Размещено на http://allbest.ru

УДК 330.322.3:334.716

Інноваційна діяльність як важлива складова конкурентної стратегії машинобудівних підприємств

Максименко Я. А., к.е.н.

Гусаковська Т. О., к.е.н.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах становлення інноваційної моделі розвитку України провідна роль у вирішенні проблеми забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних машинобудівних підприємств належить інноваційній діяльності. Використання передових технологій у виробництві, створення нових продуктів та послуг виступає передумовою досягнення високих конкурентних позицій як на вітчизняному, так і на світовому ринку. Отже, в умовах сьогодення, для підприємств, що мають на меті досягнення та збереження провідних позицій на ринку, особливого значення набуває інноваційна діяльність із застосуванням нових підходів і методів, форм і засобів, що відповідають запитам ринку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В зв'язку з дослідженням даної проблеми можна виділити роботи таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як Багриновський К.А., Йохна М.А., Нейкова Л. І., Стадник В.В., Шумпетер Й., Черваньов Д. М. та інші [1-5]. Проте на сьогоднішній день низка питань, пов'язаних з дослідженням інноваційної діяльності та використанням об'єктів інтелектуальної власності на вітчизняних машинобудівних підприємствах залишаються відкритими для подальших розробок.

Метою статті є аналіз стану інноваційної діяльності підприємств машинобудівного сектору, його впливу на їх конкурентоспроможність, виявлення основних проблем та шляхів їх вирішення.

Виклад основного матеріалу

Аналіз інноваційної діяльності вітчизняних машинобудівних підприємств буде здійснено на основі статистичних даних щодо інноваційної активності промислових підприємств, у тому числі впровадження нових технологічних процесів та випуску нової продукції. Інноваційною діяльністю у промисловості в 2007 р. займалися 1472 підприємства, або 14,2% загальної їх кількості. В основному інновації полягали у створенні та впровадженні у виробництво нової або значно удосконаленої продукції та виробничих процесів.

Обсяг реалізованої інноваційної продукції в 2007р. склав 40,2 млрд. грн. Із загальної кількості інноваційних підприємств 420 реалізовували продукцію, нову для ринку України. Її обсяг становив 22,3 млрд. грн., або 3,7% обсягу реалізованої промислової продукції.

Майже половину з них становили підприємства машинобудування, обсяг реалізації яких склав 9,6 млрд. грн., або 11,2% обсягу реалізованої продукції галузі. 515 підприємств (або 43,4% інноваційноактивних підприємств) впроваджували нові технологічні процеси, кількість яких склала 1419, з них маловідходних і ресурсозберігаючих -- 634 процеси; 564 підприємства (47,6%) впровадило 2526 найменувань інноваційних видів продукції, з яких 881 - нові види машин, устаткування, прилади, апарати тощо. (табл. 1) [2].

Майже на кожному другому підприємстві, що реалізовувало інноваційну продукцію, її частка у загальному обсязі промислової продукції становила до 10%, на кожному п'ятому - 10-25%, майже на кожному сьомому - 25-50%, на кожному шістнадцятому - 50-70% та майже на кожному восьмому - понад 70%.

Таблиця 1

Інноваційна активність промислових підприємств України

Більшою за середню була частка інноваційно активних підприємств у виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення (27,1%), у машинобудуванні (16,4%), хімічній та нафтохімічній промисловості (15,8%).

Найбільш значна частка інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої промислової продукції - на підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості (16,2%), машинобудування (14,7%), з добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних (11,5%), целюлозно-паперового виробництва, видавничої діяльності (9,4%).

Для здійснення інновацій промисловими підприємствами було придбано 182 нові технології. Найбільше нових технологій придбано підприємствами машинобудування, хімічної і нафтохімічної та харчової промисловості (рис. 1).

Як видно з даних табл. 2, фінансування науково-технічної діяльності в Україні здійснюється в основному за рахунок коштів замовників, у тому числі вітчизняних і зарубіжних.

З державного бюджету дослідження фінансуються лише на 0,3-0,4% від ВВП (замість 1,7%, як цього вимагає законодавство України) [2].

Рис. 1. Розподіл інновацій за видами економічної діяльності

1 - добувна промисловість; 2 - харчова промисловість; 3 - легка промисловість; 4 - деревообробна промисловість; 5 - целюлозно-паперове виробництво; 6 - виробництво коксу, нафтопродуктів; 7 - хімічна; 8 - металургія; 9 - машинобудування; 10 - енергетика

Таблиця 2

Обсяги фінансування науково-технічної діяльності в Україні [128]

І хоча витрати у відношенні на душу населення мають тенденцію зростання за рахунок власних коштів організацій та коштів замовників, фінансування науково-технічної діяльності залишається недостатнім і це викликає стримування розвитку інноваційної активності підприємств. Важливим показником ефективності новаторської діяльності є використання об'єктів права інтелектуальної власності. У 2008р. кількість використаних у виробничому процесі винаходів у порівнянні з попереднім роком зменшилась на 7,3% і становила 2598 одиниць, промислових зразків - на 16,6% (801), в той же час число використаних корисних моделей зросло на 14,4% (3471).

Найбільше фактів використання підприємствами винаходів та корисних моделей відбулося у Харківській (32,5% і 18,2% відповідно) і Вінницькій (11,7%, 11,0%) областях та м. Києві (9,2%, 17,0%), промислових зразків - у Харківській (24,0%), Запорізькій (15,0%) та Дніпропетровській (11,0%) областях. На одне підприємство України (юридичну особу або відокремлений підрозділ) припадає 7 впроваджених винаходів, 10 корисних моделей, 6 промислових зразків, 25 раціоналізаторських пропозиції. Зберігається тенденція щодо зменшення кількості впроваджених у виробництво раціоналізаторських пропозицій: у порівнянні з 2007р. Їх кількість зменшилась на 13,8%, з 2006р. - на 20,5%.

Рис. 2. Використання підприємствами України винаходів та раціоналізаторських пропозицій

Найбільше раціоналізаторських пропозицій використано на підприємствах промисловості (42,3%) і транспорту та зв'язку (31,5%), а також на підприємствах Дніпропетровської (21,6%) Донецької (19,3%) областей та м. Києва (30,4%). Для аналізу конкурентоспроможності вітчизняних підприємств машинобудівної галузі на ринку розглянемо дані щодо експорту та імпорту.

За даними Держкомстату експорт продукції машинобудівного комплексу України у 2008 році склав лише 9,5%, тоді як експорт чорних металів - 39,6%, мінеральних продуктів, у тому числі нафти та продуктів її перегонки - 10,5%. Імпорт механічного та електричного обладнання склав 15,6% (у т.ч. механічного - 11,2%), транспортних засобів та шляхового обладнання - 14,1% (у т.ч. наземних транспортних засобів, крім залізничних - 13,3%). Як бачимо з наведених даних, значну частку експорту України займає сировина, тоді як продукція високотехнологічних галузей, у тому числі й машинобудування, в основному імпортується.

Це свідчить про досить низький рівень конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Україна продовжує залишатись „сировинним придатком” країн з розвинутою економікою. І однією з основних причин такого становища є відсутність чіткої інноваційної політики як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств.

Статистичні дані щодо стану інноваційної діяльності підприємств вказують на досить низький рівень інноваційної активності. Переважна більшість інновацій носить локальний характер, їх значення не виходить за межі окремих виробництв. Здебільшого впроваджуються поліпшуючі та часто „запозичені” інновації.

Згідно з даними Держкомстату освоюється лише 12-15% завершених розробок нової техніки і технологій. На 80% підприємств не здійснюється жодних інновацій. Всього 4% українських підприємств використовують досягнення вітчизняної науки, а в інноваційний розвиток вкладається не більше 1% ВВП. Іншими словами, інтелектуальні ресурси країни використовуються неефективно, не забезпечуючи максимально можливого прибутку, якого можна було б досягти від їх комерційної реалізації. Аналіз факторів, які перешкоджають здійсненню інновацій, показує, що найвагомішими з них є, перш за все, економічні: нестача власних коштів (вказали майже 83% промислових підприємств), недостатня фінансова підтримка держави (56,6%), великі витрати на нововведення (55,9%), високий економічний ризик (38,9%), недосконалість законодавчої бази (37,7%), тривалий термін окупності нововведень (34,6%), відсутність коштів у замовників (31,7%). інновація машинобудівний інтелектуальний економічний

Крім того, 19,5% промислових підприємств зазначили, що здійсненню нововведень перешкоджали нестача інформації про нові технології, 18,5% - відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами і науковими організаціями, 18,3% - нестача інформації про ринки збуту, 17,2% - відсутність кваліфікованого персоналу, 16,0% - відсутність попиту на продукцію, 14,5% - несприйнятливість підприємств до нововведень [2].

Висновки

Приведені статистичні дані про наукову та інноваційну діяльність як у минулому, так і сьогодні свідчать, що Україна, маючи значний потенціал у галузі нових технологій, нових проектно-конструкторських розробок із світовим рівнем конкурентоспроможності, використовує його недостатньо. Це пов'язано головним чином з відсутністю фінансування перспективних проектів для їх комерційної реалізації. Держава повинна активніше впливати на процеси створення, правової охорони та використання інтелектуальної власності в інноваційній діяльності підприємств, що забезпечить підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників. Такий вплив може здійснюватися як із застосуванням лише економічних важелів, так і організаційно-координаційними методами.

Потрібно відзначити, що визначна роль у формуванні конкурентоспроможності належить, насамперед, самим підприємствам. Адже в сучасних умовах для збереження конкурентних позицій на ринку підприємству необхідно постійно розвиватись, і за цих умов інноваційна складова набуває все більшого значення у формуванні його стратегії. Тому необхідною умовою для забезпечення конкурентоспроможності підприємств та економіки в цілому є впровадження інноваційної стратегії на кожному окремому підприємстві.

Список літератури

1. Багриновский К. А. Основные направления совершенствования инфраструктуры инновационной деятельности / К. А. Багриновский // Экономика и математические методы. - 2007. - №4. - С. 63 - 71.

2. Електронний інформаційний бюлетень Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - http:// www.ukrstat.gov.ua. - Заголовок з екрану.

3. Черваньов Д. М. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України / Д. М. Черваньов., Л. І. Нейкова. - К.: Знання, 1999. - 514 с.

4. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2005. - 400 с.

5. Гусєв В.О. Інноваційна діяльність в Україні у світових координатах розвитку // Статистика України. - 2003, №3. - С. 40 - 45.

Размещено на Allbest.ru