Еволюція категорій "бізнес" і "підприємництво"

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ПолтНТУ ім. Юрія Кондратюка

Еволюція категорій «бізнес» і «підприємництво»

Іванюта В.Ф. к.е.н доцент

Постановка проблеми. Підприємницька діяльність в Україні довгий час трактувалась з позиції експлуатації найманої праці, оскільки підприємницький дохід створюється не лише власною працею підприємця, але й працею найманих працівників, а підприємець її привласнював. Категорію «підприємництво» часто замінюють терміном «бізнес» (business) (справа, діло, діяльність).- конкурентоспроможне заняття з метою отримання прибутку [1].

Розглянемо ці дві категорії в історичному аспекті з точки зору наукової економічної думки.

Аналіз досліджень з даної проблеми. В історії економічної думки протягом століть проходила трансформація цих категорій залежно від існуючих парадигм економічної реальності. А. Тюрго (1727-1781) [2] вперше в історії економічної думки поділив виробників (землеробів, промисловців) на підприємців і найманих робітників. Англійський економіст початку XVIII ст. Р. Кантільйон [3] під час дослідження особливостей формування капіталістичної системи господарювання зафіксував категорію «підприємництво», а підприємця визначав як власника, що ризикує, купуючи засоби виробництва і працю, для виробництва продукції і її продажу з метою отримання доходів, приймаючи на себе обов'язки і відповідальність щодо витрат. Науковий підхід Р. Кантільйона щодо підприємництва, полягає в наступному:

по-перше, мета підприємництва - отримання доходів;

по-друге, кожний підприємець свою діяльність спрямовує на покриття витрат;

по-третє, підприємець діє на основі закону попиту і пропозиції;

по-четверте, свою діяльність він здійснює в умовах конкуренції.

Використовуючи теоретичні положення Р. Кантільйона англійські вчені Адам Сміт [4] та Давід Рікардо [5] розробили власну теорію функціонування вільного підприємництва, визначили роль і значення приватної власності.

У 1803 році Жан Батист Сей [6] дав визначення підприємницької діяльності як поєднання трьох класичних факторів виробництва: землі, капіталу, праці, обґрунтовуючи діяльність підприємця з точки зору виконання таких функцій як координація та регулювання.

Дж. С. Міль [7] у 1848 році популяризував категорію „підприємництво” і вважав, що в основі діяльності підприємця є виконання функцій: управління, контроль, прийняття на себе ризику.

В другій половині ХІХ ст. К Марксом [8] були досліджені типи і форми капіталістичної власності. К.Маркс підкреслював, що підприємництво пов'язується з нечесними шляхами задоволення потреб, а для вигоди підприємець, ризикуючи, може іти навіть на злочин.

Й. Шумпетер [9] розглядав підприємництво як зв'язок об'єктивної економічної функції і суб'єктивних якостей підприємця. В науковій праці „Теорія економічного розвитку” (1912 р), він розглядає економіку з точки зору тенденції рівноваги в центрі якої є підприємець, діяльність якого визначала форму і зміст динамічних змін в економіці. Підприємницьку діяльності Й. Шумпетер розглядав як: поєднання факторів виробництва (землі, капіталу і праці); збір інформації та накопичення необхідного досвіду (оскільки інформація не може бути повною, а досвідом можна скористатися і в невизначених ситуаціях); прийняття рішення та організація виробничого процесу.

А. Маршалл [10] першим додав до визначених вченими трьох факторів четвертий - організацію. З цього часу поняття «підприємництво» розширюється і набуває іншого теоретичного тлумачення.

На початку XX ст. починається усвідомлення значення й ролі інституту підприємництва. Пітер Друкер [11] розглядає сутність підприємницької діяльності через призму нововведень у техніці і технології та управлінні підприємствами різних форм діяльності.

М.Вебер [12] виділяв два типи підприємництва. Перший тип пов'язаний з цивілізованим шляхом одержання прибутку за рахунок наданих суспільству можливостей обміну а другий характеризується насильницькою поведінкою, методами отримання прибутку несумісними з існуючими нормами моралі і етики. Він стверджував, що для підприємця сама справа стає „необхідною умовою існування”. Це, на його думку, єдино правильна мотивація, яка виявляє ірраціональність образу життя, при котрому Людина існує для справи, а не справа для людини.

