Внутрішньогосподарські економічні відносини в сільськогосподарських підприємствах у пореформений період

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут аграрної економіки

Української академії аграрних наук

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

Внутрішньогосподарські економічні відносини в сільськогосподарських підприємствах у пореформений період

Каричковський Василь Дмитрович

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Уманській державній аграрній академії

Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор Бурик Анатолій Федорович, Уманська державна аграрна академія, завідувач кафедри організації та агробізнесу

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Поліщук Микола Петрович Державний агроекологічний університет, завідувач кафедри менеджменту організацій

кандидат економічних наук, Охріменко Ігор Віталійович Інститут аграрної економіки УААН, науковий співробітник

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, м. Київ

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Жук Н.Л.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У процесі становлення нових економічних відносин в аграрному секторі економіки України відбулися докорінні зміни в організаційній сфері, зокрема щодо власності на засоби виробництва, каналів забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними ресурсами та реалізації продукції, запроваджено нові технології виробництва сільськогосподарської продукції та систему управління.

Одночасно змінилися і виробничі відносини як за межами підприємства, так і всередині нього. Проте, з переходом до ринку відбулася і зміна в оцінці доцільності застосування сукупності методів управління процесом виробництва. Так, у більшості сільськогосподарських підприємств нині не регулюються внутрішньогосподарські відносини, внаслідок чого працівник як співвласник землі та майна підприємства фактично не заінтересований в його використанні, адже у більшості випадків він передає їх в оренду засновникам і практично не бере участі в розподілі кінцевих результатів виробництва.

Отже, лише реально діюча науково обґрунтована система реалізації внутрішньогосподарських відносин у сільськогосподарському підприємстві забезпечує високу заінтересованість працівників у процесі виробництва, формування в них почуття господаря засобів виробництва і готової продукції, що зумовлює господарське й ощадливе використання ресурсів, підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства.

Теоретичні, методичні та прикладні аспекти проблеми становлення й розвитку внутрішньогосподарських економічних відносин в Україні висвітлені в наукових працях П.Т. Саблука, М.Й. Маліка, Ю.С. Коваленка, В.В. Зіновчука, М.П. Вітковського, О.А. Рябчика, В.Я. Амбросова, В.Я. Месель-Веселяка, О.М. Онищенка, В.В Юрчишина, А.В. Македонського, М.М. Федорова, М.В. Зубця, А.Ф. Бурика та інших учених. Проте, створення нових організаційно-правових форм господарювання та їх післяреформений розвиток потребують подальшого ґрунтовного дослідження даної проблеми з урахуванням конкретних умов їх функціонування. Це й обумовило вибір та актуальність теми, наукове і практичне значення дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є результатом виконаних автором наукових досліджень у відповідності з планом науково-дослідної роботи Уманської державної аграрної академії протягом 2000-2002 років за темою „Адаптація організаційно-економічного механізму господарювання до соціально-орієнтованих ринкових відносин” (державний реєстраційний номер 0101U004493).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в організаційно-економічний оцінці нових формувань ринкового типу і виявленні найбільш раціональної моделі внутрішньогосподарських економічних відносин виробничих підрозділів сільськогосподарських підприємств для різних соціально-економічних умов господарювання.

Багатогранність поставленої мети визначила необхідність вирішення таких завдань:

поглибити розуміння сутності внутрішньогосподарських економічних відносин аграрних формувань;

оцінити стан внутрішньогосподарських економічних відносин та визначити шляхи їх подальшого розвитку у реформованих сільськогосподарських підприємствах;

розробити алгоритм та програмне забезпечення для визначення основних параметрів витрат на виробництво сільськогосподарської продукції на основі нормативного методу за допомогою ЕОМ;

розробити та обґрунтувати моделі внутрішньогосподарських економічних відносин для сільськогосподарського підприємства однією з складових яких є нормативи витрат виробничих ресурсів, побудованих на приватно-орендних відносинах і цілісності майнових і земельних комплексів в аграрних формуваннях;

опрацювати методичні підходи до системи матеріального стимулювання працівників в умовах внутрішньогосподарських економічних відносин.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дисертаційної роботи є сукупність теоретичних, методичних і прикладних питань внутрішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарських підприємствах в пореформений період розвитку сільського господарства.

Об'єктом дослідження є процес формування різних організаційно-правових форм господарювання та зміни внутрішньогосподарських економічних відносин у новостворених сільськогосподарських підприємствах Черкаської, Миколаївської, Вінницької та Сумської областей.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження були діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів, а також законодавчі та нормативні акти України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-аграрників з питань реформування власності та розвитку орендних відносин.

