Актуальність теми. Однією з важливих проблем сьогодення в Україні, що з'явилася ще на початку 90-х років минулого століття, є проблема житлових умов та забезпеченості населення житлом. Житлово-будівельна галузь являє собою важливий індикатор економічних процесів в державі та її регіонах й визначає якість життя людей, що з іншого боку є важливим соціальним індикатором. Вартісні показники житла чітко характеризують соціально - економічну ситуацію в регіоні, долаючи розбіжності між попитом та пропозицією на ринку житла. Попит в житловій сфері виходить з цілої низки чинників, починаючи з демографії, системи розселення та закінчуючи фінансовими можливостями населення. Пропозиція, яка враховує як існуюче, так і нове житло, враховує цілий ряд чинників, що вже історично склалися в межах території, та нові, які вирішують питання житлового будівництва й інвестування в житлову сферу.

В свою чергу якісні характеристики житла природно впливають і на демографічні процеси, народжуваність, якість та стан трудових ресурсів, якість виконуваної роботи та результати праці, навіть на тривалість життя людей.

Аналіз попередніх досліджень. Аналіз останніх досліджень і публікацій дає можливість визначити, що теоретичні та методичні проблеми розвитку і розміщення житлового будівництва були висвітлені в працях вітчизняних та зарубіжних вчених І. Антохова, А. Беркути, В. Бабаєва, Б. Данилишина, М. Долішнього, В. Гаєця, А. Голікова, В. Керецмана, Г Ковалевського, А. Крушевського, Л. Левіта, Т Момот, Ю. Палехи, Я. Олійника, В. Онищенка, Г Онищука, В. Торкатюк, Л. Шутенко, Ю. Манцевича Є. Федосової та ін.

Метою даної статті є дослідження житлових умов та житлового будівництва територій Львівської і Донецької областей й визначення можливих перспектив його розвитку та удосконалення даної сфери загалом.

Виклад основного матеріалу. Низький рівень забезпечення житлом є однією з найгостріших соціальних проблем держави. В Україні він становить 22,2 кв. м загальної площі на особу, в той час як у більшості країн Європи цей показник складає 35 - 45 кв. м. Майже в 13 % громадян країни окреме житло взагалі відсутнє. У Львівській області цей показник складає відповідно 20,6 кв. м на особу. На квартирному обліку в населених пунктах області перебуває загалом 75,5 тис. сімей та одинаків. Щорічно учасники такої черги отримують житло не більше, ніж 1,2 %. Термін очікування житла у чергах постійно зростає та загрожує перевищити показник середньої тривалості життя людини, адже при існуючій динаміці громадяни зможуть отримати квартири протягом 70 років [5].

Важливим чинником вирішення такої проблеми є реалізація житлових програм та надання кредитів забудовникам. На сьогодні в державы залишаються задекларованими програми "Доступне житло" (30/70), програма здешевлення пільгових іпотечних кредитів, програма будівництва житла на селі "Власний дім" та програма забезпечення житлом інвалідів війни. Проте в 2012-2013 роках анонсовані урядом програми будівництва доступного житла, молодіжне будівництво, будівництво житла для військовослужбовців та ін.) були попросту провалені. Наприклад, програма "Доступне житло", що проводиться під егідою Мінрегіонбуду (виконавець - Держфонд сприяння молодіжному житловому будівництву) передбачає безповоротну допомогу в придбанні житла. Брати участь у програмі "доступне житло" можуть тільки громадяни України, що знаходяться на обліку потребуючих поліпшення житлових умов (термін перебування в черзі значення не має). На фінансування даної програми у 2012 році урядом було заплановано 1 млрд. грн., проте рівень фінансування склав 335 кредитів на загальну суму понад 79 млн. грн.

У Львівській області діє 8 програм будівництва доступного житла. Зокрема, це програми, які дають можливість придбати житло за доступною ціною. "За регіональною програмою будівництва доступного житла в області в 2013 р. отримано 29 квартир. В рамках реалізації Програми у Львівській області у 2012 році було передано 15 гуртожитків (14 - у м. Львові та 1 - у м. Стрію).

