Глобальні детермінанти трансформації конкурентних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глобальні детермінанти трансформації конкурентних відносин

Кравченко Н.В.

Анотація. У статті розглянуто взаємодію глобальних, регіональних та локальних процесів, які чинять вплив на фор-мування конкурентного середовища та трансформацію конкурентних відносин. На основі аналізу типів конкурентних відносин розкрито основні напрями їх трансформації. Доведено, що під тиском глобалізаційних факторів посилюється інтегративна взаємодія суб'єктів господарювання. Акцентується увага на особливості конкурентних відносин в умовах гіперконкуренції. Виявлено, що гіперконкуренція змінює методологічні підходи до аналізу конкурентоспроможності компаній і є засобом формування нових типів стратегій, які характеризуються як глобальні.

Ключові слова: глобалізація, конкурентне середовище, конкурентні відносини, трансформація, гіперконкуреція, конкурентоспроможність.

Вступ та постановка проблеми. Глобалізаційні про-цеси стали невід'ємною частиною розвитку сучасного бізнес-середовища, накладають відбиток на всі його еле-менти. Суттєвих трансформацій зазнають конкуренція та конкурентні відносини, які постійно знаходяться під впливом економічних, політичних, екологічних, соціаль-них та інших чинників й які впливають на формування нових ринкових правил взаємодії суб'єктів господарю-вання. Глобалізація економіки здійснює суперечливий вплив на процеси конкуренції: з одного боку, діяльність транснаціональних компаній знаходить свій прояв у мо-нополізації світового виробництва, а з іншого - активі-зуються конкурентні сили, конкурентна боротьба стає все витонченішою і різноманітнішою. Для розроблення конкурентних стратегій бізнес-структур і забезпечення ефективності їх господарювання необхідне постійне до-слідження умов трансформації конкурентних відносин, специфіки їх прояву. Конкуренція - це динамічне явище, яке постійно перебуває від впливом багатьох чинників, які змінюють конкурентний механізм, а тому потребує уточнення та конкретизації до певних умов розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Конкуренція нерозривно зв'язана з розвитком економіки і суспільства, еволюцією виробництва, товорообміну, підприємництва. Конкурентні відносини завжди були і залишаються у центрі наукових досліджень. Загальновизнано починати вивчення конкуренції з наукових праць А. Сміта і Д. Рікардо, коли кон-куренція набула своїх класичних рис. Саме А. Сміт уперше розробив цілісне, теоретично обґрунтоване положення про механізм конкурентної боротьби. Вагомий внесок у дослід-ження досконалої конкуренції зробив К. Маркс, який заклав основи в розуміння конкуренції як закономірності, обгрун-тував її у формуванні середньої норми прибутку.

Значний внесок у розкриття сутнісного змісту іннова-ційної теорії конкуренції зробили: Й. Шумпетер (теорія ефективної конкуренції), Ф. Хайєк (теорія конкуренції «як процедури відкриття»), Г Хамел, К. Прахалад (концепція «нелінійних змін»), У Чан Кін («стратегія блакитного оке-ану») та ін. Дослідженню конкуренції як неконфліктної взаємодії присвячено роботи Л. Адлера, А. Бранденбур- гера, П. Глура, Дж.Ф. Мура, Б. Нейлбаффа. Сутність міжнародної конкуренції, її форми і рушійні сили досліджено в роботах М. Портера. Починаючи із середини 90-х років ХХ ст. відбувається активний розвиток процесу гіперкон- куренції, що знайшло відображення у наукових працях закордонних (Р. Д'Авені, М. Брун, С.А. Дятлов) та ві-тчизняних (Г.М. Филюк, С.А. Єрохін) учених. Проте, не-зважаючи на ґрунтовні доробки у дослідженні конкурен-ції, конкурентних відносин, конкурентного середовища, низка питань щодо форм їх прояву в умовах глобалізації, наслідків їхнього впливу на формування бізнес-стратегій компаній залишається невирішеною.

Метою даної роботи є виявлення чинників трансфор-мації конкурентних відносин під впливом глобалізації економічних процесів.

Результати дослідження. Конкуренція як необхідний атрибут ринкових відносин є складним, багатоаспектним і різнорівневим економічним феноменом. Узагальнюючи наукові дослідження, слід відзначити відсутність єднос-ті щодо визначення змістовної сутності конкуренції. За-лежно від ситуації розглядають поведінковий, структур-ний, функціональний, системний аспекти цієї категорії (табл. 1). При цьому увага акцентується на подвійній при-роді конкуренції: як явища та як процесу. Як явище конку-ренція - це форма суперництва суб'єктів господарювання (на національному та/або міжнародному рівнях) у процесі їх взаємодії, спрямована на досягнення поставлених ці-лей; як процес конкуренція - це прояв певного виду вза-ємодії суб'єктів господарювання, який характеризується певною структурою, результатами, умовами й правилами, впливом багатьох чинників тощо.

Еволюція конкуренції пов'язана з трансформацією конкурентного середовища і накладає відбиток на розви-ток конкурентних відносин, що позначається на механіз-мі отримання конкурентних переваг. Отже, конкуренція як складна економічна категорія потребує комплексного підходу до свого вивчення з погляду взаємодії та єдності конкурентного середовища і конкурентних відносин, які знаходяться у постійному взаємозв'язку. З одного боку, конкурентне середовище формує певний тип конкурент-них відносин, а з іншого - конкурентне середовище підда-ється зворотному впливу з боку конкурентних відносин.

З огляду на дослідження науковців, конкурентне середови-ще - це «.. .складна динамічна система взаємопов'язаних елементів, умов і чинників, що визначають механізм конкуренції, характер взаємодії з приводу конкурентних відносин та рівень економічного суперництва суб'єктів господарювання за отримання певних переваг» [1, с. 382]. А. Дуцька розглядає сутність конкурентних відносин як «...спосіб взаємодії економічних контрагентів (конструк-тивний чи девіантний), які здійснюють фінансово-госпо-дарську діяльність у межах певного ринкового простору з метою досягнення на основі власних переваг макси-мального економічного ефекту» [2, с. 8].

На рубежі ХХ-ХХІ ст. відбулися якісні зміни в про-цесі конкуренції, які пов'язані як зі зміною конкурентного середовища, так і конкурентних відносин. На нашу дум-ку, конкурентне середовище в умовах глобалізації являє собою результат суперечливої взаємодії та переплетіння глобальних, регіональних та локальних процесів сучасно-го етапу еволюції світового господарства (табл. 2).

Представлені нами детермінанти зміни конкурентного середовища (які в подальших дослідженнях можуть бути доповнені) свідчать про єдність, взаємозалежність та бо-ротьбу глобального, регіонального та локального. При цьо-му провідну роль відіграють глобальні процеси. Це про-являється у такому: по-перше, глобалізація, з одного боку, перетворює традиційні локальні ресурси в загальнодоступні, а з іншого - глобальні виклики потребують створення та захисту унікальних (як таких, що неможливо відтворити або скопіювати в інших місцях) локальних конкурентних переваг; по-друге, в умовах глобальної конкуренції суб'єкти конкуренції стають усе більш глобальними, а конкурентні переваги - все більш локальними, оскільки глобалізація, з одного боку, призводить до уніфікації та стандартизації бізнес-процесів та принципів ведення господарської діяль-ності на всіх рівнях, а іншого - підвищується роль тих еле-ментів локального середовища, які надають їм унікальнос-ті, самобутності та забезпечують конкурентні переваги, що неможливо відтворити в інших містах (соціальний капітал, імідж, регіональна інноваційна система).

Конкурентне середовище накладає відбиток на типи конкурентних відносин, структура яких може бути дуже широкою - від повної байдужості до злиття (об'єднання, поглинання) суб'єктів господарювання (табл. 3).

Запропоновані види конкурентних відносин базують-ся на позитивних аспектах співпраці, тоді як необхідно сказати про наявність також опозиційного виду - конфлік-ту між суб'єктами конкурентних відносин.

Під впливом глобалізації найбільш поширеними типа-ми конкурентних відносин є кооперація, коеволюція, кон-солідація. Не можна не погодитися з думкою І.І. Свидрук та Ю.Б. Миронова, що «.за диссонативних умов глоба-лізації, яка консолідує різнополярні тенденції загострення

конкурентний інтегративний господарювання

конкуренції і посилення конструктивної інтеграції та ко-операції учасників ринкових відносин, конкуренція ґрун-тується на інтегративному типі конкурентної поведінки» [4, с. 23]. Підсилюються ця тенденція розповсюдженням нових організаційних форм глобального бізнесу, які все більшою мірою фокусуються не на самій компанії, а на мережах компаній. Багато визнаних фахівців уважають, що економіка майбутнього буде являти собою мережу, в якій «.. .традиційні межі галузей стираються, звичні ролі та гравці змінюються і донині надійні принципи конкурент-ної боротьби стають непотрібними. Це спонукає конкурен-тів співробітничати між собою, обмінюючись інформацією і досвідом на паритетних засадах, стимулювати інноваці в масштабах усієї мережі, створення бізнес-моделей, які вибираються і підтримуються споживачем» [5, с. 381].