Інформаційною базою дослідження були закони України, нормативно-правові акти, прийняті Верховною Радою України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України щодо аграрних реформ, офіційні статистичні дані державного, обласного та районного рівнів, річні звіти сільськогосподарських підприємств, матеріали анкетного опитування та власних монографічних досліджень автора, а також науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних вчених-аграрників.

У процесі дослідження становлення та розвитку внутрішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарських підприємствах використовувалися такі методи, як економіко-статистичний - при аналізі результатів господарювання досліджуваних сільськогосподарських підприємств, монографічний і розрахунково-конструктивний - при розробці нормативів затрат на виробництво продукції, абстрактно-логічний, метод соціологічних досліджень, метод системного аналізу та інші.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження одержані такі результати теоретичного та прикладного характеру, які мають наукову новизну:

доповнено зміст внутрішньогосподарських економічних відносин як таких, що базуються не лише на трудовій участі працівника, а й на його власності та виявлено особливості їх впровадження в реформованих господарствах;

удосконалено підходи до визначення оперативної собівартості введенням додаткових статей витрат на виробництво, їх аналізом та розрахункової ціни виробленої сільськогосподарської продукції, виконаних робіт і наданих послуг як основи розподільчих відносин;

обґрунтовано розроблені моделі внутрішньогосподарських економічних відносин у новостворених агроформуваннях, які базуються на розрахункових цінах, приватних і приватно-орендних відносинах та цілісності майнових і земельних комплексів;

знайшли подальший розвиток положення про матеріальне стимулювання як основи ефективної діяльності виробничого підрозділу у вигляді оплати за працю залежно від кількості та якості реалізованої продукції і використання матеріальних ресурсів, отриманої орендної плати за майно та землю, переданих в оренду іншим підрозділам або адміністрації підприємства та перерозподілу прибутку;

розроблено алгоритм та комп'ютерне програмне забезпечення „Норматив” для визначення основних економічних показників системи технологічних операцій по вирощуванню сільськогосподарських культур та виробництву продукції тваринництва, обслуговування основних і додаткових галузей на основі нормативного методу контролю за витратами виробничих ресурсів і можливості вибору гнучкої системи комплексу технологічних операції для більш об'єктивного врахування особливостей виробництва.

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції та рекомендації, що містяться в дисертаційній роботі, спрямовані на вдосконалення процесу розвитку внутрішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм. Запропоновані моделі внутрішньогосподарських економічних відносин залежно від сформованих відносин власності у підрозділах підприємства дозволять забезпечити справедливий розподіл отриманого прибутку між власниками майна та землі на основі розрахункових цін і підвищити їх матеріальну заінтересованість в ефективному використанні цілісного майнового й земельного комплексів.

Результати дисертаційного дослідження знайшли практичне використання у сільськогосподарських підприємствах Уманського району Черкаської області, Арбузинського району Миколаївської області, Крижопільського району Вінницької області і ряду господарств Конотопського, Краснопільского та Білопільського районів Сумської області, Головному управлінні сільського господарства і продовольства Черкаської обласної державної адміністрації (м. Черкаси). Впровадження результатів дослідження підтверджене відповідними актами та довідками.

Особистий внесок дисертанта. Проведені дослідження та їх результати одержані автором особисто. Комплексно досліджено проблеми становлення та розвитку внутрішньогосподарських економічних відносин і функціонування на їх основі різних форм господарювання в аграрному секторі Черкаської, Вінницької, Миколаївської та Сумської областей. За результатами дослідження запропоновані нові моделі внутрішньогосподарських економічних відносин, що передбачають сукупність приватних та орендних взаємозв'язків між виробничими підрозділами та адміністрацією підприємства, розробку нормативів затрат та розрахункових цін на виробництво продукції, схеми формування та розподілу прибутку. Розроблене програмне забезпечення визначення параметрів витрат та виробництва сільськогосподарської продукції. Запропоновано нові підходи до матеріального стимулювання працівників-власників у нових умовах господарювання в аграрному секторі.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у третьому тисячолітті” (м. Рівне, 2000 р.) і “Проблеми економіки агропромислового комплексу та формування його кадрового потенціалу” (м. Харків, 2000 р.), на науково-практичних конференціях “Економічні проблеми сучасного села в умовах переходу до ринкових відносин” (Уманська сільськогосподарська академія, 1999 р.); “Наукова конференція професорсько-викладацького складу та аспірантів” (Уманська сільськогосподарська академія, 1999 р.); “Наукова конференція професорсько-викладацького складу, наукових працівників, аспірантів Уманської сільськогосподарської академії, присвячена 100-річчю від дня народження С.С. Рубіна” (Уманська сільськогосподарська академія, 2000 р.); “Шляхи підвищення ефективності використання економічного потенціалу АПК України” (Уманська державна аграрна академія, 2001 р.); „Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (Інститут аграрної економіки, м. Київ, 2001 р.). Протягом 1999-2001 рр. результати досліджень неодноразово доповідались на нарадах керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств Черкаської області.

Розроблене спеціалізоване програмне забезпечення апробоване в Головному управлінні сільського господарства і продовольства Черкаської обласної державної адміністрації (м. Черкаси), Агрофірмі „Базис” Уманського району, СТОВ „Промінь” Черкаського району Черкаської області, СЗАТ „Добре життя” Арбузинського району Миколаївської області, СТОВ „Крижопіль” Крижопільського району Вінницької області та СТОВ „Мрія” Конотопського, СТОВ „Вікторія” Краснопільського, СТОВ „Надія” Білопільського районів Сумської області та в навчальному процесі Уманської державної аграрної академії при викладанні курсу “Організація та планування сільськогосподарського виробництва” студентам економічних та агрономічних спеціальностей та слухачам факультету післядипломної освіти.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в дев'яти наукових працях загальним обсягом 8,15 друкованих аркушів, у тому числі - один методичний посібник, з них - 6 одноосібних. У фахових наукових виданнях опубліковано 5 статей.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 197 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 175 найменувань, містить 46 таблиць, 18 рисунків і 17 додатків.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі - “Організаційні та економічні аспекти розвитку внутрішньогосподарських економічних відносин в сільськогосподарських агроформуваннях” - розглянуто теоретичні аспекти функціонування внутрішньогосподарських економічних відносин. Відмічено особливу актуальність розвитку внутрішньогосподарських відносини для сільськогосподарських підприємств.

В історичному аспекті розвиток внутрішньогосподарських відносин відбувався за наступними етапами: при централізованому управлінні внутрішньогосподарським виробничим підрозділам доводились основні показники виробництва і основним мотивом працівника до праці були розмір її оплати за досягнуті якісні й кількісні показники. При розширенні оперативної самостійності в управлінні з'являється нова категорія - самоконтроль, що являє собою якісно новий спосіб управління затратами на виробництво, а відповідно і величини отриманих доходів як підрозділу в цілому так і конкретного працівника. Особливого значення внутрішньогосподарські відносини набули у процесі переходу до ринкових умов господарювання з появою приватної власності на засоби виробництва, що забезпечує всім його учасникам можливості підвищення контролю виробничо-фінансової діяльності підрозділу, оперативної самостійності, вдосконалення обліку, матеріальної заінтересованості та відповідальності за ефективне використання ресурсів при виробництві продукції, їх оновлення тощо.

Особливо актуальним це питання нині є для колективної форми організації сільськогосподарського виробництва, де колективна праця поєднується з приватною власністю на засоби та результати виробництва.

Дослідження показують, що економічний механізм господарювання підприємств будується на основі дії як зовнішньоекономічних факторів, так і на базі внутрішніх: нормативів, ціновому механізмові, аналізі витрат, плануванні виробництва та ін.. Стосовно останнього слід зазначити, що значна економія витрат на виробництво продукції та поєднання у працівникові функцій виробника-власника забезпечують ефективну діяльність виробничих підрозділів сільськогосподарського підприємства та створюють сприятливі умови для самоконтролю за процесом виробництва, реалізації та розподілу отриманого прибутку. В свою чергу всі ці функції покладаються на внутрішньогосподарський економічний механізм підприємства, тому реалізація раціональної схеми внутрішньогосподарських економічних відносин забезпечить умови для ефективної діяльності підприємства.

Внутрішньогосподарські економічні відносини є системою дії економічного механізму всередині підприємства, що базується на приватній власності, внутрішньогосподарських розрахункових цінах, економічному ризику, самостійності та комерційній ініціативі підрозділів, виконанні договірних відносин внутрішньогосподарських взаєморозрахунків.

У другому розділі - “Організаційно-економічна оцінка умов виробництва та розвитку ринкових відносин в аграрному секторі” - досліджуються процеси реформування в аграрному секторі економіки, визначаються схема та основні умови впровадження внутрішньогосподарських економічних відносин на рівні підприємства, аналізуються типові моделі внутрішньогосподарського розрахунку в сільськогосподарських підприємствах.

Аналізуючи стан розвитку сільськогосподарських підприємств Черкаської області, необхідно відмітити різноманітність представлених організаційно-правових форм господарювання. І хоч деякі з них переважають за кількістю, робити висновок про недоцільність існування інших організаційно-правових форм не слід.

Так, за досліджуваний період не тільки в Черкаській, а і в інших областях України найбільшою була кількість господарських товариств, меншою кількістю представлені приватні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські виробничі кооперативи, державні підприємства, підприємства інших організаційно-правових форм.

На основі проведених досліджень можна зробити висновок, що не форми господарювання, а стан матеріально-технічної бази, ціновий механізм, система кредитування та ряд інших зовнішніх факторів і дія внутрішньогосподарського розрахунку є основними складовими підвищення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств. У більшості з них в процесі реформування не були сформовані основні елементи економічного механізму господарювання на рівні підприємств. Так, окремі елементи внутрішньогосподарського розрахунку застосовуються лише в кожному другому, а повна схема діє в 2-3 господарствах в межах адміністративного району. В решті сільськогосподарських підприємств не застосовується система матеріального заохочення, відсутні інші елементи внутрішньогосподарських економічних відносин.

Узагальнивши процес впровадження внутрішньогосподарського розрахунку в сільськогосподарських підприємствах, можна виділити три схеми його розвитку.

Перша схема, що ґрунтується на використанні принципів колективної організації праці з доведенням підрозділам виробничого завдання та матеріальним стимулюванням за досягнення високих виробничих показників, набула найбільшого поширення в господарствах, де є елементи внутрішньогосподарських відносин. Однак дана схема найпростіша, вона не відображає особливості сучасного господарювання підприємств на основі приватної власності працівників на майно та землю. Водночас, тільки в деяких господарствах застосовуються друга і третя схеми, які ефективніші і більш реально характеризують сучасні соціально-економічні умови виробництва. Для другої схеми характерні госпрозрахункові відносини з розподілом валового доходу, що спонукає працівника до отримання не лише високої заробітної плати, а й до економного та ефективного використання матеріальних ресурсів, і в кінцевому результаті до збільшення доходу кожного працівника. Третя схема базується на основі економічних відносин підрозділів з адміністрацією і між собою на принципах купівлі-продажу продукції, (робіт, послуг) з нормативним розподілом виробленої продукції та госпрозрахункового доходу на основі взаємної відповідальності, колективної та індивідуальної матеріальної заінтересованості в ефективному використанні закріплених засобів виробництва, в одержанні кінцевих результатів роботи.

При цьому аналіз позитивного досвіду організації внутрішньогосподарських економічних відносин господарств Черкаської області показує, що госпрозрахункові відносини безпосередньо пов'язані з високим рівнем економічної ефективності господарювання (табл. 1).

Таблиця 1. Показники економічної ефективності господарств, в яких діють госпрозрахункові відносини, порівняно із середньорайонними в Черкаській області, 1999-2001 рр.

Сільськогосподарські підприємства, які функціонують на основі другої і третьої схем мають значно вищі показники господарської діяльності у порівнянні з господарствами, де застосовують першу модель і, особливо з тими, в яких рівень охоплення елементами внутрішньогосподарських економічних відносин зведений нанівець. Тому досвід економічно міцних сільськогосподарських підприємств дозволяє рекомендувати елементи даних схем для впровадження у виробничий процес, з наближенням дії внутрішньогосподарських економічних відносин до конкретних умов господарювання.

У третьому розділі - “Концептуальні підходи щодо створення моделі внутрішньогосподарських економічних відносин” - подається методика розробки нормативів витрат на виробництво продукції основних, допоміжних і обслуговуючих галузей сільськогосподарського підприємства. На базі нормативів розробляються розрахункові внутрішньогосподарські ціни, основні принципи складання, структури та призначення яких визначаються виходячи із запропонованих моделей внутрішньогосподарських економічних відносин. Визначено основні напрями управлінського обліку та планування в умовах госпрозрахункових економічних відносин, а також методичні підходи до системи матеріального стимулювання працівників при запровадженні внутрішньогосподарських економічних відносин.

На основі проведених досліджень і результатів аналізу існуючих варіантів внутрішньогосподарського розрахунку запропоновано моделі внутрішньогосподарських економічних відносин, які передбачають систему організаційних заходів щодо розробки комплексних нормативів витрат, що включають натуральні і вартісні нормативи на одиницю виконаної роботи, період вирощування сільськогосподарських культур та утримання худоби, одиницю продукції рослинництва та тваринництва, надані послуги.

