Креативність врятує: уроки для України

Г. Харламова, канд. экон. наук, доц.

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, Украина, А. Гуменная, канд. экон. наук, доц.

Национальный университет "Киево-Могилянская академия", Киев, Украина

Annotation

креативний економіка індустрія

G. Kharlamova, PhD in Economics, Associate Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine,

O. Humenna, PhD in Economics, Associate Professor, Dean National University of Kyiv-Mohyla Academy, Kyiv, Ukraine

Вступ. Ми все частіше на сьогодні чуємо терміни "креативність", "креативна економіка". А ще донедавна ми взагалі про це нічого не знали.

Майже до епохи Середньовіччя термін "творчість" (і, відповідно, англомовний аналог цього слова - "креативність") не міг узагалі вживатися щодо людської діяльності, адже єдиним творцем уважався Бог. І тільки із появою видатних митців та науковців цей термін почав використовуватися щодо створення людиною творів мистецтва й наукових винаходів, причому часто цей процес самі творці вважали несвідомим [1].

Чи кожному притаманна креативність? Креативність у людей асоціюється з оригінальністю, уявою та натхненням. Креативність, знання і доступ до інформації сприймаються як потужні двигуни розвитку як країн, видів економічної діяльності, так і особистості.

Креативність притаманна всім суспільствам і всім країнам (більшою чи меншою мірою) - багатим та бідним, великим і малим, розвиненим або тим, які розвиваються. На сьогодні ми входимо в еру, коли ключовим ресурсом для виробництва стає мислення. Останнім часом якраз рівень багатства і добробуту тієї чи іншої країни все більше починає визначатися креативністю, наявністю креативного класу та станом розвитку креа- тивних індустрій (один із засновників парадигми креа- тивної економіки Річард Флоріда у свої книзі "Креатив- ний клас. Люди, які створюють майбутнє" визначає цей клас як етос - основоположний дух, характер культури.

І це формує глибинний дух сучасності [2]).

Уже протягом цілого останнього десятиліття креативна економіка, як констатує група експертів Світового економічного форуму в Давосі [3], розглядається як нова модель зростання, що передбачає відносно невеликі початкові інвестиції у "м'яку" інфраструктуру. Soft infrusructure - це, передусім, інфраструктура у знання або людський капітал, включаючи інституції, ідеї, культурні норми, концепти і рішення.

У країнах Європейського союзу креативні індустрії вже багато років є прибутковим сектором економіки. Вони сприяють розвитку міст і країн у цілому, також отримуючи значну підтримку та інвестиції від державних, міських і загальноєвропейських програм. Уже 1998 р. у креативних індустріях всій Європи працювало близько 5 % населення, і ця цифра постійно зростала. При цьому три чверті загального обороту від творчих індустрій у Європі генерується у п'ятірці країн ЄС: Великій Британії, Франції, Іспанії, Німеччині й Італії. В Європі країною із найрозвиненішими креативними індустріями та найбільшою часткою доходів цих індустрій у структурі надходжень до ВВП країни є Велика Британія - де 6 % ВВП припадає на креативні індустрії, або 84 млрд фунтів щорічно [4].

Чому так? Бо Британія вже давно вивела творчі здібності своїх працівників у фактор формування ВВП країни.

Джон Хокінс у своїй блискучій промові "Креативна економіка" на TED [5-6] визначив принципи створення креативного середовища. Перший принцип - це універсальність креативності (у всіх є творчі здібності, вони закладені в кожній дитині); другий - свобода (власне ставлення до будь-якої ідеї - прийняти чи відхилити) та третій принцип - формування ринків і зв'язків для успішної реалізації ідей.

Літературний огляд: міжнародний досвід. Початком ери креативної економіки можна вважати епоху тетчеризму, для якої характерно зниження витрат на всі сфери, включаючи культурну. Креативні галузі характеризуються своєю тенденцією концентруватися у просторі [6-10], що дає місце для більш творчо інтенсивних місць [7, 11], так званих "креативних кластерів". Креативний кластер у літературі визначається як "місце, яке об'єднує спільноту "креативних людей" [12], які: а) поділяють однаковий інтерес до новизни, але не обов'язково в одній і тій самій темі; б) місце каталізу, де люди, відносини, ідеї й таланти можуть підсилити один одного; в) середовище, яке пропонує різноманітність, подразники та свободу вираження поглядів; г) потужна, відкрита і постійно варіабельна мережа міжособистісних обмінів, яка виховує унікальність та ідентичність людей [13].

