Соціальні орієнтири сучасної економічної політики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

СОЦІАЛЬНІ ОРІЄНТИРИ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Борейко В.І.

ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний

університет імені академіка Степана Дем'янчука»,

кафедра економіки і фінансів,

Анотація. В статті досліджено основні завдання соціально-орієнтованої економіки та роль соціальної політики держави в забезпеченні поступального розвитку національної економіки, проведено порівняння частки видатків Пенсійного фонду України у національному ВВП з аналогічними показниками провідних європейських країн, розкрито, що нинішні проблеми в національній економіці в значній мірі пов'язані з необхідністю закривати дефіцит Пенсійного фонду з державного бюджету України, обґрунтовано заходи, які передбачають поступовий перехід України від солідарного пенсійного забезпечення до персоніфікованого пенсійного страхування майбутніх пенсіонерів.

Ключові слова: соціально-орієнтована економіка, соціальна політика, пенсійне забезпечення, соціальне страхування.

забезпечення пенсійний страхування україна

THE SOCIAL LANDMARKS OF MODERN ECONOMIC POLICY OF UKRAINE

Boreyko V.I.

The Private Higher Education Establishment «Academician Stepan Demianchuk International University of Economics and Humanities», Department of finance and economics,

Annotation. In the article the basic tasks of socio-oriented economy and the role of social policy in ensuring progressive development of the national economy are investigated, the comparison of the share of Pension Fund of Ukraine in the national GDP with the similar indicators of leading European countries is conducted, there is disclosed that the current problems in the national economy is largely associated with the need to close the Pension Fund deficit with the state budget of Ukraine, the measures, which envisage a gradual transition of Ukraine from of solidarity pension ensuring to the personal pension insurance of future retirees are grounded.

Keywords: socially-oriented economy, social policy, pension provision, social insurance.

Вступ. Надзвичайно складна економічна ситуація в Україні в 2014 році та проблеми, з якими стикнеться національна економіка в 2015 році, знову ставлять перед науковцями та практиками питання про можливості держави у фінансуванні соціальних програм. Поза всяким сумнівом, пріоритетом розвитку провідник країн світу визнається необхідність забезпечення якомога вищого рівня соціального захисту населення. Таке ж завдання ставить перед собою і Україна. Проте, реалізувати це завдання можна лише за умови успішно функціонуючої національної економіки. Тому, знову постає питання про оптимальний розподіл державних фінансів між економічними і соціальним програмами за якого не тільки будуть забезпечені соціальні потреби нинішніх пенсіонерів, ветеранів, інвалідів та малозахищених верств населення, а й будуть створені умови для динамічного економічного розвитку країни, що є передумовою успішного вирішення соціальних проблем в майбутньому.

Отже, актуальність цієї статті зумовлена необхідністю дослідити можливості національної економіки в реалізації соціальних програм.

Аналіз останніх досліджень. Проблема реалізації соціальної політики держави завжди була в сфері дослідження провідних вітчизняних науковців, серед яких слід виділити публікації Ю. Архангельського, Л. І. Васечка, В. М. Гейця, І. Гнибіденка, М. В. Довбенка, О. Косенка, Е. М. Лібанової, Л. А. Лихтенштейна, І. Луніної, Ю. О. Лупенка, М. В. Мниха, Б. О. Надточія, С. В. Мочерного, Д. В. Полозенка, А. В. Скрипника, В. Ф. Столярова.

Так, Ю. О. Лупенко справедливо зазначає: «Забезпечення зростання доходів населення є одним із ключових напрямків державної політики і чи не найповніше відбиває її результативність» [1, с. 32]. Цю ж думку поділяють В. Ф. Столяров та Л. І. Васечко: «Одне з найголовніших завдань соціальної політики молодої незалежної держави - необхідність докорінних змін у забезпеченні якісних характеристик життя населення» [2, с. 31].

Однак, не заперечуючи справедливість наведених висловлювань вчених, слід зазначити, що соціальні видатки держави повинні відповідати фінансовим можливостям національної економіки. Не дотримання цього правила може спричинити економічну стагнацію та проблеми з фінансуванням соціальних програм в майбутньому.

Постановка завдання. Метою цього дослідження є визначення соціальних орієнтирів України виходячи з можливостей національної економіки та необхідності її розвитку в майбутньому.

Відповідно до визначеної мети в статті вирішуються такі завдання:

- оцінюються основні вимоги соціально-орієнтованої економіки та роль соціальної політики держави в забезпеченні поступального розвитку національної економіки;

- порівнюється частка видатків Пенсійного фонду України у національному ВВП з аналогічними показниками провідних європейських країн;

- обґрунтовуються заходи, які передбачають поступовий перехід У країни від солідарного пенсійного забезпечення до персоніфікованого пенсійного страхування майбутніх пенсіонерів.

Результати. Основним завданням соціально-орієнтованої держави, якою себе проголосила Україна, є забезпечення гідного рівня життя населення, що включає високий рівень заробітної плати працездатної та соціальний захист непрацездатної частини жителів країни. Однак, для реалізації соціальних програм країні потрібні фінансові ресурси, яким її може забезпечити тільки успішно працююча економіка.

Тому, на думку С. В. Мочерного та М. В. Довбенка: «Процес соціалізації економічних систем охоплює найважливіші елементи економічної системи: продуктивні сили, техніко-економічні відносини (а в їх поєднанні - технологічний спосіб виробництва), організаційно-економічні відносини (а в поєднанні їх з продуктивними силами - організаційний спосіб виробництва), відносини економічної власності (а в поєднанні їх із розвитком продуктивних - суспільний спосіб виробництва), економічні відносини (органічну цілісність техніко-економічних, організаційно-економічних і відносин економічної власності, яка (цілісність) у поєднанні з розвитком продуктивних сил утворює економічний спосіб виробництва) та господарський механізм [3, с. 579].

Таким чином, рівень реалізації соціальної політики держави є основою для стабільного, поступального розвитку національної економіки та захистом населення від можливих соціальних потрясінь. Він визначає працездатність та ініціативність працюючої частини населення, оскільки, за високого рівня соціального захисту, працівники впевнені у своєму та членів своєї сім'ї майбутньому. У свою чергу, пенсіонери і члени суспільства, які мають заслуги перед державою, можуть гідно проводити свої дні перебування на пенсійному й соціальному забезпеченні.

Ці погляди поділяє М. В. Мних: «На нашу думку, концепція соціальної політики має виглядати вельми просто і полягати в розумному поєднанні принципів індивідуальної та солідарної відповідальності держави перед громадянами через механізм соціального страхування. Це означає, що держава проявляє турботу про працездатне населення у формах, які підвищували б особисту відповідальність, не ставлячи в принизливе становище одержувачів допомоги. Водночас ідеї солідарності в суспільстві повинні реалізовуватися у фінансовій підтримці державою найуразливіших і незахищених верств населення: пенсіонерів, дітей, інвалідів» [4, с.39].

Отже, держава повинна сприяти всебічній соціалізації життя, або, іншими словами, створювати такі умови, за яких соціально захищеними відчували б себе всі верстви населення: підростаюче та молоде покоління, працездатні особи, пенсіонери, інваліди, багатодітні сім'ї та ін. Однак, при цьому, не слід забувати, що багатство країни створюються в процесі виробничої діяльності, тому реалізація соціальної політики держави не повинна здійснюватися в ущерб її економічному розвитку.

Яким би великим не було в Уряду України, народних депутатів, або професійних спілок бажання підвищити соціальні стандарти життя громадян нашої країни, особливо малозабезпечених, його слід порівнювати з можливостями національної економіки. Не врахування цього обов'язково негативно відобразиться на її розвитку.

Невід'ємною складовою соціальної політики країни є соціальне страхування. Його економічний зміст полягає у формуванні спеціальних страхових фондів за рахунок обов'язкових страхових внесків працівників і роботодавців та у використанні коштів цих фондів для компенсації втрати трудового доходу чи його підтримки внаслідок дії соціальних ризиків. При цьому страхування забезпечує не лише грошові виплати у разі настання страхових випадків, а й створює певні правові та економічні умови для стимулювання ефективної праці. Базовими складовими наявної в Україні системи соціального страхування є збори та платежі соціального характеру.

Однак, після закриття багатьох підприємств, різкого спаду виробництва та збільшення кількості безробітних, навантаження на соціальні фонди України стрімко зросло. При цьому, найбільшу питому вагу серед усіх соціальних виплат населенню займають пенсійні виплати.

Про факт надмірного навантаження видатків Пенсійного фонду України (ПФУ) на економіку країни в цілому свідчить частка у валовому внутрішньому продукті (ВВП), що досягла у 2010 році 17,7 % (табл. 1).

Таблиця 1*