Інтеграційні механізми розвитку українського ринку хліба та хлібобулочних виробів

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Інтеграційні механізми розвитку українського ринку хліба та хлібобулочних виробів

Постановка проблеми та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

В кризових умовах особливої актуальності набуває завдання підвищення ефективності функціонування стратегічних соціально значимих ринків країни, у т.ч. ринку хліба та хлібобулочних виробів (далі - ХХБВ), шляхом розробки та реалізації інтеграційних механізмів їх відтворювального розвитку. Україна володіє потужним потенціалом для виробництва всієї номенклатури ХХБВ тривалого й нетривалого зберігання, однак ефективність його використання залишається невисокою. Сьогодні потужності українських хлібопекарських підприємств завантажені в середньому на 30-40 %, кількість офіційних хлібовиробників і обсяги їх випуску перманентно знижуються, натомість динамічно зростає «тіньовий» сегмент ринку. Відсутність активної інтеграційної політики держави у внутрішньому та зовнішньому вимірі є однією з причин послаблення інтеграційних зв'язків між виробниками продовольчого зерна із заданими параметрами якості й хлібопекарськими підприємствами, розбалансова- ності економічних відносин між суб'єктами виробничого й торгового секторів, погіршення показників зовнішньої торгівлі хлібопродуктами тривалого зберігання (від'ємне сальдо за групою заморожених хлібних напівфабрикатів, подвійне перевищення рівня імпортних цін над рівнем експортних цін хлібопродуктів тощо).

Аналіз останніх публікацій по проблемі.

Питанням дослідження, аналізу та прогнозування розвитку ринку хліба та хлібобулочних виробів присвячені праці В. А. Аверченка [1], О.М. Васильченка, Н.І. Костецької, І.Ю. Ладико, Л.А. Коваленко, Н.В. Навольської[4], М. Нетяжука, Н.Ю. Самойленко, С.В. Пеструхи, М.Ф. Плотнікової та інших учених. Водночас недостатньо вивченими залишаються питання оцінки інтеграційних тенденцій і проблем розвитку хлібного ринку у логістичному вимірі, у розрізі легального й «тіньового» сегментів ринку, а також обґрунтування ринкових інтеграційних механізмів. Дана обставина обумовила напрям дослідження.

Формулювання цілей дослідження. Мета статті - розробка інтеграційних механізмів відтворювального розвитку українського ринку ХХБВ - окреслила низку завдань:

— визначення інтеграційних тенденцій і проблем розвитку ринку в розрізі офіційного та «тіньового» сегментів;

— обґрунтування складових інтеграційних механізмів та їх впливу на зміну міжсуб'єктних відносин і зв'язків у ринковій системі;

— аналіз співвідношення темпів росту цін хліба й заробітної плати в реальному вимірі, обґрунтування за результатами такого аналізу заходів подолання цінового диспаритету у споживчому секторі хлібного ринку.

Виклад основних результатів та їх обґрунтування

Український ринок ХХБВ є чотирьохсекто- рним ринком. У системі вертикально суміжних до нього ринків нижньосуміжними є ринки борошна й продовольчих зернових культур (пшениці та жита). Хлібний ринок поєднує господарюючих суб'єктів сировинного, виробничого, торгового та споживчого секторів у єдиний процес відтворення різноманітними інтеграційними зв'язками, виконуючи інтеграційну функцію в системі національної економіки. У системі вертикально суміжних ринків формуються інтеграційні зв'язки трьох типів: секторні, міжсекторні й міжринкові. Їх послаблення або розрив є підставою для розробки та впровадження ринкових інтеграційних механізмів.

