Механізми державного регулювання підприємницької діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізми державного регулювання підприємницької діяльності в Україні

Бакинський А.Я.

У статті зроблено наголос на визначення термінів, що характеризують механізми дер-жавного регулювання підприємницької діяльності. Також розглянуто основні принципи, методи, інструменти комплексного механізму державного регулювання підприємницької діяльності.

Ключові слова: підприємництво, підприємницька діяльність, державне регулювання, меха-нізм державного регулювання підприємницької діяльності.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими і практич-ними завданнями. Незважаючи на той факт, що в Україні та за кордоном значна кількість наукових праць присвячена розвитку та вдосконаленню меха-нізмів державного регулювання в сфері підприєм-ництва, вирішення проблеми вдосконалення меха-нізмів державного регулювання підприємницької діяльністі в сфері легкої промисловості України є актуальним завданням та потребує подальших комплексних досліджень. Насамперед, є потреба у розвитку та уточненні термінологічного апарату галузі, що стосується категорій та понять регулю-вання та державного регулювання підприємницької діяльності.

Важливим чинником сталого розвитку підпри-ємництва є створення механізмів державного регу-лювання, в умовах реалізації яких будуть виконані властиві йому народногосподарські функції, до числа яких справедливо можна віднести:

- інноваційність;

- соціальне демпфірування і зростання при-бутків суспільства;

- протидію монополізму й розвиток конкуренції;

- раціоналізацію галузевої структури еконо-міки та ін.

Стан опрацювання. Низку проблем форму-вання та розвитку механізмів державного регу-лювання підприємницької діяльності досліджено в працях таких вітчизняних і зарубіжних нау-ковців, як В.Д. Бакуменко, С.Л. Брю, А.О. Дєг- тяр, С.Б. Жарая, Й.Б. Жиляєва, І.М. Комарниць- кий, М.І. Круглов, К.Р. Макконел, О.А. Машков, А.М. Михненко, П.І. Надолішній, Н.Р. Нижник, Ю.П. Сурмін, Л.І. Чубарєва та ін.

Аналіз різних теоретичних підходів до меха-нізмів державного регулювання підприємниць-кої діяльності в Україні дав змогу дійти висновку щодо необхідності звернути увагу на теоретико- методологічні аспекти формування та функціо-нування механізмів державного регулювання під-приємницької діяльності.

Мета статті. У статті поставлено завдання надати тлумачення термінам, що характеризують механізми державного регулювання підприєм-ницької діяльності, а також розглянути основні принципи, методи та інструменти комплексного механізму державного регулювання підприєм-ницької діяльності. державний регулювання підприємницький

Виклад основного матеріалу. Держава, вико-нуючи будь-яку функцію, впливає на ті чи інші суспільні процеси через посередництво різнома-нітних механізмів. Такий механізм являє собою єдність методів і принципів здійснення різних функції, а також низки засобів їх забезпечення - правових, організаційних, економічних, техноло-гічних, інформаційних тощо.

Базовим елементом визначення є поняття «механізм». Це поняття було запозичене з меха-ніки й означає систему ланок, які перетворюють рух одних ланок на необхідний рух інших.

Поняття механізму регулювання досліджува-лося науковцями досить ґрунтовно, але нині серед них відсутня єдина думка стосовно визначення поняття «механізм державного регулювання» та його складових елементів. Як свідчить аналіз нау-кової літератури, механізм регулювання розглядали в межах соціального й державного управління.

Термін «механізм» [2, с. 21] має таке визна-чення - внутрішній пристрій машини, приладу, апарата, який приводить їх у дію; система, при-стрій, що встановлюють порядок будь-якої діяль-ності; послідовність станів, процесів, що визнача-ють собою будь-яку дію, явище.

Н.Р. Нижник та О.А. Машков розглядають механізм державного регулювання як складник системи управління, що забезпечує вплив на чин-ники, від стану яких залежить результат діяль-ності управлінського об'єкта. Науковці слушно зауважують, що є необхідність урахування того, що управлінські процеси відбуваються в межах конкретних організаційних структур, що часто мають вирішальний вплив на економічний розви-ток [3, с. 56].

В енциклопедичному словнику з державного управління механізми державного регулювання визначені як способи врегулювання суперечнос-тей явища чи процесу в державному управлінні, послідовна реалізація дій, які базуються на осно-воположних принципах, цільовій орієнтації, функціональній діяльності із використанням від-повідних їй форм і методів регулювання. За фор-мою подання - це схематичне зображення ста-тично-динамічного змісту процесу управління як взаємодії суб'єкта й об'єкта, єдності діяльності й відносин, функціонування певної системи чи під-системи [2, с. 27].

З метою формування більш чіткого визна-чення поняття механізму державного регулю-вання Н.Р. Нижник виокремила його складники [3, с. 235-245]. П.І. Надолішній проаналізував організаційно-функціональну структуру дер-жавного управління та принципи її формування [5, с. 113-130].

