Удосконалення алгоритму визначення імовірності банкрутства підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення алгоритму визначення імовірності банкрутства підприємства

У сучасних ринкових умовах господарювання України з таким явищем, як «банкрутство» може зіткнутися кожне підприємство. Прямим шляхом до банкрутства є нестійкий фінансовий стан підприємств і неплатоспроможність, а існуючі економічні проблеми державного рівня тільки посилюють ці складності. Однак, разом з тим, процеси ліквідації та реорганізації підприємств з причини банкрутства є закономірним джерелом розвитку державної, економічної, суспільної та господарської сфер життєдіяльності, адже вони стають стимулом до вдосконалення діяльності або до зникнення неефективних форм господарювання і появи на їх місці більш перспективних.

Останнім часом явищу банкрутства приділяється значна увага, що викликано динамікою зростання кількості підприємств, що знаходяться на межі банкрутства. Серед сучасних вітчизняних досліджень банкрутства помітне місце займають дисертаційні і монографічні праці Р.Г. Афанасьєва, В.В. Вітрянського, В.В. Джуня, Н.Г. Коломієць, Б.М. Полякова, О.О. Степанова, М.В. Телюкіної, М.І. Титова, Б.В. Шуби - роботи присвячені головним чином аналізу законодавчої бази; наукові праці О. Терещенко, І.В. Тинного, Я.А. Фоміна, Н.В. Родіонової, О.С. Федоніна присвячені дослідженню проблеми банкрутства підприємств. Проблему банкрутства досліджували також і багато закордонних юристів, в числі яких слід назвати М. Ансела, Вебера, Кайзера, Клайнарда, П. Крамера, Куїні, Манхейма, Сатерленда, Б. Свенсона, Тідеманна, Г. Хайне, Г. І. Шнайдера, В. Штрее, Едельхертца та ін.

Невирішені складові загальної проблеми. Значний інтерес до явища банкрутства виник з появою підприємницької діяльності і першими невдалими спробами її організації. Особлива увага проблемі банкрутства стала приділятися наприкінці ХХ століття. Специфікою досліджень став різнобічний характер проблеми: увага приділялася окремим сторонам проблеми банкрутства, спираючись на власний досвід і наукові дослідження без тісного зв'язку з політичними та економічними факторами.

Рисунок 1. Відсоткова кількість підприємств, які отримали збиток, 2008-2012 рр.

банкрутство алгоритм економічний

Як видно з рис. 1, щороку кількість підприємств, які отримують збиток, досягає майже 45%. За даними Головного управління статистики у Донецькій області, кількість великих та середніх підприємств Донецької області, які є збитковими, склала за січень-вересень 2012 р. 38,8% до загальної кількості, за січень - вересень 2013 р. - 44,4%, що свідчить про різке збільшення кількості підприємств, яким може загрожувати банкрутство.

Формулювання цілей статі. Метою роботи є аналіз існуючих підходів до визначення поняття «банкрутство» та існуючих методів його діагностики, а також розробка власних пропозицій щодо удосконалення методологічних засад банкрутства підприємства, зокрема авторське визначення поняття «банкрутство підприємства» й рекомендації стосовно діагностики банкрутства.

Виклад основного матеріалу дослідження. На сьогоднішній день існує безліч методик прогнозування та аналізу банкрутства підприємств, проте кожна з них має свої переваги і недоліки. Разом з тим, методик, здатних з абсолютною достовірністю прогнозувати банкрутство, все ще практично не існує.

Однією з причин різноманітності методик діагностики банкрутства є багатоваріантність визначення сутності даного явища. За словами А.В. Кругленко, І.В. Маник, причиною існування великої кількості визначень даного поняття є його багатогранність, неоднозначність у проявах і несподіванка наслідків. Досі тривають теоретичні обґрунтування цього феномена. [2, с. 154]. Тому, щоб дати найбільш повноцінне визначення категорії «банкрутство», слід було б проаналізувати наукові надбання різних галузей науки та точки зору різних дослідників.

Підходи до трактування поняття «банкрутство» деяких вчених та дослідників проаналізуємо на основі таблиці 1.

