Продовольче самозабезпечення населення України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 339.439.02

Продовольче самозабезпечення населення України

Пасхавер Борис Йосипович - доктор економічних наук, професор, академік НААН, головний науковий співробітник відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі, Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України» (м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26)

Постановка проблеми. Сучасна статистика, досліджуючи витрати і ресурси домогос- подарств України, дає вартісну оцінку продовольчого споживання в цілому й окремо тієї його частини, яка придбана за гроші. Різниця цих оцінок - некуповане (нетоварне) споживання продовольчих продуктів, в якому виділяються дві можливості надходження: а) особисте селянське господарство та самозаготівлі (рибалка, мисливство, бортництво, збір грибів, ягід тощо); б) продовольча допомога від родичів і з інших джерел.

Ця частка продовольчого споживання відіграє помітну роль у розв'язанні проблем продовольчої безпеки у сьогочасній Україні, особливо в кризові періоди, що актуалізує необхідність аналізу її динаміки й перспектив розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Внеску продовольчого самоспоживання у розв'язанні проблем продовольчої безпеки присвячена значна частина наукової літератури, зокрема, капітальні дослідження 0.1. Гойчук [4], 0. Біттера [5], І.В. Свиноуса [6], І.В. Прокопи, Т.В. Беркути [7].

Мета статті -- проаналізувати розвиток важливого напряму забезпечення продовольчої безпеки України, його динаміки, стану, перспективи.

Виклад основних результатів дослідження. Згідно зі статистичними дослідженнями доходів та витрат домогосподарств у 2016 році пересічний громадянин України споживав продовольчих продуктів на 37,4 грн за день, з яких за гроші куплено на 31,2 грн і на 6,2 грн -- оцінка «натуральних» надходжень. Таким чином, 16,5% душового добового раціону -- безоплатні. Величина цього показника значно коливається за типами поселень: у великих містах лише 4,4%, у малих містах -- 12,9, у сільській місцевості -- 34,2%.

Частка некупованого харчування -- один із показників рівня розвитку країни. У країнах, що розвиваються, значна питома вага натурального (нетоварного) сільськогосподарського виробництва, тоді як у розинутих країн самоспоживання має лише невелику частку продовольчого забезпечення. Вирішальний фактор впливу на національні відмінності рівня продовольчого самоспоживання -- урбанізація. Наразі частка сільського населення у світі -- 47%, в Україні -- 31, у США -- 19%.

Інформація таблиці 1 дає уявлення про рівень та динаміку продовольчого самоспоживання в нашій країні. Передусім звертає увагу низхідна динаміка частки власно виробленої продукції у продовольчому споживанні. Така тенденція не є результатом зростаючих доходів населення, нині вони менші, ніж у 1990 році. Але обсяги купівлі продовольчих товарів залежать не тільки від купівельної спроможності населення, а також від їхньої фізичної доступності. З розвитком ринкових відносин відійшли у минуле категорії постачання й товарний дефіцит (багаторазова різниця між цінами магазину та базару, порожні полиці тощо). Зростання фізичної доступності виявилося значнішим від доступності платоспроможної, що й пояснює зменшення частки некупованого продовольства. Відчутна також реакція цієї частки на періоди кризового занепаду.

1. Частка некупованого харчування в загальному обсязі продовольчого споживання населення України,%

Джерело: Витрати і доходи домогосподарств України. Стат. щорічники за відповідні роки.

Значна різниця між частками самоспоживання в містах і селах привертає увагу до сучасного процесу урбанізації. Згідно з офіційною статистикою останніми роками темпи урбанізації в Україні незначні: в 2016 році питома вага сільського населення зменшилася на 0,5 проміле.

Таке зменшення -- не результат міграції, а наслідок підвищеної смертності мешканців сільської місцевості. У 2016 році міста України від природного скорочення втратили 95,5 тис. осіб, або ж 3,3 проміле наявного населення; втрати сільського населення -- 90,7 тис. осіб, що дорівнює 7,0 проміле наявної людності. У сільській місцевості більше людей похилого віку, але не тільки цим пояснюється підвищений показник смертності. У 2016 році рівень дитячої смертності у селах (діти до 1 року) був на 20% вищим ніж у містах.

