Постановка проблеми. У сучасному світі виник величезний попит на нові організаційні формати: структури, центри, платформи, які виходять за межі відомих та звичних моделей. Мається на увазі не народження нових мистецтв, пов'язаних з технічними відкриттями і винаходами, таких як медіамистецтва, а трансформація культурних інститутів. Знову, як і на початку XX століття, вони створюють синтетичні форми та активно освоюють дотичні і маргінальні сфери.

Базисом для культури початку XXI століття стали руїни індустріального світу - занедбані фабричні будівлі, трамвайні депо, гаражі, склади, цехи. У них організовуються демократичні і міждисциплінарні площадки для творчості, комунікації, розваг, та підприєммництва.

Друге життя індустріальної спадщини одночасно стає і способом його збереження, що рятує спорожнілі будинки від руйнування і саморуйнування. Ці ділянки і корпуси не освоєні і недорогі для оренди і купівлі. При цьому вони часто розташовані недалеко від центру міста, мають розгалужену інфраструктуру, оскільки зазвичай виконували місто утворюючу функцію.

На цих територіях складаються творчі кластери - об'єднання незалежних компаній, пов'язаних спільною території і відносинами взаємної співпраці і конкуренції. Творчі кластери як синтетичне явище поєднують вільний творчий пошук художників, економічні інструменти успішних бізнес-моделей і ініціативи для вирішення соціальних завдань.

Але подібні кластери можуть виникати і в університетському просторі, як, наприклад, медіа - центр Lume в Фінляндіі. Творчі кластери не тільки розвивають власну діяльність, але і тісно взаємодіють один з одним. Так виникла європейська мережа культурних центрів Trans Europe Helles.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На початку 2000-х рр. набуває популярності концепція урбаністики. В 1995 р. виходить робота британського соціолога Чарльза Лендрі "Креативне місто" у співавторстві з Франко Бьянчіні, автором багатьох досліджень ролі міста у розвитку культури. Його ідеї знаходять своє подальше продовження в роботах "Мистецтво створення міста" (2006) [6], "Інтеркультурні міста" (2007), [7]. Джастін О'Коннор - британський соціолог в 2000-х випустив низку робіт, які торкнулися всіх основних елементів економіки культури: "Креативні індустрії: критична бібліографія" (2007), "Креативна економіка, креативні міста: Азіатсько-європейські перспективи" (2009), "Культурні індустрії і місто" (2009) та ін. Робота Р. Флоріди "Піднесення креативного класу: Як він трансформує роботу, відпочинок, суспільство і повсякдення життя" (2002) [4, 10] присвячена дослідженню креативного класу, як нової та специфічної верстви населення з власними потребами, вподобаннями та філософією. Подальше дослідження ролі креативного класу у розвитку міст знайшло своє відображення в роботах "Міста і творчий клас" (2005) та "Боротьба творчого класу: Нова глобальна конкуренція за талант" (2005), "Хто ваше місто?" (2008). Просторовим факторам розміщення культурних індустрій присвячені роботи вчених П. Томчака та К. Стаховіяка [14], а також П. Рампла, О. Слеша і Д. Каутского [12]. Питання є актуальним та потребує подальшого осмислення, оскільки інформаційно-культурне середовище розвивається досить динамічно, породжуючи нові бізнес-моделі способи організації праці.

Метою статті є аналіз ролі культурного кластеру в функціонуванні креативного міста, як середовища розвитку культурних та креативних індустрій.

Виклад основного матеріалу. Роль культури в міському контексті отримує все більше визнання у зв'язку з безперервним процесом урбанізації та зумовленим цим загостренням економічних, екологічних і соціальних проблем. Вперше значення культури, як економічного каталізатору життя в місті було визнано кілька десятиліть тому. Та знайшло своє відображення в концепції креативного міста Ч. Лендрі. Нещодавно це питання отримало новий імпульс для подальшого розвитку розширивши коло питань до переосмислення соціальних та культурних цінностей соціуму, перебудови структури міста з урахуванням економічних та культурних елементів його внутрішнього середовища.

Ми звертаємо увагу на місто, оскільки в умовах глобалізації та становлення економіки культури посилюється конкуренція саме серед міст світу за трудові ресурси, капітали та підприємства.

Економіка культури, як складова постіндустріальної економічної системи, спирається на три базові елементи:

Культурні та креативні індустрії - сектор господарської діяльності та сфера зайнятості;

Креативний клас - специфічні трудові ресурси та людський капітал, які є головним джерелом доданої вартості;

Креативне місто - оптимальне середовище існування креативного класу та функціонування креативного сектору. Значна увага приділяється інфраструктурі та іміджу культурних осередків. Розбудові соціальних мереж та творчих кластерів.

Культурні і креативні індустрії характеризуються специфічним організаційно-економічних механізмом функціонування. Основною його відмінною рисою є перевага проектного підходу до організації діяльності та залучення творчих працівників. Все це зумовлює появу нових типів зайнятості - проектної та фрі-пансингу (віддаленої). Подібні зміни організації робочого процесу потребують змін і в організації робочого простору та всієї інфраструктури міста. Таким чином виникають специфічні центри з робочими зонами - хаби, та специфічні бізнес-середовища - культурні кластери, які створюють передумови для кооперації та одночасної конкуренції креативних проектів (рис.1).

Джерело: розроблено автором.

Можемо виділити наступні функції, які культура виконує для міста:

1. Культурний об'єкт або культурний продукт можуть виступити в якості символу території;

2. Культурний центр може виступати в якості центру розвитку та розбудови міста;

3. Культурні події можуть забезпечити привабливість невеликих міст;

4. Сприяє підвищенню креативного потенціалу та посиленню культурної ідентичності.

Економічні ефекти від реалізації зазначених функції можуть бути якісними та кількісними. Першим і найочевиднішим результатом є посилення фінансових потоків та міграційних процесів, в результаті створення та популяризації культурно-мистецьких об'єктів або подій. І тут маються на увазі витрати місцевого населення та зовнішні туристичні потоки. Наступним результатом є зростання доходів в суміжних сферах та створення нових робочих місць. В цілому культурний об'єкт може стати причиною активізації економічного життя міста та забезпечити диверсифікацію місцевого економічного базису.

Соціальні ефекти також можуть мати місце. Підвищення загального рівня культури, створення нових робочих місць, посилення суспільної згуртованості та зростання громадянської гордості може призвести до скорочення злочинності. А разом із економічними ефектами зумовлюватиме загальне зростання добробуту населення (рис.2).

Створення культурних об'єктів має довгостроковий вплив та всю соціально-економічну систему міста, забезпечивши створення певного іміджу та набуття конкурентних переваг в боротьбі за інвестиції, людський капітал та привабливість для підприємців.

Залишається актуальною проблема пошуку оптимальної, динамічної, міждисциплінарної і системної моделі політики розвитку міста. В умовах зростання значення культурної диференціації на місцевих рівнях міська політика має забезпечувати досягнення економічних, культурних, екологічних, соціальних цілей громади. Така модель отримала назву "стійкого міста" в основі якого покладене міське планування та орієнтація на культуру та креативні індустрії. Під екологічними цілями розуміється покращення транспортної інфраструктури, підвищення енергоефективності, використання відкритих просторів, переробка та використання відходів та ін.

При аналізі економічної ролі культури не можна нехтувати соціальними ефектами. Культурні об'єкти та події, посилюючи суспільну згуртованість забезпечує створення нематеріальної мережі культурних зв'язків, які підтримують місцеву громаду.