До прикладу, основне дослідження, присвячене аналізу креативних галузей Іспанії, є робота Бойкса і Лаззеретті [10]. Згідно із цим дослідженням, творчі галузі у 2007 р. дали зайнятість 1,287 млн особам, що становить 6,5 % загальної кількості зайнятих. Із того часу деякі інші дослідження проаналізували цей сектор кількісно - це від 2,8 % до 4,1 % загальної зайнятості [14-16].

На сьогодні вже є деякі не тільки якісні, а й кількісні напрацювання із дослідження креативних індустрій. Зокрема, варто загадати роботу Тітана та Войнеагу [17], де представлено кілька статистичних показників, які кількісно визначають розмір культурно-творчого поля і визначено економетричну багатофакторну модель, яка розкриває зв'язок між цими показниками. Статистично підтверджено суттєві відмінності між географічними та лінгвокультурними європейськими регіонами, відповідно до значень деяких із цих статистичних показників.

Бахші [18] прорахував економетричну модель, яка досліджує вплив креативних кластерів на продуктивність англійських міст із використанням показників зайнятості, професійних та інституційних заходів. Аналіз показав обернений зв'язок між креативними кластерами та заробітною платою, що можна розглядати як свідчення компенсаційного диференціалу (кваліфіковані працівники жертвують вищі зарплати, щоб жити в місцях з яскравими культурними заходами та діяльністю). Проте, коли науковець розглядав взаємодію між креатив- ними кластерами та заробітною платою у креативних галузях і професіях, було знайдено деякі докази того, що творчі працівники в містах із високим рівнем креативного кластерування користуються премією у заробітній платі, що говорить про те, що неприбуткові мистецтва та сфери культури можуть породжувати поширення знань у комерційній креативній економіці. У свою чергу, Серра [19] розглянув детермінанти локалізації креатив- них галузей, використовуючи мікродані. У своїй роботі він запропонував модель, адаптовану для диференціації ефекту загальноекономічних та специфічних креати- вних сил на локалізацію креативних галузей. Результати показали, що традиційні локалізації й урбанізація значно впливають на розташування креативних індустрій поряд із впливом специфічних зовнішніх ефектів. Результати пропонують нове розуміння визначальних факторів розташування творчих галузей. Ця робота надала певну конкретну емпіричну основу для розробки політики, яка може підвищити потенціал територій для творчості та інновацій відповідно до цілей, викладених Європейською Комісією.

Креативна економіка базується на таких основних принципах:

• виробництво інтелектуальних (духовних) економічних продуктів панує над виробництвом матеріальних економічних продуктів;

• провідним активом на підприємствах усіх форм власності є інтелектуально-креативні ресурси, раціональне управління якими забезпечує ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів фірм та організацій;

• оцінка ефективності виробничої, торгової та інших видів підприємницької діяльності проводиться в основному якісними показниками;

• отримання прибутку забезпечується через корисність економічних продуктів;

• при розробці систем управління основна роль відводиться не "машині", а при виробництві будь-яких економічних продуктів забезпечується вільний, ефективний і цілеспрямований обмін творчою енергією між усіма учасниками ринку.

Університет Торонто (Martin Prosperity Institute) публікує рейтинг, що аналізує дані стосовно креативності та креативного класу в регіонах і країнах по всьому світу. Глобальний індекс креативності оцінює країни за трьома ключовими показниками економічного розвитку: технології, таланти та толерантність. Зокрема, під час складання рейтингу зважають на інвестиції в наукові дослідження й розробки, кількість дослідників і патентів на душу населення, рівень та характер освіти, дані соціологічних опитувань Gallup на тему ставлення жителів різних країн до іммігрантів, расових, етнічних, сексуальних меншин, а також до людей з обмеженими можливостями в найширшому сенсі цього слова [20].

