Глобальні суспільні блага: проблеми забезпечення та міжнародне співробітництво

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глобальні суспільні блага: проблеми забезпечення та міжнародне співробітництво

О.Л. Даниленко

Досліджено взаємозв 'язок між забезпеченням глобальних суспільних благ та співробітництвом із метою розвитку. Розкрито основні характерні риси глобальних суспільних благ, визначено основні проблеми міжнародного спів-робітництва у створенні глобальних суспільних благ. Наведено основні тен-денції фінансування глобальних суспільних благ на підставі міжнародної офіційної допомоги розвитку. Розкрито значення глобальних суспільних благ у розв'язанні глобальних проблем розвитку.

Ключові слова: глобалізація, глобальні суспільні блага, міжнародне спів-робітництво, глобальні проблеми розвитку.

Постановка проблеми. Концепція суспільних благ розвивалася у відпо-відь на необхідність коригування «провалів ринку». Сьогодні питання сус-пільних благ, поступово виходячи за рамки національних кордонів і завдань урядів окремих держав, виноситься на порядок денний багатьох міжнародних організацій, включаючи Світовий банк, МВФ, Організацію Об'єднаних Націй з промислового розвитку тощо.

Глобалізацію розглядають як процес, водночас пов'язаний як із виклика-ми, так і з можливостями розвитку людства. Необхідність створення глобаль-них суспільних благ об'єднує ці два погляди. Глобальні суспільні блага можна тлумачити як результат глобалізації, а також як стимул її подальшого розвитку. З одного боку, глобалізація суспільних благ відбувається у руслі загальноглобалізаційних процесів і пов'язана з посиленням взаємозв'язку країн та зростанням впливу екстерналій (зовнішніх ефектів). З другого боку, такі глобальні суспільні блага, як знання та ліберальні торгові режими, спри-яють розширенню можливостей економічного розвитку і ще більшій інтегра-ції країн. У той же час глобалізація характеризується інтенсивним та екстен-сивним переплетенням економік, політик та соціумів через мережеві струк-тури. Таким чином, відповідь на виклики глобалізації з боку окремих держав може бути неефективною, вимагаючи консолідації зусиль усіх країн. У про-цесі забезпечення глобальних суспільних благ (ГСБ) взаємозалежність держав може розглядатися як позитивне явище, оскільки сприяє поширенню і до-ступності ГСБ (наприклад, знання) більшій кількості суб'єктів, тоді як не-гативний аспект явища зазвичай пов'язаний із поширенням ризиків.

ГСБ є складною категорією у зв'язку з тим, що не тільки їхнє забезпечен-ня вимагає інституційних взаємодій на різних рівнях (локальному, національ-ному, регіональному та глобальному), але також ефекти та вигоди від спо-живання ГСБ є нерівномірними для різних суб'єктів. Більш того, вчені і практики світу визнають той факт, що в умовах розвитку складних глобаль-них взаємодій існуюча інституційна система не в змозі забезпечити ті блага, які ринок не може надати [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розвиток теорії в галузі еко-номіки суспільного сектору тісно пов'язаний із втручанням держави у відпо-відь на «провали ринку». Велика частина теоретичних концепцій, що зосере-джена на питаннях державних видатків, виділена в окремий напрям дослі-джень - державні (суспільні) фінанси. Відмінності між приватними і суспільними благами, які наведені в статті П. Самуельсона (Р. Samuelson) 1954 р., послужили основою нового напряму теоретичних досліджень у га-лузі суспільних товарів (благ) [2]. Переплетення теорії суспільних благ та глобальних проблем людства є порівняно новим напрямом досліджень, які пов'язані з роботами таких зарубіжних учених, як Т. Сендлер (Т. Sandler), І. Кауль (I. Kaul), М. Стерн (М. Stern), І. Грюнберг (I. Grunberg), С. Барретт (S. Barrett) та ін. Слід також відзначити монографію «Глобальні суспільні блага. Міжнародна кооперація в 21 столітті» за редакцією І. Кауль, М. А. Стер-на та І. Грюнберг, оприлюднену в 1999 р. і присвячену фундаментальним питанням теорії та практики забезпечення ГСБ [3]. Звіт Організації Індустрі-ального розвитку ООН 2008 р. [4], заснований на роботах провідних учених в галузі теорії глобальних суспільних благ, розглядає як теоретичні аспекти визначення ролі міжнародних суспільних благ для економічного розвитку, так і роль таких ГСБ, як фінансова стабільність, міжнародні торгові режими, знан-ня та ін. Окремим питанням теорії і практики забезпечення ГСБ присвячено роботи російських і українських учених С. Медведєва, І. Томашова [5], О. Длу- гопольського [6; 7] та ін. У цілому слід зазначити, що, незважаючи на велику увагу дослідників до проблем і викликів сучасного етапу глобалізації, недо-статньо вивченими залишаються питання взаємодії локального та глобально-го економічного простору у сфері створення ГСБ як важливого елементу ви-рішення сучасних викликів економічного і соціального розвитку країн.

