Структурні трансформації ВВП України: аналіз та перспективи

Джерело: складено автором на основі даних Державної служби статистики України [1]

В період з 2000 р. до 2016 р. відбулися суттєві структурні зрушення і у складі валової доданої вартості. Якщо в 2000 р. пропорція між товарним виробництвом і наданням послуг в структурі ВДВ виглядала так: 53% проти 46% (табл.1), то в 2016 р. сталося принципове зміщення акценту на користь галузей, які надають послуги. їхня частка зросла на 28,3% і становила в 2016 р. 59% валової доданої вартості. Хоча ця пропорція ще відрізняється від країн ЄС, проте, напрямок концентрації виробництва і доданої вартості в сфері послуг (торгівлі, інформації та телекомунікацій, фінансової й страхової діяльності, освіти, охорони здоров'я тощо) відповідає загальноєвропейським тенденціям і вказує на активне формування сервісної економіки і розбудову основ постіндустріального суспільства.

Частка валової доданої вартості в структурі випуску по групі галузей, які надають послуги вдвічі більша порівняно з галузями матеріального виробництва, проте виявлені структурні зрушення не вплинули на загальну пропорцію «валова додана вартість проміжне споживання». Питома вага доданої вартості у випуску в економіці України залишалася протягом всього досліджуваного періоду майже без змін в середньому на рівні 40%, з незначними піковими з значеннями 38% в 2000 р. і 42% в 2013 р.

Незважаючи на загальну законсервованість ситуації за цим показником, деякі види діяльності розвивалися в напрямку зростання питомої ваги валової доданої вартості в структурі випуску. Так, в добувній промисловості частка валової доданої вартості зросла в 1,6 рази з 33% в 2000 р. до 52% в 2016 р. Незначні позитивні зрушення відбувалися і в фінансовій та страховій діяльності. Суттєве зменшення даного показника спостерігалося в постачанні електроенергії, газу, пари з 39% до 30%, будівництві з 34% до 20%, транспорті, складському господарстві, поштовій та кур'єрській діяльності з 58% до 46%, водопостачанні, каналізації, поводженні з відходами з 35% до 28%.

Провідні галузі української економіки переробна промисловість і сільське господарство демонстрували стійку законсервовану позицію 41-44% та 20%, відповідно. Питома вага валової доданої вартості в торгівлі, незважаючи на певні коливання (від 49 до 57%), не продемонструвала чіткої тенденції.

Варто звернути увагу на результати дослідження частки доданої вартості в структурі випуску окремих галузей. Щодо високої частки доданої вартості в галузях, які надають послуги, розбіжностей в наукових думках не існує, проте, відносно велика частка доданої вартості в сільському господарстві (від 41 до 44%) і добувній промисловості (від 32% до 58%) є незвичною для традиційного сприйняття. Переробна ж промисловість генерує лише 20% ВДВ від випуску.

Нерівнозначним є внесок окремих галузей в процес створення валової доданої вартості. Драйверами української економіки залишаються переробна промисловість, оптова і роздріб на торгівля та сільське господарство. В 2016 р. 43,9% валової доданої вартості було створено саме в цих галузях. Проте, протягом досліджуваного періоду відбулася зміна лідера. Традиційна для України ситуація, коли найбільша частка доданої вартості припадала на переробну промисловість, була змінена в 2010 р. на користь оптової і роздрібної торгівлі.

Промисловість України почала різко скорочуватися з 2012 р., зменшившись на чверть порівняно з докризовим 2008 р. Катастрофічно зменшилася валова додана вартість, створена у переробній промисловості. Це скорочення, викликане світовою фінансовою кризою, почалося ще у 2008 р. (-5%) і набуло катастрофічних наслідків у 2009 р. (-22%). Певне відновлення економіки протягом 2010-2011 рр. не змогло перекрити це падіння, а з 2012 р. воно знову продовжилося. Результатом стало зменшення ВДВ, генерованої переробною промисловістю, на 34% з 20,4% в 2000 р. до 12,7% в 2013 р. Останні три роки ситуація трохи вирівнялася, проте позиція лідерства не відновилася і в 2016 р. ВДВ переробної промисловості становила 14,4%, що на 29,4% менше порівняно з 2000 р. Зовсім інший характер мали зміни частки ВДВ, генерованої сільським господарством. Незважаючи на відсутність чіткої тенденції в динаміці обсягу продукції сільського господарства, мисливства і лісового господарства (спостерігалися коливання обсягів виробництва), внесок цієї галузі в процес створення ВВП мав виражену спадаючу тенденцію в період до кризи 2008 р з 16,3% в 2000 р. до 7,1% в 2007 р. знизилась частка доданої вартості, створеної в сільському господарстві, в загальному обсязі ВДВ України. Потім напрямок розвитку змінився на протилежний і, як результат, в 2016 р. маємо частку ВДВ по цій галузі в розмірі 13,8%, що лише на 0,6 в.п. менше за частку переробної промисловості, в той час, як в докризовому 2007 р. ці показники відрізнялися майже втричі.

Частка ВДВ, створеної в торгівлі, зросла протягом досліджуваного періоду в 1,6 рази з 9,9% в 2000 р. до 15,7% в 2016 р. З 2010 р. ці галузь є лідером в процесі створення ВДВ. Четверте місце в структурі ВДВ посідає транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність 7,7% за результатами 2016 р, зменшившись з 10,5% в 2000 р. (на 26,7%). 6,5% ВДВ припадає на добувну промисловість, яка продемонструвала суттєве зростання (+32,7%) з 4,9% в 2000 р. і посіла п'яту сходинку. Катастрофічного спаду в Україні зазнала додана вартість будівництва, скоротившись на 45,2% з 4,2 % в 2000 р. до 2.3% в 2016 р. Сьогодні в будівництві створюється значно менше доданої вартості, ніж в освіті та Інформація та телекомунікації, частка яких в 2016 р становила 4,4%.

Фінансова криза призвела до різкого скорочення фінансової та страхової діяльності, котра з рівня, який перевищував країни ЄС у 2009 р. (6,2% проти 5,7%) зменшилася до 3,2% Привертає увагу такий вид діяльності, як операції з нерухомим майном, які за величиною ВДВ (7,2%) в 2016 р. майже наблизилися до транспортної галузі.

Порівняння галузевої структури виробництва валової доданої вартості в України та країнах ЄС28 дозволяє зробити наступні висновки:

- питома вага сільського господарства у ВДВ України (13,8%) набагато перевищує середні значення країн ЄС-28 (1,6%);

- внесок переробної промисловості України, яка перед кризою перебувала на середньому для країн Європи рівні, зазнав скорочення і за рівнем у 2016 р. (14,4%) поступається усім європейським країнам;

- частка будівництва у ВДВ України (2,3%) майже удвічі нижча за ЄС-28 (5,4%);

- наблизився до країн ЄС (4,7%) внесок інформаційної діяльності України (4,5%). Важливою складовою дослідження трансформаційних процесів є аналіз валового внутрішнього продукту за категоріями доходу. Зміни у пропорціях доходів галузей економіки характеризуються часткою оплати праці, податків, за винятком субсидій на виробництво, а також валового прибутку у складі валової доданої вартості. В 2016 р. найбільшу часту ВВП, а саме 47,9%, становив валовий прибуток. Питома вага оплати праці найманих працівників майже на 11,3 в.п. була меншою 36,6%, решта 15,5% припадала на податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт. Слід зазначити тенденцію до зростання частки оплати праці найманих працівників до 2012р.з 40,0% в 2001 р. до 50,2% в 2012 р. Наслідком останньої криз є стрімке падіння цього показника до нижчого за весь період значення 36,6% в 2016р.

Зміна частки оплати праці відбулася синхронно зі змінами частки як валового прибутку, так і податків. Протягом досліджуваного періоду найменша питома вага податків 9,9% спостерігалася в 2004 р, в 201 5-2016 рр. вона була максимальною за весь період. Пікового значення досягла в 2016 р. і частка валового прибутку 47,9%.

