Пріоритетні напрями фінансового забезпечення рівня життя населення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пріоритетні напрями фінансового забезпечення рівня життя населення в Україні

Трансформаційні процеси, які можна спостерігати у фінансовій системі країни, залучають найрізноманітніші верстви населення, зокрема значні зміни відбуваються у сфері регулювання доходів, які, в першу чергу, і визначають рівень життя населення. Щодо України, то, перш за все, зменшується централізований вплив держави в цій сфері, шляхом розширення самостійності регіонів і підприємств, що спричиняє активізацію значимості ринкових регуляторів, насамперед щодо конкурентоспроможності суб'єктів підприємництва та фізичних осіб.

В процесі дослідження та виявлення основних пріоритетних напрямів фінансового забезпечення рівня життя населення з метою його підвищення необхідно акцентувати увагу на працях авторів, які розробили важливі методологічні основи дослідження рівня життя, визначаючи місце категорії «рівень життя» в системі інших соціально-економічних категорій та здійснюючи аналіз деяких критеріїв рівня життя населення. Такий підхід у науковій літературі можна побачити у роботах Дж.К. Гелбрейта (1908-2006) [1, p. 8289] та Л. Джонсона (1908-1973) [2, p. 27], в яких проведено аналіз не тільки рівня життя населення в цілому по країні, але й за регіонами, а також розглядаються теоретичні аспекти визначення якості та рівня життя населення.

Однак, в роботах відсутнє системне бачення необхідної державної політики щодо фінансового забезпечення основних пріоритетних напрямів рівня життя населення з метою його підвищення.

Сукупність взаємозалежностей між різними елементами соціально - економічної системи країни з метою визначення пріоритетних напрямів фінансового забезпечення рівня життя населення.

Мета роботи - обґрунтувати та визначити основні пріоритетні напрями фінансового забезпечення рівня життя населення за допомогою виявлення основних показників соціально - економічного розвитку суспільства та їх швидкості зміни при циклічному розвитку економіки.

Мета дослідження зумовила постановку і вирішення наступних завдань:

- обґрунтувати об'єктивність розвитку соціально-економічних систем;

- виокремити рівні життя населення за пріоритетністю фінансового забезпечення;

- визначити швидкість зміни основних показників, що забезпечують оцінку рівня життя населення;

- виділити пріоритетні напрями фінансового забезпечення рівня життя населення виходячи з рівня соціально-економного розвитку держави.

Під час дослідження використовувалися еволюційний (вивчення основних показників, які максимально точно будуть характеризувати не тільки рівень життя населення, але й швидкість їх зміни в процесі еволюційного розвитку економіки) і системний (під час визначення ознак безперервності та адаптивності в процесі дослідження одного об'єкта) підходи, а також основні прийоми візуалізації і типологізації основних результатів дослідження. Використано пакети програм обробки аналітичних даних MS Excel, MS Visio.

Циклічність розвитку соціально-економічної системи України, а також критичні негативні прояви циклів, що характеризують економічний спад, актуалізували необхідність знаходження пріоритетних напрямів фінансового забезпечення рівня життя населення з метою його підвищення. Знаходження оптимального механізму фінансового забезпечення високого рівня життя населення вимагає чітко визначеної фінансової політики, виробленої державою, в основі якої була б людина, її рівень життя, фізичне і соціальне здоров'я. Саме тому, будь-які перетворення, які так чи інакше можуть спричинити зміну рівня життя потребують системного та безперервного процесу оцінювання їх впливу, з метою мінімізації негативних впливів або максимізації позитивного ефекту на рівень життя населення.

Для визначення пріоритетних напрямів фінансового забезпечення рівня життя населення необхідно здійснювати неперервний моніторинг показників, які характеризують соціально-економічний стан в державі. Ґрунтуючись на даних Державної служби статистики України, можна дати оцінку соціально-економічного становища в країні. Основними показниками, що надаються органами статистики і які необхідно використовувати в системі фінансового забезпечення рівня життя населення, є [3]:

1. Макроекономічні показники.

2. Доходи та витрати населення.

3. Витрати та ресурси домогосподарств.

4. Заробітна плата.

5. Споживчий ринок.

6. Соціальний захист.

7. Соціальне забезпечення.

8. Соціально-економічне становище регіонів України.

9. Інвестиційна та будівельна діяльність.

10. Наука та інновації.

11. Освіта.

12. Ринок праці.

13. Правопорушення.

14. Охорона здоров'я.

15. Демографічна ситуація.

16. Культура.

17. Навколишнє середовище.

Якщо спробувати виділи основні показники, які відносяться до забезпечення фінансової рівноваги та системи фінансового забезпечення рівня життя населення можна зробити висновок, що відсутній такий розподіл. Єдиний загальний висновок, який виходить із загальної оцінки великої сукупності показників є теза про те, що заробітна плата залишається основним джерелом грошових доходів для працюючого населення, а пенсії і соціальні допомоги - для непрацюючого. Так, виходячи з джерел Державної служби статистики України, можна проаналізувати динаміку [3]:

- середньомісячної заробітної плати за видами економічної діяльності за період з початку року;

- середньомісячної заробітної плати за видами промислової діяльності;

- середньомісячної заробітної плати працівників за регіонами та розміри заборгованості;

- індексів реальної заробітної плати за регіонами;

- темпів зростання номінальної та реальної заробітної плати.

На жаль, повністю відсутній статистичний аналіз та характеристика Державного бюджету органами Державної служби статистики України.

Якщо розглядати валовий внутрішній продукт як показник розвитку людського потенціалу, який необхідно частково використовувати для оцінки рівня життя населення, необхідно пам'ятати про його обмежений вплив, оскільки його жодним чином не можна вважати точним (що враховує всі чинники) показником. Наприклад, купівля вживаного товару довгострокового користування приносить задоволення покупцеві, проте його ціна не враховується при підрахунку ВВП, адже нічого не додає до існуючих матеріальних цінностей. Так само, не зараховується робота хатніх робітниць та самозайнятих осіб, інші види робіт у власному будинку, самоосвіта хоча названі види робіт мають значний внесок у ВВП і приносять велику користь і задоволення потреб населення. Проте, оскільки вони не мають ринкової вартості, їх не включають в обсяг валового продукту. Валовий внутрішній продукт не можна вважати реальною мірою дійсного багатства, особливо якщо врахувати, що багатство країни полягає в багатстві людей.

Відповідно ВВП не дає належного уявлення про рівень життя населення також у зв'язку з тим, що він як економічний показник не відображає змін, що відбуваються в соціальних цінностях, споживчих перевагах, які, зокрема, зростають щодо якісної характеристики потреб та інтересів у процесі їх задоволення. Якщо це так, то даний показник необхідно доповнити соціальними статистичними даними або іншими фінансовими індикаторами, які допоможуть ухвалювати державні програми розвитку, враховуючи потреби людей. З одного боку, економічне зростання, саме по собі, є досить ефективним засобом боротьби з бідністю, оскільки є беззаперечною передумовою для підвищення рівня життя населення, з іншого боку, виходячи із суперечностей економічного розвитку, необхідний механізм раціонального забезпечення фінансовими ресурсами потреб та інтересів населення, з метою збереження стимулів до праці. Відсутність точної та оперативної соціальної звітності призводить до значного часового лагу, який проходить з моменту оцінки до прийняття кінцевих рішень щодо основних напрямів фінансового забезпечення рівня життя населення, принаймні на мінімально необхідному рівні.

Усе вищезазначене обґрунтовує об'єктивну необхідність визначення пріоритетних напрямів фінансового забезпечення рівня життя населення в Україні з метою його підвищення, використовуючи комплексний, системний підхід, який включає одночасний контроль змін у сфері економічних, соціальних показників і змін, що відбуваються в суспільстві в процесі задоволення потреб та інтересів населення. Стійкий фінансовий розвиток та досягнення фінансової рівноваги передбачає підвищення рівня життя всього населення держави без збільшення масштабів використання існуючих природних ресурсів (рис. 1).

Наприклад, американський вчений-системотворець Дж. ван Гіг (1930-2006) розумів рівень життя населення досить невизначено, розглядаючи його як стан благополуччя [4, с. 184]. Відповідно у своїх працях, він цю категорію найчастіше пов'язував з цілями, що визначають державну політику, направлену на задоволення соціальних, економічних та інших потреб, підвищення загального добробуту населення, підтримку таких умов, у яких людина і природа могли б вести гармонійне існування [5, с. 314]. Важко не погодитися з даним твердженням, додаючи лише «…відповідно до законодавчої бази та рівня економічного розвитку країни».

