Збалансованість ринку праці як фактор економічного зростання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ РИНКУ ПРАЦІ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ © Бережна Н. І., Крамарева О. С., 2018. Цей твір ліцензовано за ліцензією Creative Commons - Attribution 4.0 International (CC BY 4.0).

Обґрунтовано, що збалансованість ринку праці є фактором економічного зростання. Проаналізовано дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили, який проявляється в професійно-кваліфікаційних, галузевих, територіальних, демографічних диспропорціях. Запропоновано напрями їх скорочення завдяки державному прогнозуванню ринку праці з урахуванням видів економічної діяльності та професійно-кваліфікаційних характеристик працівників; державній підтримці проблемних регіонів, удосконаленню форм і методів працевлаштування та оплати праці молоді.

Ключові слова: економічне зростання, зайнятість, безробіття, ринок праці, дисбаланс на ринку праці.

попит пропозиція робоча сила

Постановка проблеми. Перед усіма країнами світу стоїть проблема забезпечення економічного зростання, динаміка якого характеризує і розвиток національних економік, і життєвий рівень населення. За умови стійкого економічного зростання в країнах виникає можливість вирішення технологічних, соціально-економічних, екологічних проблем. Тому економічне зростання визначається як основна мета макроекономічної політики держав світу. В умовах формування інвестиційної моделі розвитку інноваційного типу в Україні одним із факторів економічного зростання стає ефективне використання трудових ресурсів, оскільки нераціональне використання робочої сили, професійних навичок та кваліфікації працівників, а тим більш безробіття, гальмують темпи економічного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми зайнятості та безробіття, оплати праці та соціального захисту, державного регулювання та ефективного функціонування ринку праці в Україні досліджують багато вчених: Е. Лібанова [1], Д. Богиня [2], В. Васильченко [3], А. Колот [4], С. Кулицький [5], В. Міненко [6] та ін. Незважаючи на це, проблеми, пов'язані з визначенням збалансованості на ринку праці та її впливу на економічне зростання в країні, залишаються недостатньо розробленими.

Формулювання цілей. Метою дослідження є аналіз збалансованості ринку праці, зокрема його професійно-кваліфікаційного, регіонального, вікового сегментів в Україні, та розробка пропозицій щодо подолання визначених диспропорцій.

Виклад основного матеріалу. Незбалансованість на ринку праці находить свій вияв у диспропорціях, які виникають між попитом та пропозицією робочої сили. Це можуть бути структурні або професійно-кваліфікаційні диспропорції, які виникають внаслідок невідповідності структури професійної підготовки фахівців потребам ринку як за кваліфікаційним рівнем, так і за професійними навичками. Галузеві диспропорції виникають через структурні перетворення в економіці, її переорієнтацію на надання послуг. Територіальні диспропорції обумовлено нерівномірним розміщенням виробництва та трудових ресурсів за територією країни. Демографічні диспропорції є наслідком зменшення конкурентоспроможності деяких вікових та тендерних груп населення на ринку праці.

Макроекономічна ситуація в Україні характеризується тим, що за останні два роки відбувається деяке пожвавлення в усіх секторах економіки, яке позитивно впливає на стан ринку праці й обумовлює збільшення попиту на робочу силу.

У 2016 р. на сайті Work.ua у середньому вакансій розміщувалося на 62% більше, ніж у 2015 р. З початку 2017 р. роботодавці розміщували значно більше вакансій, ніж у 2016 році. У січні 2017 р. вакансій було 58 тисяч, що на 43% більше, ніж у січні 2016 року, у лютому ринок продемонстрував 37% зростання, у березні 28% [7].

Зростання потреби роботодавців у працівниках спостерігалося за всіма видами економічної діяльності (див. таблицю).

Попит та пропозиція робочої сили за видами економічної діяльності на кінець І півріччя 2016 р. та 2017 р. (тис. осіб)*

*Джерело: [8].

Аналіз показує, що в І півріччі 2017 р. найбільша потреба в працівниках спостерігалась на підприємствах промисловості (28,4%), особливо переробної (22,8%), що є позитивним фактором економічного зростання в країні. Високою була також питома вага вакансій в оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті автотранспортних засобів і мотоциклів (17, 4%) та транспорті (10%). Найменше вакансій при майже незмінній їх кількості у порівнянні з І півріччям 2016 р. спостерігалось на підприємствах, які діють у галузях інформації, телекомунікацій, мистецтва, спорту та відпочинку (1%).

Зміни попиту роботодавців за видами економічної діяльності супроводжуються змінами попиту у працівниках за професіями та у навантаженні безробітних на вільні робочі місця.

Аналіз статистичних даних вакантних посад та навантаження безробітних на 10 вільних робочих місць за професійними групами за І півріччя 2016 р. та І півріччя 2017 р. свідчить, що найбільший попит залишився на кваліфікованих робітників з інструментом 20,1%. При цьому попит збільшився за всіма професійними групами, однак найбільше на робітників з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин на 84,3 % і на технічних службовців на 84,8% [8].

Потреба роботодавців у працівниках для заміщення вільних робочих місць також нерівномірно розподілена за територією країни. Найбільший попит існує у місті Києві 13,9 тис. осіб при загальній потребі в країні 65,5 тис. осіб, Львівській області 5,2 тис. осіб, Київській області 4,2 тис. осіб, Дніпропетровській області 4,1 тис. осіб. Майже відсутній попит роботодавців на заміщення вакантних посад у Луганській області 0,7 тис. осіб, Закарпатській, Запорізькій, Чернівецькій, Черкаській, Чернігівській областях 1,1 тис. осіб, Івано-Франківській області 1,2 тис. осіб, Донецькій та Херсонській областях 1,3 тис. осіб [8].

Задоволення попиту підприємців на робочу силу за рахунок працевлаштування безробітних призвело до того, що навантаження безробітних на 10 вільних вакантних посад у цілому по країні зменшилось з 95 осіб у 2016 р. до 50 осіб наприкінці 2017 р. Найсуттєвіші зміни (зменшення майже у 2 рази) відбулися у навантаженні законодавців, вищих державних службовців, керівників і менеджерів, професіоналів, технічних службовців, а також кваліфікованих робітників з інструментом, робітників з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування і машин з обслуговування устаткування та найпростіших професій [8].

Однак зменшення навантаження зареєстрованих безробітних на 10 вільних робочих місць відбувалося нерівномірно за територією країни. Воно зовсім не зменшилося в Чернігівській області, значно скоротилося в Луганській області на 28%, Донецькій області на 51 % [8]. У цих областях через російську агресію втрачена значна частина виробничого потенціалу, частина населення стала вимушеними переселенцями, які пропонують свої трудові послуги на ринках праці в інших областях країни. Але й на територіях цих областей, що знаходяться під контролем української влади, рівень безробіття значно вищий, а рівень зайнятості нижчий, ніж у середньому по країні.

У І півріччі 2017 р. найвищий рівень безробіття був у Кіровоградській області 4,1 % економічно активного населення працездатного віку, Вінницькій 3,5%, Рівненській 3,3%, а найнижчий у м. Києві 0,8%, Закарпатській 1,1% та Одеській області 1,3%. Понад третину загальної кількості безробітних зосереджено в Харківській, Запорізькій, Львівській, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві [8].

Серед безробітних, які мали професійний досвід, кожний п'ятий працював у державному управлінні й обороні; обов'язковому соціальному страхуванні; кожний шостий в оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті автотранспортних засобів і мотоциклів; кожний сьомий у сільському господарстві, лісовому господарстві та рибному господарстві; кожний восьмий у переробній промисловості [8].

За методологією МОП в Україні рівень безробіття осіб у віці від 15 до 70 років у І півріччі 2017 р. дорівнював 9,6% економічно активного населення (1709,7 тис. осіб) порівняно з 9,4% за підсумками І півріччя 2016 р. (1691,5 тис. осіб) [9]; серед осіб віком 25-29 років 11,4%, а серед молоді до 25 років 17,8% економічно активного населення відповідного віку, у І півріччі 2016 р. відповідно 11,6% і 23,1% [9]. Високий рівень безробіття серед молоді пояснюється відсутністю у молодих людей необхідних професійних навичок і досвіду роботи.

Серед безробітних, які шукають роботу, переважна більшість має вищу освіту. До державної служби зайнятості у 2017 р. найчастіше зверталися громадяни з вищою освітою, з професійно-технічною, із загальною середньою освітою. Якщо десять років тому 15% претендентів шукали роботу у сфері ритейлу, то сьогодні цей сегмент поділяється зі сферою ІТ та телекомунікаціями по 11% кожний [5, с. 58].

Ринок робочої сили визначається залежністю не тільки від стану української економіки, а також від співвідношення попиту та пропозиції в інших країнах. Уведення безвізового режиму з ЄС та конфлікт на сході країни підштовхують населення, і перш за все українську молодь, шукати роботу за кордоном, що свідчить про зміну відношення до праці, націленість до високих заробітків.

У країнах Євросоюзу серед молоді до 25 років безробіття складало 17,0%, а в цілому в країнах 7,3%, а в окремих країнах ще нижче. Так, у Польщі рівень безробіття у І півріччі 2017 р. складав 5,0%, у Німеччині 3,8%, Чеській Республіці 3,0%, у цілому по ЄС 7,6% [5, с. 62].

Крім того, існує різниця в оплаті праці, низький рівень якої в Україні не стимулює молодь до праці в країні. Так, у 27% вакансій, що були актуальними на кінець серпня 2017 р., в Україні пропонувалася мінімальна заробітна плата; у 41% вакансій від мінімальної до 5 тис. грн, у 21% вакансій від 5 до 7 тис. грн та лише у 11% вакансій запропонована заробітна плата перевищувала 7 тис. грн [5, с. 59]. У той же час середня зарплата українців у Польщі складає 496 євро, з яких 34% витрачається на життя у Польщі. У 2016 р. українці, за даними Національного банку Польщі, переказали з Польщі приблизно майже 2 млрд євро [5, с. 63]. Отже, в Україні на ринку праці існує дисбаланс між віковими групами робітників, а також освіченістю молоді та розмірами зарплати, яку їй пропонують роботодавці.

Висновки. Таким чином, в Україні існує дисбаланс на ринку праці за різними сегментами. Незважаючи на зменшення навантаження безробітних на робоче місце за рік майже вдвічі, пропозиція праці перебільшує попит на неї у 5 разів. Залишаються професійні диспропорції: за наявності гострої потреби у кваліфікованих робітниках з інструментом, з обслуговування, експлуатації та контролю технологічного устаткування та машин переважає пропозиція службовців, керівників, менеджерів, робітників сільського господарства тощо. За територіальним сегментом значний попит на робочу силу існує у Дніпропетровській, Харківській, Львівській, Одеській, Київській областях при майже відсутньому попиті на заміщення вільних робочих місць у Херсонській, Закарпатській, Донецькій та Луганській областях. Залишається значна незбалансованість попиту та пропозиції праці серед молоді, що призводить до її трудової еміграції.

Для досягнення збалансування ринку праці за основними його сегментами доцільно: здійснювати державне планування та прогнозування ринку праці на основі реального попиту з боку бізнесу з урахуванням видів економічної діяльності та професійно-кваліфікаційних характеристик робочої сили; проводити державну підтримку проблемних регіонів, де є найбільше навантаження на вакантні посади, створювати в них сприятливий інвестиційний клімат для іноземного капіталу, надавати допомогу родинам на переїзд із районів з надлишком робочої сили до районів, де є вакансії; розробляти форми та методи працевлаштування молоді шляхом тісної взаємодії професійно-технічних та вищих навчальних закладів з бізнесом задля мотивації молоді на отримання професій, які користуються попитом в українській економіці; удосконалювати системи оплати праці з метою підвищення стимулу для працевлаштування в Україні, а не за кордоном.

