Теоретичні основи організації та розвитку мультимодальних перевезень в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 65.012.34(045)

Національний авіаційний університет

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ МУЛЬТИМОДАЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ В УКРАЇНІ

Актуальність проблеми. Як свідчить світовий досвід, якісних змін у транспортній галузі можливо досягнути тільки на основі використання сучасних технологій забезпечення та підтримки перевізного процесу, що відповідатимуть існуючим потребам і міжнародним стандартам, побудованих на концептуальних положеннях логістичного управління. Однією з сучасних логістичних концепцій транспортування вантажів є мультимодальні перевезення, що забезпечують організаційно-технологічну взаємодію різних видів транспорту, координацію та синхронізацію процесів транспортно-логістичного обслуговування, а також партнерські відносини між усіма учасниками ланцюга доставки вантажів «від дверей до дверей» на вигідних умовах. Перевагою такого способу доставки є наявність єдиного оператора, який на основі єдиного транспортного документа та єдиної ставки фрахту несе повну відповідальність за організацію та здійснення перевізного процесу, вирішуючи при цьому завдання щодо підбору та вибору оптимальних схем транспортування за мінімальними витратами.

Розвиток мультимодальних перевезень в України є ефективним напрямом формування потужної транспортної системи країни, що сприяє суттєвому збільшенню обсягів перевезень вантажів на її території за участю національних операторів транспортно-логістичних послуг, підвищенню якості транспортно-логістичного обслуговування, забезпеченню конкуренто-спроможності на світовому ринку транспортно-логістичних послуг, розвитку транспортно-логістичної інфраструктури та її інтеграції до глобальних транспортно-логістичних систем.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Проблемам розвитку транспорту, транспортних технологій та логістики присвячено значну кількість наукової літератури, при цьому значний вклад у вирішення актуальних питань у цьому напрямку зробили такі науковці як: Міротін Л.Б., Назаренко В.М., Неруш Ю.М., Ніколаєв Д.С., Проценко О.Д., Про-кофьєва Т.А., Сергєєв В.І., Бакаєв О.О, Крикавський Є.В., Юн Г.М., Григорак М.Ю. та ін. Питання організації змішаних перевезень та взаємодії видів транспорту при перевезенні вантажів глибоко дослідженні в наукових працях М.Я. Постана, С.М. Резера, Правдина Н.В., Негрей В.Я., Подко- паєва В.А., Левікова Г.А., Тарабанько В.В., Примачова М.М., Чека- ловця В.М., Соловйової О.О., Савченко Л.В. та ін. Окремі аспекти інтер- та мультимодальних перевезень розкриваються в роботах Милославської С.В., Плужникова К.І, Ташбаєва И.Е., Троїцької Н.А., Чубукова А.Б., Шилі- мова М.В., Караваєва В.І. та ін.

Аналіз наукової літератури показав на вагомий внесок науковців щодо вирішення питань стосовно розвитку логістичних технологій транспортування вантажів «від дверей до дверей» та «точно в строк». Особливої уваги отримали проблеми формування оптимальних схем доставки вантажів на умовах взаємодії різних видів транспорту, зокрема при використанні сучасних концепцій інтер- та мультимодальних перевезень. Однак, враховуючі значну кількість наукових розробок, серед науковців досі не вироблено єдиного погляду стосовно трактування та змісту поняття «мультимодальні перевезення», до того ж проблеми організації та розвитку мультимодальних перевезень в Україні носять дещо фрагментарний характер, і тому є актуальними та вимагають детального дослідження.

Метою роботи є визначення сутності та змісту поняття «мультимодальні перевезення», а також розробка теоретико-методичних основ щодо організації та розвитку мультимодальних перевезень в України.

Викладення основного матеріалу дослідження. За останні роки простежується стійка тенденція зростання вантажопотоків на напрямах, що поєднують Східну та Західну Європу з країнами Азіатсько- Тихоокеанського регіону. При цьому найкоротші шляхи за такими маршрутами проходять через територію України. Відомо, що Україна має значний потенціал щодо інтеграції до світового транспортного процесу, що обумовлюється її вигідним географічним положенням та наявними ресурсними можливостями транспортного сектору країни. Розвиток мультимодальних перевезень є перспективним напрямом розбудови транспортної системи України, оскільки дозволяє значно збільшити обсяги перевезень її територією за участю національних транспортних компаній, сприяючи підвищенню конкуренто-спроможності країни на світовому ринку транспортних послуг, розвитку мережі існуючих транспортних коридорів, інтеграції транспортної інфраструктури України до світової транспортної системи [1].

Для розробки ефективних напрямів розвитку мультимодальних перевезень в Україні, важливим завданням є проведення наукового дослідження понятійного апарату мультимодального транспорту та пов'язаних з ним існуючих концептуальних положень.

Згідно практики зовнішньоторговельної діяльності мультимо- дальними називаються перевезення з використанням декількох видів транспорту, що виконуються під відповідальністю одного перевізника за єдиним транспортним документом та за єдиною наскрізною ставкою. Такою формою доставки охоплено більше 1/3 зовнішньоторговельних вантажів [2].

За визначенням комісії з питань торгівлі і розвитку ООН (ЮНКТАД), міжнародне мультимодальне перевезення являє собою перевезення товарів, мінімум, двома видами транспорту на основі мультимодального транспортного контракту з місця відправки товарів з однієї країни, в якому їх збирає мультимодальний транспортний оператор, до місця призначення вантажу в іншій країні [3]. Спираючись на основні положення Конвенції ООН 1980 р. «Про міжнародні змішані перевезення вантажів» серед головних ознак, що характеризують мультимодальне перевезення слід виділити наступні [3]:

-перевезення повинно бути міжнародним;

-в процесі перевезення має бути задіяне не менше ніж два види транспорту;

-доставка вантажу організується оператором перевезення або особою, що діє від його імені;

-оператор перевезення у договорі перевезення між ним та замовником, виступає як рівноправна сторона договірних відносин, а не як агент, або виконує свої функції від імені вантажовідправника, або вантажовласників, що приймають участь в перевізному процесі;

-оператор перевезення приймає на себе відповідальність за виконання договору перевезення;

-документ, який надається оператором перевезення, покриває весь шлях руху вантажопотоку від вантажовідправника до вантажоодержувача;

-відповідальність оператора за вантаж охоплює період часу з моменту прийняття їм вантажу під своє ведення до моменту його передачі вантажоодержувачу.

Отже, виходячи з вищенаведеного, мультимодальне перевезення можна трактувати як міжнародне перевезення, що виконується двома або більше видами транспорту, організовується оператором, який бере на себе відповідальність доставки вантажів «від дверей до дверей» за єдиним договором та наскрізною ставкою фрахту.

Важливо підкреслити, що саме наявність оператора мультимодального перевезення, який несе відповідальність за вантаж та можливі ризики, пов'язані з доставкою на усьому шляху слідування незалежно від кількості видів транспорту, що приймають участь у процесі доставки при оформленні єдиного транспортного документу, є головною відмінною рисою від усіх інших споріднених концепцій транспортування. У порівнянні з поняттями «комбіновані» та «інтермодальні» перевезення, які характеризують перевізний процес в залежності від технологічних операцій, що виконуються з вантажем або з транспортним засобом, термін «мультимодальні перевезення» характеризує процес транспортування вантажів з позицій його правового та організаційно-технічного забезпечення [2-6].

Транспортний процес при мультимодальних перевезеннях складається з декількох послідовних етапів доставки та перевантаження вантажу з одного виду транспорту на інший зі включенням їх до загальної системи транспортування. Саме тому, мультимодальні перевезення необхідно розглядати з точки зору системного підходу в якості складних систем, для яких характерно комплексний розвиток всіх видів транспорту, термінального та складського господарства, митної та фінансової інфраструктур, нормативно-правового забезпечення, технологій інформаційного та телекомунікаційного супроводу вантажопотоку. Наявність оператора мультимодального перевезення дозволяє забезпечити цілісність та єдність системи.

Спираючись на світовий досвід, можна констатувати, що мультимодальне перевезення є сучасним способом доставки вантажів в основу якого покладено логістичні принципи та концепції, що є невід'ємною умовою розвитку зовнішньоторговельних відносин сьогодення. Перспективність та переваги існування такого способу транспортування вантажів не визивають сумнівів. Так, серед основних переваг мультимодальних перевезень слід відзначити наступні:

1) можливість доставки вантажів за логістичним принципом «від дверей до дверей» за оптимальними витратами (забезпечує вибір оптимальної схеми доставки вантажу, гнучкість складання маршруту та ін.);

2) можливість застосування різних типів контейнерів в залежності від габаритів, хімічних та технічних особливостей вантажу (контейнеризація невід'ємна складова технологічного процесу доставки вантажу мультимодальним транспортом);

3) скоординована та узгоджена робота різних елементів транспортної інфраструктури (дозволяє оптимізувати сукупні витрати усієї схеми доставки вантажу);

4) організація перевезення однією компанією - оператором транспортних послуг (скорочення часу на узгодження різних організаційно- правових та технічних питань; підвищення рівня безпеки транспортування та зберігання вантажу).

Забезпечення ефективного функціонування та оптимального розвитку мультимодальної системи перевезення вимагає реалізації низки принципів, загальними з яких є: єдине комерційно-правове поле; комплексність вирішення фінансово-економічних аспектів функціонування системи; інформаційне забезпечення всіх ланок перевізного процесу; організаційна та технологічна взаємодія, координація та синхронізація роботи всіх ланок перевізного процесу; кооперація всіх учасників мультимодальної системи перевезення; комплексний розвиток інфраструктури різних видів транспорту. Характеристика загальних принципів функціонування мультимодальної системи перевезення наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Загальні принципи функціонування мультимодальної системи перевезення

Розвиток мультимодальних перевезень в будь-якій країні повинен спиратися на взаємодію трьох ключових партнерів, які приймають активну участь в процесі транспортування вантажів у змішаному сполученні [7]:

1) держава, яка розробляє та запроваджує національні нормативно- правові акти стосовно міжнародної торгівлі та перевезення;

2) постачальники послуг, в т. ч. постачальники транспортно-логістичних послуг (перевізників, експедиторів, операторів мульти-модальних перевезень та ін.), які виконують операції по мультимодальному перевезенню відповідно з національною та міжнародної торгової та транспортною практикою, а також постачальників супутніх послуг, приймаючих участь у зовнішньоекономічних відносинах (банківські установи, лізингові та страхові компанії та ін.)

Діяльність вищенаведених учасників охоплює не лише організаційно- економічні, комерційні або технологічні аспекти міжнародного перевезення, але й всі питання, щодо спрощення торгівельних процедур та відповідальності за вантаж, що перевозиться, тобто вони сприяють розвитку мультимодально! системи транспортування вантажів.

Таблиця 2. Основні напрями діяльності учасників перевізного процесу щодо розвитку мультимодальних перевезень (МП) [7]