Обсяг кредитів, наданих сільським забудовникам у 2012 році, становив за призначенням: на добудову житлових будинків - 497,464 тис. грн. - для 15 сімей; на будівництво нових житлових будинків - 651,364 тис. грн. - для 14 сімей; на придбання житлових будинків - 200,0 тис. грн. - для 4 сімей; на газифікацію та влаштування систем опалення житлових будинків - 265, 208 тис. грн. - для 17 сімей. За рахунок кредитів, наданих Львівським обласним фондом у попередніх роках, у 2012 році введено в експлуатацію 13 житлових будинків, загальною площею 1797,6 кв. м., та здійснено облаштування інженерних мереж у 11 сільських садибах, а з початку діяльності Львівського обласного фонду - 141 будинок, площею 18,12 тис. кв. м [4].

Дещо інша ситуація спостерігається у Донецькій області. На квартирному обліку в цьому регіоні налічуєтьсь 84,3 тис. сімей. При цьому майже 70 % (57,2 тис.) осіб перебувають на обліку більше 10 років. Правом першочергового одержання житла користуються майже 30 % (23,2 тис.) осіб, позачергового - 5% (4,4 тис.). Майже кожна третя сім'я має встановлені державою пільги на отримання житла. Щорічно покращують свої житлові умови лише 2 - 3 % тих, що перебувають у черзі на житло. Найбільша кількість громадян, які потребують поліпшення житлових умов, налічується у Донецьку (38 % загальної черги), Маріуполі (14 %), Горлівці (6 %), Макіївці (6 %), Краматорську (4 %), Артемівську (3 %), Харцизьку (3 %). Отримали житло за цей період 12,4 тис. чол., з них таких, що перебували на обліку більше 10 років - 3,1 тис. чол., або 25 %.

В структурі загальної черги збільшилась кількість громадян, які користуються правом першочергового одержання житла. Кількість осіб - учасників бойових дій, в тому числі на території інших країн, учасників війни скоротилась на 800 чоловік і склала 2 тис. осіб, або 2,4 % загальної черги. В загальній черзі кількість військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку, складає 696 чоловік, з них майже 80% перебуває на обліку більше 10 років. На квартирному обліку перебуває 7,5 тис. багатодітних сімей та одиноких матерів (8,8 % загальної черги). Понад 10 років очікують поліпшення житлових умов майже 62 % громадян цієї категорії. На квартирній черзі перебуває 8,9 тис. молодих сімей (10,4 % загальної черги), з них майже 31 % - понад 10 років.

Демографічна ситуація досліджуваних регіонів близька, та характеризується скороченням населення. Проте у Львівській області упродовж січня - листопада 2013р. населення Львівщини зменшилось на 1,5 тис. осіб і на 1 грудня його кількість становила 2539,2 тис. осіб. Позаяк у Донецькій області чисельність наявного населення зменшилася за відповідний період на 28,7 тис. осіб, на 1 грудня 2013 р. становила 4346,7 тис. осіб. У Львівській області природний приріст населення зафіксовано в Яворівському (506 осіб), Жовківському (164 особи), Турківському (91 особа), Мостиському (3 особи) районах, у м. Новий Розділ (81 особа) та у м. Трускавець (6 осіб) [2].

Щодо системи розселення, то в обох регіонах простежуються істотні відмінності. Львівська область є аграрно-орієнтованим регіоном. Тут густота сільського населення найвища в Україні. Тому велику увагу варто приділяти сільській системі розселення. Сільські поселення рівнинної частини, загальною кількістю 1676 (90,4 %), мають більш рівномірне і щільне розміщення. Їх забудова компактна, з меншою залежністю від окремих компонентів рельєфу. Яскраво виражений гірський характер мають села Турківського і Сколівського, частково Стрийського, Дрогобицького, Самбірського і Старосамбірського районів. Їх просторова диференціація у гірських долинах і на пологих низькогір'ях зумовила компактне заселення території та лінійну форму планування. Села, розташовані у річкових долинах (490 (26,4 %) поселень), переважно давніше засновані, більші за розмірами, економічно краще розвинені, мають удосконалену транспортну мережу. У зоні найбільшого впливу кордону сьогодні перебуває 344 сільських поселення області, для яких характерні як помітні здобутками в економічному розвитку, так і певні морально-психологічні і соціальні проблеми.

