Передумови диверсифікації сільської економіки для комплексного соціально-економічного розвитку сільських територій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Передумови диверсифікації сільської економіки для комплексного соціально-економічного розвитку сільських територій

ВАЖИНСЬКИЙ Ф.А.

У статті окреслено причини істотного зменшення чисельності сільського населення в Україні. Визначено, що дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили на селі поглиблюється через низькі якісні характеристики вільних робочих місць, зокрема: низький рівень заробітної плати, не-своєчасність її виплати, транспортну недоступність тощо. Наведені негативні сторони економічної діяльності неформального сектору сільськогосподарського виробництва. Визначені основні при-чини бідності в сільській місцевості. сільський попит пропозиція економічний

Ключові слова: аграрний сектор економіки, сільські території, зайнятість, доходи, попит і про-позиція, сільський ринок праці, робоча сила, заробітна плата, демографічна криза.

Постановка проблеми. Організаційні транс-формації в країні порушили стабільний уклад життя сільського населення. В сучасних умовах розвитку аграрної сфери України дрібнотоварні господарства населення займають важливе міс-це в системі вітчизняного сільського господар-ства і мають можливість розширювати напрями своєї діяльності. Узагальнення процесів, що від-буваються в сільськогосподарському виробни-цтві, а також на сільських територіях у цілому, дає можливість стверджувати, що для диверсифіка-ції сільської економіки існують необхідні умови, а також вагомі причини, головною з яких є низь-кий рівень зайнятості та матеріального добробу-ту сільських жителів.

Аналіз останніх досліджень та публіка-цій. Різноманітні аспекти вирішення проблем та визначення стратегічних напрямів соціаль-но-економічного розвитку сільських територій висвітлено в наукових працях вітчизняних уче-них: В.Я. Амбросова, О.М. Бородіної, В.І. Власо-ва, В.С. Дієсперова, О.І. Кочерги, М.Ф. Кропив-ки, В.І. Куценко, М.К. Орлатого, П.Т. Саблука та інших. Вони досліджують певні аспекти соціаль-но-економічного розвитку села й підтверджують важливу роль диверсифікації сільської економі-ки у підвищенні рівня життя сільського населен-ня. Однак, незважаючи на 'їхні значні теоретич-ні та практичні напрацювання щодо необхідності диверсифікації сільської економіки, вони потре-бують подальших досліджень.

Мета статті - визначити передумови дивер-сифікації сільської економіки для комплексного соціально-економічного розвитку сільських те-риторій.

Виклад основного матеріалу. Для забезпе-чення сталого розвитку аграрної сфери та сіль-ських територій важливою є оцінка можливостей забезпечення зайнятості селян, що суттєво зу-мовлюють осілість на сільських територіях, напо-внення місцевих бюджетів за рахунок відрахувань від 'їхніх доходів і податків підприємств, які тут роз-міщені, що, зрештою, значною мірою визначає соціально-економічний розвиток цих територій.

Істотне зменшення чисельності сільського на-селення (один із індикаторів соціально-еконо-мічного занепаду села) зумовлено як причинами довготривалого характеру, так і прорахунками у період ринкових трансформацій аграрного сек-тору. Основним чинником знелюднення сільської місцевості та згортання її поселенської мережі є природне скорочення населення. За демографіч-ним прогнозом Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, в Україні до 2050 р. тривати-ме скорочення чисельності сільських жителів, зу-мовлене переважно депопуляцією. Слід констату-вати, що село старіє. Так, при середній в усіх селах частці осіб віком 60 років і старше 26,6% у посе-леннях людністю до 100 осіб ця частка перевищує 42%, що за міжнародними мірками свідчить про дуже високий рівень демографічної старості [10].

За істотного звуження сфери працевлашту-вання в селі основним місцем прикладання пра-ці сільського населення залишається сільське господарство. Проте й тут спостерігається ско-рочення зайнятості через згортання трудоміст-ких галузей - тваринництва, льонарства, хме-лярства тощо. За період економічних і соціальних потрясінь для населення формувалися дуже за-нижені мотиви зайнятості, йшлося лише про за-доволення найнеобхідніших людських потреб - продовольче забезпечення, матеріальна не-обхідність. Однак, нині немає підстав вести мо-ву про продуктивність сільської зайнятості, при-стойний рівень доходів від неї.

