Постановка проблеми. Ринок молока та молочної продукції - це система товарно-грошових відносин в аграрному секторі між економічно відособленими виробниками продовольчої сировини, переробними підприємствами і споживачами кінцевої продукції. Він охоплює весь суспільно-відтворювальний процес, що включає виробництво, розподіл, обмін, споживання для задоволення населення найважливішими продуктами харчування та одержання очікуваного доходу всіма операторами ринку.

Основне завдання функціонування продовольчого ринку полягає у розв'язанні продовольчої проблеми, що виступає важливою умовою соціальної й політичної стабільності та економічної незалежності держави. Запорука продовольчої безпеки окреслюється збільшенням якісних, збалансованих за поживними речовинами, необхідних і доступних кожній людині продовольчих ресурсів, зокрема молокопродуктів.

Важливою проблемою ринку молока та молокопродуктів є сировинна база. Молочна промисловість молокопродуктового підком - плексу агропромислового виробництва безпосередньо залежить від стану галузі молочного скотарства, де спостерігаються негативні тенденції, пов'язані зі зменшенням виробництва молока. Втрата інтересу до утримання корів в усіх категоріях господарств зумовлена щорічним подорожчанням кормів, енергоносіїв, ветпрепаратів, засобів гігієни, недосконалістю механізму дотування сільськогосподарських товаровиробників та низьким рівнем державної підтримки молочного тваринництва.

Молокозаводи з різною глибиною переробки і структурою кінцевої продукції мають різні можливості в оплаті сировини. Встановлення мінімальної закупівельної ціни на сире молоко лише загострює проблему, сприяє ліквідації вітчизняних молокозаводів і збільшенню монополії іноземних компаній. Уже нині 20 найбільших компаній-виробників молочної продукції в Україні утримують понад 75 % вітчизняного молочного ринку, а 50 молокозаводів, які входять у корпоративні структури, контролюють майже 80 % ринку молокопродукції. Малим і середнім молокопереробним підприємствам з низьким рівнем глибини переробки молока залишається виконання функції складів для переміщення та зберігання молочної сировини. Натомість компанії-гіганти стають імпортерами молочної продукції та компонентів для молочного виробництва, які потім реалізують за монопольними цінами молокозаводам.

Молочні заводи у великих містах, основними споживачами продукції яких є міські жителі, мають можливість без глибокої переробки сировини реалізувати малотранспорта - бельні й непридатні для тривалого зберігання питне молоко та кисломолочні продукти. Віддалені від споживачів переробні підприємства більшою мірою переробляють молоко на продукцію з тривалим терміном зберігання (тверді сири, масло, згущене молоко, сухе знежирене молоко, казеїн) і широким внутрішнім та зовнішнім ринком збуту.

Важливою проблемою перед вітчизняними виробниками молочної сировини й молокоп - родукції постає атестація ферм із виробництва молока. При атестації молокопереробних підприємств міжнародною комісією щодо експорту продукції обов'язково враховується атестація сировинної зони (молочнотоварні ферми, приймальні пункти). Однак у багатьох господарствах низький рівень санітарно-виробничої культури та технологій не впливає на забезпечення рівня якості та безпечності молочної сировини. Це призводить до недоодержання товаровиробниками значних грошових коштів від реалізації продукції, а споживачами - високоякісної продукції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У аналізованих публікаціях автори розглядають проблеми споживання молока та молочних продуктів населенням на регіональному рівні у контексті світових тенденцій, підвищення цін на молокопродукти, що перевищують темпи збільшення доходів багатьох прошарків населення, науково обґрунтованого розвитку молочної галузі [8]. З огляду на це, встановлюють причини зменшення виробництва молока, пов'язані з оподаткуванням, обмеженістю експортних можливостей галузі, економічними реформами в Україні [3]. Окреслюють цінові межі на молоко для виробництва переробними підприємствами конкурентоспроможної продукції й недопущення на вітчизняний ринок сусідніх країн, у яких роздрібні ціни на деякі молочні продукти нижчі, ніж в Україні [9]. Досліджують залежність асортименту виробництва молокопродукцїї від обсягів постачання товаровиробниками якісної сировини [1].

З огляду на локальність проведених досліджень, основним аспектом наукового доробку стає комплексний підхід до розгляду поточного стану, тенденцій розвитку і проблем молочної галузі на аграрному ринку в контексті забезпечення продовольчої незалежності країни, євроінтеграційних процесів, географії та масштабів експорту, забезпечення внутрішніх потреб молока і молокопродукцїї з урахуванням купівельної спроможності та залежності еластичності попиту від доходів домогосподарств.

