Особливості стратегічного планування розвитку сільської територіальної громади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості стратегічного планування розвитку сільської територіальної громади

П.Т. САБЛУК, доктор економічних наук, професор,

Анотація

Мета статті - наукове обґрунтування індексу розвитку сільської територіальної громади як основи стратегічного планування на місцевому рівні управління.

Методика дослідження. Методологічною і теоретичною основою статті є сучасні праці вітчизняних і зарубіжних учених, а також результати власних досліджень. У процесі дослідження використано методи і прийоми: монографічний, абстрактно-логічний, статистико-економічний, індексний, системно-структурного аналізу і синтезу.

Результати дослідження. Дослідження багатьох учених-економістів щодо оцінювання розвитку соціальної інфраструктури та рівня життя населення концентруються на «традиційних» шляхах вирішення проблеми збереження сільських територій і сільських населених пунктів, а сучасні методики оцінювання можливо використовувати лише для аналізу макроекономічного середовища. Виявлено, що такі методики не враховують специфічних особливостей функціонування сільських домогосподарств, їхньої ролі у забезпеченні економічного кругообігу, а також впливу на зовнішнє середовище.

Елементи наукової новизни. Запропоновано методологічні підходи щодо оцінювання сучасного стану розвитку сільської територіальної громади завдяки застосуванню узагальнюючого показника, який характеризує внутрішнє й зовнішнє середовище функціонування сільських домогосподарств. сільський домогосподарство стратегічний планування

Практична значущість. Розроблено сучасний інструментарій, застосування якого дає можливість на місцевому рівні управління розробляти та обґрунтовувати стратегічні плани та програми розвитку сільських територіальних громад. Табл.: 2. Рис.: 2. Бібліогр.: 24.

Ключові слова: сільські територіальні громади, домогосподарства населення, індекс розвитку, стратегія, довгостроковий план дій.

Annotation

Sabluk P.T., Kropyvko M.M. Features of strategic planning of rural territorial community development

The purpose of the article is to scientifically justify an index of rural territorial community development as the basis for strategic planning at the local management level.

Research methodology. The methodological and theoretical basis of the article has been formed by the modern works of domestic and foreign scientists, as well as the results of their own research. In the research process have been used such methods and techniques: monographic, abstract and logical, statistical-economic, index, system-structural analysis and synthesis.

Research results. The researches of many economists on evaluation of development of social infrastructure and living standards of the population are concentrated on the “traditional” ways to solve the problems of preserving of rural areas and rural settlements. Furthermore modern evaluation methods can be used only for an analysis of the macroeconomic environment. At the same time, such methods disregard the specific features of the functioning of rural households, their role in economic circulation ensuring, as well as the impact on external environment.

Elements of scientific novelty. The scientific novelty of the article lies in the proposed methodological approaches to evaluation of the current state of the rural territorial community development through the usage of a generalizing indicator that characterizes the internal and external environment of functioning of rural households.

Practical significance. Implementation of developed modern toolkit will make it possible to develop and substantiate strategic plans and programs for rural territorial community development at the local management level. Tabl.: 2. Fig. 2. Bibliographer: 24.

Keywords: rural territorial communities, rural households, development index, strategy, long-term action plan.

Аннотация

Саблук П.Т., Кропивко M.M. Особенности стратегического планирования развития сельской территориальной общины

Цель статьи - научное обоснование индекса развития сельской территориальной общины как основы стратегического планирования на местном уровне управления.

Методика исследования. Методологической и теоретической основой статьи являются современное труды отечественных и зарубежных ученых, а также результаты собственных исследований. В процессе исследования использованы методы и приемы: монографический, абстрактно-логический, статистико-экономический, индексный, системно-структурного анализа и синтеза.

Результаты исследования. Исследования большинства ученых-экономистов по оценке развития социальной инфраструктуры и уровня жизни населения концентрируются на «традиционных» путях решения проблемы сохранения сельских территорий и сельских населенных пунктов, а современные методики оценивания возможно использовать только для анализа макроэкономической среды. Виявлено, что эти методики не учитывают специфических особенностей функционирования сельских домохозяйств, их роли в обеспечении экономического кругооборота, а также влияния на окружающую среду.

