Передумови розвитку екологічного підприємництва на сільських територіях

Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України [12, с. 102]

Що стосується продуктивності сільськогосподарських тварин, зокрема середньорічного надою молока, то вона також має тенденцію до зростання. Однак, здебільшого, аналогічно рівням урожайності, це стосується сільськогосподарських підприємств. За 2012-2016 рр. середньорічний надій молока від однієї корови саме у підприємницьких структурах зріс на 967 кг (або на 20,7 %). Основним фактором такої динаміки є закупівля нових високопродуктивних порід тварин суб'єктами агробізнесу та поступовий перехід на сучасні техніку і технології. Продуктивність корів у господарствах населення за 20122016 рр. зросла лише на 4,6 %, а середня забійна маса вирощеної ними ВРХ у 2016 р. була приблизно на 28,5 % меншою за масу тварини у сільськогосподарських підприємствах [16, с. 21]. І це не зважаючи на те, що витрати кормів на одну голову ВРХ у господарствах населення були на 26 % більші [16, с. 26]. З наведеного можна зробити висновок про недостатню ефективність виробництва продукції скотарства у господарствах населення, на які припадає 67 % поголів'я ВРХ України (у т. ч. 77 % корів) [12, с. 142].

Відносно ефективності сільськогосподарської діяльності слід зазначити, що протягом 2012-2016 рр. спостерігалось поступове зменшення питомої ваги збиткових сільськогосподарських підприємств та зростання рівня рентабельності їх діяльності (рис. 2).

Однак, максимальна ефективність господарювання суб'єктів агробізнесу мала місце у 2015 р., тоді як у 2016 р. рівень рентабельності всієї діяльності суб'єктів агробізнесу зменшився на 22 % порівняно із попереднім роком, а операційної - на 31,5 %. Причиною такого спаду було зниження рівня рентабельності виробництва більшості основних видів сільськогосподарської продукції. Передусім, це стосується курячих яєць (з 60,9 % у 2015 р. до 0,5 % у 2016 р., тобто у 121 раз) та картоплі (з 26,4 % у 2015 р. до 0,6 % у 2016 р., тобто у 41 раз) [12, с. 178]. Важливо, що у фермерських господарствах зниження рівнів рентабельності у 2016 р. за переважною більшістю видів сільськогосподарської продукції (окрім молока) було менше [12, с. 178].

Отже, за результатами аналізу сучасного стану та тенденцій розвитку сільського господарства можна стверджувати, що існують об'єктивні передумови розвитку екологічно орієнтованого сільськогосподарського виробництва. Це підтверджується такими фактами: 1) понад половини вітчизняних сільськогосподарських угідь перебуває у розпорядженні фермерських господарств і господарств населення, для яких перехід на екологобезпечене виробництво є цілком органічним; 2) динаміка рівнів урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин характеризується поступовим зростанням, що сприятиме уникненню критичного для товаровиробників зниження грошових надходжень через втрати урожаю та приросту маси сільськогосподарських тварин, які можуть виникнути та початкових етапах екологізації; 3) існування позитивної тенденції до зростання рівня рентабельності сільськогосподарських підприємств (протягом 2012-2016 рр.) та її відносно високий рівень в останні роки. Водночас, недостатні рівні урожайності та продуктивності сільськогосподарських культур у господарствах населення є свідченням їх недостатньої готовності до відмови від традиційних технологій ведення сільського господарства.

За аналогічною схемою проведено аналіз сучасного стану та перспектив розвитку вітчизняного лісового господарства. Визначено, що обсяги заготівлі всіх видів продукції лісового господарства протягом 2012-2016 рр. зростав. Передусім, це стосується заготівлі паливної деревина (на 17 % протягом останніх 5 років), що спричинено значним подорожчанням газу та, відповідно, зростанням попиту на паливну деревину. Вагомим є збільшення обсягів реалізованої продукції лісового господарства у вартісному еквіваленті (у 2,2 рази) [15, с. 336; 13, с. 181; 14, с. 340].

Іншим напрямом сільського підприємництва є мисливське господарство. За результатами аналізу встановлено, що темпи збільшення надходжень від ведення мисливського господарства є недостатніми, щоб перекрити інфляційні процеси 2012-2016 рр. [5, с. 16; 4, с. 13; 3, с. 13; 2, с. 13; 1, с. 13].

Крім того, зниженням характеризується динаміка окупності ведення мисливського господарства (на 6,9 % у 2016 р. порівняно із 2012 р.). У цілому, окупність відповідного виду господарської діяльності на рівні приблизно 50 % свідчить про те, що отримані грошові надходження приблизно вдвічі більші за інвестовані у кошти.