Мета статті - здійснити комплексний аналіз сировинного ринку в ланці молопродук - тового ланцюга, обсягів постачання молока на переробні підприємства, виробництва та розподілу молокопродуктів за каналами збуту, проблем і можливостей забезпечення раціональних потреб та рівня споживання молока і молочної продукції населенням.

Виклад основних результатів дослідження. Молочна галузь посідає чільне місце в економіці будь-якої країни й забезпеченні населення продуктами харчування першої необхідності. Створений природою продукт містить у своєму складі все необхідне для організму людини і здоров'я нації. Висока біологічна цінність молока та молочних продуктів, що визначається вмістом білків, жирів, вуглеводів, вітамінів та мінеральних речовин у легкозасвоюваній формі, заклали основу для розвитку молочної промисловості.

За рекомендаціями МОЗ України раціональна річна норма споживання молока і молочних продуктів у перерахунку на молоко має становити 380-395 кг [7, с.62-63; 10]. Однак у 1995 р. споживання становило 61,7 % цієї норми, а у 2016 р. - 53,0 %. Найбільше споживали молока в Івано-Франківській (281,4 кг/особу), Чернівецькій (251) і Тернопільській (245,7 кг/особу) областях. Водночас Рівненська, Волинська і Житомирська області зменшили споживання на 14,9, 13,3 і 7,9 % відповідно. Для порівняння, середньорічний показник споживання цих продуктів у Франції сягає 440 кг, у Німеччині - 430, у Данії - 380, в Австрії - 370 кг.

Розроблена Інститутом харчування НАНУ науково обґрунтована норма річного споживання молочних продуктів у перерахунку на молоко становить 438 кг на особу, зокрема молока - 182 кг; масла - 5,5; кисломолочного сиру - 7,3; сметани - 6,5; сиру твердого - 6,5; молока знежиреного та продукції з нього - 15,9 кг [4, с.3]. Ця норма передбачає також добове споживання молока та молочних продуктів (табл.1).

1. Науково обґрунтовані норми споживання молока та молочних продуктів

Джерело: [4, с.10].

За товарними позиціями табл.1 найбільший відсоток споживання у 2016 р. мало питне молоко - 116,3 кг за рік. За споживанням 4,37 кг сиру Україна посіла 9-те місце у світі, де лідерами були ЄС (17,8 кг) і США (16,6 кг) [5].

Ринок молока залежить від балансу попиту й пропозиції, цін і прогнозів. Нестабільність молочного ринку з його чутливим реагуванням на галузеві проблеми, зумовлені зниженням пропозицій сировини, підвищенням закупівельних цін, внутрішніми політичними й економічними чинниками і світовими тенденціями, спричинили зменшення виробництва, внутрішнього споживання та експорту молокопродуктів (табл.2).

2. Динаміка виробництва, постачання і переробки молока в Україні, тис. т

Джерело: Розроблено авторами.

Аналіз даних табл.2 показує, що у 2016 р. виробництво молока порівняно з 2012 р. зменшилося на 8,8 %, а постачання молока на молокопереробні підприємства - на 11,3 %, що призвело до зниження на 6,2 % виробництва молокопродуктів. Однак молокопереробні підприємства підвищили рівень переробки сировини й виробили молочних продуктів на 2,2 в. п. більше щодо поставленого сільськогосподарськими товаровиробниками молока.

ринок молокопродукція молоко

На зниження пропозиції молока на ринку вплинуло скасування спеціального режиму ПДВ й запровадження прямих дотацій, що зумовило необхідність адаптації виробників сировини до нових “правил гри”. Після 2014 р. виробництво молочних продуктів два роки перебувало у стані стагнації. Постачання молока на молокозаводи знизилося на 10,0 %, виробництво молочних продуктів - на 14,4 %, глибина переробки сировини знизилася на 2,1 в. п. (табл.3).

3. Динаміка виробництва основних молочних продуктів в Україні, тис. т

Джерело: Складено авторами за даними [6].

За показниками табл.3 у 2016 р. порівняно з 2012 р. виробництво молочнокислої продукції зменшилося на 14,1 %, жирних сирів - на 32,7, сиру кисломолочного - на 11,9, сухого молока та вершків - на 6,8, казеїну - на 2,9 %. Водночас на 1,6 % збільшилося виробництво обробленого молока і на 14,0 % вершкового масла.

У 2016 р. проти 2014 р. виробництво молока, сиру, масла і молочних продуктів зни-зилося на 17,1, 13,0, 11,4 і 11,2 % відповід - 158 млн дол. США та порівняно з 2012 р. за но. Експорт основних молочних продуктів у обсягом зменшився на 25,7 %, а за грошо - 2016 р. становив 109,2 тис. т на суму вими надходженнями - на 68,2 % (табл.4).

4. Експорт основних молочних продуктів України у динаміці

Джерело: Складено авторами за даними [6].

У структурі товарної номенклатури за даними табл.4 зниження експорту сирів у 2016 р. порівняно з 2012 р. становило 88.0%, що зумовлено переорієнтацією товаровиробників з російського ринку, який був основним споживачем українських сирів, на ринки азіатських, африканських та інших країн світу. Однак підвищення світового попиту на вершкове масло і молочні жири, молоко й вершки незгущені та сухе молоко дало змогу товаровиробникам молочної галузі збільшити експорт цих молокопродуктів у 17,3, 1,8 і 1,3 раза відповідно.

Якщо у 2012 р. частка сирів у структурі експорту становила 46,1 %, то у 2016 р. вона зменшилася до 7,4 %, або на 38,7 в. п. Водночас частка вершкового масла і молочних жирів збільшилася від 0,5 % у 2012 р. до 11.1% у 2016 р., а частка сухого молока та молока і вершків незгущених - від 18,9 і 4,0 %, до 33,5 та 9,6 % відповідно.

Частка експорту у виробництві сирів у 2012 р. становила 67,7 %, а у 2016 р.8,1 %. Отже, на внутрішнє споживання припадало від 32,3 до 81,9 % відповідно. Імпорт сирів зменшився на 58,5 %, проте частка імпорту щодо експорту підвищилася від 25,3 до 87,7 %, або на 62,4 в. п. У грошовому вимірі експорт знизився на 334,1 млн дол. США, або майже у 15 раз.

Експорт сухого молока щодо обсягу виробництва у 2012 р. становив 43,9 %, а у 2016 р. - 62,2 %, а частка імпорту щодо експорту зменшилася від 18,1 до 0,8 % відповідно. Однак експорт сухого молока у грошовому еквіваленті зменшився на 18,4 млн дол. США, або на 23,9 % (табл.5).

5. Динаміка виробництва, експорту та імпорту основних молочних продуктів

Джерело: Складено авторами за даними [6].

Причина зниження надходжень за сухе молоко зумовлена дефіцитом якісної молочної сировини. При реалізації продукції на західному ринку за українськими нормативами молокопереробні підприємства отримують за 1 т сухих молочних продуктів на 300-400 дол. США менше, оскільки вони можуть використовуватися лише для технічних і кормових потреб [7, с.166].

Посиленню експорту на вершкове масло і молочні жири (спреди) сприяло зростання попиту на світовому ринку. За досліджуваний період (див. табл.5) експорт цієї продукції у фізичному й грошовому еквіваленті збільшився у 17,3 і 13,0 раза відповідно, а імпорт зменшився у 8,3 раза. Частка вершкового масла і спредів у виробництві підвищилася від 0,8 % у 2012 р. до 12,0 % у 2016 р. Імпорт цієї продукції у 2012 р. перевищував експорт у 12,9 раза, а у 2016 р. становив щодо експорту лише 9,0 %.

Якщо у 2012 р. молокопереробні підприємства експортували лише сухе молоко, основними споживачами якого були країни СНД (64 %), Азії (23 %) та Африки (12 %), то в подальшому вони розширили номенклатуру й географію ринків збуту молокопродукції (табл.6).

6. Основні напрями експорту молочних продуктів України в динаміці, %

Джерело: Складено авторами за даними [6].

За даними табл.6, у 2013 р. до експорту сухого молока товаровиробники галузі додали сири, вершкове масло й молочні жири, з яких 99 і 97 % відповідно реалізували на ринках країн СНД. З 2014 р. молокопереробні підприємства почали освоювати ринки й інших регіонів, а з 2016 р. - сертифікувати продукцію за міжнародними стандартами ISO серії 9000 і використовувати квоти на експорт молокопродукції до країн ЄС.

Варто зазначити, що державна статистика надає інформацію лише по проданій заводами молокопродукції, без урахування реалізації її населенням на ринках, де обсяги пропозиції молока та молочних продуктів з року в рік істотно підвищуються. Проте рівень споживання молока та молокопродук - тів на внутрішньому ринку залежать від багатьох чинників, насамперед від обсягів виробництва.

Так, у 2016 р. виробництво молока в усіх категоріях господарств зменшилося порівняно з 2000 р. на 18 %. Для встановлення залежності рівня споживання молока і молочних продуктів від обсягів виробництва молока на 1 особу у 2000 і 2016 р. розраховано рівняння регресії (рисунок).

Залежність споживання молока та молочних продуктів від виробництва молока

Джерело: Розроблено авторами.

Коефіцієнт кореляції 0,875 за 2000 рік свідчить про тісний зв'язок між виробництвом та споживанням молока. За коефіцієнтом детермінації можна зробити висновок, що споживання молока та молочних продуктів на 76,68 % залежить від виробництва молока.

у = 0,3595 х - 107,84, (1)

Рівняння залежності означає, що збільшення виробництва молока на 1 особу на 1 кг збільшує споживання на 0,3595 кг щодо середніх значень у вибірці.

Однак щільність зв'язку між досліджуваними чинниками у 2016 р. помірна. Коефіцієнт кореляції 0,4275 показує, що споживання молока та молочних продуктів на 18,28 % залежить від виробництва молока. Ця залежність описується рівнянням

у = 0,0794 х - 189,72. (2)

Отже, збільшення виробництва молока на 1 особу на 1 кг підвищує рівень споживання молока та молочних продуктів на 0,0794 кг відносно середніх значень у вибірці. Очевидно, рівень споживання молока на внутрішньому ринку залежить від впливу ряду інших важливих чинників, серед яких варто виділити купівельну спроможність різних верств населення (табл.7).

7. Залежність споживання молока від рівня доходів населення, 2016 р.

Примітка: `чисельність населення 100 тис. і більше; “чисельність населення менше 100 тис. Джерело: Розроблено авторами за даними інформаційної бази ННЦ "ІАЕ".

Аналіз даних табл.7 вказує на те, що частка домогосподарств із найменшими загальними доходами (до 1500 грн на 1 особу за 1 міс.) у великих містах становить 10,1 %, у селах - 11,6, а у малих містах - 12,8 %, а частка домогосподарств з найвищими доходами (понад 4000 грн) - 13,2, 11,7 і 9,1 % відповідно. Середній рівень доходів на 1 члена домогосподарства у великих містах на 11.3% вищий, ніж у селах, та на 16,3 % - ніж у малих містах.

У великих містах домогосподарства з найнижчим рівнем доходів споживають відповідно у 2,4, 2,7 і 1,7 раза менше молока та молокопродуктів, масла і сиру та масла, ніж у групі домогосподарств із найвищим рівнем доходів. У селах таке співвідношення становить 2,5, 2,3 і 2,7 раза, а у малих містах 2,7, 2,6 і 2,7 раза відповідно.

Водночас у сільських домогосподарствах з найнижчою купівельною спроможністю молока і молокопродуктів споживають у 1,1 раза більше, ніж у містах, сиру й масла - в 1,4 раза більше, ніж у великих містах, та в 1.3 раза більше, ніж у малих містах, а масла - у 1,3 раза менше, ніж у великих містах, та в 1,2 раза менше, ніж у малих містах.

Щодо груп домогосподарств із найвищим рівнем доходів, то у сільських домогосподарствах молока і молокопродуктів, сиру й масла споживають в 1,2 раза більше, ніж у великих містах, та в 1,1 раза більше, ніж у малих містах, а масла - в 1,2 раза більше, ніж у великих містах, та в 1,2 раза менше, ніж у малих містах.

Отже, купівельна спроможність населення, природно, корелює з рівнем споживання молокопродуктів у всіх групах досліджуваних домогосподарств. У селах і малих містах споживання молокопродуктів вище, ніж у великих містах, де більше можливостей урізноманітнення споживчого кошика іншими харчовими продуктами.

Підтвердженням цьому є визначення коефіцієнтів еластичності попиту на молоко та молочні продукти за загальними доходами населення у великих містах, малих містах та сільській місцевості (табл.8).

Як видно з табл.8, у сільській місцевості та малих містах коефіцієнти еластичності молока та молочних продуктів вищі, ніж у великих містах. Еластичність споживання молока та молочних продуктів вища у групі господарств з найнижчими доходами, проте зі збільшенням сукупних доходів понад 3 тис. грн/міс. коефіцієнт еластичності знижується і навіть змінює свій знак на протилежний. Отже, з підвищенням рівня доходів населення з'являються нові смаки й наповнення споживчого кошика зменшує споживання молочних продуктів і збільшує інших, якісних продуктів харчування.