Зазначений рейтинг у 2015 р. визначив Австралію як найкреативнішу країну, за нею йдуть США і Нова Зеландія. До десятки найкреативніших країн світу також увійшли: Канада, Данія, Фінляндія, Швеція, Ісландія, Сінгапур та Нідерланди - сьогодні ці країни вважаються дуже успішними. Україна в цьому переліку посіла 45-те місце зі 139, що є доволі високим показником. При цьому за рівнем технологій і, особливо, наявності талантів, Україна має гарні позиції порівняно з багатьма іншими країнами, що могло б сприяти вищим позиціям України в цьому рейтингу, однак наша країна поки суттєво програє за показниками толерантності суспільства. Крім того, різниця майже удвічі між індексом талантів та індексом технологій (відповідно, 24 і 43) свідчить про те, що рівень нових розробок в Україні є значно нижчим, ніж кількість людей, які потенційно можуть ці розробки здійснювати.

Нині на рівні ЄС виділяють види економічної діяльності відповідно до статистичної класифікації, прийнятої на основі Європейського Парламенту та Ради ЄС, які належать до креативних індустрій, а саме:

• видавнича діяльність;

• виробництво кіно-, відеофільмів і телевізійних програм, фонограм, музична видавнича діяльність;

• розробка і трансляція заходів;

• комп'ютерне програмування, консультації, а також суміжні з ними види діяльності;

• діяльність інформаційних служб;

• архітектурно-інженерна діяльність; технічні випробування й аналіз;

• наукові дослідження та розробки (R&D);

• реклама та маркетингові дослідження;

• інші професійні, наукові й технічні заходи;

• мистецтво та розважальні заходи;

• спортивні заходи й організація відпочинку і розваг.

Ці сектори економічної діяльності визначаються як

сектори наукомістких послуг, а також послуг із високою доданою вартістю [21].

У 2016 р. компанією Ernst&Young (EY) на замовлення Міжнародної конфедерації товариств авторів і композиторів було проведено картування креативної економіки у світі [25]. Зокрема, ЕY був установлений рейтинг креативних індустрій по прибутковості й зайнятості та розраховані показники креативної економіки по п'яти континентах світу.

UNCTAD (Конференція ООН із торгівлі й розвитку) використовує для оцінки креативної складової країн, груп і регіонів обсяг імпорту й експорту креативних продуктів, застосовуючи, таким чином, продуктивістський підхід до визначення креативної економіки. Діяльність креативних галузей як сектору послуг пов'язана з нематеріальною основою, але, на відміну від послуг, результат їх діяльності може бути реалізований як невіддільна частина в кінцевому матеріальному продукті. Таким чином, був сформований перелік продукції креативних галузей, де основну додану вартість становить творчий внесок. На підставі даних щодо імпорту й експорту креативної продукції можна оцінити внесок певної країни у світовий обсяг креативної економіки. Основний обсяг торгівлі припадає на розвинені та країни, що розвиваються, хоча останнім часом країни із перехідним типом економіки, до яких, до речі, UNCTAD відносить і Україну, показують високі темпи зростання обсягів торгівлі креативною продукцією - близько 30 % проти 8 % зростання розвинених країн і 6 % тих, що розвиваються [23, 27-30].

Якщо розглядати значення креативних галузей в економіці розвинених країн, то можна побачити, як щорічно зростають доходи, а разом із ними їхній внесок у загальний приріст валового внутрішнього продукту (ВВП). Нині на частку креативних галузей припадає 13 % глобального ВВП. Щорічне зростання економіки в країнах OECD коливається від 5 до 20 %. Як видно із результатів досліджень, частка креативного сектора економіки у ВВП країн ЄС у 2003 р. дорівнювала 2,6 %, або 267,17 млрд дол США. Для порівняння: сфера нерухомості - 2,1 %, виробництво продуктів харчування, напоїв і тютюнових виробів - 2,1, хімічна й гумова промисловість, включаючи виробництво пластмасових виробів, - 2,3 %. У 2003-2013 рр. темпи зростання четвертинного сектора економіки більш ніж на 12 % випереджали середньорічні темпи зростання економіки ЄС, і якщо розглядати сучасний стан торгівлі креативною продукцією, то можна сказати, що обсяг торгівлі креативною продукцією у 2013 р. становить 592,1 млрд дол США, що дорівнює приросту в 14,4 % на рік [22].

