Стратегічні пріоритети конкурентної політики держави в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Прогресивний розвиток економіки України передбачає послідовне становлення цивілізованих конкурентних відносин з метою досягнення стратегічних цілей держави. На сьогодні можна спостерігати поступове створення та удосконалення конкурентного середовища при розробці виваженої конкурентної політики держави. Однак державне регулювання конкуренції в нашій державі ускладнюється циклічним характером економічної та фінансової кризи, політичною нестабільністю, необ'єктивністю прийняття управлінських рішень державною владою, недостатньою обізнаністю суб'єктів господарювання щодо справжнього стану товарних ринків та ін., що негативно позначається на реалізації стратегічних пріоритетів конкурентної політики держави. Це зумовлює необхідність створення ефективного механізму регулювання конкуренції в країні. Крім того, у державі існують різноманітні суперечності щодо вирішення даного питання, наприклад, відсутнє саме розуміння необхідності рішучих змін в удосконаленні конкурентної політики держави та приведення її у відповідність до сучасного типу технологічного укладу та нових викликів ХХІ століття.

Загальні теоретичні засади конкурентної політики держави досліджено у наукових працях таких видатних зарубіжних вчених як Дж. Бейн, Дж. Кейнс, Й. Кірцнер, А. Маршалл, В. Ойкен, В. Парето, М. Портер, Дж. Робінсон, А. Сміт, Дж. Стігліц, Ф. Хайек, Е. Чемберлен, Й. Шумпетер та ін. Провідними вітчизняними дослідниками згаданої проблематики є З. Борисенко, В. Геєць, Л. Головко, А. Гриценко, Л. Дідківська, О. Завада, А. Ігнатюк, Б. Кваснюк, О. Кілієвич, О. Костусєв, Р. Кузьмін, В. Лагутін, В. Мамутов, С. Мочерний, Г. Филюк та ін.

Проте, слід зазначити, що проблема розроблення та реалізації стратегії конкурентної політики у науковій літературі вивчена недостатньо і потребує подальших наукових досліджень.

Метою статті є визначення стратегічних пріоритетів конкурентної політики держави на сучасному етапі ринкового реформування економіки України.

Економічний розвиток будь-якої країни неможливий без вироблення пріоритетних напрямів діяльності, які ґрунтуються на точно сформульованій стратегії дій держави. Стратегія завжди посідала особливе місце в політиці. Практика засвідчує, що визначення лише самих стратегічних цілей та орієнтирів замало для того, щоб сформувати стратегію прийняту, зрозумілу, а головне - яку реально реалізувати. Стратегія виявляється складною системою цілей, напрямів, завдань, інструментів та заходів, які лише в цілісному поєднанні спроможні перетворити амбіційні бажання на керівництво до практики.

Поняття стратегії досить широко обговорюється дослідниками як в теоретичній, так і в прикладній сферах. Генетично воно походить з суто військової сфери і саме в аналізі перебігу воєнних операцій набуло найбільшого поширення. На думку О. Корнійчука, стратегія країни, галузей, підприємств - це їх конкурентоспроможна модель дій для досягнення цілей через розподіл, координацію та ефективне використання ресурсів. Якщо подивитись з економічної точки зору, то мета стратегії - полягає у здобутті високої конкурентоспроможності та доходності країни, регіонів, галузей [3, с. 34]. В свою чергу, Я. Жаліло зазначає, що економічна стратегія - це цілісна система дій суб'єкта, спрямованих на реалізацію мети, завдань та пріоритетів його економічного відтворення з урахуванням комплексу впливів ендогенних та екзогенних чинників, розрахована на тривалий період часу [1, с. 13].

Тому одним із стратегічних пріоритетів розвитку національної економіки є розробка ефективної стратегії реалізації конкурентної політики держави. Стратегія конкурентної політики повинна враховувати внутрішні закономірності, ресурсний потенціал та обмеження суспільної системи, в якій вона буде реалізовуватись. Перед тим, як перейти до визначення стратегічних пріоритетів конкурентної політики держави, на наш погляд, доцільним буде коротко з'ясувати саму суть поняття «конкурентна політики держави».

Слід зазначити, що більшість вітчизняних науковців конкурентну політику розглядають у двох теоретичних вимірах, а саме: широкому та вузькому значеннях. У широкому розумінні конкурентна політика - це сукупність заходів економічної політики, спрямованих на: поступальний розвиток економіки, підвищення конкурентоспроможності продукції та послуг національного виробництва, стимулювання прогресивних змін структури національної економіки, забезпечення ефективної зайнятості та ін. У вузькому розумінні конкурентна політика - це заходи органів державної влади у сфері здійснення контролю за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів щодо системи захисту конкуренції. Зокрема, це комплекс заходів припинення антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, попередження зловживань монопольним становищем, усунення проявів недобросовісної конкуренції, профілактика антиконкурентних дій органів влади та ін. [2, С.43].