Цікавою є динаміка співвідношення між валовим прибутком і оплатою праці найманих працівників. Якщо на початку періоду дослідження в структурі ВВП переважали доходи бізнесу (в 1,13 разів) з подальшим впевненим зменшенням цього показника до 0,75 в 2013 р., то в останні два роки було відновлено значення початку періоду і, навіть, перевищено 1,31 в 2016 р.

Найбільше зростання частки оплати праці у ВВП (табл.2) спостерігалося у електроенергетиці (у 2,6 рази), водопостачанні та обробленні відходів (у 1,87 рази), а скорочення цього показника відбувалося у добувній промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, фінансовій і страховій діяльності.

Як і слід очікувати, зміна частки іншої суттєвої складової ВДВ валового прибутку мала протилежну тенденцію. Як видно з наведених даних табл.2, найвищі значення цей показник має у сільському господарстві (84,8%) та операціях з нерухомим майном (86,4%), що обумовлено істотною часткою змішаного доходу, виробленого в цих галузях сектором домашніх господарств.

Серед інших галузей лідируючі позиції займають добувна промисловість (64,4%) та торгівля (61,5%), де частка валового прибутку перевищує половину доданої вартості. Тенденцію до зростання цього показника у розглянутий період мали добувна промисловість (1,5 рази) і торгівля (1,6 рази), а до скорочення енергетика і водопостачання, транспорт та освіта.

Інші податки, за винятком субсидій, пов'язані з виробництвом, загалом становлять невелику частку валової доданої вартості (12,9% в 2001 р. та 15,5% і 2016 р.). Варто відзначити високий рівень субсидіювання добувної промисловості і електроенергетики.

Українська економіка, маючи найменшу серед європейських країн питому вагу заробітної плати у ВВП, разом з тим дає найвищий показник питомої ваги кінцевого споживання та найнижчий показник валових накопичень. Це означає, що отримані бізнесом та державою доходи теж значною мірою йдуть на кінцеве споживання.

Тобто, маючи при первинному формуванні доходів сприятливі умови для інвестування та збільшення темпів економічного зростання, Україна після перерозподілу має такі показники інвестиційною діяльності, які є недостатніми для досягнення бажаного економічного зростання.

Пропорції використання ВВП характеризуються тим, що витрати на кінцеве споживання домашніх господарств становлять основну частину ВВП, починаючи з 2005 р., їхня питома вага невпинно збільшувалася, досягнувши пікового значення в 2014 р. 90%. В 2015-2016 рр. почалося падіння частки до 84% в 2016 р..

Слід акцентувати увагу і на зміні спрямованості зовнішньоекономічної діяльності. Якщо до 2006 р. обсягу експорту переважали обсяги імпорту, то в 2006 р. ситуація змінилась на протилежну з появою від'ємного сальдо, яке у 2013 р. досягло 8% ВВП. В 2014-2016 рр. ситуація дещо стабілізувалася, проте позитивне сальдо не відновлено.

Висновки

У результаті проведеного дослідження розвитку економіки України в 2000-2016 рр. виявлено:

1. Україна з часів здобуття незалежності не змогла досягти суттєвих результатів економічного розвитку. В світових рейтингах 2017 р. за рівнем ВВП Україна посіла 61 місце з 217 країн ($. 98629 млн.), а за рівнем ВВП на душу населення 133 місце з 187 країн ($ 2205,67 тис.).

2. Після розпаду Радянського Союзу національна економіка зазнала найглибшого падіння серед країн СНД в 2000 р. реальний ВВП становив 43,2% до рівня 1990 р. Сьогодні ми залишаємося єдиною країною, де дореформений обсяг ВВП не відновлений і в 2016 р. становив 59,4% до рівня 1990 р.

3. Прийнятні для розвинутих економік сучасні темпи економічного зростання недостатні для України, оскільки дуже низькою у нас є база відліку.

