Поширення агроноваціи у контексті забезпечення ефективного галузевого зростання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поширення агроноваціи у контексті забезпечення ефективного галузевого зростання

Інноваційна діяльність та інтелектуальний капітал

О.В. Шубравська

Мета статті - обґрунтувати напрями сприяння розповсюдженню інноваційних рішень в аграрному секторі України.

Методика дослідження. Використано методи: економічного дослідження, абстрактно-логічний, монографічний та статистичний.

Результати дослідження. Встановлено, що розповсюдження систем волого- та грунтозберігаючого землеробства дасть змогу раціоналізувати природоресурсокористування за екологічними та економічними компонентами. Окреслено основні переваги грунтозберігаючих систем. Відзначено, що в контексті ресурсозбереження становить інтерес такий вид альтернативного господарювання як органічне виробництво, поширення якого стримується через недосконалість нормативно-правової бази; неналежну державну фінансову підтримку; низький внутрішній платоспроможний попит.

Елементи наукової новизни. Забезпечення національної продовольчої безпеки та відповідної аграрному потенціалу експортної діяльності можливе лише в контексті дотримання вимог біозахисту і біобезпеки, підґрунтя яких формують біотехнології в рослинництві й тваринництві.

Практична значущість. Підтримка вітчизняних розробок, широке інформування виробників щодо ефективності їх використання забезпечать широке впровадження у виробництво вітчизняних біотехнологій, що сприятиме зростанню продуктивності у рослинництві й тваринництві; підвищить якість і конкурентоспроможність аграрної продукції; надасть можливість вітчизняним виробникам біопрепаратів розширити свої позиції на внутрішньому та зовнішньому ринках, яків найближчому майбутньому активно зростатимуть. Табл.: 1. Бібліогр.: 10.

Ключові слова: аграрний сектор, рослинництво, тваринництво, модернізація, новації, технології, інноваційна діяльність.

Постановка проблеми. У сучасному світі основними критеріями економічного розвитку та зростання є його ефективність, інклю- зивність, якість. Це означає, що зростання сільськогосподарського виробництва повинно забезпечуватися за рахунок підвищення ефективності використання усіх видів ресурсів на основі запровадження новацій, які дають змогу знижувати видатки на виробництво й екологічне навантаження на довкілля, підвищувати конкурентоспроможність продукції. Це повністю узгоджується з ухваленими 00Н у 2015 р. цілями сталого розвитку на період до 2030 р., серед яких - подо- © О.В. Шубравська, К.О. Прокопенко, 2018 лання голоду, гідна робота й економічне зростання, інновації, збереження екосистем і т. ін. [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Економічні питання інноваційного забезпечення сільськогосподарського виробництва досліджуються провідними міжнародними організаціями [2], багатьма зарубіжними й українськими вченими.

Водночас залишаються недостатньо розробленими проблеми пришвидшення процесу запровадження новацій сільгоспвиробниками України, пошуку шляхів розширення їхньої обізнаності щодо новітніх досягнень вітчизняних агроноваторів, забезпечення ресурсозберігаючої спрямованості у форму - ванні й використанні сучасних досягнень аграрної науки.

Мета статті -- обґрунтувати напрями сприяння поширенню інноваційних рішень в аграрному секторі України.

Виклад основних результатів дослідження. У світі інноваційні технології сіль- госпвиробництва застосовуються нині переважно у сфері обробітку ґрунту, його осушення та зрошення, вирощування й утримання худоби, збору та зберігання продукції, її транспортування й реалізації, виробництва сільгоспмашин та обладнання.

Однією з найбільш визначальних сучасних тенденцій світового сільгоспвиробницт- ва є повсюдне зростання масштабів ресурсозберігаючого агрогосподарювання. На це уряди багатьох країн виділяють чималі кошти. Так, Служба охорони природних ресурсів Міністерства сільського господарства США (USDA NRCS) мала виділити на 2017 р. 25 млн дол. на нові національні проекти у сфері фінансування природоохоронних заходів, аналіз даних про стан природних ресурсів, впровадження технологій і підходів до управління водними ресурсами тощо [3]. САП ЄС у 2014-2020 рр. з майже 161 млрд евро, призначених на розвиток сільських територій, 44% спрямовано на підтримання екосистем у сільському та лісовому господарстві (забезпечення біорізноманіття, управління водними й ґрунтовими ресурсами, нівелювання впливу кліматичних змін) [4].

