Оцінка інвестиційного забезпечення туристичної галузі України за джерелами фінансування

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Економічна діяльність окремих суб'єктів господарювання значною мірою характеризується обсягом здійснюваних інвестицій. Це стосується зокрема і туристичного бізнесу. Власне інвестиції, акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, пришвидшують розвиток ринку товарів та послуг, сприяють макроекономічній стабілізації, формуванню національних інвестиційних ринків, розвитку туристичної інфраструктури. Для успішного вирішення проблеми залучення та реалізації інвестицій туристичними підприємствами, доцільно визначити основні джерела формування інвестиційного забезпечення, і здійснити оцінку ефективності інвестиційної діяльності.

Теоретичні основи інвестиційної діяльності та її особливості в різних сферах економіки глибоко досліджено в роботах відомих зарубіжних вчених, зокрема: Е. Домара, Дж. Кейнса, К. Маркса, А. Маршалла, А. Пігу, Д. Рікардо, П. Самуельсона, А. Сміта, Р. Солоу, П. Фішера, М. Фрідмена, Е. Хансена, Р. Харрода, Р. Хоутрі, Й. Шумпетера. Питання інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку висвітлюються вітчизняними економістами, такими як: Ю. Бажал, В. Беседін, З. Варналій, Т. Вахненко, О. Гаврилюк, А. Галицький, В. Геєць, О. Гонта, А. Гриценко, Б. Губський, В. Зимовець, Н. Ковтун, В. Корнєєв, М. Крачило, М. Крупка, П. Курмаєв, О. Махмудов, А. Музиченко, В. Осецький, Б. Панасюк, В. Савченко, В. Семиноженко, М. Скрипниченко, Д. Стеченко, О. Удалих, В. Шевчук Л. Федулова, А. Чухно та інші. Вагомий внесок у вивчення економічної ефективності і організації в галузі туризму здійснили Г. Алєйнікова, І. Балабанов, А. Гайдук, В. Герасименко, В. Гуляєв, М. Долішній, Л. Дядечко, А. Здоров, В. Квартальнов, М. Мальська, Н. Фоменко, В. Худо, А. Чудновський, В. Янкевич та ін.

значні напрацювання у дослідженні принципових питань активізації інвестиційної діяльності, залишаються недостатньо розкритими та обґрунтованими ряд наукових і практичних проблем: формування сприятливого інвестиційного середовища в туристичній галузі; обґрунтування системи заходів державного управління по активізації інвестування в туризмі, удосконалення методів стимулювання інвестування, налагодження системи вибору та реалізації інвестиційних проектів на основі економічної ефективності та ін.

Метою даної роботи є комплексний аналіз основних джерел формування інвестиційного забезпечення економіки загалом, та туристичної галузі зокрема, а також визначення засад фінансування інвестиційних проектів та оцінки інвестиційної привабливості економіки країни.

Враховуючи сучасний стан туризму в Україні, для вдосконалення діяльності туристичної галузі необхідно в короткі терміни вирішити досить складні проблеми. Незадовільний стан сучасної туристичної інфраструктури вимагає значних вкладень коштів. Важливими джерелами фінансування розвитку туристичної сфери є: державні асигнування; кошти підприємств, установ, організацій -- власників рекреаційно-туристичних об'єктів; кошти місцевих бюджетів, у тому числі отримані від платежів за рекреаційні ресурси, податкові надходження тощо; кредитні ресурси; іноземні інвестиції. Проте головне місце в системі фінансово-економічного регулювання посідають іноземні інвестиції. Одним з ефективних напрямів залучення іноземних інвестицій у рекреаційно-туристичний бізнес є створення спільних лікувально-оздоровчих або туристичних підприємств. Другий напрям -- формування вільних зон рекреаційно-туристичного підприємництва. Ними можуть стати обмежені території, в яких запроваджуються особливі економіко-правові, фінансово-кредитні, митні умови діяльності вітчизняних та іноземних юридичних осіб.

Україна дуже поступово приєднується до міжнародної інвестиційної діяльності. Туристичний комплекс не є інвестиційно привабливими. Так, на 1 січня 2014 р. частка прямих іноземних інвестицій у готелі і ресторани складала 1482 млн.грн, тобто 0,9% від загального обсягу цих інвестицій.