Характерною рисою українського ринку ХХБВ є зростання «тіньового» сегменту, про що наголошують вчені та аналітики [1 - 4]. Обсяги виробництва хліба та хлібобулочних виробів в «тіньовому» сегменті хлібного ринку визначимо як різницю між обсягами споживання хліба населенням за раціональною нормою (101 кг/особу на рік) на основі мінімального споживчого кошика [5] та офіційними статистичними даними щодо випуску ХХБВ в Україні. Результати проведених розрахунків узагальнено в таблиці 1. У 2016 р. обсяг виробництва хліба на 1 особу склав всього 26 кг, тоді як в 1990 р. він досягав 129 кг/особу. На протязі 1990-2016 рр. скорочення чисельності населення України на 9,6 % супроводжувалося зменшенням обсягів хлібного виробництва на 50,4 %, що не відповідає дійсності. За розрахунками, у 2016 р. фактичне споживання, відтак, і виробництво ХХБВ досягло 4317 тис. тонн, з них 3194 тис. т або 74 % склав випуск продукції у «тіньовому сегменті» ринку, що не обліковується Державною службою статистики України.

Таблиця 1 Динаміка обсягів виробництва хліба та хлібобулочних виробів в легальному та «тіньовому» сегментах українського ринку

^*Розраховано авторами за даними [5, 6]

Аналіз обсягів хлібного виробництва в розрізі легального та «тіньового» сегментів свідчить про динамічне зростання «тіньового» випуску продукції (з 608 тис. т в 1990 р. до 2511 тис. т в 2005 р. і 3194 тис. т в 2016 р.) за рахунок стабільного зменшення офіційного виробництва. Загалом частка «тіньового» сегменту вітчизняного хлібного ринку зросла з 8,3 % в 1990 р. до 52,6 % в 2005 р. і 74 % в 2016 р. (див. табл. 1). Така тенденція свідчить про зростання кількості хлібовиробників у «тіньовому» сегменті ринку. За даними Об'єднання «Укрхлібпром», на території України зафіксовано більше 3500 виробників хліба та хлібобулочних виробів [2]. Зменшивши даний показник на кількість підприємств, офіційно зафіксованих Державною службою статистики [6], отримаємо кількість виробників, функціонуючиху «тіньовому» сегменті хлібного ринку: станом на 2015 р. вона перевищила 2300 одиниць та має тенденцію до зростання.

Наслідком високого рівня «тінізації» національного хлібного ринку є жорсткість конкуренції та її двохвекторна дія: (1) внутрішня конкуренція між підприємствами всередині кожного сегменту;

(2) зовнішня конкуренція між виробниками легального та «тіньового» сегментів ринку. Більшість малих підприємств «тіньового» сегменту не платить ПДВ, офіційно не працевлаштовує працівників та має конкуренту перевагу за ціною продукції. Ціни ж великих хлібопекарських підприємств вищі, ніж у дрібних пекарень. У зв'язку з цим В. Аверченко зазначає, що «тінізація» хлібного ринку буде стримувати різке зростання цін з боку великих виробників, оскільки у малих пекарень ціни нижчі. В результаті великі хлі-бовиробники будуть балансувати між економічно обґрунтованою ціною та ціною, запропонованою невеликими підприємствами [1].

За результатами проведених досліджень [7, 8] головні сучасні інтеграційні тенденції та проблеми розвитку українського хлібного ринку в сегментному розрізі узагальнено в таблиці 2. Легальний сегмент хлібного ринку є конкурентним і високоорганізова- ним, серед великих підприємств домінують вертикально інтегровані структури із замкненим циклом виробництва, які в умовах жорсткої конкуренції спроможні забезпечити високу якість і рентабельність готової продукції. Для сегменту притаманна тенденція розукрупнення, зменшення кількості хлібовироб- ників, рівня завантаження їх потужностей (30-40 %) та обсягів випуску ХХБВ.

Таблиця 2 Інтеграційні тенденції й проблеми розвитку українського ринку хліба та хлібобулочних виробів*

Інтеграційні тенденції

Проблеми розвитку

Також у системі вертикально суміжних до хлібного ринку активізується латентна дезінтеграція, що проявляється у послабленні та зменшенні кількості інтеграційних зв'язків між виробниками якісної сировини (зокрема, жита, пшениці 2 класу) та борошномельними й хлібопекарськими підприємствами. Помольна партія для одержання якісного борошна складається із пшениці 2 і 3 класу, водночас Аграрний фонд забезпечує виробників переважно борошном із пшениці 3 класу. Можливість придбати борошно із пшениці 2 класу наявна у вертикально інтегрованих структур, однак не одиничних хлібозаводів із низькою доходністю [2].

