Методологічні основи застосування системного аналізу в економіко-екологічному прогнозуванні трансформацій водно-болотних угідь

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сучасний етап соціально-економічного розвитку України вимагає вирішення проблем забезпечення сталого економічного росту та екологічної безпеки, сталого використання природно-ресурсного потенціалу. У цьому плані великого значення набувають питання прогнозування економічних, соціальних, екологічних і інших суміжних процесів як основи підготовки планів дій на короткострокову, середньострокову і довгострокову перспективи. В повній мірі це стосується прогнозування трансформацій цінних природних територій, якими є водно-болотні угіддя.

В представленій роботі визначені методологічні підходи до застосування загально-параметричної теорії систем та окремих, більш розповсюджених, методів системного аналізу до економіко-екологічного прогнозування трансформацій водно-болотних угідь.

Відповідно до Конвенції про водно-болотні угіддя (ВБУ), що мають міжнародне значення, яка була підписана 2 лютого 1971 року (м. Рамсар, Іран) і ратифікована Україною 26 жовтня 1996 року, під водно-болотними угіддями розуміються райони боліт, фенів, торф'яних угідь чи водойм - природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих чи проточних, прісних, солонуватих, солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких при відливі не перевищує шести метрів. В Україні розташовано 22 водно-болотні угіддя міжнародного значення, з них 19 розташовані в Азово-Чорноморському регіоні, 8 - в Одеській області.

За останні 30 років більшість ВБУ перетерпіли серйозні техногенні перетворення: обвалування, зарегулювання водного режиму, перетворення у водоймища. Відповідно ряду державних та міждержавних документів: Концепції збереження біологічного різноманіття України (затверджено Постановою КМ України від 12 травня 1997 р № 439), Закону України про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки (21 вересня 2000 р.), положень Рамсарської конвенції щодо водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення головним чином як середовища існування водоплавних птахів, Конвенції про охорону біологічного різноманіття, Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття вкрай необхідно забезпечити відповідну охорону та умови для сталого управління комплексами водно-болотних угідь, в першу чергу, міжнародного та національного значення. Таке управлінське завдання дуже щільно пов'язано з необхідністю економіко-екологічного прогнозування природних, антропогенних, контрольованих та неконтрольованих трансформацій водно-болотних угідь.

Запропоновані нами методологічні підходи до економіко-екологічного прогнозування базуються на Параметричній загальній теорії систем (за Уйомовим) [3], використовують методи тернарних записів та сценарного прогнозування трансформацій економіко-екологічних систем.

Необхідність підвищення методологічного рівня управління природно-господарськими комплексами ВБУ в сучасних і майбутніх реаліях перехідного періоду до ринкової економіки визначає використання системного підходу, конкретним проявом якого є розгляд природно-господарського комплексу (ПГК) водно-болотного угіддя як системи, і, відповідно, управління їм - також з позицій системного представлення й аналізу.

При віднесенні ВБУ до складних природних систем, параметри формування ПГК ВБУ роблять винятково необхідним використання ряду системних підходів і принципів.

Водно-болотне угіддя цілком відповідає уявленню про “систему” (по Реймерсу), їх можна розглядати як певним чином упорядковану матеріально-енергетичну сукупність, що саморозвивається та управляється як відносно стійке єдине ціле за рахунок взаємодії, розподілу і перерозподілу наявних речовин, енергії, інформації [2].

Значна частина водно-болотних угідь піддається антропогенному впливу, як показано раніше, активно задіяна в господарській діяльності, більш того, значна частина водно-болотних угідь являє собою природно-техногенні утворення, важливим фактором функціонування яких є керування за допомогою гідротехнічних споруджень, регулювання випасу, відвідуваності, форм і інтенсивності використання. Прикладом цьому можуть служити польдери (осушена, оброблена і захищена від затоплення дамбою прибережна болотиста низовина [2]) у Нідерландах, Данії чи в Українському Придунав'ї, рисові чеки, лимани, лагуни, що активно використовуються, з сформованим менеджментом, системою, економічних, економіко-екологічних зв'язків. Таким чином, можна говорити про існування і функціонування економіко-екологічних систем водно-болотних угідь (ЕЕС ВБУ).

Задача економіко-екологічного прогнозування трансформацій водно-болотних угідь припускає їхній комплексний розгляд як економіко-екологічної системи з використанням широкого методологічного арсеналу системного підходу та методів еконології.

Приймаючи до уваги мету цього дослідження, розробку науково-методичних основ економіко-екологічного прогнозування, першочергову увагу приділимо системному розгляду природно-господарського комплексу водно-болотного угіддя як об'єкта управління (керовану підсистему) і використання його з метою задоволення потреб людини з позицій загальної теорії систем [3].

Оскільки фундаментальними поняттями теоретико-системного представлення еконологічої концепції розвитку є категорії “річ”, “властивість”, “відношення”[3], розглянемо більш докладно процес формування цієї категоріальної тріади в економіко-екологічній системі водно-болотних угідь. Постулювання таких категорій дає нам можливість обґрунтованого розмежування “середовища”, “ресурсів” і “функцій” водно-болотних угідь. Зрозуміло, нами передбачається, що аналогічний підхід може бути застосований як для субструктур (компонентів), так і для надструктур економіко-екологічної системи ВБУ (мал. 1).