Досягнення економічного зростання в Україні можливе за рахунок ліквідації або значного зменшення дисбалансу ринку праці за всіма його сегментами. Це потребує виваженої державної політики щодо його функціонування, а також політичної волі для її реалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Людський розвиток в Україні. Інноваційні види зайнятості та перспективи їх розвитку: кол. монографія / за ред. Е. М. Лібанової. Київ: Ін-т демографії та соціал. дослідж. ім. М. В. Птухи НАН України, 2016. 328 с.

2. Соціально-економічний механізм регулювання ринку праці та заробітної плати: монографія / Д. П. Богиня, Г. Т. Куліков, В. М. Шамота та ін. Київ: Ін-т економіки НАН України, 2001. 300 с.

3. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятості: навч. посіб. Київ: КНЕУ, 2008. 456 с.

4. Гідна праця: імперативи, українські реалії, механізми забезпечення: монографія / А. М. Колот, В. М. Данюк, О. О. Герасименко та ін. ; за наук. ред. А. М. Колота. Київ: КНЕУ, 2017. 504 с.

5. Кулицький С. Проблеми розвитку ринку праці в Україні. Україна: події, факти, коментарі. 2017. № 21. С. 56-69.

6. Міненко В. Взаємодія механізмів державного регулювання і саморегулювання ринку праці в умовах інтеграції України у світову економіку. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2013. № 1. С. 105-112.

7. Ринок праці в Україні продовжує зростати. URL: https://www.ukrinform.ua/rubricsociety/2188199-rinok-praci-v-ukraini-prodovzue-zrostati-workua.html (дата звернення: 08.12.2017).

8. Ринок праці у першому півріччі 2017 року. URL: https://ukrstat.org/uk/druk/publicat/ kat_u/publ11_u.htm (дата звернення: 08.12.2017).

9. Економічна активність населення України за 1 півріччя 2017 року: статистичний бюлетень. URL: https://ukrstat.org/uk/druk/publicat/kat_u/publ11_u.htm (дата звернення: 08.12.2017).

Н. И. БЕРЕЖНАЯ

кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры экономической теории и международной экономики Харьковского финансового института Киевского национального торгово-экономического университета, Украина, г. Харьков

О. С. КРАМАРЕВА

кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры управления персоналом и экономики труда Харьковского регионального института государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины, Украина, г. Харьков

СБАЛАНСИРОВАННОСТЬ РЫНКА ТРУДА КАК ФАКТОР ЭКОНОМИЧЕСКОГО РОСТА

Обосновано, что сбалансированность рынка труда является фактором экономического роста. Проанализирован дисбаланс между спросом и предложением рабочей силы, который проявляется в профессионально-квалификационных, отраслевых, территориальных, демографических диспропорциях. Предложены направления их сокращения благодаря государственному прогнозированию рынка труда с учетом видов экономической деятельности и профессионально-квалификационных характеристик работников; государственной поддержке проблемных регионов, совершенствованию форм и методов трудоустройства и оплаты труда молодежи.

Ключевые слова: экономический рост, занятость, безработица, рынок труда, дисбаланс на рынке труда.

N.I. BEREZHNAYA

Ph.D. in Economics, associate Professor of the Economic Theory and International Economics Department Kharkiv Financial Institute at the Kiev National Trade and Economic University, Ukraine, Kharkiv

O.S. KRAMAREVA

Ph.D. in Economics, associate Professor of the Personnel Management and Labor Economics Department Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, Ukraine, Kharkiv

BALANCING OF THE LABOR MARKET AS A FACTOR OF ECONOMIC GROWTH