Ключовою проблемою розвитку офіційних хлібовиробників є низький рівень рентабельності (у 2015р. 4,1 % [6]) внаслідок одночасної дії трьох чинників (див. табл. 2): (1) жорстка конкуренція з «тіньовим» сегментом обмежує можливості підвищення цін до рівня, що забезпечує розширене відтворення ресурсів; (2) значні обсяги сплачених податкових зобов'язань до бюджету; (3) неурегульованість взаємовідносин з торговими мережами.

Остання проблема полягає в затримці коштів торговими мережами у середньому на 24 доби за хлібну продукцію, яка має термін реалізації до 3 діб. Голова «Укрхлібпрому» О. М. Васильченко вважає, що таким чином хлібопекарські підприємства безвід- сотково кредитують торгівлю [2]. Торгові мережі фактично нав'язують соціально орієнтованим виробникам економічно невигідні умови, наслідком чого є деформації у міжсекторному перерозподілі доходів, міграція доходів із виробничого до торгового сектору хлібного ринку. Водночас промислові хлібовиробни- ки здійснюють попередню оплату за сировину та енергоносії, що продукує дефіцит оборотних коштів. У таких умовах загострюється проблема технічного переоснащення підприємств, недостатності інвестицій для заміни зношеного обладнання (рівень зносу основних засобів складає близько 67 % [6]), реалізацію програм енерго- й ресурсозбереження тощо.

«Тіньовий» сегмент хлібного ринку, представлений більш ніж 2300 дрібними міні-пекарнями, є конкурентним, динамічно зростаючим і дезінтегрова- ним (з точки зору суб'єктної інтеграції). Водночас у аспекті логістичної форми ринкової інтеграції характерним є посилення та збільшення кількості інтеграційних зв'язків між «тіньовими» виробниками борошна та хліба (див. табл. 1). За оцінками експертів, «тіньовий» ринок борошна в Україні складає близько 1,3 млн. тонн [9]. Відтак, у 2016 р. його обсяги досяг- ли 67,1 % від офіційного борошняного виробництва (1,939 млн. т), фіксованого Держстатом [6]. Зростання товаропотоків між «тіньовим» сегментом ринку борошна (67 % від офіційного випуску продукції) та «тіньовим» сегментом ринку хліба (74 % від офіційного виробництва) свідчить про те, що проблема несплати податків і соціальних відрахувань набуває системного характеру, охоплюючи відразу декілька суміжних ринків у мезосистемі.

Головною проблемою розвитку «тіньового» сегменту є проблема якості і безпеки хлібної продукції, що реалізується за цінами, нижчими цін легального сегменту. Дана проблема обумовлена посередньою якістю вхідної сировини, відсутністю державного контролю за виробничим процесом, дотриманням санітарних правил і вимог (див. табл. 1). Її вирішення знаходиться у площині розробки та впровадження механізмів інтеграції «тіньового» сегменту в структуру офіційного хлібного ринку та включення його до загальноринкового процесу формування й перерозподілу доданої вартості товару. За результатами проведеного дослідження [10], авторська інтерпретація категорії «інтеграційний механізм» є таким: способи взаємодії суб'єктів господарювання, орієнтовані на формування стійких зв'язків між ними та ефективне використання ресурсів процесу (матеріальних, фінансових, трудових). Дане визначення базується на синтезі змістовного (спосіб взаємодії елементів системи, тобто носіїв інтеграції) та процесного (механізм як керований ресурс процесу) підходів. Оскільки в даній праці мова йде про розвиток товарного ринку, доцільно будувати саме ринкові інтеграційні механізми, використовуючи в якості їх підґрунтя емпіричні дослідження стану й характеру ринкових інтеграційних зв'язків, а саме: секторних, міжсекторних і міжринкових.