Виділення тріади “річ, властивість, відношення” в економіко-екологічній системі дає можливість застосування більш глибоких системних підходів, у першу чергу, параметричної загальної теорії систем (ПЗТС), відповідно до постулатів якої системою називається всякий об'єкт (m), утворений якимось відношенням (R), що має визначену заздалегідь фіксовану властивість (Р). Схема такого визначення має вид

(m) Система = def [R(m)].

У цій схемі заздалегідь фіксована властивість (чи набір властивостей) "Р" називається концептом (призначенням) системи. Задовольняюче йому відношення "R" -- це структура системи. Об'єкт "m", розглянутий незалежно від структури, являє собою субстрат (матеріальний носій) системи.

Відповідно до системного принципу додатковості повнота системного представлення об'єкта буде досягнута тільки при використанні як раніше приведеного визначення, так і другого -- двоїстого першому. Схема другого визначення має наступний вид

(m) Система = def R[(m)P].

У цьому випадку визначення говорить: всякий об'єкт (m) є система, якщо на ньому реалізуються властивості (Р), що знаходяться в заздалегідь заданому відношенні (R).

Визначення системи включає дві доповнюючи одне одну моделі, у яких використовуються ті самі символи, називані дескрипторами системи. У першій схемі символи Р, R і m позначають відповідно атрибутивний концепт, реляційну структуру і субстрат, а в другій схемі R, Р і m -- відповідно реляційний концепт, атрибутивну структуру і субстрат. Більш повно особливості параметричної загальної теорії систем відбиті в спеціальній літературі [4].

Рис. 1. Формування категоріального представлення водно-болотного угіддя як економіко-екологічної системи

економічний екологічний водний ресурсний

Розглянемо у викладеній вище тернарній формі опису економіко-екологічну систему водно-болотного угіддя і представимо її наступним чином:

(Sвбу)= def [Rвбу(mвбу)].

Атрибутивний концепт Рвбу буде означати в даному випадку привласнені йому вище властивості природної (техногенного середовища), характерні для розглянутого водно-болотного угіддя.

Реляційна структура Rвбу буде означати комплекс функцій водно-болотного угіддя, а субстрат, відповідно, категорію ресурсів ВБУ.

Таким чином, економіко-екологічна система водно-болотного угіддя в категоріях Загальної параметричної теорії систем буде виражатися наступними тернарними формулами:

(Sвбу)= def [Rвбу(mвбу)]Pвбу і

(Sвбу)= def [Rвбу(mвбу)Pвбу].

Економіко-екологічною системою водно-болотного угіддя називається об'єкт, фактично представлений відповідними речовинними ресурсами, утворений відповідними відносинами, представленими комплексом економіко-екологічних функцій ВБУ, що володіє визначеними властивостями, розглянутими, як параметри середовища водно-болотного угіддя.

Економіко-екологічною системою водно-болотного угіддя називається об'єкт фактично представлений відповідними речовинними ресурсами, на якому реалізуються відповідні економіко-екологічній властивості, що задаються економіко-екологічними відносинами.

Представлене визначення, необхідно підкреслити, - елемент методології економіко-екологічного моделювання і прогнозування. Відповідно “економіко-екологічну систему водно-болотного угіддя” варто відрізняти як від географічного, біологічного, екологічного поняття “водно-болотне угіддя”, так і від економіко-географічного “природно-господарського комплексу” водно-болотного угіддя.

Використання методології дослідження економіко-екологічної системи ВБУ з метою прогнозування трансформацій природно-господарського комплексу водно-болотного угіддя дає можливість систематизації інформації про ПГК ВБУ, моделювання процесів у ПГК, прогнозування трансформації ПГК.

Розглянута вище тріада “річ - властивість - відношення” реалізована нами в системному представленні ПГК ВБУ, як методологічна і світоглядна основа економіко-екологічного прогнозування, дозволяє відійти від проблем подвійності, що відбиті в методології пізнання, починаючи з античної філософії (апорії Зенона), в антиноміях Канта, у широкому огляді парних філософських категорій, проведених Кафедрою філософії Президії АН УРСР (м. Київ). Використання тріади у формуванні методів пізнання на базі дефініцій ЗПТС є більш сприятливим у порівнянні з дуалістичними описами систем. Такий похід володіє як науковою новизною, так і відповідним світоглядним, інформативним, пізнавальним змістом.

Література

1. Буркинский Б.В., Степанов В.Н., Харичков С.К., Природопользование: основы экономико-экологической теории. - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 1999. - 350 с.

2. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. - М.: Мысль, 1990. -- 637 c.

3. Уемов А.И. Системный подход и общая теория систем. - М.: Мысль , 1978. -- 272 с.

4. Целевые комплексные программы хозяйственного освоения ресурсов Мирового океана / Уемов А.И., Веселов Ю.В., Глушков В.Е. и др. - Киев: Наукова думка, 1988. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru