Інвестиційний механізм у складі державної політики у сфері залучення інвестицій на інноваційну діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інвестиційний механізм у складі державної політики у сфері залучення інвестицій на інноваційну діяльність

Сорочишина Н.А. Класичний приватний університет

Анотація

У статті розглянуто поняття «державна інвестиційна політика», «інвестиційний процес», «інвестиційний механізм». Вивчено причини слабкого інвестиційного клімату в Україні та недосконалості державної інвестиційної політики в інноваційній діяльності. Виявлено особливості інвестиційного механізму в інноваційному розвитку: наявність різних систем інвестування, залежність інвестиційного процесу від стадій розвитку і впровадження інновацій. Автор показав і обґрунтував своє бачення і розуміння структури інвестиційного механізму, в якій позначені ролі і функції всіх його учасників.

Ключові слова: державна політика, інвестиції, інвестиційний процес, інвестиційний механізм, інноваційні стадії.

Аннотация

В данной статье рассмотрены понятия «государственная инвестиционная политика», «инвестиционный процесс», «инвестиционный механизм». Изучены причины слабого инвестиционного климата в Украине и несовершенство государственной инвестиционной политики в инновационной деятельности. Выявлены особенности инвестиционного механизма в инновационном развитии: наличие разных систем инвестирования, зависимость инвестиционного процесса от стадий развития и внедрения инноваций. Автор показал и обосновал свое видение и понимание структуры инвестиционного механизма, в которой обозначены роли и функции всех его участников.

Ключевые слова: государственная политика, инвестиции, инвестиционный процесс, инвестиционный механизм, инновационные стадии.

Abstract

This article discusses the concept of “state investment policy”, “investment process”, “investment mechanism”. Studied the causes ofpoor investment climate in Ukraine and imperfection of state investment policy in innovation. The peculiarities of the investment mechanism in innovation development: the existence of different segments of the investments, the dependence of the investment process from stages of development and implementation of innovations. The author showed and explained their vision and understanding of the structure of the investment mechanism, which outlines the roles and responsibilities of all parties.

Key words: state policy, investment, investment process, investment mechanism, innovative stages.

Постановка проблеми. Україна в 50-60-ті рр. ХХ ст була в числі лідерів науково-технічної революції, але вже у 70-80-х рр., через економічний застій, із запізненням стала освоювати п'ятий технологічний уклад, у 90-х рр., внаслідок неоліберальних ринкових реформ, опинилася в стані технологічної деградації, що призвело до катастрофічного падіння її наукового та інноваційного потенціалу. Сьогодні, у зв'язку з економічним занепадом, воєнними діями в зоні АТО, анексією Криму, інноваційна криза продовжує поглиблюватися.

На сучасному етапі у України недостатньо ресурсів, що пов'язано з недосконалістю державної інвестиційної політики для інноваційного прориву та економічною кризою, внаслідок якої присутні такі явища, як бюджетний дефіцит, корупційні схеми, тіньовий сектор економіки, брак кредитних коштів, виведення капіталу в офшорні зони, відсутність внутрішніх і зовнішніх інвестицій і т. д. Тому, беручи до уваги також низький рівень фінансування інноваційного підприємництва і розвитку вітчизняного фінансового ринку, пасивність більшості його учасників, ми бачимо, що на перший план виходять проблеми, пов'язані з пошуком ефективного механізму стимулювання збільшення інвестицій в інноваційну сферу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Великий внесок у вивчення проблеми інвестування на ринку інновацій зробили такі вітчизняні та зарубіжні дослідники, як Ю. Бажал, Х. Барнет, П. Друкер, В. Опарін, С. Юрій, О. Василик, В. Балабанов, І. Бланк та ін. Питаннями державної політики та державного регулювання інвестиційної діяльності займалися такі вчені, як О. Барановський, З. Герасимчук, О. Дзюблюк, П. Єгорова, І. Камінська, Н. Краснокутська, І Луніна, І. Лютий і багато інших.