Емпіричні результати. Дослідимо, на скільки подано сектор креативної економіки у звітності України, що надається в публічний доступ. Як джерело даних будемо використовувати сайт Державної служби статистики України.

Будемо розглядати такі економічні показники: внутрішній валовий продукт (ВВП), рівень зайнятості населення, обсяги експорту та імпорту.

Для показників ВВП і рівня зайнятості проаналізуємо такі галузі:

• інформація й телекомунікації;

• професійна, наукова та технічна діяльність;

• мистецтво, спорт, розваги і відпочинок.

Ці категорії стали доступні після упровадження СНР- 2008 (системи національних рахунків). До її упровадження не можна окремо проаналізувати стан креативної економіки України. Спостерігаємо значне зростання креативної економіки України за останні сім років. Галузь інформації та телекомунікації постійно є провідною серед представлених галузей. Показники галузі професійної, наукової та технічної діяльності до 2015 р. були майже на рівні з інформацією та телекомунікацією. Найменше в частці ВВП представлено галузь "Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок".

Із галузей креативної економіки найбільше зайнятого населення припадає на професійну, наукову та технічну діяльність. Отже, можна дійти висновку, що менша кількість зайнятих у галузі інформації та телекомунікації продукує достатньо більшу частину ВВП. Кількість зайнятих, представлених у галузі "Мистецтво, спорт, розваги і відпочинок", майже не відрізняється від кількості зайнятих у галузі інформації та телекомунікації, однак продукує набагато менший обсяг ВВП.

Статті експорту-імпорту представлені державними органами статистики більш широко, дані наявні починаючи із 2008 р.

Спостерігаємо збільшення обсягів експорту в періоді 2009-2013 рр. та їх скорочення після 2013 р. Сильно зросла кількість наданих комп'ютерних послуг. Стабільними залишаються обсяги наданих професійних та консалтингових послуг, а також телекомунікаційних послуг.

Серед статей імпорту переважають професійні та консалтингові послуги, а також роялті й інші послуги, пов'язані із використанням інтелектуальної власності. Обсяги імпорту в цілому залишалися на схожому рівні за винятком різкого збільшення у 2013 р. Починаючи із 2014 р., дуже скоротилися обсяги послуг приватним особам, культурні та рекреаційні послуги.

Частка креативної економіки у ВВП та зайнятості населення є практично однаковою і не зазнавала різких змін. У структурі експорту частка креативної економіки помітно зросла після 2010 р. Найбільшу частку послуг креативних галузей спостерігаємо в імпорті, хоча після різкого падіння у 2013 р. вона стала рівній частці експорту.

Якщо ж ми порівняємо дані по Україні із даними Туреччини, то бачимо стрімке зростання креативного сектора в останній. При цьому основні складові даного зростання - дизайн та видавнича справа Туреччини [23].

Конкретна форма аналітичної залежності між економічними показниками (специфікація моделі) на підс таві відповідної економічної теорії має такий вигляд:

у = Р₀ + ^ * хі + |3₂ * х2 + р_з * хЗ + [3₄ * х4 + [З₃ * х5 + р₆ * хб + є

Модель є доволі вдалою: фактори не повторюються - збереження економічної умови; незалежні змінні значущі (Prob < 0,05) з імовірністю 95 %; модель адекватна за рівнем надійності 95 % (Prob.F < 0,05); скоригований коефіцієнт детермінації вказує на 90 % пояснювальну здатність моделі.

