Безробіття на селі - кризова невизначеність для сільської жінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Безробіття на селі - кризова невизначеність для сільської жінки

Г.І. САБЛУК

Анотація

Мета статті - проаналізувати стан та визначити напрями подальшого розв'язання проблеми безробіття серед сільського населення, в тому числі сільських жінок.

Методика дослідження. Методи: статистико-економічний, порівняльного аналізу, розрахунковий.

Результати дослідження. Висвітлено небажану картину соціальної дійсності життєвого рівня селян, коли втрачено місця прикладання праці, через що сільське населення позбулося відповідних доходів. Безробіття досягло своєї гостроти, і це є основною проблемою, пов'язаною із розвитком сільських територій, адже питання зайнятості сільського населення є першочерговим.

Дана характеристика нинішнього сільського життя, де особливо потерпають від безробіття сільські жінки, як наслідок, їхні сім'ї. Помітно збільшується кількість жінок села, які виїжджають на роботу за кордон. У всіх регіонах України швидкими темпами зростає депопуляція.

Елементи наукової новизни. Реальністю у вирішенні даної проблеми для сільського населення стають особисті підсобні господарства, які є постачальником основних продуктів харчування, слугують гарантом виживання. Характеристикою наявного сільського життя доведено, що утримання домашнього господарства передусім лягає на жіночі плечі.

Практична значущість. Обґрунтовано необхідність створення передумов для сталого розвитку сільських територій, що приведе до покращення житлових умов селян завдяки розвитку соціальної та інженерної інфраструктури села. Велика надія покладається на сприяння і стимулювання до створення нових робочих місць, умов для навчання та перекваліфікації осіб. Адже в умовах, що склалися, сільська жінка почуває себе незахищеною з боку держави, непотрібною для суспільства, а тому її життєві кроки - в кризовій невизначеності. Табл.: 5. Бібліогр.: 13.

Ключові слова: безробіття, сільська жінка, сфера прикладання праці, особисті підсобні господарства, міграція, демографічне навантаження.

Annotation

сільський розвиток робочий житловий

Sabluk H.I. Rural unemployment as a crisis uncertainty for rural women

The purpose of the article is to analyze the state and determine the directions of further solution of the unemployment problem among the rural population, including rural women.

Research methodology. In the research process have been used such scientific methods as: statistical and economic, comparative analysis, calculation.

Research results. There has been highlighted an undesirable picture of the social reality of the rural living standards, where were lost the labor places, which resulted in the loss of income of the rural population. Unemployment has reached its severity, and this is a major problem related to the rural development, as the employment of rural population is a priority.

There has been characterized the current rural life, where high unemployment rate causes the most effect on rural women, and as a consequence, on their families. The number of rural women who work abroad is noticeably increasing. Depopulation is growing rapidly in all regions of Ukraine.

Elements of scientific novelty. The novelty of the research lies in the fact that reality of solving this problem for the rural population is the personal auxiliary farms that are the main food supplier and serve as the guarantor of survival. By the characteristics of the existing rural life, there have been proven that the maintenance of private household primarily lies on the shoulders of women.

Practical significance. The urgent need to create the prerequisites for a sustainable rural development has been substantiated, which will improve the rural living conditions due to the development of social and engineering infrastructure of the countryside. Great hope is laid on promoting and stimulating job creation, training and re-training. Under the prevailing conditions, a rural woman feels unprotected by the state, unnecessary for society, and therefore her life steps are in crisis uncertainty. Tabl.: 5. Refs.: 13.

Keywords: unemployment, rural woman, sphere of labor application, personal auxiliary farms, migration, demographic load.

Аннотация

Саблук А.И. Безработица на селе - кризисная неопределенность для сельской женщины

Цель статьи - проанализировать состояние и определить направления дальнейшего решения проблемы безработицы среди сельского населения, в том числе сельских женщин.

Методика исследования. Методы: статистико-экономический, сравнительного анализа, расчетный.

Результаты исследования. Освещена нежелательная картина социальной действительности жизненного уровня крестьян, когда потеряны места приложения труда, в связи с чем люди села лишились соответствующих доходов. Безработица достигла своей остроты, и это является основной проблемой, связанной с развитием сельских территорий, так как вопрос занятости сельского населения является первоочередным. Эта характеристика нынешней сельской жизни, где особенно страдают от безработицы сельские женщины, в последствии их семьи. Заметно увеличивается количество женщин села, выезжающих на работу за границу. Во всех регионах Украины быстрыми темпами растет депопуляция.