К. Макконнелл і С. Брю [13] сутність підприємництва визначають через взаємопов'язані його функції: ініціативне поєднання і вдосконалення факторів виробництва, що забезпечує прибуток; прийняття неординарних рішень в умовах невизначеності; нововведення створення нового виду продукту, або вдосконалення або зміни виробничого процесу; підприємницький ризик, відповідальність за економічний результат.

Лауреат Нобелівської премії з економіки (1974 р.) Ф. Хайєк [14], розглядає суть підприємництва як пошук та вивчення нових економічних можливостей, характеристика поведінки, а не виду діяльності.

Бізнес та підприємництво в економічній літературі інколи вважаються тотожними категоріями. Однак, група вчених (С. В. Мочерний, О. А. Устенко, С. І. Чеботар та ін) [15] поняття «підприємництво» відділяють від поняття «бізнес», і вважають, що воно є більш ємним бо включає в себе будь-який вид діяльності, що приносить дохід або особисту користь.

Л.В. Романова [16] підприємництво характеризує як сукупність економічних, соціальних та юридичних відносин в соціально-економічному житті людей. На її погляд підприємництво відрізняється від бізнесу творчістю, постійним впровадженням новацій за рахунок підприємницьких здібностей.

В.О. Білик, П.Т. Саблук [17] розглядають підприємництво, як вид діяльності, пов'язаний з виробництвом товарів, наданням послуг, створенням підприємств, вкладенням у них власних коштів і взяттям на себе особистого ризику, а поняття бізнесу як комерційну діяльність, що має своєю метою отримання прибутку.

Тлумачний словник В. Даля [18] дає визначення підприємництва як діла, а підприємець характеризується як торгівельник, здатний до підприємництва великих масштабів у торгівлі, для особистості якого притаманні сміливість, рішучість, здатність до даного діла.

Основою успішної підприємницької діяльності, на думку Роберта Хізрича (1985) [19] є підприємницькі здібності: „Підприємець - це людина, яка витрачає весь необхідний час та сили на процес створення чогось нового, що має вартість, приймає на себе весь фінансовий, психологічний та соціальний ризик, отримуючи в нагороду гроші та задоволення досягнутим”.

Його сучасник Б. Карлоф [20] доводить що підприємець - це людина, здатна зрозуміти структуру потреб і поєднувати це розуміння зі знаннями в галузі управління виробництвом. Підприємець здатний творчо розв'язувати завдання погодження потреб із ресурсами, має капітал і несе витрати (табл. 1).

Неоднорідність поглядів вітчизняних і зарубіжних учених-економістів у питанні визначення поняття підприємництва та його характерних рис та особливостей пояснюється різними підходами. Розбіжність у визначенні змісту підприємництва та його носіїв починається там, де виникають проблеми: з одного боку, володіння, розпоряджання і користування власністю, а з другого - управління нею. Відносна єдність поглядів спостерігається за двома позиціями: перша - власник поза бізнесом, тобто власник капіталу, який відійшов від справ, не є підприємцем; друга - незалежний власник, власник-менеджер, безумовно є підприємцем. В цьому випадку необхідно розрізняти менеджера-власника і менеджера-найманого працівника. Підприємцям властиві особлива етика і навіть своєрідний світогляд, що дозволяє відокремлювати специфічну філософію підприємництва, котру кваліфікують як практично корисну філософію системи господарювання.

Мета дослідження:. Виокремити сутність змісту категорій «підприємництво» і «бізнес» в еволюційному аспекті та обґрунтувати професійні якості підприємця з метою використання даних категорій в наукових дослідженнях та при вивченні навчальної дисципліни «Підприємництво і бізнес-культура»

бізнес підприємництво економіст

Таблиця 1

Наукові підходи до характеристики підприємця

Результати досліджень. На основі вищевикладеного правомірно зробити висновок, що більшість авторів визначають підприємництво як пошук та виявлення нових економічних можливостей, що забезпечує більш повне задоволення потреб. Категорія «бізнес» відсутня в чинному законодавстві України, часто несе зміст тіньової економіки.

Основним нормативним документом, що регулює підприємницьку діяльність на сучасному етапі є Господарський кодекс України [21]. Він визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (СТ. 42). В міру розвитку суспільного виробництва, зміни умов його функціонування та загальної культури, філософія підприємництва не залишається незмінною - вона завжди адаптується до сучасних вимог господарювання.

У контексті історичного розвитку підприємництва України, можна виділити наступні етапи розвитку підприємництва:

- перший етап збігається з еволюційним розвитком капіталізму в Росії, коли так зване українське підприємництво виступало в якості складової частини загальноросійських ринкових відносин;

- другий етап, також позбавлений української ментальності, пов'язаний із непівським псевдо ренесансом ринкових відносин, які стали глобальною провокацією і пасткою для ділових людей того часу ;

- третій етап розвитку підприємництва належить до періоду застою із його сучасними недоліками, які багато в чому зумовлюються минулим;

- четвертий етап збігся з початком перебудови і поділяється в Україні на два періоди: радянський і пострадянський. Останній можна назвати національним лише умовно, тому що в його основі лежить не стільки алгоритм національної специфіки ініціативної економічної діяльності, яка поступово відроджується, скільки постсоціалістична ментальність екс-радянської тіньової економіки інтернаціонального змісту.

Висновок

Підприємництво пройшло тривалий шлях еволюційного розвитку. Воно характеризується з точки зору комерційного, фінансового, консультативного виду діяльності, що існує у формі приватної, державної, комунальної, або колективної форм власності, здійснюється індивідуально або колективно на основі чинного законодавства. Підприємництво здатне здійснювати відтворювальні процеси з метою досягнення соціально-економічних результатів і отримання прибутку та відрізняється від англійського терміну «бізнес», що склався історично й пов'язаний із комерційною діяльністю, торгівлею, приватною власністю та особистою вигодою. Бізнес не завжди характеризується діяльністю у правовому полі.

Підприємець - це суб'єкт власності та економічної діяльності; виконавець, управлінських функцій; носій соціальних і культурно-етнічних цінностей, людина яка в силу своїх природних здібностей, набутих знань, умінь і навичок здатна відтворювати процес ефективного виробництва в рамках існуючого законодавства.

Використана література

1. Стонер Джеймс А.Ф., Долан Едвін Г. Вступ у бізнес: Пер. з англ. /За ред. і вступ Й.С. Завадського. - К.: Вид-во Європейського ун-ту фін. 2000. - 752 с.

2. Тюрго А. Р. Ж., Избранные экономические произведения, пер. с франц., М., 1961.

3. Cantillon R. Essai sur la nature du commerce en general. - Lion, 1931. - p. 29-32.

4. Смит А., Исследование о природе и причинах богатства народов, пер, с англ., М., 1962;

5. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения, пер. с англ., Соч., т. 1, М., 1955;

6. Сей Ж.Б. Трактат о коммерческой экономии / Сост. вступ. и коммент. состав. М.К. Бикина., А.М. Семенова. - М.: Дело, 2000. - 232 с.

7. Милль Дж. С. Основы политической экономии. Т. 3: Пер. с англ. /Общ. ред. А.Г. Милейковского. М.: Прогресс, 1981. - 448 с.

8. Маркс Карл Капитал. Критика политической экономии: (Перевод) К.Маркс. - М.: Политиздат, 1978.

9. Шумпетер Й. Теория экономического развития. (Исследования предприни-мательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры). - М.: Прогресс, 1982. - 455 с.

10. Маршалл А. Принципы экономической науки. Пер. с англ. М.: Издательская группа «Прогресс», 1993. (Экономическая мысль запада) Т.2. 310 с.

11. Друкер Питер Ф. Рынок: как войти в лидеры. Практика и принципы. - М., 1992. - 351 с.

12. Вебер М. Хозяйство и общество. Глава II: Основные социологические категории хозяйствования (перевод А.Ф. Филиппова) -

13. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика.. В 2-х Т: пер. с англ. Т.1 - М.: Республика, 1993 - 399 с.

14. Хайек Фридрих А. Индивидуальный и экономический порядок. - М.: Изограф: Начала - Фонд, 2001. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru