Державні закупівлі в системі заходів стимулювання розвитку національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державні закупівлі в системі заходів стимулювання розвитку національної економіки

Вплив держави на розвиток економіки повинен характеризуватися антикризовою спрямованістю і бути націленим на формування та функціонування соціально орієнтованої економічної системи, яка враховує й узгоджує широкий спектр інтересів економічних суб'єктів. Протягом останніх десятиліть держава є активним суб'єктом економічних процесів, функції якого забезпечують цілісність національної економічної системи. Ускладнення економічних зв'язків обумовлює дедалі активніше втручання держави в господарське життя з метою протидії негативним тенденціям, що виникають в економіці. Економічна роль держави розкривається крізь призму аналізу фінансових потоків, котрі мають місце за сучасних умов. Беручи до уваги тенденції розвитку суспільства, слід звертати увагу на збільшення величини державних виплат та розширення впливу держави на всі сектори економіки.

Останніми роками актуалізація проблем визначення напрямів активного впливу держави на перебіг макроекономічних процесів на основі використання інструментарію державних закупівель обумовлюється зростанням масштабів та глобальним характером досліджень. Наукова спільнота звертає особливу увагу на необхідність пошуку оптимального розв'язання проблем економічного розвитку на основі максимального використання потенціалу ендогенного зростання, оскільки такі заходи спроможні сприяти побудові ефективної та дієвої економічної політики.

Проблематика аналізу механізмів державних закупівель доволі детально проаналізована вченими, водночас не існує однозначних підходів щодо пошуку напрямів підвищення ефективності використання потенціалу державних закупівель у національній економіці. Серед вагомих наукових досліджень у сфері аналізу напрямів активізації розвитку національної економіки на основі використання інструментарію державних закупівель чільне місце посідають праці таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як В. Геєць [1], Л. Гончаренко [2], Ю. Городніченко [3; 4], І. Гужва [5], Н. Пойда-Носик [6], В. Пономаренко та І. Гонтарєва [7], В. Сіденко [8], Ю. Уманців і О. Кравчук [9], Ю. Уманців і О. Міняйло [10].

Метою статті є розкриття новітніх тенденцій формування напрямів стимулювання розвитку національної економіки на основі використання інструментарію державних закупівель.

Проведений аналіз дає змогу дійти висновку про те, що збільшення ВВП, який у вигляді чистого внутрішнього продукту потрапляє в сектор нефінансових корпорацій і сектор домашніх господарств, сприяє зростанню їхніх прибутків та доходів, а це створює підґрунтя для збільшення розміру інвестицій і споживчих витрат, що в кінцевому підсумку обумовить збільшення сукупного попиту та стимулює зростання обсягів національного виробництва (рис. 1).

Рис. 1. Модель функціонування економіки з урахуванням впливу держави Джерело: доповненоавтором на основі [10, с. 143]

національний закупівля економіка

Зростання обсягу інвестицій сприяє розвитку виробництва та неодмінно має викликати підвищення рівня зайнятості населення й зростання його доходів, частина з яких також може розглядатися як інвестиційні ресурси. Саме тому збільшення обсягів державних інвестицій обумовлює зростання ВВП. У результаті фінансові суб'єкти акумулюють більші обсяги коштів, що надає їм змогу нарощувати кредити підприємницькому сектору й на основі цього збільшити обсяг пр иватних інвестицій [10, с. 142-143]. Трансформації у виробництві, ускладнення економічних зв'язків, посилення державного впливу на економіку - такий причинний зв'язок дійсно досить чітко виявляється протягом усіх описаних вище етапів еволюції економічних функцій держави. Витрати на споживання в державному секторі та витрати на придбання інвестиційних товарів відносять до державних закупівель товарів і послуг. Використовуючи бюджетні видатки, держава може маніпулювати сукупним попитом, рівнем цін і зайнятості, а також обсягом національного виробництва, доходу й іншими макроекономічними показниками [9, с. 97-99].

На основі застосування інструментарію макроекономічного аналізу можна стверджувати, що збільшення державних видатків збільшує обсяг ВВП та є обов'язковою складовою сукупного попиту на товари і послуги. Більше того, зростання державних видатків приводить до масштабнішого зростання доходу в порівнянні з попереднім рівнем. При цьому має місце наявність мультиплікатора державних видатків, який демонструє приріст національного продукту під дією приросту державних видатків.

Рис. 2. Вплив державних закупівель на наці ональну макроекономічну динаміку

Проведений аналіз дає змогу дійти висновку, що державні закупівлі в багатьох країнах становлять у середньому 10 - 15% ВВП [5]. Саме тому уряди намагаються максимально ефективно спрямувати ресурси на стимулювання власного економічного розвитку, зайнятості та максимально обмежити відтік коштів в економіку інших країн. У результаті використання інструментарію державних закупівель для досягнення цілей власного економічного розвитку у світі динамічно прогресує політика протекціонізму в цій сфері.

Так, наприкінці 2008 р. низка країн світу запровадили цілий комплекс нових заходів, які передбачають локалізацію_опри здійсненні державних закупівель. Щонайменше 10 млрд дол. США імпорту щорічно обмежується вимогами до локалізації при здійсненні державних закупівель у таких країнах, як США, держави ЄС, Китай, Індія, Індонезія, Аргентина. На сьогодні показник «проникнення» імпорту в сектор державних закупівель є дуже низьким і в середньому становить 5,5%, а це означає, що ці ринки фактично закриті для міжнародної конкуренції [2].

В українській практиці державні закупівлі відбуваються вкрай безсистемно. Через відсутність стратегічних планів використання інструментарію державних закупівель для стимулювання економічного розвитку, а також через використання переважно цінового критерію оцінювання тендерних пропозицій рівень проникнення імпорту в сектор державних закупівель України сягає 38,0% [5]. Саме тому українська політика у сфері державних закупівель у загальносвітовому контексті істотно відрізняється від найкращих світових практик, оскільки за умов хронічного дефіциту платіжного балансу, скорочення виробництва і зниження рівня зайнятості інструмент державних закупівель має бути спрямований саме на стимулювання зайнятості та виробництва в національній економіці.

Проведений аналіз дає змогу дійти висновку про те, що Україна потребує докорінної зміни системи державних закупівель, оскільки зараз українські державні закупівлі значною мірою працюють на розвиток економік інших країн та на добробут домашніх господарств. Річний обсяг державних закупівель в Україні сягає 275 млрд грн, тобто майже 12% ВВП. Водночас, незважаючи на те, що 99% учасників тендерів є українськими суб'єктами господарювання, частка імпортної складової під час держзакупівель оцінюється експертами у 38% (понад 100 млрд грн щороку). Разом з тим частка імпортної складової під час державних закупівель в інших країнах є набагато меншою. Так, зокрема, у Японії та США вона становить менше 5,0%, у ЄС - у середньому 7,9% [2].

У цьому контексті особливу увагу привертає парламентська ініціатива «Купуй українське, плати українцям» (далі - законопроект), яка передбачає встановлення на законодавчому рівні багатофакторної моделі оцінювання тендерних пропозицій у рамках державних закупівель. Зокрема, у законопроекті пропонується ціновий критерій, питома вага якого залишається 70,0%, доповнити такими критеріями, як якість, тривалість виробничого й споживчого циклів, умови оплати тощо.

З погляду формування національної промислової політики важливим аспектом законопроекту є запровадження обов'язкового критерію локалізації при оцінюванні тендерних пропозицій. Так, зокрема, ідеться про підтвердження рівня локалізації до 20,0%. Наявність у тендерній пропозиції місцевих ресурсів, у тому числі засобів виробництва, робочої сили та матеріалів для виготовлення товарів, дозволить виробникам отримати преференцію до 25,0% у ціновій конкуренції з імпортними аналогами [2].

У практичному аспекті підтвердження критерію локалізації для вітчизняних виробників є обов'язковою передумовою для експорту. Це стосується використання митно-тарифних преференцій у рамках угод про вільну торгівлю, зокрема з ЄС. Угодами про вільну торгівлю передбачається надання митних переваг лише для товарів походженням (тобто видобутих, вироблених або достатньою мірою оброблених) з країни - сторони такої угоди. Однак активна спроба сформувати політику державних закупівель в Україні крізь призму стимулювання промислового розвитку викликала гостру дискусію.

При цьому незаперечною є необхідність активних дій з боку держави, в основі яких має перебувати національний економічний прагматизм. Принципово важливо, що до таких дій мають спонукати не поради іноземних суб'єктів, а приклади їхньої успішної економічної політики за часів переходу до нового - більш високого рівня розвитку.