Проведені авторами різноаспектні оцінки сучасних тенденцій розвитку українського ринку хліба, а також нижньосуміжних ринків борошна й пшениці [7, 8, 10, 11] засвідчили існування трьох головних інтеграційних проблем, що обумовлюють трансформацію міжсекторних зв'язків у багаторівневій системі (рис. 1):

1) послаблення інтеграційних зв'язків між виробниками жита й пшениці 2 класу та переробними підприємствами (борошномельними й хлібопекарськими);

2) неурегульованість економічних взаємовідносин між хлібопекарськими підприємствами і торговими мережами, затримка розрахунків за хліб до 30- ти днів;

3) функціонування й динамічне зростання обсягів «тіньового» сегменту хлібного ринку, посилення інтеграційних зв'язків між «тіньовими» виробниками борошна та ХХБВ.

Рис. 1. Складові інтеграційних механізмів розвитку українського ринку хліба та хлібобулочних виробів

Перша інтеграційна проблема (див. рис. 1) свідчить про існування латентної дезінтеграції у відносинах між українськими виробниками пшениці 2 класу й жита, борошна із даних культур і хлібної продукції. Формально інтеграційні зв'язки між суб' єктами суміжних ринків існують, однак їх кількість та інтенсивність міжринкових товарно- фінансових потоків постійно зменшується (рис. 2), що призводить, по-перше, до втрат доданої вартості на відповідних ланках логістичного ланцюжка, подруге, до погіршення якості кінцевого продукту, посилення погроз продовольчій безпеці держави.Інструментом посилення інтеграційних взаємодій між виробниками зернових культур із заданими параметрами якості й переробними підприємствами може бути створення регіональних зернових кооперативів за участю малих і середніх зерновиробників та борошномельних і хлібопекарських підприємств. Слід зазначити, що у 2016 р. частка малих форм господарювання у валовому зборі жита досягла 53 %, пшениці - 34,4 % [6], при цьому понад 90 % вирощених ними культур споживається на внутрішньому ринку. Суб'єктне забезпечення продовольчої безпеки на зерновому ринку здійснює індивідуальний сектор (фермерські господарства й господарства населення). Проведені дослідження довели [11], що саме зернові кооперативи є найбільш ефективними інтегрованими структурами, діяльність яких має соціально- економічну спрямованість.

Об'єднання даних суб'єктів у зернові кооперативи дозволить підвищити доходність первинних виробників, забезпечити їм гарантований збут виробленої продукції, узгодити внутрішній попит і пропозицію стратегічних видів зернових культур із заданими параметрами якості. Участь борошномельних і хлібопекарських підприємств у зернових кооперативах покликана вирішити проблему їх забезпечення якісною сировиною в необхідній кількості протягом року. Впровадження першого інтеграційного механізму трансформує існуючі зв'язки між виробниками зерна, борошна та хліба (див. рис. 2): кількість інтеграційних зв'язків збільшується, з'являються нові взаємодії. У даному механізмі доцільною є участь державних борошномельних підприємств (наприклад, ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», у складі якої функціонує 18 КХП та 17 млинів), що сформує підґрунтя для цільової державної підтримки соціально значимих об'єднань товаровиробників.

Друга інтеграційна проблема (див. рис. 2) пов'язана з неурегульованістю взаємовідносин між хлібопекарськими підприємствами і торговими мережами, проявами якої є затримка розрахунків за хліб (максимальний термін реалізації 72 години) до 30 днів, оплата хлібовиробниками різних бонусів торговим мережам за потрапляння продукції на полицю, зобов'язання приймати 100 % повернення нереалізованої простроченої продукції. На практиці наслідком дії даної інтеграційної проблеми є міграція частини прибутку із виробничого до торгового сектора, необ'єктивний перерозподіл доходів між секторами хлібного ринку.

Розробка та прийняття Закону України «Про внутрішню торгівлю», де чітко визначені терміни розрахунків виробників соціально значимих продовольчих товарів з торговими мережами та штрафні санкції за їх порушення.