Элементы научной новизны. Разработаны методологические подходы к оценке современного состояния развития сельской территориальной общины путем применения обобщающего показателя, характеризующего внутреннюю и внешнюю среду функционирования сельских домохозяйств.

Практическая значимость. Предложен современный инструментарий, применение которого дает возможность на местном уровне управления разрабатывать и обосновывать стратегические планы и программы развития сельских территориальных общин. Табл.: 2. Илл.: 2. Библиогр.: 24.

Ключевые слова: сельские территориальные общины, домохозяйства населения, индекс развития, стратегия, долгосрочный план действий.

Постановка проблеми

Процеси децентралізації влади й управління, що відбуваються у нашій країні, зумовлюють передавання управлінських функцій та владних повноважень до нижчої ланки управління - місцевих органів самоврядування сільської територіальної громади. Відповідно до такої трансформації перед сільською чи селищною радою постає необхідність вирішення завдань, які включають не лише шляхи й механізми наповнення та ефективного використання їхніх бюджетів, а й багато інших викликів, пов'язаних із забезпеченням соціально-економічного розвитку СІЛЬСЬКИХ до могосподарств. Натомість успішне подолання таких завдань пов'язано, насамперед, із їхньою ідентифікацією та розробленням шляхів і механізмів усунення виявлених негативних явищ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми відродження сільських територій упродовж тривалого часу привертають увагу багатьох провідних ученихекономістів, зокрема таких як О.Г. Булавка [16], В.Д. Залізко [6], В.К. Збарський [2], В.Я. Месель-Веселяк [8], М.К. Орлатий [10], 0.1. Павлов [11], І.В. Прокопа [15], В.П. Рябоконь [14], І.В.Свиноус [17], В.В. Юрчишин [18] та інших.

При цьому розробленню інструментарію щодо оцінювання розвитку соціальної інфраструктури та рівня життя населення присвячено праці О.М. Бородіної [15], Б.М. Данилишина [1], І.О. Курило, Е.М. Ліванові, О.В. Макарова [7, 9], А.В. Лісового [6], А.П. Сави [12] й інших науковців.

Водночас багато цих учених концентрують свою увагу на «традиційних» шляхах вирішення проблеми збереження сільських територій і сільських населених пунктів, досліджуючи, насамперед, напрями й механізми розвитку сільської інфраструктури та покращання якості життя сільського населення. Однак специфічні особливості функціонування сільських домогосподарств, їхня роль у забезпеченні економічного кругообігу, а також вплив на зовнішнє середовище існування зумовлюють потребу в розробленні та впровадженні відповідного інструментарію щодо оцінювання сучасного стану і визначення подальших напрямів розвитку цих домогосподарств як основи становлення сільських територіальних громад.

Мета статті - наукове обґрунтування індексу розвитку сільської територіальної громади як основи стратегічного планування на місцевому рівні управління.

Виклад основних результатів дослідження

Результати світових досліджень у галузі забезпечення соціально орієнтованої економіки ринкового типу свідчать про необхідність врахування в оцінюванні розвитку людини різних складових, що належать як до фізіологічних, так і до інших потреб.

Зрозуміло, що аналіз цих складових лише за кількісними показниками є занадто ускладненим, а його результати досить важко згрупувати й осмислити для розроблення необхідних управлінських рішень. Отже, з метою уніфікації отриманої інформації й здійснення узагальнення, провідні вітчизняні та іноземні організаційні інституції й вчені-економісти використовують такий інструмент, як метод агрегатного індексування. Сутність даного методу полягає у визначенні узагальнюючого показника (індексу), який дає можливість виявити взаємообумовлюючий вплив показників соціального й економічного розвитку об'єкта дослідження.

