Вплив глобалізації на формування трудової ментальності в Україні

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІ НА ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Можайкіна Н.В.

Постановка проблеми. Глобалізація стала найважливішою реальною характеристикою сучасної світової системи, однією з найбільш впливових сил, що визначають хід розвитку нашої планети. Основу глобалізації становить зростання взаємозалежності національних економік і все більш тісна їх інтеграція. Більшість дослідників сходиться у тому, що глобалізація в її сучасному розумінні -- це процес зрощення політичних, економічних, соціальних, культурних сфер різних держав через їх взаємопроникнення й установлення взаємозалежності в загальному організмі світового життя, де існує поділ функцій заради єдності його функціонування.

З одного боку, феномен глобалізації визначають як зростаючу економічну взаємозалежність країн усього світу в результаті зростаючого обсягу й розмаїтості трансграничних трансакцій товарів, послуг і міжнародних потоків капіталу, а також завдяки все більш швидкій та широкій дифузії технологій. З іншого боку, глобалізацію розглядають як новий якісний щабель переходу світового економічного співтовариства до цілісної економічної системи, яка все більше визначає «правила гри» для національних господарств. Глобалізація світового господарства розуміється як процес виникнення й розвитку транснаціональних форм господарювання, в їхніх рамках певна частка виробництва, споживання, експорту, імпорту та доходу країн залежить від рішень міжнародних центрів, що перебувають за їхніми межами [1, с. 3].

Слід зазначити, що в доступній для огляду перспективі глобалізація економіки буде характеризуватися такими позитивними процесами: інтеграцією економічного та інформаційного простору національних економік; випереджаючим розвитком інформаційних і телекомунікаційних технологій; уніфікацією господарського законодавства; використанням високих технологій у всіх сферах господарського життя і виробництва, але й придушенням слабких економічних систем. В умовах глобалізації національні інтереси не втрачають своєї значимості, хоча, безсумнівно, ускладнюються, диференціюються, здобувають нові аспекти та виявляють межі свого існування.

Ще в минулому столітті глобалізація досягла тієї фази, коли експорт-імпорт товарів, капіталів та робочої сили став доповнюватися експортом-імпортом інститутів, тому проблема сумісності національних господарських культур перейшла зі сфери чисто академічного інтересу у сферу прикладних досліджень. І мігрантам, які їдуть на заробітки в інші країни, і транснаціональним корпораціям, що відкривають свої філії за кордоном, і урядам, які використовують іноземний досвід у своїх економічних реформах, необхідно знати, чим схожі й у чому різні цінності і норми людей різних націй. Саме тому у цих умовах надзвичайно важливим є вивчення духовного стану та основ формування національної ментальності в країні, щоб сприяти пошуку нових орієнтирів і збереженню найкращих національних традицій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ментальність є предметом наукового інтересу багатьох науковців, які по-різному визначають її особливості та чинники формування. Багато авторів, які вивчали проблему менталітету, рухалися у напрямі розроблення такого поняття, яке, по-перше, характеризувало б унікальність душевного світу колективного та індивідуального суб'єкта; по-друге, воно повинно було допомогти поясненню специфічного типу сприйняття дійсності суб'єктом; по-третє, забезпечити розуміння особливого способу його активності -- поведінки, діяльності, спілкування; по-четверте, пояснити умови солідарності, наступності й розвитку суспільства. Нині досить поширеними є теорії про спадковість рис національного характеру та менталітету. Процес формування ментальності під впливом факторів глобалізації є об'єктивним й активно впливає і буде впливати на економічний розвиток як людини, так і окремих регіонів, країни у цілому.

Мета статті полягає у визначенні проблемних та стримуючих факторів цього процесу, виявленні перспективних напрямів розвитку для вирішення проблем, пов'язаних із цим процесом.

Виклад основного матеріалу дослідження. Економічний розвиток суспільства та процес глобалізації надали рух у розвитку і самого поняття «ментальність». Їм користуються практично всі громадські науки і кожна при цьому виділяє щось своє. Термін «менталітет» нині використовується у роботах із когнітивної лінгвістики, соціології, економіки, психології, психолінгвістики, лінгвокультурології і т. д. Хоча широке застосування термінів «ментальність», «менталітет» триває понад півстоліття, проте єдності в його визначенні як не було, так і немає. Його зміст досі чітко не визначено в силу багатовимірності і, як наслідок, складності. «Менталітет», як і більшість наукових понять, бере свій початок у латинській мові (mens, mentis -- розум, спосіб мислення, розум людини, мислення і т. д.). і відразу визначається через зв'язок родинних, але нерівнозначних явищ. Звідси і випливає все розмаїття тлумачень і визначень даного терміну.

Вперше термін «менталітет» був ужитий і вивчений французькими вченими-істориками школи «Анналів» в 30-х роках минулого століття. Для них менталітетом була своєрідна установка свідомості: базові поняття про людину, Бога, суспільство і природу. З плином часу різні вчені з різних країн робили спробу дати найбільш повне і розгорнуте визначення даного поняття.

У рамках психології В.Г. Крисько визначає національний менталітет як історично сформовану сукупність стійких психологічних рис, що визначають звичну манеру поведінки і типовий образ дій тієї чи іншої нації [2, с. 58]. У когнітив- ній лінгвістиці І.А. Стернін говорить про менталітет як про специфічний спосіб сприйняття і розуміння дійсності, який визначається сукупністю когнітивних стереотипів свідомості, характерних для певної особистості, соціальної або етнічної групи людей. Менталітет пов'язаний з оціночною сферою, цінностями людини. Інакше кажучи, менталітет виступає у вигляді сукупності оціночних суджень [3, с. 280].

Історія людського суспільства, поява нових, постіндустріальних, постекономічних тенденцій й його розвитку висувають «духовний елемент», менталітет, інтелект, культуру людини в число особливих цінностей і рушійних сил розвитку.

Новим є саме трактування трудового менталітету як соціально-економічної категорії, яка, на думку дослідників, узагальнено відображає рівень національної трудової свідомості суспільства, соціальних груп і окремих індивідів, сприйняття сенсу трудової діяльності, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби, які зумовлюють спонукальні мотиви праці.

Найбільш загальноприйнятими є такі характеристики ментальності: вона виступає однією з характеристик соціуму в цілому; окремі члени того чи іншого суспільства є носіями і виразниками його ментальності, але, як правило, не цілком, а окремих її рис; у цілому вона виступає як певне узагальнення або абстракція.

Менталітет (ментальність) тієї чи іншої нації впливає на поведінку, цінності, стереотипи її представників, що, своєю чергою, проявляється в особливій концептуальній світоглядній системі. Змістом ментальності є, перш за все, латентні ціннісні орієнтації, а також низка інших елементів (розумові, поведінкові, емоційні стереотипи; картини світу і сприйняття себе у світі; всілякі рутини свідомості і т. п.).

Таким чином, ментальність є результатом історичного розвитку соціуму і розглядається як найбільш фундаментальна частина його культури. Ментальність -- це прихована, глибинна, несвідома, неотрефлектована частина суспільної свідомості, внаслідок чого вона протиставляється ідеології як чітко усвідомленої і теоретично розробленої сфери культури.

Елементи ментальності по-різному здатні до зміни в часі. Чим крупніше спільна група (мікрогрупа, робочий колектив, міське співтовариство, етнічна група, держава і т. п.), тим нижче темпи зміни її ментальності. Так, сучасний французький історик Жорж Дюби запропонував розрізняти чотири види ментальних процесів залежно від їх швидкості:

— швидкоплинні і поверхневі процеси (наприклад, злети і падіння популярності кумирів шоу- бізнесу);

— повільніші процеси (що призводять, зокрема, до зміни естетичного смаку -- зміни моди, літературних течій);

— довготривалі, коли певні ментальні структури завзято чинять опір змінам (як приклад можна привести Реформацію у Західній Європі ХУІ-ХУІІ ст.);

— найбільш глибинний шар, пов'язаний із біологічними властивостями людини, шар, який може змінюватися лише зі змінами відповідних властивостей людини (скажімо, інстинкт свободи) [4, с. 52].

Економічну ментальність слід віднести, звісно, за класифікацією Ж. Дюби до третього рівня. В економічній ментальності представлена та частина культури, яка дає людині можливість орієнтуватися у діяльності, пов'язаній із виробництвом споживчих цінностей. Найважливішими складниками економічної ментальності є стереотипи споживання, ціннісно- мотиваційне ставлення до праці і багатства, норми і зразки соціальної взаємодії, організаційні форми господарської життєдіяльності, ступінь сприйнятливості до чужого (зарубіжного досвіду). Дослідження показали, що економічна ментальність може бути не тільки фактором економічного прогресу, а й істотним тормозом на шляху розвитку країни, як це відбувається у нас.

Формування національної економічної ментальності в Україні відбувалося під впливом особливостей розвитку держави і знаходило своє відображення у формуванні економічних, культурних і морально-етичних цінностей. При цьому національна модель економіки формувалася під впливом національної економічної ментальності, а регіональні моделі відображали певні «суперечні» особливості господарських культур. Загальновизнано, що ці господарські культури, що формують національні типи економічної ментальності, мають дуже різний вплив на процеси ринкової модернізації і вимагають щільної уваги, особливо в Україні. Основні особливості, що впливають на розвиток національної ментальності, можна класифікувати за чотирма основними групами відповідно до більш давніх традицій економічної культури. Взаємно впливаючи один на одного, вони сприяли формуванню національної ментальності [5, с. 44--45].

1. Мобілізаційно-комунальне виробниче середовище (природно-географічною умовою розвитку є короткий виробничий цикл й існування в режимі виживання).

2. Переважно православна етика. Незгладимий відбиток на розвиток нашої цивілізації наклало прийняття християнства у його православному різновиді, що культивувало традиціоналізм економічної культури: людина не схильна заробити більше, вона просто хоче жити так, як звикла. Як відзначав ще М. Вебер, за ускладнення традиціоналісти не змінюють устрій життя, а скорочують потреби [6, с. 81--82]. Висловлення М. Вебера підтверджується результатами сучасних досліджень. Так, падіння грошових доходів населення найчастіше не супроводжується активізацією економічної поведінки, а втечею від нього на особисті підсобні городи. Цікаво, що всередині християнства чітко простежується певна ієрархія: якщо протестантизм найбільш сприятливий для розвитку капіталістичних відносин, то католицизм зменшує їх крайності, а православ'я перешкоджає капіталізму. Конфу- ціанська економічна культура стала першою (і поки єдиною) реальною альтернативою господарській культурі «західного» капіталізму. Конфуціанство -- це світогляд, що строго підкоряє особистість інтересам колективу (держави, громади, клану, сім'ї), що проповідує відмову від особистого на користь громадського. Нині саме Схід стає орієнтиром розвитку для західного підприємництва, намагається відмовитися від крайності індивідуалізму, розвиваючи корпоративну етику.