Теоретичні аспекти формування державної регуляторної політики у сфері розвитку малого та середнього підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні аспекти формування державної регуляторної політики у сфері розвитку малого та середнього підприємництва

Фролова Н.Л.

У статті розглянуто основні наукові підходи до визначення поняття державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, зокрема підприємницького сектору. Сформовано авторське визначення економічної категорії «державна регуляторна політика у сфері малого та середнього підприємництва» як напрям державної регуляторної політики, що передбачає засто-сування системного підходу до формування комплексу дієвих механізмів, методів та інструмен-тів регулятивного, координуючого, підтримуючого та стимулюючого впливу держави на суб'єкти малого та середнього підприємництва для забезпечення їх сталого соціально-економічного роз-витку. Розкрито основні напрями реалізації державної регуляторної політики у сфері малого та середнього підприємництва, які згруповано за двома векторами: регулятивного та координую-чого і підтримуючого та стимулюючого державного впливу на функціонування суб'єктів малого та середнього бізнесу.

Ключові слова: розвиток, суб'єкти малого та середнього підприємництва, державна регуля-торна політика, напрями державної політики, державне регулювання, державна підтримка та сти-мулювання.

В статье рассмотрены основные научные подходы к определению понятия государственной регуляторной политики в сфере хозяйственной деятельности, в частности предприниматель-ского сектора. Сформировано авторское определение экономической категории «государствен-ная регуляторная политика в сфере малого и среднего предпринимательства» как направления государственной регуляторной политики, предусматривающей применение системного подхода к формированию комплекса действенных механизмов, методов и инструментов регулятивного, координирующего, поддерживающего и стимулирующего воздействия государства на субъекты малого и среднего предпринимательства для обеспечения их устойчивого социально-экономи- ческого развития. Раскрыты основные направления реализации государственной регуляторной политики в сфере малого и среднего предпринимательства, которые сгруппированы по двум век-торам: регулятивного и координирующего, поддерживающего и стимулирующего государствен-ного влияния на функционирование субъектов малого и среднего бизнеса. державний регуляторний підприємництво

Ключевые слова: развитие, субъекты малого и среднего предпринимательства, государствен-ная регуляторная политика, направления государственной политики, государственное регулиро-вание, государственная поддержка и стимулирование.

Постановка проблеми. Перехід України від централізованої планової системи управління до соціально орієнтованої ринкової економіки, з одного боку, створив нові можливості для сталого розвитку та забезпечення конкурен-тоспроможності національної економіки, а з іншого - викликав деякі протиріччя, що стосу-ються, насамперед, визначення оптимального рівня державного втручання в економічні про-цеси та забезпечення їх саморегуляції на основі використання ринкового механізму.

Нині сектор малого та середнього підпри-ємництва відіграє неабияку роль у забезпе-ченні сталого зростання національної еконо-міки за рахунок формування доходної частини бюджету країни, забезпечення зайнятості та доходності населення, задоволення потреб суспільства в товарах та послугах, розвитку виробничого та інноваційного потенціалу, фор-мування міжнародного іміджу держави тощо. Проте випереджаючий розвиток суб'єктів під-приємницького сектору провідних країн світу, загострення конкуренції на глобальному ринку, відсутність сприятливого бізнес-середо- вища для розвитку вітчизняних малих та серед-ніх підприємств значно обмежують можливості для реалізації їх потенціалу і забезпечення ста-лого зростання. У цьому контексті великого значення набуває розроблення ефективної державної політики у сфері регулювання та під-тримки розвитку малого та середнього підпри-ємництва, тому важливим питанням є вивчення та вдосконалення теоретичних аспектів фор-мування державної регуляторної політики у сфері розвитку малого та середнього бізнесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика розроблення дієвої державної політики у сфері підприємництва викликає значну зацікавленість із боку вітчизняних нау-ковців. Вагомий внесок у формування теоре-тичного базису державної регуляторної полі-тики у сфері розвитку малого та середнього підприємництва зробили такі вітчизняні вчені, як Н. Азьмук [1], В. Дикань [2], О. Дикань [3],

І. Колупаєва [4], О. Сергійко [5], О. Шевердіна [6], О. Шраменко [7] та ін. Приймаючи до уваги теоретичні здобутки науковців щодо фор-мування державної політики у сфері підпри-ємницької діяльності, недостатньо вивченим питанням залишається визначення сутності економічної категорії «державна регуляторна політика у сфері розвитку малого та серед-нього підприємництва» й основних напрямів її реалізації у сучасних умовах функціонування економічних суб'єктів.