Ситуація із зайнятістю та можливостями пра-цевлаштування на селі розглядається як ката-строфічна, селянам дуже складно знайти робо-ту за місцем проживання. Значне перевищення пропозиції робочої сили над попитом спосте-рігалось у робітників найпростіших професій у сільському господарстві та подібних галузях, у кваліфікованих робітників сільського та лісово-го господарств, риборозведення та рибальства. Дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили на селі поглиблюється через низькі якіс-ні характеристики вільних робочих місць, зокре-ма, низький рівень заробітної плати, несвоєчас-ність її виплати, транспортну недоступність тощо. Наслідками масової незайнятості сільського на-селення є бідність, апатія, зневіра, напруженість відносин у сім'ях і сільських громадах, поширення криміногенних явищ у сільській місцевості.

Слід наголосити, що сільське господарство є важ-ливою, але не єдиною сферою працевлаштуван-ня мешканців села. Як свідчить закордонний досвід, дедалі більше селяни відчувають потяг до розши-рення своєї діяльності у несільськогосподарській сфері. Особливо це стосується туризму в сільській місцевості [9], торгівлі, пасажирських перевезень, переробки, реалізації, зберігання сільськогосподар-ської продукції тощо. Проте цей процес у сільській місцевості в Україні відбувається повільно, практич-но без будь-якої державної підтримки.

Одним із чинників вагомого впливу на стан сільськогосподарського ринку праці є сезон-ний характер діяльності більшості підприємств, що зумовлює зайнятість працівників у весняно- літній сезон та вивільнення 'їх у зимовий період. Зазвичай на початку та наприкінці року збіль-шуються обсяги реєстрації мешканців сільської місцевості у державній службі зайнятості.

Невтішними на селі є перспективи організації або успадкування фермерського господарства. Надто складні умови функціонування більшості цих господарств стримують розвиток фермер-ського укладу.

Також слід зазначити, що сільськогосподар-ське виробництво є основним видом економіч-ної діяльності неформального сектору еконо-міки. Для зайнятості в неформальному секторі сільськогосподарського виробництва характер-но наступне: вона не реєструється, не врахову-ється офіційною статистикою в повному обсязі й не підтримується державою; основна маса сіль-ських жителів, зайнятих у цьому секторі, має не-значний капітал, низький рівень продуктивності та доходів; більшість сільськогосподарських ви-робників надто обмежені у виході на організовані ринки, доступі до кредитів.

Нарешті, неформальна діяльність не охоплена соціальним захистом, на неї не поширюються по-ложення трудового законодавства і норми охорони праці. Розвиток неформальної зайнятості, особли-во в сільськогосподарському виробництві, у на-шій країні сприяв входженню населення до скла-ду робочої сили, як альтернатива безробіттю та економічній неактивності, став одним із головних способів економічного виживання для найбільш незахищених верст сільського населення, непідго- товлених до ринкових відносин (пенсіонери, родини з дітьми, молодь, що вступає на ринок праці, і т.д.), а держава, що випробує сильний тиск на бюджет, одержала можливість заощаджувати на допомо-зі по безробіттю. Водночас неформальний сектор створює ряд соціально-економічних проблем. Не-гативними його сторонами є відсутність соціальних гарантій, контролю за умовами праці, якістю виро-блених товарів і наданих послуг. Неформальна ді-яльність, здійснювана безпосередньо на робочому місці, знижує керованість штатом співробітників, негативно позначається на основному виробни-цтві. Державний бюджет і соціальні фонди втра-чають значну частину коштів унаслідок того, що в неформальному секторі доходи не підлягають опо-датковуванню у зв'язку з 'їх прихованістю. Може-мо відзначити, що обліковування великого обсягу зайнятості в господарствах населення фактично є приховуванням безробіття. Наявність особистого селянського господарства часто є причиною від-мови у реєстрації селян безробітними.

З трудовими цілями щорічно виїздять за кордон приблизно 1,5-2 млн громадян України, з яких переважна частина сільські жителі. До трудо-вої міграції більшою мірою залучаються одружені чоловіки і заміжні жінки. Зароблені за кордоном гроші вони, як правило, пересилають родинам і, відповідно, допомагають їм виживати чи навіть поліпшувати добробут, тривала відсутність тру-дових мігрантів у сім'ях призводить до негатив-них соціальних наслідків: бездоглядності дітей, розлучень подружжів, занепаду моралі тощо.

Низький рівень диверсифікації сільської діяль-ності не розв'язує проблему масштабного без-робіття на селі. Це зумовлено як недоступністю ресурсів, недосконалою інфраструктурою, труд-нощами з доступом до ринків, кредитів, інформа-ції, складністю юридичного оформлення бізнесу, так і деградацією людського капіталу, який не став основним чинником інноваційності економіки.