Однак високі значення коефіцієнта детермінації та похибок моделі натякають на необхідність детальнішої перевірки моделі, перш, ніж перейти до певних якісних висновків та прогнозів. Зокрема, визначимо величину та характер впливу на досліджуваний показник усіх інших показників (перевіримо наявність мультиколінеарності). Кореляційна матриця має такий вигляд (усі коефіцієнти є значущими):

Виходячи з аналізу матриці, найвпливовішими на результуючий показник є такі фактори: х1 та х4 - заробітна плата та відсоткова ставка по кредитах, хоча треба зазначити, що всі фактори не показали значного впливу на досліджувану змінну.

Виконаємо перевірку на мультиколінеарність за допомогою VIF-індексу:

Як бачимо, усі фактори мають Centered ViF від 0 до 5, тому в нашій моделі відсутня мультиколінеарність.

Для того, щоб оцінки МНК мали найкращі статистичні властивості, необхідно, щоб виконувалися вимоги теореми Гауса-Маркова. Якщо залишки регресії не матимуть нормального розподілу, то ми не зможемо перевіряти статистичні гіпотези через статистики Фішера та Стьюдента, які побудовані на припущені про нормальність збурень. Для перевірки моделі на нормальність збурень застосуємо тест Харке-Бера, суть якого полягає у порівнянні практичного значення тесту (JB) з теоретичним значенням х². Якщо практичне значення не більше за теоретичне, то приймається гіпотеза про нормальність розподілу. У результаті аналізу гістограми розподілу залишків і розрахованого значення статистики Харке- Бера, підтверджуємо гіпотезу про нормальний розподіл збурень (Jarque - Bera stat = О,о0з; Prob = 0,99).

Перевірка кінцевої моделі на наявність гетероскеда- стичності збурень за допомогою Бройша-Пагана, Глейзера, Вайта критеріїв показала, що всі критерії фіксують відсутність гетероскедастичності. Наступним кроком перевіряємо дану модель на наявність автокореляцій за допомогою критерію Бройша-Годфрі. Prob. F = 0,1339 > 0,05, значить за критерієм Бройша- Годфрі автокореляція відсутня. Для моделі MAPE = 3,71. Якщо враховувати те, що в економічних розрахунках допустима похибка у 8-10 %, можна дійти висновку, що дана модель достатньо точно описує взаємозв'язок між вибраними показниками.

Для вибраної та статистично підтвердженої моделі проведемо аналіз еластичності та дамо на його основі порівняльну оцінку сили впливу факторів на результат. За аналізом коефіцієнтів еластичності маємо такі результати (у середньому, при збереженні існуючих тенденцій):

• заробітна плата (змінна х1) - найбільш впливовий фактор; при збільшенні ЗП на 1 % витрати населення на культурно-розважальні заходи можуть збільшитися на 2,59 %;

• ВВП (змінна х2) - другий за впливом фактор; при збільшенні ВВП на 1 % витрати населення на культурно-розважальні заходи можуть зменшитися на 1,06 %;

• кількість місць проведення дозвілля (змінна х3) - третій за впливом фактор; при збільшенні кількості місць проведення дозвілля на 1 % витрати населення на культурно-розважальні заходи можуть зрости на 0,5 %;

• зайнятість e сфері культури (змінна х5) - четвертий за впливом фактор; при збільшенні зайнятості у сфері культури на 1 % витрати населення на культурно-розважальні заходи можуть підвищитися на 0,34 %;

• відсоткова ставка за кредитами (змінна х4) - п'ятий за впливом фактор; при збільшенні відсоткової ставки за кредитами на 1 % витрати населення на культурно-розважальні заходи можливо зростуть на 0,13 %.

Перевірка наявності сезонності у часовому ряді показала її відсутність на рівні значущості 0,05 %.

Отже, сучасний стан формування креативних індустрій в Україні демонструє їх урбаністичну орієнтацію (центри розвитку провідні українські міста - Київ, Львів, Дніпро, Одеса, Харків, Запоріжжя) та кластерну модель їх організації (ІТ-сфера, мистецтво, освіта, дизайн). Водночас в Україні поки що не створено повноцінної інфраструктури креативних індустрій, хоча активно розвиваються різноманітні організаційні креативні хаби: коворкінги, майстерні, інкубатори, лабораторії та кластери. Ці нові простори дають змогу більшій чисельності людей продуктивно реалізувати й розвивати власні таланти та творчі здібності.

