Теорія продуктивних сил Фрідріха Ліста та концепція людського капіталу: категоріальний зв’язок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теорія продуктивних сил Фрідріха Ліста та концепція людського капіталу: категоріальний зв'язок

О.М. Носик

Розкрито головні положення теорії продуктивних сил Фрідріха Ліста, у світлі якої визначено структуру продуктивних сил, зміст таких їх складо-вих, як розумовий капітал, соціальні сили та фактори накопичення багат-ства. Доведено історико-теоретичний зв'язок категорій продуктивних сил та людського капіталу. Визначено, що теорія продуктивних сил Ф. Ліста є вихідною клітинкою концепції людського капіталу, методологічною основою дослідження її змісту та перспектив.

Ключові слова: продуктивні сили, розумовий капітал, соціальні засоби виробництва, розумова праця, праця зі створення продуктивних сил, людський капітал, соціальний капітал.

Постановка проблеми. Дослідження змісту, структури, перспектив еко-номічних явищ та процесів сьогодення має спиратися на теоретичний спадок, накопичений економічною наукою протягом її історичного розвитку. Це є важливою умовою розуміння теоретичних витоків та засад сучасних наукових поглядів, концепцій, напрямів.

Історичними витоками концепції людського капіталу, обґрунтованої лау-реатами Нобелівської премії з економіки Т. Шульцем і Г. Беккером, слід уважати погляди представників не тільки класичної та неокласичної еконо-мічної думки (У. Петті, А. Сміт, А. Маршалл), а й марксизму (категорія вар-тості робочої сили), історичної школи (теорія продуктивних сил Ф. Ліста), неоінституціоналізму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасна економічна наука багато уваги приділяє аналізу різних аспектів формування, накопичення, використання людського капіталу. Але, на наш погляд, в економічних до-слідженнях недостатньо реалізується історичний підхід до розкриття тео-ретичних витоків цієї сучасної наукової концепції. Історики економічної думки, з одного боку, обмежуються розкриттям еволюції поглядів пред-ставників класичного і неокласичного напрямів як витоків концепції люд-ського капіталу, залишаючи поза увагою теоретичні положення, розробле-ні представниками інших наукових напрямів, зокрема теорію продуктивних сил Ф. Ліста. З другого боку, у працях, присвячених аналізу наукового внеску Ф. Ліста у розвиток економічної думки, історичний зв'язок його теоретичних поглядів і концепції людського капіталу майже не розгляда-ється [1; 2, с. 174-176].

Формулювання цілей. Метою статті є розкриття на базі застосування іс-торичного методу дослідження змістовного зв'язку теорії продуктивних сил Ф. Ліста і концепції людського капіталу, що є основою поглиблення розумін-ня теоретичних витоків і розвитку останньої в умовах постіндустріальних перетворень.

Виклад основного матеріалу. Засновник історичної школи німецький економіст Фрідріх Ліст (1789-1846) у фундаментальній праці «Національна система політичної економії» (1841) обґрунтував теоретичні засади розвитку та державного регулювання національної економіки на певних етапах її роз-витку [3]. У його роботі доведено необхідність урахування національних особливостей та рівня економічного розвитку окремих країн при виборі зов-нішньої політики: фритредерства чи протекціонізму. Ф. Ліст зазначав, що для країн, економіка яких є, за сучасною термінологією, «наздоганяючою», ефек-тивна політика протекціонізму. Цікаво, що ідеї Ліста були високо оцінені міністром фінансів Росії (1893-1905 рр.) графом С. Вітте у статті «З приводу націоналізму. Національна економія і Фрідріх Ліст» (1889), яка за своїм зміс-том була першою, хоча і частковою публікацією перекладу його твору росій-ською мовою. С. Вітте підтримав висновок про позитивну роль політики протекціонізму для країн, які намагаються захистити самостійність націо-нальної економіки та забезпечити її розвиток. «На нашу думку, у даний час ґрунтовне знайомство з “Національною системою політичної економії” скла-дає необхідність для всякого впливового державного і громадського діяча. Викладання національної економії в наших вищих навчальних закладах як прикладної частини політичної економії могло б принести величезну користь» [4]. На думку Ліста, розвиток економіки потребує інвестицій, але вони не підуть у відсталі галузі. Отже, необхідними є витрати нації на підйом цих галузей, забезпечення їх конкурентоспроможності. Ліст називав такі витрати «відтворювальними витратами нації».