Особисті селянські господарства є основою до-ходу населення в сільській місцевості, однією з найважливіших сфер зайнятості сільських жите-лів, найбільш масовою та гнучкою формою гос-подарювання, пристосованою до складних еконо-мічних умов. В Україні й досі існує чітка залежність показників бідності від типу населеного пункту та місцевості розміщення домогосподарства. Населення, яке проживає у містах, має значно менший рівень бідності, порівняно з бідністю в сільській місцевості. Однією з визначальних характеристик бідності в Україні є місцезнаходження, адже всі показники бідності підвищуються зі зменшенням розміру населеного пункту.

У Національній Доповіді про людський розвиток висвітлено відносно нову для України концепцію соціального відторгнення, що можна визначити як процес, за якого окремі групи населення або окремі люди не мають можливості повною мірою брати участь у суспільному житті внаслідок своєї бідності, відсутності базових знань і можливос-тей, або в результаті дискримінації. Це відмежо-вує 'їх від працевлаштування, отримання доходів і можливості навчання, а також від соціальних і суспільних інститутів та заходів. Вони мають об-межений доступ до влади та прийняття рішень органами влади і тому часто не можуть взяти участь у процесах розроблення та прийняття рі-шень, що впливають на 'їх повсякденне життя [8].

Відторгнення селян із багатьох сфер суспільно-го життя пов'язано не тільки з неможливістю за-довольнити 'їхні потреби в освіті чи працевлашту-ванні через відсутність розвиненої інфраструктури на селі, а й з нестачею коштів і часу. Низькі дохо-ди, основним джерелом яких є надходження від особистого господарства та самозаготівель, ста-ють на перешкоді навіть поїздкам до найближчого міста, де більш розвинена інфраструктура. Відсут-ність на селі можливостей гідної праці, культурно-го життя, медичної допомоги, отримання побуто-вих послуг - все це разом викликає у сільських жителів відчуття соціальної ізольованості, безви-хідності та відторгнення від суспільного життя са-ме внаслідок місця свого проживання.

Висновки

Рівень життя сільського населення залишається низьким як порівняно з міським, так і з населен-ням інших країн. Основними причинами є: обме-женість сільського ринку праці, відсутність інсти- туційної підтримки малого і середнього бізнесу, низька оплата та важкі умови праці, певні диспро-порції в заробітній платі тощо. Лише сільськогос-подарське виробництво та сільськогосподарська зайнятість не в змозі забезпечити належний рі-вень доходів як основи для створення якісних умов життя селян, тому існує об'єктивна необхідність диверсифікації сільської економіки. Перспектив-ним напрямком диверсифікації сільської еконо-міки може бути туризм в аграрній сфері, у якому людські, матеріальні, земельні ресурси фермер-ських чи особистих селянських господарств, ви-роблена в них продукція використовуються для надання послуг із розміщення, харчування й інших форм обслуговування туристів і відпочиваючих.

Список використаних джерел

1. Важинський Ф.А. Антикризове фінансове управ-ління як економічна система / Ф.А. Важинський, А.В. Колодійчук // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук-техн. пр. - Львів: РВВ НЛТУ України, 2010. - Вип. 20.3. - С. 127-132.

2. Важинський Ф.А. Диверсифікація та кооперація розвитку сільських територій регіону / Ф.А. Важин-ський, А.В. Колодійчук, О.С. Молнар // Науковий ві-сник Ужгородського університету : зб. наук. пр. - Сер.: Економіка. - 2011. - Вип. 33, ч. 3. - С. 125-129.

3. Важинський Ф.А. Механізм регулювання інвести-ційної діяльності в регіоні / Ф.А. Важинський, А.В. Ко-лодійчук // Науковий вісник НЛТУ України : зб. на- ук-техн. праць. - Львів: РВВ НЛТУ України. - 201 0.

- Вип. 20.7. - С. 138-143.

4. Г аврилко П.П. Фактори інноваційного розвитку про-мисловості / П.П. Гаврилко, А.В. Колодійчук, В.М. Чер- торижський // Науковий вісник НЛТУ України: зб. на- ук-техн. праць. - 2011. - Вип. 21.11. - С. 201 -205.

5. Гоголь Г.П. Сутність збутової діяльності машино-будівних підприємств / Г.П. Гоголь, А.В. Колодійчук, А.Ю. Яремко // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук-техн. праць. - 2010. - Вип. 20.7. - С. 148-1 53.

6. Колодійчук А.В. Особливості функціонування ма-шинобудівних підприємств на сучасному етапі роз-витку економіки України / А.В. Колодійчук, В.М. Піс-ний // Зб. наук-техн. праць НЛТУ України. - 2009.

- Вип.19.13. - С. 172-178.

7. Долішній І.М. Мотивація персоналу як об'єкт управління на підприємстві / І.М. Долішній, А.В. Коло-дійчук // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.5. - С. 211-216.