Очевидно, що в Україні безперешкодне прагнення значної кількості аграріїв до масштабного нарощування обсягів монокультурного виробництва ще більше загострює існуючу проблему виснаження природних ресурсів агросфери. Протягом останніх 30 років площа еродованої орної землі в країні збільшилася майже на 2 млн га (щорічні втрати - 64 тис. га) і за різними оцінками нині становить від 10 до 15 млн га. Виснажливе землекористування загрожує ґрунто- екологічною кризою. Наразі спостерігається системне перевищення виносу речовин з ґрунту над їх надходженням. Найбільше (43%) земель постраждали через втрату гумусу та поживних речовин як наслідок неправильного вирощування рослин, 39% - через переущільнення, а від замулення й утворення кірки -- 38% [5]. Компенсація виносу поживних речовин тривалі роки забезпечувалася за рахунок хімізації, що призводило до зниження родючості та деградації ґрунтів. Нині в Україні тільки половина посівних площ удобрюється, при цьому дози застосування мінеральних добрив у 4-6 разів менші, ніж технологічно необхідні, а органічних - у 15 разів. Це вимагає запровадження систем волого- й грунтозберігаючого землеробства, які уможливлюють раціоналізувати природоресурсокористування як за екологічною, так і економічною компонентами.

Основними перевагами грунтозберігаю- чих систем є:

збільшення врожайності культур на 20-150% при зменшенні витрат усіх ресурсів;

зниження норми внесення мінеральних добрив і пестицидів;

зміцнення природної стійкості рослин проти шкідників і хвороб;

відновлення родючості ґрунту;

підвищення загальної рентабельності виробництва;

вирощування екологічно чистих культур згідно із стандартами Євросоюзу [6].

Ощадливі технології, як відомо, не обмежуються відмовою від оранки (таблиця). З метою захисту ґрунту від ерозії й збереження у ньому вологи вони передбачають також використання рослинних решток, спецтехніки, оптимізацію сівозмін, підбір міндобрив і високоякісного насіннєвого матеріалу. Не менш важливе значення має також урахування при всьому цьому особливостей кожного поля. До того ж поряд зі зниженням антропогенного навантаження на водні й ґрунтові ресурси забезпечується підвищення ефективності виробництва завдяки скороченню виробничих витрат (через зменшення кількості та глибини обробітку ґрунту, одночасне виконання кількох технологічних операцій, економії матеріально-технічних засобів тощо) і підвищення врожайності сільгоспкультур (у тому числі за рахунок поліпшення ґрунтової структури).

Оскільки третина всієї ріллі в Україні еродована, впровадження вищевказаних технологій є вкрай необхідним через ризик втрати цих земель як виробничого ресурсу. Крім того, навіть знаходячись у використанні, ці землі мають нижчу продуктивність. Запровадження грунтозберігаючих систем, як зазначалося вище, дає змогу збільшити врожай на 20-150%, тобто, за нашими розрахунками, додатково одержати рослинницької продукції на нині еродованих землях на понад 30 млрд грн за цінами 2016 р.

Ощадливі ґрунтозахисні технології

Органічне виробництво. У контексті ресурсозбереження виявляє інтерес такий вид альтернативного господарювання, як органічне виробництво, яке у 2015 р. здійснювалося у 87 країнах на площі 50,9 млн га, а ринок оцінювався у 81,6 млрд дол. США [7]. Кількість органічних виробників становила 2,4 млн, середньодушове споживання органічної продукції - 10,3 евро ( в Україні - 3 евро).

В Україні органічне сільгоспвиробництво зростає: у 2016 р. площі сертифікованих земель становили 411,2 тис. га (крім того, сертифіковано 550 тис. га дикоросів), кількість господарств - 360, ємність внутрішнього ринку оцінювалася у 21,2 млн евро [8]. Вітчизняна органічна продукція має переважно експортну, зокрема європейську, спрямованість. Обмеженість земельних ресурсів, придатних для здійснення органічного виробництва в ЄС, визначає наявність суттєвого потенціалу розвитку відповідного сектору в Україні. Основними чинниками стримування поширення органічного виробництва нині є неналежне нормативно-правове забезпечення; брак державної фінансової підтримки; низький внутрішній платоспроможний попит; неадекватний потребам розвиток інфраструктури.

Згідно з розрахунками, збільшення частки посівів органічних культур до 7% в усіх сільгоспугіддях країни за збереження існуючої структури посівних площ дасть змогу виробникам, зокрема, зернових і бобових, які переорієнтуються на органіку, додатково одержувати не менше 60-160 евро прибутку з 1 га посівів [9]. Загальна сума додаткового прибутку при цьому перевищить 200 млн евро, а експортна виручка лише від вивезення органічної пшениці (за збереження нинішньої частки експорту у виробництві) може зрости на понад 35 млн дол. США.

З огляду на це основним завданням держави є пришвидшення розвитку органічного сектору має стати практичною реалізацією задекларованої стратегії пріоритетного розвитку органічного виробництва, для цього передусім потрібно сформувати належне нормативно-правове забезпечення та дієву національну систему сертифікації такої продукції.

Інноваційні системи біозахисту й біо- безпеки. Забезпечення національної продовольчої безпеки та адекватної вітчизняному аграрному потенціалу експортної діяльності можливе лише за жорсткого дотримання вимог біозахисту й біобезпеки. Підґрунтя таких систем формують біотехнології у рослинництві та тваринництві, які нині в усьому світі перебувають на етапі потужного зростання й розвитку.

У навколишньому середовищі зареєстровано 4 млн токсичних речовин, і щороку їхня кількість зростає на 6 тис., з яких до людського організму з їжею, водою та повітрям потрапляє близько 100 тис. отруйних сполук. Одним із найсуттєвіших джерел забруднення цього середовища є інтенсивна хімізація сільського господарства.

Біотехнології в рослинництві з урожайності й собівартості конкурують із хімічними методами. Зазначимо, що у країнах ЄС в органічному сільському господарстві урожайність без застосування агрохімікатів і мінеральних добрив вища. У вітчизняному сільському господарстві основним способом підвищення врожайності, як і раніше, залишаються хімічні засоби захисту рослин. До того ж не враховуються негативні наслідки їх застосування. інноваційний грунтозберігаючий екологічний

Водночас в Україні існує велика кількість наукових розробок, адаптованих до місцевих умов, однак їх вихід на ринок для широкого впровадження у виробництво є значною проблемою. Агровиробники повинні бути проінформовані щодо економічної й екологічної ефективності біологізації виробництва, щоб активно почати запроваджувати біотехнології.

Світовий ринок агробіопрепаратів є дуже перспективним і потужним. У найближчі 20 років його щорічне зростання становитиме 15%, досягнувши у 2035 р. рівня 57 млрд дол. США. У країнах Європи норма внесення мінеральних добрив знижується, під заборону щороку потраплять різні пестициди, зростає кількість заборонених агрохімікатів. У США нині найбільше у світі розробок у галузі біотехнології (35% від глобальної біо- економіки) і майже 50% усього світового ринку екологічно чистої продукції.

Вітчизняні розробки, за належної підтримки їх широкого запровадження, можуть сформувати ще один у майбутньому напрям підвищення рівня інноваційності виробництва, сприяти зростанню конкурентоспроможності вітчизняної аграрної продукції, а також вийти і на зовнішні ринки, які незабаром активно зростатимуть.

До конкурентних переваг використання препаратів біозахисту у рослинництві слід віднести: низькі витрати й високий ступінь віддачі; поєднаність із багатьма засобами захисту рослин; універсальність; відсутність необхідності внесення змін у звичні технології; екологічна чистота, безпечність для навколишнього середовища, людей та тварин; можливість використання на територіях, де заборонено хімізацію; комплексне поліпшення стану ґрунту.

У тваринництві біологічна безпека поряд з екологічною для забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської продукції є основним елементом продовольчої безпеки й має розглядатися в комплексі з ними. Забезпечення ефективного розвитку тваринництва можливе тільки за умови стійкого епізоотичного (відсутності епідемій серед тварин) благополуччя та здоров'я тварин; виробництва безпечної тваринницької продукції високої якості; запровадження високих міжнародних стандартів біологічної безпеки та біозахисту.

Вітчизняний ринок ветеринарних препаратів становить близько 100 млн дол. США, з них імунобіологічних - 40%. До того ж державними підприємствами біологічної промисловості реалізується продукції менше, ніж 10% від потреби, що доводить про існування потенціалу для нарощування відповідного виробництва. Наразі Україна є майже цілковито залежною від імпорту багатьох ветеринарних імунобіологічних препаратів [10, с. 139].

Важливою проблемою вітчизняного ринку ветеринарних препаратів є слабкий зв'язок ветеринарної галузі з біотехнологічним виробництвом, незважаючи на те, що науковими установами НААН розробляються вакцини, діагности куми, лікувально-профілактичні препарати, дезінфектанти, однак вони недостатньо застосовуються вітчизняною промисловістю. При їх повному освоєнні й активізації імпортозаміщення можливості зростання вітчизняного виробництва ветеринарних препаратів становить близько 90 млн дол. США.

Висновки. Проблема повсюдного поширення в Україні ощадливих систем землеробства полягає переважно у наявності достатньої кількості фінансових ресурсів і спроможності менеджменту агропідпри- ємств здійснювати правильний вибір альтернативних сільськогосподарських технологій, віддавши перевагу не просто економічно ефективнішим (які, зазвичай, вичавлюють останнє з природних ресурсів), але таким, що забезпечують екологічну збалансованість виробничих процесів.

Нарощування виробництва органічної продукції поряд із суто оздоровчим та екологічним ефектами спроможне істотно підвищити доходи українських аграріїв, їхню здатність до подальшого інноваційного роз-

Список бібліографічних посилань

1. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. URL : https://sustainabledevelopment.un.org/ content/documents/21252030%20Agenda%20for%20Sustainable%20 Development%20web.pdf.

2. S. Gomez y Paloma? et al. (eds.).The Eurasian Wheat Belt and Food Security. Global and Regional Aspects / Springer International Publishing Switzerland, 2017. 318 p.

3. Conservation Innovation Grants. URL : https://www.nrcs.usda.gov/wps/portal/nrcs/main/national/pr ograms/financial/cig/.

4. Rural Development programs 2014-2020. URL : https://ec.europa.eu/agriculture/sites/agriculture/files/rural- development-2014-2020/country-files/common/rdp-list_en.pdf.

5. Перспективи та можливі ризики розвитку сільського господарства України у 2017 році / Лупенко Ю. 0. та ін. ; за ред. Ю. 0. Лупенка, М. І. Пугачова. Київ : ННЦ ІАЕ, 2018. 32 с.

6. Стратегія розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні на період до 2025 року / за ред. Я. М. Гадзала, М. І. Бащенка, В. М. Жука, Ю. О. Лупенка. Київ : Аграр. наука, 2016. 216 с.

7. Powered by people. 2016 Consolidated annual report of IFOAM - organics international. URL : https://www.ifoam.bio/ sites/default/files/annual_report_2016.pdf.

8. Органік в Україні. URL: http://organic.com.ua/uk/ homepage/2010-01-26-13-42-29).

9. Розвиток економіки сільського господарства в 20112015 рр. / Я. М. Гадзало та ін. ; за ред. Ю. О. Лупенка. Київ : ННЦ «ІАЕ», 2016. 546 с.

Размещено на Allbest.ru