Істотним чинником функціонування поселень є їхнє положення щодо адміністративних центрів обласного, районного та місцевого самоврядування (9526 (28,4 %) поселень). Найбільш несприятливе положення сільських поселень до райцентра характерне для Жовківського, Яворівського, Жидачівського і Старосамбірського районів.

Окремо виділяють категорію зникаючих сіл. Це села переважно з людністю до 50 осіб, з кризовою демографічною ситуацією: більшість населення (60-80 %) - особи пенсійного віку, 20-30% працездатне населення, 5-15 % - діти. Найбільше зникаючих поселень у Золочівському (13), Мостиському (11), Жовківському (8), Жидачівському (8), Перемишлянському (7) районах. Поселення безсистемного планування є традиційними для Львівської області (поселення Турківського, Сколівського, Золочівського і Кам'янка Бузького районів). Рядове планування є типовим для області і зустрічається у всіх районах. Ознакою планування поселень ланцюгової форми є розташування садиб гніздовими групами вздовж дороги біля гірської річки (села гірської частини). Вуличне планування не традиційне для області, його формування пов'язане, насамперед, з німецькою колонізацією (села у Городоцькому, Жовківському і Радехівському районах). Найбільше поширені в області поселення комбінованої форми. Ця форма поєднує елементи попередніх типів планування, в залежності від субрегіону, спостерігається переважання того або іншого елемента структури планування [6].

Розселення населення Донецької області (4 млн.623 тис. жителів) виходить зі значної промислової освоєності регіону та переважаючим міським населенням, частка якого становить 90,3 % (найвища в Україні). Донецька область - найбільш густонаселений регіон України. Тут мешкає близько 10 % загальної чисельності населення країни. Населення розміщене нерівномірно. Тут виділяються Донецько-Горлівська і Шахтарська агломерації, що мають відношення до добувної та металургійної промисловості; Констянтинівсько, Краматорська, Дружківська і Слов'янська агломерації, що тяжіють до машинобудівної, хімічної та металургійної промисловості. Середня густота населення - 174,45 особи/кв.км. Найщільніше заселені Мар'їнський, Володарський та Волноваський райони області (відповідно 66,7 осіб/кв.км., 50,53 осіб/ кв.км., 50,05 осіб/кв.км.). Найменша густота населення зафіксована у Костянтинівському, Шахтарському та Добропільському районах (відповідно 18,03 осіб/кв.км., 20,32 осіб/кв.км., 21,77 осіб/кв.км.).

І, нарешті, слід піддати аналізу місце прикладання праці в досліджуваних регіонах. У Львівській області найвища частка економічно активного населення зайнята у харчовій, паливній промисловості, машинобудуванні, металообробці та енергетиці. Щодо виробництва продукції галузей сільського господарства, то жителі регіону найбільше вирощують зернових культур, картоплі, овочів, цукрових буряків, льону. Розвинуте також м'ясо - молочне скотарство, свинарство і птахівництво.

В Донецькій області найвища частка економічно активного населення зайнята в обробній промисловості. Друге місце припадає на добувну промисловість, торгівлю та ремонт. Найменше економічно активного населення залучає транспорт, освіта, охорона здоров'я та сільське і лісове господарства.

Аналізуючи статистичні введення в експлуатацію житла за період 1990 - 2013 рр., варто зазначити, що за досліджуваний період в Україні було введено в експлуатацію 136 млн. м² житла. У Донецькій області даний показник становив 6,4 млн. м² (4,7%), а у Львівській - 8,6 млн. м² (6,3%). Щодо введення в експлуатацію житла у міських поселеннях, то по країні його обсяг склав 102,3 млн. м².; на Донецьку а на Львівську області припало по 5,8 млн. м².

Досліджуючи показники введення в експлуатацію житла на 1000 осіб, бачимо, що для України, Львівської і Донецької областей його загальний максимум можна було спостерігати у 1990 році. Проте цей показник мав найвище значення у Львівській області в 2008 році (рис.1). До того ж даний рисунок демонструє суттєве переважання обсягів введення житла саме у Львівській області.

За показником прийняття в експлуатацію житла, збудованого фізичними особами спостерігається наступна картина: по Україні його максимум склав 7021 тис. м² (2012 рік). У розрізі досліджуваних областей найбільші значення досліджуваного показника припали на 2012 рік. Причиною цього було проведення Євро-2012 року, що спричинило підвищення попиту на будівництво як житлових, так і промислових та інженерних споруд.

Аналізуючи інвестиційну ситуацію у житловому будівництві можемо спостерігати загальну динаміку, що відбиває обсяги введення з випередженням на 1-2 роки. Найбільші значення даного показника спостерігалися у 2008 році. Така особливість характерна не лише для Донецької чи Львівської областей, а й для більшості регіонів України.

Рис. 1. Прийняття в експлуатацію житла на 1000 осіб постійного населення, м²

Сучасна ситуація характеризується такими позиціями. За січень - вересень 2013 р. на Львівщині прийнято в експлуатацію 355,5 тис. кв. м. загальної площі житла, що на 34,4 % менше, ніж за відповідний період 2012 р. Слід зазначити, що 15,4 % загального обсягу житла (54,9 тис. кв. м.) введено в експлуатацію без дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до Порядків спрощеної реєстрації житла (у січні - вересні 2012 р. - понад третину). Упродовж січня - вересня п. р. прийнято в експлуатацію 1140 нових житлових будинків. Переважна частина загальної площі житла (79,7 %) припадає на одноквартирні будинки, введення яких скоротилось на 30,9 %. У будинках з двома та більше квартирами здано в експлуатацію 68,5 тис. м². Загальної площі житла, що вдвічі менше, ніж у січні - вересні 2012 р. Також цього року було введено в дію гуртожитки загальною площею 3,6 тис. кв. м. У розрахунку на 1000 мешканців Львівщини було збудовано 140,9 кв. м.

Найбільше житла збудовано в обласному центрі - 127,8 тис. кв. м., або 36 % від загального введення. Також значні обсяги житла введені у Пустомитівському (11,8 %), Яворівському (4,8 %), Жовківському (4,6 %), Городоцькому (4,1 %) та Дрогобицькому (3,9%) районах. Скорочення обсягів прийняття житла допущено у всіх регіонах області, крім Перемишлянського, Самбірського районів та м. Самбора.

За період січня - вересня 2013 р. у Донецькій області прийнято в експлуатацію 251,5 тис. м². загальної площі житла, що на 20,5 % більше, ніж у січні - вересні 2012 р. Із загального обсягу житла 46,8 тис. кв. м., або 18,6 %, прийнято відповідно до Порядків спрощеної реєстрації житла. Переважну частку житла (73,9 % загального обсягу) прийнято в експлуатацію в одноквартирних будинках, 25,7 % - у будинках з двома та більше квартирами, 0,4 % - у гуртожитках. У розрахунку на 1000 мешканців Донеччини було збудовано 57,8 кв. м., що майже в два з половиною рази менше, ніж у Львівській області.

Висновки. Підсумовуючи вище сказане, варто зазначити, що ситуація, яка склалася у Донецькій і Львівській областях відображає загалом низький рівень доступності житлових умов і призводить до загострення житлових проблем. Не дивлячись на вищі офіційні показники доходів населення Донеччини, будівельна галузь регіону суттєво відстає від показників Львівщини. Це призводить в свою чергу й до додаткової соціальної напруженості в суспільстві регіону. Тому вирішення даного питання вимагає подальшої розробки і реалізації ефективної державної житлової політики та відповідних державних програм.

Для сучасного стану житлового будівництва Львівської і Донецької областей, як і інших регіонів України, властива відсутність ефективного господарського механізму забезпечення цього процесу. Неврегульованими чи корумпованими залишаються земельні відносини у населених пунктах, відсутні ефективні фінансово - кредитні механізми залучення коштів у житлову сферу, невирішеними залишаються кадрові питання, недостатньо уваги приділяється технологічному забезпеченню процесів будівництва житла, його ремонту, реконструкції та утриманню.

Для вдосконалення сфери житлового будівництва в Україні владі варто визначити та запровадити комплекс заходів, а вже існуючі програми підтримки в даній галузі зробити більш доступними для широкого загалу, зокрема суттєвої підтримки держави у житловому забезпеченні потребують молоді, багатодітні сім'ї, сім'ї, що виховують дітей-інвалідів тощо. За-для подолання кризових явищ в сільській місцевості й стимулювання розвитку села необхідно створити необхідні житлові умови для залучення молоді та молодих спеціалістів на селі.

ринок житло житлове будівництво україна

Література