На нашу думку, сьогодні доцільним є використання терміну «конкурентна політика» у широкому розумінні, так як його складовими є державне сприяння розвиткові конкуренції, нормативно-правове регулювання економічної конкуренції, державний контроль, інституційне регулювання та ін. Таким чином, конкурентна політика держави - це діяльність держави щодо створення та розвитку ефективного конкурентного середовища, регулювання конкурентних відносин з метою захисту, розвитку та стимулювання економічної конкуренції, захисту законних інтересів суб'єктів господарювання, сприяння розвитку цивілізованих ринкових відносин, створення конкурентоспроможної національної економіки.

Необхідність розвитку конкурентної політики обумовлено, насамперед, потребами побудови в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки, у межах якої одне з провідних місць належить формуванню цивілізованих конкурентних відносин. Тому, конкурентна політика держави повинна бути спрямована на регулювання економічного розвитку, створення ефективного конкурентного середовища та забезпечення стабільності функціонування товарних ринків.

Стратегічно важливим при формуванні пріоритетних напрямів розвитку конкурентної політики є забезпечити оптимальне співвідношення між діями, які обмежують монопольну діяльність, і діями, які спрямовані на розвиток конкуренції. У цьому зв'язку принципово важливими є три сфери реалізації конкурентної політики:

1) діяльність антимонопольних органів держави як сукупність приписів відносно заборонених дій;

2) процесуальні заходи як механізм, який забезпечує дотримання правил, включаючи механізм застосування санкцій до порушників;

3) розповсюдження антимонопольними органами держави інформації серед учасників ринку про значущість конкуренції і необхідність її розвитку.

Стратегічною метою конкурентної політики держави, враховуючі сучасні умови, має стати забезпечення якісних змін у конкурентному середовищі економічної діяльності суб'єктів господарювання, зорієнтованих на науково-технологічні та інформаційно-інноваційні перспективи, які стимулювали б реалізацію конкурентних переваг підприємств і країни в цілому, модернізацію підприємств, підвищення конкурентоспроможності національної економіки, а також створення умов для забезпечення економічно ефективним способом суспільних потреб у товарах та послугах. На жаль, досить часто метою конкурентної політики є не захист і розвиток конкуренції, а антимонопольне запобігання великої підприємницької діяльності, яка нібито апріорі зменшує конкуренцію, що призводить до неефективності антимонопольного регулювання.

Для чіткого визначення стратегічних пріоритетів конкурентної політики держави необхідним є охарактеризувати ключові ознаки ефективності державної конкурентної політики. Дослідження ключових ознак та чинників ефективності конкурентної політики держави дозволить:

- забезпечити кваліфікованість та обґрунтованість підходів потенційних розробників конкурентної політики держави;

- ідентифікувати відверто популістські варіанти стратегічних пріоритетів реалізації конкурентної політики та ті, що слугують насамперед корпоративним інтересам;

- визначити конструктивні пропозиції та рекомендації та максимально врахувати їх у розроблені стратегії конкурентної політики держави.

Важливо, щоб зазначені вище чинники не лише визначали результати реалізації державної конкурентної політики, але і могли одержати відповідну кількісну або якісну оцінку. З цієї точки зору в якості відповідних критеріїв можливо запропонувати:

- покращення стану конкурентного середовища на конкретних товарних ринках країни;

- підвищення якості конкурентного законодавства;

- підвищення конкурентної культури як серед учасників ринкових відносин, так і в органах державної влади, забезпечення активної участі інститутів громадянського суспільства у захисті та розвитку економічної конкуренції.

- підвищення якості життя населення на основі здійснення чесної конкурентної боротьби суб'єктами господарювання;

- зменшення кількості порушень законодавств у сфері економічної конкуренції;

- удосконалення процедури стягнення штрафних санкції із порушників конкурентного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, до стратегічних пріоритетів конкурентної політики держави на сучасному етапі реформування української економіки слід віднести:

1) запровадження інвестиційно-інноваційної моделі розвитку національної економіки, забезпечення подальшого розширення науково-технологічного та інноваційного потенціалу.

2) узгодження конкурентної політики держави з промисловою, структурною, інноваційною, інвестиційною, ціновою політикою тощо;

3) розвиток інфраструктури товарних ринків і формування атмосфери взаємної довіри між державними інститутами і суб'єктами господарювання;

4) підвищення конкурентоспроможності економіки на внутрішньому й зовнішньому ринках;

5) припинення антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання та боротьба з картелями, що потребує розробки дієвих економіко-математичних моделей і методів виявлення й доведення існування картельних змов та удосконалення методології розслідування конкретних справ;

6) рівноправний доступ до всіх видів ресурсів, інформації, захист прав власності та інтересів споживачів;

7) зниження адміністративних бар'єрів входу на товарний ринок за допомогою виявлення і моніторингу бар'єрів, які виникають у результаті проведення державних реформ, недопущення появи нових перешкод розвитку бізнесу в Україні;

8) удосконалення регулювання діяльності суб'єктів природних монополій.