Польські дослідники П. Томчак та К. Стахові - як запропонували модель класифікації факторів розміщення культурних та креативних індустрій. Вони виокремили наступні критерії: (1) корисність (цінність утилітарна чи культурна); (2) рівень комерціалізації; (3) характеристика вироблених товарів і послуг; (4) способи розташування творчих виробництв; (5) діапазон ринку. На їх основі було розроблено систему характеристик культурних та креативних індустрій [14]. Зазначені критерії були представлені у вигляді свої екстремальних значень: "діапазон ринків" - ілюструє перехід від орієнтації на локальні ринки до глобальних ринків збуту, "спосіб розташування" - перехід від високої концентрації та кластеризації до просторового розпорошення. Останнє притаманно тим, галузям, цінність товарів і послуг яких зумовлюється або історичним розташуванням, або існують відокремлено та не залежать безпосередньо від супутніх товарів та послуг, а навпаки, самі можуть виступати їх джерелом. Критерій "корисність" - ілюструє співвідношення утилітарної цінності та культурної цінності в продукті або послузі [2]. Кожній з культурних індустрій притаманний власний допустимий рівень кластеризації, співвідношення утилітарної та культурної цінностей, потенціал до комерціалізації, та діапазон ринку охоплення.

Два з п'яти аналізованих критеріїв (діапазон ринку та характер локації творчої діяльності) мають просторовий характер. Для культури характерна єдності локального та глобального. Обидві категорії розглядаються тут "реляційним способом як просторові величини відмінностей, соціальні міри, які розмежовують простір (.), а перехід від локального до глобального масштабу - це не перехід від однієї окремої арени до іншої, а процес створення мережі посилань, який дозволяє об'єктам рухатися між різними "місцями розміщення" [13]. Таким чином фактор простору в контексті розміщення виробництва відіграє важливу роль в політиці розвитку міста.

Важливе питання механізму та масштабів поширення культурних товарів та послуг. Виявляється функціональна суперечність. Вони не можуть бути адресовані лише місцевим мешканцям, проте досить часто прив'язані до конкретної локації, навколо якої може бути сформована відповідна інфраструктура, перетворюючи пам'ятку архітектури на центр кластеризації.

За умов міського планування та забезпечення передумов формування креативних кластерів просторові чинники мають бути враховані, оскільки розбудова транспортної інфраструктури, логістика відіграють дуже важливу роль при промоції культурних об'єктів.

Характерні риси функціонування креативних кластерів:

Мобільність ресурсів: у кластері інновацій власне рух руху пронизує все навколишнє середовище.

Вирівнювання інтересів, стимулів та цілей: підприємства та особи, що входять до складу інноваційної групи, користуються спільними мережевими цінностями, діловими практиками та культурою. Відбувається кооперація при збереженні конкуренції. Незважаючи на те, що новатори конкурують один з одним, вони разом беруть участь у проектах, спрямованих на впровадження нових рішень. Подібним чином, венчурні капіталісти поділяють потік операцій та здійснюють спільне інвестування. Елементи спільної власності, порушують традиційні бар'єри між власниками та працівниками, а також узгоджують інтереси засновників, менеджерів, працівників, консультантів та інвесторів з успіхом підприємства.

Глобальні зв'язки та майно: взаємовідносини між людьми та фірмами в рамках культурних кластів поширюються на відносини з іншими кластерами. Професіонали та керівники з інших країн часто допомагають своїм фірмам отримати доступ до ресурсів та ринків у країнах свого походження. Подібні міжнародні зв'язки дозволяють отримати доступу до активів та співпраці. Вони виходять за рамки релігійних, етнічних, територіальних та національних кордонів і дають стартапам глобальну перевагу. Глобальна мережа кластерів інновацій визначає три типи міжнародних зв'язків: слабкі, міцні о та ковалентні. Слабкі зв'язки є випадковими зв'язками для обміну інформацією або взаємодії з бізнесом. Вони поточні і часто є каналом для відбору персоналу (витік інтелекту з території) та особистої мобільності. Довгострокові звязки - це чітко визначені зобов'язання щодо ведення спільного бізнесу. Контракти або трудові відносини, які дозволяють мобілізувати активи та людей з низькими транзакційними витратами. Ковалентні зв'язки виникають, коли географічно віддалені суб'єкти постійно і виконують важливі функції в різних місцях. Коли зв'язки між двома кластерами перетворюються на безліч постійних взаємозалежних зв'язків, які змушують об'єкти в кластері працювати скоординовано, ці сильно зв'язані кластери можна вважати Супер-кпастером, де розвиток кожної підсистеми певною мірою зумовлений процесами, що відбуваються в іншому кластері.

Висновки