Натомість більшість провідних іноземних інституцій, розробляючи методологію оцінювання, насамперед сконцентрували свою увагу на макроекономічному середовищі й лише частково або опосередковано досліджують соціальні аспекти, зокрема: індекс глобальної конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму, індекс світової конкурентоспроможності Інституту розвитку менеджменту, індекс економічної свободи Американського фонду The Heritage Foundation спільно з виданням The Wall Street Journal тощо [19, 22].

Щодо дослідження соціокультурних аспектів розвитку та соціальних стандартів життя населення, то з цією метою нині науковці, насамперед, використовують методологію визначення індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП), затверджену програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй [3, 108-110].

Окрім того, в Україні застосовується національна методика вимірювання регіонального людського розвитку, розроблена вченими Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи. Згідно з цією методикою індекс регіонального людського розвитку (ІРЛР) включає такі показники з відповідною кількістю індикаторів: відтворення населення (5), соціальне становище (6), комфортне життя (6), добробут (5), гідна праця (6) та освіта (5) [7, 9].

Проте й зазначені методики розраховано на оцінювання соціокультурних та економічних аспектів розвитку всіх територій на макрорівні й не враховують особливості сільських територіальних громад та їх складових - домогосподарств сільського населення. Практично єдиною теоретико-методичною розробкою, що присвячена оцінюванню розвитку сільських територій способом застосування методу агрегатного індексування, є пропозиції колективу авторів Тернопільської державної дослідної станції ІКСГП НААН щодо визначення рівня управління розвитку сільських територій [12]. Однак і цей інструментарій може бути використаний лише на мезота макрорівні, адже лише частково беруть до уваги показники, які необхідні для аналізу розвитку сільських домогосподарств.

Так, відповідно до класифікації потреб людини, аналіз стану розвитку сільських домогосподарств необхідно проводити відповідно до забезпеченості фізіологічних, економічних, трудових, соціально-психологічних і духовних потреб членів цих господарств [5, 13]. При цьому, розробляючи інструментарій для оцінювання сучасного стану і напрямів розвитку сільських домогосподарств, слід враховувати специфічні особливості їх функціонування, які, з одного боку, полягають у необхідності виробництва сільськогосподарської продукції на присадибних ділянках чи в особистому селянському господарстві, а з іншого - в забезпеченні трудових, соціально-психологічних, духовних та інших інтересів членів цих домогосподарств.

Більше того, методологічна база зазначеного інструментарію має забезпечувати виконання кількох, на перший погляд, взаємовиключних завдань, а саме:

з метою отримання достовірної інформації включати мінімальний обсяг показників;

забезпечувати якнайбільш повне висвітлення сучасного стану та проблем розвитку сільських домогосподарств;

слугувати інструментом оцінювання внутрішнього й зовнішнього середовища як окремого сільського домогосподарства, так й усієї сукупності домогосподарств місцевої громади;

забезпечувати можливість розроблення напрямів розвитку домогосподарств місцевої громади як на коротко-, так і на довгострокову перспективу;

враховуючи обмеженість менеджменту місцевої громади у використанні складного математичного інструментарію, використовувати показники з мінімальним аналітичним навантаженням.

Відповідно до висвітлених вимог і беручи до уваги проведені дослідження пропонується до застосування індекс розвитку сільської територіальної громади (ІРстг), який включає двадцять показників, що характеризують внутрішнє й зовнішнє середовище функціонування сільських домогосподарств і за результатами аналізу якого можливе розроблення стратегії та програми розвитку на нижчому рівні управління (рис. 1).

Рис. 1 Складові індексу розвитку домогосподарств сільської територіальної громади

Так, до групи кількісних показників належать розмір сільських домогосподарств та період їхнього функціонування.

До групи якісних показників належать: склад членів сільських домогосподарств, їхній освітній рівень та щоденний обсяг витрат на різні потреби цих членів, частка виробленої у господарстві населення продукції у сукупному доході домогосподарства, рівень доступності медичних послуг, житла та безпеки членів сільських домогосподарств, охоплення дітей дошкільними і шкільними закладами, рівень розвитку транспортної інфраструктури, забезпеченості ресурсами для дозвілля й активного відпочинку, а також Інтернетом та іншими засобами комунікації.

До групи господарських показників належать: рівень забезпеченості землею та обсяг часу зайнятості членів домогосподарств у веденні господарювання на присадибній ділянці, рівень забезпеченості водними ресурсами та матеріально-технічними засобами, стан обробітку землі й рівень використання добрив і засобів захисту, а також доступу членів домогосподарств до джерел кредитування.

Розрахунок індексу розвитку домогосподарств сільської територіальної громади передбачає застосування усереднених балових оцінок, виходячи з мінімальних і максимальних значень по кожному показникові (від 0 до 10).

Аналогічно до типології сільських територій за рівнем розвитку, розробленої авторами «Пропозицій щодо методичних підходів з вивчення організаційно-структурного становлення сільських територій та їх збалансованого розвитку», сума балових оцінок характеризує загальний рівень розвитку, а усереднена балова оцінка за окремими показниками виступає маркером щодо визначення напрямів розвитку як окремих сільських домогосподарств, так і усієї сільської територіальної громади (табл. 1).

1. Характеристики розвитку домогосподарств сільської територіальної громади

Так, використовуючи методологічні підходи, що застосовуються у методиці SWOTаналізу [4, 20], передусім вирішення потребують проблеми, які окреслено показниками критичного і загрозливого рівня, що відповідають межам груп від 0 до 4 балів розвитку сільського домогосподарства та від 0 до 80 балів розвитку сільської територіальної громади.

Упродовж середньострокової перспективи потребують вирішення проблеми, які визначено показниками задовільного рівня, що відповідають межам груп від 5 до 6 балів розвитку сільського домогосподарства та від 81 до 120 балів розвитку сільської територіальної громади.

На довгострокову перспективу необхідно планувати вирішення питань чи покращення результатів, які окреслені показниками групи оптимального рівня, що відповідають межам груп від 7 до 8 балів розвитку сільського домогосподарства та від 121 до 160 балів розвитку сільської територіальної громади.

Практичний розрахунок індексу розвитку Кам'янечої територіальної громади Кіровоградської області наведено у табл. 2.

2. Аналіз розвитку Кам'янечої територіальної громади Кіровоградської області

Так, стан розвитку Кам'янечої територіальної громади Кіровоградської області у цілому є задовільним. Проте з усієї сукупності показників розвитку лише п'ять віднесено до оптимальних і максимальних, а дев'ять - до критичних і загрозливих значень. Тому стратегію розвитку цієї сільської територіальної громади повинно передусім бути направлено на:

стимулювання зміни складу членів сільських домогосподарств;

покращання рівня доступу до кредитних ресурсів;

збільшення розміру домогосподарств;

збільшення періоду функціонування домогосподарств;

збільшення обсягу щоденних грошових витрат;

покращання забезпеченості ресурсами для дозвілля й активного відпочинку;

підвищення рівня доступності житла;

підвищення рівня безпеки членів сільських домогосподарств;

підвищення рівня розвитку транспортної інфраструктури місцевої громади.

Більшість показників, які мають критичне і загрозливе значення, належать до завдань підвищення рівня життя членів Кам'янечої територіальної громади, а тому це є стратегічним напрямом розвитку цієї громади, де індикаторами виступатимуть: зміна складу членів сільських домогосподарств, розміру домогосподарств, збільшення періоду функціонування домогосподарств, рівня доступності житла та безпеки членів сільських домогосподарств, а також покращання забезпеченості ресурсами для дозвілля й активного відпочинку членів сільських домогосподарств.

Показники рівня доступу до кредитних ресурсів, збільшення обсягів щоденних грошових витрат членів домогосподарств і розвитку транспортної інфраструктури мають визначати середньострокові цілі, що належать до стратегічних пріоритетів розвитку сільської територіальної громади.

Водночас показники, які відносяться до задовільних та оптимальних, формують важливі завдання стратегії, кожне з яких затверджується на конкретний рік реалізації стратегії.

Як правило, стратегічний план -- це довгострокова програма дій, яка визначається на період понад три роки. У практиці країн ЄС стратегічні пріоритети досягаються за період не менше 15 років [21, 23, 24]. Однак виконання основних стратегічних завдань планується здійснювати за 10 років. Після цього проводять аналіз досягнення завдань стратегії та, якщо це необхідно, їх коригування.

У цілому стратегічний план розвитку Кам'янечої територіальної громади наведено на рис. 2.

Створити умови щодо підвищення рівня життя членів Кам'янечої територіальної громади

Створити умови щодо підвищення рівня доступу до кредитних ресурсів Сприяти збільшенню обсягів щоденних грошових витрат членів домогосподарств Розпочати дії щодо розвитку транспортної інфраструктури

Створити умови щодо підвищення рівня забезпеченості Інтернетом та іншими засобами комунікації

Сприяти підвищенню рівня забезпеченості землею членів сільської громади Створити умови щодо зменшення частки виробленої у господарствах населення сільськогосподарської продукції в сукупному доході сільських домогосподарств Підвищити рівень доступності медичних послуг

Забезпечити підвищення рівня охоплення дітей дошкільними і шкільними закладами Створити умови щодо зменшення обсягу часу зайнятості членів домогосподарств у веденні господарювання на присадибній ділянці

Розподілення фінансового забезпечення для виконання завдань стратегічного плану розвитку також має здійснюватися згідно з визначенням його складових. Так, досягнення «Стратегічного завдання» потребує 45 % загального обсягу фінансування, відповідно на «Стратегічні пріоритети» та «Важливі завдання» виділяється 30 і 15 % бюджету сільської територіальної громади [21, 23, 24].

Окрім того, враховуючи можливі зміни та коригування у процесі впровадження стратегії, необхідно передбачити кошти для вирішення поточних завдань. Згідно з аналізом практичного досвіду реалізації стратегій, ця частка становить лише 10 % від загального обсягу фінансування, адже якщо ці завдання досить вагомі та потребують значного фінансування, то вони будуть включені до інших складових стратегічного плану розвитку громади.

Висновки

Процеси децентралізації влади й управління зумовлюють необхідність розроблення новітнього інструментарію для планування розвитку сільських територіальних громад, який би визначав специфічні особливості функціонування сільських домогосподарств, що, з одного боку, полягають у необхідності виробництва сільськогосподарської продукції на присадибних ділянках чи в особистому селянському господарстві, а з іншого - забезпеченні трудових, соціально-психологічних, духовних та інших інтересів членів домогосподарств.

Цим вимогам відповідає індекс розвитку сільської територіальної громади, який включає двадцять показників, що характеризують внутрішнє й зовнішнє середовище функціонування сільських домогосподарств і за результатами аналізу якого можливе розроблення стратегічного плану й програми розвитку на місцевому рівні управління.

Список бібліографічних посилань

1. Данилишин Б. М. Соціальні пріоритети економічного розвитку. Економіка. Управління. Інновації. 2009. № 1. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2009_1_7.

2. Збарський В. К., Липов'як-Мелкозьорова А. І. Особисті селянські господарства - основа формування малого підприємництва на селі: наук. доп.; за ред. проф. К. Збарського. Київ: ННЦ ІАЕ, 2011. 106 с.

3. Красномовець В. А. Сучасний стан та основні напрями підвищення рівня життя населення. Фінансовий простір. Міжнародний науково-практичний журнал. 2014. № 4 (16). 107-115.

4. Кропивко М. М. Аналіз та практичне впровадження досвіду країн з ринковою економікою по формуванню довгострокової програми розвитку агропромислового комплексу України. Інноваційна економіка. Всеукраїнський наукововиробничий журнал. 2008 [7]. № 1. С. 27-31.

5. Кропивко М. М. Роль господарств населення у забезпеченні потреб людини. Економіка АПК. 2016. № 4. С. 38-45.