Механізм державного регулювання є складним і системним утворенням, яке органічно поєднує у собі різні складники: економічні, мотиваційні, організаційні, політичні і правові.

Під регулюванням зазвичай розуміють діяль-ність, спрямовану на коригування роботи системи (елементів системи) з метою забезпечення досяг-нення системою (елементами системи) такого стану, який забезпечує її роботу відповідно до визначених характеристик. Тобто цей вид діяль-ності розглядається як регуляційний процес, метою якого є досягнення відповідного рівня вза-ємодії та злагодженості окремих частин [6, с. 148].

Методологія механізмів регулювання підприєм-ницької діяльності має будуватись на використанні залежностей, що вже склалися, врахуванні особли-востей процесів, що відбуваються, усуненні протиріч.

Для визначення сутності державного регулю-вання у сфері підприємництва необхідно визна-читись із поняттям «державне регулювання». Вперше цей термін, на думку В.К. Мамутова, почали вживати економісти у дослідженнях, при-свячених втручанню держави у ринкову еконо-міку. Тим самим вони підкреслювали особливість цього явища в ринковій економіці та відмінність його від наявного в радянському суспільстві дер-жавного управління економікою. Пізніше термін «державне регулювання» почали використовувати і в нормативно-правових актах, хоча легальне визначення його нині відсутнє.

Розвиток механізмів державного регулювання підприємницької діяльності розглядаємо як про-цес поступового переходу від консервативних адміністративних методів, важелів та інструмен-тів до застосування нових елементів, притаман-них якісному менеджменту, з метою переходу системи та її складників на більш якісний рівень.

Державне регулювання підприємницької діяльності розглядаємо як окрему функцію дер-жавного управління, що являє собою діяльність органів державної влади, що спрямована на роз-виток підприємницької активності суб'єктів гос-подарювання та оптимізацію регуляторних про-цедур відповідно до норм і стандартів, прийнятих у розвинених економіках, а також із врахуванням динаміки розвитку внутрішнього та зовнішнього середовища.

Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господар-ських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господа-рювання та усунення перешкод для розвитку гос-подарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Консти-туцією та законами України.

Значимість державного регулювання зумов-лена необхідністю обмеження можливих негатив-них явищ і наслідків соціальної спрямованості, зокрема: збереження природних ресурсів; стиму-лювання виробництва товарів та послуг колектив-ного використання; попередження виникнення безробіття та майнової нерівності; дотримання відповідного рівня добробуту громадян через перерозподіл доходів між верствами населення; забезпечення фундаментальних досліджень і виробництва соціально спрямованих товарів і послуг тощо.

Під державним регулюванням підприємництва ми визначаємо діяльність держави в особі її орга-нів, спрямовану на реалізацію державної полі-тики в сфері підприємницької діяльності із метою забезпечення реалізації публічних інтересів як суспільства і держави, так і створення сприятли-вих умов для розвитку підприємництва.

Методи державного регулювання - це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфра-структуру ринку з метою створення умов їх ефек-тивного функціонування відповідно до напрямів державної економічної політики [8, с. 398].

Методи державного регулювання незалежно від застосування в конкретній сфері суспільного життя відносять до прямого адміністративного та непрямого регулюючого впливу з боку орга-нів державної влади на відповідні об'єкти управ-ління. До першої групи відносять методи право-вого регулювання, переконання, примушення, державного контролю тощо. До другої - вихо-вання, демократизації управління, розміщення державних замовлень, оподаткування тощо.

Формально і лаконічно державне регулю-вання - це встановлення державою кількісних або якісних обмежень на свободу вибору прийняття рішень осіб чи організацій, недотримання яких погрожує застосуванням відповідними органами санкцій за порушення нормативно-правової бази.

Державне регулювання розвитку підприємни-цтва здійснюється на принципах стабільності, дов- готерміновості, юридичної захищеності інтересів як підприємців, так і споживачів продукції та послуг. Такі відносини між суб'єктами господарювання як основними товаровиробниками та державою, яка виступає посередником суспільних інтересів, об'єднуються в економічні та правові взаємини.

Взаємини, що складатимуться між підприєм-ництвом і державою, мають розвиватися у двох основних напрямах:

- по-перше, шляхом державного регулювання підприємницької економіки за допомогою спе-ціальних заходів, розроблених у державних про-грамах підтримки підприємництва, і заходів, що містяться в загальнодержавних програмах еконо-мічного й соціального розвитку країни;

- по-друге, за допомогою взаємодії держави й підприємництва, що є економічним співробіт-ництвом влади й підприємницьких структур на основі єдності цілей стабілізації економічного зростання в Україні [1, с. 126].

Необхідність державної політики, що відпові-дає тенденціям розвитку підприємництва, зумов-лена найбільшою вразливістю цього сектору еко-номіки до дій влади. Держава має регулювати підприємництво шляхом соціально-економічного прогнозування, удосконалення дозвільної сис-теми, антимонопольної політики, державної стан-дартизації, метрології й сертифікації, системи оподаткування, розроблення загальнодержавних і регіональних програм розвитку підприємництва.

Основними перешкодами на цьому шляху є недосконалість форм та методів державного регу-лювання економічного розвитку, недоліки податко-вої системи, нестача інвестиційних ресурсів, слабка інноваційна активність, практична відсутність результатів адміністративних реформ та інституці- ональних змін, зокрема те, що проведена приватиза-ція не дала очікуваних результатів [6, с. 12].

Досліджуючи основні напрями державного регулювання економічного розвитку, В.Є. Воро- тін вважає, що найвиразніше ця функція держави виявляється в регулюванні економіки в умовах ринкового господарювання шляхом забезпечення правової основи економічних рішень, захисту національних інтересів, формування відповідної інфраструктури виробництва, створення умов для конкуренції між товаровиробниками, контр-олю базових параметрів грошового обігу тощо [7, с. 57].

Відзначається, що специфіку державного регу-лювання підприємництва визначають особливості об'єктів та суб'єктів цієї діяльності, суттєві характе-ристики її механізмів; сукупності взаємопов'язаних і взаємоузгоджених методів, інструментів та форм забезпечення цілеспрямованого впливу держави на цю сферу господарювання.

Механізми державного регулювання підприєм-ницької діяльності визначаємо як систему заходів, розроблених державою з урахуванням вимог та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності.

У виданні «Державне регулювання економіки та економічна політика» переконливо доводиться, що механізмам регулювання діяльності суб'єктів ринкового господарювання у державному та при-ватному секторах економіки властива певна спе-цифіка. З'ясування змісту основних засобів дер-жавного регулювання відповідних процесів дає змогу чіткіше визначити функції кожного із сек-торів, проаналізувати провідні тенденції їх розви-тку [8, с. 161]. Об'єктами державного регулювання підприємництва є процеси і відносини, пов'язані із запровадженням відповідної діяльності, а також умови і результати її реалізації. Особливості цих об'єктів зумовлені, насамперед, функціонуванням відповідних організаційних форм господарювання, основною яких є підприємництво [8, с. 205].

Держава і підприємництво вступають у відно-сини, в яких кожна зі сторін має значний вплив. Держава має потребу в підприємництві, оскільки ринкова система забезпечує її матеріальними ресурсами, послугами і товарами, фінансовою підтримкою державних програм тощо.

Своєю чергою підприємництво має потребу в державі, оскільки йому необхідне законодав-ство, що регламентує правила економічної діяль-ності, її безпеки, захисту і стабільності, а також функціонування монетарної системи, стабільної економічної і соціальної інфраструктури. Під-приємництво покладається на конституційний захист і державну підтримку підприємництва як основного інституту суспільства, що забезпечує одержання прибутку, зайнятість населення і під-вищення його життєвого рівня.

Висновки. Підсумовуючи вищевикладене, можна зазначити, що механізм регулювання під-приємницької діяльністі - складна система. Дер-жавне регулювання розвитку підприємництва потребує здійснення комплексу організаційних, економічних, фінансових, управлінських та інших заходів як складників ефективної реаліза-ції державної політики. Враховуючи зазначене, державне регулювання розвитку підприємництва можна розглядати через дію основних механізмів регулювання на всіх рівнях управління.

Список літератури

1. Данилейчук Р.Б. Основні напрями вдосконалення державного регулювання процесів інтеграції у галузі підприємництва. Інноваційна економіка. 2005. № 6. С. 221.

2. Жарая С.Б. Механізми державного регулювання підприємницької діяльності на регіональному рівні: шляхи розвитку в Україні та європейська практика: монографія. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. К., 2011. 270 с.

3. Нижник Н.Р Системний підхід в організації державного управління: навч. посіб. / Н.Р Нижник, О.А. Машков. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 160 с.

4. Енциклопедичний словник з державного управління: довідк. вид. / уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Баку-менко, А.М. Михненко та ін.; за ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. К.: НАДУ, 2010. 819 с. Алфавіт, покажч. ст.: с. 762-816.

5. Надолішній П. Організаційно-функціональна структура державного управління: поняття і соціальна практика. Вісн. НАДУ 2003. № 3. С. 31-43.

6. Безземельна Т.О. Організаційно-правовий механізм державного регулювання підприємницької діяль-ності / Т.О. Безземельна, Т.І. Сергеєва. Держава та регіони. 2009. № 2. С. 23

7. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 388 с.

8. Бодров В.Г. Державне регулювання економіки та економічна політика: навч. посіб. для слухачів сис-теми підг., перепід. та підв. кваліф. держ. сл. / В.Г. Бодров, О.М. Сафронова, Н.І. Балдич. К. : Академвидав, 2010. 520 с. (Серія «Альма-матер»).

Размещено на Allbest.ru