4. Глибокі провали (падіння) в кризових періодах свідчать про відсутність послідовної державної антикризової політики. Кризові хвилі не спонукали різноманітні українські Уряди до необхідних структурних зрушень у вітчизняній економіці. Не було вироблено належних механізмів недопущення та протидії загрозам наступних кризових шоків

5. Економіка України є високовитратною та матеріаломісткою. Частка валової доданої вартості у випуску залишається протягом всього досліджуваного періоду майже без змін в середньому на рівні 40%. що свідчить про відсутність чітко окресленої тенденції до структурних зрушень в напрямку зростання частки галузей з більшою доданою вартістю.

6. Незважаючи на загальну «законсервованість» ситуації за часткою проміжного споживання в цілому по економіці, деякі види діяльності розвивалися в напрямку зростання питомої ваги валової доданої вартості в структурі випуску. Так, в добувній промисловості частка валової доданої вартості зросла в 1,6 рази з 33% в 2000 р. до 52% в 2016 р. Незначні позитивні зрушення відбувалися і в фінансовій та страховій діяльності.

7. Протягом 2000-2016 рр. прослідковувалася чітка тенденція до переструктурування випуску в напрямку зростання частки галузей, котрі надають послуги. Досліджуваний період характеризувався істотним скороченням виробництва товарів у загальному обсязі виробництва їхній внесок скоротився на 23% (16 в.п.), а саме з 69% в 2000 р. до 53% в 2016.

8. Відбулися суттєві структурні зрушення у складі валової доданої вартості. Якщо в 2000 р. пропорція між товарним виробництвом і наданням послуг виглядала так: 53% проти 46%, то в 2016 р. відбулося принципове зміщення на користь галузей, які надають послуги. Їхня частка зросла на 28,3% і становила в 2016 р. 59% валової доданої вартості;

9. Драйверами української економіки залишаються переробна промисловість, оптова та роздрібна торгівля та сільське господарство. В 2016 р. 43,9% валової доданої вартості було створено саме в цих галузях. Проте, протягом досліджуваного періоду відбулася зміна лідера. Традиційна для України ситуація, коли найбільша частка доданої вартості припадала на переробну промисловість, була змінена в 2010 р. на користь оптової та роздрібної торгівлі.

10. Питома вага сільського господарства у ВДВ України (13,8%) набагато перевищує середні значення країн ЄС-28 (1,6%);

11. Тенденція до зростання частки оплати праці найманих працівників до 2012 з 40,0% в 2001 р. до 50,2% в 2012 р. змінилася на протилежну. Наслідком останньої кризи є стрімке падіння цього показника до нижчого за весь період значення 36,6% в 2016р.

12. В 2016 р. найбільшу часту ВВП, а саме 47,9%, становив на валовий прибуток. Питома вага оплати праці найманих працівників майже на 11,3 в.п. була меншою 36,6%, решта 15,5% податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт.

13. Пропорції використання ВВП характеризуються тим, що витрати на кінцеве споживання домашніх господарств становили основну частину ВВП і, починаючи з 2005 р., їхня питома вага невпинно збільшувалася, досягнувши пікового значення в 2014 р. 90%. В 2015-2016 рр. почалося падіння частки до 84% в 2016 р.

14. Відбулася зміна спрямованості зовнішньо-економічної діяльності. Якщо до 2006 р. обсягу експорту переважали обсяги імпорту, то в 2006 з ситуація змінилась на протилежну з появою від'ємного сальдо, яке у 2013 р. досягло 8% ВВП. В 2014-2016 рр. ситуація дещо стабілізувалася, проте позитивне сальдо не відновлено.

15. Критично важливим для України є визначення вектору економічного розвитку і розроблення науково-обґрунтованої структурної політики, яка має забезпечити сприятливі умови для економічного прориву.

Список використаних джерел

4. 3а даними ЄЕК ООН: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://w3.unece.org/pxweb/?lang=14

5. Офіційний сайт World economic forum // Режим доступу:https://www.weforum.org/events/world- economic-forum-annual-meeting-2018

References