9) партнерство держави та бізнесу, засноване на структурованому діалозі між урядом та бізнесом з метою покращення стану конкурентного середовища та інвестиційного клімату в країні.

Реалізація стратегічних пріоритетів розвитку конкурентної політики є справою всіх державних органів, які регулюють соціально-економічний розвиток. Створення та розвиток ефективного конкурентного середовища повинно бути в числі повсякденних пріоритетів у діяльності не тільки Антимонопольного комітету України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а й інших центральних органів управління, обласних та міських державних адміністрацій. У цьому плані необхідно перейти від системи управління підприємствами до системи управління ринками як складними економічними утвореннями. Першим кроком на цьому шляху має стати створення системи постійного моніторингу стану товарних ринків, насамперед соціально важливих.

Слід зазначити, що основним змістом сучасного етапу реалізації стратегії конкурентної політики в Україні є захист уже створеного конкурентного середовища, підвищення ефективності функціонування існуючих конкурентних відносин та розвиток конкуренції на товарних ринках. Розвиток конкуренції в Україні передбачає прийняття обгрунтовних, випереджувальних та своєчасних управлінських рішень у сфері конкурентної політики, а також на запобігання обмеженням конкуренції внаслідок повної або часткової інформаційної непрозорості товарних ринків. Також розвиткові конкуренції в Україні сприятиме запровадження інтегрованої системи оцінки ефективності конкурентної політики держави.

Важливим напрямом реалізації конкурентної політики держави є прийняття та виконання державних цільових програм відповідної спрямованості, що передбачають визначені на певний термін плани відповідних заходів. На жаль, з 2004 року в Україні відсутній програмний документ, який визначав би основні напрями реалізації конкурентної політики на загальнодержавному рівні. Тому, великим кроком вперед для української держави в процесі модернізації національної конкурентної політики стала розробка проекту Концепції загальнодержавної програми розвитку конкуренції в Україні на 2013-2023 роки. Метою Загальнодержавної програми розвитку конкуренції є прискорення розвитку конкуренції на товарних ринках України як засобу забезпечення стійкого економічного зростання, покращення умов, що забезпечують ефективність функціонування товарних ринків, удосконалення механізмів державного регулювання економіки та забезпечення конкурентних відносин [5].

В Україні для забезпечення успішної реалізації конкурентної політики Антимонопольний комітет України використовує інструменти стратегічного та короткострокового планування своєї діяльності. Враховуючи специфіку завдань захисту конкуренції, стратегічне планування застосовує Комітет з метою вдосконалення правової й методологічної бази і, насамперед, стосується планування наукових і методологічних розробок у сфері конкурентної політики.

Короткострокове планування використовується для визначення основних пріоритетів роботи Антимонопольного комітету України на рік і механізмів їх досягнення, а також для оперативного планування розслідувань справ, досліджень ринку й виконання заходів щодо адвокатування конкуренції [4, с. 14].

Таким чином, підсумовуючи усе вищесказане, можна зробити висновок про те, що стратегія державної конкурентної політики повинна бути спрямована на досягнення стратегічної конкурентоспроможності та створення необхідних умов для реалізації національних інтересів за умов жорсткого глобального конкурентного середовища. Реалізація цих заходів створить в Україні сприятливі правові, інституційно-організаційні та економічні умови для функціонування суб'єктів господарювання, розвитку добросовісної конкуренції та ринкових відносин взагалі, більш справедливого й ефективного суспільного продукту й ресурсів, дозволить захистити законні права й інтереси підприємців і споживачів, забезпечити належну конкурентоспроможність національної економіки та підвищення добробуту громадян країни.

Література

конкурентний економічний державний

1. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика. Монографія / Я. Жаліло. - К.: НІСД, 2003.- 368 c.

2. Конкурентна політика держави в умовах трансформації національної економіки: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. В.Д. Лагутіна. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т., 2008. - 308 с.

3. Корнійчук О. Стратегія реалізації національних інтересів - конкурентоспроможна модель дій / О. Корнійчук // Економічний часопис - ХХІ. - 2007, - №5-6. - С. 34-35.

4. Костусєв О. Політика захисту конкуренції в Україні: проблеми й шляхи їх вирішення / О. Костусєв // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. - 2010. - № 4. С. 9-16.

5. Проект Концепції загальнодержавної програми розвитку конкуренції в Україні на 2013-2023 роки.

Размещено на Allbest.ru