Вступ та постановка проблеми. Потреба людей у продуктах харчування становить основу піраміди потреб А. Маслоу, тому питанню ефективного функціонування сфери продовольчого забезпечення завжди приділялося багато уваги. Однак для її сучасного стану як середовища тристоронньої взаємодії характерна асиметрія, зумовлена дисгармонією інтересів заінтересованих сторін, що є наслідком прагнення максимізувати економічну вигоду від особистої участі у ринковій взаємодії. Необхідною є консолідація зусиль щодо досягнення компромісу між критеріями максимізації та оптимізації, що закладає підвалини для рівноправності та рівноцінності відносин, інтересів та цілей усіх заінтересованих сторін тріади "держава - виробник - споживач". З огляду на це актуалізується питання збалансування інтересів стейкхолдерів сфери продовольчого забезпечення як головної умови її гармонійного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій економічній літературі зустрічаються поодинокі праці, де визначено не лише пріоритетні напрями гармонізації інтересів суб'єктів економічного простору [6], але й удосконалення механізму їх узгодження як для інноваційної макроекономічної системи [5], так і для суб'єктів зернового ринку, що базується на принципах раціональності поведінки господарюючих одиниць [3]. Результати наукового доробку цих авторів взято за основу нашого дослідження, спрямованого на пошук шляхів збалансування інтересів стейкхолдерів сфери продовольчого забезпечення з огляду на причини, що стримують процес досягнення стану системної стабільності забезпечення населення України продовольством.

Метою роботи є виявлення чинників, що перешкоджають досягненню стійкої тенденції зростання кількісних і якісних параметрів споживання населенням країни продуктів харчування та на основі отриманих результатів обґрунтування шляхів усунення або мінімізації їх негативного впливу задля збалансування інтересів стейкхолдерів, тобто учасників тристоронньої взаємодії, як обов'язкової умови гармонійного розвитку сфери продовольчого забезпечення та економічної системи загалом.

Результати дослідження. Тривалий процес реформування вітчизняної економіки слугує підставою проведення досліджень щодо забезпечення гармонійного розвитку вітчизняної економічної системи та окремих її складових на засадах збалансованого функціонування. Загальновідомо, що обов'язковою умовою економічного розвитку є економічна свобода (незалежність), що є похідною від економічної безпеки. Серед множини складових останньої чи не найважливішою компонентою є продовольча безпека, оскільки потреба у продуктах харчування є однією з фізіологічних потреб кожного. Попри те, що здоров'я людини має неабияке значення для усіх сфер, галузей та економіки загалом, сучасний стан сфери продовольчого забезпечення як середовища тристоронньої взаємодії господарюючих суб'єктів є розбалансованим. Адже держава, виробник та споживач є суб'єктно-функціональними складовими сфери продовольчого забезпечення та одночасно протилежними сторонами ринкових відносин, стейкхол - дери яких, керовані усвідомленою вигодою, переслідують власні інтереси та реалізують їх, виконуючи властиві їм функції в ході конкурентних економічних відносин відповідно до поставленої мети. Звідси випливає, що під економічним інтересом слід розуміти усвідомлену заінтересованою стороною економічну вигоду, очікувану від реалізації стратегії взаємодії.

Множинність стейкхолдерів суб'єктно-функціональних складових сфери продовольчого забезпечення і різноспрямованість їх цілей та економічних інтересів породили низку протиріч та, зрештою, призвели до продовольчого неблагополуччя. Зокрема, споживач прагне задовольнити свої потреби в продовольстві, отримавши максимум користі від спожитих товарів, заплативши за них низьку ціну. Виробник, навпаки, переслідує мету реалізувати продовольчу продукцію за максимально високою ціною, мінімізувавши витрати на її виробництво.

Вирішення проблем конфронтації та різновекторності прагнень щодо отримання економічної вигоди між сторонами ринкової взаємодії з огляду на динамічність сучасного ринку можливе завдяки активізації діяльності держави, яка, вміло використовуючи наявні регуляторні важелі, окреслить організаційно-правові рамки поведінки носіїв економічних інтересів, вводячи певні правові та економічні обмеження, задля досягнення оптимального формату взаємодії. Його сутність полягає у виборі стейкхолдерами не найбільш бажаного результату з їх множини, а результату, здатного забезпечити вигоду для усіх сторін ринку одночасно, тобто оптимального. Зміст і форма самої ринкової взаємодії визначатимуться множиною факторів впливу і будуть підпорядковані об'єктивним економічним законам та закономірностям, що породжуватимуться виробничо-господарськими відносинами.