Метою дослідження є вдосконалення тео-ретичного базису формування державної регу-ляторної політики у сфері розвитку малого та середнього підприємництва.

Виклад основного матеріалу дослідження. Нині в Україні сформовано значну законодавчу та нормативно-правову базу щодо державного регулювання і підтримки суб'єктів малого та середнього бізнесу, зокрема розроблено стра-тегію забезпечення їхнього розвитку на період до 2020 р. Однак розроблені законодавчі та нормативно-правові положення мають дещо декларативний характер, оскільки дають лише загальне уявлення про державну політику у сфері розвитку малих та середніх підприємств і не містять уточнення конкретних заходів щодо державної підтримки та стимулювання їхнього зростання.

Законодавством України поняття державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності розглядається як напрям державної політики, спрямований на вдосконалення пра-вового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуля-торними органами або іншими органами дер-жавної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоціль-них та неефективних регуляторних актів, змен-шення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійсню-ється у межах, порядку та спосіб, що встанов-лені Конституцією та законами України [8].

У науковій літературі сформовано значний теоретичний базис щодо визначення сутності поняття державної регуляторної політики у сфері економічної діяльності, зокрема підпри-ємництва, й основних напрямів її реалізації, тому розглянемо деякі з наявних наукових підходів.

Так, О. Шевердіною [6] запропоновано визначення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності як напряму дер-жавної економічної політики для забезпечення ефективного впливу держави на економічні й соціальні процеси та оптимізації адміністра-тивно-правового регулювання економічних відносин, спрямований на вдосконалення пра-вового регулювання господарських відно-син між органами державної влади й іншими суб'єктами регуляторного впливу та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття еко-номічно недоцільних і неефективних регуля-торних актів, оптимізацію меж утручання дер-жави в діяльність суб'єктів господарювання.

І. Колупаєвою [4] розкрито визначення дер-жавної регуляторної політики як напряму дер-жавної політики, що передбачає синтез право-вого та економічного регулювання відносин між суб'єктами підприємницької діяльності, а також адміністративних та економічних відно-син між регуляторними органами та іншими органами влади й суб'єктами підприємництва, недопущення прийняття економічно недоціль-них та неефективних регуляторних актів, змен-шення втручання держави в діяльність суб'єктів господарювання та використання податкових важелів як основного інструменту державного регулювання, який спрямований на стиму-лювання легальної господарської діяльності суб'єктів господарювання та детінізації бізнесу.

У загальному вигляді державне регулю-вання економіки вчені розглядають як сис-тему взаємовідносин уряду з економічними агентами для державного впливу на еконо-мічні процеси, що є сукупністю фінансово- економічних, організаційно-адміністративних, інституційно-правових та соціально-психоло-гічних методів та інструментів, за допомогою яких держава здійснює економічну діяльність на макро- та мікрорівні [9].

О. Гаркуша [10] визначає термін «державне регулювання економіки» як комплекс захо-дів (методів) координуючого, стимулюючого й обмежуючого характеру, спрямованих на діяльність суб'єктів господарювання для забез-печення успішного функціонування та розви-тку економіки.

О. Кахович та Р. Южека [11] зазначають, що з практичного погляду державне регулю-вання економіки являє собою сферу діяль-ності держави для цілеспрямованого впливу на поведінку учасників ринкових відносин із метою забезпечення пріоритетів державної економічної політики. Ринковий механізм має бути доповнено інструментами, які ком-пенсують його недоліки там, де він не спра-цьовує або призводить до результатів, що не відповідають інтересам усього суспільства, тобто механізмом прямого державного регу-лювання економіки.

О. Гарагонич [12] розкриває сутність держав-ного регулювання господарської діяльності як системи типових заходів законодавчого, вико-навчого і контролюючого характеру, які здій-снюються уповноваженими державними уста-новами і спрямовані на скерування суб'єктів господарської діяльності в напрямі, необхід-ному для досягнення необхідного соціально- економічного результату.

