Порівняльні аспекти функціонування госпітального фармацевтичного сектору в Україні та за кордоном

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я аптеки, які здійснюють фармацевтичне забезпечення лікувальних закладів, відносяться до госпітальних. За кордоном такі аптеки мають неоднакове правове регулювання діяльності, фінансування та напрямки розвитку, але завжди займають провідне місце в системі охорони здоров'я населення.

В Україні, за сучасних умов, фармацевтичне забезпечення лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) здійснюється лікарняними аптеками (ЛА), міжлікарняними аптеками (МЛА), аптеками лікувальних закладів (АЛЗ), інколи цю функцію виконують штатні фармацевтичні фахівці лікарень, до того ж, існують випадки коли її виконання покладається навіть на медичний персонал. Вказані аспекти, безумовно, погіршують соціальну та економічну доступність фармацевтичного забезпечення ЛПЗ, а тому потребують наукового вивчення та обґрунтування можливих напрямків вирішення. Враховуючи вищезазначене, метою нашої роботи є аналіз діяльності ЛА, МЛА і АЛЗ в Україні та дослідження закордонного досвіду фармацевтичного забезпечення лікувальних закладів.

Щодо вітчизняних тенденцій, то визначальне місце у фармацевтичному забезпеченні ЛПЗ, за роки Радянського Союзу, належало саме ЛА та МЛА. Становлення госпітального фармацевтичного сектору було пов'язане із проведенням спеціальної державної програми, завдяки якій аптечні організації були повністю забезпечені приміщеннями, виробничим обладнанням та персоналом.

Нормативне регулювання діяльності ЛА та МЛА здійснювалося окремим Наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 23.06.1983 р. № 758 «О Положении и штатах межбольничных (больничных) аптек» та повністю враховувало її специфіку. Основними функціями цих організацій, відповідно до зазначеного Положення, були виробнича, шляхом екстемпорального виготовлення лікарських засобів, в тому числі інфузійних розчинів, на замовлення ЛПЗ; інформаційно-консультативна та постачальницька [2, 3]. Отже, ЛА та МЛА повністю виконували своє призначення та здійснювали належне фармацевтичне забезпечення ЛПЗ протягом тривалого часу.

Нажаль, за роки незалежності України фармацевтичне забезпечення ЛПЗ отримало певних змін, які, у свою чергу, практично зруйнували вітчизняний госпітальний фармацевтичний сектор. Так, кількість ЛА та МЛА, останнім часом, скоротилася майже втричі. Основною причиною такого положення, на нашу думку, є недоліки державної політики розвитку фармацевтичної галузі, зокрема її госпітального сектору.

Зазначимо, що відповідно до сучасних нормативних документів з регулювання фармацевтичної діяльності, окремих вимог щодо здійснення аптечними організаціями фармацевтичного забезпечення ЛПЗ не визначено. Отже, діяльність ЛА та МЛА в Україні регулюється такими ж положеннями, як і діяльність аптек, що обслуговують населення, хоча, обсяг загальних витрат цих організацій відрізняється.

Так, виконання виробничої функції ЛА та МЛА значно зменшувало їх рентабельність, але давало можливість здійснювати індивідуальний підхід до лікування кожного стаціонарного хворого та забезпечувати ЛПЗ адаптованими лікарськими засобами відповідної форми, складу і концентрації за доступними цінами.

Необхідність екстемпорального виробництва лікарських засобів, зокрема в умовах ЛА і МЛА, безумовно, існує. Це пояснюється незадоволеним попитом на ЛЗ, які мають короткий термін зберігання, що унеможливлює їх виготовлення у промислових умовах. До того ж, зростає прошарок хворих, у яких виникають алергічні реакції на готові лікарські засоби. З іншого боку, існування єдиних ліцензійних вимог до багатосерійного промислового виробництва лікарських засобів та малосерійного виробництва ліків в умовах аптек не дає можливості ЛА та МЛА здійснювати функцію з виробництва лікарських засобів.

