Постановка проблеми. Минулий сезон відзначився тривожними перспективами в результаті незвичайного повороту подій в світі. Головним винуватцем сформованої кон'юнктури стали несприятливі погодні умови. Також нестабільність продовольчих ринків підігрівалися безліччю інших непередбачуваних чинників, включаючи катастрофу в Японії, безпрецедентну хвилю політичних потрясінь, що охопили багато країн Північної Африки і Близького Сходу, ще один стрибок цін на нафту, а також тривала невизначеність на фінансових ринках і в макроекономіці. Світові ціни підвищились до рівня, небувалого за останні десятиліття. В 2011 році вони виросли на пшеницю в порівнянні з 2010 роком на 7,3%.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питаннями розвитку зернової галузі, формування витрат виробництва, визначення шляхів підвищення її економічної ефективності, світових тенденцій торгівлі зерном займались вітчизняні вчені В.Я. Амбросов, С.С. Бакай, В.І. Бойко, С.М. Кваша, М.Г. Лобас, І.І. Лукінов, П.М. Макаренко, В.П. Мертенс, В.Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук, Л.М. Худолій, С.М. Чмирь та інші. Проте і сьогодні є низка проблем, частка з яких мають своє коріння в минулому, а решта виникла в останні роки, потребують негайного вирішення.

Мета статті. Метою статті є визначення основним проблем стратегічного розвитку зернової галузі України, шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна.

Основний матеріал. Впровадження ресурсозберігаючих технологій та перехід на переважно органічне землеробство має стати стратегією розвитку зернової галузі. Між тим, на фоні глобальних змін в світовій економіці залишаються такі невирішені проблеми, які притаманні українській сучасності та пов'язані з відсутністю паритетних економічних відносин між сільським господарством і промисловістю, що виготовляю матеріально-технічні ресурси для аграрного сектору економіки; порушенням вимог науково обґрунтованих системи землеробства через скорочення ротації в сівозміні, або повною її відсутністю, порушення технологічного процесу через відсутність обігових грошей, нестачею в повній мірі або повною відсутністю пального, мінеральних і органічних добрив, засобів захисту рослин, нестачею або незадовільним станом технічних засобів виробництва, нестачею або низькою кваліфікацією кадрів механізаторів і комбайнерів, порушенням пропорцій між рослинництвом і тваринництвом, суцільним знищенням тваринницької галузі; порушенням договірних зобов'язань, як з постачальниками і клієнтами, так і з орендодавцями земельних і майнових маїв. Про економічний стан підприємств аграрної галузі свідчать дані табл.1.

В цілому за чотири роки по сільськогосподарській галузі чистий прибуток зріс майже в 2,5 рази, а рівень рентабельності від всієї діяльності збільшився на 1,7%. Проте частка прибуткових аграрних підприємств знизилась на 2,7 %. Така ж тенденція спостерігається по групам підприємств з основним видом діяльності “рослинництво”, “тваринництво”, “змішане сільське господарство” та в тому числі “рослинництво" і “тваринництво" - збільшення чистого прибутку в межах 2,4 - 2,8 разів. В той же час підприємства категорії “змішаного сільське господарство” були збитковими (окрім 2007 року) та підприємства с основним видом діяльності “надання послуг у рослинництві і тваринництві; облаштування ландшафту”, які в цілому за весь досліджуваний період мали від'ємні показники чистого прибутку і рівня рентабельності. Рівень рентабельності вказує на неспроможність сільського господарства ефективно розвивати виробництво без значної підтримки інвесторів або держави.

зернова галузь аграрне підприємство

Таблиця 1. Фінансові результати діяльності підприємств галузі сільського господарства за 2007-2010 роки (млн. грн.)

*Сформовано на підставі даних Державного комітету статистики України за 2007-2010 роки

Проте державна політика не сприяє розвитку основної галузі сільського господарства - виробництва зерна. Хоча в Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 року наголошується на шляхи щодо стабілізації виробництва сільськогосподарської продукції: удосконалення державної підтримки конкурентоспроможності стратегічної сільськогосподарської продукції (такою продукцією в даний час є зерно); запровадження науково обґрунтованих систем ведення сільськогосподарського виробництва (для цього необхідно в повній мірі мати сучасні компоненти технології і в необхідній кількості); впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій (стримується знов таки нестачею сучасної потужної техніки та причіпних агрегатів до них); підвищення продуктивності худоби та птиці на основі зміцнення кормової бази (в абсолютній більшості аграрних підприємств відсутні площі під кормові культури); активізації селекційної роботи (глобальне зменшення фінансування наукових установ і вищих навчальних закладів освіти зводить селекційну роботу нанівець); створення механізму підтримки сільськогосподарських товаровиробників щодо закупівлі машин та обладнання, добрив, засобів захисту рослин (такого ефективного механізму не створено, що приводить до вище перелічених порушень у виробництві).

Втім навіть Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) звертався до Уряду України з проханням розробити стратегію розвитку своєї зернової галузі, наголошуючи на тому, що держава повинна провести консультації із суб'єктами приватного сектору і розробити її на найближчий час і на середньострокову перспективу. Також Україні було запропоновано утримуватись від введення неофіційних обмежень на догоду інтересів окремих компаній, що володіють політичними зв'язками, під виглядом захисту інтересів усього суспільства, діяти прогнозовано і прозоро, що дозволить збільшити довгострокові інвестиції в сільське господарство, удосконалити порядок справляння ПДВ. Єврокомісія також просила Україну організувати процес продажу квот на експорт зерна.

І хоча в новому році в світі очікується збільшення виробництва зернових на 3,5%, а валовий збір зерна в Україні прогнозується на рівні 44,8 млн. тонн, варто подумати про достойне і надійне місце нашої держави на європейських і світових ринках. Сьогодні експортні можливості України оцінюються в 18,3 млн. тонн. Проте, як наголошують аналітики зернових ринків, навіть такий високий експорт зерна не забезпечить вітчизняному товаровиробнику необхідний рівень прибутковості. Тому, що на ціноутворення в країні впливають такі чинники, як очікування інфляції, нестабільна економічна ситуація, що виражається в постійних реформах з боку уряду, безконтрольні дії зернових монополістів. В підсумку, незважаючи на зростання ціни на зерно, повна собівартість зростає більш значними темпами і забезпечує негативні результати виробничої діяльності (табл.2).

Таблиця 2. Результати реалізації зернових та зернобобових культур в Україні в 2008-2010 роках

*Сформовано на підставі даних Державного комітету статистики України за 2007-2010 роки

Так кількість реалізованого зерна зменшилась за три роки на 7,3%. В той же час, повна собівартість збільшилась на 36,7%, тому, не зважаючи на зростання чистого прибутку (виручки) на 33,7%, прибуток збільшився всього на 15,8%. Навіть в такому регіоні як Запорізька область, яка історично входить до провідних регіонів з виробництва і реалізації зерна, за три роки знизила обсяги реалізації на 21,2%. Собівартість 1 ц зерна зросла на 49,3%, а прибуток знизився на 32,4%. Відповідні зміни відбулися з показником, який характеризує ефективний рівень виробництва продукції, - рівнем рентабельності (табл.3).

Таблиця 3. Динаміка рівня рентабельності виробництва зерна і зернобобових культур в сільськогосподарських підприємствах Україні та Запорізької області за 2008-2010 роки

Держава побачила єдиний шлях вирішення всіх пекучих проблем зернової галузі в створенні ДП “Державна продовольчо-зернова корпорація Україні”. Свою місію ДПЗКУ заявила як “Формування системи відносин, за якої фінансові кошти споживачів зерна максимально без посередників йдуть до виробників”. Сьогодні Корпорація запропонувала принципово нову ідеологію забезпечення всебічної підтримки вітчизняних сільгоспвиробників. Вона полягає в продуманому, прогнозованому, а головне, - у взаємовигідному союзі сільгоспвиробника та Корпорації. ДПЗКУ береться забезпечити сільгосптоваровиробників коштами на весняно-посівну компанію, допомогти вчасно зібрати вирощений врожай і вигідно його продати. Також ДПЗКУ бере на себе зобов'язання забезпечити аграріїв паливом, засобами захисту рослин і добривами за цінами, нижчими за ринкові та гарантує якісне зберігання вирощеного врожаю. Треба зауважити, що в Україні не вистачає потужностей зі зберігання зерна на 16 млн. тонн. Їх спорудження потребує чималих коштів.

Між ти, така пропозиція держави викликала багато сумнівів у виробників зерна, тому що створена ще одна компанія-монополіст на українському ринку, яка поки багато пропонує. Як вона буде виконувати свої обіцянки в майбутньому - невідомо. Поки що ДПЗКУ вдалося підписати Генеральну угоду з сільськогосподарськім кооперативом "Козацький зерновий союз", члени якого вирощують свою продукцію майже в усіх регіонах України на землях, загальна площа яких становіть понад 800 тис. га., і яка за початкова в Запорізькій області.

Висновки