Актуальність теми. Однією з найхарактерніших рис постіндустріального суспільства є те, що в ньому джерелами конкурентної переваги стають не природні, трудові чи фінансові ресурси, а плоди творчої діяльності, тобто інноваційні ідеї, знання, технології. Саме тому у вітчизняній економіці вже утвердилося розуміння необхідності переходу на інноваційну модель розвитку, для якої характерним є широкомасштабне введення у господарський обіг продуктів інтелектуальної праці (технології, науково-технічні розробки тощо) з метою їхньої комерціалізації та досягнення соціально-економічного ефекту. Це зумовлює необхідність дослідження нових, більш ефективних механізмів активізації інноваційної діяльності як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

Проблеми функціонування інноваційної моделі розвитку економіки та ролі держави у цьому процесі постійно привертають увагу вчених. Основи інноваційної економіки розкриваються в роботах Н.І. Іванової, Г. Менша, Б. Санто, Б. Твісса, А. Томпсона, Е. Уткіна, Р. Фатхутдінова, К. Фрімена, Й. Шумпетера, Ю. Яковця. Дослідження інноваційних процесів в економіці України знайшли своє відображення в працях вітчизняних вчених В.П. Александрової, О.І. Амоші, Ю.М. Бажала, В.Ф. Беседіна, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, М.П. Денисенка, В.І. Захарченка, В.І. Пили, С.М. Покропивного, А.М. Поручника, В.П. Семиноженка, Л.І. Федулової, О.С. Чмир, Ю.Ф. Шкворця, М.М. Якубовського та інших.

Незважаючи на велику кількість досліджень з обраної тематики, окремі аспекти проблеми регулювання інноваційної діяльності на регіональному рівні ще не отримали логічного завершення з урахуванням сучасних особливостей економіки України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з планами НДР Уманського державного аграрного університету, зокрема з темою “Адаптація організаційно-економічного механізму господарювання до соціально орієнтованих ринкових відносин” (номер державної реєстрації 0101U004493), в рамках якої автором запропоновано удосконалений механізм регулювання інноваційної діяльності. При виконанні дослідження "Науково - методичні основи залучення інвестицій в регіони" (номер державної реєстрації 0102U007334), що розроблялося в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, автором удосконалено методичний інструментарій оцінки інноваційного потенціалу регіону. У межах теми "Аналіз економічного і соціального стану регіону та визначення пріоритетів і перспектив його розвитку" (номер державної реєстрації 0106U012337) автором досліджено стан, основні тенденції та перспективи розвитку інноваційної діяльності регіону (на прикладі Черкаської області).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних та методичних положень і прикладних рекомендацій щодо удосконалення механізму регулювання інноваційної діяльності на регіональному рівні.

Мета дослідження зумовила необхідність вирішення таких завдань:

визначити сутність й особливості національної та регіональної інноваційних систем, а також механізму регулювання інноваційної діяльності;

уточнити сутність категорії "інноваційний потенціал" та удосконалити методику його оцінки;

розробити методичні положення щодо обґрунтування інноваційної стратегії регіону з урахуванням рівня його інноваційного потенціалу, стану фінансування інноваційної діяльності;

обґрунтувати сценарії інноваційного розвитку Черкаської області на основі аналізу сучасного стану інноваційної діяльності та факторів, які суттєво впливають на її динаміку;

розробити пропозиції щодо удосконалення механізму регулювання інноваційної діяльності регіону;

удосконалити методичні положення щодо визначення пріоритетів фінансування інноваційної діяльності та використання виділених коштів.

Об'єктом дослідження є процес регулювання інноваційної діяльності на регіональному рівні, а його предметом виступають теоретичні та методичні питання механізму регулювання інноваційної діяльності на регіональному рівні та напрями його вдосконалення.

Методи дослідження. Теоретичною основою проведеного дослідження є положення, концепції, гіпотези і висновки класичної і сучасної науки, викладені в роботах провідних вчених про фундаментальні принципи функціонування інноваційної моделі розвитку економіки, модернізації науково-технічної сфери. Методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичні методи наукового пізнання та наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів. У процесі дослідження були використані методи системного аналізу та логічного узагальнення (дозволили виявити суперечності інноваційного процесу на регіональному рівні, розробити пропозиції щодо стратегії розвитку та удосконалення механізму регулювання інноваційної діяльності регіону), графічний метод (використовувався для наочного зображення взаємозв'язків окремих господарсько-економічних процесів та взаємовідносин суб'єктів регіонального ринку інновацій), статистичні методи (визначення стану та тенденцій розвитку інноваційної діяльності в Черкаській області), експертних оцінок (оцінка впливу визначених факторів на інноваційні процеси регіональної економіки), економетричні та інші методи. Поставлені в роботі завдання розв'язувалися на основі системно-функціонального підходу з урахуванням умов ринкової трансформації української економіки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступних основних положеннях:

одержано вперше:

– розроблено методичні положення щодо обґрунтування стратегії інноваційного розвитку регіону шляхом визначення сукупної можливості інноваційно спроможних видів економічної діяльності (ВЕД) забезпечувати сталий інноваційний розвиток регіону завдяки наявності відповідних кадрової, техніко-технологічної, фінансової та результативної складових їх інноваційного потенціалу. Економічний зміст даної стратегії полягає в оцінці здатності підприємств виділених ВЕД генерувати потоки валової доданої вартості (ВДВ), а саму траєкторію інноваційного розвитку регіону визначати в залежності від його особливостей (характеру, напрямів та інтенсивності), що дозволить більш обґрунтовано приймати управлінські рішення щодо вибору типу стратегії інноваційного розвитку регіону;

обґрунтовано необхідність та розроблено методичні положення щодо проведення моніторингу структурної перебудови промисловості регіону стосовно її інноваційної спрямованості на основі визначення структурних змін у ВДВ та впливу інноваційних чинників, що дозволить застосовувати результати моніторингу для прийняття управлінських рішень та здійснювати прогнозні розрахунки;

удосконалено:

– поняття "інноваційний потенціал регіону", який пропонується розглядати як сукупну можливість інноваційно здатних галузей регіону ефективно використовувати наявні (власні та залучені) ресурси для генерації нових знань (наукова компонента інноваційного потенціалу) та виробництва і комерціалізації інновацій (виробнича компонента), котрий реалізується через суб'єкти інноваційного процесу регіону. Це надасть можливість більш чітко визначити інноваційний потенціал на регіональному рівні та адекватно обирати інструментарій щодо його оцінки;

– методичні положення щодо визначення рівня інноваційного потенціалу регіону, що полягають у можливості оцінки сукупного наукового та виробничого потенціалу ВЕД регіону (зокрема його кадрової, техніко-технологічної, фінансової та результативної складових). Запропоновані методичні положення, на відміну від існуючих систем оцінки, дозволяють враховувати не лише наявний потенціал, а й ефективність його використання (результативна складова інноваційної діяльності), а також агрегувати не абсолютні значення показників потенціалу, а зміну їх рівня за період, що аналізується;

– механізм регулювання інноваційної діяльності регіону шляхом уточнення теоретичних (щодо вдосконалення понятійного апарату) та концептуальних положень, напрямів та засобів регулювання, зокрема включення до нього крім загальновідомих функціональних напрямів (планування, організації, мотивації та контролю інноваційної діяльності), також моніторингу структурної перебудови промисловості регіону, що дозволить виявляти та аналізувати ефективність заходів на регіональному рівні щодо спрямованості на інноваційний шлях розвитку;

дістало подальшого розвитку:

– методичні положення щодо порядку визначення коефіцієнту структурних інноваційних змін економіки регіону (кількісно характеризує значення відсотків приросту ВДВ від продукції, що не є інноваційною, на один відсоток приросту ВДВ, пов'язаного зі структурними змінами інноваційної продукції, визначеного як сума зміни питомої ваги ВДВ від інноваційної продукції за галузями економічної діяльності в порівнянні з попереднім роком), а також наведена шкала оцінювання цього коефіцієнта;

– методичні положення щодо порядку відбору інноваційних проектів стосовно забезпечення їх пріоритетного фінансування (за рахунок коштів регіонального інноваційного фонду), що передбачають поетапний аналіз фактичного потенціалу відповідного ВЕД, визначення його рівня та рейтингу важливості для регіону напряму інноваційної діяльності галузі, а також показників ефективності відповідного проекту, що дозволяє найбільш раціонально використовувати фінансові ресурси регіону.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати роботи доведено до рівня конкретних науково-методичних рекомендацій та практичних пропозицій, котрі використано Черкаською обласною державною адміністрацією (при впровадженні механізму регулювання інноваційної діяльності; довідка № 05/ від 28.01.2007р.); Уманським державним аграрним університетом (в процесі викладання навчальних курсів та спецкурсів із дисциплін "Економіка та організація інноваційної діяльності", "Інноваційний менеджмент", "Державне регулювання економіки" та щодо розробки удосконаленого механізму регулювання інноваційної діяльності; довідки № 759 від 26.12.2007р. та №71 від 9.10.2008р); Уманським державним педагогічним університетом імені Павла Тичини (при удосконаленні методичного інструментарію оцінки інноваційного потенціалу регіону та при дослідженні стану, основних тенденцій та перспектив розвитку інноваційної діяльності регіону (на прикладі Черкаської області); довідки №1256 від 10.10.2007р. та №1269/01 від 18.11.2008р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, яка має наукове і практичне значення. Всі її основні положення виконані та опубліковані особисто автором та у співавторстві.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на: міжнародних науково-практичних конференціях "Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні" (м. Харків, 2006р.), "Україна та її регіони на шляху до інноваційного суспільства" (м. Донецьк, 2006р.), "Інвестиції ХХІ століття: соціальні аспекти інноваційної моделі розвитку" (м. Умань, 2007р.), "Економіка України: проблеми економічного зростання" (м. Умань, 2007р.), "Стратегии развития Украины в глобальной среде" (Сімферополь-Севастополь, 2007р.), "Економіка України: стратегічне планування" (Умань, 2008р.); всеукраїнських наукових конференціях: конференції молодих вчених (Умань, 2008р.), "Проблеми інноваційного розвитку економіки України в умовах трансформації світового економічного простору" (Умань, 2008р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 15 наукових працях (з них 14 одноосібних), в тому числі 8 статей у наукових фахових виданнях та 2 колективних монографіях, 5 тез доповідей загальним обсягом 4,33 у. д. а. (у т. ч. належить особисто автору 4,28 у. д. а.).

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, 10 додатків, списку використаних літературних джерел (203 найменування). Основний зміст роботи викладено на 200 сторінках, містить 44 таблиці, 40 рисунків.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи регулювання інноваційної діяльності на регіональному рівні" розглянуто концептуальні положення моделі економіки інноваційного типу, особливості національних та регіональних інноваційних систем, визначено характерні риси механізму регулювання інноваційної діяльності на регіональному рівні, уточнено суть категорії "інноваційний потенціал регіону" та удосконалено методику його визначення.

У результаті дослідження встановлено, що в сучасному світі лідерство країн на світових ринках пов'язують з інноваціями, оскільки конкурентні переваги отримують держави, які створюють більше додаткової інноваційної вартості на одиницю продукції.

Основою реалізації стратегії випереджаючого економічного зростання, базовим принципом інноваційної реструктуризації національної економіки повинно стати здійснення державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави.

Як свідчить досвід країн-світових лідерів, найбільш ефективним інструментом інноваційного розвитку територій є регіональні інноваційні системи як складові НІС. На нашу думку, регіональна інноваційна система (РІС) - це сукупність взаємодіючих генераторів наукових знань, суб'єктів інноваційної діяльності, відповідної інфраструктури, системи фінансування та державних органів управління інноваційною діяльністю, локалізованих на певній території, що забезпечують ефективний перебіг інноваційних процесів і мають свої особливості.

Внутрішньою формою, яка організовує елементи змісту інноваційної діяльності на рівні регіону й визначає у подальшому інноваційний процес, є організаційно-економічний механізм регулювання. Узагальнення наукових досліджень дозволили сформулювати авторське визначення регіонального механізму регулювання інноваційної діяльності, який розглядається як комплекс засобів цілеспрямованого впливу на інноваційну діяльність, що враховує наявний рівень інноваційного потенціалу регіону, включає розробку стратегії його розвитку, забезпечує ефективний та результативний соціально-економічний розвиток підприємств, організацій та регіональної громади.

Визначено, що інноваційний потенціал регіону - це сукупна можливість інноваційно здатних галузей регіону ефективно використовувати наявні (власні та залучені) ресурси для генерації нових знань (наукова компонента інноваційного потенціалу) та виробництва і комерціалізації інновацій (виробнича компонента). Потенціал реалізується через суб'єкти інноваційного процесу регіону. Алгоритм оцінки інноваційного потенціалу на регіональному рівні представлено у вигляді послідовно реалізованих етапів (рис.1).

Систему характеристик інноваційного потенціалу регіону запропоновано для подальшої розробки регіональної інноваційної стратегії, спрямованої на реалізацію його економічного розвитку та задоволення соціальних потреб регіональної громади. Для характеристики співвідношень між інноваційним потенціалом, фінансуванням інноваційної діяльності та можливістю варіантів змін валової доданої вартості інноваційної продукції запропоновано систему прямокутних координат, в якій горизонтальна вісь прийнята за вісь обсягів фінансування інноваційної діяльності галузей економіки регіону, а вертикальна - за вісь інноваційного потенціалу регіону (рис.2).

Рис. 1. Схема визначення інноваційного потенціалу регіону

Джерело: Складено автором

Відповідно до цього диференційовано 9 секторів - напрямів економічного розвитку регіону в поєднанні з інноваційним характером економічних сил та впливом на приріст ВДВ (табл.1).

Рис.2. Вплив фінансування інноваційної діяльності та інноваційного потенціалу на приріст валової доданої вартості регіону

Джерело: складено автором

Запропоновано типізацію економічних сил регіону за інноваційним характером і напрямом розвитку, яка слугує основою для розробки стратегій його інноваційного розвитку (рис.3).

В другому розділі "Оцінка процесів здійснення інноваційної діяльності на регіональному рівні" проведений аналіз стану інноваційної діяльності в Черкаському регіоні, джерел її фінансування та визначений рівень інноваційного потенціалу регіону.

Визначено рейтинг Черкаської області у загальноукраїнській інноваційній діяльності. Рівень інноваційної активності промислових підприємств області є низьким: в 2000 р. в області інноваційною діяльністю у промисловості займалися 29 підприємств, або 10% загальної кількості, у 2003р. - 31 (10,1% загальної кількості) та у 2008 - 37 (11,6%). Джерелами фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств Черкаської області в основному є власні кошти (більше 95% від загального обсягу витрат) - прибуток і амортизаційні відрахування.

Проведені дослідження сучасного стану інноваційного розвитку Черкаської області дозволяють зробити такі узагальнення. По-перше, інноваційний потенціал регіону не має значного впливу на загальну продуктивність економіки області, що в результаті зумовлює низьку ефективність регіональної інноваційної системи.

Таблиця 1. Сектори інноваційного розвитку економіки регіону за інноваційним характером і напрямом розвитку

Джерело: складено автором

По-друге, в Черкаській області, наявні суттєві відхилення окремих районів від середнього рівня, досягнутого у цілому за такими показниками, як: кількість наукових і науково-дослідних організацій, зареєстрованих на конкретній території, частка інноваційних продуктів і/або послуг, обсяги відвантаженої інноваційної продукції тощо. По-третє, на теперішній час наявність інноваційних процесів лише частково фіксується в статистичній інформації, але при цьому не оцінюється її вплив на економічний розвиток регіону.

Види економічної діяльності регіону за сприйнятливістю до інновацій можна умовно поділити на дві групи. До першої належать ті ВЕД, специфіка яких передбачає участь галузевих НДІ, учених-розробників у виробничих процесах. Це, перш за все, наукоємні галузі із диверсифікованим виробництвом (виробництво транспортних засобів, виробництво електричного та оптичного обладнання, хімічна промисловість у частині виробництва нових матеріалів). До другої групи віднесено ряд ВЕДіз спроможностями, в яких інновації мають менші перспективи розвитку. Це виробництво і розподілення електроенергії, металургійне виробництво, виробництво машин і устаткування, слабка сприйнятливість до інновацій в яких пов'язана, насамперед, з високою капіталоємністю основних фондів, великою інерційністю інвестиційного циклу.

На основі запропонованої матриці, що описує вплив фінансування інноваційної діяльності та інноваційного потенціалу на приріст ВДВ регіону за рахунок інноваційної продукції, проведено аналіз фактичних показників за 2005-2008 рр. та визначено сектори інноваційного розвитку видів економічної діяльності регіону.

Рис. 3. Вибір стратегії в залежності від сектору інноваційного розвитку

Джерело: складено автором

Витрати на інновації за період з 2006 по 2008 рік зменшилися в порівнянні з періодом 2005 - 2007 рр. на 40,8 млн. грн., що відбулося за рахунок скорочення фінансування в хімічному виробництві, виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів. Позитивні зміни зазначеного показника пов'язані з виробництвом електричного та оптичного обладнання, машин та устаткування.

Наведеними розрахунками підтверджено співвідношення між витратами, потенціалом і приростом ВДВ. Так, хімічне виробництво за результатами 2007 року позиціонується в секторі VIII, що передбачає ріст ВДВ, отриманої від інноваційної продукції. Збільшення ВДВ з хімічного виробництва відбулося на 73,1 млн. грн. при рості потенціалу і зменшенні витрат на інноваційну діяльність. Отже, галузь в найближчій перспективі має можливість використовувати накопичений інноваційний потенціал та отримувати приріст ВДВ інноваційної продукції. Аналогічна ситуація за аналізований проміжок часу характерна для виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, виробництві електричного та оптичного обладнання, виробництві машин та устаткування, іншої неметалевої мінеральної продукції.

