Вдосконалення механізму регулювання ринку послуг в умовах реструктуризації регіонального господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вдосконалення механізму регулювання ринку послуг в умовах реструктуризації регіонального господарства

Брензович Катерина Степанівна

Анотація

У статті обґрунтовується необхідність оптимізації регіонального організаційно-економічного механізму регулювання розвитку сфери послуг із врахуванням особливостей структурної перебудови господарства, впливу фінансово-економічної кризи. Запропоновано теоретичну модель регіонального механізму регулювання, що враховує цілі та напрями розвитку ринку послуг, шляхи їх реалізації. Напрями розвитку ринку послуг, на які спрямовується дія організаційних, економічних, соціальних важелів впливу, визначені із врахуванням регіональної специфіки соціально-економічних відносин, що складаються з приводу реалізації ринкових нефінансових послуг у Закарпатській області, і разом з тим узгоджені з необхідністю структурної перебудови економіки регіону на засадах інноваційно-інвестиційної моделі розвитку.

Ключові слова: сфера послуг, регіональний ринок послуг, регіональний механізм, регулювання ринку послуг.

Вступ

Реструктуризація економіки регіону передбачає здійснення глибоких якісних та сутнісних змін на різних рівнях економічної системи з метою підвищення ефективності її функціонування, що втілюється у змінах структури створеної вартості та в натуральних обсягах виробленої продукції галузей економіки. У формуванні основних напрямів змін в структурі регіонального господарства важливим є зв'язок матеріального і нематеріального виробництва: в ліберальних ринкових умовах з мінімальним адміністративним впливом розвиток галузей сфери послуг має відбуватися узгоджено з галузями промислового виробництва. Таким чином, зміни в структурі ринку послуг відображатимуть трансформаційні процеси в матеріальному виробництві. Розвиток сфери послуг, яка перебуває у тісному зв'язку з матеріальним виробництвом, втілює функціональні зміни в економіці регіону і відображає потреби промислового виробництва. Головною передумовою таких змін повинно бути створення загальних сприятливих умов для "пристосування" ринку послуг до потреб матеріального виробництва та запитів населення.

Питанням зміни пропорцій матеріального і нематеріального виробництва в процесі структурної трансформації економіки України, зростанню значення сфери послуг в структурі національної економіки присвячено праці М.І .Долішнього [1], Я.В. Остафійчука [2], В.А.. Пареної [3], Л.С. Співак [4], О.І. Черниш [5] та ін. Але разом з тим вибір інструментів, важелів впливу та напрямків їх дії визначаються значною мірою внутрішньо-регіональними особливостями функціонування господарського комплексу. Це зумовлює необхідність врахування ситуації, що склалася саме в сфері послуг Закарпатській області, для формулювання концептуальних засад перебудови регіонального механізму регулювання розвитку такої специфічної сфери соціально-економічних відносин.

Метою наукової статті є обґрунтування концептуальних засад формування регіонального механізму регулювання ринку послуг, визначення його компонентної будови, зокрема найбільш дієвих важелів, що в умовах виходу з фінансово-економічної кризи дозволять спрямувати розвиток ринку послуг регіону в необхідних напрямах.

У роботі використані методи аналізу, синтезу, узагальнення.

1. ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ВДОСКОНАЛЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПОСЛУГ

Недостатній рівень розвитку сфери послуг часто визначають як суттєвий аспект "невідповідності" галузевої структури вітчизняної економіки умовам інтеграції в європейський простір [6, с. 25-26]. Однак наслідування "стандартів" та проектування структурних пропорцій європейських країн на економіку України є неприпустимим. Активізація процесів на ринку послуг не є самоціллю чи критерієм відбору на шляху до інтеграції в світові структури. Скоріше - ефективний сектор послуг є показником рівня розвитку інноваційних процесів у економіці та зокрема промисловому виробництві, результатом чого є побудова соціального середовища для населення та виробничої інфраструктури для підприємств. Досвід нових країн-членів ЄС показує, що неодмінною передумовою розвитку сфери послуг є ефективне промислове виробництво. Так, у Словаччині сектор послуг забезпечує 64,4% ВВП, в той час, як основою економічного росту в країні вважається автомобілебудування [7, с.181].