Окремою проблемою ЛА та МЛА, за сучасних умов, стало забезпечення їх персоналом. Відповідно до Наказу МОЗ України від 23.02.2000 р. № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» , кількість спеціалістів фармації, що працюють в ЛПЗ, розраховується як одна посада на 300 ліжок. У зв'язку із недосконалістю оплати їх праці та відсутністю посадових інструкцій претендентів на такі вакансії недостатньо.

Одночасно, потребують удосконалення підходи до бюджетного фінансування ЛПЗ. Зрозуміло, що вони повинні формуватися з урахуванням вимог належного фармацевтичного забезпечення, тобто можливостей придбання ЛЗ саме через ЛА, МЛА і АЛЗ. Але, сьогодні, враховуючи обмеженість обсягів бюджетних коштів, у керівників ЛПЗ виникає гостра потреба у скороченні видатків, в тому числі і на придбання ЛЗ для забезпечення стаціонарних хворих. Як наслідок, створюються схеми фармацевтичного забезпечення ЛПЗ за спрощеною формою, тобто безпосередньо через оптові фармацевтичні компанії або через виробників, оминаючи аптеки.

Така псевдоекономія бюджетних коштів насправді обертається іншими проблемами, що пов'язані з необхідністю створення у складі ЛПЗ додаткового, фармацевтичного, підрозділу з відповідним матеріально-технічним та кадровим забезпеченням, для утримання якого також використовуються кошти державного бюджету. Обсяг коштів, що необхідно додатково залучити для створення ліцензійно регламентованих умов по просуванню ЛЗ - надходженню, контролю якості, зберіганню, обліку, у більшості випадків, значно перевищує розмір роздрібної надбавки при придбанні ЛЗ через ЛА, МЛА і АЛЗ. До того ж, зауважимо, що така діяльність є невластивою для ЛПЗ.

Ще однією негативною тенденцією, яка характеризує вітчизняний госпітальний фармацевтичний сектор за умов скорочення кількості ЛА та МЛА, є існування прямих зв'язків між окремими оптовими фармацевтичними компаніями або виробниками ліків та медичним працівникам ЛПЗ і надання їм фармацевтичних інформаційно-консультативних послуг з урахуванням власних комерційний інтересів. Тобто, фактично інформаційно-консультативну функцію аптечних організацій скорочено та перетворено у діяльність по просуванню окремих груп лікарських засобів.

З іншого боку, потреба у належному здійсненні консультативної допомоги лікарям зростає, бо збільшується загальна кількість зареєстрованих і дозволених до застосування в Україні ЛЗ, і тому ускладнюється інформація щодо патентованих назв ЛЗ, умов постачання, термінів придатності, сумісності та взаємодії ліків, дозуванню тощо.

Таким чином, сучасна діяльність госпітального фармацевтичного сектору України має значні недоліки та потребує удосконалення.

Щодо зарубіжного досвіду фармацевтичного забезпечення лікувальних закладів, то в країнах ЄС головну роль в регламентуванні загальних питань фармацевтичного забезпечення ЛПЗ і госпітального сектору в цілому відіграє діяльність Європейської комісії, оскільки її основним обов'язком є відстоювання і захист принципів європейського права, включаючи вільний обіг товарів, в тому числі фармацевтичних, здорову конкуренцію.

Важливим документом, що визначає діяльність усіх аптек (муніципальних, госпітальних) в країнах ЄС, є Копенгагенська Декларація, яку було прийнято у травні місяці 1994 року на Європейському Форумі фармацевтичних співтовариств. Основні її положення полягають у наступному: ЛЗ не є звичайним промисловим товаром і тому контроль за їх розподілом, раціональним використанням повинні здійснюватися професіоналами; адекватний захист здоров'я населення можливий лише тоді, коли буде законодавчо закріплений обов'язок фахівця фармації здійснювати контроль за розподілом ЛЗ серед населення і керуватися в своїй діяльності чіткими професійно - етичними правилами. При цьому цей фахівець повинен бути вільним від економічного впливу на здійснення своєї професійної діяльності з боку непрофесіоналів; чинне законодавство повинно мати чітке та ясне визначення слова «аптека» і обмежити його використання тільки для тих установ, які відповідають цим вимогам. Також важливо, що тільки особа, з фармацевтичною освітою має право управляти аптекою; спеціальна фармацевтична освіта надає виключне право фахівцю фармації особисто відповідати за реалізацію фармацевтичної продукції.