Опрацювання таких нормативів дає можливість оперативного контролю за витратами натуральних і вартісних ресурсів на виробництво продукції на будь-якому етапі виробництва (щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік) в розрахунку на одиницю продукції, гектар посіву, фактично виконаний обсяг робіт, голову худоби, одиницю наданих послуг тощо. Цим досягається достовірність аналізу і фактичних витрат порівняно з нормативами, правильність виведення результатів економії або перевитрати натуральних і вартісних показників на заплановану і фактично виконану роботу, отриману продукцію, надані послуги, виявлення резервів зниження витрат на виробництво, збільшення доходності кожного виду продукції, що виробляється, як в підрозділі так і підприємстві в цілому, підвищення матеріальної заінтересованості безпосередніх працівників в кінцевих результатах виробництва та його економічної ефективності.

Розробка даних нормативів в 3-4 рази скорочує обсяги роботи з їх застосування в перспективному, поточному і оперативному плануванні, підведенні підсумків діяльності підрозділів та підприємства в цілому; дозволяє оперативно коригувати плани, розцінки, обсяги продукції і роботи, більш обґрунтовано визначати розмір матеріальної винагороди або відшкодовувати матеріальні збитки, завдані безпосередніми винуватцями.

Для рослинництва дані нормативи розробляються за допомогою розробленого програмного комплексу „Норматив” на ЕОМ, який дає змогу побудувати оптимальну схему виробництва продукції, обґрунтувати і детально розрахувати нормативи витрат на кожну технологічну операцію, як в грошовому так і натуральному виразі, оперативно коригувати витрати у випадках заміни одних елементів витрат іншими, обґрунтувати нормативну розрахункову ціну, оперативно здійснювати контроль і аналіз виробничих витрат на конкретному етапі виробництва, встановлювати ліміт витрат групам працівників, які виконують згідно з договором окремі види робіт в рослинництві (формування густоти насаджень цукрових буряків, скирдування соломи, заготівля кормів, збір плодів та овочів), на які залучається додаткова кількість працівників.

На відміну від технологічних карт, в комплексних нормативах до кожного виду робіт долучаються витрати, які безпосередньо мають місце при даній операції. Це дає можливість на кожну технологічну операцію, по кожній культурі і в цілому по підрозділу встановити повний обсяг ліміту витрат на будь-який період (день, місяць, квартал, рік) в розрахунку на запланований і фактично виконаний обсяг роботи або отриманої продукції, оперативно вести контроль за його витрачанням та правильним визначенням результатів витрат коштів, приймати управлінські рішення щодо підвищення результативності господарювання як підрозділів, так і господарства в цілому.

В таблиці 2 проаналізовано використання ліміту витрат на виробництво озимої пшениці за липень місяць 2002 р. в СТОВ „Промінь” Черкаського району Черкаської області.

З даної таблиці видно, що в підрозділі на виробництві озимої пшениці в липні 2002 року була отримана загальна перевитрата в розмірі 703,45 грн., хоча по витратах на використання автотранспортних послуг відмічалась економія 570 грн.

На основі нормативного планування більш обґрунтовано встановлюються розрахункові ціни для реалізації продукції підрозділами, ціни реалізації та показники прибутковості. Нормативні розрахункові ціни на продукцію, виконані роботи та надані послуги є серцевиною внутрішньогосподарських економічних відносин.

В пореформений період власники майнових і земельних паїв передають їх в оренду засновникам новостворених підприємств і в подальшому залишаються без роботи або ж працюють як наймані працівники, не беручи участі в управлінні виробництвом, розподілі кінцевих результатів. Такий стан власників по суті виключає їх із процесу ефективного використання їх власності та створеного кінцевого продукту. Наші дослідження показали, що в більшості реформованих господарств, засновники мають 2-3% майнового та земельного паю підприємства, а 97-98% орендують майно і землю, часто розпоряджаючись ним як власним, не виплачуючи навіть директивно встановленого мінімального розміру орендної плати. При цій ситуації у власників майнових і земельних паїв втрачається будь-яка мотивація до праці.

В зв'язку з цим запропоновано три моделі внутрішньогосподарських економічних відносин, які дають змогу на добровільних засадах об'єднатися працівникам-власникам зі своїми паями в підрозділи з цілісними майновими комплексами (механізована бригада, ферма, автопарк, ремонтна майстерня, овочева бригада та ін.) і працювати на своїй власності, відповідно до укладеного договору на виробництво продукції.

