Інноваційна та інвестиційна привабливість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський ДАТУ

Інноваційна та інвестиційна привабливість

УДК 330.322

Тебенко В.М., к.е.н., доцент

Анотація

В статті розглянуто сутність інноваційної та інвестиційної привабливості підприємств. Наводяться складові оцінки інноваційного потенціалу.

Ключові слова: інноваційний розвиток, інноваційна привабливість, інноваційна активність, ризик.

Аннотация

В статье рассматривается суть инновационной та инвестиционной привлекательности предприятий. Приводятся составляющие оценки инновационного потенциала.

Ключевые слова: инновационное развитие, инновационная привлекательность, инновационная активность, риск.

Summary

Essence of innovative and investment attractiveness of enterprises is considered in the article. The component estimations of innovative potential are pointed.

Keywords: innovative attractiveness, innovative activity, risk.

Вступ

Постановка проблеми. Найважливішим завданням сучасної інноваційної політики є активізація інвестиційно-інноваційної діяльності та створення цілісної системи її фінансового забезпечення, яка має ґрунтуватися на широкомасштабному залученні та максимально ефективному використанні фінансових ресурсів із різноманітними джерелами походження.

Однак здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств об'єктивно пов'язано зі значним ризиком, який є стримуючим чинником для реалізації підприємствами свого інноваційного потенціалу. Але й відмова від інновацій пов'язана з ризиком невикористаних можливостей. Актуальним стає питання забезпечення інноваційної та інвестиційної привабливості підприємств.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню поняття «інноваційна привабливість» та його характеристиці присвятили свої роботи такі науковці: О.В. Желткова, Г.В. Рачинська, Л.С. Лісовська, А.С. Пуряєв, Є.А. Рибкіна, А.В. Голубєв, О.П. Полтініна.

Теоретичні засади інвестиційно-інноваційної діяльності та рекомендації щодо формування системи її фінансового забезпечення розроблялися у наукових працях: Й. Шумпетера, В. Зомбарта, В. Мічерліха, М. Туган-Барановського, А. Шпідгоффа, М. Кондратьєва, С. Кузнеця, Г. Менша, М. Калецкі, В. Хартмана, Б. Твісса, Х. Хауштайна, П. Друкера, Х. Барнета, Є. Вітте, Р. Солоу, Е. Денісона, Р. Менселла, Ф. Махлупа, Р. Фатхутдинова.

Ціль роботи. Метою статті є розгляд особливостей формування інноваційної та інвестиційної привабливості вітчизняних підприємств.

Виклад основного матеріалу

Термін «інноваційна привабливість» з'явився на початку XXI століття. Причому поняття інноваційної привабливості спочатку ототожнювалося з поняттям інвестиційної привабливості, тобто одним замінювалось інше і особлива різниця не виділялася. На даний час зустрічається трактування інноваційної привабливості як складової інвестиційної привабливості. Але здебільшого цей термін застосовується на практиці до інноваційної привабливості галузі, краю, регіону або області.

Інноваційна привабливість підприємства - це сукупність інноваційно-орієнтованих показників конкурентоспроможності суб'єкта на інноваційному ринку, сформована на основі технічних, фінансових, організаційних, наукових та кадрових характеристик даного суб'єкта.

Найбільш важлива характеристика сутності інноваційної привабливості полягає в тому, що розвиток іде за своїми власними закономірностями, які виражаються у певному розподілі ресурсів, умов і видів діяльності та їх інтеграції в науково-виробничому процесі, в межах якого забезпечується створення наукових знань, матеріалізація їх у певні нововведення, для реалізації і використання їх під час виробництва конкретного виду продукції.

При оцінці загального інноваційного потенціалу підприємства необхідно розглянути кілька складових, таких як:

1. Кадровий потенціал: кваліфікація і виробничий потенціал кадрів, рівень мотивації персоналу до проведення інноваційної діяльності, якість системи підготовки та перепідготовки кадрів.

2. Виробничо-технологічний потенціал: виробництво нових видів продукції і підвищення конкурентоспроможності, оновлення виробничих фондів, реалізація інноваційної продукції, продуктивність праці.

3. Науково-технічний потенціал: проведення наукових досліджень, управління інтелектуальною власністю, рівень розробки нових наукомістких технологій.

4. Фінансово-економічний потенціал: показники фінансової стійкості, ліквідності, прибутку, рентабельності та ділової активності, а також набір показників, які характеризують прибутковість інновацій.

5. Організаційно-управлінський потенціал: інноваційна інфраструктура, ефективність менеджменту, маркетингові стратегії управління інноваціями, організація фінансування інновацій.

Проблеми, що підштовхують фірми до пошуку, розроблення і впровадження інновацій, спричинені неперервним розвитком науки і техніки, появою нових знань, які формують нові потреби і пропонують кращий спосіб їх задоволення. Усвідомлення того, що відсутність належної уваги до інноваційної діяльності гальмуватиме розвиток фірми, призведе до технологічного відставання, ослабить її ринкові позиції, є постійним стимулом для вищого керівництва.

Для прискорення інноваційного розвитку економіки України також необхідно поєднати науково-технологічний і виробничий потенціал з інвестиційним капіталом. У 2010 р. інноваційною діяльністю у промисловості займалися 1462 підприємства, або 13,8 % загальної кількості обстежених промислових підприємств проти 1411 і 12,8 % у 2009 р. Понад 70 % інноваційно активних підприємств здійснювали нововведення за рахунок власних коштів, обсяг яких склав 4775,2 млн.грн.

Однак не всі підприємства мають належну базу для створення наукомістких продуктів. Інноваційна діяльність таких підприємств може ґрунтуватися на вдосконаленні та модифікації існуючих товарів, пошуку іншої сфери їх застосування, поширенні їх на інші сегменти ринку, наданні їм нових властивостей, тобто здатності краще задовольняти суспільну потребу. Підприємство може скористатися готовими науково-технічними розробками, які мають комерційну привабливість, через придбання ліцензій, застосування франчайзингових чи лізингових схем. У такій ситуації важливо знати, який вид інноваційної діяльності може принести найбільшу користь суб'єкту підприємництва. інвестиційний фінансовий економіка

Кількість робіт, що виконувались науковими організаціями України протягом 2010 р.,зменшилась на 4,6 % і становила 52,0 тис, з яких понад дві третини упроваджено у виробництво або мали інші форми широкого застосування. Із загальної кількості робіт 12 % спрямовано на створення нових видів виробів, 36,6 % яких - нові види техніки; 11 % - на створення нових технологій, майже 45 % яких - ресурсозберігаючі; 2,7 % - на створення нових видів матеріалів; 1,3 % - нових сортів рослин, порід тварин.

Кількість виконаних наукових та науково-технічних робіт зі створення нових видів сортів рослин та порід тварин в 2010 році складає 669 одиниць, серед регіонів лідерами є АРК Крим -72, Київська - 74, Харківська -71 одиниць. Кількість поданих заявок на видачу охоронних документів на сорти рослин в 2010 р. складала 328 одиниць проти 350 одиниць в 2009 році. Було отримано охоронних документів в 2010 р. на сорти рослин 218 проти 215 одиниць в 2009р.

Вважається очевидним, що інвестування інноваційних процесів є ризикованим, але підприємці погоджуються на ризик, очікуючи в разі успіху додаткових прибутків. Причому простежується залежність -- чим на більший успіх розраховує підприємець у майбутньому, тим на більші витрати він повинен погодитися тепер, при виборі інновації. Але проблема вибору об'єкта для інвестування не обмежується лише граничною сумою фінансових коштів.

Інноваційний ризик -- це імовірність утрат, що виникають при вкладанні підприємством коштів у виробництво нових товарів (послуг), які, можливо, не знайдуть очікуваного попиту на ринку. Інноваційний ризик виникає за таких умов:

ь при впровадженні більш дешевого методу виробництва товару чи послуги порівняно уже з тим, що використовується. Подібні інвестиції будуть приносити підприємству тимчасовий надприбуток доти, поки воно є єдиним власником даної технології. У подібній ситуації підприємство зіштовхується лише з одним видом ризику -- можливою неправильною оцінкою попиту на вироблений товар;

ь при створенні нового товару (послуг) на старому устаткуванні. У цьому випадку до ризику неправильної оцінки попиту на новий товар чи послугу додається ризик невідповідності якості товару (послуги) у зв'язку з використанням старого устаткування;

ь при виробництві нового товару (послуги) за допомогою нової техніки і технології. У даній ситуації інноваційний ризик включає в себе ризики: того, що новий товар (послуга) може не знайти покупця; невідповідність нового обладнання і технології необхідним вимогам для виробництва нового товару (послуги); неможливості продажу створеного устаткування, тому що воно не підходить для виробництва іншої продукції у випадку невдачі.

Питання залучення інвестиційних ресурсів є важливим на будь-якому етапі функціонування підприємства: починаючи із етапу створення та закінчуючи його ліквідацією. Підприємство, яке використовує залучені інвестиційні ресурси, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, проте в більшій мірі утворює фінансовий ризик і загрозу банкрутства, які зростають при зростанні питомої ваги залучених засобів в загальній сумі капіталу, що використовується. Для отримання залучених інвестиційних ресурсів підприємство повинно відповідати ряду характеристик, тобто бути інвестиційно привабливим.

Інвестиційна привабливість підприємства -- це сукупність характеристик його фінансово-господарської та управлінської діяльності, перспектив розвитку та можливості залучення інвестиційних ресурсів. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства є інтегральною характеристикою його внутрішнього середовища. Основними джерелами інвестицій для більшості українських підприємств є на сьогодні власний прибуток та амортизаційні відрахування.

На основі даних балансу сільськогосподарських підприємств Мелітопольського району Запорізької області за останні 3 роки та обчислення низки фінансових коефіцієнтів ми визначили зону ризику їх діяльності та встановили ранг ризику. Результати розрахунків дозволяють зробити висновок, що значення рангу ризику відповідає зоні критичного ризику. Проведена оцінка потенційного банкрутства сільськогосподарських підприємств району вказує на високу імовірність банкрутства цих підприємств. Тому можна стверджувати, що більшість сільськогосподарських підприємств не являються інвестиційно привабливими.

Висновки

Основою підвищення економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств є інтенсифікація виробництва на інноваційній основі, яка не може відбуватися без залучення кредитів та інвестицій. При цьому керівники сільськогосподарських підприємств стикаються з різними видами ризиків і формами їх прояву. Запорукою і основою стабільного становища підприємства є фінансова стійкість, тобто таке фінансове становище, коли забезпечується розвиток підприємства на основі власного прибутку і зростання капіталу при збереженні його платоспроможності в умовах допустимого рівня фінансового ризику.

Література

1. Наукова та інноваційна діяльність в Україні Статистичний збірник Державна служба статистики України.. Київ. - 2011 р.- 282 с.

2. Інноваційні процеси в аграрному секторі економіки / П.А. Лайко, М.М.Кулаєць, М.Ф. Бабієнко та ін.// Економіка АПК № 9. - 2010 р. -26 с.

Размещено на Allbest.ru