Безробіття та зайнятість населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Глава 1. Безробіття та його види. Основні види зайнятості

Глава 2. Причина та наслідки безробіття

2.1 Причини безробіття

2.2 Методи боротьби з безробіттям

2.3 Економічні та соціальні втрати від безробіття. Закон Оуена

Глава 3. Стан ринку праці та державне регулювання зайнятості в Україні

3.1 Державна служба зайнятості і її робота для забезпечення зайнятості населення

3.2 Чисельність безробітних в Україні та світі (2008-2014 рр.)

Висновок

Список використаної літератури



Вступ

Праця і земля - два основні джерела багатства, два основні фактори зростання виробництва, бо всі інші фактори - капітал, організація, інформація - це справа рук і розуму людини. Тому суспільство на всіх етапах розвитку цікавило питання про ефективність використання робочої сили. Емпіричним шляхом доведено, що 1% зростання безробіття скорочує ВНП на 2%.

На жаль явище безробіття не оминуло України, і ми це добре відчуваємо в сьогоднішні дні, бачачи бідних людей, зростання злочинності та економічний спад в цілому. Я намагатимуся в даній курсовій роботі розкрити, що таке безробіття, звідки воно береться, які його види та наслідки, що говорять відомі економісти про його виникнення та методи запобігання, зробити висновки як уникнути безробіття на основі історичного досвіду.

На різних етапах розвитку людського суспільства ефективність використання робочої сили була різною. Первісному суспільству була притаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини і одночасне перенаселення окремих територій; звідси постійна боротьба племен за територію. При рабстві була присутня повна зайнятість рабів усіх рабів і відносне перенаселення вільних громадян, частина яких ставала колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповнення армії рабів. При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне перенаселення, частина людей становила прихований надлишок, деякі з них займалися промислами на "великій дорозі", інші поповнювали військо, призначенням якого було завоювання нових земель. В умовах частого капіталізму на індустріальному етапі його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних.

На даному етапі економісти толкують явище та причини безробіття по-новому, що я і буду розглядати на протязі наступних вісімнадцяти сторінок.



Глава 1. Безробіття та його види. Основні види зайнятості

Ефективне функціонування економіки пов'язане із забезпеченням повної зайнятості наявних ресурсів. Повна зайнятість економічних ресурсів означає залучення до економічного обороту всіх ресурсів, придатних для виробництва товарів та послуг, включаючи такий ресурс як робоча сила. При повній зайнятості обсяг виробництва є максимально можливим. Тому він називається потенційним і вимірюється за допомогою потенційного валового продукту (ВВПп). В умовах неповної зайнятості фактичний обсяг виробництва менший від потенційного, тобто ВВПф < ВВПп. За цих умов певна частка працездатного населення змушена не працювати, тому що виникає вимушене безробіття. . Зайнятість і безробіття - головні індикатори макроекономічної нестабільності. Розглянемо сутність та економічній зміст одного з цих понять, в даному випадку це безробіття, та деяких інших понять, пов'язаних із ним. Безробіття є протилежною до зайнятості стороною ринку робочої сили.

Безробіття - це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці. За визначенням Міжнародної організації праці, безробітним є особа, яка хоче і може працювати, але не має робочого місця. У Законі України про зайнятість безробітними вважаються громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причинне мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не отримують від служби зайнятості належної роботи, яка відповідає їх професійній підготовці, стажу, досвіду та ін.

Сучасні теорії ринку праці розрізняють, переважно, три типи безробіття: фрикційне, структурне й циклічне. Фрикційне безробіття виникає внаслідок того, що:

- ринкам праці притаманний динамізм (постійно відбуваються звільнення та працевлаштування; випадкові коливання попиту спричиняють, з одного боку, банкрутства і звільнення, а з іншого, створення нових підприємств і робочих місць; на ринку праці постійно з'являються нові люди, які займаються пошуком роботи, в той час як інші можуть виходити зі складу робочої сили);

- інформаційні потоки про стан ринку праці є недосконалими;

- потрібен певний час для того, щоб безробітні й роботодавці, які мають вакансії, знайшли один одного.

Отже, фрикційне безробіття пов'язане з пошуками або очікуванням роботи, що відповідає кваліфікації безробітних, їхнім уподобанням щодо умов праці. Різновидом фрикційного безробіття є сезонне безробіття, яке виникає тоді, коли причини, що мають кліматичний характер, призводять до тимчасових, але таких, що повторюються, коливань.

Структурне безробіття є наслідком змін у структурі споживчого попиту і в технологіях, що, у свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Означене безробіття виникає тому, що робоча сила реагує повільно на вказані зміни і її структура повністю не відповідає новій професійній та регіональній структурам робочих місць.

Фрикційне й структурне безробіття мають більш-менш сталий характер і разом утворюють природне безробіття, що віддзеркалює реальні адаптаційні можливості в економіці. Навіть якщо в цілому попит дорівнюватиме пропозиції праці, завжди існуватимуть фрикційне і структурне безробіття. Інакше кажучи, при повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Такий рівень називається природним.



Циклічне безробіття спричиняється спадом виробництва, тобто тією фазою економічного циклу, що характеризується недостатністю сукупного попиту. Коли, незважаючи на можливості виробництва, сукупний попит на товари та послуги скорочується, зайнятість зменшується і безробіття зростає.

Слід зазначити, що на практиці непросто розмежувати фрикційне, структурне й циклічне безробіття.

В класичній теорії існує поняття „класичного безробіття”, яке є результатом дуже високої реальної заробітної плати по відношенню до тієї, яка б врівноважувала попит на робочу силу та її пропозицію, зафіксованої, наприклад, профспілками.

Висока ставка заробітної плати примушує роботодавців скорочувати попит, а власників робочої сили пропонувати її в кількості, яка перевищує потребу. В ринковій економіці обов'язково має існувати оптимальний резерв працівників і підтримуватись природна норма безробіття, тобто перевищення пропозиції над попитом, отже, не може бути як повної зайнятості, так і масового безробіття. Природна норма безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, здібної досить швидко здійснювати міжгалузеві і міжрегіональні переміщення в залежності від попиту і пропозиції робочої сили. В економічно розвинених країнах природна норма безробіття знаходиться на рівні 5-12%. Слід зауважити, що зусилля багатьох держав, у тому числі і нашої, довгий час були направлені на ліквідацію безробіття, на те, щоб всі працездатні були зайняті у суспільному виробництві. Проте час показав, що таку повну зайнятість забезпечити неможливо тому, що існує фрикційне та структурне безробіття, яке є невідворотне. Дж. Кейнс писав: „Найбільш значними вадами суспільства, в якому ми живемо, є його нездатність забезпечити повну зайнятість”.

В залежності від причин вивільнення робочої сили безробіття є добровільним та вимушеним. До добровільного відносять фрикційне та інституційне безробіття.

Інституційне безробіття створюється інститутом соціального захисту безробітних (чим більші виплати по безробіттю, тим триваліший час пошуку нового місця роботи), а також таким фактором, як підвищення гарантованого мінімуму заробітної плати. Це безробіття пов'язане також з недосконалістю податкової системи. Так, чим вища ставка податку і менші доходи працівників, тим менша різниця між доходами і соціальними допомогами, тому менше бажання працювати і триваліший час пошуку роботи.

До вимушеного безробіття відносяться такі його види: технологічне, структурне, конверсійне, економічне, маржинальне і молодіжне.

Технологічне безробіття виникає в результаті переходу до нових поколінь техніки, технології, коли частка ручних робіт стає меншою, а нові технології потребують більш високого рівня кваліфікації і перепрофілювання працівників. безробіття зайнятість економічний ринок

Структурне безробіття спричиняється масштабним перетворенням економіки, закриттям неперспективних підприємств, скороченням чисельності управлінського персоналу.

До цього виду безробіття дуже близьке конверсійне, яке виникає в результаті скорочення армії і персоналу у галузях військової економіки. Економічне безробіття викликається кон'юнктурою ринку, недостатнім попитом на товари і послуги і веде до згортання виробництв і звільнення працівників. Цей вид безробіття зникає в період зростання виробництва.

Маржинальне безробіття - безробіття слабозахищеного населення. Сюди відноситься молодь, жінки з малими дітьми.

Молодіжне безробіття (до молоді, за статистикою, відносяться громадяни у віці від 16 до 30 років). Молодим людям після закінчення навчання, як правило, дуже важко влаштуватись на роботу. В останні роки питома вага молоді в загальній кількості безробітних досягла 30%. Молодіжне безробіття є досить економічно небезпечним тому, що із молодіжного середовища поповнюються ряди злочинців, загострюється кримінальна ситуація.

За часом і місцем виникнення безробіття може бути сезонним, циклічним, регіональним. Особливо високий рівень безробіття має місце в західному регіоні України. В залежності від величини часового інтервалу, безробіття може бути тривалим (4-8 місяців), довготривалим (8-18 місяців) і застійним (більше 18 місяців). У випадку застійного безробіття наступають незворотні зміни у відношенні до праці; зменшується бажання шукати роботу самостійно, проходить дискваліфікація, втрата трудових навичок, звикання до низького рівня життя. Від цих соціальних груп залежить соціальна стабільність держави.

Безробіття може бути прихованим і легалізованим. Вимушене безробіття в умовах економіки з деформованими ринковими відношеннями виступає як приховане, що пов'язане з так званою неповною зайнятістю.

Приховане безробіття є однією із ознак кризи в економіці та недосконалої політики України з питань зайнятості.

Приховане безробіття у державній статистичній звітності визначається двома показниками: „вимушені відпустки без збереження заробітної плати”, „вимушена неповна зайнятість у режимі неповного робочого часу”.

7У зв'язку з тим, що економічні, моральні та соціальні втрати від безробіття великі, уряди всіх країн прикладають зусилля, щоб досягти зниження безробіття нижче природного або нормального рівня. Тому вводиться ще одне поняття оптимального безробіття, що означає безробіття, рівень якого нижче природного.

Досвід багатьох країн є свідченням того, що по мірі падіння рівня безробіття нижче природного, випуск продукції збільшується вище потенційного. І тут можна зустрітися з тим парадоксом, що навіть при досягненні оптимального рівня безробіття добробут населення на максимальному рівні не забезпечується. Це відбувається у зв'язку із дією законів ринкової економіки: існує тісний зв'язок і залежність заробітної плати, цін на споживчі товари від розмірів безробіття.

Зайнятість - це діяльність громадян, яка згідно зі ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення” пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Концептуально зайнятість населення можна поділити на такі форми: повну, глобальну і примусову.

Повна зайнятість населення - це така зайнятість, за якої пропозиція робочої сили повністю покривається попитом на робочу силу в суспільному виробництві. Повна зайнятість працездатного населення означає використання всіх трудових ресурсів. Повну зайнятість населення в макроекономічному розумінні, про яку йдеться, не можна плутати з повною зайнятістю окремої особи, що визначається ступенем індивідуального використання робочого часу: неповний робочий день (тиждень).

Повна зайнятість у макроекономічному понятті може бути досягнута за будь-якого рівня залучення робочої сили, якщо цей рівень відповідає задоволенню потреб населення в робочих місцях за умов економічної доцільності пропонованих робочих місць.

Глобальна зайнятість - це врахування всіх видів корисної діяльності як у суспільному виробництві, так і поза ним, тобто ведення домогосподарства, догляд за дітьми і хворими, тимчасова зайнятість громадян. До глобальної зайнятості можна віднести також нерегламентовану і тіньову зайнятість за умов корисності праці .