Постановка завдання. Оскільки деякі проблеми інвестування в інноваційну діяльність розглянуті фрагментарно, головним завданням даної статті є аналіз суті і структури інвестиційного механізму та ролі його учасників в інноваційній сфері.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Прийнято вважати, що об'єктом державного регулювання має виступати економіка та її складові частини, у даній ситуації - інвестиції. У різних наукових роботах немає чіткого і однозначного розуміння поняття «державна інвестиційна політика» (далі - ДІП). Більш того, нормативно-правова база регулювання інвестиційної діяльності в Україні взагалі не передбачає використання поняття «державна інвестиційна політика». Законом України «Про інвестиційну діяльність» передбачено для позначення цього явища термін «державне регулювання інвестиційної діяльності». Стверджується, що державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики, виходячи з цілей та показників соціально-економічного розвитку України. Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за усіма інвесторами та учасниками інвестування. Таким чином, узагальнення всіх формулювань дозволяє стверджувати, що ДІП як прояв державного регулювання - це сукупність державних заходів щодо використання інвестиційних відносин для виконання державою своїх функцій, що впливає на дії економічних агентів і забезпечує умови відтворення капітальних ресурсів у держави та модернізацію основних фондів всіх галузей економіки.

Зміст ДІП досить складний, тому що охоплює широкий комплекс заходів, причому ядром ДІП в інноваційній діяльності все ж є встановлення формата інвестиційного механізму. Часто фахівці використовують разом такі терміни, як «інвестиційний процес» та «інвестиційний механізм», вважаючи ці поняття невід'ємною частиною один одного. Визначення «інвестиційний механізм» є досить розпливчастим та означає все, у що можна інвестувати кошти. На державному рівні інвестиційний механізм є спеціалізованою сукупністю економічних і господарських регуляторів.

Інвестиційний процес як рух інвестицій різних форм і рівнів здійснюється за допомогою інвестиційного механізму та складається із послідовно здійснюваних фаз. Взаємозв'язок між ДІП, інвестиційним механізмом та інвестиційним процесом можна побачити на рис. 1.

Рис. 1. Взаємозв'язок між ДІП, інвестиційним механізмом та інвестиційним процесом

Найважливіша роль інвестицій у системі ДІП інноваційного розвитку дозволяє виділити інвестиційний механізм як ключову частину фінансово- бюджетного механізму країни, основною функцією якого є генерування економічного зростання. Безумовно, як частина цілого він не функціонує у відриві від інших механізмів державного регулювання, більш того, всі вони настільки тісно взаємопов'язані, що чіткі межі між ними вказати важко. Інвестиційний механізм в основі ДІП можна розглядати як взаємодіючу сукупність методів і форм, джерел інвестицій, інструментів і важелів впливу на відтворювальний процес на макро- і мікрорівнях в інтересах розширення або авансування виробництва.

В Україні інвестиційний механізм забезпечується низкою законодавчих актів, які безпосередньо впливають і на інноваційну діяльність, наприклад, Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», Постанови КМУ «Про заходи щодо підтримки інноваційно-інвестиційних проектів», «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1999 р. № 2311 «Про порядок розгляду і реєстрації інвестиційних та інноваційних проектів, що реалізуються за пріоритетними напрямами діяльності технологічного парку» і т. д. Українське інвестиційно-інноваційне законодавство є досить позитивним за своєю суттю. Але на сьогодні, через відсутність чіткої ДІП та безлічі економічних і політичних причин, фінансування інноваційного розвитку в Україні залишається досить складним завданням. Реалізуючи свої інвестиційні проекти щодо розвитку інноваційних технологій, українські підприємства витрачають багато сил, часу і коштів, щоб зробити вибірку серед безлічі фінансових структур саме тих, які готові до співпраці. І дійсно, на сьогодні існує безліч інвестиційних компаній, фондів, інших фінансових структур, але лише мала частина з них готова йти на підвищені ризики у фінансуванні реальних інноваційно- інвестиційних проектів.

Згідно з даними сайту Державної служби статистики, у період 2000-2015 рр. основним інвестором інноваційного сектора країни є українські підприємства. Так, наприклад, у 2015 р. саме вони профінансували інноваційний сектор на суму 13 427 млн грн. Держава з бюджету виділила всього 55,1 млн грн, а іноземні інвестиції склали лише 58,6 млн грн [4].

Можна назвати кілька причин слабкого інвестиційного клімату України в інноваційній діяльності:

1. Політична нестабільність, відсутність структурних реформ в економіці та державному управлінні, відсутність верховенства права.

2. Відсутність культури інвестування, чітких правил роботи в інвестиційному секторі України.

3. Корупція в секторі державних фінансів та величезний державний борг.

4. Високе податкове навантаження, валютні обмеження з боку НБУ, валютні коливання.

5. Низький ступінь розвитку венчурних механізмів фінансування інноваційної діяльності.

6. Високий рівень впливу тіньового сектора на економічні процеси.

7. Невизначеність держави та бізнесу щодо інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку української економіки.

Тому, на наш погляд, інвестиційний механізм інноваційної діяльності як фундамент і двигун ДІП є не просто набором методів і способів управління, регулювання і стимулювання інноваційного розвитку шляхом вкладення інвестицій в інноваційні напрямки та проекти, а й утілює в собі діяльність інвестиційного інституту, що визначає і регламентує правила, норми, стандарти, стереотипи поведінки та систему взаємодії головних учасників інноваційного ринку, засновану на економічній, фінансовій і правовій дипломатії.

Вважаємо, що необхідний новий погляд на ДІП, де інвестиційний механізм інноваційної діяльності - це своєрідний фінансовий діалог таких гравців інноваційного ринку, як держава, інвестор та інноватор, які є рівноправними, рівноцінними, взаємозалежними, взаємодоповнюючими один одного. Інноватор та інвестор взаємодіють у межах однієї держави і в межах одного законодавства, а головна функція держави - забезпечення відносин на паритетних засадах для всіх учасників інноваційного ринку та створення умов для отримання найбільшої вигоди для всіх сторін, в т. ч. і для держави. Інвестування - це не просто вкладення грошей в ідею, це вміння сторін розмовляти і домовлятися.

Якщо звичайний інвестиційний механізм є переліком структурних складових частин, таких як мотиваційний блок, ресурсне, правове й організаційне забезпечення, то інвестиційний механізм в інноваційній діяльності з урахуванням інвестиційного процесу - набагато об'ємніший і глибший. Спираючись на велику кількість переглянутих і вивчених джерел інформації щодо інвестування, ми можемо запропонувати таку схему інвестиційного механізму в інноваційній діяльності (рис. 2).

Рис. 2. Інвестиційний механізм в інноваційній діяльності

Уявімо інвестиційний механізм в інноваційній діяльності у вигляді схеми, де коло - це інвестиційне середовище, у межах якого взаємодіють ключові фігури інвестиційного процесу, утворюючи трикутник, де кожна сторона - це учасник інвестиційного механізму: держава, інвестор і інноватор. Для поліпшення розуміння суті схеми уявімо, що всі сторони-учасники є збірними образами.

У цьому інвестиційному просторі кожен учасник має свої зону відповідальності, сектор впливу, функції та обов'язки, і всі разом вони утворюють єдину систему інститутів інвестування інноваційної діяльності, де всі між собою взаємопов'язані, взаємозалежні і не можуть існувати окремо один від одного.

Відповідно до цієї схеми, важливою частиною інвестиційного механізму є держава. На відміну від інших суб'єктів інвестиційної діяльності, держава, з урахуванням його специфіки, є рівноправним, але унікальним учасником інвестиційного середовища і може виконувати функції всіх сторін інвестиційного процесу: інвестор, інноватор і регулятор. Функція регулятора дає можливість визначати формат, стандарти, правила взаємодії всіх сторін, причому держава зобов'язана враховувати особливості та інтереси представників інвестиційного механізму, у т. ч. і свої.

Однак, враховуючи сьогоднішню ситуацію в країні та економіці, держава не може здійснювати функції інвестора й інноватора у зв'язку з проблемами в державному бюджетуванні та фінансуванні інноваційної діяльності. Тому вона в якості регулятора за допомогою непрямих методів регулювання повинна створювати умови, щоб інші учасники інвестиційного простору могли накопичувати первинний капітал, збільшувати обсяг інвестицій, впроваджувати інновації та отримувати інвестиційний дохід.

Вивчаючи різну наукову і бізнес-літературу, ми побачили, що інвестиційний механізм інноваційної діяльності відрізняється від звичайної моделі фінансової підтримки підприємницьких проектів, тому що представлений різними формами державного, венчурного та невенчурного інвестування. У запропонованій схемі, залежно від стадії розвитку інновації або інноваційного підприємства, інвестування може ділитися на такі системи вкладення інвестицій (таблиця 1).

Таблиця 1 Характеристика систем вкладення інвестицій

Взаємозалежність стадій інноваційного розвитку та суб'єктів інвестиційної діяльності більш детально показана в таблиці (таблиця 2).

Таблиця 2 Взаємозалежність стадій інноваційного розвитку та суб'єктів інвестиційної діяльності

Як ми бачимо за даними схеми і таблиці і як показує практика, у більшості інвестиційних випадків неформальне венчурне інвестування використовується на найскладніших етапах - I, II стадіях - де є тільки ідея і перші кроки з розробки інновацій. У більшості випадків суб'єкти інших сегментів на цих етапах не ризикують вкладати свої фінанси, оскільки це найнебез- печніші і проблемні стадії. Вони вважають за краще інвестувати на тих етапах, де мінімізовані ризики, де вже видно результат і є можливість отримання швидкого прибутку.

Вважаємо, що механізм державного регулювання - це цілеспрямований алгоритм дій, який визначає і регламентує правила, норми і стандарти поведінки учасників механізму в конкретній ситуації. Механізм - це баланс відносин усіх сторін, що мають свої права і обов'язки, свій рівень відповідальності. Якщо одна зі сторін порушує правила поведінки, порушується баланс відносин, і механізм втрачає своє значення і дає збій.

Щоб інвестиційний механізм приводився в рух, його структура повинна бути повною і відповідати вимогам ДІП в інноваційному розвитку; у структурі механізму повинні бути видні всі рівні взаємовідносин учасників інвестування та їх обов'язки стосовно один одного. У таблиці 3 показано взаємозв'язок учасників і структури інвестиційного механізму.

Таблиця 3 Взаємозв'язок учасників і структури інвестиційного механізму

На основі вищевикладеного можна зробити висновки:

1. Найважливіша роль інвестицій виділяє інвестиційний механізм як ключову частину фінансово-бюджетного механізму, що є не просто сукупністю методів, форм, джерел інвестицій, інструментів, важелів впливу і стимулювання оновлення виробництва та зростання економіки, а цілою системою взаємодії головних учасників інноваційно-інвестиційного ринку, засновану на економічно-фінансовій і правовій дипломатії. У сучасних межах механізм інвестування можна розглядати як дію інвестиційного інституту, що визначає і регламентує правила, норми, стандарти, стереотипи поведінки всіх ключових фігур інвестиційного процесу, якими є «інвестор», «інноватор», «держава». Ці фігури є рівноправними, рівноцінними, взаємозалежними, взаємодоповнюючими один одного.

2. Держава з погляду її величезного потенціалу є унікальним учасником інвестиційного процесу. Вона могла б виконувати всі функції інвестора й інноватора, причому одночасно на всіх етапах інноваційно-інвестиційної діяльності, що мало б їй дати можливість впливати на функціонування всіх суб'єктів інноваційно-інвестиційної сфери. Однак найголовніше завдання держави - регулювання відносин на паритетних засадах для всіх сторін інвестування і створення умов для мінімізації ризиків та отримання найбільшої вигоди для всіх сторін.

3. Суть інвестиційного механізму в інноваційній діяльності набагато глибша і складніша, ніж можна уявити. На основі опрацювання багатьох джерел запропоновано своє бачення цього механізму у вигляді схеми, з якої видно: виділення сегментів інвестування: неформальний і формальний венчурний, формально невенчурний, державний; спрямованість інвестиційного процесу від взаємозалежності і взаємодії між собою суб'єктів і сегментів інвестування; спрямованість інвестиційного процесу від взаємозалежності і взаємодії стадій інноваційного розвитку та суб'єктів інвестиційної діяльності.

4. На основі проаналізованого матеріалу запропоновано структуру інвестиційного механізму, починаючи від вивчення мотивації і закінчуючи економічно-фінансовим забезпеченням. Така складна структура зручна для більш глибокого вивчення й аналізу процесу інвестування, тому що:

- механізм інвестування - баланс відносин усіх сторін, що мають свої права, обов'язки і свій рівень відповідальності, і якщо одна зі сторін порушує даний баланс, то механізм втрачає свою силу і значення;

- кожна частина структури механізму дозволяє визначити напрямок інновацій, слабкі і сильні сторони, можливості і загрози, права, обов'язки і відповідальність кожного учасника інвестиційної діяльності, що дозволяє знайти точки взаємодії і зіткнення всіх суб'єктів, що може позитивно вплинути на розвиток механізму.

інвестування інновація політика

Список літератури

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: навч. посіб. К.: Атіка, 2002. 386 с.

2. Венчурное инвестирование.

3. Венчурные инвестиции: как это работает?

4. Державна служба статистики.

5. Качур Р.П. Державне регулювання інвестиційної діяльності в трансформаційній економіці України. Л.: ЛНУ ім. І. Франка, 2015. 237 с.

6. Механизмы венчурного инвестирования.

7. Новицький В.Є. Інституційні основи інноваційного розвитку економіки: навчальний посібник. К.: КНТ, 2008. 360 с.

Размещено на Allbest.ru