З огляду на це визначальним чинником ефективного функціонування вітчизняної сфери продовольчого забезпечення є визначення пріоритетів щодо оптимального варіанта її структури, що виявляється у системі відповідних пропорцій. Для того щоб визначити, у якому напрямі слід спрямувати вектор регуляторних дій держави, доцільно виявити та встановити співвідношення між чинниками, що сприяють процесу досягнення стану системної стабільності продовольчого забезпечення населення України та стримують його. В цьому разі вважаємо доцільним застосувати аналіз поля сил, оскільки він є тим інструментом, який дає змогу виявити можливості та сильні сторони, притаманні вітчизняній сфері продовольчого забезпечення, а також чітко окреслити недоліки її функціонування й загрози, відповідно до яких, можна визначити вектори розвитку сфери продовольчого забезпечення на конкретну перспективу з урахуванням отриманого досвіду та національних особливостей її становлення та функціонування (рис.1).

Виявлені в ході аналізу поля сил досягнення стану системної стабільності процесу продовольчого забезпечення слабкі сторони та потенційні загрози є наслідком самоусунення держави від регуляторних процесів. З метою недопущення погіршення ситуації щодо продовольчої безпеки держава, узгоджуючи діалектичний взаємозв'язок економічних інтересів виробників і споживачів на принципах часткового узгодження економічних потреб та відповідного їх задоволення, має працювати над усуненням цих негативних впливів. Із частковим узгодженням економічних потреб виробника і споживача та відповідним їх задоволенням ототожнюється рівність граничних жертв, яка є головною умовою узгодженої ринкової взаємодії, бо є тим інструментом, що дає змогу досягти бажаного результату функціонування сфери продовольчого забезпечення - продовольчого благополуччя, а не максимально можливої економічної вигоди для кожної заінтересованої сторони.

Державі як третій суб'єктно-функціональній складовій сфери продовольчого забезпечення слід зосередити зусилля на пристосуванні наявних регуляторних механізмів до вимог часу. Тобто слід створити умови для узгодженої в часі і просторі поведінки заінтересованих сторін трьох суб'єктно-функціональних складових сфери продовольчого забезпечення та досягнення в такий спосіб і такої структурної пропорції в розподілі економічної вигоди між ними, яка б дала змогу отримати загальний ефект - досягнення стану системної стабільності продовольчого забезпечення населення.

продовольче забезпечення населення україна

Необхідним є напрацювання механізмів координованості поведінки множини стейкхолдерів суб'єктно - функціональних складових сфери продовольчого забезпечення, що закладе концептуальну основу її гармонійного розвитку. Гармонізація функціонування вітчизняної сфери продовольчого забезпечення уособлює проект дій та безпосередньо дії, спрямовані на досягнення гармонії, тобто стану, до якого слід прагнути усім її суб'єктно-функціональним складовим. Характерними атрибутами кожного проекту є йогомісія, стратегічна мета та тактичні цілі. Тому, виходячи з цих міркувань та поділяючи думку автора, який трактує гармонію як оптимальну різноманітність, що виявляється в сукупності господарюючих одиниць чи формуючих єдине органічне ціле частин, елементів, пов'язаних деякими відносинами як єдністю [7, с.111], вважаємо, що функціонування сфери продовольчого забезпечення як середовища тристоронньої ринкової взаємодії має бути орієнтоване на її місію, мету та цілі, сформульовані у логічній послідовності. Місія, стратегічна мета, тактичні цілі та завдання суб'єктно - функціональних складових, тобто сторін ринку, мають бути орієнтовані на загальну місію, стратегічну мету та тактичну ціль функціонування сфери продовольчого забезпечення, одночасно слугувати орієнтиром для формулювання мети, цілей і завдань господарської діяльності стейкхолдерів, якими кожна зі сторін представлена на ринку.

Розвиток економічної системи безпосередньо залежить від продуктивної діяльності людини як "ядра системи взаємодій" [1, с.70], тому місією функціонування вітчизняної сфери продовольчого забезпечення є здоров'я нації (рис.2). Її буде досягнуто тоді, коли цілі та завдання кожної заінтересованої сторони усіх суб'єктно-функціональних складових триєдиного механізму сфери продовольчого забезпечення відповідатимуть меті, цілям і завданням її функціонування. Такий підхід закладає підвалини рівноправності відносин, інтересів та цілей усіх заінтересованих сторін тристоронньої взаємодії.

Зусилля стейкхолдерів усіх суб'єктно-функціональних складових сфери продовольчого забезпечення мають бути спрямовані на потрійний виграш (вигоду), оскільки він вказує на три мети: для виробника - ведення господарської діяльності на ефективній основі; для споживача - продуктивна життєдіяльність; для держави - гарантування продовольчої безпеки. Одним з основних компонентів підходу з позицій потрійного виграшу, націленого уже не на максимізацію, а на оптимізацію, оскільки передбачає узгодження цілей тріади суб'єктно-функціональних складових "держава - виробник - споживач", є досягнення продовольчого благополуччя.