У розвинених країнах політика у сфері державних закупівель ґрунтується на детальному аналізі виробничих можливостей і споживчих потреб. При цьому формуються середньо- і довгострокові плани таких закупівель, що пов'язані з необхідністю оновлення основного капіталу, розвитком інфраструктури, модернізацією та інноваційним розвитком, а також стимулюванням певних секторів економіки. Прагматизм використання інструментарію державних закупівель у промисловій політиці полягає також у максимальному залученні широкого спектра місцевих ресурсів для реалізації державного замовлення.

Саме такі заходи повинні активно використовуватися в Україні, однак найкращий світовий досвід доволі часто ігнорується при формуванні законодавчої та нормативно-правової бази. Чимало критиків підтримки національного виробника обґрунтовують свою позицію низькою якістю та високою ціною вітчизняних товарів. Показовим при цьому є досвід Кореї, де через державне замовлення формувався попит на продукцію вітчизняного виробництва. На першому етапі продукція була низької якості й значно дорожчою за іноземні аналоги. Однак через формування попиту з боку держави в поєднанні з іншими інструментами державного регулювання було забезпечено умови для виходу товарів корейського виробництва на світові ринки, які впевнено заходили у відповідні ніші міжнародних ринків. Нині корейські торговельні марки займають передові позиції на світових ринках високотехнологічної продукції, що вдалося досягти на основі визначальної ролі держави [6, с. 195-196]. Так, зокрема, у 2016 р. частка корейських LG та Samsung на світовому ринку телевізорів склала близько 33,5%. На ринку мобільних телефонів США, який ще донедавна контролювався корпорацією Apple, мобільні телефони корейського виробництва займають 50,0% [3, с. 223-227].

У Китаї закон про державні закупівлі виділяє три винятки під час закупівлі імпортної продукції, а саме: у разі, коли вона не виробляється у країні, у разі, коли постачатиметься виключно за кордон, та тоді, коли це передбачено іншими законами. У Туреччині під час здійснення публічних закупівель національна складова повинна становити не менш ніж 15,0%. У країнах ЄС впроваджено норму, що в разі, коли ціна є нижчою від порогових закупівель, то впроваджуються інші правила закупівель [5].

Таким чином, світовий досвід містить багато інших прикладів державноприватного партнерства, що можуть бути використані в Україні. Зміна правил проведення державних закупівель є лише елементом розвитку промислової політики України, але він є визначальним для еволюційного переходу до нового рівня формування національної економічної політики.

Розрахунки засвідчують, що запровадження в Україні критерію локалізації на рівні 20,0% при здійсненні державних закупівель забезпечить скорочення імпорту на 4,4 в. п. (відсоткового пункту). Відповідне зростання попиту з боку держави на продукцію вітчизняного виробництва забезпечить підвищення обсягів виробництва промислової продукції в Україні на 3,0 в. п. (машин і обладнання - на 1,8 в. п., електричного устаткування - на 2,7 в. п., різної готової продукції - на 5,1 в. п.). Мультиплікативний ефект промислового розвитку в результаті взаємодії між секторами економіки дозволить прискорити темпи зростання ВВП України на 1,1 в. п. [5].

Запровадження цінових преференцій у державних закупівлях є заходом створення сприятливих передумов, які не передбачають надання адресної державної допомоги, а тому здійснюються в межах «зеленої скрині» (дозволених заходів). При цьому такі заходи можуть запроваджуватися в Україні за умов загострення дефіциту платіжного балансу та за надзвичайних обставин у міжнародних відносинах. Як відомо, головною метою членства в міжнародних економічних організаціях та підписання торговельних угод є створення сприятливих передумов для економічного розвитку. Відповідно у разі виникнення загроз чи дисбалансу економічного розвитку окремого учасника міжнародної організації або угоди передбачено можливість запровадження державами стабілізаційних заходів [4, с. 405-409].

На необхідності державної підтримки виробників наголошує також і виконавчий директор Національного комітету з промислового розвитку України А. Гіршфельд, указуючи на те, що всі цивілізовані країни захищають свої ринки. Натомість Україна, маючи надзвичайну ситуацію в економіці й отримавши зниження ВВП зі 180 млрд дол. до 90 млрд дол., ще не визначилася, чи слід захищати внутрішній ринок. На це звертає увагу й голова Ради Федерації роботодавців України Д. Олійник, указуючи, що законопроект у жодному разі не суперечить міжнародним зобов'язанням, взятим Україною в межах СОТ та Угоди про зону вільної торгівлі України з ЄС [2].

Ідеться про те, що документ можна кваліфікувати у вигляді винятку із загальних правил саме як захід макроекономічної стабілізації. Світова практика визнає ефективність застосування у критичних ситуаціях механізму публічних закупівель для невідкладного вирішення питань зайнятості, платіжного балансу, відновлення окремих секторів економіки та регіонів [1, с. 6-14]. Україна має право та зобов'язана захищати інтереси вітчизняних товаровиробників і власних громадян [7, с. 5-6]. Так, наприклад, законодавство про держзакупівлі США в галузі інфраструктури та транспорту передбачає, що складова продукції американських підприємств повинна становити 60,0%, у 2018-2019 рр. - 65,0%, у 2020 р. - 70,0% [5].

Очевидно, що стимулювання промислового розвитку через державні закупівлі має також супроводжуватися й іншими заходами з боку держави, серед яких лібералізація процедур реєстрації підприємств, забезпечення податкових преференцій для індустріальних парків, спрощення умов приєднання до інженерних мереж, початок діяльності експортно-кредитного агентства, створення мережі торговельних представництв України за кордоном тощо. У цьому зв'язку важливо також узгоджувати державні заходи з іноземними партнерами, що має відбуватися у прозорий спосіб, щоб такі заходи не визначалися як такі, що суперечать взятим Україною на себе зобов'язанням.

Проведений аналіз дає змогу дійти висновку про те, що реалізація державою активної політики, що ґрунтується на необхідності стимулювання її розвитку з використанням інструментарію державних закупівель, передбачає вирішення двох найважливіших завдань стратегічного характеру. По-перше, ідеться про приведення функцій держави у повну відповідність з потенціалом її ендогенного розвитку, що передбачає здатність держави ефективно здійснювати економічну політику, спрямовану на сприяння національному економічному зростанню. По-друге, таке завдання пов'язане з необхідністю підвищення дієздатності державних інститутів, що передбачає здійснення ефективної діяльності держави, яка сприяла б розвитку внутрішнього виробництва конкурентоспроможних товарів і послуг.

Список використаної літератури

національний закупівля економіка

1. Геєць В. Особливості взаємозв'язку економічних та політичних трансформацій на шляху до реконструктивного розвитку економіки України. Економіка України. 2017. №10. С. 3-17.

2. Гончаренко Л. Міфи та реалії прийдешнього закону. URL: http://www.golos.com.ua/ artide/297769 (дата звернення: 08.12.2017).

3. Gorodnichenko Y., Talavera O. Price setting in online markets: Basic facts, international comparisons, and cross-border integration. American Economic Review. 2017. Vol. 107. P. 217-248.

4. Gorodnichenko Y., Roland G. Culture, institutions and the wealth of nations. Review of Economics and Statistics. 2017. Vol. 99. P. 402-416.

5. Гужва І. Державні закупівлі як інструмент формування промислової політики. URL: https://dt.ua/promyshhennost/derzhavni-zakupivh-yak-instmment-formuvannya - promislovoyi-politiki-264629_.html (дата звернення: 08.12.2017).

6. Poyda-Nosyk N. Financial security of Ukraine in conditions of European integration. Науковий вісник Полісся. 2017. №1, ч. 1. С. 192-196.

7. Ponomarenko V., Gontareva I. The system of causal connections between entrepreneurial activity and economic development. Economic annals-ХХІ. 2017. №5-6. Р. 4-7.

8. Sidenko V. The Crisis processes in the EU development: origins and prospects. Економіка і прогнозування. 2017. №1. С. 7-30.

9. Уманців Ю.М., Кравчук О.О. Інституційна обумовленість економічних функцій держави. Економічна теорія та право. 2017. №4. С. 93-105.

10. Уманців Ю.М., Міняйло О. І. Еволюція ролі та функцій держави в економіці. Економічний вісник університету. 2016. Вип. 28/1. С. 140-148.

Размещено на Allbest.ru