Додатково до загальнодержавних законодавчих актів, існує правове регулювання діяльності госпітальних аптек на національному рівні, яке в країнах ЄС проводиться по різному, але фахові вимоги скрізь однаково жорсткі [10-11].

«Вертикаль» в управлінні діяльністю госпітальних аптек в них може бути представлена міністерством охорони здоров'я (Польща), федеральним медичним управлінням (Австрія) та іншим державними установами.

Ліцензування діяльності госпітальних аптек в переважній більшості країн, проводиться органами місцевої влади. Форма власності таких аптек може бути як державна, так і приватна. Але є виключення, наприклад, в Швеції госпітальні аптеки можуть бути тільки державними.

Країни ЄС мають різний підхід до створення та організації діяльності госпітальних аптек. В одних країнах законодавчо встановлено, що при відкритті лікувального закладу передбачається аптека, як його структурний підрозділ (Бельгія, Польща, Люксембург, Іспанія, Кіпр, Фінляндія та інші). В деяких країнах аптеки можуть бути в ЛПЗ, але для цього необхідно одержувати дозвільні документи, а також існують норми, які регламентують кількість ліжок на одну штатну одиницю госпітального фармацевта (Австрія, Люксембург, Данія, Нідерланди, Греція, Італія, Франція інші).

В Німеччині законодавчо наявність госпітальних аптек не регламентується, але усі лікарні мають госпітальні або міжгоспітальні аптеки. У Великобританії, Швеції та Ірландії ці питання делегують на розгляд адміністрацій лікарень.

У більшості європейських країн середнє співвідношення між фармацевтами, що працюють в муніципальному та в госпітальному секторі складає як: 12:1 (Бельгія, Данія) і 25:1 (Іспанія, Німеччина). В Нідерландах та Великобританії це співвідношення, відповідно, складає 6:1.

Для прикладу, у таблиці наведені показники таких норм у деяких країнах.

Таблиця 1. Норми регламентування кількості ліжок в лікувальній установі на одну штатну одиницю госпітального фармацевта у деяких країнах ЄС

Таким чином, в країнах ЄС не існує досвіду, коли ЛПЗ самостійно вирішують питання фармацевтичного забезпечення стаціонарних хворих. Ця діяльність дозволяється лише фармацевтам.

В цілому, вивчення даних про діяльність госпітальних аптек в різних країнах ЄС дозволило окреслити найбільш суттєві її напрямки:

· постачальницькі: визначення потреби в ЛЗ і виробах медичного призначення (ВМП), організація закупівлі, документальне супроводження цих операцій, зберігання ЛЗ (в усіх країнах ЄС);

· виробничі: виготовлення ЛЗ для стаціонарних хворих (Ірландія, Франція, Польша, Греція, Данія, Іспанія, Австрія, Бельгія та інші) та підготовка до використання лікарських формах на палатному рівні для кожного хворого (Німеччина та інші) ;

· відпуск ЛЗ та контроль за їх оптимальним використанням (Великобританія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Данія, Іспанія та інші);

· інформаційні: створення внутрішньо лікарняних інформаційних служб та клінічного аудиту, забезпечення медичного персоналу професійною інформацією про ЛЗ (Великобританія, Німеччина, Австрія, Греція, Фінляндія, Данія та інші );

· управління фінансами: участь у національних тендерах, планування затрат на ЛЗ, участь у плануванні бюджету лікарні (усі країни ЄС);

· консультативні: використання професійного досвіду фармацевтичних працівників при веденні хворих, контроль сумісності, правильності дозування, забезпечення контролю якості ЛЗ (Великобританія, Фінляндія, Данія, Франція, Німеччина та інші);

· наукові: участь в дослідницьких проектах, фармакоекономічних та клінічних дослідженнях.