Так, у проекті Закону України «Про внутрішню торгівлю» № 9443 від 10.11.2011 р. передбачено граничні строки розрахунків суб'єктів торговельної діяльності з постачальниками продовольства, а саме: соціально значимі продовольчі товари, строк придатності яких менше 10 днів, підлягають оплаті не пізніше 10 робочих днів, якщо інше не передбачено договором постачання (ст. 14.5). У разі прострочення терміну розрахунку за товар стягується пеня у розмірі 1 % вартості поставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 14 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % зазначеної вартості (ст. 14.8) [12]. Даний законопроект був повернений на доопрацювання 17.11.2011 р.; у висновку Головного науково-експертного управління до зауважень віднесено, зокрема, необхідність доповнення учасників відносин у сфері торгівлі споживачами, розширення принципів провадження торгової діяльності принципом захисту прав споживачів, розширення складу законодавства про внутрішню торгівлю тощо [13].

Третя інтеграційна проблема - функціонування й динамічне зростання обсягів «тіньового» сегменту хлібного ринку, посилення інтеграційних зв'язків між «тіньовими» виробниками борошна та ХХБВ (див. рис. 1) - є найскладнішою з-поміж ідентифікованих проблем, має системний характер і впливає як на розвиток вітчизняного хлібного ринку, так і стан продовольчої безпеки через показники якості й економічної доступності продукції. Завдання інтеграції «тіньового» сегменту до офіційного ринку ХХБВ є довгостроковим та багаторівневим, його виконання потребує узгоджених дій як державних і регіональних органів влади, так і профільних організацій хлібовиробників.

Першим етапом може стати посилення системи державного ринкового нагляду на базі передового європейського досвіду. Головними цілями її реформування є створення адаптованої до вимог ЄС сучасної системи ринкового нагляду, що сприятиме забезпеченню доброчесної конкуренції, усуненнютехнічних бар'єрів у торгівлі; запобігання введенню в обіг небезпечної продукції на основі впровадження в національне законодавство відповідних норм і принципів ринкового нагляду країн-членів ЄС, зокрема Європейської директиви 2001/95/ЄС про загальну безпеку продукції; підвищення прозорості діяльності системи ринкового нагляду та налагодження широкого діалогу з громадськістю [14].

Органом ринкового нагляду хлібопекарської продукції в Україні є Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживчінспе- кція). До її складу входить 2 управління: (1) захисту прав споживачів - здійснює контроль за якістю та безпекою продукції, що знаходиться в торгівлі; (2) державного нагляду, яке здійснює контроль за якістю та безпекою продукції на всіх етапах її життєвого циклу, починаючи з розробки. Слід відзначити, що такий принцип контролю не відповідає Директивам ЄС, у яких акцентовано увагу на здійсненні державного ринкового нагляду за продукцією, яка вже розміщена та розповсюджується на ринку, та проведення перевірок виробника з метою визначення стабільності виявлених на ринку невідповідностей [61].

Контролюючі органи Держспоживчінспекції також здійснюють функції ринкового нагляду за дотриманням стандартів, норм і правил.

Практика свідчить, що неузгодженість дій контролюючих органів, відсутність системи взаємного обміну інформацією приводить до дублювання функцій, що знижує ефективність системи ринкового нагляду.

Головними її напрямами реформування в Україні є гармонізація національних стандартів з європейськими, імплементація європейських принципів ринкового нагляду, зокрема, Директиви 2001/95/ЄС про загальну безпеку продукції, розмежування функцій контролюючих інституцій, здійснення ринкового нагляду за участю профільних організацій хлібовиробників.

Одночасно з першим етапом «детінізації'» хлібного ринку доцільно реалізовувати за участю регіональних органів влади другий етап - облік та залучення до статистичної звітності обсягів виробництва ХХБВ супермаркетами (див. рис. 2). Заходом, покликаним зменшити обсяги «тіньового» сегменту хлібного ринку, може бути запровадження обов 'язкової сертифікації хлібопекарського виробництва [1].

Практика свідчить, що дрібні пекарні та посередники, що розгортають діяльність у «тіньовому» сегменті ринку, не мають навіть лабораторій для контролю якості вхідної сировини та готової продукції, не те що сертифікації за міжнародними стандартами (НАССР).