Ринковий механізм в сфері послуг, як і в будь-якому іншому секторі економіки, має демократичний і водночас жорсткий характер. З одного боку - він забезпечує вирішення важливих економічних та соціальних проблем, з іншого - породжує їх, спричиняє відмінності та диспропорції. Тому в умовах поглиблення ринкових процесів важливим питанням регіональної політики визначають зменшення диспропорцій, викликаних дією ринкового механізму, насамперед тих, які позначаються на якості життя населення [1, с.190]. Вплив таких диспропорцій у сфері послуг на соціально-економічні показники з огляду на двоїстість її функціонального призначення (впливу на населення і підприємства інших галузей) є незаперечним.

Аналіз ефективності функціонування ринку послуг Закарпатської області вказує на те, що стратегічні переваги і сприятливі природно-ресурсні умови для розвитку ринку послуг, які склалися в регіоні, не виявляють позитивного впливу на його формування в повному обсязі. Види діяльності, віднесені до нефінансових послуг, розвиваються однобоко та екстенсивно, залучення додаткового трудового ресурсу не сприяє розширеному відтворенню. Малі приватні підприємства, що переважають на ринку послуг і відіграють ключову роль при формуванні конкурентного середовища, не реалізують свого потенціалу сповна, не здійснюють суттєвого внеску в загальні обсяги реалізації послуг в Закарпатській області.

Зазначене вище дає підстави для висновку про необхідність дієвих термінових заходів, спрямованих на вдосконалення регіонального механізму регулювання розвитку ринку послуг. Вирішення виявлених проблем в умовах поглиблення ринкових реформ потребує розробки концептуальних та методичних засад вдосконалення механізму регулювання розвитку регіонального ринку послуг як взаємозв'язаних організаційних елементів та економічних важелів. регіональний економічний послуга

У практиці регіонального управління наразі відсутній загальний концептуальний підхід до регулювання відносин на регіональному ринку нефінансових послуг. Об'єктивно це зумовлено видовою різноманітністю послуг, традиційним об'єднанням всіх видів діяльності, безпосередньо не включених у промислове виробництво та сільське господарство, у сферу обслуговування. Тому об'єктивною необхідністю є, насамперед, визначення загальних напрямів регулювання розвитку ринку послуг регіону відповідно до поставлених цілей. Враховуючи диференційованість локальних складових регіонального ринку послуг, важливим вважаємо застосування підходів, що братимуть до уваги місцеві особливості формування інтересів суб'єктів ринку та можливості їх реалізації.

Разом з тим можна визначити загальні проблеми та цілі, на досягнення яких повинні бути спрямовані дії з регулювання ринку послуг в масштабах досліджуваного регіону:

1. Вихід зі стану, зумовленого світовою фінансовою кризою, що виявився у загальному погіршенні умов господарювання, подальше відновлення та оздоровлення сектору;

2. Підвищення ролі сфери послуг, зокрема ринкового її сегменту, у забезпеченні економічного зростання, підвищення економічної, екологічної та соціальної ефективності ринкового сегменту сфери послуг;

3. Оптимізація просторової структури ринку послуг в регіоні, забезпечення збалансованого розвитку в напрямах, адекватних потребам всього населення, незалежно від місця проживання, та матеріального виробництва відповідно до розміщення останнього в межах регіону.

Вплив кризових процесів у економіці позначився на розвитку ринку послуг через загальне погіршення умов господарювання підприємств (подорожчання факторів виробництва, звуження джерел фінансування, послаблення господарських зв'язків з партнерами) та зниження попиту на послуги. Зниження потреб у послугах з боку підприємств матеріального сектору суспільного виробництва відбувається через те, що значна їх частина припинила або призупинила свою діяльність внаслідок погіршення загальноекономічних умов. Разом з тим погіршення матеріального становища населення та зниження його платоспроможності призвели до зниження обсягів реалізації послуг населенню. Разом з тим необхідно відзначити позитивні моменти економічної кризи, зокрема - посилення економічного відбору найбільш ефективних підприємств.