Перш за все, слід підкреслити, що українське законодавство пов'язує сутність банкрутства підприємства з його неплатоспроможністю, подолати яку можливо тільки шляхом ліквідаційної процедури. Визначення, заведене в законодавстві, є найбільш правильним серед перелічених. Незважаючи на те, що більшість дослідників пов'язують банкрутство з юридично визнаною неплатоспроможністю підприємства, не всі погоджуються з твердженням щодо необхідності проведення єдино можливої ліквідаційної процедури, а тому неправильно встановлюють значення банкрутства і не надають шансів продовження діяльності для тих підприємств, які насправді мають можливість подолати фінансову кризу.

Доцільно запропонувати наступне власне визначення «банкрутства»: банкрутство - це процес признання внаслідок аналізу фінансової діяльності стану нездатності підприємства продовжувати спроби виходу з фінансової кризи, що супроводжується рішенням судових органів про необхідність здійснення ліквідаційної процедури підприємства.

Таблиця 1. Підходи до трактування поняття «банкрутство»

Існують різні способи класифікації явища банкрутства. Зокрема, на підставі причини, що викликає банкрутство, виділяють:

- банкрутство бізнесу (пов'язане з неефективним управлінням підприємством, маркетинговою стратегією або використанням наявних ресурсів);

- банкрутство власника (викликане нестачею у власника інвестиційних ресурсів, необхідних для здійснення розширеного, а іноді й простого відтворення);

- банкрутство виробництва (неконкурентоспроможність продукції);

- так званий «недобросовісний менеджмент» - дії керівництва підприємства, пов'язані із злісним ухиленням від виконання зобов'язань [3].

Діагностика розвитку кризи на підприємстві являє собою сукупність методів, спрямованих на виявлення негативних показників діяльності, зокрема, проблем, що є причинами неблагополучного фінансового стану (табл. 2).

Існує два основних підходи до діагностики банкрутства.

Перший базується на фінансових даних і включає оперування певними коефіцієнтами (Альтмана, Бі - вера і т.д.). Головний недолік підходу полягає в тому, що деякі коефіцієнти відображають різні сторони діяльності підприємства, мають різну спрямованість, а отже, не дають підстав для достовірних прогнозів.

Другий підхід ґрунтується на аналізі даних про інші збанкрутілі компанії та порівнянні їх з відповідними даними досліджуваної компанії. Недоліком такого підходу є часті випадки відсутності впорядкованості даних таких підприємств за ступенем важливості, відсутність чіткої послідовності, що ускладнює розрахунки.

Таблиця 2. Стадії розвитку кризи на підприємстві [5]

Залежно від цілей і методів здійснення, діагностику банкрутства підприємства можна розділити на дві системи: систему експрес-діагностики банкрутства і систему фундаментальної діагностики. Розглянувши основні моделі, що використовуються підприємствами для визначення загрози банкрутства, виділимо їх основні переваги та недоліки (табл. 3).

Таблиця 3. Переваги та недоліки основних моделей діагностики банкрутства [7]

Н.Ю. Возіянова зауважує, що аналіз стану підприємства-боржника рекомендовано здійснювати в чотири етапи: 1) проведення загального аналізу стану управління підприємством і встановлення виду банкрутства; 2) оцінка його фінансового стану; 3) оцінка заборгованості і майна підприємства; 4) формування довідки про характер банкрутства і можливість проведення ліквідаційних процедур у разі визнання судом його банкрутства. З метою запобігання оголошенню банкрутом тимчасово неплатоспроможного суб'єкта необхідно економічно обгрунтувати факт його банкрутства. Н.Ю. Возіяновою розроблено методику діагностики банкрутства підприємств, в основу якої покладено основний критерій, що характеризує банкрутство, - перевищення заборгованості над вартістю майна боржника.

Власне кажучи, ідеальна модель діагностики банкрутства підприємства повинна враховувати: а) всі сторони діяльності підприємства, погіршення результативних показників яких може стати причиною фінансової кризи; б) облік ступеня впливу елементів у складі результуючих показників; в) можливості, резерви, здатні стабілізувати показник. Тільки у випадку нездатності стабілізувати показник підприємство визнається банкрутом.

Зпираючись на твердження Н.Ю. Возіянової стосовно визначення підприємства банкрутом у разі перевищення заборгованості над вартістю майна боржника, доцільно запровадити наступний алгоритм діагностики банкрутства (рис. 2).