У третьому розділі "Удосконалення механізму регулювання інноваційною діяльністю регіону" визначено прогнозні сценарії інноваційного розвитку регіону, удосконалено механізм регулювання інноваційної діяльності та механізм фінансування інноваційної діяльності на регіональному рівні.

Впровадження інновацій створює можливості для збільшення частки інноваційної продукції в структурі випуску та валової доданої вартості. Загальний приріст валової доданої вартості за галузями економіки Черкаської області дорівнює сумі приросту, який отримано за рахунок інноваційної продукції, та приросту ВДВ за продукцією, яка не є інноваційною. За ефективність структурних інноваційних змін прийнято коефіцієнт К_стр, який показує, скільки відсотків приросту ВДВ від продукції, що не є інноваційною, припадає на один відсоток приросту ВДВ, пов'язаного зі структурними змінами інноваційної продукції.

К_стр, (1)

де ДВДВ_інн - коефіцієнт приросту ВДВ, отриманого від інноваційної продукції з врахуванням структурних змін;

ДВДВ_зв - коефіцієнт приросту ВДВ, отриманого від продукції, що не є інноваційною з врахуванням структурних змін.

, (2)

, (3)

де І_вдв - індекс зміни ВДВ регіону в порівнянні з попереднім роком,

З_стр - зміни структури ВДВ регіону за рахунок інноваційної продукції.

Запропоновано в механізм регулювання інноваційної діяльності регіону ввести функцію моніторингу структурної перебудови економіки регіону з використання коефіцієнту К_стр., що дасть змогу керівництву області прослідковувати якісні зміни у регіональному виробництві та вчасно коригувати ситуацію шляхом введення додаткових стимулів для наукоємних виробництв. Під моніторингом структурної перебудови економіки регіону передбачається система заходів із комплексного спостереження і контролю за змінами галузевої структури та динамікою показників обсягу виробництва продукції регіону, таких як валовий випуск та ВДВ. На рис.5 зображено модель удосконаленого механізму регулювання інноваційної діяльності регіону. Дана модель механізму регулювання спрямована на взаємодію суб'єктів інноваційної діяльності та регіональних органів управління, принципи та соціально-економічні умови цієї взаємодії, що сприятимуть успішному генеруванню, виробництву та комерціалізації нововведень з високою валовою доданою вартістю та забезпеченню конкурентних переваг економіки регіону в довгостроковому періоді.

З метою концентрації засобів для активізації діяльності підприємств області в сфері інновацій запропоновано створення Регіонального інноваційного фонду, який повинен стати самостійною, позавідомчою установою. Діяльність фонду буде сприяти мобілізації фінансових ресурсів із бюджетних і позабюджетних джерел, їх ефективному використанню для здійснення підтримки галузей у сфері інноваційної діяльності. Метою проведення цих операцій є вигода для всіх учасників - галузей економіки, інвесторів і регіону в цілому та забезпечення реалізації стратегії інноваційного розвитку.

Рис. 5. Модель механізму регулювання інноваційної діяльності регіону

Джерело: складено автором

Визначено етапи процедури розподілу фінансових ресурсів регіонального інноваційного фонду на розвиток інноваційної діяльності: 1 етап - подання підприємствами проектів інноваційного розвитку до участі в конкурсі щодо надання фінансової підтримки; 2 етап - оцінка експертною радою відповідності наданих проектів напрямам інноваційного розвитку згідно з визначеним переліком; 3 етап - визначення показника пріоритетності фінансування за критерієм, що враховує фактичний потенціал галузі економічної діяльності, яка пропонує проект, скорегований на його рейтинг за важливістю та коефіцієнт відповідності ВЕД технологічному укладу; 4 етап - поділ напрямів інноваційної діяльності на групи за рейтингом важливості (група 1 - рейтинг від 4,51 до 5, група 2 - 4,01 - 4,5, група 3 - до 4,00); 5 етап - ранжування проектів у межах визначених груп, при якому ранг заявника залежить не тільки від його показника пріоритетності, а і від суб'єктів із вищим пріоритетом; 6 етап - визначення обсягів ресурсів, які можуть бути спрямовані на фінансування конкретної галузі на основі її питомої ваги в структурі ВДВ регіону за попередній звітний рік серед видів економічної діяльності, які подали заявки; 7 етап - повідомлення заявників про рішення щодо фінансування проектів.

Розраховано прогнозні обсяги ВДВ регіону на період до 2015 року та потреба у фінансуванні інноваційної діяльності ВЕД для забезпечення планових показників.

Висновки