6. Лісовий А. В., Залізко В. Д. Теоретико-методологічні аспекти вибору інновативно-інноваційного шляху соціальноекономічного розвитку сільських територій. Збірник наукових праць Ірпінської фінансово-юридичної академії (економіка, право). 2013. № 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ znpifyua_2013_2_5.

7. Людський розвиток в Україні: соціальні та демографічні чинники модернізації національної економіки (колективна монографія) / [Е. М. Лібанова, О. В. Макарова, І. О. Курило та ін.] ; за ред. Е. М. Лібанової. Київ: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2012. 320 с.

8. Месель-Веселяк В.Я. Розвиток сільських територій в контексті забезпечення економічної стабільності держави. Економіка АПК. 2005. № 3. С. 68.

9. Методика вимірювання регіонального людського розвитку / [Е. М. Лібанова, О. В. Макарова, І. О. Курило та ін.] ; за ред. Е. М. Лібанової. Київ: Ін-т демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи, 2012. 50 с.

10. Орлатий М. К. Методологічні підходи щодо соціально-інфраструктурного потенціалу територіальних громад села. Продуктивність агропромислового виробництва. Економічні науки. 2015. № 27. С. 125-132.

11. Павлов О. І. Сільський розвиток в Україні: теорія, практика, політика, управління: монографія. Одеса: Астропринт, 2008. 208 с.

12. Пропозиції щодо методичних підходів з вивчення організаційно-структурного становлення сільських територій та їх збалансованого розвитку: науково-практичне видання / А. П. Сава, М. К. Пархомець, Б. О. Сидорчук та ін. Тернопіль: ТДСГДС ІКСГП НААН, 2017. 39 с.

13. Розвиток селянських господарств в умовах трансформацій аграрного сектору економіки: наукове видання / [М. Й. Малік, М. М. Кропивко, В. А. Мамчур та ін.] ; за ред. М. Й. Маліка. Київ: ННЦ «ІАЕ», 2017. 84 с.

14. Рябоконь В. П. Проблеми формування соціальноекономічних умов розвитку українського села. Економіка АПК. 2015. № 9. С. 68.

15. Теорія, політика та практика людського розвитку / за ред. д-ра екон. наук, чл.-кор. НАНУ О. М. Бородіної та д-ра екон. наук, чл.-кор. УААН І. В. Прокопи. Київ: НАН України ; Ін-т екон. та прогнозує., 2010. 384 с.

16. Управління комплексним розвитком агропромислового виробництва і сільських територій / [Саблук П. Т., Кропивко М. Ф., Булавка О. Г. та ін.] ; за ред. П. Т. Саблука, М. Ф. Кропивка. Київ: ННЦ ІАЕ, 2011.452 с.

17. Шпичак О. М., Свиноус І. В. Реалізація продукції особистим селянським господарством - витрати, ціни, ефективність: монографія. Київ: ННЦ ІАЕ, 2008. 300 с.

18. Юрчишин В. В. Сільські території як системоутворюючі фактори розвитку аграрного сектора економіки. Економіка АПК. 2005. № 3. С. 3-10.

19. Country Rankings. 2016 Index of Economic Freedom. URL: www.heritage.org/index/ranking.

20. Sikora Tomasz. Strategia rozwoju obszarow wiejskich. Polska - Ukraina. Stare Pole, 2006.

21. Socio-economic development strategy for the Malbork district 2002-2012. Malbork. October, 2002.

22. The Global Competitiveness Report 2015-2016. K. Schwab (Ed.). World Economic Forum. www3. weforum.org. Retrieved from http://www3.weforum.org/docs/WEF_Global CompetitivenessReport_2015-2016.pdf [in English].

23. Zintegrovana strategia rozwoju obszarow wiejskich kanalu Elblaskiego. Elblag - Ostroda - Ilawa, 2006.

24. Zintegrovana strategia rozwoju obszarow wiejskich powiatu Kwidzynskiego. Kwidzyn - Warszawa, 2006.

Размещено на Allbest.ru