На думку фахівців ВАП, демпінг з боку напівлегальних виробників вбиває ринок якісного, безпечного хліба.

Слід підкреслити, що інтеграція частини «тіньового» сегменту до офіційного ринку ХХБВ (див. рис. 2) матиме системний вплив на вертикально суміжні ринки, сприятиме зменшенню інтеграційних зв'язків і товарно-фінансових потоків між «тіньовими» виробничими секторами ринків борошна та хліба, генеруванню податкового та соціального ефектів у багаторівневій ринковій системі.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Обґрунтовано та розроблено три інтеграційні механізми, цілеспрямовано зорієнтовані на вирішення інтеграційних проблем розвитку вітчизняного ринку ХХБВ. При цьому різні інтеграційні механізми приводяться у дію певними управлінськими центрами, якими можуть бути як окремі суб'єкти господарювання, так і державні органи влади. Якщо в ході впровадження першого механізму зацікавлені суб'єкти хлібного ринку можуть самостійно створити кооперативне об'єднання, то в ході реалізації другого й третього механізмів функції управлінського центру має виконувати держава шляхом реалізації активної інтеграційної політики в ринковому вимірі (див. рис. 2).

Сьогодні така політика має пасивний характер, тому роль управлінського центру виконують суб'єкти ринку, наближені до кінцевого споживача (торгові мережі). Наслідком пасивної інтеграційної політики держави є двохвекторна міграція доходів до торгового сектору (з виробничого та споживчого секторів), звужене відтворення ресурсів у соціально значимих підприємств легального сектору хлібного ринку, зниження купівельної спроможності населення, загострення погроз національній продовольчій безпеці тощо. Законодавчі акти щодо дерегуляції ринку, зокрема, відміна граничної торговельної надбавки на хліб, теж орієнтовані на підтримку доходів суб'єктів торгового сектору. Завдання збалансування економічних інтересів суб'єктів різних секторів хлібного ринку й держави обумовлює об'єктивну необхідність вдосконалення діючого законодавчого поля, доповнення його важливими інститутами, у т.ч. Законом «Про внутрішню торгівлю», здатними забезпечити рівноправні умови співпраці суб'єктів виробничого та торгового секторів ринку.

Важливою умовою ефективного функціонування соціально значимого ринку ХХБВ в Україні є забезпечення платоспроможного попиту на якісну й безпечну продукцію офіційних хлібовиробників, збільшення обсягів й інтенсивності взаємозв'язків між легальним виробничим і споживчим секторами хлібного ринку й, відповідно, зменшення взаємодій між «тіньовими» виробниками й споживачами їх продукції. Проведене дослідження інституційних трансформаційних змін у сфері дерегуляції вітчизняного ринку хліба засвідчило незахищеність економічних інтересів споживачів, проявом якої на практиці постає зниження економічної доступності продовольства, у т.ч. хлібопродуктів. Наочним підтвердженням такого висновку слугують результати проведеного порівняльного аналізу темпів зростання цін хліба та заробітної плати населення у номінальному та реальному вимірі (таблиця 3).

Порівняльний аналіз темпів росту цін хліба та заробітної плати у номінальному вимірі за 20142016 рр. свідчить про дещо вищий рівень темпів росту цін хлібної продукції порівняно з аналогічним показником для заробітної плати (у 2016 р. темпи росту майже зрівнялися й склали 1,23 пункти), незважаючи на методи адміністративного цінового регулювання.Таку тенденцію підтверджують і значеннялення; у 2016 р. порівняно з 2010 р. показники досяг базисних індексів: 12,8 пункти у 2016 р. порівняно зли 2,7 пункти і 2,3 пункти відповідно (див. табл. 3).