Класифікація показників, що характеризують рівень життя населення, не обмежується розподілом на показники за темпами реагування на соціально-економічний стан в державі і має проводитися, на нашу думку, за наступними параметрами:

1) роллю у соціально-економічній політиці, які зумовлюють підвищення рівня життя населення;

2) за впливом на ті чи інші аспекти рівня життя;

3) за джерелами фінансування;

4) за швидкістю змін чи ефекту. життєдіяльності

Процеси можна умовно поділити на декілька категорій за функціями та роллю, які вони відіграють у суспільстві. Адже рівень життя населення охоплює всі сфери суспільства і безперечно нас цікавить не тільки фінансова складова даної проблеми. Як вище було доведено, система фінансового забезпечення рівня життя населення залежить від окремих аспектів стану суспільства, які саме і визначають рівень життя. Відповідно усі показники повинні виражатись та бути пов'язаними з кількісними даними у грошовій формі.

Для оцінки матеріального стану необхідний фінансовий вираз характеристики структури грошових доходів населення та напрямів їх використання. Відповідно до статистики доходів домогосподарств, грошові доходи населення включають виплачену заробітну плату найнятих робітників (нараховану, скореговану на зміну простроченої заборгованості), доходи осіб, зайнятих підприємницькою діяльністю, пенсії, допомоги, стипендії та інші соціальні трансферти, доходи від власності у вигляді відсотків за внесками, цінними паперами, дивідендів та інші доходи. Інші доходи включають обсяг непланових грошових надходжень. Грошові доходи за вирахуванням обов'язкових платежів і внесків є наявними грошовими доходами населення. Досягнення фінансової рівноваги у чистому вигляді не можливе, але це поняття у нашому досліджені використовується, оскільки усі суб'єкти в системі фінансового забезпечення рівня життя населення зацікавлені в її реалізації. При цьому відбувається постійний процес коригування планів з метою підвищення рівня життя населення.

Зміна у соціальній і економічній сферах супроводжується різким посиленням диференціації населення за основними соціально-економічними характеристиками: оплатою праці, забезпеченістю житлом, наявністю власного майна, грошовими заощадженнями.

Якщо говорити про укрупнені соціально-демографічні групи населення, то останніми роками, в першу чергу, виділялися такі категорії: діти, працюючі громадяни, безробітні та пенсіонери. Крім того, виділяються домогосподарства, які розподіляються на домогосподарства з однією дитиною, з двома, трьома і більше дітьми, домогосподарства без дітей, домогосподарства пенсіонерів залежно від місця проживання та інші.

Розглядаючи рівень життя населення та фінансову рівновагу, нами було виявлено безліч чинників, що характеризують обидві категорії:

І. Прямі:

1. Грошові ресурси (доходи за основним місцем роботи, додаткові доходи, життєвий стандарт, рівень матеріального забезпечення та ін.). Обсяг ВВП на душу населення, середній дохід одного громадянина на рік, загальне споживання в розрахунку на одного жителя і в постійних цінах, структура витрат за видами товарів і послуг.

2. Фінансово-економічний стан країни та території. Сума інвестицій на одного жителя, витратна частина бюджету адміністративної території, рівень заощаджень населення в Україні в цілому та регіоні.

3. Соціальне забезпечення (соціальна упевненість). Величина соціальних виплат, сукупність соціальних гарантій.

4. Рівень безробіття (зайнятість). Рівень зайнятості населення в працездатному віці, вимушена неповна зайнятість, навантаження на одну вакансію.

5. Бідність (нерівність). Частка населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум.

ІІ. Опосередковані:

1. Рівень забезпеченості базовими потребами. Площа житла, що припадає на одну особу, вартість житла, частка власного житла, структура житлового фонду, упорядкованість житла водопроводом, каналізацією, газом.

2. Рівень освіти і науки (освіта, навчання і наука). Середній рівень освіченості економічно активного населення, кількість навчальних установ, за всіма освітянськими рівнями, забезпеченість місцями в школах, частка безграмотних серед населення старше 15 років, рівень наукових розробок.

3. Стан здоров'я. Середня тривалість життя, коефіцієнт дитячої смертності, кількість інвалідів, частка здорового населення, кількість звернень у лікарню на 1000 жителів.

4. Рівень розвитку соціальної інфраструктури (надання суспільних послуг, якість соціальної сфери). Забезпеченість соціальними фондами, легковими автомобілями на душу населення, протяжність автомобільних доріг, число телефонних апаратів, протяжність залізниць, кількість поштових службовців.

5. Демографічна ситуація. Чисельність населення за статевими групами, коефіцієнт природного приросту, індекс старіння населення, сальдо міграції.

6. Дозвілля і відпочинок (відпочинок і культура). Кількість відвідин театрів, бібліотек, кінотеатрів; співвідношення тих, хто систематично займаються спортом, до загальної чисельності населення, площі місць для відпочинку.

7. Особиста безпека (правова захищеність, цивільна безпека). Рівень злочинності, частка злочинів, скоєних неповнолітніми, ризик смертності від неприродних чинників.

Крім «прямих» показників, які безпосередньо відображають стан рівня життя населення, варто використовувати як індикаторні непрямі показники, які, до речі, в першу чергу відреагували на наближення економічних криз кінця 2008 - початку 2010 років та 2014-2015 років - це обсяги вантажних перевезень, споживання газу та електроенергії (якщо це не пов'язано із переоснащенням виробництва). Характерною особливістю даних показників є те, що вони не потребують використання засобів зі збору інформації і можуть надходити щоденно. Зрозуміло, що негативна динаміка даних показників неодмінно призведе до спаду промислового виробництва, скорочення робочих місць, зменшення заробітних плат, середньодушових доходів, валового внутрішнього продукту, а отже, і зниження рівня життя населення.

За значенням у системі фінансового забезпечення, можна виділити такі чотири групи показників: економічні, соціально-економічні, соціальної напруги та соціальні (рис. 2).

До першої групи входять макроекономічні показники та показники, що характеризують доходи. Це основа, яка безпосередньо впливає на рівень життя населення. Майже всі інші показники певним чином пов'язані із даною групою показників. Вони кількісно виражають рівень життя населення. Зростання значень даних показників, як правило, супроводжується і економічним зростанням, і підвищенням інвестиційної привабливості як регіонів, так і країни, тощо.

Наступні три групи характеризують кількісний аспект рівня життя населення. А саме: друга група характеризує основні соціально-економічні показники, за допомогою яких здійснюється розподіл суспільства на групи за рівнем доходів. До них відносимо: реальний наявний дохід, реальний розмір середньої заробітної плати, реальний розмір призначеної пенсії, частка неспоживчих сукупних витрат домогосподарств, рівень безробіття.

Третя група характеризує рівень соціальної напруги в суспільстві. Показники даної групи повинні забезпечувати зворотний зв'язок з управлінням системою. Адже система повинна адекватно реагувати на деструктивні тенденції, які можуть спровокувати дестабілізацію. Як наслідок, система повинна відреагувати зміною соціальних стандартів (мінімальний прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата, мінімальна пенсія тощо), які безпосередньо стосуються найбільш незахищених верст населення. Ефективність роботи системи фінансового забезпечення рівня життя населення перш за все характеризується реагуванням на соціально-економічне становище, особливо в період економічної кризи.

Четверта група соціальних показників характеризує загальний стан рівня життя населення і представлена показниками, зміна яких не приводить до швидкої зміни у рівні життя населення. Вони характеризують стан системи за відповідними напрямами: освіта, охорона здоров'я, забезпеченість соціально-побутовою інфраструктурою, охорона навколишнього середовища, тощо. Позитивні зміни даних показників можливі лише за рахунок впровадження відповідних цільових програм розвитку, які розраховані на середньо - та довгострокову перспективу. Зазвичай позитивні зміни можливі не просто за рахунок збільшення фінансування, а за рахунок проведення відповідних реформ. Отже, дана група не впливає прямо на зміну рівня життя населення і не може характеризуватись видатками на кожну з категорій, адже вплив реформ на дані показники набагато більший ніж фінансової складової.

Відповідно дані показники варто враховувати при обчисленні рівня життя населення, але вони не можуть використовуватись як робочі регуляторні показники системи фінансового забезпечення рівня життя населення. Перші три групи є показниками прямої дії, тобто, наприклад, збільшення доходів удвічі є вичерпною інформацією, яка характеризує матеріальний стан домогосподарств. Збільшення доходів у сфері освіти або охорони здоров'я удвічі прямо не характеризує стан цих сфер та якість послуг, що у них надаються.

З урахуванням вищезазначеного, нами були визначені та проаналізовані основні показники, які повинні бути використані при аналізі рівня життя населення, темпи зміни показників, що характеризують рівень життя населення та ефективність його фінансового забезпечення. їх умовно можна поділити за швидкістю реагування на зміни у середовищі на дві групи «Швидкого» та «Повільного» реагування.

Схема динаміки зміни показників рівня життя населення за період 2005-2016 рр.

Безперечно, кожен із цих показників є важливим при визначенні пріоритетних напрямів фінансового забезпечення рівня життя населення. Відповідно нам необхідні показники, які швидко реагують на зміни у рівні життя населення, причому вони не повинні піддаватись чи прямо залежати від сезонних коливань рівня соціально-економічного розвитку країни чи певного регіону. Звичайно, не можна забезпечити постійний прямий потік статистичної інформації для оцінки швидкого реагування, але час збору і аналізу інформації необхідно скоротити максимально.

«Повільні» показники можуть характеризувати розвиток суспільства протягом тривалого часу. Для забезпечення позитивних змін явищ чи процесів, які характеризують дані показники потрібні тривалий час та ефективна соціально-економічна політика. Але дані показники відображають реальний стан рівня життя населення у відносно незмінному вигляді тривалий період часу, адже є інертними з великим часовим лагом щодо зміни стану системи. Звичайно, динаміку зміни «повільних» показників обов'язково потрібно враховувати при визначенні пріоритетних напрямів фінансового забезпечення рівня життя населення, однак для ефективного процесу необхідний аналіз кожного із проміжних показників та оцінка зміни динаміки «швидких» показників (рис. 3). Одним із «швидких» показників рівня життя населення є сукупні доходи домогосподарств, оскільки зміни, які відбуваються в соціально-економічному житті суспільства, відбиваються на загальній структурі їх доходів.

Відтак, стратегічно важливо передбачити у фінансовій політиці держави збільшення дохідної частини бюджету домогосподарств в цілому, так і окремо кожного його члена. Отже, пріоритетними для країни будуть напрями фінансового забезпечення рівня життя населення, які забезпечують покращення значень основних показників, таких як: ВВП, розрахований на душу населення, середня заробітна плата, середньодушові доходи, індекс споживчих цін, середня пенсія, відсоток населення із доходами, нижче прожиткового мінімуму, сукупні доходи домогосподарств через можливість забезпечення зворотного зв'язку в соціально-економічній системі (нівелювати ризики фінансових втрат населення при дії негативних чинників та підвищувати рівень життя відповідно до умов соціально-економічного розвитку країни), тобто забезпечити адаптивність даної системи до зовнішнього середовища.

Список використаних джерел

економіка фінансовий соціальний населення

1. John Kenneth. The Affluent Society / Galbraith, John Kenneth [Inscribed to Joey Smallwood]. - Boston: Houghton Mifflin, 1958. - 8vo. - 368 p. - (First Ed).

2. F. David How We Got Here: The «70s /Frum, David. - New York: Basic Books, 2000. - 448 p.

3. Статистична інформація / Офіційна Інтернет сторінка Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

4. Дж. ван Гиг Прикладная общая теория систем / Дж. ван Гиг; пер. с англ. Б.Г. Сушкова, В.С. Тюхтина - М.: Мир, 1981. - 396 с. (кн. 2). Книга 2. - 1981. - 396 с.

5. Дж. ван Гиг Прикладная общая теория систем / Дж. ван Гиг; пер. с англ. Б.Г. Сушкова, В.С. Тюхтина. - М.: Мир, 1981. - (в 2 кн). Кн. 1. - 1981. - 336 с.

Размещено на Allbest.ru