Другим важливим фактором відмінностей у рівнях продовольчого самозабезпечення є диференціація доходів різних соціальних груп населення. У 2016 році при децильному групуванні домогосподарств різниця між душовим доходом у нижчому й вищому де- цилях дорівнювала 4,3 раза. Характерними ознаками такої диференціації були:

висока частка витрат на продовольство у бідних верствах населення -- 64% від усіх споживчих витрат у першому децилі проти 49% в останньому;

висока частка витрат на ресторанне господарство у заможної групи населення -- 7,5% продовольчих витрат у десятому децилі проти 1,3% у першому;

висока частка продовольчого самозабезпечення у незаможної групи -- 20,3% всіх витрат на харчування у першому децилі та 9,0% -- у десятому.

Ці особливості структури сімейних бюджетів зменшують відмінності продовольчого споживання порівняно з диференціацією доходів різнозабезпечених соціальних груп. Якщо пропорція душових доходів першого й останнього децилів у 2016 році була більше ніж чотириразова, то грошові витрати на харчування однієї особи у десятому перевищують показник першого дециля менш ніж триразово. Незаможні верстви населення за рахунок вищої питомої ваги самозабезпечення, а також через купівлю дешевших продовольчих енергоносіїв зменшують своє відставання від забезпеченіших за енергетичною цінністю харчування. За душовим споживанням кілокалорій перший дециль відстає від останнього в 1,5 раза.

Сучасні статистичні обстеження дають можливість оцінити рівень продовольчого самозабезпечення по окремих продуктах, оскільки визначають частку спожитих продуктів харчування, вироблених в особистих селянських господарствах.

Дані таблиці 2 показують продуктову са- мозабезпеченість населення України. Перші роки української державності були періодом затяжної економічної кризи, останнім роком якої був 1999-й (дно рецесії). У цьому році в сільській місцевості особисте селянське господарство забезпечувало селянам 62% загальних доходів. Його товарність була незначною: з державного продовольства 13% продавали, решта йшла на самоспоживання.

У поточному столітті відбувся процес економічного відновлення, доходи населення суттєво зросли. У сільській місцевості надходження від особистого селянського господарства у 2013 році (останній довоєнний) становили вже менше однієї чверті, а товарна частина цих надходжень досягла 43%. Економічні ускладнення воєнного часу зменшили реальні доходи населення, що змусило його підвищити частку продовольчого самозабезпечення. Зокрема, в сільській місцевості продукція домогосподарства була реалізована на третину, а дві третини використані на самоспоживання.

Завдяки самозабезпеченню продовольчими продуктами зменшується розрив у рівнях продовольчого споживання між бідними та заможними верствами населення. При децильному групуванні домогосподарств за розмірами доходів останній дециль перевищує перший за показником душових грошових витрат на харчування у 2,7 раза, а не- купованого харчування -- в 1,5 раза.

2. Частка спожитих продуктів харчування, вироблених в особистих селянських господарствах, %

Джерело: Витрати і доходи домогосподарств України. Стат. щорічники за відповідні роки.

Рівень самозабезпеченості продуктами харчування визначає не тільки статистика доходів і витрат населення. Органи статистики щорічно розраховують баланси надходжень та витрачання основних продовольчих продуктів, піднімаючи цю проблему на національний рівень. Із позиції країни в цілому продовольча самозабезпеченість -- власне виробництво в обсягах споживання, її альтернатива -- продовольчий імпорт.

Про рівень продовольчої самозабезпеченості України дає уявлення зіставлення обсягів виробництва і споживання (табл. 3). По всіх основних продовольчих групах крім рибопродуктів власне виробництво перевищує фонд споживання. Нестача рибопродуктів -- наслідок занепаду рибного господарства: у 1990 році вилов риби та видобуток морепродуктів перевищував 1 млн тонн, наразі -- у 12 разів менше.

Другий показник самозабезпеченості країни -- співвідношення експорту й імпорту продовольчих товарів (табл. 4). На нинішній час зовнішня торгівля України налічує близько 150 найменувань агропродовольчих товарів, з яких більше половини мають від'ємне експортно-імпортне сальдо [8, с. 93], але домінуючі продукти (зернові та соняшник) забезпечують значну перевагу експортної виручки порівняно з імпортними витратами. Останніми роками ця перевага значно зросла.