Формулювання цілей. Мета статті полягає у розкритті економічного зміс-ту глобальних суспільних благ та їхньої ролі у розв'язанні глобальних проблем розвитку та визначенні основних проблем формування інституційної основи міжнародного співробітництва у створенні ГСБ.

Виклад основного матеріалу. В основі концепції ГСБ закладено поло-ження про те, що ринок не в змозі забезпечити суспільні блага. Крім того, ринок та його ефективність спираються на наявність інститутів, які він сам виробити не може. Основними якісними відмінностями суспільних благ від приватних уважають їхні дві відомі властивості: невиключеність та неконку- рентність споживання. Вигоди від споживання суспільних благ є неконку- рентними, коли споживання блага одним індивідом не впливає на вигоди від споживання іншими індивідами. З властивістю неконкурентності споживан-ня пов'язана проблема визначення оптимальної кількості блага. Невиключе-ність із споживання суспільних благ означає, що блага доступні як тим, хто за них заплатив, так і неплатникам. З цією властивістю суспільних благ пов'язана так звана проблема «безбілетника», коли суб'єкти прагнуть вико-ристання благ без здійснення внеску в їхнє забезпечення. Ця проблема є ще більш актуальною для міжнародних суспільних благ у зв'язку з тим, що цін-ність цього блага впливає на мотивацію країн здійснювати внесок у створен-ня ГСБ. Останнім благам притаманна комбінація різних рівнів властивостей невиключеності та неконкурентності. Крім того, вони відповідають додатко-вому критерію: вигоди від їхнього споживання є універсальними для країн (груп країн), людей (декількох або всіх соціальних груп) та поколінь (сьогод-нішніх і майбутніх) [3, с. 3].

Зіставляючи поняття «приватного» і «суспільного» блага, І. Кауль відзна-чає, що суспільні блага доцільніше розглядати як блага у суспільній сфері, тим самим підкреслюючи, що суспільні блага не обмежуються тими, які за-безпечуються державою, і тому навіть самі державні інститути та ринок можуть розглядатися як суспільні блага. Крім того, зазначається, що сам поділ на приватну і суспільну сфери виступає соціальною конструкцією [8]. Незважаючи на те що деякі блага, не пов'язані з діяльністю людини, є без-умовно чистими суспільними благами (як, наприклад, сонячне світло), від-несення того або іншого блага, створеного людиною (інститути, інфраструк-тура і т. д.), до суспільних благ ґрунтується на певній соціальній нормі. Фактично, якщо простежити останні напрями в розвитку теорії глобальних суспільних благ, можна помітити, що сам процес ухвалення рішень у питан-нях пріоритетності та механізмів забезпечення суспільних благ відносять до важливої якісної складової визначення ГСБ. Також процес ухвалення рішень про те, які блага виробляти, в якій кількості, які характеристики вони повинні мати, розглядається як невід'ємна частина процесу забезпечення ГСБ разом з виробництвом і управлінням [8, с. 15]. Крім того, незважаючи на істотну роль держави, безпосередньо виробництво суспільних благ уже більше не обмежується державними механізмами, а доповнюється низкою організацій-них форм співробітництва різних суб'єктів - приватного бізнесу, держави, міжнародних організацій, недержавних організацій тощо. Прикладом цього можуть служити державно-приватне партнерство, концепція соціальної від-повідальності приватного бізнесу тощо. Принцип соціальної конструкції діє також у визначенні рівня глобалізації суспільних благ. Якщо деякі ГСБ є чистими за своєю природою, то, як зазначає І. Кауль, глобалізація окремих суспільних благ є цілеспрямованим процесом [8, с. 10].

Загальними уявленнями про мотиви міжнародної кооперації є зростаючі загрози глобальній стабільності, а також пов'язані з вирішенням цих загроз можливості глобального розвитку. З цієї точки зору міжнародні суспільні блага розглядаються як інститути-норми (правила), що застосовуються у різ-них сферах; інститути-організації, які сприяють впровадженню цих норм і правил; а також як вигоди, що поширюються однаково на всі країни [1, с. 1].

Особливістю ГСБ є різний рівень корисності та доступності цих благ для різних суб'єктів, а також неоднаковий рівень участі суб'єктів у процесі ство-рення ГСБ. У зв'язку з цим виділяють три головні ознаки ГСБ, які визначають поєднання рівнів публічності, загальнодоступності або суспільного виміру блага [8, с. 91-92]:

суспільний вимір споживання - характеризується властивістю невиклю- ченості із споживання індивідуальних суб'єктів та груп;

суспільний вимір корисності - характеризує рівень розподілу вигоди від споживання блага різними соціальними групами;

суспільний вимір участі та ухвалення рішень - характеризує рівень за-лучення громадськості у процес створення ГСБ. Визнається важливість за-лучення широкого кола суб'єктів у питання визначення кількісних та якісних характеристик блага, що також впливає на характер розподілу вигоди від цього блага для різних соціальних груп.

Виходячи з основних положень теорії та практики створення і поширення глобальних суспільних благ, слід також визначити такі характерні риси ГСБ:

- глобальний масштаб зовнішніх ефектів (екстерналій). Пропозиція ГСБ пов'язана з обмеженістю впливу національної державної політики через гло-бальний масштаб зовнішніх ефектів;

- високий рівень розбіжності рівнів корисності для споживачів ГСБ. Вигоди ГСБ поширюються на велику кількість їх споживачів у різних краї-нах. Різноманітність уподобань та інтересів у країнах з різним рівнем еконо-мічного розвитку ускладнює процес забезпечення суспільними благами і визначає диференціацію рівнів корисності з боку глобальних суб'єктів- споживачів;

- мережеві ефекти ГСБ. Вони пов'язані із зростанням корисності для індивідуальних споживачів у зв'язку зі зміною рівня споживання певного блага іншими споживачами. Корисність таких благ, як Інтернет і знання, зростає зі збільшенням кількості споживачів, у той час як додаткове спожи-вання цих благ не збільшує витрат на їхнє виробництво. Чим більше країн здійснюють внесок у контроль кліматичних змін, зниження поширення за-хворювань тощо, тим вища корисність цих благ у глобальному масштабі;

- проблема стимулів забезпечення ГСБ. У зв'язку з тим, що суспільні блага доступні як тим суб'єктам, які здійснили внесок в їхнє забезпечення, так і тим, які не здійснили певний внесок, виникає проблема «безбілетника». Таким чином, проблема мотивації країн до участі в забезпеченні ГСБ є од-нією з центральних у вивченні ГСБ.

За географічним принципом виділяють локальні, національні, регіональні та глобальні суспільні блага. Поняття міжнародних і глобальних суспільних благ часто використовуються в зарубіжній літературі як взаємозамінні. Між-народні суспільні блага визначають як блага, вигоди від котрих поширюють-ся за межі національних держав на групи країн чи регіони (регіональні сус-пільні блага) або на всі країни (ГСБ). Деякі суспільні блага за своїм похо-дженням є міжнародними, оскільки вони виникли на підставі міжнародних ініціатив (наприклад, контроль кліматичних змін). У випадку так званих клубних товарів вигода від споживання максимізується шляхом окреслення кола учасників (наприклад, у межах регіональних інтеграційних об'єднань). глобальний суспільний благо

Слід також відзначити відмінності між кінцевими та проміжними ГСБ [3, с. 13]. Кінцеві ГСБ являють собою результати діяльності як у матеріальній, так і в нематеріальній формі (наприклад, фінансова стабільність). Проміжні ГСБ, такі як міжнародні інститути або режими, виступають основою або сприяють забезпеченню кінцевими ГСБ.

На основі викликів державній політиці, які виникають у процесі забез-печення ГСБ, розрізняють три основні групи благ: 1) природне спільне над-бання або глобальні природні суспільні блага (natural global commons); 2) ГСБ, створені людиною (human-made global commons); 3) результати глобальної політики (global policy outcomes) [3, с. 452-454]. Глобальні природні суспіль-ні блага (наприклад, озоновий шар) мають властивості невиключеності і не- конкурентності. Основною проблемою їхнього забезпечення та використан-ня є надмірне споживання. Разом із тим недостатнє споживання є основною проблемою забезпечення суспільних благ, створених людиною. До них на-лежать знання, інститути (норми і правила; наприклад, права людини), ін-фраструктура та комунікаційні технології. Недолік споживання таких благ може бути пов'язаний із неможливістю доступу (наприклад, неможливість підключення до мережі Інтернет) та використання блага з певними обмежен-нями (наприклад, обмеження доступу до бази даних деяких членів організації). ГСБ, які виникають у результаті глобальної політичної діяльності, є неви- ключними і неконкурентними, а проблема їхнього забезпечення, як і в друго-му випадку, пов'язана з недостатнім забезпеченням. До таких благ можна віднести фінансову стабільність, мир, боротьбу з бідністю, забезпечення вільної торгівлі та правового порядку. Слід також зазначити, що ці ГСБ ско-ріше за все відображають цілі глобальної політики, не досягнуті повною мі-рою. Крім того, зміст цих ГСБ складно детально охарактеризувати у зв'язку з тим, що їхнє створення пов'язане з боротьбою з так званим «глобальним злом» [3, с. 455-458], антиблагами або глобальними викликами, які відобра-жають конкретну існуючу ситуацію. Так, глобальна фінансова стабільність найчастіше вивчається з позиції ризиків фінансової нестабільності.

Класифікація за секторами спричиняє виділення суспільних благ у таких галузях, як навколишнє середовище, здоров'я, знання, безпека і мир, а також у сфері управління [1, с. 39-41]. Суспільні блага у галузях навколишнього середовища, здоров'я та безпеки пов'язані з вигодами зниження ризиків, у той час як суспільні блага, пов'язані з поширенням знань і систем управління, розширяють можливості розвитку.

Сталий національний розвиток розглядається як основа глобального ста-лого розвитку. Такий підхід дозволяє вважати ГСБ національними суспіль-ними благами, які не можуть бути забезпечені в необхідній кількості виключ-но за рахунок заходів внутрішньої (економічної) політики, а вимагають ко-операції у глобальному масштабі. Разом із тим ГСБ локалізуються на основі інституціоналізації в локальному економічному просторі. Іншими словами, у процесі створення та забезпечення ГСБ відбуваються взаємодія і перепле-тення локального та глобального економічних просторів.

Міжнародне співробітництво через регіональні та глобальні програми розглядається як головний вид діяльності, спрямований безпосередньо на створення ГСБ [8]. Компліментарні види діяльності перебувають у сфері від-повідальності національних урядів і спрямовані на створення умов доступу до ГСБ на національному рівні та відповідних національних суспільних благ. Основні положення концепції ГСБ акцентують на тому, що в остаточному результаті держави є тими головними суб'єктами, які забезпечують ГСБ на локальному рівні. Крім того, у багатьох випадках країни, діючи у своїх інте-ресах, одночасно сприяють розвитку ГСБ. Так, забезпечення фінансової стабільності в країні, розвиток медицини та освіти приносять вигоди на на-ціональному та міжнародному рівнях. У цих випадках пропозиція ГСБ за-лежатиме від бажання і можливостей окремих країн досягати довгострокових національних цілей розвитку, які, у свою чергу, збігаються з міжнародними.

Цілі розвитку тисячоліття являють собою загальні цілі розвитку міжна-родної спільноти. І, незважаючи на те що вони самі по собі не є ГСБ, визна-ється, що реалізація цих цілей багато в чому пов'язана з інвестиціями в між-народні суспільні блага [4, с. 6]. Високий попит на ГСБ призвів до того, що міжнародні організації взяли на себе певне зобов'язання стосовно забезпе-чення цих благ, в основному щодо регіональних та міжнародних програм, спрямованих на забезпечення системної стабільності та зниження бідності у світі [1, с. 3]. Так, одним із шести стратегічних напрямів діяльності групи Світового банку є саме ГСБ. Світовий банк розглядає ГСБ як аспекти розви-тку, що поширюються за межі національних кордонів. Пріоритетними на-прямами діяльності Світового банку у сфері ГСБ є: навколишнє середовище (особливо проблема глобальної зміни клімату); боротьба з інфекційними захворюваннями; запобігання і врегулювання криз міжнародної фінансової системи; сприяння формуванню відкритої і багатосторонньої системи торгів-л^{і [9]}.

Основними ГСБ, пов'язаними з Цілями розвитку тисячоліття, є генеру-вання і поширення знань; викорінення інфекційних захворювань; блага спіль-ного надбання та стійкий розвиток; система глобального управління. Крім того, до ГСБ, пов'язаних з проблемами глобального розвитку, відносять: систему вільної і відкритої торгівлі; міжнародну фінансову стабільність; права людини; захист від злочинності; забезпечення глобального миру; сис-теми комунікації [10; 11].

Існує тісний зв'язок між забезпеченням ГСБ та співробітництвом із метою розвитку, адже кожен із них слугує передумовою один для одного. обмеже-ний розвиток може перешкоджати наданню багатьох ГСБ, які вимагають достатнього потенціалу на національному рівні як попередньої умови для їхнього ефективного забезпечення. Іншими словами, забезпеченню ГСБ пе-редує розвиток відповідного сектору на національному рівні. Наприклад, визнається, що ефективна боротьба з інфекційними захворюваннями на між-народному рівні потребує суттєвого рівня розвитку національних секторів охорони здоров'я щодо забезпечення ліками, вакцинами та необхідними медичними послугами [10].

Фінансування міжнародних суспільних благ на сьогодні майже повністю покладено на національні уряди і становить спільний продукт рішень щодо державних витрат на дослідження, розвиток знань, оборону та охорону нав-колишнього середовища. Визнається, що лише невелика частка ГСБ фінан-сується на міжнародному рівні [10]. Обсяги міжнародного фінансування ГСБ можна визначити за допомогою даних Офіційної допомоги розвитку (ОДР), яка призначається країнам із транзитивною економікою та країнам, що роз-виваються, у вигляді пільгових позик і технічної допомоги для забезпечення економічного та соціального розвитку цих країн [12].

Основними донорами офіційної допомоги розвитку є країни Комітету до-помоги розвитку (КДР) Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і міжнародні інституції (багатостороння ОДР). Так, у 2011 р. ОДР досягла майже 165 млрд дол. США (рис. 1), з яких майже 65 % були надані країнами Комітету допомоги розвитку ОЕСР та близько 34 % - міжнародними інституціями. З-поміж країн КДР ОЕСР у 2011 р. США внес-ли 18,1 % від загального обсягу ОДР, Японія - 9,4 % та країни КДР, які є членами ЄС, - 27 % відповідно. Інституції ЄС забезпечили 35,9 % від багатосторонньої ОДР у 2011 р., МВФ - 2,6 % та Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) - 2 % відповідно.

Слід зазначити, що безпосередньо на забезпечення ГСБ у 2011 р. було спрямовано близько 28 % двосторонньої та багатосторонньої ОДР. При цьо-му із того обсягу ОДР, який спрямовано на фінансування ГСБ, найбільша частка (33 %) припадає на блага спільного надбання та забезпечення стійко-го розвитку (рис. 2). У межах цього ГСБ допомога надається для забезпечен-ня екологічної освіти, виробництва електроенергії з відновлюваних джерел, охорони водних ресурсів тощо. Суттєва частка ОДР, спрямованої на фінан-сування ГСБ, припадає на захист від злочинності і забезпечення глобального миру (27 %) та на викорінення інфекційних захворювань (19 %). При цьому менше 10 % ОДР, спрямованої на фінансування ГСБ, припадає на такі ГСБ, як права людини (3 %), генерування та поширення знань (5 %), системи ко-мунікації (2 %).

Однією з ключових проблем глобалізації та спроб побудувати глобальні системи управління є відсутність глобального уряду і відповідно дієвих ме-ханізмів залучення фінансових ресурсів із метою подальшого перерозподілу на цілі забезпечення ГСБ. Наступна проблема пов'язана із зростанням зна-чення міжнародних організацій тих учасників глобалізації, що визначають «правила гри» в питаннях, які саме суспільні блага стають пріоритетними в глобальному масштабі. Однак деякі вчені з обережністю ставляться до та-кого механізму, оскільки політика цих організацій є непрозорою [14]. Загаль-новизнаними є недосконалість існуючих інституційно-організаційних меха-нізмів забезпечення ГСБ і наявність низки недоліків у питаннях відповіднос-ті меж основних проблем і завдань, які стоять перед державами, і обмежень компетенції національної державної політики [8]. Крім того, підкреслюється недостатнє залучення різних суб'єктів до процесу забезпечення ГСБ. Держа-ва є основним суб'єктом міжнародного співробітництва, хоча ГСБ, безумов-но, виграють від залучення ширшого кола суб'єктів (приватного капіталу, ТНК, неурядових організацій). Однак залучення широкого кола суб'єктів може бути пов'язано з «розмиванням» кордонів відповідальності за забез-печення суспільними благами, і, на думку О. Длугопольського, можливий конфлікт інтересів між державою, міжнародною громадськістю та великими ТНК [6, с. 115]. Крім того, суттєвою проблемою залишається брак стимулів, пов'язаний із диспропорціями у вигодах і витратах забезпечення ГСБ для окремих країн. Також зазначається, що ті міжнародні організації, які намага-ються спрямувати свої зусилля на розв'язання проблем забезпечення ГСБ, здійснюють свою діяльність в ізоляції [4]. Разом із тим підкреслюється, що саме міжнародні організації на сучасному етапі займають активну позицію щодо привернення уваги до вирішення глобальних проблем, надання ресур-сів, забезпечення мобілізації необхідних знань і технологій, а також щодо забезпечення переговорних процесів та створення необхідних інститутів (правил і норм) [1, с. 23-24].

Висновки. Сучасний погляд на суспільні блага акцентує увагу на їхній ролі з точки зору не стільки коригування провалів ринку, скільки з точки зору значення суспільних благ в економічному та соціальному розвитку. Необхід-ність міжнародного співробітництва у забезпеченні ГСБ пов'язана, з одного боку, з глобальним характером зовнішніх ефектів та взаємопов'язаністю економік країн світу, а з другого - з неможливістю розв'язання проблем роз-витку виключно засобами державної національної політики. Інституційна взаємодія локального та глобального економічних просторів на основі між-народного співробітництва може бути пов'язана з відсутністю дієвих меха-нізмів забезпечення суспільними благами на локальному рівні та необхідніс-тю делегування основних функцій створення ГСБ міжнародним організаціям. До недоліків сучасного стану міжнародного співробітництва можна віднести диспропорції у залученні основних суб'єктів до забезпечення ГСБ та у ви-годах і витратах окремих учасників (країн) у цьому процесі, що негативно позначається на загальному рівні корисності цих благ. Відсутність коорди-нації дій міжнародних організацій і національних суб'єктів на тлі складної світової інституційної архітектури та множинності необхідних суспільних благ являє собою одну з центральних проблем організації забезпечення ГСБ.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ferroni М. A. International Public Goods: Incentives, Measurement, and Financing / M. A. Ferroni, A. Mody. - Kluwer Academic Publishers, 2002.

2. Samuelson P. The Pure Theory of Public Expenditure / P. Samuelson // The Review of Economics and Statistics. - 1954. - № 36. - Р. 387-389.

3. Kaul I. Global public goods: international cooperation in the 21st century / I. Kaul, I. Grunberg, M. A. Stern. - Oxford University Press, 1999.

4. UNIDO. Public goods for economic development. - Vienna : UNIDO (United Nations Industrial Development Organization), 2008.

5. Медведев С. А. Концепция глобальных общественных благ / С. А. Медведев, И. А. Томашов // Вестн. междунар. организаций: образование, наука, новая эко-номика. - 2009. - № 2. - С. 21-28.

6. Длугопольський О. В. Особливості фінансування суспільних благ в епоху гло-бальних трансформацій: теоретичні та прикладні аспекти / О. В. Длугополь-ський // Механізм регулювання економіки. - 2011. - № 2. - С. 113-122.

7. Длугопольський О. В. Охорона здоров'я в системі глобальних суспільних благ: міжнародні порівняння / О. В. Длугопольський // Екон. теорія. - 2011. - № 3. - С.83-97.

8. Providing global public goods: managing globalization / I. Kaul, P. Conceicao,

K. L. Goulven, R. U. Mendoza (Eds.). - Published for the United Nations Development Programme [by] Oxford University Press, 2003. - 672 с.

9. World Bank. Strategic Themes [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. worldbank.org/. - Назва з екрана.

10. Cepparulo A. Aid Financing of Global Public Goods: an Update / A. Cepparulo,

L. Giuriato // MPRA Paper. - 2009. - № 22625.

11. Reisen H. Financing Global and Regional Public Goods through ODA: Analysis and Evidence from the OECD Creditor Reporting System. OECD Development Centre Working Paper 232 / H. Reisen, M. Soto, T. Weithoner. - OECD, Development Cent-re, 2004. - 45 c.

12. Базилюк А. В. Роль офіційної допомоги розвитку в реорганізації транспортної системи України / А. В. Базилюк, О. О. Миненко // Актуальні проблеми еконо-міки. - 2011. - № 1 (115). - C. 40-48.

13. Creditor Reporting System. OECD Statistics [Електронний ресурс]. - Режим до-ступу: http://stats.oecd.org/. - Назва з екрана.

14. Stiglitz J. E. Global public goods and global finance: does global governance ensure that the global public interest is served? / J. E. Stiglitz // Touffut J.-P. Advancing Public Goods. - Cheltenham, UK : Edward Elgar Publishing, 2006. - Р. 149-164.

Размещено на Allbest.ru