Насіння олійних культур як об'єкт на аграрному ринку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Важлива роль у підвищенні ефективності вітчизняної аграрної галузі належить селекції та насінництву У світі це наукомісткі й динамічні за розвитком галузі, від стану яких залежить успіх сільського господарства країни в цілому Їм притаманні базисні функції, що визначають продовольчу незалежність держави створення, збереження й поширення цінних генетичних ресурсів.

Ринок насіння олійних культур в Україні характеризується масштабним виробництвом насіння соняшнику сої, ріпаку для потреб товарного ринку олійних культур, значними обсягами експортно-імпортних операцій, розвитком інфраструктури та маркетингової діяльності суб'єктів, потужним асортиментом продукції. Вітчизняна селекційно-насінницька наука вже понад 100 років успішно працює над створенням нових сортів, які є важливим фактором підвищення врожайності й поліпшення якості сільськогосподарської продукції. Перехід економіки країни до ринкових відносин істотно вплинув на систему селекції та насінництва. Сьогодні потрібен об'єктивний аналіз її стану для пошуку нових концепцій, принципів і форм організації, підвищення економічної ефективності.

Констатуємо факт домінування світових насіннєвих компаній над вітчизняними селекційними установами, фірмами в частині асортименту, якості, просування товару на ринку насіння олійних культур. Водночас відбувається поступова втрата ринкової позиції наукових установ на тлі стагнації діяльності відповідних державних органів управління насіннєвої галузі.

Теоретичні основи становлення вітчизняного аграрного ринку закладено в працях відомих учених П.І. Гайдуцького, П.Т Саблука [1], М.Й. Маліка [2], Л.М. Алексеєнка [3]. Аспекти розвитку ринку насіння й сортів представлено в дослідженнях Л.В. Фадєєва [4], О.В. Захарчука [5]. Дослідження зазначених учених зосереджені на теоретичних і методологічних аспектах ринку й певних сегментах аграрного ринку Проте глобалізація економіки й динамічність трансформаційних процесів неодмінно впливають на національні ринки аграрної продукції і відповідним чином формулюють нові завдання, що потребують адаптації й вирішення. В Україні донедавна практично не велися дослідження у сфері ринку насіння загалом і ринку насіння олійних культур зокрема. Недостатньо розкритими залишаються питання якості вітчизняного насіння, існує проблема інтеграції вітчизняного ринку насіння зі світовими тенденціями у сфері генетики й маркетингу насіння. Важливість теми з точки зору аграрного потенціалу вітчизняної економіки потребує подальших досліджень.

Мета дослідити і проаналізувати об'єкт на ринку насіння олійних культур.

На ринку насіння олійних культур Україні широко представлені сорти й гібриди соняшнику сої, ріпаку вітчизняних та зарубіжних компаній [6, с. 55]. Об'єктом на ринку насіння олійних культур виступає насіння сортів та гібридів соняшнику сої, ріпаку у вигляді селекційної інновації. На сьогодні застосування наукового підходу в цій сфері означає отримання інноваційних рішень і технологій, нових продуктів, що відрізняються від попередньо створених і впроваджених у виробництво, наділених перевагами й відмінностями від аналогів.

Товаром на насіннєвому ринку є сорт або гібрид. Сорт чи гібрид ефективний інструмент інтенсифікації сучасного сільськогосподарського виробництва. За рахунок сортозаміни та сортооновлення досягається збільшення урожаю до 30 %. Ринок насіння соняшнику стрімко розвивається. У Державному реєстрі сортів рослин занесено понад 700 сортів і гібридів соняшнику від 80 заявників. При цьому співвідношення іноземних до вітчизняних становить 70 до 30. Насіння соняшнику є найдешевшою компонентою в заходах щодо збільшення врожайності культури, а відтак і на шляху до підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику Вітчизняний ринок насіння соняшнику представлений переважно гібридами і значно менше сортами соняшнику вітчизняної та іноземної селекції [7, с. 108-109]. Вітчизняний ринок насіння сої представлений сортами сої вітчизняної та іноземної селекції. У Державному реєстрі сортів рослин занесено понад 180 сортів сої від 40 заявників. При цьому співвідношення іноземних до вітчизняних сортів становить 60 до 40. Окремим питанням у контексті ринку насіння сої є застосування на теренах нашої країни сортів ГМО сої, які займають понад 50 % посівних площ [8, с. 132-133]. Ринок насіння ріпаку є одним із найпотужніших в Україні. Внутрішній ринок насіння ріпаку представлений переважно гібридами й менше сортами ріпаку іноземної і вітчизняної селекції у співвідношенні 80 до 20. У Державному реєстрі сортів рослин занесено близько 300 гібридів і сортів ріпаку від 70 заявників [9, с. 55-56].