Навіть якщо підприємство виявилось неплатоспроможним за своїми зобов'язаннями, це не означає остаточне присвоєння йому статусу банкрута. Підприємство може мати резерви, правильне застосування яких може вивести його з фінансової кризи. Наприклад, існує велика кількість резервів зростання прибутку підприємницької діяльності. Вітчизняні економісти вважають зростання прибутку підприємства наслідком маніпулювання трьома змінними, що визначають його рентабельність: прискоренням товарообігу; зменшенням маси витрат; збільшенням норми прибутку шляхом підвищення цін. Зарубіжні фахівці виділяють наступні заходи: реалізація нових товарів, товарів з більш високими якісними характеристиками в порівнянні зі старими; освоєння нового ринку; впровадження нових методів продажу, надання додаткових послуг, освоєння нових джерел постачання товарів; організаційно-управлінські нововведення [9].

Резерви зростання обсягу виробництва можуть бути наступні: створення додаткових робочих місць; прирощення обсягів виробництва від введення нового обладнання; прирощення від ліквідації втрат робочого часу; ліквідація втрат часу роботи обладнання; впровадження заходів з удосконалення технології та організації виробництва і праці; поліпшення організації виробництва і праці; зниження норм витрат сировини і матеріалів у результаті впровадження нових технологій.

Рисунок 2. Алгоритм діагностики банкрутства підприємства

До основних джерел зниження собівартості відносяться: зниження витрат сировини, матеріалів, палива, енергії; зменшення розміру амортизаційних відрахувань; скорочення витрат на заробітну плату; зменшення адміністративно-управлінських витрат. У разі відсутності таких резервів підприємство слід визнати банкрутом.

Таким чином, банкрутство підприємства - це процес, пов'язаний з питанням, що має ще багато невивчених сторін. Існування великої кількості думок щодо визначення правильного трактування поняття «банкрутства» сприяє виникненню різних методів його діагностики. Усі проаналізовані в роботі методи діагностики банкрутства мають свої недоліки. Дослідження найбільш відомих методів визначення банкрутства зумовило створення власного алгоритму його діагностики, який базується на визначенні банкрутства як процесу признання внаслідок аналізу фінансової діяльності стану нездатності підприємства продовжувати спроби виходу з фінансової кризи, що супроводжується рішенням судових органів про необхідність здійснення ліквідаційної процедури підприємства. Це визначення, на мою думку, є найбільш правильним, адже враховує усі особливості процесу банкрутства та не суперечить трактовці, зазначеній у законодавстві України.

Перелік посилань

1. Кругленко А.В. Поняття банкрутства в аспекті сучасного розвитку підприємств /А.В. Круглен - ко, І.В. Маник // Вісник Чернівецького торгівельно-економічного інституту. Економічні науки. - Випуск II (46). - 2002. - С. 153-159.

2. Рукинов М.В. Причины и виды банкротства /М.В. Рукинов // Проблемы современной экономики. - 2008. - №1 (25).

3. Гуськова Н.Д. Антикризисное управление: стратегические и тактические аспекты /Н.Д. Гуськова, О.И. Аверина, Н.В. Никитина, Т.А. Салимова. - Саранск: Изд-во Мордов, 2003. - 366 с.

4. Краснова В.В. Фінансовий менеджмент: навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів /В.В. Краснова, М.І. Хромов, Б.О. Жнякін та ін.; за заг. ред. В.В. Краснової. - Донецьк: ДонНУ, 2013. - 463 с.

5. Медведева О.В. Комплексный экономический анализ деятельности предприятия: учебник / О.В. Медведева, Е.В. Шпилевская, А.В. Немова. - Ростов н/Д: Феникс, 2010. - 343 с.

6. Сорокина И. Оценка вероятности банкротства предприятия-заемщика [электронный ресурс] - Режим доступа. - URL: http://bankir.ru/tehnolosii/s/otsenka-verovatnosti-bankrotstva-predprivativa - zaemshchika-10002719/ (дата обращения 08.03.2014).

7. Карпенко Л.М. Керування формуванням прибутку підприємства у процесі інвестиційної діяльності /Л.М. Карпенко // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. - Львів, 2002. - Вип.2, ч. 1.

8. Овчинникова Т.И. Методы финансово-экономической диагностики предприятий / Т.И. Овчинникова, А.И. Пахомов, Н.И. Булгакова // Финансовый менеджмент. - 2005. - №5.

Размещено на Allbest.ru