Новітні тенденції в розвитку конкурентних відносин та практиці конкурентної поведінки пов'язані з інновацій-ним аспектом. Сучасна конкуренція це вже не «продукт проти продукту», «ефективність проти неефективності» тощо, а «нелінійна» інновація проти «лінійної» [4]. У меж-ах дослідження взаємозв'язку інновацій та конкуренції відбувся перехід від стимулюючої функції конкуренції (впровадження нових технологій, техніки, товарів тощо) до відведення інноваційним факторам центрального міс-ця в механізмі конкуренції. Під впливом глобалізації пріо-ритетним джерелом конкурентних переваг є інноваційний розвиток на основі співпраці, «мережі інноваційної вза-ємодії» (П. Глур, А. МакКормак, Х. Зальцман). І. Таранен-ко обгрунтовує думку про можливість висунення гіпотези про формування інноваційної парадигми сучасної теорії конкуренції, у центрі якої знаходиться поняття інновацій-ної конкуренції. Визначальними ознаками останньої є: 1) інноваційний характер конкурентних переваг; 2) некон- фліктний інтегративний характер конкурентної взаємодії учасників [7, с. 201]. На практиці принцип інтегративної конкурентної взаємодії зумовлює зміну форм конкурент-ної поведінки, що знаходить утілення у відповідних кон-курентних стратегіях, спрямованих на якісний перехід від конкуренції до співпраці, орієнтація не на боротьбу, а на гармонізацію взаємин із ринковим середовищем.

Отже, трансформація конкурентного середовища під впливом глобалізації веде до зміни конкурентних від-носин у таких напрямах: розвиток специфічних форм конкурентних відносин залежно від співвідношення гло-бального, регіонального та локального рівнів; зміна форм і методів кон-куренції, що полягає у переважанні елемен-тів співробітництва та партнерства над суперництвом унаслідок спільних цілей господарювання суб'єктів гло- балізованого простору; інноваційна детермінованість конкурентного процесу; «інституційно оформлений ха-рактер конкурентної взаємодії»; інтегративна модель кон-курентної поведінки.

Зміна реальних конкурентних відносин у міжнародно-му бізнесі мотивує дослідників до обґрунтування новітніх концепцій конкуренції, які можуть використовуватися ме-неджментом міжнародних компаній для посилення своїх позицій на глобальних ринках. Однією з найбільш кон-структивних таких концепцій є модель гіперконкуренції, першість у дослідженні якої належить Р. Д'Авені. На його думку, гіперконкуренція - це «специфічне середовище, що характеризується інтенсивними і швидкими конкурентни-ми діями, в якому учасникам необхідно швидко реагувати для генерування нових конкурентних переваг і водночас зменшувати переваги своїх конкурентів» [8, с. 57]. Профе-сор Базельського університету М. Брун під поняттям «гі- перконкуренція» розуміє ситуацію, коли підприємства все більше піддаються сукупному впливу досі ізольованих один від одного конкурентних факторів, що призводить до виникнення багатоаспектної, динамічної й агресивної конкуренції [9].

В умовах гіперконкуренції змінюються методологічні підходи до аналізу конкурентоспроможності компаній. По-перше, це визнання пріоритетності інформаційних ресурсів, випереджальних інновацій, комунікаційних технологій та інтелектуального капіталу в реалізації кон-курентних переваг По-друге, її потрібно розглядати бага-торівнево й багатоаспектно (конкурентоспроможність як окремої компанії чи групи, так і їх об'єднань; міжнародна і глобальна інноваційна конкурентоспроможність). По- третє, врахування поширення ділових мереж, ланцюгів створення вартості з неоднаковою ефективністю окре-мих елементів (на практиці часто зустрічаються ситуації з непропорційним співвідношенням вкладених ресурсів та ефектом їх використання у різних ланках таких лан-цюгів). По-четверте, під час визначення конкурентоспро-можності враховується макроекономічна статика чи ди-наміка, стан інтелектуального капіталу, інституціональне середовище, інформаційно-мережева гнучкість тощо.

Вищевикладене дає змогу стверджувати, що гіперкон- куренція є засобом формування нових типів стратегій, які характеризуються як глобальні. Своєю чергою, ці страте-гії мають урахувати особливості конкурентної поведінки і джерела отримання конкурентних переваг. Як стверджу-ють українські вчені, «...у сучасному глобальному кон-курентному підприємницькому середовищі конкурентні переваги корпорацій слід розглядати як їх ключові, корін-ні й унікальні компетенції на світовому ринку, що мають потенціал для розвитку та посилення своїх особливостей та забезпечують високий рівень конкурентоспроможності їх (ТНК) продукції та послуг. Власне, саме від них (їх виявлення, використання та реалізації), врешті-решт, за-лежить конкурентоспроможність підприємства» [9, с. 77].

Створення і розвиток унікальних ресурсів усередині під-приємства, накопичення внутрішньофірмових організа-ційних знань та вмінь, які важко скопіювати або відтвори-ти конкурентам, пов'язані з ідентифікацією компетенції і здатностей. Саме останні дають змогу побудувати влас-ний бізнес-простір, який призначений для набуття, розви-тку і поширення власних конкурентних переваг Оскіль-ки носіями компетенції і здатностей є працівники, то їх формування й імплементація у діяльність підприємства нерозривно пов'язані з розвитком і використанням люд-ського і соціального капіталу [11, с. 233].

Висновки. Таким чином, глобалізація світогоспо- дарського розвитку та пов'язана із цим турбулентність зовнішнього середовища, висока детермінованість со-ціально-економічних процесів зумовлюють формування нових форм конкурентних відносин, перехід від «тра-диційної» конкуренції до гіперконкуренції. Координація дій та кооперація гравців конкурентного простору стають ключовими формами конкурентної поведінки. Інтегра-тивна конкурентна взаємодія не означає заперечення або повний відхід від традиційної ринкової моделі конкурен-ції (безкомпромісна боротьба). Йдеться про різні форми кооперації на основі співробітництва за взаємовигідними напрямами, що дає змогу не тільки скорочувати витрати, укріпляти конкурентні позиції тощо, а й найбільш швид-кими темпами і з максимальною ефективністю отримува-ти і розповсюджувати нові знання.

На практиці розв'язання суперечності між загострен-ням конкуренції та узгодженням дій, різними формами по-єднання зусиль учасників ринкового глобального простору проявляється через зміну форм конкурентної поведінки та втілюється у відповідних конкурентних стратегіях.

Список використаних джерел

1. Мелушова І.Ю., Прокопова О.В., Твердохліб К.О. Конкурентне середовище підприємств: сутність та види. Бізнес Інформ. 2017. № 11. С. 379-385.

2. Дуцька А.С. Розвиток конкурентних відносин у національній економіці: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.01. Київ, 2016. 22 с.

3. Клейнер Г.Б. Рыночные отношения в современной экономике и факторы их институционального регулирования. URL: http://mse-msu.ru/kleiner_ryn_otnoshenia_v_sovr_econom_2011.pdf.

4. Свидрук І.І., Миронов Ю.Б. Розвиток конкурентних стратегій за умов глобалізації економіки. Науковий вісник НЛТУ України. Серія економічна. 2017. Вип. 27(7). С. 21-26.

5. Глобалізація та регіоналізація: виклики для економіки України: монографія / За ред. В.Є. Лошенюка. Чернівці: Рута, 2010. 516 с.

6. Шнипко О.С. Конкуренція як специфічна форма конфлікту і співіснування суб'єктів ринку. Економіка і прогнозування. 2009. № 1. С. 33-44.

7. Тараненко І.В. Формування інноваційної парадигми теорії конкуренції у сучасних глобалізаційних умовах. URL: http://nvisnik.geci.stu.cn.ua/pdf/2011/nv_1(9)/11tivsgu.pdf.

8. Aveni d'. R. Hypercompetition : Managing the Dynamics of Strategic Maneuvering. New York: The Free Press, 1994. 448 p.

9. Брун М. Гиперконкуренция: характерные особенности, движущие силы и управление. Проблемы теории и практики управления. 1998. № 3. URL: http://vasilievaa. narod.ru/ptpu/20_3_98.htm.

10. Куцик П.О., Ковтун О.І., Башнянин Г.І. Джерела і стратагеми розвитку та забезпечення конкурентного лідерства сучасних корпорацій у глобальній економіці. Економіка України. 2015. № 7(644). С. 72-86.

11. Кравченко Н.В., Ковальчук Т.М. Соціальні інвестиції: сутність і роль у формуванні ресурсно-компетенційної бази під-приємства. Глобальні та національної проблеми економіки. 2017. № 15. С. 233-238. URL: http://global-national.in.ua/ archive/15-2017/47.pdf

Размещено на Allbest.ru