Элементы научной новизны. Реальностью в решении данной проблемы для сельского населения выступают личные подсобные хозяйства, которые являются поставщиком основных продуктов питания, служат гарантом выживания. Характеристикой нынешней сельской жизни доказано, что содержание домашнего хозяйства прежде всего ложится на женские плечи.

Практическая значимость. Обоснованно острую необходимость в создании предпосылок для устойчивого развития сельских территорий, что приведет к улучшению жилищных условий крестьян путем развития социальной и инженерной инфраструктуры села. Большая надежда возлагается на содействие и стимулирование к созданию новых рабочих мест, условий обучения и переквалификации лиц. Ведь в тех условиях, которые сложились, сельская женщина чувствует себя незащищенной со стороны государства, ненужной для общества, а потому ее жизненные шаги - в кризисной неопределенности. Табл.: 5. Библиогр.: 13.

Ключевые слова: безработица, сельская женщина, сфера приложения труда, личные подсобные хозяйства, миграция, демографическая нагрузка.

Постановка проблеми

У період реформування аграрної економіки великого значення набуває аналіз життєвого і трудового потенціалу сільського населення. Сфери людського буття підвладні різним змінам, а тим більше, коли виникають кризові явища в його соціально-економічному становищі. Передусім саме такий стан людського життя призводить до порушення механізму збереження життєвого і трудового потенціалів, до руйнування внутрішньої будови самовідтворювальних процесів соціально-демократичного розвитку села, що накладає відбиток на його самобутність, культуру, звичаї тощо.

Вивільнення трудівників села з реформованих колективних господарств привело до неприлаштування людей в нових умовах, породило масове безробіття селян. Нині люди, які проживають у селі, які хочуть і можуть працювати, залишилися без роботи. Безробіття стало гіркою реальністю. Особливо потерпають від безробіття сільські жінки, як наслідок, їхні сім'ї, здоров'я і успіхи дітей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Гостра проблема безробіття на селі є постійним предметом досліджень сучасних учених-економістів і в дискусіях, і в працях. Дана тема вивчалася такими науковцями, як К.І. Якуба [1, 6], Д.0. Мармуль [2], О.М. Бородіна, І.В. Прокопа, В.В. Юрчишин [3], А.В. Руснак [4], О.П. Славкова [5], Д.\. Михайлова [13] та ін.

Мета статті - проаналізувати стан та визначити напрями подальшого розв'язання проблеми безробіття серед сільського населення, в тому числі сільських жінок.

Виклад основних результатів дослідження

Як відомо, третина населення України проживає у сільській місцевості, з них - понад 7 млн жінок, і ця жіноча частина людства заслуговує на особливе визнання (всього в Україні 22,8 млн жінок). Історія свідчить про ті факти, коли жінка брала участь в історичних подіях життя країни, повсюдно ставала на зміну чоловіку під час бойових дій і в часи економічних криз. І саме завдяки жінці, яка була берегинею своїх дітей, захищала їх і працею, і душею, збереглося молоде покоління на окупованих територіях, а тим самим - українська нація. Подвиг жінки, мабуть, неможливо об'єктивно оцінити і до сьогодні, тому вся турбота суспільства і держави впродовж років повинна бути спрямована на визначення ролі сільської жінки в ньому та забезпечення їй повноцінного життя.

Щороку світ відзначає Міжнародний день сільських жінок, засновниками якого є учасники Жіночої конференції в Пекіні, яку проводили під егідою 00Н у 1995 р. Відтоді день сільських жінок багато країн світу вважають святом з гаслами про соціальну допомогу жінкам, які живуть і працюють у селі. Це день, коли людство повинно звернути увагу на рівень життя жінок у сільській місцевості, і ця дата має нагадати, настільки суспільство зобов'язане сільським жінкам за їхню працю. Офіційно цей день затверджений Генеральною Асамблеєю 00Н 18 грудня 2007 р.

На жаль, упродовж аграрних трансформацій, які відбуваються, набула небажаної картини соціальна дійсність сільськогосподарських підприємств, яка не довела свого відповідного розвитку, що негативно відбивалося на життєвому рівні селян. Жителі села втрачали свої місця прикладання праці, позбувалися відповідних доходів. Як наслідок, знизився попит на платні послуги, відповідно стало менше на них споживачів, що своєю чергою призвело до скорочення мережі підприємств і тих соціальних закладів, які так потрібні мешканцям села.

Нинішнє сучасне сільське життя підкреслює сумну картину, коли глухими сільськими вулицями гуляє безробіття, бо рівень життя селян - низький. І хоча аграрний розвиток доводить нарощення сільськогосподарського виробництва, вигода від нього для селян зовсім мала. Нібито мрія селян здійснилася стосовно власності землі, вони стали її господарями та власниками свого майна, і водночас основна частина сільського населення знаходиться нині за межею бідності. Загострюється демографічна ситуація, на низькому рівні механізація сільськогосподарського виробництва, а безробіття зростає. Умови життя селян потребують докорінного поліпшення, а якість - безпосередньо залежить від конкурентоздатності людини на ринку праці. Більша частина сільського населення в останні роки зайнята в найпростіших, будь-яких професіях не через брак своєї професійної освіти, а через відсутність потрібних місць роботи.

Основна причина ситуації, в якій опинилися сільські жителі, - відсутність сфери прикладання праці. Виробничими структурами сільська місцевість майже не охоплюється, а тому сільські люди працездатного віку зайняті в особистих селянських господарствах. Це є їх необхідною мірою існування і головним мотивом для задоволення потреб сім'ї у продуктах харчування.

Оплата праці у суспільному секторі не може забезпечити життя селян. Так, у 2016 р. заробітна плата в сільському господарстві становила 71,1% від рівня промисловості і 80,9% від середнього рівня по економіці [12].

Жіноча праця в сільському господарстві оцінюється ще нижче і становить близько 84% від заробітної плати чоловіка. Водночас щоденні навантаження на сільську жінку сягають 15 год 24 хв, що протирічить фізіологічним нормам. І при цьому значимість жіночої праці є високою, адже переважає в основних галузях сільськогосподарського виробництва [1].

Слід зазначити, що значні тендерні відмінності в оплаті праці українців за рівнем заробітної плати простежуються упродовж усієї історії статистичного спостереження.

Вивчення ситуації, що склалася на сільському ринку праці, - одна з основних проблем, пов'язаних із розвитком сільських територій, а це означає, що питання зайнятості сільського населення - першочергове. Саме тому для сільського населення країни особисті підсобні господарства (домогосподарства) донині виступають постачальником продуктів харчування, а головне - своєрідним гарантом виживання.

Звичайно, не всі сільські жителі працездатного віку можуть працювати у суспільному виробництві (сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства і т.п.), якщо є такі в тих регіонах, де вони проживають. Частина їх звільняється з роботи за станом здоров'я, решта молодих людей навчається в професійно-технічних училищах та вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Сюди належать і люди похилого віку, максимально наближені до категорії працюючих, та ті, які через важкі та шкідливі умови праці втратили свою здатність працювати у суспільному виробництві, хоча ще не досягли пенсійного віку. За даними досліджень науковців, частка такої пасивної частини населення у загальній кількості сільських чоловіків і жінок працездатного віку по Україні становить 18,0-18,5% [1]. Та в тих умовах, що склалися на селі, головною соціальною проблемою є безробіття як явище, єдине в своєму роді та сприйняте сільським населенням як реальність, тому що реальна незайнятість значно перевищує офіційні дані рівня безробіття зареєстрованого.

Стан безробіття на селі викликає неабияку тривогу (табл. 1). Він притаманний для сільського населення всіх природно-економічних зон і регіонів України.

1. Наявна безробітна чисельність сільського населення в Україні

Сумним фактором для суспільства України є те, що темпи безробіття серед сільського населення зростають. Безробіття на селі - кризове явище. Це переважно безробітні особи працездатного віку, і ця кількість досягає максимального відсотка. А якщо за кожним безробітним стоїть сім'я - діти, старі батьки, зовсім немічні та хворі, яким потрібний догляд та медичне забезпечення, то таке матеріальне становище повністю затьмарює життя, калічить соціально-економічний добробут людей села.

На превеликий жаль, у сільській місцевості особливої уваги заслуговує соціальна група населення, яка утворилася в ринкових умовах господарювання, і стала безробітними людьми. Це молоді соціально активні особи, серед яких багато і випускників загальноосвітніх шкіл. Через недостатній розвиток соціальної сфери в останні роки вони залишилися непристосованими до сучасних кризових явищ у розвитку сільської місцевості. А тому опинилися на шляху міграційних потоків із нашої країни або поповнили ряди зайнятих у тіньовій економіці. Безробітні, за визначенням Закону України «Про зайнятість населення», є працездатні люди працездатного віку, які шукають роботу, бо не мають свого власного заробітку і реєструються в державних службах зайнятості. Адже це важлива складова трудового потенціалу села, що належить до економічно-активного населення. За визначенням Міжнародної організації праці (МОП) сюди належать особи як чоловічої, так і жіночої статі у віці 15-70 років, які здатні потенційно і готові віддати свої сили на створення споживчої вартості [6].