ЛЗ і ВМП надходять до госпітальних аптек завдяки прямим закупівлям від фірм-виробників за контрактними угодами. Закупівля госпітальними аптеками в багатьох країнах ЄС здійснюється через регіональні закупівельні групи та національні тендери за контрактами. В деяких країнах це поєднується з договірними угодами з місцевими дистриб'юторами ЛЗ.

Госпітальний фармацевтичний сектор працює в економічному середовищі, в якому уряд відіграє головну роль прямим чи непрямим чином в стратегічному управлінні постачанням медичної продукції. Фінансування здійснюється за рахунок державного, муніципального бюджетів або страхових коштів.

Служба госпітального фармацевтичного сервісу, до якої відносяться госпітальні аптеки, постійно приділяє велику увагу забезпеченню необхідною інформацією та рекомендаціями фінансових директорів по плануванню розмірів бюджету, що виділяється на закупівлю ЛЗ, та його важливості в межах затрат, не пов'язаних з персоналом. Надмірні витрати бюджету, пов'язані з закупівлею ЛЗ, є загальною проблемою із-за високого інфляційного пресингу на систему охорони здоров'я взагалі та на витрати, пов'язані з необхідністю постійних інновацій в фармацевтичному секторі, зокрема. Тому від фармацевтів, що працюють в секторі госпітальної фармації, також вимагається підготовка інформації з прогнозування витрат лікарняного бюджету на ЛЗ і ВМП та участь в складанні стратегій розвитку контролю за його щорічними витратами [8, 9-12].

Висновки:

1. Проведено дослідження проблемних аспектів діяльності лікарняних і міжлікарняних аптек на сучасному етапі розвитку вітчизняного фармацевтичного ринку. Окреслені напрямки їх подолання с урахуванням досвіду діяльності госпітальних (лікарняних) аптек за кордоном.

2. Встановлено, що у країнах ЄС фармацевтичним забезпеченням лікувально - профілактичних закладів займаються госпітальні аптеки, діяльність яких регламентована як загальноєвропейським. так і національним законодавством. Самостійно лікувально-профілактичні заклади таку діяльність не виконують.

Література

госпітальний фармацевтичний економічний європейський

1. Аптечний аудит. - 2009. - № 7. - С. 3.

2. Аптека в стационаре / [Пархоменко Д.В., Мелик-Гусейнов Д.В., Солонина А.В. и др.]// Московские аптеки. - 2006. № 5 (150).

3. Боброва Л.М. Труды ВННИФ МЗСССР.- М.: ВННИСР МЗ СССР. - 1981. - С. 53-58

4. Грачева С. Больничные аптеки: без статуса, сотрудников и денег/С. Грачева// Фармацевтическое обозрение. - 2005. - № 12.

5. Лесько И. Структура госпітального сегмента / И. Лесько, Е. Кунда// Аптека. - 2007. - № 608 (37).

6. Мороз Т. Фармацевтический вестник. - 2007. - № 25. - С. 4-5.

7. Пономарёва Л. Развитие по сценарию западных стран: больничные аптеки нужны/ Л. Пономарёва// Фармацевтический вестник. - 2005. - № 26 (389).

8. Хадсон С. Больничные аптеки/ Стив Хадсон// Провізор. - 2008.- № 1.

9. EAHP (European Association of Hospital Pharmacists), Standing Committee of the Hospitals of the European Union (2002) Survey Report: Hospital Pharmacies in the European Union.

10. Hospitals at the 27 Members States of the European Union: Executive Summary.- 2008.

11. Regulating pharmaceuticals in Europe: striving for efficiency, equity and quality /[Edited by Mossialos Elias, Mrazek Monique, Walley Tom ]. - Open University Press, 2004. - 394 p. - ISBN 0-335-21465-7.

12. Wagner E. The role of patient care teams in chronic disease management /E. Wagner// British Medical Journal.- 2000.- № 320.- Р. 569-572.

Размещено на Allbest.ru