Таблиця 2. Аналіз використання ліміту витрат в тракторно-рільничій бригаді СТОВ „Промінь” Черкаського району Черкаської області за липень місяць 2002 року, грн.

При цьому за ту кількість і вартість майна та землі, що не перекривається сумою майнових і земельних паїв членів підрозділу, колектив виплачує орендну плату в розмірах, встановлених директивно (не менше 1% за майно і 1,5% за земельний пай), а також відраховує відповідні платежі на утримання адміністративно-управлінського апарату господарства в централізовані фонди та платежі до бюджету, соціального страхування та інші, передбачені відповідними положеннями і нормативними документами. В цих випадках вся вироблена товарна продукція реалізується відповідно до укладених договорів за цінами реалізації. Решта прибутку, який зменшиться після виплати обов'язкових платежів засновникам із виручки за реалізовану продукцію та матеріально-грошових затрат, підрозділ використовує для поповнення матеріально-технічної бази з нарахуванням приросту майнових паїв, виплату дивідендів членам підрозділу. Дивіденди виплачуються пропорційно трудовому внеску, а приріст паю - пропорційно трудовому внеску та сумі майнового паю. Продукція, що використовується в межах господарства, реалізується за розрахунковими цінами без отримання прибутку.

Суть другої моделі полягає в тому, що засновники новоствореного підприємства беруть в оренду майно і землю, виплачують повністю орендну плату в централізованому порядку, а підрозділ бере в суборенду майно і землю цілісного комплексу (сівозміни та техніку для механізованій бригади, ферму та ін.), укладаючи договір на суборенду. При цьому підрозділ виробляє і продає продукцію засновникам підприємства за розрахунковими цінами, залишаючи в своєму розпорядженні тільки госпрозрахунковий дохід, що дорівнює:

ГРД = К х РЦ - МЗ - О - ЗВ - С,

де К - кількість виробленої продукції;

РЦ - розрахункова ціна;

МЗ - матеріальні витрати;

О - орендна плата за орендовані майно і землю;

ЗВ - загально-виробничі витрати;

С - страхові платежі.

Сума госпрозрахункового доходу збільшується:

за рахунок підвищення ціни реалізації порівняно з договором на більш якісну продукцію, що виробляється підрозділом. При цьому на такий же відсоток підвищується і розрахункова ціна;

за рахунок зниження затрат на виробництво продукції, оскільки 100% економії витрат, які закладені в розрахунковій ціні залишаються членам підрозділу;

за рахунок понаддоговірної продукції, яка є повністю власністю членів підрозділу і реалізується ними на власний розсуд.

В цих умовах до розрахункової ціни може бути включена і частина прибутку відповідно до договору.

При даному варіанті кожний член підрозділу додатково отримує суму орендної плати за майновий і земельний паї. Відновлення вартості майнового паю всіх власників проводять засновники за рахунок фонду відтворення.

При третій моделі підрозділ з виручки виплачує суму на утримання апарату управління та обов'язкові платежі до бюджету і страхові виплати. Прибуток залишається власністю підрозділу, його членам виплачують дивіденди на вкладений капітал, а основні засоби, придбані за рахунок прибутку, є їх власністю і розподіляються між ними як приріст паю (капіталу) пропорційно сумі вартості майнових та земельних паїв та оплати праці.

Схематично моделі, які відображають особливості відносин власності, економічні відносини та типові підрозділи для застосування наведено в табл. 3.

Таблиця 3 Моделі внутрішньогосподарських економічних відносин

Так, в СТОВ „Промінь” Черкаського району в 2002 р. діяли підрозділи, повністю засновані на власності майнових і земельних паїв їх членів, де ці ресурси частково або повністю орендувались. З даних таблиці 4 видно, що підрозділ може не лише сплачувати визначену суму орендної плати, а й отримувати її від інших підрозділів як плату за використання ресурсів, які були передані адміністрації господарства або виробничим підрозділам.

У відповідності до запропонованих моделей економічних відносин змінюється система бухгалтерського обліку, при якій в обов'язковому порядку створюється фінансово-розрахунковий центр, запроваджується чекова форма взаєморозрахунків і контролю за витрачанням матеріалів і коштів, відкриваються особові рахунки кожного підрозділу. Проводиться оперативний аналіз виробництва продукції і матеріально-грошових витрат, визначається госпрозрахунковий доход, ведеться облік майнового і земельного паю членів підрозділу та орендованого, його рух протягом року.

Запровадження нових моделей внутрішньогосподарських економічних відносин передбачає вдосконалення системи матеріального стимулювання безпосередніх працівників-власників та підвищує їх відповідальність за кінцеві результати. В обох моделях основні засоби виробництва мають конкретних власників і користувачів. Працівники їх отримують або ж у власність (перша модель), або ж в користування (друга модель) згідно з укладеним договором та актом передачі. У відповідності до договору колектив підрозділу і конкретний його користувач несе повну відповідальність за використання основних засобів і землі в межах свого паю.

Матеріальне стимулювання за виконання договірних зобов'язань колектив отримує у формі госпрозрахункового доходу, де концентрується вся сума оплати праці, економії матеріальних ресурсів, надбавки за підвищену якість продукції, сума вартості понаддоговірної продукції, сума орендної плати за майно і землю, дивіденди та приріст майнового паю. Тобто, при даних моделях внутрішньогосподарських економічних відносин матеріально стимулюється не тільки якість роботи через оплату праці, а й ефективне використання матеріальних ресурсів власного та орендованого паю.

Таблиця 4 Розрахунок орендної плати в СТОВ "Промінь" Черкаського району Черкаської області, 2002 р.

Висновки

1. Питання розвитку внутрішньогосподарських економічних відносин особливого значення набули у процесі переходу до ринкових умов господарювання з появою приватної власності на засоби виробництва. Це забезпечує всім учасникам виробництва можливості підвищення контролю за виробничо-фінансовою діяльністю підрозділу, його самостійністю, поліпшення оперативності обліку, матеріальну заінтересованість та відповідальність за використання ресурсів на виробництво продукції та їх оновлення.

Запропоновано визначення внутрішньогосподарських економічних відносини, як системи дії економічного механізму всередині підприємства, що базується на приватній власності, внутрішньогосподарських розрахункових цінах, економічному ризику, самостійності та комерційній ініціативі підрозділів, виконанні договірних відносин внутрішньогосподарських взаєморозрахунків.

2. На основі проведених досліджень встановлено, що не форми господарювання, а стан матеріально-технічної бази, ціновий механізм, система кредитування та ряд інших зовнішніх факторів і дія внутрішньогосподарського розрахунку є основою підвищення економічної ефективності сільськогосподарських підприємств.

Запропоновано моделі внутрішньогосподарських економічних відносин, які передбачають: організацію і методику розробки комплексних нормативів затрат, що включають натуральні і вартісні нормативи на одиницю роботи, період вирощування сільськогосподарських культур, на 1 ц продукції рослинництва, на кормо-день та 1 ц продукції тваринництва, одиницю наданих послуг і виконаних робіт.

Такі нормативи дають змогу оперативно контролювати витрати натуральних і вартісних ресурсів на виробництво продукції на будь-якому етапі виробництва (щоденно, за декаду, місяць, квартал, рік) в розрахунку на одиницю продукції, гектар посіву, фактично виконаний обсяг робіт, голову худоби, одиницю наданих послуг тощо. Цим досягається якість аналізу і фактичних витрат порівняно з нормативами, правильність виведення результатів економії або перевитрат натуральних і вартісних показників на заплановану і фактично виконану роботу.

3. Нормативи для рослинництва розробляються за допомогою запропонованого програмного комплексу „Норматив” на ЕОМ, який дозволяє побудувати оптимальну технологію виробництва продукції, обґрунтувати і розрахувати нормативи витрат на кожну технологічну операцію як в грошовому, так і натуральному виразі, оперативно коригувати витрати у випадках заміни одних елементів витрат іншими, обґрунтувати нормативну розрахункову ціну, оперативно проводити контроль і аналіз виробничих витрат на конкретному етапі виробництва, встановлювати ліміти.

Нормативні розрахункові ціни на продукцію, виконані роботи та надані послуги є серцевиною внутрішньогосподарських економічних відносин.

4. Запропоновано три моделі внутрішньогосподарських економічних відносин, які дають можливість на добровільних засадах об'єднатися працівникам-власникам зі своїми паями в підрозділи з цілісними майновими комплексами (механізована бригада, ферма, автопарк, ремонтна майстерня, овочева бригада та ін.) і працювати на своїй власності, у відповідності до укладеного договору на виробництво продукції.