Таблиця 3 Співвідношення темпів росту цін хліба й заробітної плати в Україні в реальному вимірі

Розраховано авторами за даними Державної служби статистики України [6]

Для переходу від номінального до реального значення використано перерахунок показників у доларовому еквіваленті. У реальному вимірі ситуація змінюється: за 2014-2016 рр. спостерігаються темпи зниження показників, при цьому темп зниження заробітної плати (0,717 пункти у 2014 р. та 0,656 пункти в 2015 р.) є глибшим порівняно з аналогічним показником для цін хлібної продукції (0,749 і 0,849 пункти відповідно); у 2016 р. темпи зниження майже однакові - 0,99 пункти. Таку пропорцію підтверджують значення базисних індексів: у 2016 р. порівняно з 2010 р. скорочення цін основного соціально значимого продукту на 20 % супроводжувалося зменшенням реальної заробітної плати на 30 % (див. табл. 21). Відтак, маємо ціновий диспаритет у споживчому секторі, тобто невідповідність зміни цін пропозиції хліба та реальних доходів його споживачів.

Для українських ринків інших продовольчих товарів теж притаманна тенденція диспаритетного випередження інфляції продовольчих цін над темпами зростання доходів населення [16]. Проявом диспаритетного руйнування купівельної спроможності населення є знижувальний тренд середньодушового споживання продуктів харчування. Так, споживання хлібопродуктів зменшилося з 108 кг/особу в 2013 р. до 101 кг/особу в 2016 р., досягнувши раціональної норми, однак при цьому таке скорочення не компенсувалося зростанням споживання м'ясних і молочних продуктів, обсяги якого зменшилися з 56 до 51 кг/особу (64 % від раціональної норми) і з 221 до 211 кг/особу (56 %) відповідно; за 2013-2016 рр. зросло тільки споживання картоплі з 135 до 144 кг/особу (116,1 % від норми) [6].

Доступність харчування вимірюється витратами на продовольчі потреби. Бідною вважається країна, в якій на продовольство витрачається більше 60 % середнього бюджету домогосподарств [16]. У 1990 р. середня сім'я витрачала на харчування 31 % свого доходу, у 2000 р. - 82 %, у 2016 р. - 45,6 % [6], тобто рівень економічної доступності продовольства в Україні підвищився порівняно з 2000 р., однак він не досягнув показника 1990 р. У структурі сукупних витрат домогосподарств частка продовольчих витрат зменшилася з 64 % в 2000 р. до 49,8 % в 2016 р., що в цілому є позитивним трендом.

Визначені в ході проведеного аналізу тенденції цінового диспаритету у споживчому секторі хлібного ринку, зниження платоспроможного попиту населення та економічної доступності продовольства, досить високі частки продовольчих витрат у структурі доходів та загальних витрат домогосподарств формують аналітичне підґрунтя та наукове обґрунтування доцільності впровадження механізму продуктових дотацій для малозабезпечених груп вітчизняних споживачів. Можна використати досвід США, регуляторна політика яких є вдалим прикладом одночасної підтримки та захисту інтересів виробників і споживачів продовольства. До різноманітних програм бюджетної підтримки рівня та стабільності доходів фермерських господарств додається потужний комплекс програм допомоги соціально вразливим прошаркам споживачів продовольства [16].

Українська інтеграційна політика в ринковому вимірі практично не охоплює споживчий сектор продовольчих ринків, незважаючи на її цільову орієнтацію до збалансування економічних інтересів виробників і споживачів продовольства, забезпечення між ними стійких інтеграційних зв'язків і взаємодій. Відтак, розробка та впровадження механізму продуктових дотацій для малозабезпечених груп споживачів покликана відновити на збільшити кількість інтеграційних зв'язків між покупцями та виробниками якісного ХХБВ легального сектору хлібного ринку, знизити ціновий диспаритет у споживчому секторі, підвищити економічну доступність основного соціально значимого продукту, зменшити попит на товари «тіньового» сектору ринку й підвищити рівень продовольчої безпеки держави та її регіонів.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає в удосконаленні методичних положень щодо оцінки інтеграційних тенденцій розвитку хлібного ринку в секторному та логістичному вимірі, оцінки цінового диспаритету в споживчому секторі, а також обґрунтуванні й розробці інтеграційних механізмів відтворювального розвитку ринку ХХБВ, орієнтованих на поновлення й зміцнення інтеграційних зв'язків між суб'єктами усіх секторів даного ринку на засадах узгодження економічних інтересів суб'єктів ринку, споживачів та держави. Прикладне значення отриманих результатів дослідження визначається можливістю їх використання управлінськими структурами в ході наукового обґрунтування та розробки державної інтеграційної політики в ринковому вимірі. Наближення запропонованих авторами інтеграційних механізмів до практичного застосування суб'єктами ринку, їх об'єднаннями, регіональними й державними органами влади формує перспективу подальших досліджень.