ВИДИ ЗАЙНЯТОСТІ
за формою організації робочого часу	- повна - це зайнятість, за якої пропозиція робочої сили повністю покривається попитом на робочу силу в суспільному виробництві
	- неповна - це зайнятість з використанням неповної робочої зміни (тижня) за згодою або бажанням працівника
	- видима - це зайнятість, яку можна виміряти через заробітну плату або шляхом вибіркових обстежень
	- невидима - це зайнятість, яку не можна виміряти через заробітну плату або шляхом вибіркових обстежень
	- добровільна - це зайнятість, яка передбачає право розпоряджатись своєю здатністю до праці, здійснювати або не здійснювати будь-яку, не заборонену законом, діяльність, у тому числі не пов'язану з виконанням оплачуваної роботи, надання кожній людині підходящої для неї роботи з одночасною відміною будь-яких форм примусу до праці
	- примусова (вимушена) - це зайнятість, за якої відсутнє добровільне виконання працівником певної роботи внаслідок фізичного чи психологічного примусу.
за статусом	- первинна - це зайнятість громадян за основним місцем роботи (там, де знаходиться трудова книжка)
	- вторинна - це зайнятість громадян за сумісництвом
за характером організації робочих місць та робочого часу	- стандартна - це зайнятість на конкретному робочому місці зі стандартами законодавчо встановленого часу роботи, з визначеним початком і кінцем робочого дня.
	- нестандартна - це зайнятість, яка не має певних стандартів і повної регламентації робочого часу, наприклад тимчасова, сезонна зайнятість, самозайнятість громадян та їх сімей
за стабільністю трудової діяльності	- постійна - зайнятість на постійному місці роботи
	- тимчасова - це зайнятість за контрактами на певний термін.
за формою правового регулювання	- легальна - це зайнятість, не заборонена законодавством, регламентована державними законодавчими актами і така, від якої сплачуються податки. Сюди входять: робота найманих працівників в організаціях будь-якої форми власності і господарювання, індивідуальна трудова діяльність, інші види зареєстрованої діяльності.
	- нерегламентована - це не визнана державними актами діяльність громадян, яка виключена зі сфери офіційних соціально-трудових відносин, здійснюється державною статистикою і така, від якої не сплачуються податки. Вона включає різні види торгівлі поза межами встановлених для цього норм і правил, надання місць для проживання у “приватному секторі”, виготовлення в домашніх та різних непристосованих умовах харчових продуктів з метою продажу, приватні бригади будівельників і ремонтників, неліцензоване репетиторство та інші види дозволеної, але прихованої від реєстрації діяльності.
	- нелегальна - це зайнятість, яку мають за мету приховати, або заборонені види діяльності (підпільне виготовлення зброї, вибухових пристроїв, наркотиків, ліків, горілки тощо), незаконне наймання працівників та їх надмірна експлуатація.
за соціальною належністю	- робітники; - професіонали, фахівці, технічні службовці; - керівники; - фермери; - підприємці.
за галузевою належністю	- у сфері матеріального виробництва; - у невиробничій сфері; - в окремих великих галузях (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок тощо).
за формами власності	- державна; - приватна; - комунальна.

Глава 2. Причина та наслідки безробіття

2.1 Причини безробіття

Причини безробіття. Першу спробу з'ясувати сутність і причини безробіття зробив англійський економіст Т. Мальтус. Теорія Мальтуса пояснює його надто швидким зростанням чисельності населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Вчений стверджував, що це явище властиве всім епохам. Причину вбачав у одвічному біологічному законі, властивому всім живим істотам -- розмножуватися швидше, ніж збільшується кількість необхідних для, існування продуктів. Ця теорія з певними змінами і нині має прихильників. Позбутися безробіття, вважав Т. Мальтус (і вважають неомальтузіанці), можна тільки завдяки війнам, епідеміям, свідомому обмеженню народжуваності та ін. У даному разі людина розглядається лише як біологічна істота, а отже ототожнюється значною мірою з явищами тваринного світу.

Технологічна теорія безробіття виникла у середині 50-х років. Згідно з нею причиною його є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Прихильники цієї теорії переконані, що боротися з безробіттям слід шляхом обмеження, сповільнення технологічного прогресу.

Кейнсіанська теорія безробіття -- найпоширеніша в наш час. Згідно з нею причиною безробіття є недостатній попит на товари. Це зумовлено схильністю людей до заощадження і недостатніми стимулами до інвестицій. Ліквідувати безробіття, на думку кейнсіанців, можна, стимулюючи попит та інвестиції держави. Особлива роль у цьому (зростанні інвестицій) відводиться зниженню позичкового відсотка. Засобом боротьби з безробіттям Дж. Кейнс вважав збільшення інвестицій на розширення громадських робіт і навіть на військові витрати. Кейнс та його послідовники визнають, що безробіття є закономірним явищем для капіталізму епохи вільної конкуренції. Сучасна держава повинна боротися з цим негативним явищем.

Ще одна концепція безробіття пояснює його високим рівнем заробітної плати. Щоб знизити безробіття, слід зменшити заробітну плату. Марксистська теорія трактує безробіття як закономірність розвитку капіталістичного способу виробництва, насамперед законів конкурентної боротьби, що змушують капіталістів збільшувати інвестиції, вдосконалювати техніку. А це призводить до збільшення витрат на засоби виробництва порівняно до витрат на робочу силу.

Таким чином збільшується органічна будова капіталу і зростає безробіття. Це явище також пов'язане з циклічним розвитком економіки, з процесом нагромадження капіталу. Воно отримало назву всезагального закону капіталістичного нагромадження. Крім того, К. Маркс обґрунтував капіталістичний закон народонаселення, згідно з яким утворення і зростання промислової резервної армії праці є характерною рисою економіки, яка ґрунтується на приватній власності.

Серед названих теорій найлогічнішою є та, що пояснює безробіття (головну його причину) всезагальним законом капіталістичного нагромадження та законом народонаселення, оскільки ці закони розкривають і пояснюють причини безробіття двома сторонами суспільного виробництва.

Щодо технологічного способу -- це, по суті, прогрес техніки, що зумовлює скоріше зростання попиту на засоби виробництва, ніж на робочу силу. Таким поясненням обмежується технологічна теорія безробіття. Але цього пояснення недостатньо, бо в гуманістичному суспільстві звільненим працівникам надавалася б можливість працевлаштування в інших сферах та галузях, для зайнятих скорочувався б робочий день, не було б подвійної зайнятості (на двох та більше роботах), понаднормової роботи та ін.

Тому таке пояснення доповнюється особливостями з боку суспільної форми -- умовами конкурентної боротьби, особливостями капіталістичного нагромадження, за якого безробіття необхідне, оскільки, наприклад, в період піднесення виникає додатковий попит на робочу силу, і резервом її стає масове безробіття. Безробіття є важливим чинником тиску щодо зниження заробітної плати працюючих.

Комплексний характер причин безробіття. Безробіття зумовлене низкою причин:

- структурними змінами в економіці;

- нерівномірністю розвитку продуктивних сил в народному господарстві загалом і в окремих його регіонах;

- постійним прогресом техніки, особливо розгортанням НТР;

- пошуком працівниками нових робочих місць з метою отримання більшої зарплати, змістовнішої роботи;

- диспропорційним розвитком економіки;

- обмеженістю попиту на товари і послуги тощо.

2.2 Методи боротьби з безробіттям

Деякі вчені вважають, що саморегулююча економіка не може перебороти безробіття. Рівень зайнятості залежить від так званого “ефективного попиту” (спрощено - рівня споживання й інвестицій).

Джон Мейнард Кейнс писав: "Хронічна тенденція до неповної зайнятості, характерна для сучасного суспільства, має свої корені в недоспоживанні..."

Недоспоживання виражається в тім, що в міру підвищення доходів у споживача у нього в силу психологічних факторів “схильність до заощадження” перевищує “спонукання до інвестицій”, що волоче спад виробництва і безробіття. Таким чином, неминучість кризи саморегулюючої економіки, вказують на необхідність державного економічного впливу для досягнення повної зайнятості. Насамперед, варто підвищити ефективний попит, знижуючи позичковий відсоток і збільшуючи інвестиції.

У 1967 році М. Фридмен розробив теорію про існування “природного рівня безробіття”, що жорстко визначений умовами ринку праці і не може бути змінений заходами державної політики. Якщо уряд намагається підтримати зайнятість вище її “природного рівня” за допомогою традиційних бюджетних і кредитних методів збільшення попиту, то ці заходи будуть мати короткочасний ефект і приведуть лише до росту цін.

Тепер розглянемо, які ж реальні кроки може застосовувати держава для зменшення рівня безробіття. Різноманіття типів безробіття робить задачу її скорочення надзвичайно складної. Оскільки єдиного способу боротьби з безробіттям не існує, в будь - якій країні для рішення цієї проблеми приходиться використовувати різні методи.

Рівень фрикційного безробіття може бути знижений за рахунок:

1) поліпшення інформаційного забезпечення ринку праці. В усіх країнах цю функцію виконують організації по працевлаштуванню (біржі праці). Вони збирають у роботодавців інформацію про існуючі вакансіях і повідомляють її безробітним;

2) усунення факторів, що знижують мобільність робочої сили. Для цього необхідно насамперед:

а) створення розвитого ринку житла;

б) збільшення масштабів житлового будівництва;

в) скасування адміністративних перешкод для переїзду з одного населеного пункту в інший.

Скороченню структурного безробіття найбільше сприяють програми професійного перенавчання і перекваліфікації. Такого роду програми повинні привести до того, щоб робоча сила найкращим ладом відповідала наявним робочим місцям. Ця задача досягається програмою професійної підготовки, інформацією про робочі місця. Програми професійної підготовки забезпечують як підготовку на робочих місцях, так і в спеціальних навчальних закладах для безробітних, молоді, а також для робочих старших віків, чия професія виявилася застарілою.

Найбільше важко боротися з циклічним безробіттям, для вирішення такої задачі найбільш ефективними є наступні заходи: створення умов для росту попиту на товари. Тому що попит на ринку праці - похідний і залежить від ситуації на ринках товарів і послуг, то зайнятість зросте, а безробіття впаде в тому випадку, якщо товарні ринки пред'являть більший попит і для його задоволення треба буде найняти додаткових працівників.

Способами збільшення попиту є:

· стимулювання росту експорту. Це може привести до росту обсягів виробництва і, відповідно, - зайнятості на них;

· підтримка і заохочення інвестицій у реконструкцію підприємства з метою підвищення конкурентоздатності продукції.

Для допомоги молоді можуть використовуватися різні методи:

- економічне стимулювання молодіжної зайнятості;

- створення спеціальних фірм, що пропонують роботу саме молоді

- створення центрів навчання молодих людей тим професіям, шанси на зайнятість у який найбільш високі.

Список програм скорочення безробіття можна продовжувати ще довго, але важливо розуміти, що всі ці програми не можуть цілком чи ліквідувати істотно скоротити циклічне безробіття. Такий результат досягається лише при загальному поліпшенні економічної ситуації в країні.

2.3 Економічні та соціальні втрати від безробіття. Закон Оуена

Надмірне безробіття призводить до значних соціальних та економічних втрат. Головна “ціна” безробіття - не випущена продукція. Коли економіка не в стані створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенційне виробництво втрачається беззворотньо.

Відомий дослідник Артур Оукен математично виразив зв'язок між рівнем безробіття та відставанням в обсязі виробленого ВВП.

Цей зв'язок відомий як закон Оукена:

якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати ВВП складають 2,5%.

Спираючись на закон Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька етапів.

Перший етап - обчислення % відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП:

В=(РБ_ф - РБ_п)*2,5

де В - відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП, (%); РБ_ф і РБ_п - рівень відповідно фактичного і природного безробіття; 2,5 - число Оукена.

Другий - якщо ВВП_п прийнятий за 100%, то звідси ВВП_ф дорівнює:

ВВП_ф=((100-В) / 100)*ВВП_п.

де ВВП_ф - це реальний ВВП, який обчислюється в постійних цінах і є величиною зіставленою з ВВП_п.

Після необхідних перетворень формули маємо формулу потенційного ВВП:

ВВП_п=(ВВП_ф*100) / (100-В)

Третій - оскільки нам відомо ВВП_п і ВВП_ф, то звідси втрати економіки від циклічного безробіття будуть дорівнювати:

ВВП_в = ВВП_п - ВВП_ф

Закон Оукена розкриває істотний зв'язок між ринком продукту і ринком праці та ще раз нагадує про те, що безробіття є основною проблемою сучасного суспільства. Коли рівень безробіття високий, ресурси використовуються не повністю, значна частина продукту не добирається, доходи населення зменшуються.

Проте циклічне безробіття - це не лише економічне лихо, це також і велика соціальна катастрофа. Депресія призводить до бездіяльності, а бездіяльність до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних принципів, а також до громадського та політичного безладдя.



Глава 3. Стан ринку праці та державне регулювання зайнятості в Україні

Ринок праці -- сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на визначений термін. Ринок впливає на всі сфери економіки. Він дає відповіді на питання ЩО, ДЛЯ КОГО, ЯК виробляти. Ринок праці, зокрема, регулює рух трудових ресурсів у народному господарстві.

Ринок праці є одним з основних і найскладніших елементів ринкової економіки, а також одним з основоположних предметів дослідження економіки праці. Він становить систему організації найманої праці на основі ринкових законів, яка включає роботодавців, що пред'являють попит на працю, найманих працівників, що формують на цьому ринку пропозицію праці, а також механізми й інститути узгодження інтересів працівників та роботодавців. Саме через ринок праці найважливіший національний ресурс -- людський капітал -- розподіляється за регіонами країни, галузями і видами виробництва, професіями і підприємствами. Саме через ринок праці мільйони працівників знаходять підходящу для себе роботу, а сотні тисяч підприємців знаходять потрібних працівників. Саме на ринку праці (з певним державним регулюванням) визначається рівень заробітної плати, яка є фінансовою основою добробуту більшості населення.

В сучасних умовах розвитку економіки особливої актуальності набувають проблеми ефективної зайнятості населення України, створення ринку робочої сили і запобігання масового безробіття. Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість яких залежить від товарного ринку. Кон'юнктура ринку формується під впливом стану економіки, способу господарювання і структурних змін, технічного і організаційного рівня підприємств, кількісно-якісної збалансованості засобів виробництва і робочої сили. Але, представлений людським фактором виробництва, ринок праці здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їх вирішення.

Недооцінка сфери зайнятості в останні роки щодо її впливу на розвиток економіки, рівень та якість життя населення призвела до того, що механізм зайнятості був не стільки каталізатором, скільки гальмом економічних реформ. Тому, на певному етапі, в Україні формувався ринок праці з обмеженим попитом. Ринок праці стає найважливішою ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють повсякденну еволюцію суспільства. Ринок праці -- ринок одного з факторів виробництва, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми -- виробники товарів та послуг (працедавці) -- потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праці -- ставка заробітної плати -- та обсяг використання праці.

Регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці здійснюється за такими основними напрямами: -- законодавче встановлення умов праці залежно від її видів, місця виконання, особи працюючого, яке охоплює час праці і відпочинку, техніку безпеки, вимоги до кваліфікації, взаємовідносини між власниками засобів і найманою робочою силою, профспілками та підприємцями тощо; -- створення державної системи дослідження і прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці; -- створення мережі центрів служб зайнятості і бірж праці для реєстрації безробітних і фінансової допомоги їм, допомоги у працевлаштуванні, консультаціях, сприяння вирішенню кадрових проблем на підприємствах; -- створення фондів сприяння зайнятості на загальнодержавному та місцевих рівнях; -- розроблення програм державної допомоги у підготовці кадрів; розроблення програм державної допомоги у створенні нових і підтримці діючих робочих місць в окремих галузях і районах; -- розроблення державної допомоги у працевлаштуванні, створенні і підтримці нових робочих місць для окремих категорій населення; -- створення системи матеріальної допомоги у зв'язку з тимчасовим безробіттям.

Регулювання ринку праці здійснюється для забезпечення відповідності між попитом на робочу силу та її пропозицією за обсягом і структурою, тобто має на меті досягнення їх ефективної збалансованості.

Ринок праці потребує регулювання з боку держави через економічні, адміністративні та правові важелі. Економічними важелями регулювання ринку праці й зайнятості населення є пільги підприємствам, що створюють додаткові робочі місця для громадських робіт, а також оптимізація заробітної плати робітників з урахуванням ціни мінімального споживчого попиту, допомоги у зв'язку з безробіттям на рівні фізіологічного мінімуму споживання та рівня заробітної плати й ціни робочої сили.

Серед важелів державного регулювання помітну роль відіграє пільгове оподаткування підприємств, які залучають до роботи молодь, інвалідів та інших неконкурентоспроможних громадян. В Україні законодавчо врегульовано лише загальні питання забезпечення зайнятості, регулювання ринку праці, захисту громадян від наслідків безробіття. Розвиток ринку праці потребує створення правових важелів державного регулювання через внесення змін до законодавчих актів про працю, закріплення заробітної плати як ціни робочої сили, відповідності рівня заробітної плати рівню цін на споживчому ринку (мінімальна заробітна плата має дорівнювати фізіологічному мінімуму споживання).

До адміністративних важелів регулювання ринку праці та зайнятості належать: -- упровадження активної та пасивної політики на ринку праці України та її регіонів через організацію громадських робіт; -- створення страхових фондів на випадок безробіття; -- перекваліфікація робітників на потребу ринку і виплати допомоги та кредитів безробітним і членам їхніх сімей; -- створення центрів з підготовки кадрів при центрах сприяння зайнятості. Визначальними напрямками прямого економічного впливу держави на розвиток ринку праці в Україні є такі: -- формування оптимальних нормативів пільгового оподаткування підприємствам, які створюють додаткові робочі місця для громадських робіт і фонди страхування на випадок безробіття; -- формування оптимальних нормативів пільгового оподаткування та застосування пільгових кредитів для підприємств, що приймають на роботу жінок, молодь, інвалідів та інших осіб, які підпадають під 5-відсоткову квоту.

Безробіття є однією з істотних чинників, які впливають на соціально-економічне становище населення, зокрема, визначає її убогість й масштаби трудову міграцію поза межі України.

Суждения про соціально-економічні наслідки безробіття неоднозначні і залежать, переважно від цього, про яке рівні безробіття йдеться. Деякі дослідники, переважно неокласичного напрями, відзначають, що помірна безробіття має низку позитивних наслідків: формується мобільний резерв робочої сили в, що можна задіяти у результаті розширення виробництва; стримує вимоги профспілок у частині підвищення зарплати, отже, знижує гаданий рівень інфляції; посилює трудову мотивацію зайнятих, оскільки гарантії зайнятості і справдилися побоювання втратити роботу починають в ролі самостійного стимулу до праці.

Разом про те безсумнівні негативні наслідки безробіття, передусім циклічною. Головні негативний економічний ефект - недовикористання економічного потенціалу суспільства, коли реальний ВНП значно коротші потенційного. Безробіття приносить великі проблеми як самої людини, що залишився без праці та які прагнуть її одержати, і суспільству, економіці в цілому. Проблеми, пов'язані оцінкою безробіття і визначенням безробіття за цілковитої зайнятості, нічого не винні заважати розумінню важливою істини: надмірна безробіття тягне у себе великі витрати. Недоліки безробіття -- те, у що він коштує, що платою ми за неї. Плата то, можливо економічної, психологічної, соціальної тощо.

Основною проблемою в зайнятість населення України є відсутня чітко виражена державна політика під час виборів напрямків витрачання зібраних у фондах зайнятості коштів.

Пріоритетом у період спаду мусить бути не високозатратна при малої віддачі активна політика (у його формах, у яких вона здійснюється зараз), а ефективна пасивна політика ринку праці,впроваджується в усіх ринково-орієнтованих країнах.

Це означає необхідність розробки принципово інший системи страхування від безробіття. Однією з глибинних причин зростання безробіття стає посилюється диференціація населення за доходами. Елітні верстви населення, на користь яких перерозподіляється сьогодні національний дохід, що неспроможні сформувати потужного попиту предмети масового споживання вітчизняних, що сприяє його стагнації як наслідок, безробіттю. Недостатній рівень реформування трудовий сфери, що зумовлює неефективною зайнятості і виявляється у незначній концентрації робочої сили збиткових підприємствах; значних масштабів недовикористання робочого дня зайнятих, низька ефективність праці та недостатнє його сплати; зниження частини що працюють у високотехнологічних і наукомістких напрямах; відсутність зв'язок між трудовим внеском та прибутками працівників тощо.

Перехід фахівців у сферу неформальній зайнятості, тіньової економіки, міграція зарубіжних країн. Міграційні потоки з "України формуються з допомогою найбільш мобільного частини економічно активного і неактивного населення, у якої перебувають у основному чоловіки віком від 25 до 50 років і покриток від 20-40 років. Найчастіше обмеженість одержати високооплачувану роботу, зазначені категорії часто нині напівживі вимушеної неповної зайнятості, на низькооплачуваних роботах з постійними затримками зарплати. Вітчизняна реєстрація не охоплює навіть всю легальну еміграцію, а оцінити реальні її масштаби практично неможливо.

Погіршення якісних характеристик робочих місць, недостатнє набрання чинності нових робочих місць, особливо кваліфікованих кадрів, що підвищує об'єми та безробіття, знижує продуктивність праці та конкурентоспроможність виробництва.

Невідповідність між попитом й пропозицією робочої сили в, попри ознаки стабілізації виробництва та пожвавлення інвестиційної активності; водночас обсяги інвестицій у сферу продукування є недостатніми вирішення питань забезпечення безробітних сучасними робочими місцями; недостатньою є й державну підтримку підприємництва і бізнесу. Недоліки процесів реформування державного професійного навчання дітей і освіти, неадекватність масштабів, структури та форм професіональною підготовкою кадрів вимогам сучасного ринку праці аспектах попиту певні професії; недостатня розвиненість системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, слабка зацікавленість роботодавця щодо підвищення кваліфікації працівників.

Складна ситуація що стосується працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів, колишніх військових та інших.); недоліки системи дотримання норм трудового законодавства, які стосуються режиму і охорони праці окремих груп робочих. Існуюча диференціація регіональних ринків праці, існування депресивних регіонів з особливо напруженої ситуацією ринку праці, що свідчить про недоліки держрегулювання зайнятості і безробіття.

В Україні гостра безробіття є у регіонах із високим природним приростом населення. Тут ринку праці постійно ви ходить дуже багато молоді, тоді як збільшується кількість робочих місць у умовах економічної кризи як не збільшується, а й скорочується. Також у депресивних регіонах, тобто з величезним переважанням найбільш кризових галузей.

3.1 Державна служба зайнятості і її робота для забезпечення зайнятості населення

Державна служба зайнятості -- спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України. Діяльність Державної служби зайнятості здійснюється під керівництвом Міністерства соціальної політики України. Державна служба зайнятості діє на підставі Закону України «Про зайнятість населення» та Положення «Про державну службу зайнятості», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року.

Основні завдання:

1. Розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість (Працездатність працездатного) населення та матеріальну допомогу громадянам у разі безробіття.

2. Систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, і розробка на цій основі необхідних прогнозів для вироблення і вжиття заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили.

3. Раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення.

4. Контроль за дотриманням законодавства про зайнятість державними і громадськими органами, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності та господарювання.

Послуги, пов'язані із допомогою у працевлаштуванні, надаються Державною службою зайнятості безоплатно. Діяльність Державної служби зайнятості фінансується з державного фонду сприяння зайнятості, що створений і діє на підставі статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» та Положення «Про державний фонд сприяння зайнятості».

Сьогодні служба зайнятості активно підтримує розвиток малого бізнесу. Перш за все шляхом одноразової виплати допомоги по безробіттю громадянам, які вирішили зайнятись підприємництвом. Крім того служба зайнятості організовує громадянам консультації з питань організації та провадження підприємницької діяльності.

Така підтримка допомогла створити у районі невеликі виробництва і розпочати досить цікаві види бізнесу: вирощування ягід, зокрема полуниці; грибів; фотовідеопослуги; технічне обслуговування та ремонт фототехніки, комп'ютерів та оргтехніки; надання юридичних, медичних послуг; ремонт квартир, ремонт взуття; виробництво м'яса домашньої птиці; виготовлення та реалізація біжутерії, мила, організація вебстудії і ін.). Сприяють цьому також курси з основ ведення бізнесу, які організовує служба зайнятості для підприємців-початківців.

Одним із важливих напрямів роботи служби зайнятості є професійна орієнтація населення, головна мета якої - орієнтація на потреби ринку праці, формування усвідомленого підходу до вибору професії, мотивації до легальної зайнятості. Задля популяризація робітничих професій профорієнтаційну роботу ми проводимо не тільки з дорослим населенням, а й з учнівською молоддю.

Одним з найголовніших напрямів у роботі державної служби зайнятості є співпраця з роботодавцями. Не випадково для служби зайнятості роботодавець - це клієнт номер один. На сьогоднішній день переважна більшість ринкоутворюючих підприємств району стали постійними клієнтами та соціальними партнерами служби зайнятості. Сьогодні, для втілення в життя норм Закону України «Про зайнятість населення» ми реалізуємо завдання щодо стимулювання підвищення зайнятості населення, шляхом створення нових робочих місць в першу чергу для осіб, які недостатньо конкурентні на ринку праці з наданням роботодавцю 100-відсоткової компенсації витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Головне у співпраці з роботодавцями - формування та збереження трудового колективу кожного підприємства, організації чи установи.

Ще один важливий напрямок роботи служби зайнятості - це громадські та тимчасові роботи. Керівники більшості місцевих рад докладають немало зусиль, щоб їх території були чистими та охайними. Проте, підтримувати бажаний порядок власними силами не завжди вдається через нестачу коштів та працівників. Вирішувати ці проблеми громадам допомагає служба зайнятості у напрямку організації та проведенні громадських робіт. Користь від цієї послуги очевидна як для місцевих рад, так і для безробітних, залучених до громадських робіт. Тимчасова зайнятість для безробітних є важливою і корисною, адже дозволяє відновити професійні навички, підвищити мотивацію до праці і є поштовхом для постійної зайнятості.

Очевидно, зусилля фахівців служби спрямовані на комплексне вирішення питань зайнятості, легалізації трудових відносин, підвищення рівня конкурентоспроможності соціально вразливих категорій населення на ринку праці, стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць, розвитку підприємницьких ініціатив тощо. Саме тому, служба зайнятості розглядає соціальний захист не тільки як систему послуг з підбору роботи та виплати допомоги по безробіттю, а, насамперед, як систему гідних умов праці й заробітної плати в Україні, легальної зайнятості, що забезпечить громадянам країни соціальні гарантії.



3.2 Чисельність безробітних в Україні та світі (2008-2014 рр.)

Табл. 1. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2008 році

Табл. 2. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2014 році

За даними Євростату, рівень безробіття в Європі представляє собою наступну картину:

1.Іспанія -17%

2. Латвія - 16,2%

3. Естонія -13,2%

4. Словаччина - 9,4%

5. Україна - 8,8%

Найнижчий рівень

Нідерланди - 2,7%

Австрія - 3,9%

За останніми даними Держкомстату найвищий рівень безробіття в Україні зафіксований у Чернігівській - 11,2%, Рівненській - 11,1%, Тернопільській - 11,0% та Житомирській - 10,9% областях, а найнижчий у м.Київ - 6,2%, АР Крим - 6,7%, Одеській області - 6,8% та м.Севастополь - 6,9%. Дану ситуацію ми можемо спостерігати у 2012 році, а в 2008 у певній мірі перелік лідерів відрізнявся від географії безробіття у 2014 році, найвищі показники рівня безробіття належали Чернівецькій - 10,9%, Черкаській - 10,5% та Тернопільській - 10,4%, найнижчі м.Київ - 3,2% та м.Севастополь - 4,1%, Дніпропетровській області - 5,6%. Загальні показники рівня безробіття з 2008 по 2014 рік за відповідні періоди підвищилися з 7,6% до 8,6%, а з 2012 по 2014, навпаки знизилися з 9,1% до 8,6%.

Розглянувши показники географії та динаміки рівня безробіття в Україні та країнах ЄС, можна зробити кілька висновків. Поширення безробіття в Україні та ЄС прямо залежить від існування великих індустріальних центрів та економічної активності територій. В Україні на відміну від європейських країн вагомий вплив має сезонне безробіття, про яке чітко свідчить динаміка показників, адже в жодній з країн ЄС (в тому числі й туристичних Греції, Португалії, Іспанії та Кіпру) не було виявлено явної сезонної циклічності рівня безробіття, в той час як в Україні офіційне число зареєстрованих в залежності від пори року різниться в півтора рази.

Також отримана динаміка свідчить про значний рівень прихованого безробіття в Україні, яке зменшується в літню пору року в результаті тимчасової зайнятості населення в різних галузях, де роботодавці не фіксують офіційного працевлаштування а також за кордоном. За даними представництва Міжнародної організації по міграції (МОМ) в Україні 6,5 мільйонів громадян України працює за кордоном, які становлять найбільшу частку з категорії "прихованого безробіття".

З початку економічної кризи 2008 року по всьому світу було скорочено 61 мільйон робочих місць. У звіті МОП зазначається, що проблеми пошуку робочого місця найбільш широко торкнуться молодих людей у віці від 15 до 24 років. Рівень безробіття в цій віковій категорії у середньому по світу складе майже 13 відсотків, причому, як наголошується в документі, в найближчі роки очікується зростання цього показника.

МОП також відзначає дві тенденції. З одного боку, у світі зростає попит на низькокваліфікованих працівників, наприклад, на охоронців і фахівців по догляду за хворими. З іншого боку, роботодавці зацікавлені у висококваліфікованих спеціалістах в галузі електронної обробки даних і права. При цьому попит на бухгалтерів, наприклад, скорочується.

За оцінкою МОП, у той час як у США і Японії ситуація з зайнятістю поліпшується, в Європі становище залишається складним. Генеральний директор МОП Гай Райдер вважає, що наслідки кризи на світовому ринку праці не подолані, необхідно і далі докладати зусиль у боротьбі з безробіттям і його причинами.



Висновок

Проблема безробіття є однією з фундаментальних в розвитку і функціонуванні людського суспільства. Безробіття - явище, властиве стадії товарного виробництва. Перехід до ринку неминуче викликає значне зростання рівня безробіття, про що свідчить, зокрема, досвід східноєвропейських країн, що пройшли або проходячих шлях становлення ринкових відносин. Це ж підтверджує і практика суспільних перетворень в Україні.

Безробіття зумовлюють різні чинники: науково-технічний прогрес обумовлює скорочення, перш за все, працівників ручної праці; структурні зміни в економіці викликають зменшення числа зайнятих в окремих галузях виробництва; підвищення продуктивності праці також веде до зменшення числа зайнятих; скороченню живої праці сприяє дія закону економії часу. В умовах загострення економічних проблем закриваються також деякі виробництва, що забруднюють оточуючу середовище. Все це об'єктивні чинники, що мають місце у всіх країнах незалежно від їх економічної системи.

Безробіття, як свідчать багато соціологічних і соціально-психологічних досліджень, має виключно негативні соціальні наслідки для суспільства в цілому, окремих його груп і шарів, для сімей, для кожної людини. Серед всіх цих наслідків збільшення смертності від серцевих захворювань, зростання числа самогубств і вбивств, чисельності пацієнтів в психіатричних лікарнях, погіршення відносин в сім'ї, зростання злочинності і т. д, адже люди гостро переживають незатребуваність своїх знань, виробничого досвіду, перехід від однієї соціальної групи в іншу. У зв'язку з цим дослідженнями зафіксовані основні психологічні якості безробітного: невисокий рівень соціальної сміливості, поступливість, конформність, песимізм і обережність в поведінці, недовірливість або скептицизм, стійкий маргінальний емоційний стан. На мій погляд, головним в соціальній політиці є (тобто повинно бути) попередження масового безробіття, що забезпечується перш за все нормальним функціонуванням суспільства, його еволюційним розвитком.

Органам служби зайнятості всіх рівнів необхідне широке розгортання роботи профорієнтації з молоддю для підготовки її до трудової діяльності в умовах ринку праці, що розвивається, адже саме нам, кому в майбутньому доведеться узяти на себе кермо влади державою, і потрібно буде вирішувати проблеми, що стали невідкладними вже на сьогоднішній день.

Необхідно розширювати мережу учбових центрів професійного навчання, професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників і безробітних громадян, що вивільняються. Державна програма вже прийнята і почала діяти. Але вона ще не достатньо сильна, і потребує активної державної підтримки. Турбота держави про досягнення в країні якнайповнішої і ефективної зайнятості, як важливої соціальної гарантії для економічно активного населення, є найважливішим аспектом державного регулювання ринку праці, механізм формування якого постійно удосконалюватиметься стосовно нових умов розвитку багатоукладної економіки, структурної перебудови виробництва, формування ефективної соціальної політики. Таким чином, комлексний підхід до системи зайнятості, заходів її регулювання і соціального захисту населення, на мій погляд, дозволить пом'якшити соціальну напруженість у сфері трудових відносин.

У цій курсовій я спробувала дати аналіз як науково-теоретичного, так і практичного аспекту діяльності такого складного елементу ринкової економіки, як ринок праці і найголовнішу його проблему - безробіття. Я думаю, що через надмірну просторості даної теми неможливо докладно розглянути в одній роботу всі сторони цієї проблеми. Однак, виходячи з усього вищесказаного, можна зробити деякі висновки, узагальнюючи аналіз кожного з розглянутих питань.

...