Ефективна економічна реалізація креативного потенціалу України потребує розробки та упровадження системних заходів, а саме:

• розвиток культури креативної економіки, в якій люди та уряд працюють разом;

• формування нового драйвера зростання та створення нових ринків шляхом конвергенції існуючих виробничих технологій і нових технологій Четвертої промислової революції;

• створення сприятливого бізнес-середовища із належним оцінюванням креативності та легкістю запо- чаткування нового бізнесу;

• зміцнення глобального лідерства та провідної ролі в креативній економіці на основі розвитку малого і середнього бізнесу та ефективного венчурного інвестування;

• підготовка глобальних творчих талантів і зміцнення компетенції у створенні інновацій як основи креативної економіки.

Реалізація цих заходів дасть змогу досягти зростання запланованої частки креативних індустрій в Україні із 27 % у 2020 р. до понад 40 % до 2030 р. відповідно до Форсайту України [24].

Креативна економіка відрізняється від традиційної тим, що головний її інструмент - це знання, ресурс - інформація, а продукт - інновація. Отже, концепція креативної економіки поєднує такі розрізнені поняття, як "інформаційна економіка", "економіка знань" та "інноваційна економіка". Якщо розкласти вартість продукції на нематеріальну й матеріальну складові, а із нематеріальної складової виділити творчу, то креативний продукт - це продукт із превалюванням (понад 50 %) творчої складової у його вартості.

У сучасній глобальній економіці все доволі легко скопіювати. І в найближчому майбутньому до половини робочих місць у традиційних сферах можуть зникнути. Проте у креативних індустріях такі робочі місця створюватимуться шаленими темпами. Креативна економіка впливає на систему освіти, молодь, інвестиційний клімат та інвестиційну привабливість товарів, регіонів, країни у цілому. На етапі переходу від ринкової економіки до креативної із бурхливим зростанням технологій головними цінностями стають персонал і його творчі можливості, нестандартний підхід до справи.

А особливість креативності (і саме таким є сучасне розуміння креативності молоддю) полягає в тому, щоб робота і хобі поєднувались. Тобто молодь усе частіше прагне отримувати гроші та задоволення одночасно! Сенс не в тому, щоб тренувати "робочих" для креатив- ної індустрії, саме розвиток молоді як рушійної сили й, одночасно, аудиторії для продукту креативної індустрії є запорукою майбутнього для країни, яка хоче бути в сузір'ї світових лідерів. Світ має бути таким, щоб у ньому хотілося жити та творити. Креативна економіка - це епоха свободи. Модель збалансованого розвитку України до 2030 р. фіксує розвиток креативної економіки як один із ключових механізмів, який і стане драйвером економічного розвитку нашої країни [21].

З урахуванням складного економічного стану України використання та впровадження креативної економіки є раціональним і необхідним не тільки у масштабі виробництва, а й у масштабах конкретної сфери, або, навіть, країни. Адже основною задачею креативної економіки є залучення нових інвестицій, розвиток соціальної сфери, удосконалення освітньої сфери. Основною проблемою впровадження є кадрова проблема. Наприклад, це можна спостерігати у металургійному секторі, де впровадженню креативної економіки заважає відсутність кваліфікованих і досвідчених працівників, працівників із нестандартним мисленням, креативним підходом, які знаються на новітніх технологіях та інноваціях.

Список використаних джерел

1. Свидрук І. І. Креативний менеджмент: навч. посібн. / І. Свидрук. К.: Центр учбової літератури, 2012. - 224 с.

2. Тези сесії Всесвітнього економічного форуму в Давосі (2023 січня 2016 р.) "Будущее образования: уроки неопределенности" [Електрон. ресурс].

3. Флорида Р. Креативный класс. Люди, которые создают будущее [Електрон. ресурс].

4. Henley J. We can take it almost anywhere': how Brexit threatens the UK's creative industries. The Guardian [Електрон. ресурс] / J. Henley. - 2018.