Джерелом фінансових ресурсів можуть бути ввізні мита. «Особливо ко-рисно встановити заздалегідь норми прогресивного підвищення ввізних мит, щоб тим самим дати певну премію капіталістам, технікам і працівникам, які формуються або в самій країні, або ж є залученими з-за кордону» [3]. Такий протекціонізм Ліст називав «промисловим вихованням нації», що є основою економічного зростання. У 27 розділі свого твору він писав: «За умов необ-меженої конкуренції з нацією, яка зробила величезні успіхи в мануфактурній промисловості, нація, відстала від неї, хоча б вона володіла вже всіма необ-хідними для цього умовами, ніколи не може без протекціоністської системи розвинути цілком свою мануфактурну силу і досягти повної національної незалежності» [3]. Відомий російський фахівець з історії економічної думки професор П. Лузан, досліджуючи теоретичну спадщину Ліста, серед його найзначніших наукових досягнень виділяє всебічне розкриття важливості промислового виховання нації, його необхідності, методів, цін та масштабів, розмірів витрат на нього через підвищення суми мит [1; 5].

Ідеї Ліста актуальні для сучасної України, економіка якої є «наздоганяю-чою». Так, питома вага галузей п'ятого і шостого укладів, рівень розвитку яких є показником технологічної розвиненості країни у період формування засад постіндустріальної економіки, дорівнює тільки 5,04 % [6]. Для струк-турно-технологічного коригування і підйому на цій основі української еко-номіки потрібне протекціоністське сприяння вітчизняним виробникам та інвесторам у галузях вищих укладів. Отже, необхідним, якщо скористатися словами Ліста, є виховання нації, але вже не промислове, як у його часи, а постіндустріальне, інформаційно-технологічне. П. Леоненко та П. Юхимен- ко, цитуючи твердження Ліста про необхідність підтримки національного виробництва, поки воно не зміцніє і не перестане боятися іноземної конку-ренції, слушно підкреслюють, що нині це є особливо актуальним для еконо-міки України [2, с. 175].

Актуальними є ідеї Ліста й для сучасної Росії: «Якщо в результаті еконо-мічної політики власного уряду країна починає спеціалізуватися на експорті палива і сировини - значить, політика ця веде до вічної відсталості й убогості» [7]. Російський учений і публіцист Е. Гільбо у статті «Фрідріх Ліст, який знову є сучасним» підкреслює: «Творцями російського економічного дива будуть ті, хто здатний оцінити і прийняти мудрість зовнішньо еклектичного, але глибоко систематичного і конкретного вчення Ліста» [7].

Теорія продуктивних сил Ліста складає методологічну основу досліджен-ня чинників та закономірностей розвитку національної економіки. Ліст ви-значав продуктивні сили як наявні у людини чи суспільства сили виробляти багатство, як здатність продукувати цінності. Він писав: «Причини багатства суть щось зовсім інше, ніж саме багатство. Якщо людина може володіти ба-гатством, тобто міновою цінністю, але якщо вона не володіє здатністю ви-робляти цінні предмети в більшій кількості, ніж споживає, то вона буде бід-ніти. З другого боку, людина може бути бідною, але, якщо вона в змозі ви-робляти кількість цінностей, що перевищує її споживання, то вона стане багатою. Здатність створювати багатство нескінченно важливіше самого багатства» [3]. Л. І. Абалкін, аналізуючи теорію продуктивних сил, підкрес-лював, що в ній «сама продуктивна сила нації виступає як зведений, узагаль-нюючий показник» [9, с. 461].

До продуктивних сил Ліст відносив не тільки працю як джерело багатства за класичною теорією, а й інтелектуальні та соціальні чинники й умови її продуктивності. Відповідаючи на запитання: «Що забезпечує продуктивність праці?», Ліст зазначав: «Чи може бути щось інше, як не дух, який оживляє людей, як не соціальний устрій, що забезпечує плідність їх діяльності, як не природні сили, які знаходяться в їх розпорядженні?» [3].

Відповідно до теорії Ліста силами, що продукують багатство, тобто про-дуктивними силами, є такі:

1) засоби та умови виробництва - розумові, соціальні, матеріальні;

2) фізична і розумова праця, її поділ та кооперація, тобто організація праці;

3) соціальні умови продуктивності праці, серед яких - виховання та осві-та, соціальний устрій, моральні цінності та правопорядок.

Структуру продуктивних сил за Лістом відображено на рисунку.

продуктивний ліст капітал розумовий

Розглянемо ці складові продуктивних сил докладніше.

1. До продуктивних сил, що створюють багатство, належать не тільки матеріальні засоби та умови виробництва, які Ліст розділяв на фізичні, при-родні, інструментальні, а й розумові і соціальні. Продуктивною силою є не тільки фізична, а й розумова праця, яку Ліст тлумачив як працю: 1) що спи-рається на накопичені знання та навички виробництва багатства; 2) «тих, хто завідує судом і адміністрацією, в чиїх руках освіта та релігійне виховання, хто рухає науку, працює в галузі мистецтв» і т. д., «тих, хто створює продук-тивні сили» [3]. Отже, розумову працю Ліст розділяв на працю, пов'язану з використанням продуктивних сил (виробництво), і працю, спрямовану на створення продуктивних сил (соціальна сфера). Виходячи з цього, розумова праця, за Лістом, - це праця, що спирається на накопичені знання і досвід, спрямована на створення і використання продуктивних сил як чинника ба-гатства, охоплює виробничу і соціальну сфери.

2. Продуктивні сили є капіталом - джерелом (фактором) зростання багат-ства як збільшення мінової вартості. Як відомо, ресурси набувають капіталь-ної форми, якщо забезпечують зростання вартості, продукування доданої вартості. У 19 розділі своєї праці Ліст, аналізуючи положення класичної школи, писав: «Школа під словом “капітал” розуміє не тільки матеріальні, але розумові і соціальні засоби виробництва. Таким чином, очевидно, що скрізь, де йдеться про капітал, слід додавати, про який капітал йдеться; про матеріальний капітал, матеріальні знаряддя виробництва або про розумовий капітал, моральні і фізичні сили, чи будуть вони особистими або черпати-муться окремими особами із соціального, громадського чи політичного ста-новища, ми збережемо термін “капітал”, але точно розрізнятимемо поняття капіталів: розумового і матеріального, матеріального землеробського, про-мислового та комерційного, приватного і національного» [3]. Як бачимо, хоча теорія національної економії Ліста містить багато критичного матеріалу щодо положень класичної школи, у їх підходах до визначення видів капіталу про-стежується певна єдність, а саме виокремлення капіталів матеріального (фізичного) і розумового, приватного і національного.

3. За теорією продуктивних сил Ліста розумовий капітал (розумові засоби виробництва), який черпається із виробничої діяльності (виробничі знання та досвід) і соціальної сфери (освіта, соціальні відносини та їх регулювання тощо), є одним із найважливіших джерел багатства. Розумовий капітал люд-ства - це накопичені знання: «Сучасний стан народів є результатом накопи-ченої маси різноманітних відкриттів, винаходів, удосконалень і зусиль усіх поколінь, що жили до нас; усе це утворює розумовий капітал людства, яке живе, і кожна окрема нація є продуктивною настільки, наскільки вона зуміла засвоїти спадщину від попередніх поколінь і збільшити його власними над-баннями» [3].

4. До продуктивних сил, тобто капіталу, Ліст відносив соціальні фактори та умови (освіта, управління, право) продукування багатства. Про високу оцінку ролі цих факторів багатства свідчить таке положення його твору: «До числа найважливіших спонукальних засобів належать ті, що зустрічаються в громадській і політичній організації: коли неможливо працею і багатством піднятися з нижчого класу суспільства у вищий; коли власник повинен боя-тися показувати своє багатство або публічно ним користуватися з побоюван-ня, що його права власності будуть порушені або що він буде обвинувачений у зверхності і непристойності; коли нижчому класу відмовляють у громад-ській повазі, в участі в управлінні, законодавстві та суді; коли чудові праці із землеробства, мануфактурної промисловості і торгівлі не дають права на суспільну повагу та соціальну відміну - тоді не існує найважливіших стиму-лів як споживання, так і виробництва» [3].

5. Ліст уважав необхідними і продуктивними витрати суспільства та осо-бистості на накопичення розумового капіталу, соціальний розвиток, насам-перед у виховання та освіту. У 11 розділі свого твору він писав: «Усякі ви-трати на виховання юнацтва, на правосуддя, на оборону країни тощо є тратою цінностей на користь продуктивних сил. Найбільша частка споживання нації йде на виховання майбутніх поколінь, на розпалювання майбутніх національ-них продуктивних сил» [3].

Таким чином, теорія продуктивних сил, розроблена Лістом у мануфактур-ний період розвитку національної економіки Німеччини, має історико-гене- тичний зв'язок із концепцією людського капіталу, яка є специфічною для періоду постіндустріальних трансформацій, а категорії продуктивних сил і людського капіталу змістовно взаємопов'язані. Треба підтримати точку зору, за якою сучасна наука людський капітал розуміє як форму функціонування продуктивних сил людини в умовах перехідного періоду від індустріального до постіндустріального суспільства [9, с. 214-215].

По-перше, категорія «розумовий капітал» у тлумаченні Ліста має змісто-ву єдність із категорією людського капіталу, такою його складовою, як інте-лектуальний капітал людини. Наведемо декілька визначень людського капі-талу: «Згідно з теорією людського капіталу у виробництві взаємодіють два фактори - фізичний капітал (засоби виробництва) і людський капітал (здо-буті знання, навички, енергія, що можуть бути використані у виробництві товарів та послуг)» [10, с. 180]; « ...сукупність творчих здібностей особис-тості, що використовуються у доцільній формі у процесі життєдіяльності як окремого індивіда, так і усього суспільства. Неоднорідний “ансамбль” акти-вів різноманітних за видами і формами втілення у конкретній людській осо-бистості і спільноті» [11, с. 152-153]. Отже, категорія «розумовий капітал» - це вихідна клітинка інтелектуального капіталу як складової людського капі-талу.

По-друге, віднесення Лістом до продуктивних сил соціальних умов і факторів виробництва багатства (мінової вартості) дає підстави для висно-вку про існування змістовного зв'язку категорій продуктивних сил і соці-ального капіталу. Ф. Фукуяма стверджує: «Як і фізичний капітал (земля, споруди, машини), як і людський капітал (здібності та знання), соціальний капітал продукує багатство і, отже, являє собою економічну цінність» [12]. За Лістом, «якщо закони і державні установи і не виробляють безпосередньо цінностей, то вони створюють продуктивні сили» [3]. Не важко знайти пев-ну єдність у підходах до визначення ролі соціальних факторів у економіч-ному зростанні.

Висновки. Теорія продуктивних сил Ліста доводить, що, по-перше, про-дуктивними силами, тобто силами, що створюють багатство нації та окремої людини, є не тільки матеріальні ресурси, фізичний капітал і фізична праця, а й розумова праця, пов'язана не тільки з використанням, а й зі створенням продуктивних сил, розумові і соціальні ресурси та умови виробництва багат-ства, розумовий капітал; по-друге, витрати на накопичення розумового капі-талу і створення соціальних умов продуктивної праці є витратами на збіль-шення багатства нації та особистості; по-третє, витрати і жертви, яких зазнає нація, аби оволодіти методами господарювання передових країн, - це витра-ти на «промислове виховання нації», що забезпечать зростання національної економіки.

Аналіз теорії продуктивних сил Ліста дає підстави для висновку про її історико-генетичний зв'язок з концепцією людського капіталу. Це дозволяє стверджувати, що продуктивні сили у тлумаченні Ліста є однією з вихідних теоретичних клітинок людського капіталу. Обґрунтування цього зв'язку є важливою методологічною основою дослідження сутності, структури, сус-пільної ролі, тенденцій розвитку та перспектив людського капіталу в сучасний період міжсистемних трансформацій.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лузан П. П. Фридрих Лист и его теория «Национальная система политической экономии» [Электронный ресурс] / П. П. Лузан. - Режим доступа: http://www. slideshare.net/ssuser9fc5af/ss-9691371.

2. Леоненко П. М. Історія економічних учень : підручник / П. М. Леоненко, П. І. Юхименко. - К. : Знання, 2008. - 639 с.

3. Лист Ф. Национальная система политической экономии [Электронный ресурс] / Ф. Лист ; пер. с нем. под ред. К. В. Трубникова. - СПб. : А. Э. Мартенс, 1891. - 486 с. (2-е сокр. изд. - М. : Европа, 2005. - 382 c.). - Режим доступа: http://www. lawlibrary.ru/izdanie2022009.html.

4. Витте С. Ю. По поводу национализма. Национальная экономия и Фридрих Лист [Электронный ресурс] / С. Ю. Витте // Вопр. экономики. - 1999. - N° 2, 3. - Режим доступа: http://www.economics.kiev.ua/mdex.php?id=609&view=artide.

5. Лузан П. П. История экономики : курс лекций / Петр Павлович Лузан. - Смо-ленск, 2004. - 134 с.

6. Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015 : нац. доп. / за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. - К. : НВЦ НБУВ, 2010. - 232 с.

7. Гильбо Е. Фридрих Лист, который снова современен [Электронный ресурс] / Евгений Гильбо. - Режим доступа: http://viperson.ru/wmd.php?ID=330412&soch=1.

8. Абалкин Л. И. Избранные труды : в IV т. Т. III : Работа в правительстве; Исто-рические заметки / Л. И. Абалкин ; сост. О. Н. Грибанюк. - М. : ОАО «НПО «Экономика» : Вольн. экон. о-во России, 2000. - 639 с.

9. Бебело А. С. Соціалізація і гуманізація економічних відносин : навч. посіб. / А. С. Бебело, С. А. Бебело, А. В. Коровський ; за ред. А. С. Бебело. - К. : КНЕУ,

2007. - 206 с.

10. Довбенко М. В. Сучасна економічна теорія. Економічна нобелеологія : навч. посіб. / М. В. Довбенко. - К. : Вид. центр «Академія», 2005. - 336 с.

11. Экономика знаний : коллектив. моногр. / отв. ред. В. П. Колесов. - М. : ИНФРА-М,

2008. - 432 с.

12. Фукуяма Ф. Великий разрыв / Ф. Фукуяма ; пер. с англ. под общ. ред. А. В. Алек-сандровой. - М. : АСТ, 2003. - 474 с.

Размещено на Allbest.ru