3. Рівень самозабезпеченості основними видами продовольства в Україні

Джерело: Баланси та споживання основних продуктів харчування населення України. - Стат. зб. / Держстат України. - К., 2017. - С. 39-49.

4. Зовнішня торгівля агропродовольчими продуктами в Україні

Джерело: Баланси та споживання основних продуктів харчування населення України. - Стат. зб. / Держстат України. - К., 2017. - С. 39-49.

Такому висновку дещо суперечать дані тенденцію до зростання імпортозалежності продовольчої торгівлі (табл. 5). З одного продовольчої торгівлі. Неузгодженість ін- боку, вони доводять про відносно малу ім- формації таблиць 4 і 5, на нашу думку, попортну залежність агропродовольчого ком- яснюється високим рівнем девальвації триплексу порівняно з іншими галузями, які вні, через яку темпи зростання цін на імпорпрацюють на споживчий ринок. З іншого -- тну продукцію вищі ніж на вітчизняну. звітність торгових підприємств фіксує стійку

5. Частка продажу споживчих товарів, вироблених на території України, через торгову мережу підприємств, %

Джерело: Статистичні щорічники України за відповідні роки.

Якщо країна прагне досягти продовольчої самозабезпеченості, то який рівень імпортозалежності може вважатися припустимим? Нині у світі діє процес глобалізації, характерною рисою якого є випереджаючі темпи зростання зовнішньої торгівлі порівняно з темпами збільшення обсягів виробництва. Так, за 16 років поточного століття світовий ВВП зростав середньорічним темпом у 2,8%, а світовий імпорт товарів та послуг -- у 4,1%. Частка продовольчих товарів у світовому імпорті за цей період була майже постійною (9%), тобто ця частина зовнішньої торгівлі теж мала високі темпи збільшення. продовольчий самозабезпеченість імпорт споживання

В Україні площа сільськогосподарських угідь із розрахунку на одну особу значно перевищує світовий показник, що повинно забезпечувати низьку продовольчу імпорто- залежність. У 1990 році імпортоване продовольство дорівнювало 5% продовольчого споживання українського населення, тепер, як випливає з даних таблиці 5, -- втричі більше. Така тенденція -- результат активізації зовнішньоекономічної діяльності Украї- ни, але частково її можна пояснти згаяними можливостями імпортозаміщення.

На жаль, поки що не існує методики поділу імпорту на критичний (незамінний) і аналогічний продукції власного виробництва. Теоретично бажана імпортна політика має забезпечити вітчизняному споживачеві доступ до всього найкращого у світі, але одночасно кожна можливість імпортозамі- щення повинна бути реалізована.

Суттєвий канал безоплатного продовольчого споживання - різні форми продовольчої допомоги, в якій значна чисельність населення має нагальну потребу. Про необхідність та недостатність такої допомоги свідчить медична звітність, яка фіксує причини смерті померлих і має позицію «голод, недостатність харчування». У 2014 та 2015 роках зареєстровано по 37 випадків голодної смерті. Цифри невеликі, але вони компрометують систему соціального захисту.

Наразі головний адресант продовольчої допомоги -- родичі. Офіційна статистика в 2016 році оцінює цей вид некупованого харчування у 20 млрд грн, але не наводить чисельність адресатів. Судячи з цих цифр, вироблені в господарствах населення продовольчі продукти, що використані для споживання, мають такі приблизні пропорції: 25% продається, 60 -- самоспоживається, 15% -- дарується родичам.

Некуповане продовольче споживання здійснюється також за рахунок благодійних коштів, на які організуються пункти безоплатного харчування, але ця форма досягнення продовольчої безпеки має незначні обсяги.

Україна потребує започаткування й розвитку програми державної продовольчої допомоги і в такому випадку гідним прикладом для наслідування варто обрати федеральну продовольчу програму США, яка діє вже давно, та зі зростанням життєвого рівня в країні не скорочується, а розширюється, є фактором його росту.