Перша модель передбачає сплату орендної плати колективом за те майно та землю, розміри яких не перекривається сумою майнових і земельних паїв членів підрозділу. В цих випадках вся вироблена товарна продукція реалізується відповідно до укладених договорів за цінами реалізації. Решта прибутку, який зменшиться після виплати обов'язкових платежів засновникам із виручки за реалізовану продукцію та матеріально-грошових затрат, підрозділ використовує для виплати за кінцеві результати виробництва, поповнення матеріально-технічної бази з нарахуванням приросту майнових паїв, виплати дивідендів членам підрозділу. Дивіденди виплачуються пропорційно трудовому внеску, а приріст паю - пропорційно трудовому внеску та сумі майнового паю. Продукція, що використовується в межах сільськогосподарського підприємства реалізується за розрахунковими цінами без отримання прибутку.

Суть другої моделі полягає в тому, що засновники новоствореного підприємства беруть в оренду майно і землю, виплачують повністю орендну плату орендодавцям в централізованому порядку, а підрозділ бере в суборенду майно і землю цілісного комплексу (сівозміни та техніку для механізованої бригади, ферму і ін.), укладаючи договір на суборенду. При цьому підрозділ виробляє і продає продукцію засновникам підприємства за розрахунковими цінами, залишаючи у своєму розпорядженні тільки госпрозрахунковий дохід.

При третій моделі підрозділ з виручки виплачує суму на утримання апарату управління та обов'язкові платежі до бюджету і страхові виплати. Прибуток залишається власністю підрозділу, його членам виплачують дивіденди на вкладений капітал, а основні засоби, придбані за рахунок прибутку, є їх власністю і розподіляються між ними як приріст паю (капіталу) пропорційно сумі вартості майнових та земельних паїв і оплати праці.

Для ефективного функціонування запропонованих моделей економічних відносин обов'язковою умовою є створення фінансово-розрахункового центру; запроваджується чекова форма взаєморозрахунків і контролю за витрачанням матеріалів та коштів, відкриваються особові рахунки кожного підрозділу.

5. Вдосконалено системи матеріального стимулювання безпосередніх працівників-власників та підвищення їх відповідальності за кінцеві результати роботи. Основний зміст стимулювання полягає в тому, що за виконання договірних зобов'язань колектив отримує госпрозрахунковий доход, де концентрується вся оплата праці, економія матеріальних ресурсів, надбавка за підвищену якість продукції, вартість понаддоговірної продукції, орендна плата за майно і землю, дивіденди та приріст майнового паю. Тобто, матеріально стимулюється не тільки якість роботи через оплату праці, а й ефективне використання матеріальних ресурсів власного та орендованого майнового та земельного паю.

Список опублікованих праць за темою дисертації

економічний господарювання ринковий

1. Каричковський В.Д. Розрахунок собівартості продукції рослинництва аграрних підприємств на основі нормативних показників з допомогою ЕОМ // Економіка АПК. - 2001. - № 6. - С. 27-30.

2. Каричковський В.Д. Застосування товарно-грошових відносин у новостворених сільськогосподарських підприємствах України//Вісник УДАА. - 2001. - № 1, 2. - С. 70-71.

3. Бурик А.Ф., Каричковський В.Д. Товарно-грошові відносини в новостворених підприємствах АПК України // Зб. наук. пр. УСГА. -Умань: УСГА, 1999. - С. 414-418.

4. Гаврилюк Л.А., Каричковський В.Д. Соціально-трудові проблеми в аграрному секторі при реформуванні власності і переходу до ринку // Зб.наук.пр. УСГА. -Умань: УСГА, 1999. - С. 464-468.

5. Каричковський В.Д. Автоматизація розрахунку собівартості продукції рослинництва на основі нормативного методу // Зб. наук. пр. УДАА. - Умань: УДАА, 2001. - С. 314-318.

6. Каричковський В.Д. Внутрішньогосподарський товарно-грошовий механізм у новостворених агроформуваннях //(Харків) Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу. Том 2. - К., - 2000. - С. 660-662.

7. Каричковський В.Д. Внутрішньогосподарський механізм у сучасних аграрних формуваннях України //Зб. наук. пр. Рівненський економіко-гуманітарний інститут. - Рівне, 2000. - С. 160-162.

8. Каричковський В.Д. Автоматизація розрахунку елементів господарського механізму агропідприємства //Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. (частина 1, соціально-економічні проблеми села). - К.: Інститут аграрної економіки, 2001.

9. Бурик А.Ф., Каричковський В.Д. Реформування колективних сільськогосподарських підприємств та організація і планування виробництва продукції рослинництва на основі товарно-грошових відносин. (Для слухачів системи післядипломної освіти та студентів фа...