Соціально-економічний розвиток регіонів України: безпека та соціальний діалог

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНІВ УКРАЇНИ: БЕЗПЕКА ТА СОЦІАЛЬНИЙ ДІАЛОГ

Бузько І. Р., д.е.н., Зеленко О. О., к.е.н.

Анотація

регіон соціальний економічний територія

У статті розглянуто стан та тенденції соціально-економічних аспектів розвитку регіонів України. Основне завдання дослідження: аналіз соціальної складової у контексті соціально-економічного розвитку територій, визначення рівня соціальної безпеки та пошук нових інструментів забезпечення стабільної життєдіяльності регіонів країни. За допомогою методів статистичного аналізу та порівняння ідентифіковано, що всі без виключення області мають критичний рівень соціально-економічної безпеки; це виражається у збільшенні частки населення з доходами нижче фактичного прожиткового мінімуму, яка зараз в середньому складає більше половини населення в регіонах країни. Визначено, що такій ситуації значною мірою сприяло інтенсивне зростання індексу споживчих цін, тінізація економіки та зайнятість населення у секторі неформальної економіки, неврегульованість сфери соціально-трудових відносин та відсутність соціального діалогу на регіональному рівні. Для вирішення виявлених проблем у роботі представлено удосконалену концепцію стійкого розвитку регіону на засадах соціального діалогу. ЇЇ впровадження дозволить стабілізувати сферу регіональних економічних відносин, скоротити сектор неформальної економіки та частку населення, що перебуває за межею бідності.

Ключові слова: стабільний розвиток, регіональна економіка, соціальна безпека, соціальний діалог, суспільство.

Annotation

SOCIO-ECONOMIC DEVELOPMENT OF UKRAINIAN REGIONS: SAFETY AND SOCIAL DIALOGUE

Buzko I. Dr. of Econ. Sc. Zelenko O. PhD in Economics

East Ukrainian University, named after, Volodymyr Dahl The article deals with the state and trends of socio-economic regional development aspects in Ukraine. The main research task is the analysis of the social component in the context of socio-economic territory's development, determination of the social safety level and search of new tools for ensuring stable livelihoods of country regions. Using the method of statistical analysis and comparison method, it has been identified that all regions without exception have a critical level of socio-economic safety, which is reflected within increase in the share of the population, with incomes below the actual subsistence level, which now on average more than half of the population in the regions of the country. It was determined that such a situation was greatly facilitated by the intensive growth of the consumer price index, the shadow economy and employment in the informal economy sector, the unregulated social and labor relations and the lack of social dialogue at the regional level. In order to solve identified problems, it is presented the concept of sustainable regional development on the basis of social dialogue. Its implementation will stabilize the sphere of regional economic relations; reduce the sector of the informal economy and the share of the population below the poverty line.

Keywords: sustainable development, regional economy, social safety, social dialogue, society.

Актуальність проблеми

Актуалізація тенденцій регіоналізації та процеси децентралізації, що набирають обертів в Україні, вимагають пошуку нових шляхів сталої життєдіяльності територій, тому що наявні вже вичерпали себе та на сучасному етапі розвитку не дозволяють отримати бажаних результатів, які б влаштовували представників всіх соціальних груп суспільства.

Наявні диспропорції у розвитку серед областей України, які поглиблюються протягом останніх років, збільшення кількості депресивних регіонів тільки підтверджують неспроможність існуючих підходів до управління у сфері соціально-економічних відносин та економічними процесами зокрема.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналізом тенденцій регіонального розвитку в останні роки займається багато вітчизняних науковців, серед публікацій, що заслуговують на увагу, варто відзначити роботи Ю. Вершигори [1], Л. Сімків [2], В. Лапшина та А. Смолякової [3], І. Ярошенка та І. Семигуліна [4], Н. Стоянець [5] та інших. Зокрема, Ю. Вершигора [1], досліджуючи нерівномірність розвитку областей України, акцентує увагу та робіть висновки, спираючись на динаміку основних капітальних та прямих іноземних інвестицій. Автор зазначає, що усунення диспропорцій можливе за умови розвитку стабільного фондового ринку в усіх регіонах без виключень.

Л. Сімків [2], аналізуючи диспропорції регіонального розвитку на основі 10 відібраних показників, зазначає, що головна проблема серед усіх визначених - це розвиток незалежної України шляхом реформ у сфері виробничих відносин у контексті роздержавлення, перерозподілу форм власності без урахування потреб у науково-технологічному оновленні. Іншими словами, автор підводить до висновку, що економіка нашої країни рушить шляхом екстенсивного розвитку у той час як інноваційно-розвинуті держави вже перетнули межу шостого технологічного укладу.

Також В. Лапшин та А. Смолякова [3] в межах свого дослідження проранжували області на базі модифікованих показників рівня розвитку території, сформованого за даними роздрібного товарообігу, обсягу реалізованої промислової продукції, кількості активних підприємств та капітальних інвестицій. За допомого таксономічного методу науковцями запропоновано формування кластерів на основі нелінійної структури зв'язків регіонів.

І. Ярошенко та І. Семигуліна [4] для вирішення проблем, щодо непропорційного розвитку регіонів протягом 2014-2015 рр. пропонують здійснювати зміни на рівні Конституції України, Бюджетного та Податкового Кодексів і шляхом внесення змін у цілий ряд законів, що регулюють різноманітні аспекти життєдіяльності регіонів нашої держави.

Досліджуючи теоретичні аспекти проблеми регіонального розвитку Н. Стоянець [5], пропонує методологію регулювання соціально- економічного розвитку регіонів на основі прогнозної схеми, що містить принципи прогнозу, а також прогноз стратегічних ресурсів та моніторинг бажаних результатів розвитку.

Огляд зазначених та інших публікацій свідчить, що більшість авторів приділяють достатньо уваги констатації фактів економічного розвитку окремих територій чи областей України, залишаючи поза увагою соціальні наслідки суспільно-політичної та економічної кризи останніх років: послаблення соціальної безпеки та посилення процесів соціальної ізольованості незахищених прошарків населення.

Мета роботи: аналіз соціальної складової у контексті соціально- економічного розвитку територій, визначення рівня соціальної безпеки та пошук нових інструментів забезпечення стабільної життєдіяльності регіонів нашої держави.

Викладення основного матеріалу дослідження

Суспільно- політична та економічна криза, що має місце у нашій країні протягом останніх чотирьох років, поки що не дає надії на успішне її завершення. У класичному трактуванні даного поняття «криза» означає переламний момент, який призводить до радикальної зміни ситуації в системі. Ці зміни можуть мати як позитивний так і негативний характер. Нажаль, у випадку України це явище проявило себе саме у другому варіанті розвитку подій і зараз всі без виключення області потерпають від великої кількості негативних наслідків, здійснюючи роботу по їх усуненню, замість ліквідації причин виникнення кризи. Більшість представників державних органів влади ігнорують той факт, що усунення наслідків не вирішує самої проблеми і негативні явища у соціально-економічному середовищі виникатимуть знову і знову.

Серед причин глибокої затяжної системної кризи та загальних тенденцій, притаманних всім областям України, експерти виділяють [6, с. 14]: збитковість підприємств, тінізацію економіки, демографічну кризу, трудову міграцію. Процеси економічного занепаду напряму негативно впливають на соціальне становище населення областей, зокрема на соціальну безпеку, яка передбачає наявність соціальних умов та соціальних благ, необхідних для забезпечення належної якості життя. Вітчизняні фахівці Національного інституту стратегічних досліджень виділяють п'ять складових соціальної безпеки [7, с. 25]: соціально- економічна, соціально-екологічна, безпека здоров'я, соціально-особиста та соціально-демографічна безпека. Основоположною складовою, безумовно є соціально-економічна безпека, яка кількісно характеризується часткою населення, що перебуває за межею бідності (табл. 1).

Таблиця 1

Частка населення із середньодушовими еквівалентними загальними доходами на місяць нижче фактичного прожиткового мінімуму*, %