Методологія і практика оцінки середнього класу як чинника соціально-економічного зростання України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологія і практика оцінки середнього класу як чинника соціально-економічного зростання України

Сало Я.В.

У статті розглянуто методологію формування середнього класу. Обґрунтовано необхідність збільшення частки середнього класу як чинника соціально-економічного зростання України. Для оцінки кількісного та якісного складу сучасного українського середнього класу вибрано трьох- критеріальний підхід, критеріями - економічний капітал, людський капітал та самоідентифікацію. Здійснено оцінку потенційного середнього класу в Україні за критеріями економічного і людського капіталу. Оцінено середній клас в Україні за самоідентифікаційним критерієм. Запропоновано ключові заходи політики доходів населення, спрямовані на становлення масового середнього класу в Україні. Доведено, що капіталізація людського капіталу призведе до зростання доходів населення. Названо та обґрунтовано основні заходи капіталізації людського капіталу, що сприя-тимуть становленню сучасного середнього класу в Україні.

Ключові слова: середній клас, трьохкритеріальний підхід, економічний капітал, людський капі-тал, самоідентифікація, середньодушовий дохід.

В статье рассмотрена методология формирования среднего класса. Обоснована необходи-мость увеличения доли среднего класса как фактора социально-экономического роста Укра-ины. Для оценки количественного и качественного состава современного украинского среднего класса выбран трехкритериальный подход, в качестве критериев - экономический капитал, чело-веческий капитал и самоидентификация. Осуществлена оценка потенциального среднего класса в Украине по критериям экономического и человеческого капитала. Оценен средний класс в Украине по самоидентификационному критерию. Предложены ключевые мероприятия политики доходов населения, направленные на становление массового среднего класса в Украине. Дока-зано, что капитализация человеческого капитала приведет к росту доходов населения. Названы и обоснованы основные мероприятия капитализации человеческого капитала, способствующие становлению современного среднего класса в Украине.

Ключевые слова: средний класс, трехкритериальный поход, экономический капитал, челове-ческий капитал, самоидентификация, среднедушевой доход.

Постановка проблеми. Соціально-еконо-мічне реформування, яке сьогодні здійснюється в Україні, відбувається в умовах високої прогре-суючої диференціації доходів населення, що від-бувалася протягом тривалого часу. При цьому процеси соціальної трансформації супроводжу-ються все більшим розподілом суспільства на багаті та бідні верстви населення і вишаруван- ням середнього класу. Потрібно нагадати, що починаючи з перших згадок про середній клас у філософів античності (Еврипіда, Платона, Арис-тотеля) і дотепер, коли, проходячи через століття епохи Відродження, кріпацтва, індустріального, постіндустріального, інформаційного розвитку суспільних відносин, сучасна наукова концеп-ція середнього класу наділяє його функціями, головною з яких є сприяння стабільності в сус-пільстві та зміцнення державності, пов'язуючи впливовість середнього класу на соціально-еко-номічне зростання з величиною цього прошарку населення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Теоретичне осмислення середнього класу та методології його визначення відбувалося за всіх часів розвитку людства та суспільних від-носин. Проте базові принципи формування та критерії ідентифікації середнього класу вдосконалювалися саме в умовах соціальної нерівності індустріального капіталістичного виробництва та були покладені в основу двох його основних парадигм: конфліктологічної та структурного функціоналізму. середній клас капітал дохід

Конфліктологи (К. Маркс [17; 18] та його послідовники: М. Вебер [4], Е.О. Райт, Р. Дарен- дорф [26], Р. Колінз [25] та ін.), спираючись на класову теорію марксизму, наділяли середній клас проміжним статусом в ієрархії власності та влади, вважаючи його неоднорідним.

Функціоналісти (Т. Парсонс [21], Р. Мертон [19], Е. Гідденс [6], К. Віден [27], К. Девіс, У. Мур [8] та ін.) вважали соціальну нерівність умовою рівноважного суспільства, загальною ознакою в класовій стратифікації є статус зайнятості, що спричиняє неоднорідність середнього класу. У подальшому середній клас був розподілений функціоналістами на «старий» (із доходами від власного бізнесу) та «новий» (доходи від освіт-ньо-кваліфікаційного капіталу). Виникнення теорії постіндустріального суспільства спричи-нило новий погляд на соціальні класи. Одним із перших цю теорію запропонував Д. Белл для фіксації радикальних зрушень у суспільстві [2].

В Україні вагомий внесок у дослідження теоретико-методологічних проблем серед-нього класу, особливості його становлення і розвитку зробили А. Базилюк, О. Балакірєва [22], В. Геєць [5], Є. Головаха [7], Т. Кір'ян [9], Т. Ковальчук [11], А. Колот [12], Е. Лібанова [14], О. Александрова [1], Л. Шангіна [24] та багато інших дослідників.

Таким чином, світовою наукою послідовно сформовано генезис середнього класу, його походження і створення. Але процеси подаль-шого становлення середнього класу та його роз-витку мають свою специфіку в кожній країні.

Метою дослідження є обґрунтування спе-цифічної для транзитивної економіки методо-логії визначення кількісного й якісного складу середнього класу та шляхів зростання його економічного статусу як чинника соціально- економічного зростання нашої країни.

Виклад основного матеріалу дослідження. Середній клас як наукова категорія використо-вувався ще за античних часів (V-VI ст. до н. е.). Погляди про класову структуру суспільства викладалися давньогрецькими вченими Ксено-фонтом та Платоном. Ксенофонт у своїх працях заклав основи розуміння поділу праці як при-чини поділу суспільства на соціально неодно-рідні групи людей. Поділяючи суспільство на рабів та рабовласників, він досліджував профе-сійний поділ праці з погляду виробництва спо-живчих вартостей, тобто зв'язав питання про професійний поділ із певним видом діяльності [13, с. 298]. Соціальні ідеї суспільного устрою Платона детально викладені в його праці «Дер-жава».

Проблеми формування українського серед-нього класу зазвичай розглядаються в рамках спрощеної схеми, що не враховує того, що економічна детермінація людської діяльності проявляється в соціальному процесі через складну систему неекономічного опосередку-вання (політику, культуру, релігію та ін.). Крім того, історія становлення суспільств із сильним середнім класом свідчить про наявність зво-ротного зв'язку, що виявляється у тому впливі, який чинить на соціально-економічні орієнтації та поведінку середній клас стан його ідейної сфери та його самоідентифікації. Визнання цієї настанови актуалізує завдання дослідження українського середнього класу.

Означеній методології оцінки соціального класу відповідають наукові твори П. Бурдьє.

У них він визначає клас як «сукупність агентів, які займають схожу позицію» в багатовимір-ному соціальному просторі (економічне, соці-альне, політичне і культурне поля), в якому здійснюється взаємодія цих агентів. П. Бурдьє соціальний клас розглядає з позиції його потен-ційної і реальної оцінки як за умовами життя, так і на тлі самоідентифікації його членів. Даному контексту відповідає точка зору Е. Лібанової, яка ще в 2003 р. висловила думку, що в Україні існує потенційно середньодохідний, або про- тосредній, клас, до нього належить 49,9% насе-лення. Доходи представників цього класу пере-вищують межу бідності, але є недостатніми для віднесення до середнього класу. Ці люди фак-тично балансують між бідністю і добробутом, а отже, залежно від спрямованості та ефектив-ності державної політики, від результативності власних зусиль можуть у майбутньому стати дійсним середнім класом. Саме цей проша-рок повинен бути головним об'єктом дій дер-жави зі створення дійсного середнього класу [15, с. 147]. У подальшому в коментарі інформа-ційному агентству УНН (23.08.2012) Е.М. Ліба- нова зауважила, що в структурі українського суспільства частка населення, яку можна відне-сти до справжнього європейського середнього класу, становить 10-15%. Цього занадто мало для сталого розвитку країни, тому що сучасне європейське суспільство передбачає у своїй структурі 60-65% середнього класу.

Дуалізм в оцінці (дійсний і потенційний середній клас) має велике методологічне зна-чення тому, що націлює дослідників на пошук і обґрунтування шляхів переходу потенційного середнього класу у дійсний середній клас, спроможний активно впливати на економічне зростання. До цього нагадаємо точку зору Т. Кір'ян та М. Шаповала, які ще в 2002 р. роз-глядали середній клас як основу стабільності держави [9].

Приналежність населення до середнього класу в сучасній світовій науці ще за часів П. Бурдьє визначалася не тільки наявністю і кількісною оцінкою економічного статусу людини [3], а й володінням і розпорядженням «культурним» (сукупність знань, умінь, нави-чок) та «символічним» капіталом (отриманою освітою). Тобто підсумований культурний і символічний капітал за П. Бурдьє є за своєю сутністю людським капіталом, що повністю вписується в методологію постіндустріального капіталізму з його економікою знань та інфор-маційним суспільством.

Поруч із відомими традиційними формами капіталу переважно функціонують нові (інте-лектуальний, соціальний, культурний, організа-ційний, мотиваційний та ін.), які сполучаються

у людському капіталі. У цих умовах поняття середнього класу набуває якісно нового змісту. Серед представників середнього класу починають домінувати власники, носії нових форм людського капіталу - інтелектуального, соціального, культурного, які поєднуються з матеріальними і фінансовими активами, ство-рюючи нову вартість як джерела подальшого зростання добробуту населення. У складі середнього класу тепер фахівці (програмісти, економісти, інженери, лікарі, викладачі), вчені та менеджери, в якому відбуваються постійні зрушення. Одні суб'єкти розоряються і стають найманими робітниками або безробітними, інші збагачуються і поповнюють клас багатих капіталістів, треті, підвищуючи рівень освіти, кваліфікації, досвіду, стають носіями нових форм людського капіталу.

Означені об'єктивні закономірності усклад-нюють методологію ідентифікації населення за ознаками і критеріями середнього класу. На нашу думку, це спричиняє різні авторські під-ходи до кількісної й якісної оцінки середнього класу. Тому, на нашу думку, сьогодні такі оцінки за різними критеріями ідентифікації сучасного українського середнього класу мають значні коливання, інтервал яких знаходиться в межах від 0% до 40%.

Виходячи з викладеного, автор статті роз-глядає середній клас як явище і наслідок фор-мування тієї структурної частини сучасної соці-альної стратифікації українського суспільства, яка за матеріальним статком займає середнє положення, володіє високим рівнем людського капіталу та ідентифікує себе відповідальною та спроможною активно впливати на економічне зростання держави.

У сучасній українській дійсності найбільш зрозумілим може бути комбінований ресурсно- якісний методологічний підхід до визначення кількісних та якісних характеристик серед-нього класу.

• По-перше, методично вірно оцінювати економічний і людський капітал українського середнього класу, виходячи з даних конкретної статистики, що виключає різночитання й одер-жання вкрай різних результатів.

• По-друге, у кількісній оцінці середнього класу перевага віддається вітчизняному еко-номічному індикатору, яким є медіанне зна-чення середньодушового еквівалентного загального доходу на місяць у гривнях, тобто на одного члена домогосподарства. До нього належать усі види номінального доходу за його категоріями: заробітна плата, прибуток та змішаний дохід, доходи, одержані від влас-ності, соціальна допомога та інші одержані поточні соціальні трансферти. До них також належать банківські та інші дивіденди і благо-дійні внески.

Таким чином, у процесі капіталізації люд-ського капіталу, який відбувається в реальній економіці, у тому числі в кожному домогоспо- дарстві, формальний людський капітал пере-творюється на реальний [10]. У результаті під-вищуються економічний статус, економічне становище людини, що дає їй змогу реалізову-вати зростаючі потреби, що поступово набли-жає її за економічного критерію до європей-ського середнього класу.

Згідно з авторською методикою, для визна-чення чисельності й якісного складу сучасного середнього класу, застосовується підхід, засно-ваний на медіанному статистичному методі розрахунку середнього класу, коли весь інтер-вал доходу за медіанного рівня не належать до середнього класу та є його нижньою межею. Тобто в даний інтервал попадає чисельність осіб, які володіють не тільки нижчим за меді-анне значення доходом, а й вищим за нього, що забезпечує надійність одержаних результатів із коефіцієнтом стійкості. Тобто для більш обґрун-тованого віднесення населення до середнього класу весь даний інтервал доходу до нього не належить.

Автором первісно для більш обґрунтова-ного визначення чисельності середнього класу методологічно прийнято під час його розра-хунку не відносити інтервал доходу, в який вхо-дить населення з доходом у 60% його медіан-ного значення.

За даними Держкомстату 2015 р., рівень від-носної бідності населення, визначений за кри-терієм 75% медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних витрат, становив 24,1%. У 2016 р. 75% медіанного рівня середньодушо-вих еквівалентних загальних доходів становив 1 966,5 грн. [15, с. 256]. Цей рівень доходів відпо-відає шостому інтервалу розподілу населення. За запропонованого автором методичного підходу чисельність населення, яка відповідає майновому статусу вищого класу, знаходиться в 10-му та 11-му інтервалах та становить 25,6% (табл. 1).

Тому, керуючись означеною логікою, потен-ційний середній клас за економічним капіта-лом у 2016 р. розраховується шляхом підсу-мовування часток населення, які знаходяться в межах 7-9 інтервалів розподілу населення за рівнем середньодушових еквівалентних загальних доходів, що становить 16,4% + 13,6% + 10% = 40,0%. Оскільки розрахунки ведуться за середньодушовим доходом у національній валюті, то вважаємо за доцільне корегувати отриману частку на індекс інфляції, а саме 40% / 1,124 = 35,6%.

Тоді динаміка коливань частки потенційного середнього класу за економічного критерію в динаміці за 2001-2016 рр., розрахована за запропонованою методикою, представлена на рис. 1. Із нього слідує, що починаючи з 2001 р. частка потенційного середнього класу зрос-тала включно до 2004 р. У 2005 р. частка потен-ційного середнього класу становила 48,7%, а частка багатого населення - 17,1%. У післякри- зовому 2009 р. частка потенційного середнього класу становила 36,2%, а частка багатого насе-лення - 13,4%. У 2010 р. частка потенційного середнього класу зросла на 4,4% та становила 40,6%, чисельність багатого населення також зросла до 21,4%. Відбувався поступовий перехід потенційного середнього класу у дійсний. Пояснюється це зростанням показника серед- ньодушового місячного доходу на 376,5 грн. та даного показника в доларовому еквіваленті на 68,8 дол. США. Така ж тенденція збереглася до 2013 р., потенційний середній клас зростав щорічно в середньому на 5,9%.

Належність до середнього класу також пов'язана з наявністю інтелектуального капі-талу у вигляді вищої та професійно-технічної освіти. У західній літературі ця ознака харак-теризуються одним терміном - professional. У сучасному суспільстві становище в профе-сійній структурі є однією з характеристик, яка визначає життєві шанси людини і, отже, формує соціальний клас у веберівському тракту-ванні даного терміну [4, с. 149].

До потенційного середнього класу за рів-нем освіти, базуючись на дослідженнях учених та на нашу думку, слід відносити населення з повною, базовою, неповною вищою освітою, а також населення, яке володіє професійно- технічною освітою. Особи, які мають профе-сійно-технічну освіту, здобували її в коледжах, технікумах, ПТУ, тобто вони є кваліфікованими робітниками. Аналіз структури освіти показав, що в 2017 р. в Україні до потенційного серед-нього класу за професійно-освітнім критерієм належало 62,2% населення.

Частка потенційного середнього класу за освітнім критерієм людського капіталу в 2009 р. становила 56,9%. Цей показник зростав упро-довж двох років до 2011 р. У 2012 р. частка потен-ційного середнього класу за освітнім критерієм людського капіталу скоротилася порівняно з 2011 р. на 0,8% та становила 58,3% населення. З 2013 р. знову відбулося зростання цього показ-ника в середньому на 0,5% щороку. У 2017 р. частка потенційного середнього класу за даним критерієм становила 62,2% населення.

За професійним статусом до складу серед-нього класу належать законодавці, державні службовці, професіонали та фахівці, оскільки вони є власниками інтелектуального капіталу. Ще М. Вебер визначив власників інтелекту-ального капіталу як представників середнього класу суспільства [4]. На думку автора дослі-дження, до середнього класу потрібно також відносити кваліфікованих робітників, оскільки з розвитком «суспільства масового добробуту» в розвинених країнах відбулося підвищення життєвого рівня кваліфікованих робітників найманої праці, які суттєво поповнили ряди представників середнього класу.

Відповідно до вищезазначеного, до потен-ційного середнього класу в 2010 р. в Україні належало 58,0% населення. Незважаючи на те що частка потенційного середнього класу за професійними групами дещо скорочувалася у 2010 р., 2015 р. та в 2012 р., за досліджуваний період 2009-2016 рр. цей показник збільшився. У 2016 р. він зріс до 61,3%, що є позитивною умовою для формування середнього класу в Україні.

Динаміка потенційного середнього класу за рівнем освіти та професійними групами майже ідентична, тому буде логічним для визначення потенційного середнього класу за людським капіталом знайти середнє за вищезгаданими показниками. Динаміка потенційного серед-нього класу за період 2009-2016 рр. за люд-ським капіталом наведена на рис. 2. На протязі вказаної динаміки частка даного показника в Україні незначно зросла. Зменшення частки потенційного середнього класу відбувалося в 2010, 2012 рр. у середньому на 1%. Найбільшого рівня цей показник досяг у 2014 р. та становив 62,4%. З 2014 р. відбувається незначне падіння, у середньому на 0,5% щороку. У 2016 р. частка потенційного осереднього класу за людським капіталом становила 61,3%.

Як уже було висловлено, третім критерієм виділення середнього класу є самоідентифіка- ція людини - суб'єктивне віднесення себе до середнього класу. Тобто соціальне віднесення себе до того населення, яке веде гідний спосіб життя, навіть за скромних доходів. Самоіденти- фікацію слід розглядати як:

• віднесення себе до якоїсь соціальної групи або класу на основі критерію, що об'єднує інди-віда і даний клас;

• самосвідомість індивіда, прагнення зна-йти власне «я» в певній якості;

* ідентифікацію себе з володарем необ-хідного економічного капіталу, що забезпечує йому і членам його родини гідну якість життя.

Анкетування проводилося в Одеському національному економічному університеті, у Науково-дослідному інституті праці і зайня-тості населення та в мережі Інтернет. Узагаль-нивши отримані результати, визначимо, що склад середнього класу, виявлений за само- ідентифікаційним критерієм, становить 31,3%. Одержані результати корелюють із даними соціологічного опитування, проведеного Цен-тром Разумкова в 2016 р., за якими в Україні до «ядра» середнього класу відносять себе 14% респондентів. Ще 34,8% опитаних уважають, що є «периферією» середнього класу. Друга велика група - третина опитаних (30,7%) відно-сять себе до нижчого класу. До найменш кіль-кісного, вищого класу, себе зараховують лише 1,4%. Не визначилися ще 19,1% респондентів [23]. Як відзначають у Центрі Разумкова, до «ядра» середнього класу відносяться ті, кому «в цілому вистачає коштів на життя», «на життя й основні покупки вистачає, проте не має можли-вості придбати автомобіль і квартиру», «можуть купити все, що завгодно».

За результатами проведеного дослідження просліджуються складні шляхи формування середнього класу в Україні з переходом від соціалістичної формації суспільного розвитку до ринкових суспільно-економічних відносин в умовах незалежної країни як соціальної дер-жави. Проведене анкетування дає змогу ран- жувати заходи політики доходів населення та капіталізації людського капіталу, спрямовані на становлення середнього класу в Україні (рис. 3).

Висновки з проведеного дослідження. Нині проблема ідентифікації середнього класу, незважаючи на її актуальність, далека від свого вирішення. Критеріями віднесення населення до середнього класу в рамках еко-номічного дослідження повинні виступати не тільки економічний капітал, а також людський капітал і самоідентифікація. Застосування критеріїв економічного та людського капі-талу дає змогу виділити потенційний середній клас. Визначеність середнього класу за само- ідентифікацією людини свідчить про те, що сьогодні в Україні, незважаючи на економічні труднощі, його основу становлять люди, які переконані в успіху соціально-економічного зростання України і все для цього роблять. їхня частка становить 31,3%. Середину україн-ського суспільства за економічного критерію займає населення, рівень середньодушового еквівалентного загального доходу якого зна-ходиться в інтервалі між багатими і бідними верствами населення, яке в 2016 р. становило 35,6%. Через низький рівень доходу не всі з них ідентифікують себе із середнім класом, тому є його потенційним різновидом. Най-більш висока частка потенційного середнього класу випливає з критерію людського капіталу (61,3%), зумовленому освітньо-кваліфікацій-ним рівнем.

Перехід потенційного середнього класу в дійсний є цілком можливим за умови засто-сування відповідних заходів та шляхів еконо-мічного зростання та соціального розвитку. Цьому сприяє політика соціально-економіч-ного реформування, що проводиться урядом України сьогодні. Вона спрямована на макро- економічну стабілізацію шляхом реалізації найбільш очікуваного сценарію щорічного зростання ВВП України у середньостроковій перспективі на 3-4%.

Список використаних джерел

1. Александрова О.С. Специфіка становлення середнього класу в українському суспільстві. Гілея. 2011. Вип. 47(5). С. 277-284.

2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. М.: Academia, 1999. 956 с.

3. Бурдье П. Формы капитала. Экономическая социология. 2002. № 5. С. 60-73. URL: http://cyberleninka.rU/article/n/formy-kapitala.

4. Вебер М. Основные понятия стратификации. Социологические исследования. 1994. № 5. С. 147-156.

5. Геєць В. Фактори і умови формування Середнього класу як стабілізуючого ядра держави. Україна: аспекти праці. 2002. № 8. С. 6-10.

6. Гидденс Э. Стратификация и классовая структура. Социологические исследования. 1992. № 9. С. 112.

7. Головаха Е.И. Изменение социальной структуры и формирование среднего класса в Укра-ине. Трансформирующееся общество. Киев, 2000. С. 112-126.

8. Дэвис К., Мур У. Некоторые принципы стратификации; пер. с англ. В. Чесноковой. Социаль-ная стратификация; под ред. С.А. Белановского. М.: ИНПРАН, 1992. С. 160-177.

9. Кір'ян, Т., Шаповал М. Середній клас - основа стабільності держави.. Україна: аспекти праці. 2002. № 8. С. 20-23.

10. Кір'ян Т., Куликов Ю. Капіталізація людського капіталу в контексті гідної праці. Україна: аспекти праці. 2016. № 5-6. С. 3-9.

11. Ковальчук Т. Чи є у нас середній клас. Урядовий кур'єр. 2002. № 222. С. 8-9.

12. Колот А. Соціальна відповідальність людини як чинник стійкої соціальної динаміки: теоре-тичні засади. Україна: аспекти праці. 2011. № 3. С. 3-9.

13. Ксенофонт Аквинский. Воспоминания о Сократе. М.: Наука, 1993. С. 298.

14. Лібанова Е.М., Лісогор Л.С., Ткаченко Л.Г. та ін. Становлення середнього класу: домінанта національної стратегії України; за ред. В.М. Новікова; Інститут демографії та соціальних дослі-джень НАН України. К.: Четверта хвиля, 2009. 640 с.

15. Лібанова Е.М. Соціальна стратифікація українського суспільства: спроба статистичного визначення та вимірювання. Український соціум. 2003. № 1(2). C. 146-164.

16. Макеев С., Оксамитная С., Швачко Е. Социальные идентификации и идентичности. К.: ИС НАН Украины, 1996. 135 с.

17. Маркс К. Капитал. T.IV. См.: Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2-е изд., т. 26., ч. 2.

18. Маркс К. Процесс производства капитала. Архив Маркса и Энгельса. М.: Госполитиздат, 1946. Т. П (VII). С. 111.

19. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура. М.: ACT, 2006. С. 873.

20. Новая технократическая волна на Западе. Составление и вступительная статья П.С. Гуре-вича. М.: Прогресс, 1986. 456 с.

21. Парсонс Т. Аналитический подход к теории социальной стратификации. Социальная стра-тификация. 1992. Вып. 1. С. 120-121.

22. Процеси соціальної мобільності в сучасному українському суспільстві: кол. моногр. / О.М. Балакірєва, Ю.В. Середа, Д.А. Дмитрук та ін.; за ред. канд. соціол. наук О.М. Балакірєвої; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». К., 2014. 288 с.

23. Проект Центру Разумкова «Середній клас в Україні: уявлення і реалії». URL: http://razumkov.org.ua/uploads/article/2016_Seredn_klas.pdf.

24. Шангіна Л. Громадянська активність українського середнього класу. Національна безпека і оборона. 2008. № 7(101). С. 30-45.

25. Collins R. Situational Stratification: A Micro-Macro Theory of Inequality. Sociological Theory. 2000. Vol. 18. № 1. P. 17-43.

26. Dahrendorf R. The service class/ Industrial Man. Harmondsworth: Penguin, 1969. P. 440-450.

27. Grusky D., Weeden K. Decomposition Without Death: A Research Agenda for a New Class Analysis. Acta Sociologica. 2001. № 44(3). P. 203-218.

28. Державна служба статистики України. Офіційний сайт. URL: http://ukrstat.gov.ua/.

Размещено на Allbest.ru