О. Сергійко [5] зазначає, що державне управ-ління у сфері підприємництва - це адресна, цілеспрямована, владна, систематична діяль-ність органів виконавчої влади з реалізації функцій управління, яка знаходить свій вияв у відповідній системі управління та реалізу-ється завдяки використанню спеціального інструментарію - форм та методів управлін-ської діяльності. За такого підходу зрозуміло, що ефективність державного впливу на сферу підприємництва, створення сприятливих умов для розвитку ринкових відносин, забезпечення соціальної спрямованості економіки пов'язані із системним, комплексним підходом до дер-жавного регулювання та державного управ-ління як різновидів організаційної діяльності держави. Такий підхід вимагає узгодженості актів регулювання та актів управління, універ-салізації форм та методів державного впливу, забезпеченості виконання функцій управління відповідними організаційними структурами та наділення останніх достатньою та необхід-ною компетенцією з урахуванням специфіки об'єкта управління.

С. Жарая [13] відзначено, що державне регулювання підприємницької діяльності слід розглядати як окрему функцію державного управління, що являє собою діяльність органів державної влади, яка спрямована на розвиток підприємницької активності суб'єктів господа-рювання та оптимізацію регуляторних проце-дур відповідно до норм і стандартів, прийнятих у розвинених економіках, а також з урахуван-ням динаміки розвитку внутрішнього та зовніш-нього середовища.

Н. Азьмук [1] запропоновано розмежову-вати такі поняття, як «державне регулювання», «державна підтримка», «державне управління». Державне регулювання малого підприємни-цтва, на думку автора, слід розглядати як ціле-спрямовану, комплексну діяльність державних інститутів стосовно поєднання, узгодження, комбінування різних форм, методів регулю-вання і підтримки суб'єктів малого підприєм-ництва та його інфраструктури. Державна під-тримка є складником системи регулювання розвитку малого підприємництва, яка спрямо-вана на формування сприятливого для розви-тку цього сектору економіки середовища і реа-лізується відповідними загальнодержавними, регіональними та місцевими органами влади для узгодження інтересів держави і малого під-приємництва. Державне управління автором визначено як систему органів, які, відповідно до покладених на них функцій і повноважень, здійснюють організуючий вплив на мале під-приємництво на відповідному рівні для впоряд-кування та підвищення його результативності. Також автором зазначено, що взаємозв'язок зазначених понять полягає у такому: «дер-жавне управління» та «державна підтримка» пересікаються у частині функцій органів влади щодо створення сприятливого середовища для суб'єктів малого підприємництва та є складни-ками «державного регулювання».

Приймаючи до уваги розглянуті наукові під-ходи до трактування сутності понять державної регуляторної політики і державного регулю-вання підприємницької діяльності доцільно, надати авторське визначення економічної кате-горії «державна регуляторна політика у сфері малого та середнього підприємництва»: це напрям державної регуляторної політики, що передбачає застосування системного підходу до формування комплексу дієвих механізмів, методів та інструментів регулятивного, коор-динуючого, підтримуючого та стимулюючого впливу держави на суб'єкти малого та серед-нього підприємництва для забезпечення їх ста-лого соціально-економічного розвитку.

Відповідно до Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні до 2020 р. [14], основними стратегічними напря-мами державної політики забезпечення його поступового зростання виділено такі: ство-рення сприятливого середовища для розвитку малого і середнього підприємництва; розши-рення доступу малого і середнього підприєм-ництва до фінансування; спрощення податко-вого адміністрування для малого і середнього підприємництва; популяризація підприєм-ницької культури та розвиток підприємниць-ких навичок; сприяння експорту/інтернаціо-налізації малого і середнього підприємництва; підвищення конкурентоспроможності та інно-ваційного потенціалу малого і середнього під-приємництва.

Науковцями висвітлено різноманітні думки щодо визначення основних напрямів дер-жавної політики у сфері розвитку малого та середнього підприємництва. Так, А. Бутенко та І. Сараєвою [15] запропоновано розширити перелік задекларованих стратегічних напря-мів розвитку малих та середніх підприємств, включивши такі основні спрямування: спри-яння розвитку інноваційного і виробничого підприємництва, забезпечення доступності сучасних технологій для підприємств; розви-ток матеріально-технічної бази підприємни-цтва, підвищення якості продукції; проведення інформаційно-аналітичного і статистичного моніторингу підприємницького сектору; під-тримка розвитку підприємницьких мереж (кластери, субконтрактація, франчайзинг та ін.); сприяння розвитку міжрегіональної та зовнішньоекономічної діяльності; захист інтересів малого бізнесу, гарантування його безпеки і соціального захисту підприємців.

Л. Козак та О. Федорук [16] проведено ґрун-товний аналіз і виділено основні напрями дер-жавної політики у сфері розвитку малого та середнього підприємництва: вдосконалення та спрощення порядку ведення обліку в цілях оподаткування; запровадження спрощеної сис-теми оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, що відпові-дають критеріям, установленим у податковому законодавстві; залучення суб'єктів малого під-приємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення постачання продукції (робіт, послуг) для дер-жавних та регіональних потреб; забезпе-чення фінансової державної підтримки малих і середніх підприємств шляхом запровадження державних програм кредитування, надання гарантій для отримання кредитів, часткової компенсації відсоткових ставок за кредитами тощо; сприяння розвитку інфраструктури під-тримки малого і середнього підприємництва; гарантування прав суб'єктів малого та серед-нього підприємництва під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері гос-подарської діяльності; сприяння спрощенню дозвільних процедур і процедур здійснення державного нагляду (контролю), отримання документів дозвільного характеру для суб'єктів малого та середнього підприємництва, ско-роченню строку проведення таких процедур; організація підготовки, перепідготовки й підви-щення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого та середнього підприємництва; впровадження механізмів сприяння і стимулювання до вико-ристання у виробництві суб'єктами малого та середнього підприємництва новітніх техноло-гій, а також технологій, які забезпечують підви-щення якості товарів (робіт, послуг).

Отже, приймаючи до уваги здобутки науков-ців щодо окреслення основних напрямів дер-жавної політики у сфері підприємницької діяль-ності, доцільно визначити напрями державної регуляторної політики у сфері розвитку малого та середнього підприємництва, систематизу-вавши їх за вектором регулятивного та коор-динуючого і підтримуючого та стимулюючого впливу держави (рис. 1).

Так, за вектором регулятивного та коорди-нуючого впливу держави на процеси розвитку суб'єктів малого та середнього бізнесу виді-лено такі напрями: вдосконалення законодав-чого та нормативно-правового регулятивного забезпечення функціонування підприємств; зменшення адміністративного та регулятив-ного навантаження на суб'єкти малого та середнього підприємництва; забезпечення мінімізації бюрократичного тягаря; вдоскона-лення інформаційних систем взаємодії учас-ників бізнес-середовища та органів державної влади; популяризація підприємництва та залу-чення населення до підприємницької діяль-ності, у тому числі створення стимулів для лега-лізації фізичних - осіб підприємців, за рахунок спрощення процедури придбання патенту, вдо-сконалення порядку набуття і припинення під-приємницької діяльності, а також оптимізації розміру і порядку сплати податків та страхових внесків єдиним фіксованим платежем; коорди-нація та підтримка вітчизняних експортоорієн- тованих підприємств тощо.

Відповідно, за вектором підтримуючого та стимулюючого впливу держави на процеси розвитку суб'єктів малого та середнього під-приємництва розкрито такі напрями: впро-вадження пільгових умов доступу до держза-мовлення суб'єктами малого та середнього підприємництва; активізація міжгалузевого співробітництва підприємств на державному та міждержавному рівнях; стимулювання про-цесу формування та інтернаціоналізації клас- терних об'єднань за участю суб'єктів малого та середнього бізнесу; надання державної під-тримки в процесі створення нових галузей; розбудова державної фінансової інфраструк-тури підтримки розвитку суб'єктів малого та середнього бізнесу і розширення доступу до джерел фінансування за рахунок упро-вадження кредитної гарантійної програми та програми пільгового кредитування; створення пільгових умов для залучення вітчизняних та іноземних інвесторів до процесів інвестування розвитку малого і середнього бізнесу; активі-зація розвитку інноваційного та інтелектуаль-ного потенціалу за рахунок державної під-тримки функціонування наукового-дослідних університетів та організацій; забезпечення співпраці університетських і галузевих дослід-ницьких структур; розширення можливостей міжнародної співпраці науково-дослідних та освітніх установ; розширення можливос-тей для отримання освіти у сфері підприєм-ництва за рахунок формування державного замовлення у вищих навчальних закладах та організації бізнес-тренінгів на їх основі, орга-нізації міжнародного обміну досвідом у сфері підприємницької діяльності; створення цен-трів розвитку та підтримки бізнесу, що будуть проводити тренінги та консультації на без-оплатній основі для представників малого та середнього бізнесу, а також фізичних осіб, які планують займатися підприємницькою діяльністю; створення умов для розвитку циф-рового суспільства та забезпечення фокусу-вання на цифрових технологіях зростання сучасного підприємництва за рахунок упрова-дження спеціальних програм та формування інструментів підтримки даного процесу (з ура-хування світових тенденцій) тощо.

Висновки з проведеного дослідження. Роз-глянуто наукові підходи до трактування сут-ності поняття державної регуляторної політики у підприємницькому секторі, що дало змогу сформувати авторське визначення економіч-ної категорії «державна регуляторна політика у сфері малого та середнього підприємництва» як напряму державної регуляторної політики, що передбачає застосування системного під-ходу до формування комплексу дієвих меха-нізмів, методів та інструментів регулятивного, координуючого, підтримуючого та стимулю-ючого впливу держави на суб'єкти малого та середнього підприємництва для забезпечення їх сталого соціально-економічного розвитку. Приймаючи до уваги авторське визначення поняття державної регуляторної політики у сфері розвитку малого та середнього підпри-ємництва, розкрито основні напрями її реа-лізації за двома векторами: регулятивного та координуючого і підтримуючого та стимулюю-чого впливу держави. Сформований теоретич-ний базис є основою для розроблення дієвого механізму державної регуляторної політики у сфері розвитку малого та середнього бізнесу, що визначено як подальший напрям наукового дослідження.

Список використаних джерел

1. Азьмук Н.А. Управління розвитком малого підприємництва на регіональному рівні: авто- реф. дис. ... канд. екон. наук: 08.02.03; Київський національний економічний університет. Київ, 2003. 21 с.

2. Дикань В.Л. Государственное управление развитием экономики Украины в условиях «тре-тьей волны» глобализации. Вісник економіки транспорту та промисловості. 2013. Вип. 43. С. 11-20.

3. Дикань О.В. Розвиток малого бізнесу в Україні: проблеми та шляхи забезпечення. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2017. № 57. С. 58-66.

4. Колупаєва І.В. Державна регуляторна політика: сутність та принципи формування. Проблеми економіки. 2013. № 4. С. 99-107.

5. Сергійко О.В. Державне регулювання та управління у сфері підприємництва: зміст та функ-ції. Приватне право і підприємництво. 2015. Вип. 14. С. 157-160. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Ppip_2015_14_40 (дата звернення: 02.04.2018).

6. Шевердіна О.В. Державне регулювання у сфері господарської діяльності: правовий аналіз і тенденції. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. № 6. URL: http://lsej.org.ua/6_2016/29. pdf (дата звернення: 12.04.2018).

7. Шраменко О.В. Удосконалення державного регулювання підприємницької діяльності на основі розвитку інформатизації економічних систем. Вісник економіки транспорту і промисло-вості. 2017. Вип. 59. С. 32-37.

8. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон Укра-їни від 11.09.2003 № 1160-IV, зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 22.09.2016 № 1540-VMi. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1160-15 (дата звернення: 10.04.2018).

9. Основи аграрної економіки / За ред. В. Галушки, Г. Хулєнбрука. К.: Вища освіта, 2003. 399 с.

10. Гаркуша О.В. Державне регулювання кредитної кооперації України: дис. ... канд. екон. наук: 08.00.03; Полтавський університет економіки і торгівлі. Полтава, 2016. 205 с.

11. Кахович О.О., Южека Р.С. Особливості державного регулювання економіки. Актуальні про-блеми держави і права. 2015. С. 119-126.

12. Гарагонич О.В. Теоретичні питання державного регулювання господарської діяльності. Юридична наука, практика та освіта. 2010. Вип. 1. С. 141-147.

13. Жарая С.Б. Сутність та складові механізмів державного регулювання підприємницької діяльності. Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія «Управління». 2013. Вип. 1. С. 33-39.

14. Про схвалення Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 травня 2017 р. № 504-р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504-2017-%D1%80 (дата звернення: 02.04.2018).

15. Бутенко А., Сараєва І. Державна підтримка підприємницького сектору України: досвід і про-блеми. Економіка України. 2012. № 5. С. 41-51.

16 Козак Л.С., Федорук О.В. інфраструктура підтримки малого та середнього підприєм-ництва в Україні. Економіка та управління на транспорті. URL: http://publications.ntu.edu.ua/ eut/2017-04/041-057.pdf (дата звернення: 10.04.2018).

Размещено на Allbest.ru