8. Національна Доповідь про людський розвиток «Україна: на шляху до соціального залучення» / за ред. Е.М. Лібанової. - К.: Програми розвитку ООН в Україні, 2011. - 124 с.

9. Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 201 5 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 9 верес-ня 2007 р. № 11 58 // Офіційний вісник України. - 2007. -№ 73. - С. 7.

10. Соціально-економічне становище сільських на-селених пунктів України: стат. зб. - К.: Держкомстат України, 2016. - 278 с.

References

1. Vazhynskyy, F.A., & Kolodiychuk, A. V. (2010). Antykryzove finansove upravlinnya yak ekonomichna systema [Anticrisis Financial Management as an Economic System]. In Naukovyy visnyk NLTU Ukrayiny [Scientific Bulletin of National Forestry University of Ukraine]: Vol. 20.3 (pp. 127-132). [in Ukrainian].

2. Vazhynskyy, F. A., Kolodiychuk, A. V., & Molnar, O. S. (2011). Dyversyfikatsiya ta kooperatsiya rozvytku sil's'kykh terytoriy rehionu [Diversification and co-operation of the development of rural areas of the region]. In Naukovyy visnyk Uzhhorods'koho universytetu. Seriya: Ekonomika [Scientific Bulletin of Uzhhorod University. Series: Economics]: Vol. 33.3 (pp. 125-129). [in Ukrainian].

3. Vazhynskyy, F. A., & Kolodiychuk, A. V. (2010). Mekhanizm rehulyuvannya investytsiynoyi diyal'nosti v rehioni [Mechanism for regulation of investment activity in the region]. In Naukovyy visnyk NLTU Ukrayiny [Scientific Bulletin of National Forestry University of Ukraine]: Vol. 20.7 (pp. 138-143). [in Ukrainian].

4. Havrylko, P. P., Kolodiychuk A.V., & Chertoryzhskyy V.M. (2011). Faktory innovatsiynoho rozvytku promyslovosti [Factors of innovation development of industry]. In Naukovyy visnyk NLTU Ukrayiny [Scientific Bulletin of National Forestry University of Ukraine]: Vol. 21.11 (pp. 201-205). [in Ukrainian].

5. Hohol, H. P., Kolodiychuk, A. V., & Yaremko, A. Yu. (2010). Sutnist' zbutovoyi diyal'nosti mashynobudivnykh pidpryyemstv [The essence of the sales activities of machine-building enterprises]. In Naukovyy visnyk NLTU Ukrayiny [Scientific Bulletin of National Forestry University of Ukraine]: Vol. 20.7 (pp. 148-153). [in Ukrainian].

6. Kolodiychuk, A. V., & Pisnyy, V. M. (2009). Osoblyvosti funktsionuvannya mashynobudivnykh pidpryyemstv na suchasnomu etapi rozvytku ekonomiky Ukrayiny [Features of functioning of machine-building enterprises at the current stage of development of the economy of Ukraine]. In Naukovyy visnyk NLTU Ukrayiny [Scientific Bulletin of National Forestry University of Ukraine]: Vol. 19.13 (pp. 172-178). [in Ukrainian].

7. Dolishniy, I. M., & Kolodiychuk, A. V. (201 0). Motyvatsiya personalu yak ob»yekt upravlinnya na pidpryyemstvi [Motivation of the personnel as an object of management in the enterprise]. In Naukovyy visnyk NLTU

Ukrayiny [Scientific Bulletin of National Forestry University of Ukraine]: Vol. 20.5 (pp. 211-216). [in Ukrainian].

8. Libanova, E. M. (Ed.) (2011). Natsional'na dopovid' pro lyuds'kyy rozvytok «Ukrayina: na shlyakhu do sotsial'noho zaluchennya» [National Report on Human Development «Ukraine: On the Road to Social Inclusion»]. Kyiv: NAS of Ukraine. [in Ukrainian].

9. Cabinet of Ministers of Ukraine (2007). Pro zatverdzhennya Derzhavnoyi tsil'ovoyi prohramy rozvytku ukrayins'koho sela na period do 201 5 roku [On Approval of the State Target Program for the Development of the Ukrainian Village for the Period until 201 5]. Resolution on 2007, September 19, 11 58. In Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny [Official Bulletin of Ukraine]: Vol. 73 (pp. 7. 9). [in Ukrainian].

10. State Statistics Service of Ukraine (2016). Sotsial'no-ekonomichne stanovyshche sil's'kykh naselenykh punktiv Ukrayiny [Socioeconomic situation of rural settlements of Ukraine]. Kyiv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru