної, адміністративно-територіальної) та проведення антиінфляційної, відкритої та зрозумілої суспільству політики, що сприятиме розвитку економіки та соціальної сфери, внаслідок чого можна досягти оптимізації сфери державної економіки.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.rada.gov.ua

2. Богдан Т.П. Управління державним боргом і макрофінансові ризики в економіці України / Т.П. Богдан // Фінанси України. - 2011. - № 1. с. 13 - 23.

3. Зайчикова В.В. Удосконалення бюджетного законодавства в контексті європейського досвіду скорочення дефіциту бюджету / В.В. Зайчикова // Фінанси України. - 2011. - № 5. с. 56 - 68.

4. Звіт про роботу Фонду державного майна України та хід виконання Державної програми приватизації у 2010 році / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.spfu.gov.ua/ukr/reports/spfu/201012

5. Інформація про стан виконання Зведеного та Державного бюджетів України за 2011 рік (відповідно до звіту Державної казначейської служби України від 24.01.2012) / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=324687&cat_id=77440

6. Конституція України: затверджена 28.06.96 № 254/96 - ВР / Верховна Рада України // Відомості ВРУ. - 1996. - №30. - Ст.141.

7. Методика розрахунку рівня економічної безпеки України: наказ Міністерства економіки України від 02.03.2007 № 60 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=97980

8. Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.e-reading.org.ua/

9. Податковий кодекс України / Верховна Рада України - К.: ДП „ІВЦ ДПА України”, 2010. - 336 с.

10. Прогноз Державного бюджету України на 2013 та 2014 роки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.minfin.gov.ua/

11. Про Державний бюджет України на 2007 рік: закон України від 19.12.2006 № 489-V/ Верховна Рада України / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

12. Про Державний бюджет України на 2008 рік: закон України від 28.12.2007 № 107-VI/ Верховна Рада України / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

13. Про Державний бюджет України на 2009 рік: закон України від 26.12.2008 № 835-VI/ Верховна Рада України / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

14. Про Державний бюджет України на 2010 рік: закон України від 27.04.2010 № 2154-VI/ Верховна Рада України / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

15. Про Державний бюджет України на 2011 рік: закон України від 23.12.2010 № 2857-VI/ Верховна Рада України / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

16. Про Державний бюджет України на 2012 рік: закон України від 22.12.2011 № 4282-VI / Верховна Рада України / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/

17. Програма економічних реформ Президента України на 210-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.minfin.gov.ua/c

18. Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи: закон України від 08.07.2011 № 3668-VI/ Верховна Рада України / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/

19. Про затвердження прогами управління державним боргом на 2012 рік: наказ Міністерства фінансів України від 01.02. 2012 № 67 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.minfin.gov.ua/c

20. Фінанси: підручник / Л. М. Алексеєнко, І. В. Зятковський, О. П. Кириленко [та ін.]; за ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. - К.: Знання, 2008. - 611 с.

21. Ярошенко Ф.О. Бюджетні дефіцити як інструмент посткризового відновлення світової економіки / Ф.О. Ярошенко // Фінанси України. - 2011. - № 1. с. 3 - 13.

Размещено на Allbest.ru