Удосконалення складових та механізмів інституційного забезпечення конкурентоспроможного розвитку аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Постол А.А.

УДОСКОНАЛЕННЯ СКЛАДОВИХ ТА МЕХАНІЗМІВ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

В роботі розглянуто науково-методичні підходи до формування інституційних складових та механізмів забезпечення ефективного й конкурентоспроможного розвитку аграрних підприємств. Виявлено, що інституційне забезпечення представлене сукупністю державних та громадських або суспільних інститутів. Визначено їх представництво, напрями впливу та функції. Виявлено вузькі місця й резерви та джерела удосконалення. Особливо це стосується формування суспільних інститутів та їх дії.

Ключові слова: аграрні підприємства, конкурентоспроможний розвиток, складові, механізми, інституційне забезпечення, удосконалення.

інституційний конкурентоспроможний аграрний підприємство

Постановка проблеми. Розвиток аграрних підприємств в умовах ринку як системи інституцій, які впливають на внутрішню структуру організації діяльності підприємств у процесі обміну ресурсами та результатами їх переробки, неможливий без належного інституційного забезпечення. Для того щоб побудувати цілісну концепцію розвитку аграрних підприємств, враховуючи досвід попередніх трансформацій, потрібно дослідити інституційні умови функціонування підприємств сьогодні, тобто рівень достатності інституційної забезпеченості процесу розвитку аграрної сфери.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сфері інституційних досліджень наявні плідні здобутки зарубіжних та вітчизняних дослідників: Т. Веблена, К. Менара, В. Андрійчука, О. Бородіної, П. Гайдуцького, О. Гончаренка, М. Ігнатенка, Ю. Лопатинського, М. Маліка, Л. Мармуль, П. Саблука, О. Шпикуляка та інших. Проте ступінь дослідження інституційного забезпечення залишається недостатнім у контексті необхідності його удосконалення з метою конкурентоспроможного розвитку аграрних підприємств шляхом спільного впливу державних та суспільних, формальних та неформальних інститутів та інституцій.

Погоджуючись із думкою Гончаренко О., вважаємо, що інституційна та інноваційна компонента конкурентоспроможного розвитку аграрних підприємств є ключовими та безпосередньо мають вплив одна на одну. На вагомій суспільній значущості формування дієвого інституційного механізму розвитку аграрних підприємств на базі соціально-економічної та культурної спадщини минулих трансформацій та передового зарубіжного досвіду наголошують Лопатинський Ю. та Кифяк В.

Формулювання цілей статті. Метою статті є обґрунтування удосконалення інституційного забезпечення ефективного й конкурентоспроможного розвитку аграрних підприємств на основі удосконалення не лише державних, але й громадських або суспільних інститутів та їх узгодженої взаємодії.

Опис основного матеріалу дослідження.

Інституційне забезпечення розвитку аграрних підприємств визначено як владні інститути, ЗМІ, навчальні заклади, сільські громади, сільські родини та їх діяльність і процеси взаємодії і впливу на безперервне формування середовища, яке найбільшою мірою сприяло б самоорганізації аграрних суб'єктів господарювання. Вони являють собою складні комплекси функціонуючих елементів [1, с. 132]. Тобто це динамічний вплив, на розвиток аграрних господарств організацій, інституцій у певному синергетичному взаємозв'язку.

Формування системи інституційного забезпечення розвитку аграрних підприємств передбачає упорядковану сукупність формальних і неформальних інституцій, що визначають та регулюють його територіальні, соціальні, виробничо-економічні, екологічні, нормативно- правові й організаційно-управлінські параметри. Складові інституційного середовища визначають пріоритети в рамках триєдиної системи соціально- економічних, законодавчих або політичних інституцій формального змісту та неформальних ідеологічних інституцій.

Система інституціонального регулювання аграрних підприємств включає такі суб'єкти: органи управління підприємством, інноваційну службу, інфраструктуру підприємства. Основними об'єктами інституціонального регулювання є безпосередньо виробництво, інноваційні відносини, кадри, ресурси, неформальні обмеження. Вихідними умовами запровадження регулюючих впливів виступають визначені цілі та ресурси інноваційного розвитку. Метою інституціональних регулюючих заходів є реалізація інноваційних проектів, інноваційний розвиток підприємства та зростання його конкурентоспроможності [2, с. 5].

Управління розвитком аграрних підприємств в Україні представлено двома механізмами: державним та громадським. Вважаємо, що саме дисбаланс у їхніх повноваженнях і породжує низьку, а то й від'ємну якість інституцій. Недостатні повноваження механізму громадського управління є також наслідком його неформального підпорядкування першому [3, с. 8]. На нашу думку, саме організована взаємодія та протидія самодостатніх елементів громадського та державного управління повинна формувати ефективне інституційно-управлінське забезпечення розвитку аграрних підприємств.

Громадський механізм контролю в аграрному секторі України представлений через різноманітні об'єднання. Об'єднання аграріїв є формою залучення суб'єктів господарювання до процесу управління аграрним сектором. Адже конкурентоспроможний сектор вимагає у сучасних умовах формування потужного класу підприємців-аграріїв, який має стати основою успішного розвитку. Рівень розвитку громадських організацій аграрного сектора є індикатором становлення ліберальних відносин у ньому.

Результати опитування показали, що 73% підприємств не беруть участі в об'єднаннях [4, с. 198]. Лише кожне четверте підприємство є членом ділових або професійних об'єднань (серед середніх підприємств - кожне третє, серед великих - кожне друге підприємство). При цьому керівники підприємств, які не є членами об'єднань, вважають, що не отримають від членства вигоди і не бажають витрачати на це час та гроші. Однією з найважливіших проблем становлення аграрних відносин як ринкових є так і несформоване інституційне забезпечення прав власності на основний ресурс здійснення аграрної діяльності. Специфікацію інституцій- ного забезпечення аграрних підприємств характеризують ментально-психологічні фактори, які пронизують всі складові інституційного забезпечення [5, с. 21], а саме:

1) брак суспільної відповідальності суб'єктів аграрних відносин;

2) регіональна поляризація суспільних настроїв;

3) низький рівень політичної та громадської активності аграріїв;

4) недовіра населення до системи забезпечення якості продукції;

5) не забезпечується повноцінна участь аграріїв в управлінні аграрними відносинами;

6) низький рівень розвитку руху підприємців-аграріїв;

7) високий рівень індивідуалізації суб'єктів підприємницької діяльності в аграрному секторі;

8) відсутність інноваційного та конкурентного духу у підприємців-аграріїв.

Метою удосконалення інституційного забезпечення розвитку аграрних підприємств повинно стати створення умов для становлення в

Україні моделі сталого, багатофункціонального сільського господарства, яке разом з виробництвом якісного і безпечного продовольства,

сировини й енергії задовольняє інші потреби населення та надає суспільні послуги, спрямовані на формування якісного життєвого середовища та створення умов для зайнятості у сільській місцевості, зміцнення місцевих громад, збереження довкілля, традиційних сільських ландшафтів і біорізноманіття [6, с. 278].

Схематично концептуальні засади удосконалення інституційного забезпечення розвитку аграрних підприємств, представлені на рис. 1.

Пріоритетні завдання удосконалення інституційного забезпечення розвитку аграрних підприємств можуть бути визначені як такі, що створюють умови для реалізації найважливіших функцій підприємництва: новаторської, організаційної, господарської, соціальної, особистісної (табл. 1).

Розробка заходів, орієнтованих на досягнення означених завдань, повинна будуватись на певних принципах з дотриманням однозначних засад розвитку бізнес-середовища [7, с. 135]. Серед них чільне місце займають засоби та принципи соціальної відповідальності. Зокрема, йдеться про добровільність; інтегрованість у бізнес-процеси та бізнес-стратегії; системність; користь для всіх заінтересованих сторін: співробітників, споживачів, акціонерів, громади тощо, а також для самого підприємства; забезпечення внесків у вирішення екологічних, соціальних та інших проблем сталого розвитку [8, с. 165].

Головними принципами повинні бути прозорість і відкритість процедур, відмова від підтримки діяльності конкретних підприємств чи груп підприємств, усунення будь-якої суб'єктивності щодо реагування влади на діяльність окремого суб'єкта підприємницької діяльності, підтримка саморегульованості і конкурентності у ринковому середовищі (табл. 2) [9, с. 44]. Основні напрями реалізації завдань удосконалення інституційного забезпечення розвитку аграрних підприємств представлені в узагальненому вигляді на рис. 2.

Висновки і перспективи подальших досліджень. Удосконалення інституційного забезпечення розвитку аграрних підприємств через посилення його складових дозволить досягти позитивного економічного ефекту, що виражений у: створенні організаційно-економічних умов для ефективного соціально спрямованого розвитку аграрних підприємств, забезпеченні конкурентоспроможного розвитку, ефективному використанні природних ресурсів, формуванні людського капіталу, стимулюванні розвитку малих і середніх агровиробників, розвитку сільських територій, просвітництві виробників сільськогосподарської продукції, забезпеченні доступності інвестиційних ресурсів, удосконаленні форм і методів державної підтримки, її прозорості, прогнозованості та системності. Подальші дослідження планується здійснювати у напрямах удосконалення інституційного забезпечення ефективного й конкурентоспроможного розвитку аграрних підприємств.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Лопатинський Ю.М. Розвиток аграрного сектора національної економіки на інституційних засадах: [монографія] / Ю.М. Лопатинський, В.І. Кифяк. - Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2014. - 248 с.

2. Заскалкіна О.М. Концептуалізація розвитку інституціонального середовища в аграрному секторі економіки України / О.М. Заскалкіна // Державне регулювання процесів економічного і соціального розвитку. - 2016. - № 4. - С. 1-8.

3. Кіндзерський Ю. Інституціональні аспекти відтворення у контексті структурних трансформацій / Ю. Кіндзерський // Економіка України. - 2007.

4. Мармуль Л.О. Формування та розвиток інституціональної системи аграрної економіки / Л.О. Мармуль // Інституціональні засади трансформацій в аграрній сфері: зб. наук. пр. - К.: ННУ «ІАЕ» НААНУ, 2011. - С. 194203.

5. Єфименко Т. Інституційне регулювання економічного розвитку / Т. Єфименко // Економіка України. - 2011. - № 1. - С. 16-26.

6. Шпикуляк О. Г. Інституції аграрного ринку / О. Г. Шпикуляк - К.: ННЦ «ІАЕ» УААН, 2009. - 470 с.

7. Малік М.Й. Інституціоналізація аграрного підприємництва: трансформація та ефективність / М.Й. Малік, О.Г. Шпикуляк // Економіка АПК. - 2010. - № 7. - С. 132-139.

8. Ігнатенко М.М. Інституційні та організаційно-економічні засоби стимулювання соціальної відповідальності бізнесу на рівні агропромислових підприємств / М.М. Ігнатенко // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. - Вип. 2 (9). - Полтава: ПДАА, 2014. - С. 163-168.

9. Усюк Т.В. Інституційні аспекти розвитку сільського підприємництва: теоретико-методологічний підхід / Т.В. Усюк // Вісник Житомирського національного агроекологічного університету: науково-теоретичний збірник. - 2011. - № 1 (28) т. 2. - С. 41-48.

Размещено на Allbest.ru