6. Федеральна продовольча програма США

Джерело: Statistical Abstract of the United States 2017. -- За чверть століття душовий розмір американського ВВП у зіставних цінах збільшився на 42%, що, безумовно, поліпшило доступність продовольчого споживання. Але зростаючі соціальні стандарти вимагають розширення програми продовольчої підтримки споживачів, яка в США визнається не тільки соціальним заходом, а також складовою аграрної політики, шляхом підвищення продовольчого попиту. За період, що аналізується, чисельність реципієнтів програм безоплатного харчування подвоїлася, а бюджетні асигнування цих програм збільшилися майже у 5 разів. Нині близько 5% національного продовольчого споживання в США сплачується коштами державного бюджету як допомога малодохідним верствам населення.

Висновки

Згідно зі світовим досвідом зростання доходів населення зменшуватиме частку самозабезпечення у продовольчому споживанні. Але в найближчій перспективі безоплатне харчування відіграватиме значну роль у справі забезпечення продовольчої безпеки, а тому заслуговує державного сприяння та підтримки.

Україні доцільно за рахунок бюджетного фінансування створити й поступово розвивати широкомасштабну програму продовольчої допомоги малозабезпеченим соціальним групам населення, що буде гідним напрямом наздоганяючої економіки, бажаної та обіцяної.

Список бібліографічних посилань

1. Бюджети сімей робітників, службовців, колгоспників і пенсіонерів. -- Стат. зб. / Держкомстат України. -- К., 1991. -- 95 с.

2. Статистичний щорічник України за 2016 р. -- К., 2017. -- 612 с.

3. Statistical Abstract of the United States. -- 2017. -- 1012 p.

4. Гойчук О. /. Продовольча безпека / О. І. Гойчук. -- Житомир: Полісся, 2004. -- 348 с.

5. Біттер О. А. Рівень життя сільського населення: проблеми і перспективи / О. А Біттер. -- Львів : Українські технології, 2005. -- 288 с.

6. Свиноус І. В. Економічні аспекти функціонування особистих селянських господарств / І. В. Свиноус. -- К. : ТОВ "Аграр Медіа Груп", 2010. -- 414 с.

7. Прокопа І. В. Господарства населення в сучасному аграрному виробництві і сільському розвитку / І. В. Прокопа, Т. В. Беркута. -- К.: Ін-т економіки та прогнозує. НАН України, 2011. -- 240 с.

8. Олефір В. К. Оцінка імпортозалежності ринку продовольчих товарів України / В. К. Олефір // Економіка і прогнозування. -- 2016. -- № 4. -- С. 91-105.

Анотація

Мета статті -- проаналізувати розвиток важливого напряму забезпечення продовольчої безпеки України, його динаміки, стану, перспективи.

Методика дослідження. Загальнонаукові методи: абстрактно-логічний - для систематизації наявного теоретичного матеріалу; індукції й дедукції - для виведення загальних принципів з аналізу фактів; синтезу - для об'єднання елементів досліджуваної системи та її аналізу в цілому; порівняння - для оцінки одержаних показників. Використано статистичні дані, а також методичні підходи щодо оцінки продовольчого самозабезпечення.

Результати дослідження. Суттєва частка продовольчого споживання безоплатна (виробництво продовольства для самоспоживання, самозаготівлі, продовольча допомога). В Україні вона дорівнює одній шостій, а в сільській місцевості - третині всіх продуктів харчування. Господарства населення, виробляючи продовольчі продукти, чверть їх продають, 60% використовують для самоспоживання, 15% - допомога родичам.

Продовольча самозабезпеченість країни зростає при зменшенні споживання частки продовольчого імпорту. Імпортна політика повинна забезпечити національному споживачеві доступ до продуктів, що не виробляються у країні, але можливості імпортозаміщення потрібно реалізувати.

Елементи наукової новизни. Визначено, що за рахунок бюджетного фінансування доцільно створити й поступово реалізувати широкомасштабну програму продовольчої допомоги малозабезпеченим соціальним групам населення.

Цель статьи -- проанализировать развитие важного направления обеспечения продовольственной безопасности Украины, его динамики, состояния, перспективы.