Сучасне тлумачення "насіння" вже не обмежується тільки його якісними споживчими посівними характеристиками згідно із затвердженими ДСТУ (вологість, чистота, схожість тощо). Сьогодні насіння це, у першу чергу, наукомісткий продукт, який пройшов етапи створення на шляху від ідеї до інновації. Насіння це інновація, що створена на базі певних запитів споживачів шляхом лабораторного методу схрещування та запилення рослин, апробована в умовах, наближених до виробничих, відібрана як найкраща з оптимальним набором затребуваних характеристик у лінійці однорідних рослин, пройшла державну реєстрацію й запатентована.

Насіння рослинний матеріал, що використовується для сівби, включаючи власне насіння (насінину), плоди, супліддя. Насіння класифікується за такими категоріями: добазове насіння насіння первинних ланок насінництва, яке використовують для подальшого його розмноження й отримання базового насіння; базове насіння насіння, отримане від послідовного розмноження добазового насіння; сертифіковане насіння генерації насіння, отримані від послідовного розмноження базового насіння; гібридне насіння насіння, отримане від схрещування генетично відмінних рослин [10].

Сорт рослин окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) у рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє цілком чи ні умовам надання охорони [11]. Створення нового сорту ґрунтується на наукових та експериментальних дослідженнях. Очікуваний (передбачуваний) сорт не завжди може стати новим. До створення сорту селекціонер мусить вивчити й підібрати вихідний матеріал, вибрати метод селекції. Наприклад, для поліпшення стійкості соняшнику проти хвороб упродовж трьох років досліджували генотипне різноманіття самозапилювальних ліній за стійкістю проти борошнистої роси, виявляли групи ліній-відновлювачів, фертильності пилку соняшнику з дуже високою стійкістю проти захворювання. Як наслідок такої наполегливої кропіткої роботи, включно з вивченням і використанням результатів оцінки вихідного матеріалу одержані гібридні комбінації, які поєднують у собі господарсько-цінні показники і стійкість проти 310 і 370 рас Рlаsmорага hаlstedii Вєгі [12, с. 571-583].

Сучасні досягнення селекційного процесу мають на меті створення інновацій, тобто комплексних рішень, що перевищують попередні аналоги за показниками врожайності, стійкості до хвороб тощо. Сорт або гібрид, що пройшов реєстрацію і підготовлений до впровадження у виробництво, продається на ринку насіння олійних культур у супроводі з технологією вирощування, рекомендованими засобами захисту. Лідери насінницької галузі базовим принципом у процесі створення нового сорту або гібриду виділяють попит кінцевого споживача. Конкуренція серед оригінаторів насіння на ринку насіння олійних культур спонукає розглядати кінцевий продукт селекції саме як інновацію, тому що створення сорту чи гібриду, ідентичного минулим досягненням, не знайде кінцеву нішу споживання, а відтак не принесе комерційного успіху.

Як зазначає академік В. Юрчишин, визначальною рисою, характеристикою інновації є закладений у цьому фундаментальному науковому явищі послідовно створюваний потенціал. Будучи осередком і рушієм поступу, він у кожній конкретній інновації набуває сутності та значення науково збагачувальної родзинки, заради якої вона (інновація) покликана до життя. І зробити це таким чином, щоб створити йому обставини, за яких він, умовно кажучи, змушений був би "засвітитися" наявним у ньому створювальним багатством [13, с. 92]. У ситуації із селекційною інновацією "засвітитися", тобто розкрити весь генетично закладений потенціал, спроможна не кожна з них. Успіх досягається через взаємодію сукупності виробничих та ринкових факторів. Однією з особливостей кожної конкретної інновації як індивідуалізовано оригінального наукового явища є її здатність (точніше закладена у ній потреба) формувати навколо себе сукупність своєрідних важелів і механізмів її науково-прикладного прояву каналів доведення потенціалу інновації до кожних конкретних потреб, до кожного певного варіанта включення інновації в науково-практичне використання [Там само].

Стосовно насіння це має такий вигляд новий сорт чи гібрид олійних культур, створений на запит кінцевих виробників та наділений певним спектром вагомих характеристик (олійність, білки, урожайність, стійкість до захворювань), що перевищують попередні досягнення, у практичному виробництві відповідають заявленим параметрам з відхиленням по показниках до 10 %.

Дослідження процесу створення селекційної інновації насіння показало, що, незважаючи на те, який оригінатор (державна або приватна компанія) за формою власності здійснює процес створення селекційної інновації (сорту або гібриду), він має конкретні етапи. Натомість, існують відмінності між етапами створення насіння, пріоритетністю тих чи інших етапів у державних наукових установах і приватних насіннєвих компаніях. Розбіжності є доволі суттєвими й обумовлені вони, у першу чергу, стратегічними планами розвитку зазначених суб'єктів ринку насіння олійних культур, а по-друге фінансовим механізмом їх оперативної діяльності. Якщо приватні насіннєві компанії працюють на власних коштах або залучають інвестиції на ринку капіталу, то державні наукові установи провадять свою діяльність за рахунок державного бюджету.

Донедавна вітчизняні наукові установи здійснювали наукові дослідження, основною метою яких було створення вихідного селекційного матеріалу, відбір кращих зразків, реєстрація нових сортів і гібридів. Держава визнавала ефективною роботу тих наукових селекційних установ, які реєстрували багато нових сортів і гібридів у Держреєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Такий підхід і світогляд формувався не одне десятиріччя й був доволі ефективним в умовах закритості вітчизняного насіннєвого ринку Діяв механізм закритого циклу: вітчизняні державні науково-селекційні установи створювали сорти й гібриди, а вітчизняні сільськогосподарські виробники й фермери їх купували для виробництва товарної продукції. Трансформація аграрного ринку зі зміною курсу на ринкову економіку зруйнувала монополію держави на ринку насіння, надавши можливість відкритого доступу до ринку іноземних оригінаторів насіння, тим самим створивши умови для вільної конкуренції. Однак витримати конкуренцію й утримати ринкові позиції вдалося не всім вітчизняним селекціонерам. Практично селекційні установи державної форми власності зі своїми багаторічними надбаннями не змогли "перепрограмувати" творчо-селекційну роботу на ринкові рейки.

Основна причина цього явища, на наш погляд, це відмінність стратегії розвитку між вітчизняними та іноземними селекційними установами й компаніями. Вітчизняні селекційні установи, отримуючи фінансування від держави на розвиток селекції, створювали насіння на основі банку даних установ з метою створити новий сорт або гібрид і передати його в обумовлений термін згідно з програмою фінансування на Держсортовипробування. Метою створення сортів і гібридів іноземних селекційних компаній є отримання прибутку від упровадження нових сортів і гібридів. Згодом поширилася тенденція до обміну досвідом у вигляді створення сумісних сортів між декількома вітчизняними установами або із залученням іноземних фірм. Сучасний механізм функціонування ринку насіння олійних культур характеризується співіснуванням суб'єктів у різних сегментах попиту покупців. Насіння вітчизняних селекційних установ позиціонується на ринку насіння як найбільш адаптоване для конкретних територіальних умов виробництва, має невисоку ціну і за основними параметрами є досить привабливим товаром для фермерських господарств, невеликих сільськогосподарських підприємств з невисокою фінансовою стійкістю. Насіння від іноземних компаній представлено на ринку як зарекомендований світовий бренд, створений на запити покупців з урахуванням поточних змін клімату, має високу ціну й технологічний супровід. Порівняльний аналіз етапів створення сорту, гібриду в державній установі та приватних насіннєвих компаніях показав перевищення ефективності механізму у приватному секторі. Це відбивається на кінцевих результатах від продажів нових сортів і гібридів, рівні прибутку й окупності витрат.

Фактором, що стримує попит на ринку насіння олійних культур, є стан його інфраструктури. Попит на ринку насіння олійних культур формується аграрними підприємствами різної форми власності. Сьогодні конкуренція із сфери виробництва переміщується у сферу наукових і дослідно-конструкторських робіт, інформатики. Головними джерелами конкурентних переваг окремих підприємств стали здатність до нововведень, а на макроекономічному рівні стимул до інвестування в інноваційний розвиток. Нові техніка і технологія запроваджуються для того, щоб скоротити час, потрібний для розробки нової продукції, поліпшити її якість, підвищити гнучкість виробництва. Тому на виробництві дедалі більшого значення набувають підвищення якості продукції, розширення сервісного обслуговування, надання додаткових послуг споживачам. "Конкуренція на основі якості це більш високий її рівень, оскільки комбінації споживчої вартості в товарі є більш різноманітними, на відміну від варіації його вартості" [14, с. 360]. Сорт виспупає ключовим фактором підвищення конкурентноздатної аграрних підприємств, а районований сорт є шляхом до отримання високого урожаю. На цьому наголошує академік НААН В. Петриченко: "Через нераціональне розміщення посівів тих чи інших сортів сої (і вітчизняних, і зарубіжних) ми цього року втратили майже 300 тис. т соєвих бобів вартістю в цілому майже 2 млрд грн при цьому раціональне розміщення це не те, що вимагає додаткових ресурсів" [15, с. 43-44].

Беззаперечним є твердження про пряму залежність між розвитком товарного і насіннєвого ринку й наслідування тенденцій функціонування ринку продовольчого насіння від насіннєвого ринку [16, с. 19]. Ринок насіння олійних культур визначає не тільки рівень потенційної урожайності товарного насіння, а й окреслює можливості використання товарного насіння за основними напрямками споживання. У свою чергу товарний ринок формує попит на асортимент сортів і гібридів, висуває нові вимоги до якості насіннєвого матеріалу

Література

1. Аграрна реформа в Україні / [П.І. Гайдуцький, П.Т Саблук, Ю О. Лупенко та ін.] ; [за ред. П.І. Гайдуцького]. К.: ННЦ ІАЕ, 2005. 424 с.

2. Малік М.Й. Інститути та інституції у розвитку аграрної сфери економіки / М.Й. Малік, О.Г Шпикуляк // Економіка АПК. 2011. № 7. С. 169-176.

3. Алексеєнко Л.М. Ринок фінансового капіталу: становлення, проблеми, перспективи розвитку: [монографія] / Л.М. Алексеєнко. Тернопіль: Вид. буд-к "Максимум", Економічна думка, 2004. 424 с.

4. Фадеев Л.В. Продавать или перерабатывать? / Л. В. Фадеев // Agroone. 2016. № 7 (9). С. 20-24.

5. Захарчук О.В. Формування та розвиток ринку сортів рослин (теорія, методологія та практика): дис. ... доктора екон. наук / О. В. Захарчук. К.: ІАЕ, 2009. 486 с.

6. Chekhov S. Functioning of the market of soybean in Ukraine / S. Chekhov // Економіка і регіон. Науковий вісник Полтавського національного технічного університету ім. Ю. Кондратюка "Економіка і регіон". № 4 (53). Полтава, 2015. С. 55-60.

7. Чехов С.А. Функціонування ринку сортів і гібридів соняшнику в Україні / С. А. Чехов // Економічний простір. 2015. - № 103. С. 105-117.

8. Чехов С.А. Аналіз пропозиції на вітчизняному ринку сої / С.А. Чехов // Економічний простір. 2016. № 106. С. 127134.

9. Чехов С.А. Аналіз пропозиції на вітчизняному ринку ріпаку / С.А. Чехов // Економічний дискурс. 2016. № 1. С. 51-60.

10. Закону України "Про насіння і садивний матеріал" // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 13. Ст. 92; 2005. № 17-19. Ст. 267; 2010. № 9. Ст. 76; 2013. № 42. - Ст. 585; 2014. № 6-7. Ст. 80; 2016. № 4. Ст. 39.

11. Про охорону прав на сорти рослин: Закон України від 17 січня 2002 р. № 2986 // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 23. Ст. 163. С. 163.

12. Онєгіна В.М. Складові продовольчої безпеки та державне регулювання аграрного сектора / В.М. Онєгіна // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр.; Дніпропетровський нац. ун-т. Дніпропетровськ, 2004. Вип. 189, т 2. С. 571-583.

13. Юрчишин В.В. Інноваційні аспекти еволюції економічної науки / В.В. Юрчишин // Економіка АПК. 2012. № 1. С. 90-99.

14. Барр Р. Политическая экономия: в 2-х тт / Р. Барр ; [пер. с фр.]. М.: Международные отношения, 1995. Т 1. 608 с.

15. Мізерна Н. Соя: сьогодення майбутнє / Н. Мізерна, А. Носуля // Пропозиція. Спецвипуск. 2016. С. 40-42.

16. Северина Е. Предпочтения сельхозпроизводителей Украины остаются неизменными семена высокого качества / Е. Северина // АПК-информ. 2015. № 8. С. 14-19.

Размещено на Allbest.ru