Такі міркування дають змогу стверджувати, що діалектичний метод пізнання та вирішення протиріч, який базується на принципі єдності та боротьби протилежностей, вичерпав себе, натомість постає необхідність переходу до триєдиної концепції, сутність якої полягає в гармонізації трьох частин, що становлять єдине ціле [9]. Триєдність досягається в результаті не просто взаємодії, а взаємного проникнення трьох узгоджуваних між собою категорій, які досить легко піддаються ідентифікації та вектороутворенню гармонійної діяльності [2], тому тріалектику прийнято вважати методом і теорією пізнання гармонійного розвитку економічних систем, оскільки, окрім двох протилежностей, вона передбачає наявність третього сполучного елементу, отже, всезагальність закону єдності протиріч розглядається як певна тріада [4, с.86].

Звідси випливає, що систему реалізації економічних інтересів можна визначити як єдність взаємопов'язаних і взаємодіючих між собою структурних елементів сфери продовольчого забезпечення, економічні інтереси яких виникають і реалізуються в ході їх ринкової взаємодії, обумовленої відносинами власності, принципом економічної вигоди, мотивами і стимулами, через досягнення ними конкретних економічних цілей, що виражають ступінь задоволення їх економічних потреб, спектр яких формується під впливом системи цінностей, навіяних нагальними проблемами часу, та еволюціонує відповідно до етапів розвитку економічних відносин. Це свідчить про взаємозалежність заінтересованих сторін, яка обумовлює їх співробітництво, бо, не задовольнивши економічні інтереси одна одної, жодна із заінтересованих сторін не зможе реалізувати власні.

Безумовно, економічні інтереси стейкхолдерів тріади суб'єктно-функціональних складових сфери продовольчого забезпечення мають право бути реалізованими, проте до певної граничної межі, а саме доки вони не перешкоджають реалізації економічних інтересів інших стейкхолдерів сфери продовольчого забезпечення як середовища взаємодії, створюючи загрозу досягненню стійкого стану системної стабільності процесу продовольчого забезпечення. Сама ж стійкість забезпечується компромісом стейкхолдерів щодо збалансування їх економічних інтересів, тобто досягнення структурної пропорції в розподілі економічної вигоди між ними [10], що забезпечить їх гармонійну взаємодію, а отже, ефективне функціонування вітчизняної сфери продовольчого забезпечення, бо досягнення гармонійності є обов'язковою умовою ефективності.

Досягнення стану системної стабільності процесу продовольчого забезпечення населення країни на засадах взаємоузгодженої реалізації економічних інтересів потребує активізації діяльності держави, яка покликана створити і підтримувати такі умови, які б сприяли ефективній взаємодії та реалізації економічних інтересів всіх її учасників. Одночасно пріоритетами державної продовольчої політики мають стати заходи матеріально-технічного та техніко-технологічного оновлення виробничих потужностей стейкхолдерів вітчизняного АПК через здешевлення кредитів комерційних банків. Проте компенсацію доцільно здійснювати безпосередньо виробникам та продавцям агротехніки, а продавати варто за ціною, зниженою на суму компенсації. Одночасно слід запровадити суворий контроль за цільовим використанням коштів, зобов'язавши виробників складної агротехніки отриману компенсацію спрямовувати на проведення науково-конструкторських робіт, впровадження новітніх технологій виробництва, покращення якості, надійності та продуктивності техніки.

З метою недопущення опортуністичної поведінки заінтересованих сторін тріади суб'єктно-функціональних складових сфери продовольчого забезпечення прерогативою державної продовольчої політики має стати популяризація здорового харчування та здорового способу життя населення країни, оскільки це на фоні масштабної соціально-економічної кризи, зумовленої бойовими діями на сході України та новою хвилею масової міграції працездатного населення до країн Західної Європи та Північної Америки, спровокованої високим рівнем безробіття та пенсійною реформою, є чи не єдиним засобом збереження здорового генофонду нації.

Суттєвої уваги з боку держави потребує питання відновлення та розвитку інфраструктури, жорсткого контролю за якістю продуктів харчування як вітчизняного, так і імпортного походження, їх відповідності міжнародним нормам і стандартам, а також розвитку та пропагування гастрономічної культури серед населення як одного з проявів української ідентичності та соціального феномена формування солідарного українського суспільства. Не менше значення мають підтримка та розвиток ініціатив з фінансової грамотності, які охоплюють всі цільові групи суспільства, а саме від школярів до пенсіонерів.

Висновки