Особливо гостро постає необхідність оцінки інвестиційного забезпечення, оскільки саме інвестиційний клімат в цілому й інвестиційна привабливість окремих видів туристичної діяльності та туристичних районів впливають на темпи структурних зрушень в економіці країни.

Оцінка інвестиційного забезпечення здійснюється за чотирма основними напрямами (рис. 1).

Рис. 1. Напрями оцінки інвестиційного забезпечення

До джерел інвестиційного забезпечення розвитку туристичної галузі слід відносити: вкладення в туристичні підприємства іноземного та вітчизняного капіталу, кредитні фінансові ресурси, внутрішні інвестиційні джерела підприємств (амортизація, прибуток), заощадження населення (напряму та через фінансові установи) . За даними Державного комітету статистики України показник іноземних інвестицій в національну економіку України у період з 2011 до 2013 року мав негативну тенденцію, проте у 2014 році стрімку зріс (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка іноземних інвестицій в національну економіку України у 2010-2014 рр., млн. грн.

Це може бути обумовлену представленням даних у національній валюті, проте даний стрибок не буде зафіксований у іноземній валюті. Однак в загальній сукупності капітальних інвестицій в економіку країни у 2014 році, іноземні інвестиції склали лише 3 %.

Наразі в Україні для підвищення інвестиційного інтересу з боку іноземного інвестора є безліч умов, обумовлених рядом досить суперечливих факторів. Відсутність у даний час ефективної конкуренції серед вітчизняних туристичних підприємств, дешева робоча сила, відносно недорогий і ємний (хоча і не досить якісний) ринок матеріально-технічної бази, неосяжний споживчий ринок і, насамперед, можливість одержання значно більш високих норм прибутку в порівнянні з розвинутими країнами - все це повинно робити українську економіку особливо привабливою для іноземних підприємців.

У той же час більшість іноземних експертів виділяють вирішальними факторами інвестиційної привабливості країни стабільність економічної, політичної та соціальної ситуації в регіоні, відсутність яких в Україні фактично ліквідує всі попередньо зазначені умови.

Обсяг іноземних інвестицій недостатній порівняно із потребами економіки. Несприятливий інвестиційний клімат позначається на завданнях, які ставлять перед собою інвестори: мета переважної більшості з них полягає у якнайшвидшому отриманні прибутку, тому значна частина інвестицій вкладається в торгівлю, сферу послуг, посередницьку діяльність. При аналізі структури вкладеного в економіку капіталу нерезидентів простежується тенденція до збільшення частки майнових внесків, що призводить до зменшення вкладень капіталу у грошовій формі і свідчить про те, що іноземні інвестиції часто спрямовуються не стільки в реальне інвестування і налагодження виробництва, скільки у формування сприятливих умов для імпорту в Україну. Значна частка іноземних інвестицій використовується для придбання, переважно шляхом імпорту, автотранспортних засобів та офісного обладнання (комп'ютерів, засобів зв'язку, меблів тощо) та для імпорту технологічного обладнання. Така роль іноземних інвестицій, звичайно, не може задовольнити економіку країни.

Іноземні інвестиції в Україні мають короткостроковий характер і розраховані на швидке обертання у сфері торгівлі та послуг. Середній іноземний інвестор, здатний задовольнити багатомільйонні інвестиційні потреби, ще не залучений в галузь туризму України. Серед іноземних вкладників переважають дрібні фірми, фізичні особи.

Ситуація ускладнюється низьким іміджем України на світовому інвестиційному ринку. У всіх рейтингах вона посідає останні місця за привабливістю інвестиційного клімату і перші -- за ризиками інвестування.

Індекс інвестиційної привабливості України у першому кварталі 2013 року залишився незмінним у порівнянні з показником кінця попереднього року -- 2,12 бала з п'яти можливих. Про це свідчать дані дослідження привабливості бізнес-клімату України, проведеного Європейською бізнес-асоціацією (ЄБА).

Wall Street Journal і Heritage Foundation щорічно розраховує індекс економічної свободи. Його динаміку спостерігаємо на рис. 3.

Рис. 3. Динаміка змін індексу економічної свободи України за період 1995-2013 рр.

Як бачимо, найбільшого значення індекс економічної свободи набув у 2005 р., після чого спостерігається тенденція до його зниження до 2011 р. За останні два роки рейтинг України зріс на 0,5 пункти, що не є значним підвищенням, але все ж показує позитивну динаміку.

Своєрідним барометром ділової репутації, конкурентоспроможності, а відповідно і інвестиційного клімату держави є ряд індексів, а саме: Global Competitiveness Index, World Competitiveness Yearbook, The Doing Business, Heritage Foundation [2]. За період з 2006 по 2012 рік Україна поступова переміщалась до кінця списків, що не може не турбувати (див. табл. 1).

Таблиця 1. Індекси конкурентоспроможності для України, за період 2006-2012 року

Дані індекси дають чіткий сигнал, що інвестиційний клімат в Україні не є комфортним для суб'єктів підприємницької діяльності, особливо в короткостроковій та середньостроковій перспективі, внаслідок відсутності практичних кроків, які б забезпечували економічну свободу та захист інтересів всіх учасників бізнес-процесів при чітких, всім зрозумілих, передбачуваних та неупереджених правил ведення бізнесу.

Особливу увагу привертає на себе той факт, що після кризи 2008-2009 років, не зважаючи на від'ємну динаміку світової економіки, Україна у 2013 році змогла покращити свої позиції, про що свідчить Індекс ведення бізнесу (див. табл. 2). Основні позитивні зрушення відбулись за рахунок зменшення строків започаткування бізнесу, реєстрації власності, сплати податків. За даними Всесвітнього банку, у рейтингу The Doing Business-2014, Україна зайняла 112 місце, це той рекорд який вона досягла за всі роки своєї незалежності, але так і не змогла увійти у сотню. Якщо розглядати значення цього індексу у загальному підсумку, можемо констатувати позитивну динаміку, але практично більшість законодавчих змін, які було запропоновано і враховано при розрахунку даного показника не працюють або не мають суттєвого практичного значення.

Таблиця 2. Місце України у рейтингу The Doing Business у 2009-2013 рр.

Позиція України за межами сотні свідчить про те, що підприємства витрачають більш ніж це доречно часу на спілкування з представниками державних органів влади, а декларування про зменшення кількості узгоджувальних та ліцензійних документів залишилися на папері, але головною проблемою залишається тиск на суб'єкти господарювання бюджетоутворюючих органів, а особливо податкової інспекції. Як наслідок суб'єкти господарської діяльності, які проводять свою діяльність з використанням нелегальних схем, більш конкурентоспроможні, логічно, що відбувається згортання діяльності легального бізнесу, а це негативно впливає на наповнення бюджету та інвестиційний клімат держави. Особливу насторогу викликає той факт, що за одним з ключових субіндексів для інвестора - захист прав інвесторів - Україна за даними The Doing Business-2013 спустилась на 3 пункти, а за даними The Doing Business-2014 вже на 11 пунктів та зайняла 128 позицію. Не зважаючи на те, що в Україні діють закони «Про акціонерні товариства» та «Про захист економічної конкуренції», які покликані захищати право власності та конкурентні позиції кожного інвестора, високій рівень корупції у судовій системі, вибіркове законодавство та недобросовісна конкуренція, знижують активність внутрішнього та зовнішнього інвестора. Особливе місце в українських реаліях займає відсутність узгодженості питання, щодо зовнішніх та внутрішніх пріоритетів державної влади, як в контексті економічної так і політичної складової. Не зважаючи на те, що Україна займає лідируючі позиції серед країн, які розповсюджують нелегальні копії світових брендів, що відповідно негативно позначається на іміджі держави, суттєвих зрушень у вирішенні даного питання не відбулось. А різка, невдало обґрунтована відмова від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, вмить знизила кредитні рейтинги України, що поставило під загрозу не тільки фінансування економіки кредиторами, інвесторами, а й можливість отримати сучасні технології, додатковий ринок збуту та забезпечити вітчизняним підприємствам перехід на якісно новий рівень розвитку.

В регіональному розрізі згідно з дослідженням, проведеним на замовлення Державного агентства з інвестицій, найкращі умови для бізнесу у 2014 році мали Львівська, Івано-Франківська та Одеська області. Найгіршими для інвесторів регіонами є Херсонська і Чернівецька області. У п'ятірку лідерів також потрапили Вінницька область та місто Київ.