5. Хокинс Дж. Выступление на TED "Креативная экономика" [Електрон. ресурс] / Дж. Хокинс.

6. Scott A. J. On Hollywood. The Place, the Industry / A. J. Scott. - Princeton, 2005.

7. Cooke P. Knowledge Economies. Clusters, learning and cooperative advantage // Routledge Studies in International Business and the World Economy / P. Cooke, 2002.

8. Creative cities, cultural clusters and local economic development / eds. P. Cooke, L. Lazzeretti. - Cheltenham, UK, Edward Elgar, 2008.

9. Florida R. Who's Your City?: How the Creative Economy Is Making Where You Live the Most Important Decision of Your Life / R. Florida. - Basic Books, Random House, 2008.

10. R. Boix and L. Lazzeretti. Las industrias creativas en Espana: unapanoramica / R. Boix and L. Lazzeretti // Investigaciones Regionales. - 2012. - Vol. 22. - p. 181-206.

11. Maskell P., and Lorenzen M. The cluster as market organization / P. Maskell and M. Lorenzen // Urban Studies. - 2004. - Vol. 41 (5-6). - p. 991-1009.

12. Florida R. The Rise of the Creative Class / R. Florida. - New York, Basic Books, 2002.

13. De Propris, L. The geography and creativity / De Propris L., C. Chapain, P. Cooke and other // Report 27, NESTA, UK, 2009.

14. Mendez R. Economia creativa y desarrol lourbano en Espana: una aproximacion a suslogica sespaciales", EURE, Santiago [online] / R. Mendez, J. J. Michelini, J. Prada. - 2012. - Vol. 38, num. 113. - P. 5-32.

15. Ministerio de Cultura, 2014. Anuario de estadisticas culturales, Madrid, Ministerio de Educacion, Cultura y Empleo.

16. Aguiar Losada E. Las industrias culturales y creativas en Espana / Aguiar Losada E. // UAM-Accenture Working Paper. - 2014.

17. Titan Emilia. The impact of Cultural-creative Industries on the economic growth - a quatitative approach [Електрон. ресурс] / Titan Emilia, Voineagu Vergil.

18. Bakhsh H. Capital of culture? An econometric analysis of the

19. relationship between arts and cultural clusters, wages and the creative economy in English cities / H. Bakhsh, Neil Lee, Juan Mateos-Garcia // Nesta Working Paper. - No. 14/06

20. Daniel Sanchez Serra - Location determinants of creative industries: An application to Local Labour Systems.

21. Глобальний індекс креативності: Україна стала 45-ю зі 139 країн.

22. Україна 2030: Доктрина збалансованого розвитку / О. Гуменна, Н. Чала та ін.; за наук. ред. О. Жилінської. - Львів: Кальварія. 2017. - 168 с.

23. Скавронська І. В. Тенденції розвитку креативних індустрій у країнах Європейського Союзу [Електрон. ресурс] / І. В. Скавронська, А. О. Гончарук // Молодий вчений. - 2016. - № 4. - С. 201-204.

24. Форсайт та побудова стратегії соціально-економічного розвитку України на середньостроковому (до 2020 р.) і довгостроковому (до 2030 р.) часових горизонтах / наук. кер. проекту акад. НАН України М. З. Згуровський // Міжнар. рада з науки; Комітет із системного аналізу при Президії НАН України; НТУУ "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"; Інститут прикладного системного аналізу МОН України і НАН України; Світовий центр даних з геоінформатики та сталого розвитку; Фундація "Аграрна наддержава". - Київ: НТУУ "КПІ імені Ігоря Сікорського", вид-во "Політехніка", 2016. - 184 с.

25. Cultural times. The first global map of cultural and creative industries December, 2015.

26. World Creative. The First Global Map of Cultural and Creative Industries.

27. Creative Industries Economic Estimates. January 2016.

28. The Creative Economy: Key Concepts and Literature Review Highlights.

29. Skavronska I. V. Creative Industries in Ukraine: Analysis and Prospects of the Development / I. V. Skavronska // Economics and Sociology. - 2017. - Vol. 10. - No. 2.

Размещено на Allbest.ru