Література

1. Аверченко В. Потребителю сложно объяснить, что хлеб не может быть дешевым: интервью с директором «Хлебпрома» / В. Аверченко [Электронный ресурс]. - Режим доступа: https://delo.ua/business/potrebiteliu- slozhno-objasnit-chto-hleb-ne-mozhet-byt-deshevym-g-292327/

2. Некоторые особенности функционирования рынка хлеба в Украине: интервью с генеральным директором Объединения хлебопекарных предприятий «Укрхлебпром» А.Н. Васильченко [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://ukrhlibprom.org.ua/ua/publikaciii/iurnal hranenie i pererabotka zerna no3 mart 2013.html

3. Коваленко Л.А. Конкуренція у хлібобулочній промисловості України / Л.А. Коваленко // Науковий вісник Херсонського державного університету. - 2015. - Вип.12, Ч.1. - С. 112-115.

4. Навольська Н.В. Дослідження ринку хліба та хлібобулочних виробів в Україні / Н.В. Навольська // Глобальні та національні проблеми економіки. - 2016. - Вип. 11. - С.438-441.

5. Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення: Постанова Кабінету Міністрів України № 780 від 11.10.2016 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/780-2016.

6. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: //http://www.ukrstat.gov.ua/

7. Nikishyna, O.V. (2017). Methodical approach to the evaluation the efficiency of integrated commodity market: scientific report, Saarbrucken, Germany, LAMBERT Academic Publishing, 89. Retrieved from https://www.lap-publishing.com/extern/listproiects.

8. Nikishyna, O.V. (2017). Measures for increase efficiency Ukrainian market of bread and bakery products. Actual problems of economics: theory and practice: VH International scientific conference, Jun 3 2017: theses report. Vinnitsa: LLC “Nilan-Ltd”, 25-30.

9. Официальный сайт АПК-Информ: «Серый» рынок муки в Украине составляет около 1,3 млн. тонн [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.apk-inform.com/ru/news/1072816#.WX74z4Tvicu

10. Нікішина О.В. Трансформаційний вплив інтеграційних процесів на відтворювальний розвиток зернового ринку України / О.В. Нікішина // Економічні інновації: Зб. наук. праць. - Одеса, 2016. - Вип. 62. - С.232-241.

11. Zhulkanych, N. 0.(2017). Role of small and medium producers grain in providing food security of Ukraine and its regions. Results of modern scientific research: Proceedings of XI International scientific conference, Oct 27, 2017: theses report. - Morrisville: Lulu Press., p. 57-61.

12. Про внутрішню торгівлю: проект Закону України №9443 від 10.11.2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l doc2.nsf/link1/JF7AB00A.html

13. Карта проходження проекту Закону України «Про внутрішню торгівлю» №9443 від 10.11.2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l doc2.nsf/link1/JF7AB00I.html

14. Григоренко І.В. Стандартизація в системі технічного регулювання хлібопекарської продукції в Україні / І.В. Григоренко, Ю.В. Левчук // Товарознавчий вісник. - 2015. - №8. - С. 170-176.

15. Dyatlova, V. (2017). Supervision of Market (International experience and approaches to reform in Ukraine), Retrieved from http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php.

16. Пасхавер Б.Й. Тенденції та проблеми національного продовольчого споживання / Б.Й. Пасхавер // Економіка АПК. - 2014. - №10. - С. 5-13.

Размещено на Allbest.ru