Стимулювання ефективного використання економічного потенціалу території для забезпечення її сталого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровська обласна державна адміністрація, Дніпропетровськ

Стимулювання ефективного використання економічного потенціалу території для забезпечення її сталого розвитку

А.В. Чуйко, С.І. Двоєносенко, Я.Г. Троян

Анотація

Висвітлено основні підходи до формулювання напрямів розвитку регіону як цілісної суспільно-територіальної системи. Визначено найбільш вагомі методи регулювання економіки на територіальному рівні, необхідність комплексного підходу до розробки програм соціально-економічного розвитку територій. Розкрито сутність застосування сценарного методу як основного інструменту територіального управління для забезпечення уникнення незапланованих наслідків при виконанні регіональних комплексних програм.

Аннотация

Освещаются основные подходы к формулированию направлений развития региона как целостной общественно-территориальной системы. Определены наиболее существенные методы регулирования экономики на территориальной уровне, необходимость комплексного подхода к разработке программ социально-экономического развития территорий. Раскрыта сущность применения сценарного подхода как основного инструмента территориального управления для обеспечения избежания незапланированных последствий при выполнении региональных комплексных программ.

Annotation

The basis approach of formulate trends of regional development (as an integral society-territorial system) are interpreted at this paper. The most of substantial methods of regional economical regulation and necessity of complex trend to elaboration of planning of regional socio-economical development are determined. The essence of the application of scenario trend (as a basis instrument of regional administration) is thrown for guaranteeing of unplanned consequences in the process of implementation of regional complex program.

Аналіз сучасних соціально-економічних процесів, що відбуваються у регіонах України, свідчить про наявність нових економічних реалій. До них можна віднести, у першу чергу, широку інфраструктуризацію та формування нових типів підприємницьких структур, а також професіоналізацію та подальший розвиток управлінської сфери. Це стимулює інноваційну активність, поширення застосування проектного підходу до всіх сфер економічної діяльності, забезпечення подальшого розвитку форм економічної організації.

Проблеми української економіки тісно пов'язані з особливостями стартових умов, що були надто несприятливими, незважаючи на наявний потужний потенціал. У цьому зв'язку необхідно відзначити два важливих, на наш погляд, моменти: по-перше, технологічну інтегрованість української промисловості, а по-друге - її територіальну деінтегрованість.

Сучасний етап соціально-економічного розвитку України характеризується неефективним територіальним поділом праці та недосконалою міжрегіональною інтеграцією. Обмеження й однобічне використання різноманітних місцевих ресурсів призводе до нераціонального і неповного використання економічного потенціалу, що обумовлено низкою чинників, у тому числі і недостатньою увагою до регіональних існуючих проблем та диспропорціями у розміщенні продуктивних сил.

У зв'язку з об'єктивним характером процесу регіоналізації потенціал територій повинен використовуватись як в інтересах загальнодержавних, так і з метою поліпшення умов життя населення регіонів, насамперед, для збільшення внеску кожного регіону у формування економічної безпеки держави. регіон сценарний територіальний незапланований

Починаючи з 1999 року центральними органами виконавчої влади із залученням місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування було розпочато роботу над державною стратегією регіонального розвитку. Указом Президента України від 25 травня 2001 року № 341/2001 [1] затверджено Концепцію державної регіональної політики, яка є основою для розробки державної стратегії регіонального розвитку.

Характерними рисами розвитку регіону, як цілісної суспільно-територіальної системи, повинні стати активізація господарської діяльності, прискорений розвиток прогресивних виробництв, інтенсивне формування місцевих ринків та ін. Для цього повинні використовуватися такі важелі, як розвиток нових виробничих відносин і форм господарювання, поліпшення використання природно-ресурсного потенціалу, активне залучення приватного капіталу, у тому числі іноземного.

Виходячи з наявності людських, природних і матеріальних ресурсів, регіональні владні структури повинні більш рішуче і послідовно йти шляхом структурної перебудови територіально-господарського комплексу, що через планову систему формувалася з позиції так званого народногосподарського комплексу. Наслідком цього часто була заскнілість територіального поділу праці [2].

Головною ціллю територіального управління є створення умов для забезпечення матеріальних і духовних потреб населення регіону. На практиці ця ціль реалізується шляхом забезпечення функціонування і розвитку економіки і соціальної сфери, охорони навколишнього середовища. Основною функцією регіональних органів державної виконавчої влади повинно стати не тільки здійснення державної політики на місцях, але й ефективний розвиток економічного потенціалу відповідної території. На вищому законодавчому і виконавчому рівнях повинні бути не тільки чітко сформульовані сфери інтересів, права і методи діяльності регіональної влади всіх рівнів, але і визначені реальні механізми їх здійснення.

Водночас можливості економічного і соціального розвитку регіону в цілому залежать від наявності економічних ресурсів, їх поєднання і співвідношення, а також від їх стану і ступеня використання. Саме тому рішення питань економічного і соціального розвитку території повинно засновуватись на визначенні економічного потенціалу, аналізі його елементів, їх взаємного впливу, формуванні системи ефективного використання економічного потенціалу. Система і структура територіального управління визначаються цими завданнями і конкретними функціями їх реалізації.

Для досягнення цілей і завдань територіального управління місцеві органи влади, відповідно до наданої їм компетенції, повинні здійснювати регулювання регіональних соціально-економічних процесів. Можливість застосування методів державного регулювання економіки визначається тим, що місцеві органи самоврядування формують фінансові ресурси, у першу чергу бюджетні, а також розпоряджаються ними. Ці органи мають право застосовувати адміністративні заходи, що можуть стимулювати, обмежувати або забороняти деякі види і форми економічної діяльності, надавати пільги, права на використання ресурсів території і реалізовувати різноманітні організаційні заходи.

До найбільш вагомих методів регулювання економіки на територіальному рівні слід віднести реалізацію регіональних соціально-економічних і науково-технічних програм, бюджетне фінансування і надання бюджетних субсидій, кредитування, надання деяких податкових пільг, бюджетні капіталовкладення, регулювання цін і тарифів, визначення видів та обсягів продукції і подальше розміщення регіональних і територіальних замовлень, надання послуг інфраструктури, ліцензування, реєстрацію, сертифікацію, страхування й інші методи [3].

Всі ці методи регулювання повинні застосовуватися у взаємозв'язку і бути спрямованими на досягнення єдиної мета - забезпечення стратегії ефективного та повноцінного соціально-економічного розвитку регіону. Водночас, з огляду на те, що соціально-економічне становище території певним чином залежить від наявності, стану і ступеня використання економічного потенціалу території, завдання стимулювання економічного розвитку може бути визначене як завдання стимулювання ефективного використання регіонального економічного потенціалу. Безумовно, економічний потенціал регіону розглядається нами як система з швидкоплинною структурою взаємозалежних компонентів, що обумовлені, виходячи з умов непорушення усіх сфер життєдіяльності і соціально-економічної системи регіону в цілому, тобто збереження у рівноважному стані економічної, соціальної й екологічної складових регіонального розвитку.

З іншого боку, орієнтація на граничні характеристики функціонування соціально-економічної системи потребує розробки нових підходів при формуванні системи економічних методів регулювання - у першу чергу за допомогою розроблених комплексних програм соціально-економічного розвитку.

Необхідно відзначити, що в економічній практиці достатньо широке застосування отримав пофакторний (ресурсний) підхід до формування економічних методів регулювання економічного потенціалу. Так, останнім часом стали дуже поширеними підходи, що пов'язані з формуванням економічного механізму ефективного відтворення виробничих, трудових, природних, фінансових ресурсів тощо. Відповідно до цих підходів формуються системи ресурсних оціночних показників, економічних методів і стимулів регулювання ефективного використання тих або інших видів ресурсів, тобто системи діагностики та моніторингу соціально-економічного розвитку територій.

Використання економічних інструментів ресурсного управління повинно забезпечувати комплексність підходів до розробки програм соціально-економічного розвитку для уникнення незапланованих наслідків.

Дійсно, впровадження у виробництво прогресивних ресурсозберігаючих технологій дозволить або зменшити обсяги використання первинної природної сировини при незмінних обсягах випуску готової продукції, або збільшити обсяги випуску готової продукції при незмінних обсягах сировини. У той же час реалізація першого сценарію може викликати зменшення потреби в обсягах залучення трудових і інвестиційних ресурсів у процеси видобутку і первинної переробки природної сировини. З іншого боку, реалізація другого сценарію потребує додаткового залучення трудових та інвестиційних ресурсів у виробничі процеси, що пов'язані з переробкою сировини. У будь-якому випадку некомплексне вирішення існуючих проблем використання природних ресурсів призведе до появи нових проблем, пов'язаних із використанням трудового й інвестиційного потенціалу [4].

Необхідно відзначити, що орієнтація на сталий економічний розвиток потребує збалансованості темпів росту основних елементів економічної системи, що, у свою чергу, дозволяє інтерпретувати це твердження таким чином - стійкий темп зростання ступеня використання економічного потенціалу території потребує рівноважного, збалансованого підходу до формування темпів зростання ступеня використання складових компонентів економічного потенціалу.

Таким чином, система методів, що стимулюють економічний розвиток, повинна базуватися на використанні принципу поєднання оцінки досягнення рівня використання сумарного економічного потенціалу й обов'язковості виконання основних макроекономічних індикативних показників, що посилюють збалансованість розвитку регіону на перспективу. Така побудова системи економічного стимулювання, коли стимули підпорядковані основним соціально-економічним орієнтирам, а оцінка соціально-економічного функціонування окремих територій визначається в залежності від рівня використання економічних можливостей, сприятиме оптимальному співвідношенню планового й ринкового підходів до економічного регулювання. Вирішення завдань побудови систем діагностики та моніторингу соціально-економічного розвитку територій становиться однією з центральних проблем розробки комплексних програм соціально-економічного розвитку. Тому, саме раціоналізації підходу до формування комплексних програм соціально-економічного розвитку територій повинна приділятися особлива увага.

Перелік посилань