Просторова раціоналізація розвитку регіонального ринку послуг та його локальних складових передбачає, по-перше, збалансування забезпеченості послугами на рівні адміністративно-територіальних утворень, по-друге - активізацію ринкових процесів у сфері послуг в сільській місцевості та зменшення негативних ефектів "урбанізації" сфери послуг на населення та діяльність бізнесу. Зокрема, необхідним є зменшення відтоку трудових ресурсів, підприємницького капіталу та грошових коштів, що супроводжують торгівлю послугами, з села у місто (у випадках, коли немає об'єктивних підстав переміщувати надання послуг в міське середовище).

Спільність визначених цілей (виходу зі стану кризи та просторової раціоналізації) полягає у їх підпорядкованості стратегічній цілі розвитку регіонального ринку послуг - збільшення ефективності впливу всіх галузей сфери послуг на соціально-економічний розвиток регіону. Дієвість регіонального механізму регулювання у досягненні поставлених цілей розвитку ринку послуг залежить від наявності відповідної макроекономічної бази, що визначає умови та формує середовище взаємодії суб'єктів ринку.

Критичний стан локальних ринків послуг, здебільшого гірських районів регіону, зумовлений, насамперед, бідністю населення, недостатнім платоспроможним попитом на послуги з боку місцевого населення. Тому підвищення соціальних стандартів життя, рівня реальних доходів населення має стати головним чинником рівномірного розвитку сфери послуг на територіях. В умовах фінансово-економічної кризи, що охопила й Україну, існує ризик сповільнення розвитку ринку споживчих послуг, ускладнення впровадження на ринку нових для населення послуг. Зважаючи на високий ступінь впливу морально-психологічних, релігійних та культурних факторів на формування попиту серед населення, головним чином у сільській місцевості, можна говорити про складні умови для виходу на ринок підприємств, що впроваджують інновації на рівні нової послуги. Впровадженню інноваційного сервісного продукту може стати на заваді консервативність поглядів та недовіра з боку населення, що підсилюється скрутним матеріальним становищем.

Зазначимо, що загальне послаблення підприємницької активності внаслідок погіршення умов господарювання негативно відобразиться на сегменті ринку, що є найбільш динамічним та приносить суттєву частку прибутків у країнах, де він найбільш розвинений, - на ділових послугах. Попит на послуги з боку підприємств значною мірою залежить від динаміки діяльності малого бізнесу.

Необхідними умовами, що закладають базу для нормального функціонування та розвитку ринку нефінансових послуг, мають стати відповідне нормативно-правове забезпечення розвитку ринку послуг та забезпечення методологічної бази для проведення співставлення показників розвитку сфери послуг. Оскільки приєднання до системи СОТ та участь України у Генеральній угоді з торгівлі послугами вимагають відповідності та однозначності трактувань положень Угоди у національному законодавстві, то постає необхідність у імплементації в національне законодавство відповідних термінів і норм міжнародного економічного права, що встановлюватимуть порядок і правила дій контрагентів на ринку послуг, їх відповідальність за свої дії, а також визначатимуть функції відповідних контролюючих органів.

Важливою складовою проблеми створення умов для розвитку ринку послуг є вдосконалення дії механізму місцевого самоврядування, тобто залучення громади до активної участі у визначенні пріоритетних напрямів зростання ринку послуг, посилення впливу населення на рішення регіональних органів влади, застосування механізму партнерства для стимулювання розвитку перспективних видів діяльності в сфері послуг.

2. ГОЛОВНІ НАПРЯМИ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РИНКУ ПОСЛУГ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Аналіз ситуації, що склалася на ринку послуг Закарпатської області, дозволяє виокремити головні напрями його розвитку, на яких повинна концентруватися дія важелів організаційно-економічного механізму: інноваційно-інвестиційний, маркетингово-інформаційний, професійно-кваліфікаційний, еколого-економічний та зовнішньоекономічний. На нашу думку, дотримання такого спрямування дії організаційних, економічних, соціальних та правових важелів регулювання повинно забезпечити сталий, збалансований економічно, екологічно та соціально ефективний розвиток регіонального ринку послуг. При цьому під економічною ефективністю слід розуміти результативність діяльності регіональної господарської системи (підприємств на ринку послуг), під соціальною - здатність до вирішення проблем соціального характеру (безробіття, міграції, поліпшення умов проживання, якості життя), під екологічною - досягнення максимального економічного ефекту за мінімального антропогенного впливу на середовище діяльності.

Соціально-економічний розвиток регіону досягається не тільки завдяки ефективному і технологічно розвиненому промисловому виробництву, але й завдяки реалізації результатів інноваційного прогресу в сфері послуг. Зважаючи на суттєву частку галузей сфери послуг у створенні валового регіонального продукту, інноваційний розвиток підприємств сприятиме не тільки поліпшенню їх конкурентоспроможності, але і дозволить посилити ефективність впливу сфери послуг на економічне зростання регіону, забезпечить зміцнення його конкурентних позицій.

Низька інноваційна активність визначається як одна з головних причин невідповідності сучасних тенденцій розвитку національної економіки постіндустріальному вектору глобальних перетворень, що є наслідком браку власних коштів, подорожчання кредитів, існуючої системи стимулів, браку кваліфікованих кадрів, інфраструктурних проблем тощо [8, с.59-60]. Наявність на регіональному ринку значної кількості підприємств, які організують свою діяльність на суттєво фізично і морально застарілій матеріально-технічній базі, стримує кількісний і якісний розвиток галузі, тому в сучасних умовах акцентується увага на необхідності "очищення" ринку через механізм "креативної деструкції" (creative destruction - англ.) - витіснення з ринку неефективних підприємств новими, які розпочинають свою діяльність безпосередньо з впровадження інновацій або кардинально змінюють її напрям відповідно до потреб, що склалися на ринку. Вважається, що такий механізм є більш дієвим на ринку послуг, ніж на ринку товарів, а "оновлення" підприємств, що надають послуги, має більш інтенсивний характер, ніж на ринку промислової продукції [9, c.28].

Важелями, що забезпечать інноваційність розвитку регіонального ринку послуг, повинні стати:

- сприяння інноваційному інвестуванню підприємств, що обслуговують пріоритетні для регіону промислові галузі чи є допоміжними для розвитку таких пріоритетних галузей (не тільки промислових);

- підтримка в перспективі на відповідній науково визначеній основі розвитку мережевих та кластерних структур безпосередньо сервісного характеру (транспортно-логістичні, туристично-рекреаційні, культурно-розважальні);

- посилення взаємодії науково-дослідного сектору, закладів освіти, органів місцевого самоврядування та безпосередньо підприємств з метою наукового обґрунтування впровадження інноваційних продуктів на ринку послуг та прогнозування результатів їх реалізації.

Структурна перебудова економіки регіону в напрямку зміцнення недержавного сектору, активний розвиток сфери послуг не можуть відбуватися без врахування особливостей розвитку трудового потенціалу в територіальному, віковому, гендерному аспектах, адже соціальна ефективність функціонування системи підприємств регіонального ринку послуг насамперед реалізується у створенні додаткових робочих місць. Окрім кількісного прояву соціальної ефективності, що виражається у числі осіб, працевлаштованих на підприємствах ринку послуг у територіально-галузевому аспекті та в розрізі різних статево-вікових груп, доцільно розглядати якісний вплив інтенсивного розвитку сфери послуг на інтелектуалізацію трудового капіталу, оптимізацію освітньо-кваліфікаційної його структури.

Нестабільні фінансові позиції підприємств на ринку не дозволяють їх менеджменту вдосконалювати якість праці зайнятих на таких підприємствах. Брак фінансових коштів звужує можливості проведення підприємствами сервісу (насамперед малими) заходів з підвищення кваліфікації працівників, тренінгів, семінарів тощо, в той час, як кадрова складова є чи не найважливішим елементом, що забезпечує конкурентоспроможність окремих підприємств та галузі загалом. Низький рівень заробітних плат не стимулює обслуговуючий персонал до саморозвитку, самоосвіти та самовдосконалення. При цьому сервіс низького рівня, зумовлений низькою культурою обслуговування, негативно впливає на залучення зовнішніх споживачів сфери послуг регіону. В таких умовах шляхами виходу із ситуації можуть стати:

1) розширення взаємовигідної співпраці навчальних закладів професійно-технічної та вищої освіти за галузевими напрямами з відповідними підприємствами, що формують попит на працівників сфери послуг, зокрема: проходження виробничої практики студентами на підприємствах за спеціальностями, фінансування частини чи повної вартості навчання (проходження додаткових курсів) студентів за спеціальністю з подальшим працевлаштуванням та відстроченим поверненням кредиту на навчання; навчання через організацію обміну досвідом між працівниками підприємств регіону та подібних за напрямами діяльності підприємств за кордоном (в тому числі через освітні гранти);

2) моніторинг та адаптація в часі та просторі освітньо-кваліфікаційних напрямів освітніх установ регіону до попиту на працю на ринку послуг, сприяння розвитку наукомістких та інноваційних послуг через підвищення рівня підготовки фахівців до роботи з інформаційно-комунікаційними технологіями.

В умовах концентрації переважної частини підприємств ринку послуг у містах регіону та територіально непропорційного його розвитку обґрунтованою є розробка регіонального підходу до оптимізації його просторової та видової структури на основі застосування принципів маркетингу послуг в процесі управління підприємствами сфери послуг.

Переважання малих підприємств на ринку послуг регіону, для яких створення маркетингових підрозділів безпосередньо у організаційній структурі є економічно недоцільним, принаймні в умовах фінансово-економічної кризи та відновного періоду, ставить питання про необхідність організації маркетингово-інформаційної підтримки розвитку підприємств, зокрема через створення Інформаційно-маркетингового центру сприяння розвитку ринку послуг Закарпатської області. Інформаційно-маркетингові центри є дієвим інструментом забезпечення сприятливих умов для розвитку економічних зв'язків суб'єктів, що діють на товарних ринках, аналітично-інформаційного забезпечення діяльності підприємств, сприяння просуванню нових продуктів на ринок, допомоги у проведенні комерційних кампаній. Створення центру може передбачати в тій чи іншій мірі залучення до його роботи зацікавлених сторін: органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та територіальної громади, партнерів з інших регіонів та країн.

Незначний внесок торгівлі послугами у структуру зовнішньоторговельного обороту Закарпатської області свідчить про недостатній розвиток зовнішньоекономічної спрямованості діяльності підприємств регіону. Важливо, що досягнення конкурентоспроможності регіонального ринку послуг прикордонного регіону не обмежується забезпеченням збуту послуг виключно на внутрішніх ринках. Реалізація експортного потенціалу та розширення експортних можливостей регіону в стратегічному плані передбачають розширення категорій послуг, що можуть бути продані за кордон, за рахунок тих видів, попит на які визначається вимогами часу та сучасним рівнем розвитку виробничих відносин. Так, пріоритетність транспортних послуг у структурі експорту з території та експортна спеціалізація області визначають необхідність вирішення проблем, пов'язаних з розвитком транспортної та прикордонної інфраструктури, розширення та поліпшення якості транспортних і логістичних послуг, забезпечення їх відповідності європейським стандартам для повноцінного включення регіону в систему європейських транспортних коридорів.

Оскільки основний елемент експорту послуг з регіону складають послуги транспорту, необхідно знизити залежність регіону від ймовірного падіння попиту на послуги транспорту в майбутньому, раціоналізувати товарну структуру експорту послуг за рахунок розвитку нових, перспективних її складових. Безумовно, враховуючи розміщення області та природо-екологічні можливості її території, таким залишається туристичний напрям, що відтак потребує докорінного вдосконалення інфраструктури, поліпшення кадрового забезпечення, цінової та якісної складових конкурентоспроможності. Під зовнішньоекономічною складовою слід розуміти не тільки розвиток експортних галузей, однак і тих, що орієнтовані на задоволення потреб громадян інших регіонів України. Важливим аспектом є розширення зовнішньоекономічних можливостей малих підприємств.

Відзначаючи позитивний ефект від розвитку сфери послуг, слід враховувати наслідки опосередкованого впливу сфери послуг на екологію, що проявляється активним проникненням людини у природу, активною розбудовою необхідної для розвитку сфери послуг інфраструктури та індустріалізацією ландшафтів. Як правило, структурна політика, спрямована на збільшення невиробничого сектору господарства регіону, розглядається як один із напрямів забезпечення екологічної безпеки в регіонах з високим ступенем техногенного впливу. З позицій необхідності збереження статусу Закарпаття як умовно екологічно чистого регіону, пріоритетність галузей сфери послуг узгоджується із екологічним спрямуванням розвитку Закарпатського регіону, відповідає положенням та принципам Концепції сталого розвитку Закарпаття.

Мінімальний вплив виробництва послуг на екологію порівняно з промисловим виробництвом не означає повної його відсутності. Недооцінка наслідків розширення сфери послуг для навколишнього середовища може призвести до негативних наслідків в майбутньому. Загрозу екологічному стану регіону може становити в більшій мірі діяльність транспорту та зв'язку через викиди шкідливих речовин у повітря, прокладання автошляхів, електромагнітне опромінення систем забезпечення мобільного зв'язку. Помірний вплив на навколишнє середовище справляють туристично-рекреаційні послуги через розбудову нових готельних та рекреаційних закладів в гірських районах та їх забезпечення комунікаціями, не підведеними до централізованої мережі (викиди побутових та каналізаційних відходів у навколишнє середовище). В меншій мірі впливають на екологічну ситуацію ремонтні послуги і послуги з техобслуговування, побутові послуги, що передбачають застосування хімічних реагентів та небезпечних для довкілля речовин.

Наслідки діяльності підприємств сфери послуг в цілому характеризуються переважно антропогенним впливом на навколишнє середовище. Хоча туризм прийнято вважати перспективною складовою господарського комплексу регіонів з відносно сприятливою екологічною ситуацією, до яких відносять і Закарпаття, визначення туристично-рекреаційних послуг як одного з пріоритетних напрямів розвитку третинного сектору в економіці регіону передбачає збалансування економічних і екологічних інтересів, врахування і мінімізацію зовнішніх ефектів, пов'язаних із розвитком інфраструктури сфери послуг, недопущення погіршення статусу регіону як території з низьким рівнем екологічної небезпеки внаслідок безконтрольного порушення ландшафтів і екосистем, розгортання масового будівництва об'єктів туристичної інфраструктури, викидання побутових відходів діяльності суміжних обслуговуючих галузей. Досягнення екологічно безпечного розвитку галузей сфери послуг передбачає врахування можливих наслідків впливу діяльності об'єктів на початкових етапах роботи, вдосконалення системи контролю за викидами побутових відходів та запровадження безпечних технологій на об'єктах сфери послуг.

Таким чином, регіональний механізм регулювання розвитку ринку послуг можна визначити як складну систему взаємопов'язаних організаційних, економічних, соціальних важелів, форм, методів та інструментів впливу на розвиток ринку послуг, спрямованих на забезпечення економічної, екологічної та соціальної його ефективності в регіоні. Дія визначених поєднаних важелів у формах державного регулювання та ринкової саморегуляції поширюється на інноваційно-інвестиційний, маркетингово-інформаційний, професійно-кваліфікаційний, еколого-економічний та зовнішньоекономічний напрями розвитку ринку послуг регіону (рис.1).

Економічні важелі приводять в дію механізм матеріального заохочення суб'єктів підприємницької діяльності на ринку через фінансово-кредитний та бюджетно-податковий інструментарій. Фактично економічна складова механізму передбачає застосування методів, що створюють умови для ефективної дії головного економічного стимулу в ринкових умовах - прибутку. До економічних важелів слід віднести фіскальне регулювання, сприяння поліпшенню доступу до кредитних ресурсів, інвестиційне наповнення розвитку ринку послуг. Організаційні важелі покликані створити господарські умови для ефективної діяльності підприємств на ринку і включають: заходи з організації сприятливого зовнішнього середовища діяльності підприємств в регіоні, вдосконалення діяльності системи організацій та інституцій сприяння розвитку ринку послуг, що, по суті, є системою управління розвитком малого бізнесу, закріплення у програмно-цільових документах регіонального розвитку визначених коротко- та довгострокових цілей розвитку регіонального ринку послуг. Правові важелі передбачають визначення сфер впливу органів державного управління сферою послуг, юридично можливих і науково обґрунтованих форм і методів реалізації політики розвитку сфери послуг. Дія соціальних важелів спрямована на формування поведінки економічних суб'єктів у процесі їх взаємодії. Їх місце у системі важелів впливу на розвиток ринку послуг забезпечується насамперед важливою соціальною функцією сфери послуг, специфікою зв'язків суб'єктів, що взаємодіють в її середовищі. Застосування соціальних важелів визначається конкретними соціально-демографічними умовами території і, зокрема, спрямоване на залучення населення до участі в процесах на ринку послуг, популяризацію підприємницької діяльності, подолання соціально-психологічних бар'єрів стосовно нових послуг на ринку, зміни соціальної і етичної сутності відносин.