У 2013 році лідером рейтингу стала Харківська область, яка в 2014 році посіла лише восьме місце. Друге місце у 2013-му дісталося Львівщині, а третє - Донеччині. Проте цього року Донецька область - лише на 22 позиції за інвестиційною привабливістю. При складанні рейтингу дослідники розрізняють так звані "жорсткі" та "м'які" фактори. До "жорстких" належать ті, які складно або взагалі неможливо швидко змінити. Це природні ресурси, географічне розташування, якість робочої сили та інфраструктури. Натомість м'які умови - діловий клімат, відкритість місцевої влади, рівень корупції, тиск на бізнес з боку влади, наявність "історій успіху" у регіоні - можна змінити досить швидко.

І саме завдяки цим "м'яким" факторам західні регіони України стали більш привабливими для інвесторів впродовж досить короткого часу. Водночас за "жорсткими" факторами, які визначають потенціал регіонів, лідерами інвестиційної привабливості залишаються Харківська, Дніпропетровська та Одеська області. Головні проблеми, які називають інвестори, незалежно від регіону, де вони працюють, це незадовільний стан інфраструктури, проблеми із придбанням земельних ділянок, корупційна система державних закупівель, низька ефективність судової системи та складності із отриманнях ліцензій та дозволів. Чим менш поширеними є ці проблеми у тому чи іншому регіоні, тим вищим є його загальна позиція у рейтингу інвестиційної привабливості,

Якщо розглядати структуру капітальних інвестицій в економіку України за джерелами інвестування у 2014 році, то побачимо, що найбільшу частку (70%) складають інвестиції з власних коштів підприємств та організацій. (рис. 4, табл. 3).

Рис. 4. Структура капітальних інвестицій в економіку України за джерелами фінансування у 2014 році

Таблиця 3. Капітальні інвестиції в економіку України за джерелами фінансування за 2010-2014 роки, млн. грн.

Стосовно внутрішніх джерел інвестування слід визнати, що потреби туристичної індустрії в прямих капіталовкладеннях значно перевищують існуючу на вітчизняному фінансовому ринку інвестиційну пропозицію.
Так, кредит займає особливе місце в системі внутрішніх джерел управління інвестиційною діяльністю. Нажаль, негативний вплив світової фінансової кризи на економіку України закономірним чином позначився й на розвитку системи кредитування вітчизняного підприємництва. Зараз відсоткові ставки за кредитами для великих компаній становлять 20-25% річних у гривні (рік тому кредитні відсотки були на рівні 15-17%). Банківські кредити малим та середнім компаніям обходяться ще дорожче: від 30% до 50% річних у гривні. В структурі капітальних інвестицій в економіку країни за 2014 рік кредити банків та інших позик займають лише 10% від загального обсягу, що на 4% менше, ніж у 2013 році. Отже, за таких умов кредит як вагомий інструмент інвестиційного забезпечення втрачає свої функції.

Вагомою причиною низького рівня участі населення в інвестиційному процесі є незначні обсяги вільних коштів (заощаджень) останніх через низький рівень доходів. Так, за даними Державного комітету статистики України, реальні доходи населення в 2014 р. склали на 15% менше ніж в аналогічному періоді 2013 року.

Основним джерелом інвестицій в туристичний сектор української економіки залишаються власні кошти підприємств і організацій (яких на даний час не достатньо навіть для підтримки простого відтворення), частка державного сектора в інвестуванні є незначною, обсяги іноземних інвестицій особливо не впливають на розвиток туристичної галузі, кредитно-банківська система не є активним суб'єктом кредитування туристичної індустрії. На основі аналізу динаміки іноземних інвестицій в національну економіку бачимо нестабільність фінансування, що зумовлено багатьма факторами. Іноземні інвестиції в Україні мають короткостроковий характер і розраховані на швидке обертання у сфері торгівлі та послуг. Ситуація ускладнюється низьким іміджем України на світовому інвестиційному ринку. У всіх рейтингах вона посідає останні місця за привабливістю інвестиційного клімату і перші -- за ризиками інвестування.

Список літератури

економічний капіталовкладення туристичний

1. Ванькович Д.В. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні / Д.В. Ванькович, Н.Б. Демчишак // Фінанси України. - 2007. - №7. - С. 72-84.

2. Кубах Т.Г. Інвестиційний клімат держави: теоретичний та практичний аспект// Ефективна економіка. - 2013. - № 12.

3. Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів: Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. - К.: 2014.

4. Щипанська М.В., Круглянко А.В. Фінансування малих підприємств в Україні в умовах економічної кризи.

Размещено на Allbest.ru