Подальший аналіз проведено з метою багатофакторного групування регіонів України за показниками, які відображаються сучасний стан розвитку сільського підприємництва (зокрема сільського та лісового господарства). До групувальних ознак включено показники:

1) виробництва продукції у регіоні: частка регіону у загальному виробництві продукції сільського господарства, %; продукція сільського господарства на 1 особу, грн;

2) використання ресурсів: середня потужність двигуна трактора у с.- г. підприємствах, кВт; річний приріст кількості тракторів, %; заробітна плата у сільському господарстві, грн.

3) ефективності використання ресурсів: продукція сільського господарства на 100 га, тис грн; продуктивність праці в с.-г. підприємствах, грн; середньорічний надій молока на 1 корову, т; рівень урожайності зернових, ц/га.

4) сільськогосподарської діяльності за категоріями господарств: питома вага площі сільськогосподарських угідь у користуванні господарств населення, %; частка господарств населення у виробництві продукції сільського господарства, %; частка фермерських господарств у загальній кількості с.-г. підприємств, %.

5) фінансові результати діяльності: рентабельність діяльності с.-г. підприємств, %.

Що стосується лісництва, то для кластерізації обрано приріст площі відтворення лісів шляхом садіння та висівання лісу, який відображає не лише економічну, але й екологічну складову лісового господарства регіону. Кластерний аналіз проведено у кілька етапів, які включають:

Етап 1. Кластерізація регіонів України за допомогою когломеративного методу. Групування здійснюється на базі евклідової відстані між регіонами. У результаті будується дендрограма подібності адміністративних областей України, на основі аналізу якої визначається орієнтовна кількість кластерів (груп).

Етап 2. Уточнення кількості кластерів на основі аналізу графу об'єднання регіонів України. Для цього використано метод Уорда, згідно із яким оптимальна кількість кластерів обчислюється як різниця між обсягом досліджуваної сукупності (24 адміністративні області) та кроком, який на графі об'єднання має вигляд стрибка.

Етап 3. Кластерізація регіонів України методом ^-середніх із зазначенням кількості груп, отриманої на базі застосування когломеративного методу кластерного аналізу.

Етап 4. Перевірка доцільності включення кожного окремого фактора (показника) у процедуру групування. Для цього проводиться дисперсійний аналіз із подальшим аналізом значущості F-критеріїв Фішера для кожної групувальної ознаки. Ті показники, для яких рівень значущості буде більший за 0,05, слід виключити із подальшого групування. У результаті залишаться показники (групувальні ознаки), для яких значущість F-критеріїв Фішера буде менша за 0,05.

Етап 5. Повторна кластерізація регіонів України методом ^-середніх але спираючись лише на раніше визначені значущі групувальні ознаки.

Етап 6. Аналіз отриманих результатів кластерізації, який передбачає визначення областей, що входять у кожний кластер та дослідження усереднених значень групувальних ознак у межах кожної групи.

На рис. 3 відображено дендрограму подібності адміністративних регіонів України, з якої видно, що Закарпатська, Запорізька та Хмельницька області утворюють монокластери (тобто групи, які включають лише один регіон). Причиною виведення Закарпатської області в окремий кластер є дуже низький рівень продуктивності праці (у 3 рази нижчий за середній по Україні) із одночасно великою часткою площі сільськогосподарських угідь у господарствах населення (у 2,4 рази вища за середньоукраїнську). Крім того, сільське господарство Закарпатської області суттєво відрізняється від сільськогосподарського виробництва в інших регіонах, що підтверджує обґрунтованість її відокремлення в окремий кластер. Характерною особливістю Запорізької області є дуже найнижчий рівень рентабельності господарської діяльності (-77 %), тоді як інші показники сільськогосподарських підприємств в регіоні достатньо високі.

Виходячи із аналізу графу об'єднання встановлено, що оптимальним є поділ досліджуваної сукупності на три або п'ять груп. Результати дисперсійного аналізу для обох варіантів кількості кластерів відображено у табл. 3. Розподіл регіонів України на 5 кластерів дає можливість врахувати більше чинників (7 факторів проти 5 при розподілі на три групи) розподілити регіони України за якісними характеристиками, яка є у розпорядженні сільськогосподарських підприємств, здатністю забезпечувати внутрішню потребу регіону у продукції сільського господарства, ефективністю використання ресурсів, а також за такими чинниками соціального розвитку сільських територій як заробітна плата у сільському господарстві та частка фермерських господарств у загальній кількості сільськогосподарських підприємств.

Встановлено, що найчисельнішим є другий кластер, до якого включено Волинську, Донецьку, Житомирську, Київську, Кіровоградську, Рівненську, Харківську, Чернігівську області.

Таблиця 3 - Дисперсійний аналіз ознак класифікації регіонів України за станом сільського підприємництва