Державна служба зайнятості реєструє таких безробітних осіб у віці 15-70 років і розділяє їх за такими умовами:

а) які не мали свого робочого місця;

б) які в пошуках роботи чи прагнуть організувати свій власний бізнес;

в) які мають намір уже найближчим часом приступити до виконання запропонованої їм роботи. Сюди належать особи, які тимчасово знаходяться на навчанні за направленням Державної служби зайнятості.

Всього за даними Державної служби статистики України у 2016 р., офіційний статус безробітного мали 1,7 млн людей, серед яких жінок - майже 39 % (джерело: ВВС. com) - ВВС Україна. Середній вік людей, що мали статус безробітного, станом на 01.01.2017 р. становив 40 років (за даними Державної служби зайнятості).

Зрозуміло, що зайнятість населення і сучасний стан безробіття у сільській місцевості, а особливо серед молоді, коли молоді жінки у розпачі від пошуків роботи, є суспільним розладом і вимагає якнайшвидшого і невідкладного вирішення способом розроблення різного роду пропозицій щодо підвищення зайнятості, розширення сфер прикладання праці та збільшення робочих місць на селі з метою плідного використання ресурсів живої сили, при якому сільські жінки не будуть забутими, а молодь, здобувши в Україні вищу чи середню спеціальну освіту, не виїжджатиме на роботу за кордон. Так, 166,1 тис. осіб зареєстровані як безробітні у 2016 р. [4]. Треба додати, що цей показник зростає і постійним джерелом його поповнення є приховане безробіття.

Новий закон України «Про зайнятість населення», прийнятий Верховною Радою України 05.07.2012 р. № 5067-VI, дає великі повновладдя і стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць, підтримки молоді у виборі їхнього місця роботи, а також створення умов для перекваліфікації осіб, які відчули неконкурентоспроможність на ринку праці. Нині це найактуальніше із питань у сільській місцевості, так як звідси випливає й матеріальний рівень життя селян, адже їхні доходи не забезпечують їм високу життєдіяльність.

В умовах реформування аграрного сектору економіки на засадах приватної власності на землю розвиток особистих підсобних господарств в Україні піднято на належний рівень, так як наразі вони перетворюються на стабільних товаровиробників сільськогосподарської продукції.

Безперечно, там, де застосовуються передові сучасні технології, ті господарства стають міцними. Але переважно підсобні господарства населення грунтуються на застосуванні ручної, немеханізованої праці і не можуть ефективно вести своє господарство. Проте це єдиний засіб для утримання належного життєвого рівня селян.

Державною службою статистики України у січні 2017 р. було проведено опитування домогосподарств щодо їхніх доходів та споживчих можливостей (з метою аналізу якості життя сільського населення). Всього в Україні налічується 15 млн домогосподарств, у тому числі в сільській місцевості - 4,9 млн. З них за самооцінкою рівня їх доходів протягом останнього року кількість домогосподарств у сільській місцевості, які постійно відмовляли собі в найнеобхіднішому, крім продуктів харчування, становить 43,3%, а 5% домогосподарств відмовляли навіть у достатньому харчуванні, що близьке до ознак бідності. Це виявлялося в придбанні необхідних продуктів харчування (м'ясо, риба), своєчасному оновленні гардеробу новим одягом, взуттям, сплачуванні рахунків за житло, різні послуги, оплата медичних потреб та ліків, отримання будь-яких інших послуг, на які потрібно використовувати кошти. Так, у 2016 р. середньомісячний загальний дохід на одного члена домогосподарства у селян сягав 2293,1 грн проти 2394,3 грн у міського жителя [10].

Крім того, сільські люди позбавлені побутових послуг, які б надавали об'єкти роздрібної торгівлі, транспортного обслуговування, причому регулярного, так як відсутніми є ближні дошкільні заклади, медичні установи (аптеки, пункти швидкої допомоги) тощо. А про сімейний відпочинок за межами домівки хоча б на кілька днів - питання не виникає. Тобто від умов життя, пов'язаних із низьким розвитком інфраструктури сіл, потерпає більша частина сільських домогосподарств.

Основне місце у структурі сукупних витрат займають витрати на харчування (48,3%) та витрати на придбання непродовольчих товарів (27,4%). Але значна частина товарів, які недоступні по ціні селянам, не можуть бути ними придбані. Низький рівень доходів не дає їм можливості мати у господарстві те майно, яке так необхідне для повсякденного життя (комп'ютери, кондиціонери, автомобілі). І хоч сільська людина намагається отримати якийсь дохід, він не забезпечує належної життєдіяльності (табл. 2).

