Феномен "нової фірми": сутність та причини виникнення

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Размещено на http://www.Allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Феномен «нової фірми»: сутність та причини виникнення

Овсієнко О.В., к.е.н.

Анотація

Метою проведеного у статті дослідження є розкриття причинно-наслідкових зв'язків між соціально-економічними трансформаціями, які відбуваються у нематеріальній економіці, та змінами у способах організації господарської діяльності. Зокрема у роботі визначено фактори, які сприяють розповсюдженню феномену «нової фірми»: вирівнювання балансу економічної влади між найманою працею і капіталом; зміна способу взаємодії у системі «індивід - група - суспільство» з конкурентного, антагоністичного на партнерський, кооперативний, солідарний. Узагальнено сутнісні ознаки «нової фірми», головними серед яких є: гнучка організаційна структура та партнерські відносини всередині організації; поєднання економічної та неекономічної мотивації у діяльності організації, участь у розбудові нових типів суспільної взаємодії. Виявлено та розкрито соціально-економічні протиріччя «нової фірми», а саме: посилення залежності від працівників-носіїв інтелектуальних ресурсів, що призводить до різкого зростання трансакційних витрат на залучення працівників через зовнішній ринок праці; додаткові виграти на «закріплення» інтелектуального капіталу у фірмі, труднощі із розподілом інтелектуальної ренти.

Ключові слова: нова фірма, нематеріальна економіка, суспільне виробництво, корпоративна культура, інтелектуальний капітал, соціально-трудове партнерство

Ovsiienko O.V. The phenomenon of the «new company»: the nature and causes of occurrence

The purpose of the study is to outline the causal relationships between socio-economic transformations taking place in the immaterial economy and changes in ways of economic activity organizing. Specifically, the factors that contribute to the spread of the «new company» phenomenon have been defined: leveling the balance of economic power between wage labor and capital, changing the way of interaction in the «individual - group - society» from the competition, the antagonist to partnership, cooperative, solidarity. The essential features of the «new company» have been summarized, chief among which are: a flexible organizational structure and partnerships within the organization, a combination of economic and non-economic motivation in the organization's participation in the new types of social interaction development. Social and economic contradictions of the «new company» have been identified and solved: increasing dependence of carrier employee's intellectual resources, that lead to a sharp increasing of transaction costs to attract workers through external labor market, the additional cost of «fixing» the intellectual capital on the firm, difficulties with the distribution of intellectual rent.

Key words^-, new firm, intangible economy, social production, corporate culture, intellectual capital, social and employment partnership

Актуальність проблеми

Становлення нового, постіндустріального способу виробництва, в основі якого лежить власність на відчужувані від людини творчі здібності, знання та інформацію, значно змінюють уявлення про соціально-економічну ефективність суб'єктів господарювання, змушують шукати нові підходи до організації господарської діяльності. Одним з таких підходів стає створення «нової фірми», яка відрізняється від традиційної організації не тільки принципами побудови, а й новими способами суспільної координації фірми з її зовнішнім середовищем.

Аналіз останніх наукових досліджень. Феномен «нової фірми» активно вивчається у вітчизняній та зарубіжній наукові літературі. Так, у роботах Е. Тоффлера обґрунтовано концепцію «адаптивної корпорації», яка передбачає зміну формалізованої бюрократичної організаційної структури фірми, побудованої на принципах ієрархії, на адхократію [1]. В. Іноземцевим запропоновано концепцію «креативної корпорації», організованої з мінімальними інвестиціями, такої, що не пристосовується до існуючої кон'юнктури, а формує її [2]. К. Аргіріс, Д. Гарві, О. Марченко [3; 4], М. Рубінштейн, М. Румізен, П. Сенге [5], А. Фінстенберг, Р. Хант, Д. Шен розробляють теорію «організації, що навчається», яка забезпечує можливості постійного навчання, у тому числі сумісного навчання співробітників, можливостей досягнення через це результатів, до яких прагнуть співробітники. Проте, незважаючи на існування численних наукових розробок у цій сфері, недостатньо дослідженими залишаються причинно-наслідкові зв'язки між соціально-економічними трансформаціями, що відбуваються у нематеріальній економіці, та змінами у способах суспільної координації, зокрема в організації господарської діяльності. Також потребують вивчення протиріччя, притаманні «новим фірмам».

Метою роботи є визначення факторів, які сприяють розповсюдженню феномену «нової фірми» та зумовлюють зміни у способах організації господарської діяльності в нематеріальній економіці; узагальнення сутнісних ознак «нової фірми», виявлення та розкриття її соціально-економічних протиріч.

Викладення основного матеріалу дослідження

Технологічні та соціально-економічні трансформації, якими супроводжується становлення нового, притаманного нематеріальній економіці способу виробництва, зумовлюють появу абсолютно нових типів суспільної координації, а відтак спричиняють значні зімни і у способах організації господарської діяльності. До них, зокрема, відноситься і розповсюдження феномену «нової фірми», принципи побудови якої суттєво відрізняються від фірм традиційного типу. Серед найбільш вагомих факторів, що спричинили виникнення «нової фірми», доцільно виділити такі:

- перетворення знань та інформації, творчих здібностей людини, її здатності створювати та використовувати інтелектуальні продукти на основні фактори суспільного виробництва. Відтак мотивація працівника у нематеріальній економіці значно розширюється: його цікавить не тільки розмір матеріальної винагороди, а й наявність інституціонально закріплених можливостей опановувати, творчо використовувати та генерувати як нові знання, так і користуватися інтелектуальним капіталом фірми - брати участь у внутрішньофірмовому трансфері знань, корпоративному навчанні. У свою чергу, роботодавець теж зацікавлений у вдосконаленні інтелектуальних навичок працюючих, які стають для нього джерелом додаткового доходу. Це змушує роботодавців налагоджувати тісні партнерські стосунки з найманими робітниками, враховувати більш складну ієрархію їх нових потреб;

- вирівнювання балансу економічної влади між найманою працею і капіталом. Економічною основою нематеріальної економіки виступає власність на інформацію та знання. Невіддільність такої власності від людини означає, що значна частка кваліфікованих працівників стає співвласниками як інтелектуального капіталу фірми, так і частини створеного продукту. За таких умов значно розширюються можливості впливу працівників на процеси розподілу. Володіючи невідчужуваними унікальними здібностями, що є головним джерелом доходів фірми, вони претендують не тільки на оплату результатів праці та повну компенсацію вартості робочої сили, а і на частку додаткового доходу.

Тому для фірм, які діють у нематеріальній економіці, важливим стає пошук нетрадиційних форм стимулювання персоналу: укладання угод про розподіл частини прибутків; безоплатна передача акцій, пайова участь; накопичення коштів на спеціальних рахунках; формування «компенсаційного пакету» з винагород, що не належать до фонду оплати праці (дивіденди, проценти, позики на поліпшення житлових умов, виплати з прибутку тощо) [6, с. 3; 7, с. 25-29]; соціальний економічний нематеріальний новий фірма

- унеможливлення традиційних форм примусу до праці. Працівник, зайнятий у нематеріальній економіці, особисто та економічно убезпечений. По-перше, ринкова вартість сучасної фірми залежить від інтелектуального капіталу співробітників. По-друге, значними є трансакційні витрати на пошук нових працівників, здатних виконувати специфічні для фірми завдання [8, с. 223], а також складність трансферу неформалізованих знань всередині фірми. По-третє, розширення можливостей задоволення матеріальних потреб, зумовлене збільшенням обсягів виробництва, знижує їх порівняну значущість. На перший план висуваються нематеріальні потреби у самореалізації, розширенні свободи вибору, втілення яких неможливе в умовах економічного примусу. За таких умов роботодавець змушений ставитися до працівників як до партнерів. Форми реалізації економічного або соціально-трудового партнерства різноманітні: децентралізація управління, заміна жорсткої ієрархії гнучкими формами організації бізнесу, дефрагментація виробництва, розповсюдження дистанційних трудових відносин, партисипатія;

- зміна способу взаємодії у системі «індивід - група - суспільство» з конкурентного, антагоністичного на партнерський, кооперативний, солідарний [9, с. 18]. Формується новий тип корпоративної культури - організації, що навчається, у якій полегшується трансфер індивідуального та колективного знання. З'являється потреба у розбудові корпоративної культури на засадах економічного партнерства. Мотивуючими чинниками знов виступає наявність інституційних умов, що забезпечують реалізацію партнерських відносин, а саме: широке залучення працівників до управління, партисипатія; можливість брати участь у внутрішньофірмовому трансфері знань, корпоративній освіті; участь у формуванні внутрішньофірмових інститутів [10, с. 96-97].

Саме з дією цих чинників пов'язані зміни в організації господарської діяльності у нематеріальній економіці, основними серед яких є:

- формування нового типу корпоративної культури - організації, що навчається, у якій полегшується трансфер індивідуального та колективного знання;

- розбудова організації на засадах економічного партнерства, виробничої демократії;

- інституціональне закріплення можливостей для робітників опановувати, творчо використовувати та генерувати як нові знання, так і користуватися інтелектуальним капіталом фірми;

- розповсюдження нових форм матеріальної винагороди (інвестиції у нагромадження людського капіталу з метою закріплення робітників у фірмі як інтерспецифічного ресурсу; розповсюдження компонентів оплати праці, не пов'язаних з трудовою винагородою - участь у прибутках, придбання опціонів);

- перехід до гнучких форм організації бізнесу, дефрагментація виробництва, розповсюдження дистанційних трудових відносин;

- надання працюючим можливості брати участь у формуванні соціальних, інституційних обмежень діяльності фірми.

Способом втілення відповідних змін стає поява «нової фірми», організаційні особливості якої дозволяють якнайповніше створювати та використовувати наявний інтелектуальний потенціал. Такі фірми дедалі частіше виникають у секторі надання складних інтелектуальних послуг - консалтингових, інжинірингових, фінансово-інвестиційних, освітніх, маркетингових. Розповсюджені вони і в IT-секторі, електронній комерції тощо. Активи «нових фірм» переважно є нематеріальними.

В економічній літературі існують різні підходи до тлумачення поняття «нова фірма» (табл. 1).

Таблиця 1