Ефективність дії механізму регулювання розвитку ринку послуг на регіональному рівні залежить від взаємоузгодженості цілей розвитку сфери послуг із довгостроковими пріоритетами розвитку регіону. Разом з тим, обмеженість дії головним чином економічних важелів визначається недосконалістю системи податково-бюджетних відносин, тому необхідною передумовою для забезпечення їх результативності є реформування засад утворення і використання фінансових ресурсів регіону.

Висновки

Запропоновані засади побудови регіонального організаційно-економічного механізму регулювання ринку послуг враховують специфіку розвитку останнього у Закарпатській області, зокрема природноекономічні особливості господарства, тенденції розвитку підприємництва у сфері послуг. Визначені еколого-економічні та зовнішньоекономічні аспекти розвитку ринку послуг Закарпатської області узгоджуються з пріоритетними завданнями розвитку Закарпаття - розвитку людини та підвищення соціальних стандартів життя, формування конкурентоспроможної та життєздатної економіки, поглиблення транскордонної та єврорегіональної співпраці, забезпечення просторової гармонії та охорони довкілля.

Сформульовані шляхи досягнення поставлених завдань розвитку ринку послуг враховують зростаюче значення сектору послуг у забезпеченні комфортного середовища проживання населення та створення умов для розвитку матеріального виробництва, і разом з тим коригуються з огляду на ситуацію, що склалася у зв'язку з дією кризових явищ в економіці. Тому запропоновані підходи можуть застосовуватися як щодо Закарпатської області, так і щодо інших областей України, з урахуванням специфіки протікання процесів у відповідному регіоні.

В подальшому необхідними напрямами досліджень мають стати детальна розробка організаційної структури Інформаційно-маркетингового центру сприяння розвитку ринку послуг Закарпатської області, визначення шляхів оцінки ефективності запропонованого регіонального механізму регулювання сфери послуг.

Список використаних джерел

1. Долішній М. І. Регіональна політика на рубежі ХХ-ХХІ століть: нові пріоритети / М. І. Долішній; НАН України; Інститут регіональних досліджень. - К. : Наукова думка, 2006. - 512 с.

2. Остафійчук Я.В. Регіональні особливості формування ринку послуг в Україні / Я.В. Остафійчук; наук. ред. З.В. Герасимчук // Економічні науки. Серія "Регіональна економіка": [зб. наук. праць]. - Луцький держ. техн. ун-т, Луцьк. - 2006. - Вип. 3(9) - Ч. 2. - С. 127-135.

3. Парена В.А. Сфера послуг в умовах переходу до ринкової економіки України: дис. … канд. екон. наук: 08.01.01 / Парена Віолета Анатоліївна. - Дніпропетровськ, 2005. - 190 с.

4. Співак Л.С. Формування ринку послуг в трансформаційній економіці : дис. … канд. екон. наук: 08.01.01 / Співак Людмила Савелівна. - К., 2002. - 192 с.

5. Черниш О. І. Ринок послуг: механізми державного регулювання в трансформаційній економіці / О. І. Черниш; за ред. В.В. Дорофієнко. - Донецьк, 2005. - 410 с.

6. Папп В.В. Структурна трансформація економіки України в контексті євроінтеграційних процесів / В.В. Папп // Регіональна економіка. - № 1. - 2008. - С. 23-30.

7. Брусиловська О. І. Економічна трансформація країн Східної Європи в умовах членства в Європейському Союзі / О. І. Брусиловська // Вісник Одеського національного університету. - 2008. - Вип. 3. (Т. 13). - С. 179-181. - (Серія "Соціологія і політичні науки").

8. Гражевська Н. Забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в глобальному постіндустріальному вимірі / Н. Гражевська // Економіка України. - 2007. - № 9. - С. 54-63.

Размещено на Allbest.ru