2. Грошові доходи і витрати селян у середньому на місяць на одне домогосподарство, грн

Дані таблиці свідчать, що грошові витрароздрібних цін на продовольчі товари, що ти зростають швидше, ніж грошові доходи набирають швидких темпів росту, тому різко сільських людей. Причиною є зростання збільшуються витрати на основні продукти харчування. Така сама причина зростання витрат селян на оплату різних видів обслуговуючих потреб свого домогосподарства.

Важливою соціально-економічною проблемою для покращення соціальних умов життя сільського населення є рівень розвитку та облаштування автомобільних доріг у сільській місцевості. Діючі автомобільні дороги, зазвичай, не ремонтуються і внаслідок цього виходять з ладу, а будівництво нових доріг зовсім припинилося. Звідси усі життєві незручності, які характеризують щоденний ритм сільської людини.

Характеристика звичайного сільського життя змушує робити висновки, що в основному ведення домашнього господарства тримається на жіночих плечах, тим більше в тих умовах, де низький рівень соціальної інфраструктури села. Спостерігається дуже великий розрив у затратах чоловічої і жіночої праці. А ще важче тим жінкам, які з різних обставин залишаються без чоловіків і на їх утриманні - вся сім'я. Тому вони швидко спрацьовуються і старіють. Народити дітей, виховати їх, доглядати за хворими, іноді і старими та немічними батьками - така неоціненна роль жінки, берегині домашнього затишку, роду людського.

Дедалі швидкими темпами депопуляція охоплює всі регіони України. За дослідженнями науковців, за нинішніх умов господарювання кожна 1000 працездатних осіб у селі утримує 690 непрацездатних, у тому числі 0-15 років - 299 і 60 років і старші - 391. При цьому середній вік чоловіків - 37,9 років, жінок - 43,5 роки (табл. 3) [12].

Помітно збільшується кількість сільських жінок, які працюють за кордоном. Це явище набуває певного соціального виклику всьому суспільству у селах, де встановилися складні економічні та демосоціальні реалії життя. Село поступово спустошується, а сільські жінки стають заручницями соціально-економічних обставин, що склалися.

3. Демографічне навантаження на сільське населення у віці 16-59 років (на 1000 осіб у віці 16-59 років)

1. Якуба К. І. Жінки в трудовому потенціалі села: монографія. Київ: ІАЕ УААН, 1998. 280 с.

2. Мармуль Л. О. Методичні підходи до розвитку сільських територій на засадах децентралізації. Економіка АПК. № 7. C. 80-86.

3. Соціоекономічний розвиток сільського господарства і села: сучасний вимір / О. М. Бородіна, І. В. Прокопа, В. В. Юрчишин, [та ін.] ; НАН України; за ред. чл.-кор. НАН України О. М. Бородіної. Київ: Ін-т економіки та прогнозування, 2012. 318 с.

4. Руснак А. В. Стратегічні напрями та регіональні пріоритети сталого розвитку сільських територій України: монографія. Херсон: Айлант, 2014. 393 с.

5. Славкова О. П. Розвиток сільських територій: теорія, методологія, практика: монографія. Суми: Сумський національний аграрний університет, 2010. 330 с.

6. Якуба К. І. Життєвий і трудовий потенціал сільського населення України. Теорія, методологія, практика: монографія. Київ: ННЦ ІАЕ, 2007. 362 с.

7. Діденко Н. В., Родак О. Ф. Проблеми та шляхи вирішення молодіжного безробіття в сучасному суспільстві. Економіка та держава. 2016. № 4. C. 81-84.

8. Молоді сільські жінки втікають з України. URL: http://www.zhinka-online.com.ua/novini-dlya-7hinki/sotcium/ 292-molodi-silski-zhinky-vtikaiut-7-ukrainy.html.

9. Населення України за 2016 рік. Демограф. щорічник. Київ: Державна служба статистики, 2017. 135 с.

10. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2016 році. Стат. зб. Київ: Державна служба статистики України, C. 34, 198.

11. Самооцінка домогосподарствами України рівня своїх доходів (за даними вибіркового опитування домогосподарств, проведеного у січні 2017 року). Стат. зб. Київ: Державна служба статистики України, 2017 (в Інтернет: www.ukrstat.gov.ua).

12. Статистичний щорічник України за 2016 рік. Київ: Державна служба статистики України, 2017.

13. Михайлова Л. І. Економічні основи формування людського капіталу в АПК. Суми: Довкілля, 2003. 326 с.

Размещено на Allbest.ru