Висновки

Значення продовольчої безпеки зумовлюється першочерговістю потреби харчування для підтримки всіх життєвоваж - ливих процесів у людському організмі. Ринок молокопродукції - важливий сегмент забезпечення населення цінними харчовими продуктами, оскільки багато складників молока не містяться в інших природних продуктах.

Скорочення обсягів виробництва молока загострило проблему молочної галузі переробної промисловості щодо завантаження потужностей, нарощення масштабів виробництва, внутрішнього споживання та експортних поставок молокопродуктів. Низькими залишаються показники якості сировини, нестача якої змушує переробників закуповувати молоко у сільськогосподарських товаровиробників з бактеріальною забрудненістю у 30 разів вищою (другий ґатунок за ДСТУ 3662-97) від максимально допустимої у країнах ЄС. У 2016 р. постачання такого молока становило 28,7 % загального обсягу.

Проблемою для молокопереробних підприємств також є глибина переробки молока, структура асортименту та якість молокопродукції. Для прикладу, найбільші світові виробники молочної продукції отримують "віддачу" з 1 т переробленого молока залежно від номенклатури продукції від 0,76 до 1,48 тис. дол. США, що значно вище, ніж в Україні. Основна причина низької якості української молочної продукції приховується у закупівлі сировини в особистих селянських господарств. Така сировина навіть за нижчими цінами не завжди задовольняє переробників, оскільки вона придатна для виробництва лише окремих видів молочної продукції, призводить до невідповідності її вимогам якості та безпечності. Тому значна частка виробленої у домогосподарствах молочної сировини не надходить на переробку, а залишається для внутрішніх потреб сільського населення.

Позитивно позначилося на конкурентоспроможності молокопереробних підприємств просування брендів вітчизняної молочної продукції на зовнішніх ринках. Нині 15 найбільших виробників в Україні реалізують свою молочну продукцію під 82-ма брендами, 10 % збільшення значимості яких задовольняє 10,4 % надбавки до ціни. Завдяки економічній доцільності брендів, сертифікації продукції за міжнародними стандартами та іншим заходам підвищення рівня якості й безпечності молокопродукцїї переробники посилюють свою частку на внутрішньому ринку споживачів, розширюють асортимент, масштаби і обсяги експорту молокопродукцїї, які збільшилися у 2016 р. порівняно з 2012 р. до 37,6 млн дол. США, або в 13 разів.

Споживання молока і молокопродуктів однією особою (домогосподарством), порівняно з нормативними вимогами, слугує узагальнюючим показником продовольчої ситуації в країні. Проте основним чинником споживання молока та молочних продуктів є купівельна спроможність населення. Однак її стан не задовольняє потреби населення у молокопродукцїї через купівлю на ринку за передбаченням класичної економіки. Так, у великих містах понад 300 кг молока та молокопродуктів у 2016 р. споживали 13,2 % домогосподарства з рівнем доходів понад 4 тис. грн/міс., у малих містах - 9,0 %, а в селах - 30,5 % домогосподарств із рівнем доходів понад 3 тис. грн/міс. Отже частина потреб домогосподарств у молоці та молочних продуктах забезпечується натуральним виробництвом.

Обмеженість внутрішніх потреб у молоці та молокопродуктах зумовлюється фізіоло гічними особливостями організму. Людина споживає їх стільки, скільки їй необхідно для підтримання життєвих функцій. Висока еластичність на молочну продукцію у 2016 р. спостерігається до 3 тис. грн/міс. доходів домогосподарств. З підвищенням їх рівня коефіцієнт еластичності попиту поступово знижується. Низький відсоток домогосподарств із високим рівнем доходів свідчить, що внутрішній попит на молоко та молочні продукти домогосподарств з низьким рівнем доходів залишається високим.

Ринок молока та молочної продукції є одним із найдинамічніших секторів агробізнесу, якому притаманні два варіанти розвитку подій. Перший варіант базується на збільшенні внутрішнього попиту, забезпеченого підвищенням доходів і купівельної спроможностідомогосподарств. Другий - пов'язаний з покращанням експортного потенціалу вітчизняної молочної індустрії. Це підтверджується тим, що 90 % загального обсягу молока, 95 вершкового масла та понад 85 % кисломолочних, плавлених і сичужних сирів у 2016 р. реалізовано на території України. Значні резерви для розвитку ринку молока та молочних продуктів містяться в посиленні експортного потенціалу галузі, що потребує опрацювання стратегії виходу вітчизняних переробних підприємств на зовнішні ринки збуту своєї продукції.

Список бібліографічних посилань